Брюховецький В. (ред.) Іван Мазепа і його доба: історія, культура, національна пам’ять

Подождите немного. Документ загружается.

221221

Участь козацтва Полтавщини

у Північній війні та Полтавській битві

Азов–Троїцький; до Азову стягується вся азовська

флотилія, запрошується представник турецького сул-

тана Кападжі-паша, на очах якого спалюється флот

(більше двохсот суден). Петро І запевнив турецького

султана, що інтересів Московії в Криму не буде. Ту-

реччина не відкриває другий фронт. 14 травня 1709

року була знищена Запорозька Січ та остаточно

придушене повстання К. Булавіна на Дону – Петро І

нейтралізував усіх союзників Карла XII

У ніч з 3 на 4 червня Петро І з Азова прибуває

в діючу армію під Полтаву (степом через Ізюм–

Харків, бо флот було спалено). У цей час завершено

стягування, небувалу концентрацію московських

сил під Полтавою (район Крутого Берега): части-

ни під командуванням О. Меншикова, Г. Долго-

рукого, Б. Шереметєва, 30-тисячна калмицька

орда, а загін бригадира І. Головіна (1200 чоловік)

підсилює гарнізон Полтави

. Головне завдання мо-

сковського командування у перших числах червня

полягало в тому, щоб переправитися на правий

берег Ворскли і розблокувати Полтаву (гарнізон

фортеці, комендант-полковник О. Келін був бло-

кований шведською армією та козаками з квітня

1709 р.). 11 червня московське командування про-

водить військову раду, даються розпорядження

командирам: Г. Долгорукому, І. Скоропадському,

фон Генскіну, О. Келіну. Було вирішено завдати

комбінованого удару по супротивнику під Полтавою

Письма и бумаги императора Петра Великого. –

Т. 9. – Вып. 1. – М-Л., 1950. – С. 174, 180; Т. 9. – Вып. 2. –

М–Л,1952. – С. 904.

Y��r��b��: K�r� XII… 24і, 25а.

222

Іван Мазепа та його доба. Історія

222

з кількох сторін: з півночі (Петрівка, Семенівка –

О. Меншиков, К. Ренне); півдня (Нижні Млини,

Гора, Старі Санжари – Л. Алларт, фон Генскін); із

заходу (із-за річки Псел – І. Скоропадський, Г. Дол-

горукий); навпроти Полтави (район нинішнього

Південного вокзалу, Крутий Берег – М. Рєпнін),

а також здійснити вилазку московського гарнізону

із самої Полтави

Тривалий час в історичній літературі (російській

і радянській) побутувало твердження, що українські

козаки в Полтавській битві участі не брали: козаки

І. Мазепи були в Пушкарівці і охороняли шведсь-

кий обоз; козаки І. Скоропадського дислокувалися

по р. Псел, щоб перекрити шлях відступу шведській

армії. Насправді розстановка козачих сил у Пол-

тавський період була наступною.

1. Запорожці. У перших числах березня 1709 р.

запорожці на чолі з К. Гордієнком (Гордієнко – Го-

ловко Кость Гордійович, народився на Полтавщині,

здобув освіту в Київській Академії) покидають Січ

й ідуть на з’єднання з Карлом XII та І. Мазепою,

штаб-квартира яких містилася у Великих Буди-

щах. Але, щоб з’єднатися з ними, необхідно було

прокладати собі шлях з боєм: Царичанка, Маячка,

Сокілка, Кобеляки (бої з Калипелем та К. Ренне);

пройшовши переможним маршем від пониз-

зя р. Ворскли до В. Будищ, запорожці розсіяли на

цьому шляху московські війська, збільшили свою

Письма и бумаги императора Петра Великого. – Т. 9. –

Вып. 2. – С. 940.

223223

Участь козацтва Полтавщини

у Північній війні та Полтавській битві

кількість із 8 до 15 тисяч

. 26 березня 1709 р. за-

порожці у В. Будищах зустрічаються з І. Мазепою,

а 27 березня (8 квітня) – підписують українсько-

шведський договір. З цього моменту запорожці

тримають під своїм контролем район, особливо

важливий у стратегічному відношенні: коридор

від Полтави по Ворсклі до Переволочної (Старі

Санжари, Нові Санжари, Білики, Кобеляки), що

в результаті дасть можливість шведам відступати

саме цим коридором, і в цьому велика заслуга

запорожців

. Запорожці разом із шведськими

військами брали участь в облозі Полтави (з 1.04

по 27.06.1709 р.). Про це знаходимо відомості

в щоденниках шведських старшин Петре і Вейге:

«Наші запорожці застрілили своїми тягне ними

рушницями багато з московської піхоти, так що

ся скоро побачивши нашу підмогу, відступила че-

рез заросляки і король також малим об'їздом за-

вернув під Полтаву»

. Частини запорожців разом із

козаками І. Мазепи з 22 по 27 червня охороняли

шведський обоз між Рибцями і Пушкарівкою. Ча-

стина запорожців у заключний день Полтавської

битви, 27 червня, була на лівому фланзі шведської

армії, – свідчення за 27 червня Даніела Крмана (сло-

вацького Плутарха), його щоденник – одна з пер-

ших пам’яток про Північну війну в Україні і Пол-

тавську битву: «… бажаючи побачити бій, поїхав

я на коні у напрямку постою короля. Випадково

Там само. – Т. 8. – Вып. 1. – С. 780; Y��r��b��:

K�r� XII… 23в.

Y��r��b��: K�r� XII… 23d, 23h.

Січинський В. Назв. праця. – С. 138.

224

Іван Мазепа та його доба. Історія

224

знайшовся я аж на самім краю лівого крила, котре

замикали запорожці і котре було справді найбільш

небезпечне, бо ворог важкої зброї напирав на

нього»

. Коли 27 червня об 11-й годині закінчився

бій на полі, запорожці та шведська гвардія ще до

13 години були в редуті під Полтавою, відбивали

атаки ворога, відкинули його пропозицію про зда-

чу в полон і тільки о 13-й годині, коли прибув го-

нець від Карла XII, залишили позиції під Полтавою

і відійшли до Пушкарівки. У другій половині дня

27 червня, по битві, запорожці і шведська гвардія

біля села Пушкарівки вступають у бій з московсь-

кими військами і дають можливість шведській ар-

мії, Карлу XII, І. Мазепі – відступити в напрямку

Переволочної (пониззя р. Ворскли)

. Отож, з Пуш-

карівки, у Старих Санжарах, Нових Санжарах, Ко-

беляках і востаннє біля Переволочної (30 червня)

запорожці і шведська гвардія ведуть ар’єргардні

бої, стримують натиск московської армії.

2. Козаки гетьмана І. Мазепи. З моменту

з’єднання І. Мазепи з армією Карла XII він з коза-

ками перебував при головній шведській квартирі;

в травні-червні 1709 р. вони займають: Жуки, Пет-

рівку, Семенівку, район Хрестовоздвиженсько го

мо настиря, Щербані, Буланове

. Козаків І. Мазепи,

як і шведів, Карл XII розділяє на кілька угрупувань.

Частина – в облогових укріпленнях під Полтавою

унеможливлювала зробити коменданту О. Келіну

Крман Д. Подорожній щоденник (1708–1709). – К.,

1999. – С. 94.

Энглунд П. Указ. соч. – С. 208, 213.

Y��r��b��: K�r� XII… 23d, 23с.

225225

Участь козацтва Полтавщини

у Північній війні та Полтавській битві

випад із фортеці. Частина – з 22 по 27 червня між

Рибцями і Пушкарівкою охороняла шведський

обоз від можливого відходу московського війська

із заходу. Частина була разом із запорожцями, на

лівому крилі шведської армії у заключному етапі

битви 27 червня

3. Козаки Семена Палія. Воювали на боці Пе-

тра І, дислокувалися по селах біля Полтави. Своїми

роз’їздами турбували шведів, перешкоджали їм до-

бувати провіант та продовольство.

4. Козаки гетьмана І. Скоропадського. З берез-

ня 1709 р. займають коридор по р. Пслу: Манжелія,

Говтва, Остап’є, Устивиця, Сорочинці, таким чи-

ном перекриваючи шведам шлях на Київ

. Слід

за значити, що північні полки Гетьманщини: Ста-

родубський (полковник І. Скоропадський), Чер-

нігівський (полковник П. Полуботок) із самого

початку вступу шведської армії в Сіверщину були

блоковані московськими військами і не мали вже

змоги з’єднатися з І. Мазепою. Коли 18–20 чер-

вня московська армія сконцентровується біля

сіл Петрівка і Семенівка для переправи через

Ворсклу, 22 червня І. Скоропадський з козака-

ми за наказом Петра І розташовується в районі

Жуки–Осьмачки–Тахтаулове

. 27 червня коза-

ки І. Скоропадського, перебуваючи на правому

фланзі московської армії, в районі Малих Будищ

та Івонченців зустрічаються зі шведським генерал-

майором Гамільтоном (лівий фланг шведської

Ib�d. – 26b, 26c, 26d, 26�.

Ib�d. – 23b, 23c, 23d.

Ib�d. – 26b, 26c, 26d, 26�.

226

Іван Мазепа та його доба. Історія

226

армії, тут же запорожці і козаки І. Мазепи). У роз-

пал бою в розташування шведського підрозділу

драгунів лейтенанта І. Люта прибув парламентер

від козаків І. Скоропадського з повідомленням, що

2 тисячі козаків бажають перейти на бік шведсько-

го короля Карла XII. Як зазначає шведський історик

Петер Енглунд, спрацював бюрократичний апарат:

«І. Лют переправив записку вищому командуван-

ню – принцу Вюртемберзькому Максиміліану

Еммануїлу, на що той відповів: „…король зараз не

з нами, ми не можемо з’ясувати його волю з цьо-

го приводу“»

. У вирішальний момент бою шведи

самі себе позбавили суттєвої підтримки. Водночас

це була остання спроба козаків І. Скоропадського

з’єднатись з козаками І. Мазепи.

Отже, українські козаки і запорожці брали без-

посередню участь у Полтавській битві, але трагедія

в тому, що українське козацтво воювало на боці

кожної з армій.

Малочисельність шведської армії та козаків,

відсутність єдиного командування через поранен-

ня короля Карла XII стали причинами поразки під

Полтавою. Ілюстрацією битви 27 червня може

слугувати запис у щоденнику її учасника Іоахіма

Люта, шведського лейтенанта: «Бій був смертельний

і кривавий, а стрілянина такою частою, що повітря

потемніло від диму та пилу: продовжувалось це від

сходу сонця до полудня, і багато доблесних шведів,

офіцерів і солдатів, пролили там свою кров і полягли

Журнал или поденная записка… – C. 112.

227227

Участь козацтва Полтавщини

у Північній війні та Полтавській битві

мертвими»

. На превеликий жаль і сьогодні немає

документів, які б свідчили про втрати українських

козаків з обох боків.

Від Полтави шведська армія та козаки від сту-

пають у напрямку Переволочної, затримуються на

переправі через Дніпро, бо всі запорозькі засоби

для переправи були спалені московитами ще в ході

боїв за Полтаву. Переслідувати шведську армію

Петро І відправив генерал-поручика М. Голіцина

і генерал-поручика Г. Боура з кіннотою і піхотою

в кількості 12 тис. чоловік. 28 червня з ними був

відправлений О. Меншиков з трьома кінними

і трьома піхотними полками, який з’єднався

з корпусом Голіцина, Боура, а 30 червня прийняв

капітуляцію від шведської армії, очолюваної А. Ле-

венгауптом. Лише шведська гвардія та запорожці

не склали зброю біля Переволочної, прийня-

ли бій і дали можливість шведському королю

Карлу XII (близько тисячі шведів) та гетьману

України І. Мазепі (до 500 козаків) з Гетьманщини

та понад 4 тис. запорожців переправитись через

Дніпро, відірватись від переслідування московитів

і дістатись до Бендер

Здаючи армію в полон, А. Левенгаупт підписав

з О. Меншиковим умови капітуляції. Як за-

значають шведські воїни в своїх щоденниках,

«… найпринизливішим для них був п’ятий пункт умов,

за яким запорожці та інші козаки мали бути негай-

но видані його царській величності і їхніх союзників

Із щоденникових записів Каролінців. — Стокгольм,

1992. – С. 8.

Крупицький Б. Гетьман Пилип Орлик. – К., 1991. – С. 20.

228

Іван Мазепа та його доба. Історія

228

та соратників по боротьбі, яких король обіцяв захи-

щати, тепер запросто Левенгаупт віддав в руки не-

самовитих московітів»

. Коли генерал від інфантерії

граф Адам Людвиг Левенгаупт обідав у генерала від

кавалерії князя О. Меншикова на березі Дніпра, роз-

почалася страшна трагедія: московити буквально по-

лювали за козаками, їх зганяли разом «як худобу»,

не тільки чоловіків, але й жінок з дітьми, які були

в обозі, і тут же забивали. Дехто намагався чинити

відчайдушний, а водночас марний спротив, інші –

тонули в Дніпрі.

Козаки, які відійшли до Бендер, по смерті І. Ма-

зепи обрали гетьманом України П. Орлика. Серед

мазепинської еміграції поважне місце займали пол-

тавці – прилуцький полковник Д. Горленко, гене-

ральний осавул Ф. Мирович, троє синів полтавського

полковника П. Герцика, його донька Ганна, одру-

жена з П. Орликом. Син гетьмана Г. Орлик – ще

до середини XVIII ст. своєю активною діяльністю

в Європі не давав спокою царському уряду. Саме

Григір Орлик передав Вольтеру документи батька

про І. Мазепу і мазепинців. З них Європа дізналася,

що «Україна завжди прагнула свободи»

. Подаль-

ша історія підтвердила пророчі слова французького

просвітника.

Энглунд П. Указ. соч. – С. 266.

Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик, генерал-

поручик Людовіка XV. К., 1991. – С. 16.

229

Успіхи і прорахунки соціальної політики

уряду гетьмана Івана Мазепи

Володимир Борисенко (Київ, Україна)

Успіхи і прорахунки соціальної політики

уряду гетьмана Івана Мазепи

Внутрішня політика уряду гетьмана І. Мазе-

пи здійснювалась в умовах наростання тиску Росії

на державні права Гетьманщини. На час гетьману-

вання І. Мазепи було скасовано цілий ряд тих прав

і привілеїв у політичній, соціальній, економічній

сферах України, які були зафіксовані в Березневих

статтях 1654 р. Поза волею своїх керманичів Геть-

манщина все більше переорієнтовувалася з Світу –

Європа на Світ – Азія.

Це яскраво проявлялося в становищі різних

верств тогочасного україн ського суспільства, в тому

числі й козацької старшини. Вона все більше

перетворюється в окремий, визначальний стан

у житті козацької держави. На це були спрямовані

її домагання привілеїв в економіці, судочинстві,

фінансах і адміністративних правах. Ці проце-

си відбувалися й за попередніх гетьманів, але при

І. Мазепі вони набирають загальнодержавного роз-

маху і характеру. Юридичним закріпленням особли-

вого становища козацької старшини став окремий

пункт Коломацьких статей 1687 р. про звільнення

від державних податків маєтностей усієї вищої

козацької старшини, а не окремих її представників.

230

Іван Мазепа та його доба. Історія

230

З одного боку, це сприяло консолідації націо-

нальної управлінської еліти, що зосереджувала

в своїх руках основні важелі влади. З іншого – викли-

кало загострення соціальних відносин у суспільстві,

однією з причин чого стало інтенсивне роздавання

гетьманом сіл і земель козацькій старшині. Жоден

з попередніх гетьманів не був таким щедрим до

своїх прихильників, як І. Мазепа. За його гетьману-

вання старшина отримала сотні сіл з кількома де-

сятками тисяч дворів посполитих, мешканці яких

були змушені відбувати на власників різні «робо-

тизни» і давати їм різноманітні «датки». Це ви-

кликало масове невдоволення людей, що з вільного

становища потрапляли в залежне й мусили викону-

вати різні повинності.

Почало широко практикуватися прикрите

«ску по вуванням» захоплення володінь дрібних

власників. За окремими даними, самому гетьма-

нові І. Мазепі належало понад 100 тис. залежних

селян, що не додавало йому народної любові. Ра-

зом з тим, царський уряд прагнув вивести з-під

юрисдикції гетьмана групу козацької старши-

ни, яка була б йому вірною опорою в контролі

за дія ми україн ського гетьмана. Цьому був при-

значений окремий пункт у Коломацьких статтях

1687 р., що закріплював непорушність тих маєт-

ностей козацької старшини, яка отримувала ро-

сійське дворянство. Так формувалися олігархічні

групи, незалежні або частково залежні від гетьма-

на, які могли опозиційно ставитися до політики

уряду І. Мазепи.

За гетьманування І. Мазепи активно відбу-

вається виділення старшини серед козацтва і

в адміністративно-політичному плані. Окремі її