Бугас В.В., Шевченко О.В., Теміндарова Ю.А. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

10.3. Особливості економічного зростання в Україні на сучасному етапі.

В Україні останніми роками нагромаджено передумови позитивних якісних

зрушень в економіці. Динамічно зростаючі доходи та заощадження населення є

потужним потенційним ресурсом, який може стати підґрунтям економічного

зростання. Ремонетизація економіки та розвиток банківської системи суттєво

зміцнили спроможність останньої до кредитування економіки, у тому числі її

інноваційно-інвестиційної спрямованості. Зростає зацікавленість до України

з боку

потужних іноземних інвесторів. Умови, що складаються на внутрішньому та

експортних ринках, створюють стимули практичного впровадження інновацій та

підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва. Постало завдання

розробки та здійснення адекватної економічної політики, яка б дозволила

реалізувати нагромаджений потенціал позитивних структурних зрушень,

забезпечила відновлення прискореного економічного зростання, надання йому

сталості у довгостроковій

перспективі, достатньої для того, щоб забезпечити

послідовне наближення рівня та якості життя населення України до європейських

стандартів.

Економічне зростання у попередній період відбувалося переважно

екстенсивним шляхом і не сприяло подоланню структурних диспропорцій.

Сповільнення послідовних соціально-економічних перетворень загострило

проблему консервування застарілої моделі економічного розвитку, яка залишається

дієздатною у короткострокові перспективі, а

у довгостроковій може розглядатися як

перешкода сталості економічного зростання, впровадженню його інноваційної

природи та зміцненню соціальної спрямованості. Про обмеженість такого

екстенсивного шляху свідчить поступове послаблення впливу споживчого попиту

на динаміку промислового виробництва. Подальше екстенсивне збільшення

споживчого попиту вже не може розглядатися як провідний чинник економічного

зростання та, за відсутності інноваційної

політики, яка сприятиме розвиткові

виробництва сучасних споживчих товарів високого технологічного рівня, вестиме

насамперед до погіршення зовнішньоторговельного балансу.

На сучасному етапі хоча і спостерігається розширення обсягів інвестування,

однак цей процес характеризується нерівномірністю. Так, найбільша частка

інвестицій припадає на сферу оптової та роздрібної торгівлі і сектор операцій з

нерухомістю. Що стосується сектору промисловості

, то найбільше капіталовкладень

припадає на обробну промисловість і недостатньою мірою інвестується такий

інноваційно орієнтований сектор, як машинобудування, хімічна та нафтохімічна

промисловість. Тобто, відновлення динамічного зростання інвестицій не стало

чинником позитивних структурних зрушень. Відбувається дедалі більше зміщення

інвестиційного попиту в сектор імпортної продукції.

Одним із ключових завдань відновлення темпів економічного зростання

консолідація ресурсів та стимулів з метою відновлення активних інвестиційних

процесів та спрямування їх на структурні зрушення, орієнтовані на зміцнення

конкурентоспроможності економіки. Це потребує спеціальних заходів економічної

політики держави, які б поліпшували інвестиційний клімат, спрощували та

заохочували інвестиційне спрямування витрат підприємств.

Наступним завданням є створення у суб’єктів господарювання належної

мотивації та умов для інноваційної спрямованості інвестиційних процесів та

заохочення інноваційної діяльності, що передбачає:

модернізацію системи прямої державної інформаційної підтримки

інноваційних процесів – створення консалтингових служб, формування надійної

системи технологічних передбачень та кон’юнктурних досліджень ринкового

попиту на науково-технічну та інноваційну продукцію

;

перегляд науково-технічних програм, що передбачають бюджетне

фінансування, з припиненням реалізації тих, що втратили актуальність або

виконуються не на належному рівні;

спрощення процедури створення науково-технічних парків, технополісів

тощо.

Україна нині поступово переходить до інноваційно-інвестиційної моделі

економічного розвитку. Тому слід розробити та запровадити спеціальні податкові

інструменти заохочення інноваційно-інвестиційного

розвитку:

забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних

фондів шляхом використання принципу прискореної амортизації для виробничих

активів при запровадженні новітніх енергоощадних та інноваційних технологій;

запровадження нульової ставки мита на імпорт інвестиційних товарів, аналоги

яких не виробляються в України;

введення пільгового оподаткування частини прибутку, яка спрямовується на

інвестиції інноваційного характеру.

Формування

інвестиційно-інноваційної моделі розвитку національної

економіки є безальтернативним шляхом скорочення відставання рівнів розвитку та

життя населення України від інших розвинених країн світу, підвищення

продуктивності використання національного ресурсного потенціалу, підвищення

соціальної захищеності та соціального забезпечення населення країни.

Ключові слова: економічний розвиток, економічне зростання, фактори

економічного зростання, екстенсивне, інтенсивне, детенсивне економічне зростання

нагромадження капіталу, модель Р.Харрода-Е.Домара, модель Дж.Міда, модель

Р.Солоу, «золоте правило нагромадження», інституціональна модель економічного

розвитку, інноваційно-інвестиційна модель економічного розвитку.

Питання для обговорення:

1. Надайте визначення поняття «економічне зростання». Який зв’язок цієї категорії з

категорією «економічний розвиток»?

2. Охарактеризуйте фактори, що впливають на економічне зростання.

3. Назвіть і охарактеризуйте типи економічного зростання. Чому в реальності не

існує «чистих» типів економічного зростання?

4. Чому необхідно вимірювати і моделювати економічне зростання в країні?

5. Які моделі економічного зростання та розвитку ви знаєте? Охарактеризуйте їх.

6. Назвіть основні положення моделі економічного зростання Р.Солоу. Поясніть, що

таке «золоте правило нагромадження».

7. Поясніть, чому екстенсивний шлях економічного зростання в Україні вичерпав

свої ресурси.

8. На яку модель економічного зростання має зорієнтуватися економіка України і які

заходи необхідно вжити для її втілення?

ТЕМА 11. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ФОРМИ ІНТЕГРАЦІЇ

У СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

План.

11.1. Форми інтеграції національної економіки у світове господарство.

11.2. Платіжний баланс як показник зовнішньоекономічної діяльності країни.

11.3. Цілі та завдання зовнішньоекономічної стратегії України на сучасному етапі.

11.1. Форми інтеграції національної економіки у світове господарство.

Ефективність функціонування національної економіки залежить не лише від

результатів внутрішнього розвитку, а й від участі у світових відносинах

, тобто

інтеграції у світове господарство. Існують різні форми міжнародних економічних

відносин: міжнародна торгівля товарами і послугами, міжнародний рух капіталів,

міжнародна міграція робочої сили, міжнародна кооперація виробництва. Основними

механізмами, що пов’язують національну економіку зі світовою, є механізми

зовнішньоторговельних і міжнародних фінансових зв’язків. Механізм

зовнішньоторговельних зв’язків провляється через експорт

та імпорт товарів і

послуг. Основне значення в торгівельних зв’язках країни з рештою світу має імпорт,

він демонструє рівень залежності національної економіки від інших країн і

відображає потребу в продукції, яка не виробляється всередині країни або

виробництво її неефективне.

Роль експорту, як протилежної форми торгівельних зв’язків національної

економіки з

рештою світу, полягає в отриманні валютних коштів, необхідних для

оплати імпорту. Механізм міжнародних фінансових зв’язків проявляється через

міжнародні фінансові операції з отримання позик і надання кредитів, міжнародних

операцій з купівлі продажу реальних фінансових активів. Міжнародні фінансові

операції породжують відповідні грошові потоки.

Між грошовими потоками, що відображають результати

зовнішньоторговельних і

фінансових операцій, існує тісний взаємозв’язок, який

проявляється у можливості оплати імпорту також за рахунок припливу капіталу, а

надлишок валютних коштів від експорту може використовуватися для здійснення

міжнародних фінансових операцій.

Активність країни у світових економічних відносинах може оцінуватися за

такими показниками:

1) Експортна (імпортна) квота – відношення експорту країни до ВВП. Вона

характеризує рівень відкритості національної економіки, її рівень залежить не лише

від конкурентоспроможності товарів і послуг країни на світовому ринку, але і від

потреб країни в імпорту, тобто доходи від експорту мають відшкодовувати видатки

на імпорт.

2) Обсяг експорту (імпорту) країни на душу населення.

3) Експортний потенціал країни – обсяг виробленої продукції, який країна

може продати на світовому ринку без будь-якої шкоди для задоволення свої

внутрішніх потреб.

4) Співвідношення частки крани у світовому виробництві певного

продукту з

її часткою у світовій торгівлі ним. Якщо частка країни у світовому виробництві

певного продукту перевищує частку міжнародної торгівлі ним, то це свідчить про

його низьку конкурентоспроможність на світовому ринку.

5) Структура експорту – питома вага різних товарних груп у загальному обсязі

експорту. Структура експорту характеризує роль країни у міжнародній галузевій

спеціалізації, яка може мати різну спрямованість (машинно-технологічну або

сировинну) залежно від переважання частки продукції обробної промисловості чи

сировини, матеріалів, енергоносіїв у її експорті. Переважання машинно-

технологічної спрямованості свідчить про високий науково-технічний рівень

національної економіки.

Україна експортує і має можливості збільшувати обсяги експорту продукції

хімічної та нафтохімічної промисловості: аміаку, гідрооксиду

магнію, натрію,

оксидів металів, казеїну, силікатів, фарбувальних речовин та ін. Існують можливості

зростання обсягів експорту і транзиту продукції паливно-енергетичного комплексу

(нафта, газ, вугілля, електроенергія), причому транзитний потенціал посилюється

наявністю системи трубопроводів та поромних переправ.

6) Структура імпорту – відображає залежність національної економіки від

світової у ресурсах, товарах і послугах, які

країна не виробляє, або виробництво у

яких є неефективним.

7) Співвідношення між обсягом прямих іноземних інвестицій країни і обсягом

прямих іноземних інвестицій в країні. Як правило, більш розвинені країни

переважно вкладають капітал в інші країни, ніж вивозять.

8) Обсяг зовнішнього боргу країни та його співвідношення з ВВП та

експортом даної країни. Рівень

заборгованості є небезпечним, коли він перевищує

річний ВВП, а видатки на його обслуговування перевищують 50% експорту.

Здійснення зовнішньоекономічних зв’язків між країнами передбачає

необхідність встановлення міжнародних режимів, які визначають норми та правила,

загальні для всіх суб’єктів світових економічних відносин. До них належать

ГАТТ/СОТ, МВФ, світовий банк, ЄБРР, ЄС.

Міцний

взаємозв’язок, взаємопереплетення національних економік і

формування спільного економічного простору є ознакою світової економічної

інтеграції. Вона передбачає вільне переміщення між державами капіталів, товарів,

робочої сили, інших ресурсів. Інтеграційні процеси проходять три стадії:

1. Формування різних торговельних спільностей і економічних союзів, коли

головним каналом внутрішньої взаємодії стає зовнішня торгівля. До них

належить

Європейська асоціація вільної торгівлі, митний союз ЄС-Туреччина. Взаємодія

відтворювальних процесів здійснюється переважно через сферу обміну,

налагодження сталих торговельних контактів. На цій стадії є два ступеня

економічної інтеграції – зона вільної торгівлі, митний союз.

2. Доповнення спільного економічного простору міжгалузевою спеціалізацією,

частковим поділом праці. Формується досить розгалужена система стійких і

глибоких економічних зв’язків, що пронизують міждержавні регіональні об’єднання

і надають їм певної однорідності та цілісності. На цій стадії є два ступеня

економічної інтеграції – спільний ринок та економічна спільнота.

3. Глибока структурна взаємодія національних економік

, їх

взаємопроникнення і взаємопереплетення. Зовнішньоекономічний фактор стає

іманентною складовою національного процесу розширеного відтворення. До таких

об’єднань належить ЄС, ЄЕП. Широко розвивається внутрішньогалузева подетальна

і постадійна спеціалізація виробництва. Формуються регіональні економічні

комплекси. На цій стадії є такі ступені інтеграції: економічний союз та політичне

об’єднання.

У цілому загальносвітова інтеграція веде

до формування взаємозалежного,

взаємопов’язаного, суперечливого, але значною мірою цілісного світового

господарства. Головним системотворчим фактором виступають міжнародні

економічні відносини.

Інтеграція у світову економіку передбачає послідовне вирішення завдань, які

забезпечують насамперед загальнонаціональні інтереси країни в цілому. На сьогодні

Україна перебуває на початковій стадії інтернаціоналізації національної економіки,

що зумовлено традиційними формами міжнародних економічних

відносин – в

основному це стосується міжнародної торгівлі, а міжнародні потоки капіталу мало

торкаються економіки країни. Україна також мало залучена до міжнародних

валютних відносин.

11.2. Платіжний баланс як показник зовнішньоекономічної діяльності

країни.

Індикатором масштабів і результативності (ефективності, успішності)

зовнішньоекономічної діяльності країни та окремих суб’єктів є співвідношення між

валютними надходженнями у

країну та зарубіжними платежами, які держава

зобов’язана сплачувати протягом певного періоду, що називається платіжним

балансом. Фактично платіжний баланс є статистичним звітом про результати

зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період.

Основними міжнародними економічними операціями, що систематизуються в

платіжному балансі країни, є: рух товарів, послуг, відсотків і дивідендів, дари,

інвестиції, поставки

валюти, рух золота. Кожна операція збільшує або зобов’язання

з-за кордону заплатити, що записується як кредит (наприклад, експорт товарів та

послуг, приток капіталу тощо), або зовнішні вимоги по оплаті, що записуються як

дебет (наприклад, імпорт товарів і послуг, вивіз капіталу тощо). Основне

призначення платіжного балансу полягає в тому, щоб у

стислому вигляді показати

стан міжнародних економічних відносин даної країни. Він є індикатором для

грошової, валютної, податкової та іншої політики уряду.

Платіжний баланс складається з таких частин:

1) Торгівельний баланс, що відображає експорт та імпорт товарів.

2) Баланс послуг та некомерційних платежів:

- експорт та імпорт послуг (оплата перевезень, сервісу, туризму, патентів

)

- доходи від закордонних інвестицій країни і доходи іноземних інвесторів

на території України

- односторонні трансферти, некомерційні платежі (витрати на утримання

дипкорпусу, іноземна гуманітарна допомога, грошові перекази за кордон,

кредит без повернення).

Сума цих двох розділів платежів формує так званий поточний платіжний

баланс (баланс поточних операцій).

3) Баланс руху капіталів характеризує рух

капіталів як довгострокового, так і

короткострокового характеру. До довгострокових операцій належать: купівля та

продаж цінних паперів (портфельні інвестиції), прямі інвестиції (купівля машин,

обладнання тощо), надання та погашення довгострокових кредитів. До

короткострокового капіталу належать високоліквідні засоби типу поточних рахунків

іноземців у країні, казначейські векселі тощо.

4) Баланс золотовалютних ресурсів відображає використання офіційних

золотовалютних резервів та зміни у зобов’язаннях країни перед іноземними банками

та міжнародними фінансовими організаціями. До золотовалютних резервів

належать: золото, вільноконвертована валюта (долари США, євро), міжнародні

розрахункові засоби, наприклад, спеціальні права запозичення (міжнародний

платіжний засіб, який випускається МВФ і використовується для безготівкових

міжнародних розрахунків шляхом запису на спеціальних рахунках). Золотовалютні

резерви

використовують для вирівнювання сальдо платіжного балансу країни.

Якщо надходження у країну перевищують її зарубіжні платежі, платіжний

баланс є активним, і формується активне сальдо платіжного балансу. Якщо

зарубіжні платежі країни перевищують надходження у країну, то платіжний баланс

називається пасивним, формується пасивне сальдо платіжного балансу. Для

вирівнювання платіжного балансу держава застосовує такі

заходи:

- валютні інтервенції – продаж Національним банком України золота та

інших золотовалютних резервів;

- залучення нових іноземних кредитів;

- регулювання зовнішнього боргу;

- прямих контроль над зовнішньоекономічними операціями (регламентація

імпорту та експорту, ліцензування, квотування, митні тарифи і збори

тощо);

- стимулювання експортного виробництва;

- залучення іноземного капіталу;

- зміна валютного

курсу;

- усунення бартеру;

- зміни в податковому, митному законодавстві та застосування

антиінфляційних заходів, зміна облікової ставки тощо.

За даними Національного банку України, за результатами 9 місяців 2007 року

від’ємне сальдо поточного рахунку склало 2,2 млрд. дол. США, збільшившись

порівняно з відповідним періодом минулого року у 8,2 разу. Водночас значний

нетто-приток коштів за

фінансовим рахунком, який оцінено в 10,7 млрд. дол. США,

дозволив не лише компенсувати дефіцит поточного рахунку, але й збільшити

резервні активи до 30,6 млрд. дол. США.

Баланси міжнародних розрахунків займають важливе місце в системі

агрегативних економічних показників. При визначенні ВВП, національного доходу

враховують чисте сальдо міжнародних вимог і зобов’язань країни. Стан платіжного

балансу є індикатором стану національної економіки, її розвитку, ефективності

використання експортного потенціалу. На стан платіжного балансу країни впливає

ряд чинників: нерівномірність розвитку окремих країн

, регіонів, підсистем світового

господарства, циклічні коливання економіки, інфляція, структурні кризи, зміни в

умовах міжнародної торгівлі, валютна криза та коливання валютних курсів,

розширення масштабів руху капіталів, зростання закордонних державних витрат.

11.3. Цілі та завдання зовнішньоекономічної стратегії України на

сучасному етапі.

Специфічними рисами сучасного етапу розвитку міжнародних економічних

відносин в Україні є загострення конкурентних відносин серед країн євразійського

простору та посилення боротьби за стратегічні місця в його економічній структурі.

Рівень відкритості економіки, а також особливе місце України в економічних

зв’язках євразійського регіону об’єктивно визначають Україну плацдармом для

розвитку різного роду

економічних відносин. У цьому контексті Україні для

дотримання вигідності економічного співробітництва на основі інтеграції необхідно

оволодіти потужним інструментарієм захисту економічних інтересів, без

застосування якого національну економіку буде включено в регіональний поділ

праці як промислово-технологічну периферію. Динамічний економічний розвиток та

потенціал держав євразійського регіону є вагомими рушіями розширення

зовнішньоекономічного співробітництва

України. Основні характеристики розвитку

економічних процесів на євразійському просторі дають підстави очікувати

позитивні перспективи України в міжнародному регіональному поділі праці.

Забезпечення ефективної зовнішньоекономічної стратегії України має

полягати у реалізації двох пов’язаних напрямків: здійснення внутрішніх реформ,

орієнтованих на подолання низької конкурентоспроможності національної

економіки у використанні ресурсів праці і капіталу, та відновлення

стратегічної

економічної ініціативи на світовому просторі. У цьому контексті оновлення

зовнішньоекономічної стратегії України має базуватися на досягненні таких

національних економічних цілей, як:

підвищення рівнів доходів громадян, стандартів та якості життя;

забезпечення перспективного місця в міжнародному поділі праці на основі

стратегічного залучення національної економіки до конкурентоспроможних на

світовому ринку високотехнологічних напрямів

, а також забезпечення паритетності

міжнародної економічної інтеграції;

підвищення продуктивності праці до рівня високорозвинених держав-членів

ЄС та забезпечення випереджаючих темпів зростання ВВП;

обґрунтування та приведення у відповідність до світових аналогів технічних,

технологічних, фінансових, соціальних параметрів розвитку національної економіки

України, які забезпечують стратегічні позиції на внутрішніх і зовнішніх ринках;

створення зони

вільної торгівлі з ЄС;

інтенсифікація входження до міжнародної виробничої кооперації, насамперед

у науково-технічній, енергетичній, продовольчій сферах;

забезпечення конкурентоспроможності та добросовісної конкуренції

зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів економіки.

Генеральна рада Світової організації торгівлі (СОТ) 5 лютого 2008 року

проклала шлях для членства України у СОТ, визначивши терміни та умови

входження. Вступ до СОТ надасть найбільше переваг функціонуванню

металургійної

, хімічної промисловості, збільшить приток інвестицій і відповідно

надходження до бюджету, збільшаться обсяги експорту товарів. Верховна Рада

України 16 квітня 2008 року ратифікувала угоду між Україною та СОТ.

На сучасному етапі необхідною є розробка та затвердження концепції

міжнародної економічної інтеграції України на засадах паритетності у відповідних

міжнародних проектах, опанування європейських стандартів виробництва, рівня

та

якості життя населення в конкурентоспроможній економіці. Практичній реалізації

концепції сприятиме плані дій щодо забезпечення перспектив розвитку

національних виробників, зменшення конкурентного тиску та підвищення

конкурентоспроможності.

Нагальним завданням є інтенсифікація входження до процесу світового

співробітництва на галузевій основі, особливо у науково-технічній, енергетичній,

продовольчій, екологічній сферах. Україна має дедалі більше заохочувати

включення

національних компаній у промислово-виробничі ланцюги міжнародного

ринку, розвиваючи таким чином перспективну спеціалізацію національної

економіки. Розробка відповідних галузевих програм на основі розширення

зовнішньоекономічного співробітництва має бути визначена одним з пріоритетних

завдань соціально-економічного розвитку та всебічно стимулюватися державою. У

такому ж напрямі має розглядатися і активізація участі України у науково-

технічній

та виробничій кооперації. Державою має всіляко підтримуватися залучення в

Україну ліцензій, новітніх технологій, ініціювання глобальних високотехнологічних

міжнародних проектів.

Розробка і реалізація зовнішньоекономічної стратегії України має

орієнтуватися на здійснення наступних заходів:

1) упровадження національного плану дій щодо реалізації основних напрямів

зовнішньоекономічної стратегії України у межах проголошених пріоритетів

соціально-економічного розвитку;

2) розробка

та впровадження регіональних планів підвищення

зовнішньоекономічного потенціалу областей з урахуванням галузевої спеціалізації в

міжнародному поділі праці, географічного розташуванні, інвестиційної

привабливості;

3) суттєве розширення спектру заходів конкурентної політики, зокрема – щодо

запобігання антиконкурентним діям резидентів та нерезидентів на ринку (особливу

увагу слід приділити запобіганню негативному впливу надходження на територію

України демпінгової продукції, яка

перешкоджає розвитку національних галузей,

зокрема виробів текстильної промисловості).

Нині Україні необхідно розробляти та впроваджувати конкретні практичні

кроки щодо активізації експортної діяльності та поліпшення структури експорту,

формування сприятливих умов для конкуренції українських виробників з

іноземними.

Складовими політики забезпечення реструктуризації зовнішньоторговельних

відносин мають стати заходи щодо зміцнення конкурентних позицій українських

підприємств шляхом:

створення організаційних механізмів надання прозорої загальнодоступної

державної інформаційно-правової підтримки діяльності експортерів, здійснення

оперативних досліджень кон’юнктури міжнародних ринків та пошуку сприятливих

можливостей реалізації продукції українських

товаровиробників на зовнішніх

ринках;

розробки національної концепції міжнародного науково-технічного

співробітництва;

зміцнення засобів митного контролю, у т.ч. в частині адекватного

встановлення митної вартості товарів, з метою запобігання явній та прихованій

контрабанді;

впровадження механізмів експортного кредитування та експортного

страхування, спрощення механізмів відшкодування ПДВ експортерам;

розробки та впровадження стратегічної програми реалізації

потенціалу

членства України у регіональних інтеграційних об’єднаннях.

Модернізація чинників забезпечення конкурентоспроможності всіх суб’єктів

економічних відносин сприятиме формуванню національного плану дій щодо

розвитку національних конкурентних переваг. Практична реалізація стратегії

підвищення конкурентоспроможності національної економіки України за рахунок

освоєння інноваційного типу розвитку має забезпечити високий рівень зростання

реального ВВП та послідовне підвищення

продуктивності праці в усіх видах

економічної діяльності. Це дозволить Україні скористатися потенційними

можливостями, які надає її участь у процесах міжнародної економічної інтеграції.

Ключові слова: зовнішньоторговельні зв’язки, міжнародні фінансові зв’язки,

світова економічна інтеграція, регіональні інтеграційні об’єднання, платіжний

баланс, сальдо платіжного балансу, золотовалютні резерви, міжнародні

розрахункові засоби, ЄС,

ГАТТ, СОТ, МВФ, МБРР, ЄБРР, зовнішньоекономічна

стратегія.

Питання для обговорення:

1. Які механізми пов’язують національну економіку і світову? За якими

показниками можна оцінити ступінь участі країни у світових економічних

відносинах?

2. Які стадії має регіональна економічна інтеграція? Знайдіть у літературі приклади

світових економічних інтеграційних об’єднань і охарактеризуйте етапи їх

становлення.

3. Що ви можете сказати про

ступінь інтегрованості України до різних світових

економічних інтеграційних об’єднань?

4. Що таке «платіжний баланс» і яке його значення у внутрішній і зовнішній

політиці країни? Про що свідчить стан сальдо платіжного балансу?

5. Охарактеризуйте структурні частини платіжного балансу.

6. Знайдіть офіційні дані по платіжному балансу України і проаналізуйте їх.

7. Назвіть відомі вам регіональні економічні організації та охарактеризуйте їх

діяльність.

8. Які цілі у сфері зовнішньоекономічної політики стоять перед Україною на

сучасному етапі і за допомогою яких заходів держава має їх досягнути?

Використана і

рекомендована література:

1. Базилюк А. В., Бесєдін В. Ф., Волик В. Ф., Горобей М. Ф., Гусєва В. І. Економіка України:

потенціал, реформи, перспективи: У 5 т. / Науково-дослідний економічний ін-т /

В.Ф.Бесєдін (ред.) — К., 1996.

2. Башнянин Г.І., Шевчук Є.С. та ін. Політична економія. Навч.посіб / За ред. Г.І. Башнянина і

Є.С.Шевчук. 3-тє вид., перероблене і виправлене.-Львів: «Новий Світ – 2000», 2004.-480с.

3. Борщевський В., Давиденко Ю., Клапгам Р., Магас В., Мокій А. Соціальна ринкова

економіка: основні орієнтири для України / Інститут реформ; Представництво Фонду

Конрада Аденауера в Україні / Р. Клапгам (ред.). — К., 2003. — 120с.

4. Буздуган Ю.О. Постіндустріальна система України (Неефективна економіка). — К., 1999.

— 160с.

5. Бункина М.К. Национальная экономика: Учебник для студ. вузов, обучающихся по экон.

спец. — М. : Палеотип ; Издательский Дом «Деловая література» ; Логос, 2002. — 487с.

6. Ватаманюк З., Панчишин С., Бандера В., Буняк В., Ватаманюк О. Економіка України.

Десять років реформ / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка / З.Ватаманюк (ред.),

С.Панчишин (ред.). — Л. : ЛНУ ім. І.Франка, 2001. — 496с.

7. Геєць В. М., Александрова В. П., Артьомова Т. І., Бажал Ю. М., Барановський О. І.

Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / НАН України; Інститут

економічного прогнозування / В.М. Геєць (ред.). — К. : Інститут економічного

прогнозування НАН України ; Фенікс, 2003. — 1008 с.

8. Геєць В. М., Александрова В. П., Артьомова Т. І., Бажал Ю. М., Барановський О. І.

Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / НАН України; Інститут

економічного прогнозування / В.М. Геєць (ред.). — К. : Фенікс, 2003. — 1006с.

9. Геєць В. М., Александрова В. П., Барановський О. І., Близнюк В. В., Богдан

І. В. Економіка

України: підсумки перетворень та перспективи зростання / Інститут економічного

прогнозування НАН України / В.М. Геєць (ред.). — К. : Форт, 2000. — 422с.

10. Голиков А. П., Казакова Н. А., Шуба О. А. Економіка України: фактори виробництва,

галузева структура, розміщення, тенденції розвитку: Навч. посіб. / Харківський

національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х. : ХНУ, 2005. — 238с.

11. Горбач Н., Летуча О., Тарасевич В. Національна економіка: Мета та результати /

Українська академія держ. управління при Президентові України. Дніпропетровський

філіал. — К., 1996. — 32с.

12. Дворядкина Е.Б. Национальная экономика: Учеб. пособие / Уральский гос. экономический

ун-т. Центр дистанционного образования. — Екатеринбург: Издательство Уральского гос.

экономического ун-та, 2000. — 130с.

13. Економіка промисловості України: Зб. наук. праць / НАН України; Рада по вивченню

продуктивних сил України / Л.В. Дейнеко (відп.ред.). — К. : РВПС України НАНУ, 2005.

— 304с.

14. Економіка сучасної України: Метод. вказівки до вивчення дисципліни для студ. спец.

8.050107 «Економіка підприємства» освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» /

Черкаський держ. технологічний ун-т / В.І.Хомяков (уклад.), В.М. Бєлінська (уклад.). —

Черкаси : ЧДТУ, 2003. — 20с.