Чехман Я.І., Сенкусь В.Т. та ін. Друкарське устаткування

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧИНИЙ ЦЕНТР ВИЩОЇ

OCBJTH

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДРУКАРСТВА

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів вищих навчальних закладів

(лист від

23.10.2003

р. №14/18.2-1714)

Я.

І. ЧЕХМАН, В. Т. СЕНКУСЬ,

В.

П. ДІДИЧ, В. О. БОСАК

ДРУКАРСЬКЕ

УСТАТКУВАННЯ

Підручник

Львів

Українська академія друкарства

2005

ББК

37.8

Д764

УДК

681.62

РЕЦЕНЗЕНТИ:

А.

І.

Петрук, д-р техн. наук, проф.

(Видавничо-поліграф. ін-тут НТУУ «КПІ»)

Е.

Т.

Лазаренко, д-р техн. наук, проф.

О.

М.

Полюдов,

д-р

техн. наук, проф.

(Українська академія друкарства)

ISBN

966-322 0171

друкарства,

2005

ПЕРЕДМОВА

За останнє десятиріччя в Україні стрімко підвищилась якість друкованої

продукції» збільшилась частка багатокольорового друку, значно розширилась

сфера поліграфії в оформленні різноманітної упаковки та виготовленні реклами.

Істотного поліпшення якості друку вдалось досягти перш за все за рахунок

нормалізації режимів і автоматизації всієї низки технологічних операцій як

у друкарських, так і в додрукарських процесах, завдяки підвищенню якості

фарби й паперу. З'явились десятки нових приватних поліграфічних підприємств,

багато з яких є вузькоспеціалізованими, зокрема, призначених для друкування

окремих газет, оздоблення пакувальної продукції тощо.

Ринкові умови вплинули на характер оснащеності підприємств дру-

карською технікою — розширилась географія фірм-постачальників, а самі

друкарські машини представлені більш різноманітною гамою.

Враховуючи сказане, перед авторським колективом цього першого

україномовного підручника з друкарських машин для студентів вузів

поліграфічного профілю постало завдання висвітлити стан сучасної дру-

карської техніки, проаналізувати тенденції розвитку та напрями її вдоско-

налення, взаємодію окремих частин машини і їх вплив на виконання

машинного технологічного процесу, навести методику розрахунку основних

специфічних механізмів і вузлів. Зокрема, в підручнику:

— викладено основи теорії друкарського контакту з відповідними

рекомендаціями щодо технічної експлуатації друкарських апаратів;

— розглянуто принцип роботи та влаштування характерних пристроїв

друкарських машин;

— наведено методику розрахунку специфічних механізмів;

— наведено порівняльні характеристики найбільш прогресивних

друкарських машин і тих, що набули найбільшого розповсюдження на

підприємствах країни;

— стисло розглянуто роботу та влаштування машин спеціальних аидів

друку.

При підготовці підручника, крім літературних джерел, проспектів та

рекламних видань, використано важливі розробки авторів і досвід

викладання дисципліни в Українській академії друкарства.

6 ПЕРЕДМОВА

Передмова, вступ, глави 1, 7 і 8, а також розділи 3.1, 3.2 і 3.3

і заключення написані доктором технічних наук, професором Я. І. Чехманом;

глави 2,4, 5 і 6 написані кандидатом технічних наук, доцентом В. Т. Сенку-

сем; розділи 3.6 і 3.7 написані доктором технічних наук, доцентом

[В.

П. Дідичем]; розділи 3.4 і 3.5 написані старшим викладачем

В.

О. Босаком.

Автори висловлюють подяку рецензентам: доктору технічних наук,

професору, завідувачу кафедри «Машини і автомати поліграфічного

виробництва» Національного технічного університету України «Київський

політехнічний інститут» А. І. Петруку, докторам технічних наук, професо-

рам Української академії друкарства Е. Т. «Назаренку і О. М. Полюдову,

а також генеральному директору фірми «Прессервіс» О. Полуянову,

представникам іноземних фірм в Україні: «Heidelberg* — А. Л. Бойчуку,

•MAN

Roland*

— Я. Л. Тараньку, «КВА» — В. М. Сірацькому за перевірку

достовірності вміщеної в підручнику інформації щодо устаткування цих фірм.

Окрема подяка ректору Української академії друкарства, доктору

технічних наук, професору Б. В. Дурняку за фінансову та організаційну

підтримку видання цієї книги. Автори також вдячні директору видавництва

Української академії друкарства, кандидату технічних наук О. В. Мельни-

кову, С. А. Нечай, Н. М. Габрель та В. А. Ясніцькому за допомогу, що була

надана при підготовці підручника до друку.

Зауваження та побажання спрямовані на покращення змісту підручни-

ка можна надсилати за адресою:

79020,

м. Львів, вул. Підголоско, 19,

видавництво Української академії друкарства. Всі зауваження і побажання

будуть прийняті з вдячністю.

ВСТУП

Друкування — процес, у результаті якого отримують ідентичні

барвникові або безбарвно-рельєфні (шрифт Брайля) зображення запрограмо-

ваного змісту на папері чи іншому матеріалі або виробах з них. В якості

барвників використовують фарби або порошки (тонери) відповідного кольору.

Це визначення не розкриває суті самого процесу, який визначається фізичним

ефектом, покладеним в основу того чи іншого способу друку.

Друкарська машина є засобом, що забезпечує процес друкування. На

багатьох машинах чи агрегатах, опріч властиво друкування, виконуються

ще й додаткові операції: лакування, розрізування, фальцювання, зшивання,

підбирання, склеювання, нумерування тощо.

Зміст друкованої інформації в друкарській машині визначає програма

(відповідає вимогам замовника), що реалізується за допомогою друкарської

форми або ЕОЦМ. У першому випадку передавання фарбового зображення з

друкарської форми на тиражний матеріал* або проміжкову поверхню

здійснюється внаслідок щільного контакту між ними. У другому випадку

задана програма через ЕОЦМ керує передаванням фарби на папір (наприклад,

при струминному друкуванні) або утворенням шляхом експонування

прихованого зображення на світлочутливій поверхні, до якої потім вибірково

притягуються частинки порошкового барвника з подальшим передаванням

зображення на папір (зокрема при електрографічному друкуванні).

Машини, в яких реалізується перший вид технологічного процесу,

відносять до машин контактного типу, де вирішальним є силовий фактор ме-

ханічної системи. Через це вони принципово відрізняються від інших значною

металоемністю. Машини, в яких реалізується другий вид технологічного

процесу, відносять до безконтактного типу, оскільки процес друкування може

відбуватись без явного контакту і при відсутності механічних зусиль.

Структурну схему друкарської машини в загальному вигляді зображено

нарис. 1. У прямокутниках позначено складові пристрої, розташовані в по-

рядку здійснення технологічного процесу. Обов'язковими є живильні

* Тиражним с папір чи будь-який інший матеріал або виріб на якому здійснюється друкування.

Для скорочення далі замість терміну «тиражний матеріал» вживатимемо папір.

ВСТУП

ТННОІГАСІ

ІЛЬНІ

ТННОІГАСІ

ІЛЬНІ

гаапіАисІв

,с

гаапіАисІв

При: При:

Шіитое Шіитое

шчілгаснітісїно

га«плзнА>геіг

І—

ддвф

'ЖОІГОЯС

і—

*Ф

І—

-жоігоає

І—

жоігове

ой

ТННОІГЛСІ

тватЛмсїв

ВСТУП 9

(аркушеві або рулонні), друкарські і приймальні пристрої. Останні — для

приймання задрукованої продукції у вигляді аркушів, зошитів або рулонів.

Неперервність та надійність технологічного процесу в просторі машини

забезпечують транспортувальні та контрольно-блокувальні пристрої.

Системою, що забезпечує синхронну роботу всіх пристроїв машини, служить

електромеханічний привод.

Більшість сучасних друкарських машин оснащено пристроями для

виконання додаткових технологічних операцій, зокрема сушіння, лаку-

вання, розрізання тощо. Найбільш різноманітними за будовою є друкарські

секції, що включають, крім друкарських апаратів різної будови, фарбові

апарати, зволожувальні та ракельні пристрої.

Загальна класифікація друкарських машин

За способом живлення папером їх поділяють на аркушеві і рулонні.

У залежності від рівня автоматизації друкарські машини бувають

напівавтоматами, автоматами і автоматами з дистанційним автоматизованим

керуванням. Зустрічаються і прості друкарські верстати з ручним приводом.

Залежно від кількості фарб, які можна отримати за один прогон,

друкарські машини будують для друкування в одну, дві й більше фарб,

з одного і двох боків.

а б в г

Рис.

2. Схеми основних способів друку

За способом друку, що визначається характером друкарської форми

(рис.

2), їх поділяють на машини високого (сх. а), плоского (сх. б)

глибокого

(сх. в) і трафаретного (сх. г) друків. У машинах першого типу фарба З

переходить на папір 2 з друкувальних елементів форми, у машинах другого

типу — з олеофільних елементів плоскої форми, у третіх — із заглиблень

форми, і в четвертих — шляхом продавлювання фарби 3 за допомогою

ракеля 4 через відкриті отвори форми 1.

За формою органів друкарського апарата (рис. 3) друкарські машини

поділяють на ротаційні (сх. а), плоскодрукарські (сх. б) і тигельні (сх. г).

У перших папір 3 під час друкування проходить між циліндрами І—2,

у других — між друкарським циліндром 2 і плоскою формою і, у третіх —

контактує з плоскими: формою 1 і тиглем 2.

ВСТУП

а б в

Рис.

3. Різновид будови друкарських машин

Залежно від наявності проміжкової ланки для передачі зображення з

форми на папір (рис. 4) машини бувають офсетними (сх. а) і тамподру-

карськими (сх. б

в і г). Зауважимо, що в усіх наведених схемах проміжко-

вою для передавання фарбового зображення є ланка 2.

Рис.

4. Друкарські апарати з передачею зображення через проміжкову ланку