Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

250

вищення рентабельності галузі повинні передбачатися автоматизо-

вані технологічні лінії та диспетчерські пульти управління. Рівень

автоматизації основних виробничих процесів при проектування або

реконструкції свинарських підприємств повинен бути не менше ніж

15 %, у тому числі за системами забезпечення мікрокліматичних

параметрів — не нижче ніж 60 %.

До трудомістких процесів відносять приготування і роздавання

кормів, водопостачання, видалення гною, створення необхідного

мікроклімату в приміщеннях.

Серед загальної кількості витрат на виробництво тваринницької

продукції на приготування кормів припадає близько 20 – 30 %. Для

одержання повноцінних сухих розсипних та гранульованих комбі-

кормів у свинарських господарствах використовують комплекти

комбікормових цехів

ОКЦ-4, ОКЦ-8, ОКЦ-15, ОКЦ-30, ОКЦ-50 або

«Харків’янка», де корми подрібнюються і змішуються. На невеликих

свинофермах для подрібнення зернових кормів можна застосовува-

ти агрегати

АМК-2, АК-1,2, ККН-1М.

У процесі приготування вологих кормосумішок для одночасного

миття, подрібнення й завантаження коренеплодів у змішувач або

транспортні засоби використовують машини

ИСК-5М, МРК-5, ИКМ-5

та

АПК-10 різної потужності; для подрібнення коренебульбоплодів —

подрібнювачі КПИ-4 і «Волгарь-5».

Трав’яне борошно вологістю 10 – 13 % одержують на агрегатах

АВМ різних модифікацій та СБ-1,5, сінне — на універсальних дро-

барках

ДКУ-1 і ДКУ-2. Для одночасного змішування кількох видів

кормів використовують змішувачі-запарники

С-12, АПС-6, С-2 і ВК-1.

У випадку, коли в господарстві свиням згодовують картоплю у су-

мішці з іншими кормами, застосовують агрегати

КН-3 або ЗПК-4.

Подавання коренебульбоплодів із сховищ у кормоцех здійснюють

транспортерами

СТ-2, ТК-5, ТК-5Б, ТК-3. Щоб вивантажити кормо-

сумішки з кормоцеху в транспортні засоби чи подати сінне борошно,

січку, зелену масу тощо, використовують похилі ланцюгові транспо-

ртери

ТС-40М або ТС-40С. У горизонтальному напрямку корми пе-

реміщують на шнекових транспортерах

ШЗС-40, ШВС-40. При-

ймання, тимчасове зберігання і дозоване видавання концкормів у

змішувачі та запарники здійснюють за допомогою живильників

ПК-6, бункерів

Б-6, БСК-10, Г-807С та ПСМ-10.

Використовуючи зазначені машини й обладнання та розміщую-

чи їх у певному порядку, створюють кормоцехи для свинарських

комплексів із технологічними лініями: коренебульбоплодів, зеленої

маси, сінного борошна, концентрованих і рідких кормів, змішування

та вивантаження кормових сумішей.

Залежно від типу годівлі, системи утримання свиней, типу при-

міщень застосовують відповідну систему роздавання кормів і тип

кормороздавачів. Для цього використовують мобільні й стаціонарні

роздавачі, а також пневматичні установки.

251

Сухі розсипні і гранульовані корми роздають за допомогою ста-

ціонарних кормороздавачів тросо-шайбового типу

КШ та ТШ. Із мо-

більних електрифікованих для вологих кормосумішей використову-

ють

КС-1,5, РС-5А, КСА-0,8 і КЭС-1,7. Кормороздавач КЭС-1,7 при-

значений для роздавання сухих кормів та готових кормосумішей у

спарені групові годівниці, а кормороздавач

КСА-0,8 — для змішу-

вання і роздавання кормів вологістю 60 – 75 % в індивідуальні та

групові годівниці для всіх статево-вікових груп свиней, а також для

роздавання поросятам-сисунам знежиреного молока, комбікорму в

сухому вигляді та іншої підгодівлі.

Замість кормороздавачів

КС-1,5, РС-5А і КЭС-1,7 виготовляють

універсальний мобільний з програмним керуванням

КУС-Ф-2. Він

призначений для нормованого роздавання вологих кормових сумі-

шей та сухих концентрованих кормів для всіх статево-вікових груп

як у групові переривчасті годівниці, що розміщені з обох боків кор-

мового проходу, так і в суцільні спарені. Це дає можливість знизити

затрати праці та електроенергії в 1,5 раза.

Вода на свинофермах необхідна для напування тварин, приготу-

вання кормів та прибирання приміщень. З цією метою використо-

вують в основному підземні джерела. У водонапірні башти воду за-

качують за допомогою насосів різних типів:

АПВ, ЗПЛ, ЭЦВ тощо.

Також її подають і безбаштовими автоматичними водопідйомними

установками

БУ-5-30, БУ-7-65, ВУ-10-30А, ВУ-10-80.

Для напування свиней використовують клапанні одночашкові

автонапувалки

ПСС-1 — для поросят після відлучення та дорослих

свиней і

КСП-108.49.02.010 — для поросят-сисунів та поросят після

відлучення і таких, що відстають у рості. Крім того, використовують

клапанні соскові напувалки для дорослих свиней

ПБС-1 та поросят

ПБП-1. Ними обладнують приміщення при індивідуальному і гру-

повому утриманні тварин.

Вибір технічних засобів для видалення гною залежить від спосо-

бу утримання свиней, типу приміщень, виду підстилки, а також до-

бового виділення сечі та гною. Середні добові норми виділення сечі

та виходу гною від свиней, кг, наведено нижче:

Виробнича група Виділення сечі Вихід гною

Кнури-плідники 6 9

Свиноматки:

холості та поросні 8 9

підсисні з поросятами 10 12

Відлучені поросята 0,8 2,5

Ремонтний молодняк 2,5 5,0

Свині на відгодівлі:

молодняк 2,5 5,0

дорослі 8 9

252

Видалення сечі та гною — найтрудомісткіший процес, який ста-

новить понад 50 % усіх трудових витрат по догляду за тваринами.

На невеликих свинофермах застосовують скребкові транспортери

кільцевої дії

ТСН-2,0, ТСН-3,0, ТСН-3,0А, ТСН-3,0Б, ТСН-4,5 і

ТСН-160А, а для подавання у транспортні засоби — навантажувачі

ПУ-0,5, ПГ-0,5Д, ПШ-0,4; рідку фракцію перекачують установкою

УН-1 або УН-100. На свинофабриках потужністю 3, 6, 12 та 24 тис.

голів використовують установки

КНУС-3, КНУС-6, КНУС-18 і КНУС-24.

Для створення необхідного мікроклімату в свинарських примі-

щеннях використовують електрокалорифери

СФОА, обігрівально-

вентиляційне обладнання типу «Клімат», тепловентилятори

ТВ-6 і

ТВ-36, обігрівально-опромінювальне обладнання для поросят ІКУФ-1М

та

К-С-16.

² Годівля свиней різного віку та фізіологічного стану

До найсуттєвіших, зоотехнічно та економічно ефективних спосо-

бів годівлі свиней, які сприяють підвищенню продуктивності й ра-

ціональному використанню кормів, відносять: нормування добової

даванки корму, кратність, місце і час годівлі та напування, щіль-

ність тварин у станку, розмір кормових груп, фронт годівлі.

При нормуванні годівлі за основними поживними речовинами

необхідно враховувати величину добової даванки корму, що пов’яза-

на з анатомо-фізіологічними особливостями травного каналу свиней

різного віку та статі. Особливо це стосується годівлі з використан-

ням об’ємистих кормів (соковитих, зелених, грубих), добову даванку

яких можна регулювати кількістю останніх у раціоні, кратністю

роздавання та зміною консистенції корму (співвідношення корму і

води).

Новонароджених поросят уперше годують не пізніше, як через

1,5 – 2 год після народження. Протягом перших 2 – 3 днів їх підса-

джують під свиноматку через кожні 50 – 60 хв, а далі інтервали між

годівлями збільшують. Підгодівлю поросятам до 30-денного віку

роздають чотири, до 60-денного — три рази на добу. Свиням інших

виробничих груп — двічі на добу.

Для кожної статево-вікової групи тварин розроблені оптимальні

норми площі утримання та фронт годівлі на одну голову (табл. 36).

При груповому утриманні в станку фронт годівлі можна зменшити,

оскільки тварини, які перебувають на нижчих ступенях ієрархії, не

підходять до годівниць доти, поки старші не відійдуть від годівниці.

Зважаючи на це, корму в годівницях повинно бути вдосталь.

Розміри кормових груп для свиней різного віку визначено такі:

кнури-плідники — індивідуально або 2 – 3 голови в станку; холості

та поросні свиноматки (до 100 – 105 днів) — групами: на племінних

фермах — по 8 – 10, на товарних — по 10 – 12 голів; підсисні свино-

253

матки — за 10 – 15 днів до опоросу — в індивідуальному станку; по-

росята-сисуни — по 10 – 12 голів у станку після опоросу разом із

свиноматками; поросята після відлучення — групами по 20 – 25 або

погніздно — по 10 – 12 голів у станку; ремонтний молодняк групами

по 10 – 12 голів у станку; молодняк на відгодівлі до м’ясних конди-

цій — групами по 25 – 30, до беконних — по 8 – 10 голів у станку.

Ефективність використання корму, вгодованість та стан здоров’я

тварин значною мірою залежать від організації місць годівлі та на-

Рис. 32. Індивідуальні станки для утримання свиноматок із поросятами

36. Норми площі станка та фронт годівлі свиней, на одну голову

Площа на одну тварину, м

при літньо-табірному утриманні

Виробнича група

лігва станка

в стаціонар-

ному примі-

щенні

усього

під

навісом

вигульний

майдан-

чик

Фронт

годівлі,

см

Кнури-плідники 7 20 – 22 5 – 7 15 40

Свиноматки:

холості та поросні 1,5 – 1,8 5,5 2 3,5 35

підсисні з поросятами 5 – 6 15 5 10 35

Поросята 2-місячного віку 0,25 – 0,30 1,3 – 1,5 0,5 0,8 – 1 25

Ремонтний молодняк 0,5 – 0,7 3 0,8 2,2 30

Молодняк на відгодівлі 0,5 3 0,8 2,2 30

254

пування. Вони мають бути зручними, доступними, підтримуватися в

належному санітарному стані. Підгодівлю поросят організовують у

спеціальному відділенні станка, недоступному для свиноматки

(рис. 32). Молодняк свиней утримують у групових станках. Місце

годівлі та напування обладнують біля кормового проходу.

Напувають свиней всіх виробничих груп із корит або автонапува-

лок досхочу, крім підсисних свиноматок перед відлученням поросят,

яким за добу до цього зменшують норму води наполовину (табл. 37).

² Годівля кнурів-плідників

Статева активність і якість сперми кнурів значною мірою зале-

жать від біологічно повноцінної годівлі та правильного режиму їх

використання. Тому тварини, яких використовують для парування,

повинні бути клінічно здоровими, мати заводську вгодованість і

проявляти високу статеву активність. Порівняно з іншими виробни-

чими групами дорослих свиней вони характеризуються вищим рів-

нем обміну речовин та енергії в організмі. Так, у молодих кнурів у

9,5-місячному віці теплопродукція з розрахунку на 1 кг живої маси

за добу досягає 44,6 ккал (0,19 МДж), тоді як у лактуючих свино-

маток — 40,8 ккал (0,17 МДж), а в поросних — тільки 24,3 ккал

(0,10 МДж). Для підтримання нормального обміну речовин, утво-

рення й виділення високоякісної сперми кнурів необхідно забезпе-

чувати достатньою кількістю енергії, біологічно повноцінним проте-

їном, жирами, мінеральними речовинами, вітамінами та іншими

елементами живлення. Потреби кнурів-плідників у поживних речо-

винах залежать від віку, живої маси, інтенсивності використання,

стану здоров’я й індивідуальних особливостей. На 100 кг живої маси

молодим кнурам згодовують 2 к. од., або 22,2 МДж обмінної енергії,

дорослим відповідно 1,5 і 16,6. Потреба в сухій речовині раціону на

100 кг живої маси становить для молодих ростучих кнурів 1,9 – 2,4,

для дорослих, які закінчили ріст, — 0,98 – 1,15 кг, а концентрація

енергії в 1 кг сухої речовини повинна дорівнювати 1,28 к. од. продук-

тивної або 14,2 МДж обмінної енергії.

37. Потреба свиней у воді

Норма споживання води на одну тварину за добу, л

у тому числі для

Виробнича група

усього

напування

підготовки

корму

технічних

витрат

Кнури-плідники 25 10 7,5 7,5

Свиноматки:

холості та поросні 25 12 6,0 7,0

підсисні з поросятами 60 20 20 20

Поросята після відлучення 5 2 1,5 1,5

Ремонтний молодняк 15 6 4,5 4,5

Свині на відгодівлі 15 6 4,5 4,5

255

 Із розрахунку на 1 кг сухої речовини в раціонах кнурів має бути:

сирого протеїну — орієнтовно 198 або перетравного — 155 г; лізи-

ну — 9,5, метіоніну + цистину — 6,3 г; мінеральних речовин — мак-

роелементів: кальцію — 9,3 г, фосфору — 7,6, натрію — 1,4, хлору —

2,0 г; мікроелементів: заліза — 116 г, міді — 17, цинку — 87, мар-

ганцю — 47, кобальту — 1,7, йоду — 0,35 мг; вміст вітамінів: каро-

тину — 11,6 мг або вітаміну А — 5,8 тис. МО, D — 0,6 тис. МО, Е —

47 мг, тіаміну — 2,6, рибофлавіну — 5,8, пантотенової кислоти —

23 мг, коліну — 1,16 г; нікотинової кислоти — 81 мг, ціанкобаламі-

ну — 29 мкг; сирої клітковини — 70, кухонної солі — 5,8 г.

Оскільки при недостатньому надходженні поживних речовин у

кнурів утворюється менше сперми і погіршується її запліднювальна

здатність, а при надмірній вгодованості — знижується статева ак-

тивність, годувати тварин потрібно за нормами. Проте в тривалий

непарувальний період норми годівлі за всіма поживними речови-

нами знижують: дорослим кнурам живою масою 200 – 250 кг —

на 10, а 250 – 350 кг — на 20 %. Молодим кнурам і при помірному

використанні їх залишають без змін.

При складанні раціонів для кнурів насамперед враховують нор-

ми і тип годівлі, період року та інтенсивність використання, що зу-

мовлює їхню структуру і поживність (табл. 38).

38. Структура кормових раціонів для кнурів-плідників, % за поживністю

При інтенсивно-

му використанні

У непарувальний

період

Тип годівлі Групи кормів

взимку

влітку взимку влітку

Концентровані 70 75 70 75

Коренеплоди та комбісилос 15 — 25 —

Трав’яне борошно

5 — 5 —

Збиране молоко 10 10 — —

Концентратно-

коренеплідний

(зона Лісостепу)

Зелені та баштанні — 15 — 25

Концентровані 70 75 70 75

Картопля та комбісилос 15 10 20 15

Коренеплоди 5 — 5 —

Трав’яне борошно

5 — 5 —

Збиране молоко 5 5 — —

Концентратно-

картопляний

(зона Полісся)

Зелені та баштанні — 10 — 10

Концентровані 75 80 75 80

Коренеплоди та комбісилос 17 — 22 —

Трав’яне борошно

3 — 3 —

Збиране молоко 5 5 — —

Концентратний

(зона Степу)

Зелені та баштанні — 15 — 20

 Орієнтовний склад концентратної частини раціону може бути

таким, % за масою: ячмінь — 9, овес — 22, кукурудза — 25, горох

(соя, люпин) — 15, висівки пшеничні — 16, шроти — 5, рибне (м’ясо-

кісткове) борошно — 4, кормові дріжджі — 4.

256

Влітку у раціон обов’язково вводять зелену масу бобових (люцер-

на, конюшина, еспарцет) і соковитих злакових (кукурудза, ріпак та

ін.) трав, а також соковиті корми (гарбузи, кабачки, кормові каву-

ни); взимку — кормові й напівцукрові буряки, моркву, комбісилос,

картоплю, трав’яне та сінне борошно. Обов’язковим компонентом

раціонів для кнурів є корми тваринного походження (збиране моло-

ко, сироватка, рибне і м’ясо-кісткове борошно тощо).

Оскільки вплив повноцінної годівлі проявляється лише через

20 – 30 днів, готувати кнурів до інтенсивного використання почи-

нають заздалегідь.

Важливе значення у годівлі плідників має дотримання розпо-

рядку дня. Так, годують їх двічі на добу в один і той самий час. До-

бова даванка не повинна перевищувати 2 – 3 % від маси тіла (5 – 7 кг

кормової суміші). В раціон не можна вводити велику кількість

об’ємистих кормів (трав’яне борошно, комбісилос, зелена маса), які

знижують поїдання всієї кількості корму. Напувають досхочу.

На якість сперми позитивно впливає моціон, який надають кну-

рам щоденно на відстань 3 – 4 км. Влітку їх доцільно утримувати у

літніх таборах з використанням пасовищ, регулярно купати під ду-

шем з температурою води 24 – 30 °С.

Строк раціонального використання кнурів значною мірою зале-

жить від навантаження при паруванні та одержанні сперми для

штучного осіменіння. Норма на одного кнура при природному пару-

ванні — 50 – 70, при штучному осіменінні — 300 – 350 свиноматок

за рік. Помірне використання кнурів сприяє підтриманню їх норма-

льного фізіологічного стану, доброго апетиту та високої статевої ак-

тивності.

² Годівля холостих та поросних свиноматок

Багатоплідність свиней є важливою біологічною особливістю цьо-

го виду тварин. Розрізняють два поняття: плодючість і багатоплід-

ність. Під плодючістю розуміють життєву продуктивність свиномат-

ки, тобто кількість поросят, одержаних за її продуктивне життя (80 –

100 голів), а багатоплідність — це кількість поросят, одержаних

від свиноматки за один опорос (10 – 14 голів). Відомі випадки, коли

за один опорос у свиноматок народжувалося до 20 – 30 поросят. Ба-

гатоплідність буває потенційною, яка характеризується загальною

кількістю виділених за одну овуляцію яйцеклітин (до 20 – 25 шт.),

здатних до запліднення, і фактичною — за кількістю народжених

поросят за один опорос (10 – 12 голів). Тобто, із загальної кількості

утворених організмом яйцеклітин гине 50 %.

Іншим, не менш важливим показником продуктивності свинома-

ток є великоплідність, тобто жива маса поросяти при народженні.

В середньому вона становить 1,2 – 1,4 кг, хоча коливання досить

257

значні — від 0,5 до 2,0 кг. Слід відмітити, що дрібні поросята, як і

перерозвинуті, не бажані для виробництва, оскільки перші значно

слабші й частіше гинуть, а останні — травмуються під час родів,

особливо при відсутності у свиноматки в період поросності активно-

го моціону.

Одержання багатоплідних і вирівняних опоросів (10 – 12 голів),

добре розвиненого й життєздатного молодняку (жива маса поросяти

при народження 1,2 – 1,5 кг) значною мірою залежить від організа-

ції годівлі свиноматок під час підготовки до парування чи осіменін-

ня та протягом усього періоду поросності.

Як зазначалося, при овуляції виділяється значно більше яйце-

клітин, ніж народжується поросят. Так, у молодих свиноматок ве-

ликої білої породи в середньому дозріває 15,7 яйцеклітин (від 9 до

22), у дорослих 20 (від 12 до 25). Але вже через 48 год після овуляції

частина їх (до 6,2 %) гине.

На 45-й день внутрішньоутробного розвитку гине до 21,7, 90-й —

до 29,8 % зародків. До опоросу загибель останніх досягає 39,8 % від

потенційної їх кількості. Отже, у молодих свиноматок народжується

в середньому близько 9,4 поросяти проти 15,7 можливих, у дорос-

лих — 11,5 замість 20.

Життєздатність яйцеклітин і зигот значною мірою залежить від

повноцінності годівлі та стану організму свиноматок після відлу-

чення поросят і в період підготовки до парування (осіменіння).

У худих та надмірно вгодованих свиноматок у період овуляції

виділяється незначна кількість яйцеклітин. Крім того, більшість із

них містить недостатню кількість поживних речовин, необхідних

для нормального обміну й перебігу фізіологічних процесів дроблен-

ня зигот від запліднення до закріплення їх на слизовій оболонці

рогів матки. В цей період свиноматки не потребують надходження

великої кількості поживних речовин для розвитку зародків, але ра-

ціон їх повинен бути біологічно повноцінним. Жива маса зародка на

45-й день розвитку становить в середньому 25 г, а при наявності 15

зародків загальна ембріональна маса у свиноматок становитиме

лише 375 г.

Після 45-го дня внутрішньоутробного розвитку процес органоге-

незу у зародків в основному закінчується і починається інтенсивний

ріст всіх органів за масою та об’ємом. Маса одного плоду на 90-й

день розвитку вже становить у середньому 606, а до народження

досягає 1000 – 1500 г. Тому потреба в поживних речовинах у свино-

маток у другу половину поросності значно зростає.

З метою запобігання ожирінню свиноматкам у період підготовки

до парування і в першу половину поросності частково обмежують

даванку енергетичних кормів. Однак годівля повинна бути збалан-

сованою, щоб забезпечити високу біологічну повноцінність яйцеклі-

258

тини. Для підвищення запліднюваності свиноматкам у період під-

готовки до парування кілька днів згодовують високоенергетичні

раціони з введенням пшениці, кукурудзи, кормового жиру тощо.

Важливим критерієм повноцінності годівлі свиноматок є приріст

маси тіла за період поросності. В оптимальних умовах годівлі й

утримання за 114 днів поросності до дворічного віку вони збільшу-

ють живу масу на 50 – 55, а в старшому віці — на 35 – 40 кг. Поло-

вина приросту припадає на нагромадження резервних речовин тіла

свиноматки (жири, білки, мінеральні речовини та ін.), а решта

пов’язана із збільшенням маси плодів, вим’я, статевих органів.

Годують свиноматок за нормами з урахуванням періоду підгото-

вки до парування чи осіменіння (за 3 – 14 днів), стану поросності

(перші 84, останні 30 днів), живої маси, віку, а також вгодованості.

Холостим свиноматкам згодовують корми з розрахунку на 100 кг

живої маси 1,5 – 1,8 к. од.; поросним у перші 84 дні — 1,2, а в остан-

ні 30 днів — 1,5 – 1,7 к. од.

 У раціоні холостих і поросних свиноматок на 1 кг сухої речовини

повинно припадати: кормових одиниць — 1,05, протеїну сирого —

140 г., перетравного — 105, лізину — 6,0, метіоніну + цистину — 3,6,

сирої клітковини — 140, солі кухонної — 5,8, кальцію — 8,7, фосфо-

ру — 7,2, натрію — 1,2, хлору — 1,5 г, заліза — 81 мг, міді — 17, цин-

ку — 87, марганцю — 47, кобальту — 1,7, йоду — 0,35 мг.

Крім того, в 1 кг сухої речовини раціону має міститися: кароти-

ну — 11,6 мг або вітаміну А — 5,8 тис. МО, вітаміну D

— 0,6 тис.

МО, вітаміну Е — 41 мг, тіаміну — 2,6 мг, рибофлавіну — 7 мг, пан-

тотенової кислоти — 23 мг, холіну — 1,16 г, нікотинової кислоти —

81 мг та ціанкобаламіну — 29 мкг.

Тваринам із низькою або надмірною вгодованістю норми регу-

люють із розрахунку на кожні 100 г середньодобового приросту маси

тіла ± 0,4 к. од. або ± 4,4 МДж обмінної енергії. Для забезпечення

нормального росту й розвитку поросних свиноматок до дворічного

віку незалежно від їх живої маси рекомендується годувати за нор-

мами дорослих тварин живою масою 181 – 200 кг.

Раціони для годівлі свиноматок в період підготовки до паруван-

ня чи осіменіння і поросності складають з урахуванням потреби в

поживних речовинах та їх структури (табл. 39).

 До складу концентратної частини повинні входити: ячмінь —

40 – 45 %, кукурудза — 10 – 15, пшениця — 15 – 18, зернобобові

(горох, соя, люпин) — 5 – 6, шроти (соняшниковий, соєвий, льоновий,

бавовняний та ін.) — 2 – 3, кормові дріжджі — 2 – 3 %, мінеральні

добавки та премікс. У першу половину поросності з метою запобіган-

ня можливому ожирінню рівень концкормів знижують на 10 – 15 %,

але збільшують частку зелених, соковитих та інших об’ємистих кор-

мів.

259

39. Структура кормових раціонів для поросних свиноматок,

% за поживністю

Періоди

Типи годівлі Група кормів

зимовий літній

Концентровані 55 – 60 65 – 75

Коренеплоди та комбісилос 40 – 35 —

Трав’яне борошно

5 —

Концентратно-

коренеплідний

(зона Лісостепу)

Зелені та баштанні — 35 – 25

Концентровані 50 – 60 65 – 75

Картопля та комбісилос 35 – 25 15 – 10

Коренеплоди 5 —

Трав’яне борошно

10 —

Концентратно-

картопляний

(зона Полісся)

Зелені та баштанні — 20 – 15

Концентровані 75 80

Комбісилос та коренеплоди 20 —

Трав’яне борошно

5 —

Концентратний

(зона Степу)

Зелені та баштанні — 20

Взимку в раціони свиноматок обов’язково вводять трав’яне бо-

рошно, комбінований силос, буряки та інші соковиті корми. У період

годівлі холостих та поросних свиноматок стежать за якістю кормів,

особливо за ураженістю грибними мікроорганізмами. Годують порос-

них свиноматок двічі на добу, напувають без обмежень.

У приміщеннях, де утримують холостих та поросних свиноматок,

дотримують таких оптимальних зоогігієнічних параметрів: темпе-

ратура повітря — 10 – 16 °С, відносна вологість — 70 – 75 %; вміст:

вуглекислого газу — 0,3 %, аміаку — не більше 0,026 %, швидкість

руху повітря — 0,2 – 0,3 м/с.

² Годівля підсисних свиноматок

Організація годівлі свиноматок під час лактації повинна сприя-

ти підвищенню молочності, збереженню приплоду й вирощуванню

міцних поросят від народження до відлучення з тим, щоб жива маса

поросяти в 60-денному віці досягала 18 – 20 кг.

У цей період організм свиноматки функціонує із значно більшим

фізіологічним навантаженням порівняно з періодом поросності. За

60 днів лактації свиноматка в середньому виділяє 300 кг молока, в

якому міститься: сухих речовин — близько 53,5 кг, білка — 16, жи-

ру — 21, молочного цукру — 14, мінеральних речовин — 2,5 кг, а

також вітаміни та інші біологічно активні речовини.

Молоко протягом лактації утворюється нерівномірно. Найбільше

його виділяється у другій та третій декадах молочного періоду (в се-

редньому 22 % від усієї кількості), після чого інтенсивність продуку-

вання поступово знижується. За перші 30 днів лактації виділяється

близько 60 % молока. У другому місяці цього періоду продуктив-