Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 9

350

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

бульйонах. Такий тип годівлі використовують у господарствах із

різною формою власності.

У разі застосування комбінованого типу годівлі птиці дають по-

дрібнене або ціле зерно і мішанки.

Сухий тип найпрогресивніший, оскільки в годівлі курок-несучок

використовують кормосуміші й комбікорми. Його широко застосову-

ють у великих спеціалізованих підприємствах.

Для годівлі курок-несучок використовують різні корми: зернові,

зерновідходи, відходи олієекстракційного виробництва, корми тва-

ринного походження, трав’яне борошно, технічний жир, мінеральні

підкормки.

 У структурі раціону або кормосуміші вони становлять, %: зерно-

ві — 60 – 65, зерновідходи — 5 – 8, макуха, шрот — 8 – 10, дріжджі

сухі — 3 – 4, тваринні корми — 6 – 8, трав’яне борошно — 3 – 6, тех-

нічний жир — 3 – 5, мінеральні підкормки — 7 – 9. Крім кормових

інгредієнтів, до раціонів птиці вводять лікарські препарати, ферме-

нти, антиоксиданти та ін.

Найкращим кормом для курок-несучок кліткового й підлогового

утримання вважають повнораціонний комбікорм, основним дже-

релом енергії якого для птиці є зернові злакові (пшениця, кукуру-

дза, ячмінь). До цінних білкових кормів належать рибне борошно,

соя, макуха соняшникова, горох, дріжджі кормові, люцернове боро-

шно. Мінеральну повноцінність комбікормів забезпечують введен-

ням до їх складу комплексу мінеральних добавок. Найціннішими

підкормками є гравій, черепашки, вапняк. Вітамінну повноцінність

раціону для курок-несучок забезпечують уведенням добавок синте-

тичних вітамінів.

Середня стандартна кількість корму на несучку впродовж року

має бути 110 г на добу. Ця величина коригується з урахуванням ві-

ку, породи та несучості. За вільного доступу до корму кури схильні

до переїдання, що призводить до відкладання великої кількості

внутрішнього жиру та зниження продуктивності. Тому реко-

мендується дозувати добову даванку корму. Існує кілька методів

обмеженої годівлі несучок, але найсприятливішим є кількісне обме-

ження — скорочення часу доступу до корму, годівля через день або

з одним днем на тиждень без корму чи зменшення його кількості на

10 – 30 %.

Економічно доцільний строк використання несучок — 12 міс

(511 – 518 днів). Його подовження можливе за примусового линян-

ня. Цей технологічний прийом забезпечує дружне линяння всіх

курок у стаді за 7 – 8 тижнів і досягнення ними 50 % продуктивності

через 8 – 9 тижнів після завершення використання в першому

періоді.

Розділ 9

351

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

9.4.5. Збирання, сортування, пакування і зберігання яєць

У пташниках, де рівень механізації невисокий, яйця збирають

4 – 5 разів протягом робочого дня. Перший раз їх збирають перед

першою годівлею, що значно зменшує кількість забруднених яєць. У

зблокованих пташниках яйця з ярусів кліткових батарей по по-

здовжніх і поперечних конвеєрах надходять безпосередньо на яйце-

сортувальну машину яєчного складу (рис. 9.6). У пташниках паві-

льйонного типу їх подають із кліткових батарей на стіл накопичен-

ня, де вручну вкладають у картонні прокладки, які розміщують у

стандартних ящиках. Кожна прокладка розрахована на 30 яєць, а

ящик — на 360. Далі ящики відправляють на яйцесклад для збері-

гання. На деяких птахофабриках у службовому приміщенні пташ-

ника з клітками ОБН-1 до столу накопичення прилягають яйцесор-

тувальні машини МСЯ-1 та ЯС-1. Після сортування їх укладають у

прокладки, потім — у ящики і відправляють на склад.

Відповідно до ГОСТ 27583–88 курячі яйця залежно від строків

зберігання та якості розподіляють на дієтичні й столові. До дієтич-

них відносять яйця, строк зберігання яких не перевищує сім діб, не

враховуючи дня знесення; до столових — ті, що зберігалися не бі-

льше ніж 25 діб від дня сортування, не враховуючи дня знесення, а

також у холодильниках не більш як 20 діб.

Рис. 9.6. Сортування яєць

Розділ 9

352

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

Залежно від маси дієтичні й столові яйця поділяють на катего-

рії — добірну, першу та другу:

Категорія Маса одного яйця, г, Маса 10 яєць, г, Маса 300 яєць, кг,

не менше ніж не менше ніж не менше ніж

Добірна 65 660 23,8

Перша 55 560 20,2

Друга 45 460 16,6

Яйця маркують фарбою, яка дозволена для використання в хар-

човій промисловості, дієтичні — червоного, столові — синього ко-

льору, а категорії позначають цифрами: добірна — 0, перша — 1,

друга — 2.

Для маркування використовують штамп, на якому вказують для

дієтичних яєць категорію та дату сортування (число і місяць), столо-

вих — тільки категорію. Останнім часом на більшості птахофабрик

свіжі яйця не маркують.

Після сортування яйця розміщують у прокладки (по 30 шт. у

кожну), потім у ящики (по 12 прокладок у кожний), куди вкладають

паперові ярлики із зазначенням найменування підприємства або

товарного знака, категорії, дати сортування та кількості яєць. Гото-

ву продукцію направляють у торговельну мережу. При їх прийман-

ні допускається не більше ніж 6 % яєць, які за масою відносять до

нижчої категорії. Відхилення від мінімальної маси одного яйця для

певної категорії не повинно перевищувати 1 г.

Дієтичні й столові яйця зберігають за температури не вище від

20 °С, у холодильниках — за температури від 0 °С до –2 °С і віднос-

ної вологості повітря 85 – 88 %. Для продукції з пошкодженою шка-

ралупою температура має бути не вище за 10°С.

У разі промислової переробки використовують яйця, що від-

повідають вимогам стандарту, дрібні масою від 35 до 45 г, із пошко-

дженою незабрудненою шкаралупою. Для виготовлення яєчного

порошку й меланжу придатні яйця, які зберігалися не більш як 90

діб. На птахофабриці їх переробляють не пізніше від однієї доби пі-

сля збирання.

9.5. Виробництво м’яса бройлерів

Розвиток бройлерної промисловості пов’язаний як з високою діє-

тичною, харчовою якістю, так і з економічними перевагами порів-

няно з виробництвом інших видів м’ясної птиці.

У туші бройлерів міститься, %: білка — 19 – 23 (у білих м’язах

його вміст досягає 21 – 25 %), жиру — 5 – 15, золи — 0,8 – 1,1. Білок

м’яса бройлерів багатий на всі незамінні амінокислоти, в тому числі

триптофан, метіонін, лізин. За співвідношенням триптофану й ок-

Розділ 9

353

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

сипроліну м’ясо бройлерів переважає м’ясо інших сільськогосподар-

ських тварин. Енергетичність (калорійність) 100 г м’яса бройлерів

становить 754 – 963 кДж (180 – 230 ккал) і в основному визначаєть-

ся вмістом жиру. Біологічна цінність підшкірного жиру бройлерів

характеризується підвищеним умістом у його складі незамінних

жирних кислот (лінолева, ліноленова, арахідонова) та поліненаси-

чених жирних кислот. Загальний рівень останніх у грудних м’язах

досягає 70 %, м’язах кінцівок — 60, а в м’ясі загального обвалюван-

ня — 60 – 65 %.

Бройлери характеризуються скороспілістю, ефективним викори-

станням кормів, відносно невеликими витратами кормів на одини-

цю продукції, швидкою зворотністю обігових коштів, високою рента-

бельністю виробництва.

Базою для виробництва бройлерного м’яса є великі бройлерні

фабрики на 3 – 6 млн голів птиці за рік. Більшість із них працює за

замкненим циклом виробництва, коли на обмеженій території зосе-

реджені всі вікові групи птиці. У середньому за показниками спеці-

алізованих птахофабрик України жива маса бройлерів у 7-тижнево-

му віці досягає близько 2 кг, збереженість поголів’я — 93 %, витрати

корму — 3,67 кг на 1 кг приросту.

9.5.1. Породи та кроси м’ясних курей

Сучасне бройлерне виробництво ґрунтується на вирощуванні

м’ясних курчат, отриманих після схрещування спеціалізованих спо-

лучних ліній м’ясних і м’ясо-яєчних порід, серед яких спостеріга-

ються найвищі прирости маси за найменших витрат кормів.

Для отримання бройлерів використовують лінії спеціалізованих

порід корніш та білий плімутрок. Кури м’ясного типу порівняно з

яєчними більші за розмірами, менш рухливі, з рихлим оперенням.

Характеризуються невеликою несучістю — 90 – 130 яєць за рік; ста-

тевої зрілості досягають у 5 – 5,5-місячному віці.

Порода корніш виведена у Великій Британії схрещуванням міс-

цевих бійцівських, малайських та курей породи азіль (рис. 9.7). За

кольором оперення корнішів поділяють на червоних, білих, темних,

полових, серед яких найпоширеніші білі. Жива маса курок —

3,3 – 3,6, півнів — 4,2 – 4,8 кг; несучість — 110 – 130 шт., маса яйця —

58 – 60 г. Молодки починають відкладати яйця в 6-місячному віці.

Показник виводу курчат невисокий — 65 – 70 %. Молодняк добре рос-

те й розвивається. Курей цієї породи розводять майже на всіх птахо-

фабриках і птахофермах, де займаються виробництвом бройлерів.

Порода плімутрок створена в США як м’ясо-яєчна у другій по-

ловині XIX ст. схрещуванням чорних іспанських, білих кохінхінів,

смугастих домініканських, доркінг та явських чорних. За кольором

оперення існує кілька різновидностей: сірі, смугасті, білі, чорні, по-

Розділ 9

354

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

лові тощо. Найбільшого поширення набули білі плімутроки (рис.

9.8). Жива маса дорослих курок — 2,7 – 3,4, півнів — 3,6 – 4,3 кг.

Кури витривалі, добре акліматизуються. За рік від них отримують

160 – 170, в окремих стадах — 200 яєць і більше середньою масою

60 г. Статевої зрілості птиця зазначеної породи досягає у 7-місячно-

му віці. Інстинкт насиджування розвинений слабко. Інкубаційні

якості яєць задовільні, вивід курчат коливається в межах 75 – 80 %.

Білі плімутроки є основною породою для отримання материн-

ської форми бройлерів. Спеціалізовані м’ясні лінії цієї породи ха-

рактеризуються швидким ростом, доброю якістю м’яса та м’ясними

формами будови тіла. У нас поширені в основному лінії плімутроків

канадського і голландського походження. Племінна робота з ними

спрямована на підвищення інтенсивності росту в ранньому віці,

продуктивності та життєздатності птиці. Основним завданням селек-

ціонерів, які працюють з м’ясними лініями породи, є зниження жи-

вої маси за збереження високої інтенсивності росту впродовж пер-

ших восьми тижнів життя курчат.

Кроси. В племінних господарствах і бройлерних фабриках вико-

ристовують в основному кроси: Смєна, Арбор Ейкерз, Кобб-500,

Росс-308, Хаббард м’ясний, Гібро.

Крос Смєна створений на основі трьох ліній кросу Гібро і однієї

лінії кросу Бройлер-65. У 7-тижневому віці гібридні курчата дося-

гають живої маси 1,6 – 1,9 кг; витрати корму на 1 кг приросту ста-

новлять 2 – 2,2 кг.

Рис. 9.7. Кури породи корніш

Розділ 9

355

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

Бройлери кросів закордонної селекції Арбор Ейкерз, Кобб-500

(американської), Домінант (чеської) у 44 – 49-добовому віці дося-

гають живої маси 2,3 – 2,5 кг за середньодобових приростів 47 – 57 г

і витрати корму 1,85 – 1,93 кг на 1 кг приросту.

9.5.2. Комплектування, утримання й годівля

батьківського стада

Утримання батьківського стада. Основою виробництва м’яса

бройлерів є потоково-цехова система утримання. Так, для певних

статево-вікових груп птиці передбачено окремі цехи: батьківського

стада, інкубації, вирощування ремонтного молодняку, вирощування

бройлерів, забою.

Ремонтний молодняк переводять у цех батьківського стада не пі-

зніше від 19-тижневого віку. Комплектують батьківське стадо впро-

довж року через однакові інтервали однаковими за кількістю птиці

партіями не менше від чотирьох разів. Статеве співвідношення під

час комплектування стада 1 : 9.

Нині батьківське стадо м’ясних курей утримують на глибокій

підстилці, сітчастій підлозі й у кліткових батареях. Найпоширені-

ша — технологія утримання м’ясних курей на глибокій підстилці.

У цьому разі приміщення розділяють знімними перегородками на

секції місткістю 500 голів дорослої птиці. Посередині його влашто-

Рис. 9.8. Кури породи білий плімутрок

Розділ 9

356

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

вують центральний прохід обов’язково з твердим покриттям, вздовж

якого встановлюють гнізда. У пташнику розмішують комплекти об-

ладнання КМК-12Б, КМК-18Б, що забезпечує механізацію й авто-

матизацію основних технологічних процесів та регулювання мік-

роклімату.

Щільність розміщення курей батьківського стада 5 голів на 1 м

Для селекційного стада птиці цей показник менший. Оптимальна

температура повітря у приміщенні для дорослої птиці — 16 – 18 °С,

відносна вологість — 60 – 70 %; мінімальна кількість свіжого повіт-

ря, яке подається в пташник у холодну пору року, — 0,75, у теплу —

5,5 м

/год на 1 кг живої маси птиці; оптимальна швидкість руху по-

вітря в зоні перебування птиці відповідно 0,3 і 0,6 м/с.

У приміщенні для утримання дорослої птиці на висоті не більше

ніж 50 см від підлоги встановлюють двоярусні гнізда з розрахунку

одне гніздо на шість несучок. Тривалість освітлення для птиці й

освітленість на рівні годівниць та напувалок має відповідати пев-

ним вимогам (табл. 9.1). Пташники без вікон із штучним освітлен-

ням обладнують лампами розжарювання з розрахунку одна лампа

40 Вт на 10 м

площі підлоги.

9.1. Світловий режим для утримання курей м’ясних порід

Вік птиці,

тижнів

Тривалість

світлового

дня, год, хв

Освітле-

ність, лк

Вік птиці,

тижнів

Тривалість

світлового

дня, год, хв

Освітле-

ність, лк

19 – 22 8.00 10 33 – 34 15.30 25

23 10.00 20 35 – 36 16.00 25

24 10.00 25 37 – 38 16.30 25

25 12.00 25 39 – 40 17.00 22

26 – 28 14.00 25 41 – 42 17.30 25

29 – 30 14.30 25 43 – 60 18.00 55

01 – 32 15.00 24

Яйця, які молодки починають відкладати в 23 — 24-тижневому ві-

ці, збирають через кожні дві години не менше ніж 4 – 5 разів на добу.

При цьому їх оглядають, особливу увагу приділяючи формі, чистоті,

розмірам, відсутності бою й насічки. Відібрані яйця дезінфікують.

Інтенсивність відкладання яєць характеризується зростанням

від 10 % у 6-місячному до 70-75 % у 8-місячному віці. На такому рів-

ні вона зберігається впродовж двох місяців, а потім поступово зни-

жується і до 14 – 15-місячного віку становить 50 – 60 %. Середні по-

казники інтенсивності відкладання яєць є орієнтиром контролю за

продуктивністю батьківського стада.

Середньорічна несучість м’ясних курей — 130 – 150 шт., виводи-

мість інкубаційних яєць — 85 %, вивід молодняку — 82, збереження

молодняку та дорослої птиці — 98 %. На отримання 10 яєць витра-

чається менше ніж 3 кг корму.

Розділ 9

357

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

До 60 – 64-тижневого віку несучість курей знижується до 30 %, і

стадо можна вибраковувати повністю. Проте з метою подовження

строків експлуатації курей спричинюють примусове линяння. Так,

різкою зміною режимів освітлення, годівлі й напування, спричиню-

ють стрес, який і зумовлює другий цикл несучості.

Дорослу птицю батьківського стада можна утримувати в клітко-

вих батареях типу КБР-2, КБН-1, КБМ-2, 2Б-3, БКН-3А, що дає мож-

ливість збільшити поголів’я курей в 2 – 2,5, виробництво інкубацій-

них яєць — в 2 рази, значно знизити витрати корму, підвищити

продуктивність праці. При цьому також спостерігають високі несу-

чість, якість яєць, заплідненість та вивід курчат.

Оптимальний вік переведення ремонтного молодняку в кліткові

батареї для батьківського стада — 17 тижнів. У кожній клітці роз-

міщують 27 голів (24 курки і 3 півні). Статеве співвідношення 1 : 8;

щільність розміщення — 11,5 голови на 1 м

площі; фронт годівлі —

13 см на 1 голову, при цьому використовують жолобкові годівниці.

Температура повітря в холодний і перехідний періоди року має бути

16 – 18 °С за вологості 60 – 70 %; освітленість — 20 – 30 лк.

У разі утримання батьківського стада в клітках застосовують

штучне осіменіння, що дає можливість зменшити в 4 – 5 разів кіль-

кість півнів і збільшити на 10 % поголів’я курок.

Батьківське стадо бройлерів утримують також на сітчастій підлозі,

використовуючи при цьому різні типи приміщень. У них розміщують

комплекти обладнання КМК-12Б або КМК-18Б. Годівля, мікроклімат

у пташниках, статева структура стада, обслуговування курей у разі

утримання на сітчастій підлозі подібні до тих, що й для утримання

на глибокій підстилці. Проте на сітчастій підлозі щільність розмі-

щення курей батьківського стада менша — 8 голів на 1 м

підлоги.

За даними проведених досліджень, найкращі результати отри-

мують за утримання батьківського стада в секції, 60 % площі якої

зайнято сітчастою підлогою, а 40 % — глибокою підстилкою, що за-

побігає наминам на кінцівках і підвищує заплідненість яєць.

Годівля курей батьківського стада. Їх годують розсипними

комбікормами, 100 г яких мають містити: обмінної енергії — 1130 кДж

(270 ккал), сирого протеїну — 16 г, клітковини — 5,5, кальцію — 2,8,

фосфору — 0,7, натрію — 0,3 г, усі незамінні амінокислоти й мікро-

добавки. Годувати комбікормом з таким умістом поживних речовин

починають із 23-тижневого віку, що сприяє швидкому збільшенню

несучості без негативних наслідків для дорослої несучки. Норму го-

дівлі для м’ясних курей батьківського стада, яких утримують у клі-

тках, зменшують на 20 % порівняно з такою для птиці, яку вирощу-

ють на глибокій підстилці. Впродовж усього періоду утримання ку-

рей доцільно використовувати комбікорми, в яких уміст поживних

речовин у 100 г однаковий, а норми надходження поживних речо-

вин в організм птиці регулюють кількістю заданого корму.

Розділ 9

358

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

 Потреба корму на одну голову за добу коливається від 130 до 160 г

і залежить від рівня обмінної енергії, несучості, живої маси птиці,

температури навколишнього середовища. Влітку рекомендують зго-

довувати 140, взимку — 150 г корму. В разі годівлі курей розсипни-

ми комбікормами з розрахунку 155 г на одну голову за добу півнів

додатково не підгодовують.

Заплідненість яєць за такої годівлі досягає понад 90 %, виво-

димість — 80 – 85 %. Якщо курей утримують на глибокій підстилці,

то рекомендують щодня (орієнтовно о 14 год дня, коли основна маса

курей уже знесла яйця) в підстилку розкидати зерно вівса з розра-

хунку 10 г на одну голову. Це сприяє інтенсивнішому руху птиці,

розпушенню нею підстилки, паруванню курок із півнями.

Кури батьківського стада виявляють високу продуктивність за

годівлі комбікормами, де кукурудза становить 20 – 40 %, та комбі-

кормами, в складі яких є пшениця й ячмінь. Для забезпечення ви-

сокої продуктивності у комбікормах для несучок має бути 2 – 5 %

рибного і 5 – 8 % люцернового борошна.

Останнім часом особливу увагу приділяють скороченню потреби в

кормах тваринного походження в раціонах дорослих курей. Ви-

користання у годівлі несучок комбікормів, де 70 % протеїну тварин-

ного походження замінено соєвим шротом чи борошном, забезпечило

високу інтенсивність несучості (понад 60 %), зниження вартості 1 т

комбікорму, витрат кормів на 10 яєць до 2,5 кг, підвищення виводу

молодняку до 84 %. Проте такі комбікорми потребують обов’язкового

збагачення вітамінами В

і В

та метіоніном відповідно до норми.

Для отримання інкубаційних яєць важливим є забезпечення ві-

тамінного живлення курей. Його рівень визначають за вмістом ві-

таміну А, каротину та вітаміну В

у жовтку яєць. Норма вітаміну В

у комбікормах для несучок становить 4 – 6 г на 1 т. Стоншення

шкаралупи й знесення безшкаралупних яєць, ожиріння та інші по-

рушення в обміні речовин є наслідком нестачі в комбікормах каль-

цію і вітаміну D

, що спричинює різке зниження несучості або на-

віть повне її припинення.

Значною мірою на відтворну здатність курей впливає добавка до

комбікормів вітаміну В

(25 мг/т). Його нестача знижує вивід молод-

няку, курчата погано ростуть, у них пухнуть суглоби, спостеріга-

ється м’язова дистрофія і як наслідок цього збільшується падіж.

9.5.3. Вирощування ремонтного молодняку

Утримання ремонтного молодняку. Традиційний і найпоши-

реніший спосіб вирощування ремонтного молодняку м’ясних ку-

рей — на підлозі з глибокою підстилкою. При цьому курочок і півнів

вирощують в одному пташнику, розділеному на 4 – 5 секцій, по

2 – 2,5 тис. голів у кожній. В одній секції розміщують півнів, а в

Розділ 9

359

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

решті — молодок і утримують до 17-тижневого віку. Молодняк різ-

них ліній вирощують окремо в секціях.

Механізовано всі виробничі процеси (кормороздавання, напуван-

ня, прибирання підстилки, обігрівання курчат, освітлення примі-

щень). Для цього використовують комплекти обладнання КРМ-11,

КРМ-18,5, Р-10, ЦБК-12А, ЦБК-18А, до складу яких входять елект-

робрудери місцевого обігрівання курчат.

Цілорічне вирощування ремонтного молодняку розраховане на

утримання в одному приміщенні 2,5 партії бройлерів упродовж ро-

ку. Профілактичну перерву між суміжними партіями (14 днів) ви-

користовують для очищення приміщень від посліду, миття, дезін-

фекції, монтажу чистого обладнання, закладання свіжої підстилки

й підготовки до приймання добового молодняку на вирощування.

Для підстилки використовують тирсу, стружку, солому, торф, со-

няшникове лушпиння та ін. Вологість її повинна бути не вище за

25 %, товщина 5 – 7 см. Перед закладанням підстилки підлогу по-

сипають гашеним вапном із розрахунку 0,2 – 0,3 кг/м

. У приміщен-

ні встановлюють годівниці й напувалки, навколо кожного

брудера — огорожу, регулюють кормороздавальну лінію.

Не менш як за добу до приймання м’ясних курчат брудери опус-

кають, ставлять на ніжки, вмикають і прогрівають приміщення до

температури 26 – 28 °С. Навколо брудера на відстані 60 – 70 см роз-

міщують огорожу у вигляді ширмочок, які входять у комплект обла-

днання. Посередині огорожі біля країв брудера рівномірно по площі

ставлять п’ять лоткових і жолобкових годівниць та п’ять вакуумних

напувалок місткістю 3 л кожна. Перед прийманням курчат темпе-

ратуру під брудером доводять до 34 – 35 °С. Молодняк, завезений з

інкубатора у пташник на вирощування, відразу ж розміщують під

брудери, але не більше ніж 600 голів під кожний. Лоткову годів-

ницю розраховують на 60, жолобкову й напувалку — на 100 курчат.

Вода у напувалках має бути кімнатної температури. Для кращого

збереження курчат, особливо в перші дні життя, важливо, щоб вони

були напоєні й нагодовані не пізніше від 8 – 10 год з моменту ви-

ведення.

До 2-тижневого віку курчат годують і напувають вручну. Огоро-

жу біля брудерів приймають у кінці першого тижня вирощування.

До цього часу кормороздавальні лінії заповнюють кормом, а автона-

пувалки — водою й опускають їх. Обладнання, яке використовували

до 2-тижневого віку курчат, приймають. Із 4-тижневого віку молод-

няк не потребує місцевого обігрівання, тому електробрудери відми-

кають і піднімають до стелі.

Ремонтний молодняк бройлерів розміщують у пташниках щіль-

ністю голів на 1 м

: добових, не розділених за статтю, — 14; розділе-

них за статтю — 9 – 17; 7-тижневих — 6 – 7; 18 – 20-тижневих — 5,5;