Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 9

370

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

9.6.2. Комплектування, утримання й годівля

батьківського стада

На птахофабриці з річним виробництвом понад 1 млн м’ясних ка-

ченят батьківське стадо становить 22,4 тис. качок-несучок. Ремонт-

ний молодняк у пташники батьківського стада переводять до початку

несучості у 21-тижневому віці, а з 26-тижневого — у виробничу групу

качок-несучок. Комплектують його 2 – 3 рази на рік із тим, щоб кож-

ну групу птиці використовувати впродовж п’яти-семи місяців.

У період формування забезпечують статеве співвідношення ка-

чурів до качок 1 : 6, а для кросу Х-11 — 1 : 4 – 4,5. У разі більшого на-

вантаження на самців погіршується заплідненість яєць, а його зни-

ження призводить до підвищення собівартості інкубаційних яєць.

У спеціалізованих підприємствах батьківське стадо утримують у

типових приміщеннях розміром 150 × 18 і 102 × 18 м. Центральний

прохід розділяє пташник за довжиною на дві частини, кожна з яких

розгороджена знімними перегородками на секції (50 – 100 голів) за

щільності посадки 3 – 3,5 голови на 1 м

підлоги. Утримують на

глибокій підстилці і комбіновано (50 % загальної площі підлоги —

сітчаста, 50 % — суцільна з підстилкою).

До кожної секції прилягає вигульний майданчик (солярій) з твер-

дим покриттям, площа якого в два рази більша за площу секції. Для

виходу птиці на вигульний майданчик у стінах приміщення роб-

лять лази. У кожній секції на підлозі розміщують гнізда з розраху-

нку одне гніздо на 3 – 4 качки. З 6 – 6,5-місячного віку качки почи-

нають відкладати яйця.

Узимку приміщення обігрівають теплогенераторами або калори-

ферами, підтримуючи температуру повітря в межах 12 – 14 °С. Від-

носна вологість повітря влітку повинна бути 65 – 70 %, узимку — не

вище ніж 80 %. Тривалість світлового дня для дорослих качок —

16 год, інтенсивність освітлення — 15 лк.

 Здебільшого під час вирощування батьківського стада ви-

користовують сухий або комбінований типи годівлі. При цьому

структура раціонів має бути такою, %: зернові злакові корми —

55 – 65, зернобобові — 5 – 10, макуха, шрот — 7 – 8, корми тварин-

ного походження — 6 – 8, трав’яне борошно — 5 – 10, дріжджі —

4 – 6, мінеральні корми — 4 – 6.

Годують качок досхочу з автогодівниць БСУ-0,5 або корит. Фронт

годівлі в разі використання сухих сумішей — 4, вологих кормів —

15 см; фронт напування — не менше ніж 3 см на одну голову.

9.6.3. Вирощування ремонтного молодняку

Найчастіше його вирощують на глибокій підстилці з частковою

заміною її на сітчасту підлогу в типових приміщеннях, які розділені

Розділ 9

371

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

центральним проходом за довжиною на дві частини, кожна з яких

знімними перегородками розгороджена на секції (80 – 100, але не

більше ніж 300 голів), із щільністю посадки 3,5 голови на 1 м

площі

підлоги. При цьому використовують комплекти обладнання КРУ-3,5

та КРУ-8. На кожну 26-тижневу молодку вирощують 3,5 добового

каченяти.

Узимку приміщення обігрівають теплогенераторами або кало-

риферами, підтримуючи температуру повітря в межах 14 – 16 °С,

відносну вологість — на рівні 65 – 70 % влітку і не більш як 80 %

узимку. Ремонтний молодняк вирощують за 8-годинного світлового

дня з інтенсивністю освітлення 15 – 20 лк.

Із перших днів каченят годують повноцінними комбікормами або

кормосумішами, збалансованими за перетравним протеїном, аміно-

кислотами, вітамінами та мінеральними речовинами.

 До 4-тижневого віку молодняку дають сухий комбікорм, у 100 г

якого міститься: обмінної енергії — 1150 кДж, сирого протеїну —

17 – 18 %, сирої клітковини — 3 – 6 %. Молодняку від 4- до 8-тиж-

невого віку згодовують комбікорм із умістом обмінної енергії —

1233 кДж, протеїну — 15 – 16 %, сирої клітковини — 5 – 6 %. Почи-

наючи з 9-тижневого віку в раціонах ремонтного молодняку рівень

обмінної енергії знижують до 1047 кДж, протеїну — до 14 % і збі-

льшують уміст клітковини до 7 – 10 % уведенням трав’яного бо-

рошна. Влітку дуже корисно додатково згодовувати дрібнонарізану

зелень, взимку — силос із кукурудзи або моркви. У 21-тижневому

віці ремонтних каченят переводять на комбікорм для дорослого

стада.

9.6.4. Вирощування каченят на м’ясо

На вирощування приймають тільки здорових, міцних, кондицій-

них каченят у день виведення живою масою не нижче ніж 50 г і

розміщують у заздалегідь підготовлені приміщення, дотримуючи

принципу одноразової посадки одновікової птиці.

Існують різні способи вирощування каченят на м’ясо: на глибокій

підстилці, сітчастій підлозі, у кліткових батареях або літніх таборах.

Найбільшого поширення набуло утримання каченят на глибокій

підстилці. Для цього використовують типові приміщення, які цент-

ральним проходом за довжиною розділені на дві частини, кожна з

яких розгороджена знімними перегородками на секції (400 – 500

голів). Кожну секцію обладнують одним електробрудером.

З урахуванням прийнятої технології каченят вирощують без пе-

реміщення (в одному приміщенні) або з переміщенням в аклімати-

затори чи на спеціальні відгодівельні майданчики за досягнення

ними 3-тижневого віку.

Розділ 9

372

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

Для комплексної механізації технологічних процесів у разі ви-

рощування каченят без переміщення від добового до 7-тижневого

віку використовують обладнання КМУ-10 та КМУ-15. До його скла-

ду входять брудери, жолобкові годівниці, вакуумні напувалки, тросо-

шайбові кормороздавачі.

За утримання на глибокій підстилці щільність розміщення мо-

лодняку впродовж першого тижня життя має становити 16 – 20 го-

лів, до 3-тижневого — 12, до 8-тижневого віку — 8 – 10 голів на 1 м

площі.

Температуру повітря в приміщенні у перший тиждень вирощу-

вання підтримують у межах 28 – 30 °С, другий — 28 – 24, третій —

24 – 20, четвертий — 20 – 18, п’ятий — 18 – 16, шостий та сьомий —

16 – 15 °С; вологість повітря — 65 – 75 %.

У першу добу життя каченят світло рекомендується зовсім не

вимикати. Починаючи з другої доби, тривалість світлового періоду

поступово скорочують і до кінця першої декади доводять до 16 год і

не змінюють до здавання на забій. Упродовж перших днів життя їх

годують із листків цупкого паперу, але краще використовувати спе-

ціальні годівниці з висотою бортика 5 – 6 см. У старшому віці корми

роздають горизонтальними конвеєрами ВЦТ або спіральним і тросо-

шайбовим кормороздавачами.

Утримання каченят на сітчастій підлозі дає можливість підви-

щити ефективність використання приміщення, збільшити кількість

поголів’я, яке обслуговує один робітник, у 2,5 – 3 рази, механізувати

трудомісткий процес видалення посліду й уникнути необхідності

використання підстилки, підвищити вихід м’яса з одиниці площі,

скоротити затрати праці на одиницю продукції, знизити її собівар-

тість, організувати потоково-технологічну лінію вирощування м’ясних

каченят від добового віку до забою.

Із застосуванням вирощування каченят у клітках знижуються

витрати на будівництво приміщень, здійснюється механізація вироб-

ничих процесів, спрощується технологія виробництва м’яса качок,

створюються кращі санітарні умови. З цією метою використовують в

основному переобладнані кліткові батареї Р-15, БГО-140, КБН-4,

КБМ-2, КУ-3. Утримання молодняку в кліткових батареях від добо-

вого віку до забою передбачає одноразове переміщення в тижневому

або тритижневому віці чи без нього. В тих зонах, де дозволяють клі-

матичні умови, не слід нехтувати можливістю виробництва м’яса

качок у теплий період за рахунок вирощування птиці в літніх табо-

рах, а також на відгодівельних майданчиках, де каченят утримують

від 2 – 3-тижневого віку до здавання на забій.

 Годують їх переважно сухими повнораціонними комбікормами,

основними компонентами яких є зернові корми — кукурудза, пше-

ниця, ячмінь, просо. Для вирощування молодняку протягом перших

Розділ 9

373

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

трьох тижнів використовують комбікорми, в 100 г яких міститься:

обмінної енергії — 1152 – 1172 кДж, протеїну — 16 – 18 %, а почи-

наючи з четвертого по сьомий тиждень — відповідно 1214 – 1235 кДж

та 18 – 20 %. У період вирощування каченят на м’ясо особливу увагу

приділяють вітамінному та мінеральному живленню.

У 7 – 8-тижневому віці із досягненням живої маси 3,2 – 3,4 кг ка-

ченят забивають на м’ясо.

9.7. Виробництво м’яса індиків

Серед багатьох видів сільськогосподарської птиці індики найбі-

льші за розмірами. Жива маса статевозрілих самок досягає 8 – 10,

самців 15 – 18 кг. Від однієї самки за рік можна виростити 90 – 100

індиченят і отримати 400 – 500 кг м’яса у живій масі. Індиченята

швидко ростуть, що дає можливість одержати у 13 – 17-тижневому

віці тушку масою 4 – 4,5 кг за забійного виходу 80 – 85 % і витрати

корму на 1 кг приросту 3 – 3,5 кг. Індички характеризуються добри-

ми відтворними якостями. Починаючи відкладати яйця у 8 – 8,5-

місячному віці, вони інтенсивно несуться впродовж шести місяців і

за цей період їхня продуктивність досягає 110 – 120 яєць. У них ак-

тивно виявляється інстинкт насиджування. Особливістю індиків є

різка статева відмінність в інтенсивності росту молодняку, тому са-

мок і самців на м’ясо бажано вирощувати окремо.

За дієтичними властивостями й смаковими якостями м’ясо інди-

ків вигідно відрізняється від м’яса птиці інших видів. Воно містить

більше протеїну, вітамінів, менше жиру та холестерину (2 – 5 %),

ніж м’ясо курей. Крім того, для м’яса індиків характерний специ-

фічний присмак, властивий дичині. В грудних м’язах цієї птиці міс-

титься до 28, а в усій тушці — 21 % білка та 12 % жиру; забійний

вихід досягає 90, на їстівні частки припадає 65 % маси тушки;

м’язова тканина становить 55 % живої маси.

9.7.1. Породи та кроси індиків

Для виробництва м’яса індиків використовуються такі породи:

біла широкогруда, бронзова широкогруда, північнокавказька біла,

північнокавказька бронзова, московська бронзова, московська біла.

Біла широкогруда порода виведена в США схрещуванням бі-

лих голландських та англійських індиків. Птиця відзначається ви-

сокою плодючістю, інтенсивним ростом, добрими м’ясними якостя-

ми, проте вимоглива до умов годівлі та утримання (рис. 9.13). Сам-

ки досягають живої маси 7 – 9, самці — 14 – 16 кг, несучість —

90 – 120 яєць. Породу використовують для створення високопродук-

тивних кросів.

Розділ 9

374

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

Бронзова широкогруда порода також виведена в США схре-

щуванням диких американських із чорними англійськими та на-

ступною селекцією на поліпшення м’ясних форм і плодючості. Жива

маса самок досягає 9 – 12, самців — 18 – 20 кг, несучість — 60 – 70

яєць. У породі створено продуктивні лінії й кроси.

Північнокавказькі індики характеризуються достатньо високи-

ми показниками живої маси: білі самки — 6 – 7, самці — 12 – 14 кг

та несучістю — 90 – 120 яєць; бронзові — відповідно 6 – 7 і 12 – 14 кг

та 90 – 100 яєць (рис. 9.14).

Московські бронзові індики досягають живої маси: самки 6 – 7,

самці — 11—13 кг. За продуктивністю вони подібні до московських

білих, проте відрізняються від них вищою несучістю, кращим товар-

ним виглядом тушок та вищими м’ясними якостями, кращою при-

стосованістю до пасовищного утримання.

Основний шлях інтенсифікації і підвищення ефективності вироб-

ництва м’яса індиків — це створення й використання гібридної

птиці. В індиківництві гібриди отримують від схрещування важких

батьківських і легких, проте плодючіших, материнських форм, у

дво-, три-, чотирилінійних кросах. У підприємствах промислового

типу найбільшого поширення набули кроси: 639 (легкий), 630 (серед-

ній), 350 (важкий) хідон, 0-24, Х-56, Х-76. У вітчизняній галузі най-

частіше використовують крос Х-56 (95 %), створений з використан-

Рис. 9.13. Білі широкогруді індики

Розділ 9

375

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

ням генофонду ліній фірми «Рівер Рест», московських білих та білих

широкогрудих (батьківська лінія Х-5, материнська Х-6). Гібридні

індиченята цього кросу у 12-тижневому віці досягають живої маси

4,3 – 4,4, у 17-тижневому — 6,2 – 6,6 кг із витратою корму на 1 кг

приросту відповідно 2,7 та 3,4 кг.

Індики кросу добре пристосовані до вирощування в умовах різ-

них технологій, характеризуються високою життєздатністю та доб-

рими м’ясними якостями.

Крос Івагал, створений у колишній Чехословаччині, в Україні не

набув поширення (5 %). Гібридні індиченята у 12-тижневому віці

досягають живої маси: самки — 3,4, самці — 4,6 кг за витрати корму

2,8 кг на 1 кг приросту.

9.7.2. Комплектування, утримання й годівля

батьківського стада

Для птахофабрики потужністю 500 тис. індиченят за рік у бать-

ківському стаді повинно бути 9884 самки, а потужністю 1 млн — у

два рази більше. Для забезпечення рівномірного надходження ін-

кубаційних яєць та виробництва м’яса індиків батьківське стадо

комплектують до 4 разів на рік. Кількість комплектувань має бути

кратною кількості пташників для дорослої птиці, оскільки їх за-

Рис. 9.14. Північнокавказькі бронзові індики

Розділ 9

376

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

повнюють одновіковою птицею. Комплектують батьківське стадо

молодняком у 17-тижневому віці. Співвідношення самців і самок

у разі природного парування 1 : 10, штучного осіменіння —

1 : 25 – 30.

Для комплектування батьківського стада ремонтний молодняк із

добового до 17-тижневого віку вирощують на підстилці, використо-

вуючи комплект обладнання ИРС-2,3, або до 8-тижневого віку в кліт-

ках із подальшим дорощуванням на підстилці. У добовому віці на

кожну голову, що замінюють, приймають 2 самки і 5 самців, а в

групі ремонтного молодняку 17-тижневого віку — 120 % самок і не

менше ніж 200 % самців до маточного поголів’я.

 Годують ремонтний молодняк сухими або вологими кормами з

вмістом обмінної енергії 1150 – 1170 кДж та протеїну від добового до

6-тижневого віку — 26 %, 6 – 11-тижневого — 20, 11 – 12-тижнево-

го — 18 і далі 15 %. До кормосумішей для ремонтних індиченят жи-

ри не додають.

Поголів’я батьківського стада утримують у типових приміщеннях

12 × 96, 18 × 72 м на підлозі з глибокою підстилкою, сітчастій підло-

зі, у кліткових батареях. Традиційною системою є вирощування ін-

диків на підлозі з глибокою підстилкою.

Самок важких кросів розміщують на підстилці щільністю посад-

ки 1,5 голови, середніх — 2, легких — 2,5 і самців усіх кросів — по

одній голові на 1 м

площі. Взимку температура повітря в примі-

щенні має бути 12 – 16 °С, відносна вологість — 60 – 70 %. Влітку

температура не повинна перевищувати 25 °С. Тривалість світлового

дня — 14 – 16 год.

Індиків батьківського стада утримують також без підстилки на

сітчастій підлозі. Для цього приміщення розділяють на секції, в ко-

жній з яких розміщують 500 – 600 несучок.

Значного поширення набуло кліткове утримання батьківського

стада. В результаті його застосування місткість пташників зростає у

1,5 – 3 рази залежно від конструкції кліткових батарей, витрати

корму на виробництво 10 яєць знижуються на 5 – 28 %, несучість

підвищується на 4 – 25 %, заплідненість яєць та вихід молодняку

зростають на 3 – 7 %. Використовують кліткові батареї типу КБН,

ОБН, КБР-2.

 Годують батьківське стадо тільки розсипними комбікормами, за-

стосовуючи сухий або комбінований тип годівлі. За сухого типу сухі

комбікорми роздають 2 – 3 рази на добу, комбінованого — частину

кормів згодовують у вигляді вологих мішанок.

Для племінного використання птиця легкого кросу придатна з

32-, середнього — 34- і важкого — 36-тижневого віку. Індичок вико-

ристовують один період несучості, тривалість якого для легкого кро-

су не менше ніж 5 тижнів, середнього — 21 і важкого — 17 тижнів.

Розділ 9

377

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

9.7.3. Вирощування індиченят на м’ясо

Добових індиченят розподіляють за статтю і відправляють у цех

вирощування молодняку. При цьому застосовують такі системи

утримання: підлогову, кліткову, комбіновану, вигульну з викорис-

танням пасовищ.

Вирощування індиченят на підлозі з глибокою підстилкою пе-

редбачає безпосереднє утримання їх від добового віку до забою. З

цією метою використовують обладнання ИМС-4,5, ИР-10, ПХ-1.

Приміщення для утримання птиці розгороджують на секції й роз-

міщують у них по 500 голів молодняку. В кожній секції встановлю-

ють електробрудер, під яким розставляють лоткові годівниці й ва-

куумні напувалки. Впродовж перших двох днів як годівниці для ін-

диченят використовують цупкий папір, який розміщують під бруде-

рами, оскільки вони погано розрізняють корм і можуть скльовувати

підстилку.

Із тижневого до 3-тижневого віку їх годують із жолобкових годів-

ниць. Після 3-тижневого віку огорожу навколо брудерів забирають і

молодняк привчають до годівниць та напувалок, які входять до

комплекту технологічного обладнання. В разі вирощування індиче-

нят від добового до 17-тижневого віку на глибокій підстилці щіль-

ність посадки становить 4 – 6 голів на 1 м

підлоги.

У пташниках забезпечують диференційоване освітлення відпо-

відно до віку молодняку. У перші три дні вирощування застосову-

ють цілодобове яскраве освітлення (40 лк) із поступовим зниженням

його інтенсивності до 3-тижневого віку. Індиченятам старше від

трьох тижнів встановлюють чотиригодинний світловий день. У разі

вирощування молодняку в пташниках інтенсивність освітленості

підтримують на рівні 5 – 6 лк, тобто створюють напівтемряву. В

приміщеннях із вікнами застосовують часткове затемнення.

Температурний режим у пташнику диференціюють також за-

лежно від віку. Так, із добового до 4-тижневого віку в приміщенні

для вирощування індиченят на м’ясо підтримують температуру

26 – 28 °С, під брудерами — 26 – 35 °С. Для молодняку старшого

віку її знижують до 16 – 20 °С за оптимальної відносної вологості

повітря 60 – 70 %.

Вирощування індиченят у клітках організовують у дві фази: від

добового до 3-тижневого віку у кліткових батареях ИКБК, далі — у

клітковій батареї КББ, де їх утримують від 3- до 8-тижневого віку.

Інколи індиченят від добового до 8-тижневого віку вирощують у кліт-

кових батареях БКБ та КБУ-4, а від 8- до 17-тижневого — в клітко-

вих батареях КБН.

Оскільки вирощування індиченят у клітках погіршує товарний

вигляд тушок, що пов’язано з появою грудних наминів та по-

шкодженням крил, добовому молодняку обрізують крила до п’ясток,

Розділ 9

378

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

а для запобігання наминам вирощують його у клітках, де замість

звичайних підніжних решіток встановлюють поліетиленові настили.

Найкращим є комбінований спосіб вирощування індиченят. Він

передбачає утримання молодняку до 3 – 8-тижневого віку в клітко-

вих батареях КБМ-2, КБУ-3, БГО-140, Р-15 із подальшим дорощу-

ванням у пташниках на дерев’яній чи сітчастій підлозі до 18 – 24-

тижневого віку або колоніальних будиночках, в які його переводять

із 6 – 7-тижневого віку.

 У вирощуванні індиченят застосовують сухий або комбінований

тип годівлі. На птахофабриках використовують переважно сухий

тип годівлі молодняку. В цьому разі індиченятам до 8-тижневого,

8 – 17- і 17 – 26-тижневого віку згодовують комбікорми ПК-11-3,

ПК-13-2, ПК-14-2 із умістом сирого протеїну 28 % впродовж першого

і 24 % — другого місяця утримання. Основу кормосуміші для молод-

няку індиків становлять зернові злакові та зернобобові (кукурудза,

пшениця, ячмінь, горох, овес) корми. До їхнього раціону обов’язково

вводять рослинні білкові корми, %: шрот соєвий — 40 та соняшнико-

вий — 21, горох — 10 – 15, гідролізні дріжджі — 3 – 6. Нестачу не-

замінних амінокислот поповнюють згодовуванням білкових кормів

тваринного походження (м’ясне, м’ясо-кісткове, рибне борошно, сухе

збиране молоко тощо), які можуть досягати 30 % загальної кількості

білків комбікорму. Для забезпечення високого енергетичного рівня

до складу останніх вводять 2 – 5 % стабілізованого технічного жиру.

До комбікорму також додають трав’яне борошно (5 %), різні добавки:

мінеральні (3,5 – 4,5 %) БМВД, синтетичні метіонін та лізин, віта-

міни й кормові дріжджі.

За наявності дешевих місцевих кормів їх уводять до складу раці-

ону і застосовують комбіновану годівлю сухими та вологими сумі-

шами. У 17-тижневому віці з досягненням маси самками 4 – 5, сам-

цями — 6 – 7 кг птицю забивають на м’ясо.

9.8. Виробництво м’яса гусей

Одним із джерел збільшення виробництва м’яса птиці є розве-

дення гусей, м’ясо яких характеризується високими смаковими яко-

стями. У м’ясі молодняку гусей міститься, %: води — 73 – 75,

білка — 18 – 18,8, жиру — 5,3 – 7,3, мінеральних речовин — 1 – 1,16.

За вмістом жиру в прирості маси двомісячні гусенята набагато пе-

реважають бройлерів та каченят. Порівняно з іншими сільськогос-

подарськими тваринами гусячий жир має низьку точку топлення

(26 – 34 °С), що є основним показником його харчової цінності. Від

гусей отримують велику печінку (до 0,5 – 1,5 кг), із якої виготовля-

ють делікатесні страви, а пух і пір’я використовують у легкій про-

мисловості. Вони мають густе і щільне оперення, внаслідок чого

Розділ 9

379

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

можуть переносити зниження температури до –25...–30 °С. Гуси —

пізньоспіла птиця. Статевозрілими за звичайних умов утримання

вони стають у 34 – 44-тижневому віці. На м’ясо їх доцільно вирощу-

вати до 8 – 9 тижнів. Для гусей характерне підвищення несучості до

3 – 4-річного віку щороку на 15 – 20 %. Тому з метою відтворення їх

використовують 3 – 4 роки, щороку поповнюючи стадо молодняком

тільки на 25 – 30 %.

9.8.1. Породи гусей

Для отримання м’яса використовують такі породи: велику сіру,

горьковську, італійську білу, кубанську, угорську білу, тулузьку,

мамути, роменську та оброшинську.

Велика сіра порода створена в Тамбовській області на основі

схрещування роменських гусей з тулузькими. Жива маса дорослої

птиці становить: самок — 5,3 – 5,8, самців — 6,5 – 7,0 кг (рис. 9.15).

Продуктивність молодих гусок за сезон досягає 30 – 35, переярих —

40 – 45 яєць; заплідненість — 87 – 90, вивід молодняку — 60 – 65 %;

середня жива маса 9-тижневих гусенят — 4,2 – 4,4 кг. Порода по-

ширена в лісостепових і степових зонах України.

Горьковська порода виведена складним відтворним схрещу-

ванням китайських, місцевих та сонцегірських гусей і розведенням

помісей «у собі». Гуси мають широкий, глибокий, довгий тулуб, гу-

лястий наріст на лобі, біле або сіре оперення. Жива маса гусок ста-

Рис. 9.15. Великі сірі гуси