Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

260

ність свиноматки знижується і поросята споживають значно меншу

кількість материнського молока, що може призвести до затримки

їхнього росту й розвитку. Тому для забезпечення поросят поживни-

ми речовинами в повному обсязі з раннього віку їх привчають до

поїдання різноманітних кормів.

У перші дні лактації свиноматки виділяють молозиво, спожи-

вання якого поросятами в перші години життя має винятково важ-

ливе значення. Навіть невеликі його порції, що потрапляють у тра-

вний канал, активізують функції травних органів, зміцнюють зага-

льний стан організму, виробляють пасивний імунітет і запобігають

хворобам. Поросята стають активними, добре масажують молочну

залозу й ссуть свиноматку.

Протягом перших двох діб для молозива характерний високий

вміст поживних речовин: сухої речовини — 24 %, білка — 11,5, жи-

ру — 7,5, вуглеводів — 4,5 та 0,75 % мінеральних речовин; 1 кг мо-

лозива містить 1510 ккал (6,32 МДж) валової хімічної енергії, необ-

хідної поросятам у перші години життя. В молоці свиноматок пожив-

них речовин значно менше і вміст їх протягом лактації змінюється

несуттєво. Хімічний його склад такий: сухої речовини — 18,7 %, біл-

ка — 5,7, жиру — 7,2, молочного цукру — 4,9, золи — 0,8 %, а кало-

рійність 1 кг становить 1212 ккал (5,07 МДж).

Проте різняться між собою молоко й молозиво свиноматки на-

самперед за складом та якістю білка. В перших порціях молозива

понад 55 % усього білка припадає на глобуліни, переважно гама-

глобуліни, кількість яких у молоці незначна. Тобто вміст глобулінів

у молозиві зменшується і вже через 12 год знижується в 3 рази.

Водночас у поросят за цей період майже вдвічі знижується засвою-

ваність імунних тіл у травному каналі. Тому раннє споживання мо-

лозива (не пізніше 1,5 – 2 год після народження) надійно захищає

новонароджених від різних інфекційних та простудних захворю-

вань. Тварини, у яких молозиво з’являється перед опоросом, за ма-

теринськими якостями ціняться значно вище і їх обов’язково зали-

шають у стаді.

Під час лактації у свиноматок спостерігають значно інтенсивні-

ший обмін речовин, ніж в інші фізіологічні періоди. Так, тепло-

продукція на 1 кг живої маси тіла за добу становить 40,8 ккал

(0,17 МДж), що порівняно з періодом поросності вище на 66,2 %. Ко-

ефіцієнт корисної дії корму у лактуючих свиноматок достатньо ви-

сокий і досягає 33,6 %.

Потреба підсисних свиноматок у поживних речовинах залежить

від живої маси, віку, кількості поросят у гнізді, рівня молочності та

строку відлучення молодняку (26, 35 – 45, 60 днів). На 100 кг живої

маси їм необхідно згодовувати 1,5 к. од. та додатково 0,33 – 0,38 к. од.

на кожне порося, що становить 2,8 кг в перерахунку на суху речови-

ну при наявності 10 поросят.

261

 У 1 кг сухої речовини раціону для підсисної свиноматки повинно

бути: кормових одиниць — 1,30; обмінної енергії — 14,4 МДж; сиро-

го протеїну — 186 або перетравного — 145 г; лізину — 8,0 г; метіо-

ніну + цистину — 4,8, сирої клітковини — 70, кухонної солі — 5,8,

кальцію — 9,3, фосфору — 7,6, натрію — 1,4, хлору — 2,0 г; мікро-

елементів: заліза — 116 мг, міді — 17, цинку — 87, марганцю — 47,

кобальту — 1,7, йоду — 0,35 мг; вміст вітамінів: каротину — 11,6 мг

або вітаміну А — 5,8 тис. МО, D

— 0,6 тис. МО, Е — 41 мг, тіамі-

ну — 2,7, рибофлавіну — 7, пантотенової кислоти — 81 мг; ціанко-

баламіну — 29 мкг.

Успішне вирощування поросят, особливо в перший період їх

життя, значною мірою залежить від молочності свиноматок.

Для підвищення молочності в раціони для свиноматок вводять

молокогінні корми, а потребу в енергії та протеїні забезпечують за

рахунок інших різноманітних кормів з урахуванням природно-

кліматичних зон (табл. 40).

40. Структура кормових раціонів для підсисних свиноматок,

% за поживністю

Періоди

Типи годівлі Група кормів

зимовий літній

Концентровані 65 75

Коренеплоди та комбісилос 25 —

Трав’яне борошно

5 —

Збиране молоко 5 5

Концентратно-

коренеплідний

(зона Лісостепу)

Зелені та баштанні — 20

Концентровані 65 75

Картопля та комбісилос 20 10

Коренеплоди 5 —

Трав’яне борошно

5 —

Збиране молоко 5 5

Концентратно-

картопляний

(зона Полісся)

Зелені та баштанні — 10

Концентровані 75 80

Комбісилос та коренеплоди 15 —

Трав’яне борошно

5 —

Збиране молоко 5 5

Концентратний

(зона Степу)

Зелені та баштанні — 15

 Концентратну частину повинні складати зернові злаки й зерно-

бобові культури, а також корми тваринного походження, мінеральні

добавки орієнтовно в таких кількостях (% за масою): ячмінь — 25 – 30,

кукурудза — 15 – 20, пшениця — 15 – 20, овес — 10 – 15, зернобобо-

ві (горох, соя, люпин) — 5 – 6, шроти (соняшниковий, соєвий та ін.) —

3 – 4, кормові дріжджі — 3 – 5, рибне, м’ясо-кісткове і кісткове бо-

рошно — 2 – 3, трав’яне борошно (або сінне) — 4 – 5, кухонна сіль —

0,5, мінеральні добавки (крейда, фосфати та ін.) — 2 – 3, премікс —

0,5 – 1.

262

У раціони підсисних свиноматок взимку обов’язково вводять со-

ковиті корми (буряки, морква), комбінований силос, трав’яне борош-

но бобових трав, а влітку — зелені та баштанні культури зеленого

конвеєра. Молокогінними кормами для них є: збиране молоко, си-

роватка, зелені бобові трави, кормові буряки, морква, баштанні

культури.

Режим годівлі свиноматок у період лактації залежить від прийня-

тої технології виробництва, стану організму після опоросу, строку

відлучення поросят, а також від індивідуальних особливостей. На

фермах спеціалізованих господарств свиноматок годують двічі на

добу зволоженими кормосумішами, напувають досхочу.

Особливість годівлі підсисних свиноматок полягає в тому, що че-

рез 4 – 6 год після опоросу їм випоюють рідку суміш із пшеничних

висівок, ячмінної чи вівсяної дерті, замішаних на теплій воді або

збираному молоці. Протягом двох днів після опоросу свиноматки

одержують 50 % даванки і лише на 6 – 8-й день їх переводять на

повний раціон, поступово додаючи соковиті, грубі, а в літній період —

зелені і баштанні корми. Комбінований силос у раціон вводять по-

ступово і дуже обережно, ретельно стежачи за станом молочних за-

лоз та поведінкою поросят, щоб запобігти захворювання свиноматок

на мастит, а поросят уберегти від шлунково-кишкових розладів.

Для зменшення впливу стресових ситуацій і запобігання захво-

рюванню на мастит рекомендують такий режим годівлі свиноматок

при відлученні поросят у 60-денному віці. За добу до нього з раціону

виводять усі молокогінні корми, даванку зменшують на 50 %, уве-

чері не дають води. В день відлучення зранку свиноматок не году-

ють і лише ввечері їм дають половину норми раціону та води. На

другий день відлучення свиноматок переводять на раціон холостих,

групуючи їх у кормові групи по 2 – 3 голови з урахуванням стану

вгодованості та молочності. Непридатних для відтворення вибрако-

вують, а тваринам з низькою вгодованістю норму годівлі збільшу-

ють на 0,4 к. од., або 4,4 МДж обмінної енергії з розрахунку на 100 г

середньодобового приросту тіла. Утримують підсисних свиноматок в

індивідуальних станках із організацією активного моціону.

6.8. Відгодівля свиней

Відгодівля свиней є заключним процесом виробництва свинини.

Від раціональної його організації значною мірою залежать інтен-

сивність ведення і рентабельність свинарства. Основна мета відго-

дівлі — одержання від тварин максимального приросту живої маси

в найкоротші строки з найменшими витратами кормів на одиницю

продукції.

Для різних видів відгодівлі характерні свої особливості, пов’яза-

ні з такими факторами як вік тварин, стать, породні якості, будова

263

тіла, поживна цінність кормів, склад раціону, способи підготовки

кормів, способи утримання свиней в різні періоди росту, мікроклі-

мат у приміщеннях, маса свиней при зніманні з відгодівлі та ін. Ін-

тенсивність росту свиней визначають величиною середньодобових

приростів і кількістю днів, необхідних для досягнення живої маси

100 кг. Існує три види відгодівлі: м’ясна, беконна та до жирних кон-

дицій.

² М’ясна відгодівля

Для виробництва м’ясної свинини на відгодівлю ставлять нор-

мально розвинених поросят різних порід (чистопородних, помісних

або гідридних) у 3-місячному віці живої масою 25 – 30 кг і закінчу-

ють через 4 – 4,5 міс. Відгодівлю організовують у два періоди: пер-

ший (підготовчий) триває від 3- до 5,5-місячного, другий (заключ-

ний) — від 5,5- до 8-місячного віку. За перший період відгодівлі під-

свинки досягають живої маси 60 кг при середньодобових приростах

500 г та витратах кормів 4,2 – 4,5 к. од на 1 кг приросту, за дру-

гий — 120 – 130 кг при середньодобових приростах 600 – 700 г і ви-

тратах кормів 5,0 – 5,5 к. од. на 1 кг приросту.

При м’ясній відгодівлі використовують різноманітні корми, які є

в господарстві. За відсутності спеціальних комбікормів згодовують

кормосуміші та застосовують змішаний тип годівлі, вводячи в раціон

свиней концентровані, соковиті і грубі корми та відходи технічних

виробництв (табл. 41). Найпоширенішими типами годівлі є концен-

тратний, концентратно-картопляний, концентратно-коренеплідний,

концентратно-силосний та відгодівля з використанням харчових

відходів.

41. Орієнтовні кормові суміші концентрованих кормів для м’ясної від-

годівлі молодняку, % за масою

Варіанти кормових сумішей

Корми

1 2 3 4 5 6 7

Кукурудза 46 44 33 33 30 43 32

Ячмінь 25 15 14 5 4 14 4

Овес — — — 6 6 — 5

Горох 14 20 24 26 26 — —

Люпин — — — — — 22 29

Висівки 9 16 24 23 23 16 23

Шрот соняшниковий 6 5 5 7 7 5 7

Рибне борошно — — — — 4 — —

У 1 кг суміші міститься:

кормових одиниць 1,23 1,17 1,12 1,11 1,09 1,15 1,07

перетравного протеїну, г 116 127 135 143 160 138 157

264

Картопля багата на вуглеводи, але містить мало протеїну, міне-

ральних речовин і вітамінів. Тому в раціон відгодівельних свиней

необхідно вводити горох, макуху, збиране молоко, рибне, кісткове та

трав’яне борошно з бобових культур, а в літній період — зелену масу.

У випадку згодовування молодняку протягом тривалого періоду

цукрових буряків до їхнього раціону додають білково-мінерально-

вітамінні добавки, оскільки цукрові буряки характеризуються низь-

ким вмістом протеїну, кальцію, фосфору та вітамінів.

Годують повноцінними раціонами. Для підсвинків живою масою

40 – 70 кг і середньодобовими приростами 650 г з розрахунку на

100 кг живої маси необхідно давати 4,8 к. од. із концентрацією енер-

гії не менше 1,2 к. од. у 1 кг сухої речовини, для тварин живою ма-

сою 71 – 120 кг — відповідно 4,2 та 1,28.

Особливу увагу приділяють наявності перетравного протеїну, но-

рма якого 115 – 120 г на 1 к. од. на початку та 90 – 110 г у кінці від-

годівлі. Протеїн повинен бути повноцінним, особливо за такими не-

замінними амінокислотами як лізин, метіонін, цистин. У сухій ре-

човині раціону для молодняку живою масою 40 – 70 кг лізину має

бути 0,7 – 0,73, метіоніну + цистину 0,42 – 0,44 %, а для тварин жи-

вою масою 71 – 120 кг відповідно 0,6 – 0,65 та 0,36 – 0,4 %.

Важливого значення при відгодівлі свиней надають нормуванню

за мінеральними речовинами і вітамінами. У перший період відго-

дівлі в раціоні повинно бути: кальцію — 0,84, фосфору — 0,7 %, а в

другий відповідно 0,81 і 0,67 %. Потребу свиней щодо натрію та хло-

ру забезпечують додаванням кухонної солі — 0,58 % до сухої речо-

вини.

Для збалансування раціонів за амінокислотами та мінеральни-

ми речовинами свиням згодовують корми тваринного походження

(збиране молоко, сироватку, сколотини, м’ясне, м’ясо-кісткове та

рибне борошно), а також використовують білково-мінерально-віта-

мінні добавки, які дають можливість збалансувати раціон і за основ-

ними вітамінами.

² Беконна відгодівля

Це особливий вид відгодівлі молодняку, в результаті якого одер-

жують м’ясо високої якості. Беконом називають молоду свинину,

виготовлену у вигляді половинок розробленої туші без голови, хреб-

та, лопатки, нижніх ділянок кінцівок і особливим способом просоле-

ну та прокопчену.

Для беконної відгодівлі відбирають підсвинків живою масою 25 –

30 кг у 3-місячному віці білої масті, на середніх за висотою кінців-

ках, без ушкоджень шкіри, з довгим рівним тулубом, легкими лопа-

тками, відносно невеликою головою, широкими і добре розвиненими

окостами. Таким вимогам найбільше відповідає молодняк породи

265

ландрас, великої білої, естонської беконної, полтавської м’ясної,

української м’ясної та їх помісей.

Тварин на бекон відгодовують у два періоди. Перший триває від

2,5- до 5 – 5,5-місячного віку при середньодобових приростах 450 –

500 г, другий — від 5 – 5,5- до 7,5 – 8-місячного віку при середньодо-

бових приростах не нижче 600 г і досягненні живої маси молодняку

95 – 105 кг.

Високоякісний бекон приємний на смак, блідо-рожевого кольору,

з добре вираженою мраморністю, сало рівномірно розподілено по

поверхні туші, білого кольору, щільне. На спині і поперековій ділян-

ці товщина сала має бути від 1,5 до 3,5 см без шкіри, маса туші — не

менше 53 і не більше 72 кг, на грудинці — мінімум два-три шари

м’яса, довжина беконної півтуші — не менше 75 см.

Бекон високої якості одержують тільки при згодовуванні раціо-

нів, збалансованих за всіма поживними речовинами, особливо за

протеїном. На початку відгодівлі його кількість на 1 к. од. повинна

становити 120 – 140, у кінці — 90 – 100 г. При цій відгодівлі краще

використовувати спеціальні комбікорми. Відгодівлю можна здійс-

нювати і на концентратно-картопляних та концентратно-корене-

плідних раціонах, у складі яких концкорми становлять 60 – 70 %.

До кормів, що поліпшують якість бекону в другий період відго-

дівлі, відносять ячмінь, горох, жито (до 30 – 40 % за поживністю),

просо, люпин, вику, збиране молоко, бідне на жир рибне борошно,

зелені та соковиті корми; які погіршують — м’ясне борошно, маку-

ху, рибні відходи, мелясу, висівки, овес, сою та кукурудзу у випад-

ках, коли вони становлять більше ніж 35 % за поживністю. Останні

згодовують в обмеженій кількості або повністю виводять з раціону

за місяць до кінця відгодівлі.

Для одержання бекону відгодованих свиней обробляють у шкурі

з використанням таких технологічних процесів, як шпарка і обпа-

лення в спеціальних печах при температурі 900 – 1000 °С протягом

30 с. Із бекону виготовляють високоякісні продукти — корейку, гру-

динку, різні сорти окостів, рулети тощо.

² Відгодівля до жирних кондицій

Основна її мета — за короткий строк одержати велику кількість

сала, внутрішнього жиру, а також м’яса. Для такої відгодівлі вико-

ристовують вибракуваних старих і малопродуктивних свиноматок

та кнурів, а також перевірюваних свиноматок і молодняк. Кнурів

перед постановкою на відгодівлю каструють.

Тварин комплектують у кормові групи по 20 – 25 голів у станку з

урахуванням живої маси, віку та статі. При збільшенні кількості

свиней у групах по 100 голів знижуються середньодобові прирости

та оплата корму на 17 і 33 % відповідно.

266

Тривалість відгодівлі до жирних кондицій 60 – 90 днів. За цей

період жива маса свиней збільшується на 50 – 60 %, товщина шпику

в дорослих становить не менше 7, у тих, що ростуть, — понад 4 см

при середньодобових приростах 800 – 1000 г і витратах кормів на

1 кг приросту 6,5 – 8,5 к. од. Вихід сала досягає 60 %, забійний ви-

хід — 80 – 85 % проти 70 – 75 % при м’ясній та беконній відгодів-

лях. Перевірюваних свиноматок відгодовують до 160 – 180, молод-

няк — більше 150 кг.

Оскільки в перший період відгодівлі (30 – 45 днів) свині харак-

теризуються підвищеним апетитом, у раціонах переважають в осно-

вному дешеві об’ємисті корми. В кінці відгодівлі кількість останніх

зменшують, а концентрованих — збільшують.

 Свиням при відгодівлі до жирних кондицій на 100 кг живої маси

згодовують: кормових одиниць — 3,8; перетравного протеїну на 1 к.

од. дорослим — 70, молодим — 80 г; кальцію — 0,8 %, фосфору —

0,67, кухонної солі — 5,8 від сухої речовини; каротину — 3,7 мг на

1 кг сухої речовини. Якщо свиней утримують у закритих приміщен-

нях, то нормують і вітамін D із розрахунку 0,19 тис. МО.

Серед основних кормів, які використовують, — кукурудза, зерно-

ві відходи, зелені корми, картопля, коренеплоди, жом, харчові від-

ходи та ін. В останній місяць відгодівлі в раціон свиней вводять

картоплю, ячмінь, горох, просо, які сприяють підвищенню якості

м’яса та шпику. Сою, гречку, рибу, рибне борошно, кукурудзу, маку-

ху як такі, що погіршують якість шпику, в кінці відгодівлі з раціону

виключають.

6.9. Виробництво свинини у спеціалізованих

господарствах

Технологія одержання свинини у спеціалізованих господарствах

ґрунтується на потоковому способі виробництва, при якому передба-

чається безперервний і рівномірний випуск протягом року через пе-

вні проміжки часу, однакової кількості продукції (відгодівельних

свиней чи молодняку в репродукторних господарствах). Вона перед-

бачає: формування однорідних груп свиноматок, осіменіння та опо-

роси кожної групи в певний період, розподіл тварин за статево-

віковими групами, утримання створених груп у спеціалізованих

приміщеннях.

За кількістю вирощеного й відгодованого молодняку за рік сви-

нарські спеціалізовані господарства з цілорічним безперервним рит-

мічним закінченим циклом виробництва поділяють на три групи:

невеликі — до 12 тис. голів, середні — до 54 тис. і великі — до

108 тис. голів.

267

Спільними рисами різних інтенсивних технологій промислового

виробництва свинини є: висока концентрація відселекціонованого

стандартного поголів’я; інтенсивне використання тварин і площі

приміщень; ритмічність і послідовність виробничих та технологіч-

них процесів; потоковий (конвеєрний) принцип виробництва; висо-

кий рівень механізації й автоматизації; вузька спеціалізація техно-

логічних операцій; наукова організація праці.

Залежно від породного складу, інтенсивності росту поголів’я, по-

тужності підприємства, кліматичної зони, умов утримання та годів-

лі технології можуть різнитися між собою, але мінімальні вимоги до

показників виробництва залишаються стабільними (табл. 42).

42. Мінімальні вимоги до показників продуктивності свиней

при інтенсивній технології вирощування

Рівень продуктивності

при строках відлучення,

днів

Показники

56 42 35

Тривалість підсисного періоду, днів 56 42 35

Кількість опоросів на свиноматку за рік 1,9 2,0 2,1

Кількість поросят при народженні на свиноматку

за рік, голів

16 17 18

Реалізація свиней на свиноматку за рік, голів 13,5 14,0 14,5

Маса поросят при відлученні, кг 15 10 8

Середньодобовий приріст, г:

на вирощуванні і відгодівлі 383 – 400

на відгодівлі 450 – 500

Виробництво свинини на початкову голову 104 – 113

Витрати корму на 1 кг свинини в живій масі, к. од. 6,5

Технологічний вихід, %, не більше 20

У тому числі:

поросят-сисунів 12

поросят на дорощуванні 6

молодняку на відгодівлі 2

Впровадження інтенсивної технології виробництва свинини при

відповідних капітальних вкладеннях та раціональній організації

праці дає змогу значно збільшити кількість одержуваної продукції

та підвищити рентабельність підприємства. Основний принцип та-

кої інтенсифікації — це застосування конвеєрного ритмічно-потоко-

вого виробництва свинини, що передбачає безперервний випуск

продукції через однакові проміжки часу партіями відповідних роз-

мірів і якості за певний період і в цілому за рік.

Застосування ритмічно-потокового виробництва свинини можли-

ве за умов забезпечення високопродуктивним поголів’ям, міцній

кормовій базі, розробці циклограми безперервного ритмічного одер-

жання продукції, комплектування штатів висококваліфікованими

268

кадрами, раціональній реконструкції приміщень та застосуванні

сучасного технологічного обладнання.

Кінцевою метою ритмічно-потокової системи виробництва свини-

ни є одержання, вирощування та реалізація молодняку свиней ве-

ликими одновіковими групами через певні проміжки часу. Цього

досягають за рахунок формування такої кількості груп свиноматок,

яка забезпечувала б потік в одержанні передбаченої технологією

товарної продукції протягом усього періоду експлуатації підприємс-

тва, наявності спеціалізованих приміщень для кожного етапу виро-

бничого процесу, які розподіляють на секції і використовують за

принципом «все зайнято — все пусто».

Спеціалізовані господарства по виробництву свинини мають три

зони: племінну (для комплексів потужністю 12 тис. свиней за рік і

більше), виробничу та господарську. У виробничій знаходяться

приміщення для утримання тварин, санпропускник з побутовими

приміщеннями, ветеринарний і забійно-санітарний пункти, естака-

да з вагами; у господарській — кормоцех чи комбікормовий завод,

склади для зберігання кормів, котельня, механічна майстерня, спо-

руди і приміщення для тимчасового зберігання, обробки й утиліза-

ції гною, водозабірні споруди та інші об’єкти господарського при-

значення.

У господарствах промислового типу застосовують внутрішньогос-

подарську спеціалізацію, за якої кожній статево-віковій групі виді-

лені окремі приміщення з передбаченим режимом переміщення їх

по виробничих дільницях.

Потокове виробництво свинини ґрунтується на цеховому

принципу, тому технологічний процес складають кілька дільниць.

Холості і свиноматки першої половини поросності. При-

міщення для утримання свиноматок обладнані груповими та інди-

відуальними станками. Холостих свиноматок утримують у групових

станках по 10 – 15 голів із розрахунку 1,5 м

на одну голову, спаро-

ваних — у індивідуальних станках протягом 2 – 3 днів. У великих

комплексах їх утримують у групових станках до 32 днів поросності.

На дільниці виділяють секцію для утримання кнурів-плідників і

кнурців-пробників.

Свиноматки другої половини поросності надходять на діль-

ницю після 32 днів поросності. Їх утримують у групових станках по

11 – 13 голів із розрахунку 1,8 – 2 м

площі на одну голову до 110 –

112 днів поросності.

Опорос та утримання підсисних свиноматок. Виробнича

група тварин на дільницю надходить за 2 – 4 дні до опоросу, де її

утримують до відлучення поросят в індивідуальних станках, розмі-

щених в ізольованих секціях по 30 – 60 станків у кожній. Після від-

лучення поросят свиноматок переводять для осіменіння на дільни-

цю холостих і свиноматок першої половини поросності.

269

Дорощування поросят. Із молодняку, який надходить на до-

рощування, формують групи по 25 – 30 голів і утримують у групових

станках із розрахунку 0,35 м

площі станка на одну голову, а при

досягненні підсвинками живої маси 35 – 40 кг — переводять на діль-

ницю відгодівлі.

Відгодівля свиней. Її тривалість 116 – 120 днів до досягнення

молодняком живої маси 112 – 120 кг. Вік зняття з відгодівлі залеж-

но від потужності комплексу досягає 222 – 240 днів. У приміщеннях

для відгодівлі молодняк утримують у групових станках по 25 – 30

голів із розрахунку 0,7 – 0,8 м

на одну голову (рис. 33). Після завер-

шення відгодівлі тварин здають на м’ясопереробне підприємство.

Залежно від потужності комплексу перші дві дільниці можуть

бути об’єднані в одну — холостих і поросних свиноматок. У госпо-

дарствах великої й середньої потужності приміщення для утриман-

ня свиней з’єднані галереєю, по якій групи тварин переміщують із

однієї дільниці на іншу та транспортують корми.

Комплекс на 108 тис. голів за рік має 19 свинарників (сектор від-

творення — 9, відгодівлі — 10 корпусів), на 12 тис. голів — 8 (для

репродукції — 5, відгодівлі — 3). Технологією останнього передба-

чена годівля свиней вологими сумішами, тому на такій свинофаб-

риці досить розвинена кормова зона, до складу якої входять кормо-

цех із сховищем коренеплодів, склад трав’яного борошна, силосо-

сховище, майданчик для буртів коренеплодів та автоваги.

При розрахунку виробничої потужності підприємства використо-

вують такі показники: багатоплідність свиноматок, кількість опоро-

сів, одержаних від однієї свиноматки за рік, вихід поросят на опорос

і при відлученні, тривалість підсисного періоду, дорощування та

Рис. 33. Цех відгодівлі свиней