Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 9

360

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

27-тижневих — 4,5 – 5. Фронт годівлі в разі використання круглих го-

дівниць до 8-тижневого віку забезпечують 5 см, 8-тижневого —

7 – 8, із 17-тижневого і старше — 10 см; фронт напування — 1,5 – 2 см

на одну голову. Оптимальна температура для ремонтних молодок

16 – 18 °С, відносна вологість повітря в приміщенні — 60 – 70 %.

У процесі вирощування стежать за розвитком ремонтного молод-

няку, керуючись орієнтовними нормативами живої маси. Ріст кон-

тролюють щотижня, зважуючи індивідуально до годівлі не менше

ніж 1 % поголів’я. За нормальної однорідності птиці (85 – 90 %)

жива маса окремих особин не повинна відхилятися більш як на

15 % від середньої живої маси по стаду. За результатами зважу-

вання контрольної групи встановлюють норму годівлі на наступ-

ний тиждень.

За час вирощування ремонтний молодняк відбирають і оцінюють

двічі. Перший раз племінний молодняк м’ясних курей бонітують у

6 – 7-тижневому віці. У разі спільного вирощування курочок і півнів

розподіляють за статтю і оцінюють за загальним розвитком, станом

оперення, міцністю кінцівок, розвитком м’ясних форм, відсутністю

вад екстер’єру. Проте основною ознакою при цьому є розвиток гре-

бенів і сережок. На вирощування залишають молодняк без вад екс-

тер’єру, у якого жива маса півнів вища за середні показники, куро-

чок — дорівнює або вища за середні. У цьому віці вибраковують:

півнів — 60, курочок — 35 %.

Вдруге молодняк бонітують у 18-тижневому віці під час переве-

дення в пташники дорослого стада. Основні ознаки відбору — за-

гальний розвиток, відповідність стандарту за живою масою, відсут-

ність вад екстер’єру. При цьому 10 – 15 % півнів і 10 – 12 % курочок

із низькою живою масою і вадами екстер’єру вибраковують.

Годівля ремонтного молодняку. Для курчат м’ясних ліній го-

дівлю нормують з урахуванням біологічних особливостей їхнього

росту й розвитку. Найінтенсивніше курчата ростуть у перші два мі-

сяці, коли їх жива маса збільшується до 1300 – 1400 г (у 36 разів).

Потім швидкість росту знижується й у наступний період до початку

несучості маса молодняку зростає не більш як у 2,5 раза.

У годівлі ремонтного молодняку використовують повнораціонні

розсипні комбікорми. За період вирощування від одного до 180 днів

склад останніх 4 рази змінюють, оскільки годівлю молодняку дифе-

ренціюють за періодами: передстартовий (1 – 5 днів), стартовий

(5 – 30), росту (31 – 90) і розвитку (91 – 180 днів). Основними інгре-

дієнтами комбікормів є кукурудза, пшениця, ячмінь, соєвий та со-

няшниковий шроти, корми тваринного походження (рибне, м’ясо-

кісткове борошно тощо), гідролізні дріжджі, трав’яне борошно. До

їхнього складу обов’язково вводять білково-вітамінно-мінеральні

премікси, завдяки чому балансують раціон за вмістом амінокислот,

вітамінів і мінеральних речовин.

Розділ 9

361

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

Курчатам 1 – 5-денного віку дають корми з великим умістом лег-

коперетравних поживних речовин (сухе збиране молоко, соєвий

шрот та ін.), тому що в цей період у них дуже слабко розвинені пере-

травна й ферментативна системи. В перші дні життя не можна зго-

довувати курчатам варені яйця, риб’ячий фарш, м’ясо-кісткове бо-

рошно, недоцільно збагачувати раціон амінокислотами, вітамінами,

мікроелементами, антибіотиками, оскільки інтенсивність метабо-

лічних процесів у їхньому організмі в цей момент забезпечується

біологічно активними речовинами за рахунок запасів тіла й жовт-

кового мішка.

Найпоживнішими мають бути корми для стартового періоду (5 –

30 днів), де в 100 г міститься: сирого протеїну — 20,2 %, обмінної

енергії — 1223 кДж із енергопротеїновим відношенням 145. Високу

енергетичність комбікорму забезпечують, уводячи до його складу

кукурудзу та пшеницю. Сирий протеїн і амінокислотний склад ба-

лансують макухою й шротом, а також кормами тваринного похо-

дження. У період росту (31 – 90 днів) використовують повнораціонні

комбікорми із зниженим умістом протеїну (17 – 18 %) та енергії

(1128 кДж).

Ремонтному молодняку починають згодовувати комбікорм для

дорослих курей з 23-тижневого віку. До раціону 23-тижневих моло-

док уводять 50 % комбікорму для курок-несучок м’ясних ліній, а з

24-тижневого віку їх повністю переводять на раціон несучок.

Найвідповідальніший період у вирощуванні курчат починається

з 8-тижневого віку. З метою запобігання ранньому статевому дозрі-

ванню та ожирінню молодняку застосовують обмежену годівлю й

диференційований за віком режим освітлення:

Вік птиці,

тижнів

Тривалість

світлового дня, год

Освітленість, лк

1 24 – 20 25

2 20 – 16 20

3 16 – 8 10

Тривалість світлового дня та інтенсивність освітлення під час

вирощування ремонтного молодняку встановлюють і коригують за-

лежно від живої маси, розвитку й стану здоров’я птиці.

На птахофабриках ремонтний молодняк вирощують у кліткових

батареях та на сітчастій підлозі. Досвід показує, що утримання в

клітках дає можливість збільшити щільність посадки птиці на 1 м

виробничої площі до 18 – 19 голів, збереження поголів’я — на

5 – 6 %, витрати кормів знизити на 19 – 48 %. Для цього використо-

вують кліткові батареї КБУ-3, Р-15, КБН-1, БКМ-3, КБР-2, БКН-3В

та ПК-8. Із метою запобігання травмам у курчат на підніжну решіт-

ку клітки в перший тиждень вирощування розкладають цупкий па-

пір і ставлять у кожну клітку мікрочашкові або вакуумні напувал-

Розділ 9

362

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

ки. У приміщенні, обладнаному клітковими батареями, підтриму-

ють такий самий мікроклімат, що і в пташниках, де молодняк

утримують на глибокій підстилці. Проте вирощувати курочок і пів-

нів рекомендується за роздільного утримання, а обмежену годівлю

молодняку застосовувати з 4 – 5-тижневого віку. Для контролю за

ростом і розвитком щотижня в тих самих клітках зважують індиві-

дуально курчат, які знаходяться на початку, в кінці і посередині

батареї, а також на різних ярусах, до роздавання корму, або не ра-

ніше як через 4 год після годівлі.

У разі вирощування ремонтного молодняку на сітчастій підлозі

щільність розміщення досягає 16 – 18 голів на 1 м

. Кращим варіан-

том є комбіноване обладнання підлоги: частину площі (60 %) на-

кривають сіткою, іншу (40 %) — підстилкою. Вирощування молод-

няку на сітчастій підлозі в поєднанні з глибокою підстилкою запобі-

гає наминам, підвищує життєздатність і вихід молодок порівняно з

вирощуванням птиці на суцільній сітчастій підлозі.

9.5.4. Вирощування бройлерів

Утримання бройлерів. Традиційною технологією є вирощуван-

ня бройлерів на підлозі з глибокою підстилкою (рис. 9.9). Курчат

розміщують у широкогабаритних пташниках великими одновікови-

ми партіями.

Для вирощування бройлерів на підлозі використовують комплек-

ти обладнання ЦБК-12А та ЦБК-18А, внаслідок чого всі виробничі

процеси в пташниках механізовані (роздавання корму, напування,

Рис. 9.9. Вирощування бройлерів на глибокій підстилці

Розділ 9

363

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

прибирання посліду, обігрівання птиці), а освітлення приміщень

автоматизовано. До складу обладнання входять брудери для місце-

вого обігрівання курчат.

За добу до приймання м’ясних курчат брудери опускають, став-

лять на ніжки, вмикають і прогрівають приміщення до 26 – 28 °С, а

температуру під брудером доводять до 34 – 35 °С. На вирощування

приймають тільки життєздатних, міцних курчат з м’яким животом,

заживленим пупковим кільцем, чистим анальним отвором і живою

масою не менш як 36 г. Для кращого збереження, особливо в перші

дні житті, важливо напоїти й нагодувати їх не пізніше як через

8 – 10 год із моменту виведення. Добових бройлерів на спеціальній

машині завозять прямо у приміщення пташника. Оператор при-

ймає їх і розміщує на годівницях із кормом по 500 – 600 голів під

кожний брудер, навколо якого на відстані 60 – 70 см ставлять ого-

рожу. Температуру під брудером регулюють його підніманням та

опусканням. Із 5 – 6-го дня огорожу навколо брудерів знімають, щоб

курчата мали доступ до автогодівниць та автонапувалок. На 30-й

день брудери відмикають і піднімають до стелі. Відносна вологість

повітря у приміщенні на початку вирощування має становити

65 – 70, наприкінці — 60 – 75 %; швидкість руху повітря у холодну

пору року — 0,1 – 0,5, теплу — 0,2 – 0,6 м/с.

Починаючи з перших днів вирощування, курчата повинні мати

вільний доступ до корму і води. Спочатку їх годують з листків цуп-

кого паперу, а потім із жолобкових годівниць, напувають з вакуум-

них напувалок, які встановлюють навколо електробрудерів із роз-

рахунку одна на 120 – 140 голів. На четвертий день папір забира-

ють, а кількість жолобкових годівниць під кожним брудером збіль-

шують до шести. Починаючи від 6 – 7-го дня, їх присувають ближче

до кормороздавальних ліній або до бункерних годівниць. Курчат

поступово привчають пити з жолобкових напувалок із проточною

водою, а вакуумні на 10 – 12-й день приймають. На 15-й день, коли

курчата звикнуть до кормороздавальних ліній, забирають жолобко-

ві годівниці. До шуму кормороздавачів їх привчають з першого по

п’ятий день вирощування, вмикаючи щодня на 5 – 10 хв під час ран-

кової та вечірньої годівлі.

У разі утримання курчат на підстилці фронт годівлі забезпечу-

ють 1 см, фронт напування — 0,5 см у перші три тижні вирощуван-

ня, а з 4-го тижня — відповідно 2 і 1 см на одну голову.

Значною мірою на фізіологічний стан, конверсію корму та інтен-

сивність росту й розвиток курчат впливає склад повітря. Оптималь-

ний уміст шкідливих газів у повітрі для бройлерів такий: вуглекис-

лий газ — 0,25 % за об’ємом, аміак — 15 мг/м

, сірководень —

5 мг/м

До чинників, які дають можливість спрямовано впливати на про-

дуктивність птиці, відносять світловий режим. Найпоширенішим у

Розділ 9

364

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

вирощуванні бройлерів є цілодобове освітлення пташників. Слід за-

значити, що оптимальна інтенсивність освітлення у перші два тиж-

ні — 25 лк. Після 2-тижневого віку, коли курчата підростають і адап-

туються, інтенсивність освітленості знижують до 4 – 6 лк. У разі виро-

щування бройлерів у напівтемряві їх жива маса збільшується на

10 – 12 %, а витрати корму на одиницю приросту зменшуються на 9 %.

На деяких птахофабриках у період вирощування бройлерів від

7-тижневого віку до забою використовують червоне освітлення або

освітлюють тільки годівниці. При цьому середньодобовий приріст

підвищується на 11 %, а витрати корму на одиницю продукції змен-

шуються на 9 %.

Крім цілодобового освітлення, у вирощуванні бройлерів значного

поширення набуло використання режиму поперемінного освітлення

курчат. Це сприяє збільшенню приросту на 4 %, виходу тушок І ка-

тегорії на 4 %, збереженню курчат на 3 %, зниженню витрат корму

на 1 кг приросту на 10 % і витрат електроенергії на 40,5 %.

Найкращі і найстабільніші результати у вирощуванні бройлерів

отримують, коли в перші три тижні застосовують постійне освіт-

лення (перший тиждень — 24 год, другий — 23, третій — до

18 – 20 год), а потім поперемінне: світло — темрява: тривалість од-

нієї паузи — не менше ніж 15 хв. Останнім часом з метою економії

електроенергії приміщення для вирощування бройлерів обладну-

ють люмінесцентними лампами, а для плавного регулювання освіт-

леності використовують тиристорні установки.

На цьому етапі у практику впроваджують прогресивну техноло-

гію вирощування бройлерів на підлозі з підвищеною щільністю по-

голів’я. При цьому у перші 2 – 3 тижні щільність посадки бройле-

рів за оптимальних параметрів технології може бути 35 – 45 голів,

а від 3-тижневого віку до реалізації (7 – 8 тижнів) — по 16 – 21 го-

лови на 1 м

. У деяких сільськогосподарських підприємствах засто-

совують потокову технологію вирощування, коли в перші три тиж-

ні бройлерів розміщують у пташниках за щільності 50 голів на

1 м

, наступні три — 26 і в останні два-три тижні — 16,7 голови на

1 м

підлоги.

Один із інтенсивних способів вирощування молодняку сільсько-

господарської птиці на м’ясо— це утримання на сітчастій підлозі. За

такого способу підвищуються збереження поголів’я на 1,5 %, се-

редньодобовий приріст — на 9,3 %, зменшуються витрати на одини-

цю приросту порівняно з бройлерами, вирощеними на підлозі з гли-

бокою підстилкою. Крім того, у приміщеннях із сітчастою підлогою

ефективніше використовуються виробничі площі, знижуються за-

трати праці з догляду за птицею, відпадає потреба у великій кіль-

кості підстилкового матеріалу, створюються однакові мікроклімат і

освітленість у всьому приміщенні, поліпшується ветеринарно-сані-

тарний стан останніх.

Розділ 9

365

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

У разі вирощування на сітчастій підлозі курчат добового віку за-

возять у підготовлені до приймання нової партії птиці приміщення,

які розподілені знімними перегородками на секції, розраховані на

2,5 тис. голів кожна, їх розміщують під брудерами, навколо яких

встановлюють огорожу так, щоб 2 – 3 брудери були в кожній із сек-

цій. На сітку підлоги всередині огорожі на 3 – 5 днів розкладають

цупкий папір. Через 5 – 7 діб вирощування бройлерів огорожі

навколо брудерів приймають, а на 20 – 30-й день піднімають під

стелю. Під краєм зонта в перший тиждень вирощування температу-

ру повітря підтримують на рівні 33 – 35 °С, а потім поступово дово-

дять її до 22 – 25 °С. Вологість повітря у перші чотири тижні має

бути 65 – 70 % із поступовим зниженням до 60 %. Оскільки за цієї

технології вирощування бройлерів через високу щільність поголів’я

не всі курчата розміщуються під брудерами, температуру повітря у

приміщенні в перші дні підтримують на рівні 28 °С. Далі її знижу-

ють на 2 – 3 °С щотижня і доводять до 18 °С. Для локального обігрі-

вання бройлерів у разі вирощування на сітчастій підлозі можна ви-

користовувати обігрівальні прилади типу ІКУФ і «Промінь» або у

перші три тижні вирощування інфрачервоні лампи. При цьому жи-

ва маса молодняку підвищується на 4,3 %, збереженість поголів’я —

на 0,8, витрати кормів на одиницю продукції знижуються на 3,8 %.

У випадку, коли бройлерів утримують на сітчастій підлозі без

локального обігрівання, температуру у приміщенні у перший тиж-

день забезпечують на рівні 32 – 34 °С із поступовим зниженням до

16 – 19 °С.

Технологія вирощування бройлерів у кліткових батареях дає

можливість скоротити на 8 – 10 днів строк відгодівлі, підвищити на

5 – 15 % середньодобовий приріст живої маси і на 4 – 10 % збережен-

ня поголів’я, зменшити до 2,6 – 2,8 кг витрати корму на 1 кг при-

росту живої маси. Застосовуючи утримання бройлерів у клітках, за

шість тижнів можна одержати молодняк із середньою живою масою

2400 г, проте за умови використання сучасних високопродуктивних

кросів.

Для вирощування бройлерів використовують кліткові батареї:

Р-15, КБМ-2, КБУ-3, КБНУ, 2Б-3, БКМ-3Д із нормою щільності по-

голів’я у клітковій батареї, голів на 1 м

: для курочок — 37,6, пів-

нів — 31,3, за спільного утримання — 34,5. Приріст живої маси кон-

тролюють зважуванням один раз на два тижні. Для цього відбира-

ють не менше ніж 50 голів птиці з кожного ярусу на початку, посе-

редині і в кінці однієї з середніх кліткових батарей. Добуті дані по-

рівнюють із нормами для кросу, який використовують. У зв’язку з

неоднаковою інтенсивністю росту різностатевого молодняку на

бройлерних фабриках застосовують роздільне його утримання, що

дає можливість збільшити живу масу бройлерів у кінці вирощуван-

ня півнів на 6 – 7, курочок — на 10 – 11 %. Нині розроблено техно-

Розділ 9

366

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

логію циклічної годівлі, напування й освітлення приміщень, яка

передбачає одночасне проведення цих процесів. Після закінчення

годівлі подавання корму і води припиняють, а освітлення вимика-

ють. У темряві курчата менше рухаються, корм краще перетравлю-

ється й засвоюється. Проте слід зазначити, що в перші два тижні

вирощування молодняку необхідний постійний доступ до корму,

води та постійне освітлення. Доцільніше застосовувати циклічну

годівлю з 3-тижневого віку, оскільки курчата раннього віку потре-

бують частих і коротких періодів годівлі, напування й освітлення. З

віком їх тривалість подовжують, але повторюють рідше, внаслідок

чого курчата довше перебувають у темряві без корму і води, проте

інтенсивність росту не знижується.

Для годівлі бройлерів рекомендують використовувати два види

комбікормів: стартові та фінішні.

 Стартовий комбікорм згодовують курчатам від добового до

4-тижневого віку. Відповідно до рекомендацій, 100 г цього комбі-

корму має містити: сирого протеїну — 22 г, обмінної енергії —

1298 кДж (310 ккал), клітковини — 4 г, кальцію — 1,0, фосфору —

0,8, натрію — 0,3 г, а також незамінні амінокислоти, добавки віта-

мінів та інших мікроелементів.

Корми, які згодовують курчатам у цей період вирощування, ха-

рактеризуються доброю поживністю, перетравністю (сухе збиране мо-

локо, кукурудза, пшениця, рибне борошно, соєвий чи соняшниковий

шрот). Проте, за можливістю, з раціону вилучають м’ясо-кісткове бо-

рошно, хімічний склад якого не постійний. В комбікорм вводять кор-

мові дріжджі, але не більше ніж 5 %. На рекомендується ви-

користовувати корми, які мають плівки, волокна, нерозмелене зерно

(ячмінь, овес), недоброякісне трав’яне борошно, а також технічний

жир, оскільки його добавка знижує засвоюваність комбікорму, а в де-

яких випадках спричинює розлади діяльності травного каналу.

 Фінішний комбікорм починають згодовувати від 4-тижневого ві-

ку до забою. 100 г цього корму має містити обмінної енергії —

319 кДж, сирого протеїну — 19 г, сирої клітковини — 4,5, кальцію —

0,9, фосфору — 0,7, натрію — 0,3 г.

До складу комбікормів заключного періоду вирощування вводять

корми, які є в господарстві. За відсутності кукурудзи використо-

вують пшеницю або ячмінь у співвідношенні 1 : 1. Для збільшення

енергетичної цінності додають 3 – 4 % кормового жиру. В процесі

приготування комбікорм збагачують біологічно активними речови-

нами (вітамінами, антибіотиками, ферментними препаратами, ан-

тиоксидантами, синтетичними амінокислотами, мікроелементами).

Зазначені речовини додають у кількості, яка передбачена нормами

годівлі, а препаратами амінокислот доводять їх до норми.

Найраціональніше для годівлі бройлерів у ранній період виро-

щування використовувати гранульовані комбікорми з розміром час-

Розділ 9

367

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

точок близько 2 мм. У пташники їх завозять у кількості, яка не пе-

ревищує три-чотиридобову потребу, і згодовують досхочу. У 7 – 8-

тижневому віці, а сучасних кросів — навіть у 6-тижневому, бройле-

рів відправляють у забійний цех.

9.6. Виробництво м’яса качок

Розведення качок — важливе джерело отримання пташиного

м’яса, особливо в умовах інтенсивного виробництва. Висока ефек-

тивність розведення їх ґрунтується на використанні цінних біо-

логічних особливостей птиці цього виду. Молодняк качок характе-

ризується скороспілістю і високою інтенсивністю росту. В 7-тиж-

невому віці жива маса гібридних каченят становить 3,2 – 3,4 кг, а

початкова маса за цей період зростає більш як у 60 разів за витрати

корму на 1 кг приросту 2,8 – 3,0 кг і середньодобових приростів

64 – 68 г.

Качки відзначаються високою життєздатністю і пристосованістю

до умов середовища. Вони зберігають достатньо високий рівень про-

дуктивності як у разі використання неогороджених водоймищ, так і

кліткового утримання. Серед сільськогосподарських тварин тільки

ця птиця здатна поїдати планктон.

Качок на м’ясо можна розводити в будь-якій кліматичній зоні

країни, застосовуючи цілорічне або сезонне вирощування. Дорослі

качки й молодняк добре пристосовуються до сучасних індустріаль-

них методів промислового виробництва. Їхнє м’ясо високопоживне і

має добрі смакові якості. Після забою качок отримують велику печін-

ку, пух, пір’я.

9.6.1. Породи та кроси качок

За напрямом продуктивності породи качок розподіляють на три

типи: м’ясні (пекінські, українські, чорні білогруді, московські білі),

м’ясо-яєчні (дзеркальні, хакі-кемпбел) та яєчні (індійські бігуни).

Пекінська порода виведена в Китаї понад 300 років тому і на-

була поширення майже в усіх країнах світу. У XIX ст. пекінських

качок завезли з Китаю до Америки, де їм приливали кров качок по-

роди ейльсбюрі. В результаті цілеспрямованої племінної роботи во-

ни стали однією з кращих м’ясних порід, для якої характерні скоро-

спілість та високі м’ясні якості. У птиці цієї породи біле з жовтувато-

кремовим відтінком оперення (рис. 9.10). Жива маса дорослих качок

становить 3,0 – 3,6, качурів — 3,5 – 4,0 кг, несучість — 100 – 140 і

навіть 200 яєць за середньої маси їх 85 г. Життєздатність молодняку

й дорослої птиці висока. Каченята за належної годівлі до 7-тижне-

вого віку досягають живої маси 3,0 кг і більше. За якістю м’яса пе-

кінські качки поступаються лише руанським та ейльсбюрі.

Розділ 9

368

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

Українські качки. Залежно від кольору оперення розрізняють

білих, сірих і глинястих качок (рис. 9.11). Роботу з удосконалення

продуктивних властивостей ведуть із білими качками, оскільки у

Рис. 9.10. Пекінські качки

Рис. 9.11. Ук

аїнські сі

і качки

Розділ 9

369

Технологія виробництва яєць і м’яса сільськогосподарської птиці

них кращий товарний вигляд тушок. Жива маса дорослих качок

становить 3,0, качурів — 3,5 кг; несучість за один цикл — 120 яєць,

маса — 80 – 90 г. Інкубаційні якості яєць високі. Каченята швидко

ростуть, добре зберігаються і в 2-місячному віці досягають живої ма-

си 2,0 кг і більше.

Мускусні качки виведені в Північній Америці, в Україну заве-

зені у 1960 – 1970 рр. Для них характерне переважно чорне оперен-

ня із зеленуватим полиском (рис. 9.12). Мускусних качок ще нази-

вають індокачками, оскільки біля основи дзьоба у них є рожево-

червоні м’ясисті нарости (як у індиків), які виділяють жир із запа-

хом мускусу.

Птиця добре літає, не крякає, а шипить як лебідь, має нежирне,

ніжне, смачне м’ясо. Маса качок — 2,0 – 2,5, качурів — 3,5 – 5,0 кг;

несучість — 90 – 100 яєць, тривалість інкубації — 33 – 35 діб. Розво-

дять у присадибних господарствах.

Для виробництва качиного м’яса у нас використовують пекінсь-

ких і українських качок та кроси: Благоварський, Медео-2, Темп.

Найбільшого поширення набув Благоварський — дволінійний

(Б-1 × Б-2) крос. Жива маса гібридів у 7-тижневому віці: качок —

3,2, качурів — 3,4 кг; вивід молодняку — 78 %, збереження

каченят — 98 %, витрати корму — 2,8 кг на 1 кг приросту; середньо-

добовий приріст — 64 – 68 г.

Рис. 9.12. Мускусні качки