Бродовська В.Й. Тлумачний російсько-украінський словних психологічних термінів. Толковый русско-украинский словарь психологической терминологии

Подождите немного. Документ загружается.

401

ЧТЕНИЕ — вид коммуникативной деятельности; категория би-

блиотечной психологии; сложный сенсорно-мыслительный навык

в осприятия знаков и воспроизведения вслух или в уме понятий, обо-

значаемых их сочетаниями. Ч. может быть не только текста, но и

п оказаний приборов или их пультов.

ЧИТАННЯ — вид комунікативної діяльності; категорія бібліотечної

психології; складна сенсорно-розумова навичка сприйняття знаків

і відтворення вголос або подумки понять, що позначаються їх спо-

лученнями. Ч. може бути не лише тексту, а й показників п риладів

або їх пультів.

ЧУВСТВА ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЕ — любознательность, любопыт-

ство, радость решения задачи, удивление и др.

Синоним — познавательные Ч.

ПОЧУТТЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ — допитливість, радість від розв’я-

зання завдань, подив тощо.

Синонім — пізнавальні П.

ЧУВСТВА МОРАЛЬНЫЕ — патриотизм, интернационализм, Ч.

д олга, товарищества, сострадания, симпатии, антипатии, любви и

ненависти и др.

Синоним — этические Ч.

ПОЧУТТЯ МОРАЛЬНІ — П. патріотизму, інтернаціоналізму, обо-

в’язку, дружби, співпереживання, симпатії, антипатії, любові і

н енависті.

Синонім — етичні П.

ЧУВСТВА ПРАКТИЧЕСКИЕ (греч. praktikos — деятельный) — чувства,

связанные с различными особенностями деятельности — от скуки и ин-

тереса до радости и мук творчества, удовлетворения достижением цели.

ПОЧУТТЯ ПРАКТИЧНІ (грец. praktikos — діяльний) — почуття, по-

в’язані з різними особливостями діяльності — від нудьги та інтересу

до радості та мук творчості, задоволення від досягнення мети.

ЧУВСТВА ЭСТЕТИЧЕСКИЕ — форма эстетического отражения: че-

рез отношения красоты и уродства, трагического и комического,

юмора, сарказма, смеха сквозь слезы, возвышенного и др.

Чувства эстетические

402

ПОЧУТТЯ ЕСТЕТИЧНІ — форма естетичного відображення: через

співвідношення краси і огидності, трагічного і комічного, гумору,

сарказму, сміху крізь сльози, звеличеного та ін.

ЧУВСТВО — особая форма психического отражения, свойственная

только человеку, при которой отражаемым являются объектив-

ные отношения феноменов к нуждам личности. В психологическую

структуру Ч. входят эмоции и понятия. Так, чтобы у человека воз-

никло Ч. любви к Родине, ему должно быть близко понятие Родины,

без этого ностальгия — только эмоция. Понятийный компонент Ч.

превращает эмоции в них в отношения.

Если эмоции в структуре личности более связаны с темпераментом,

то Ч. — с характером. Различают ряд видов чувств: интеллектуаль-

ные, моральные, практические, эстетические.

Синонимы — эмоции человеческие, эмоции социальные, эмоции выс-

шие.

ПОЧУТТЯ — форма відображення психікою навколишнього світу,

ставлення до нього особистості, яке проявляється в соціально зумов-

лених переживаннях, що активізують діяльність.

П. — особливий вид емоційного переживання, який носить чітко ви-

ражений предметний характер і відрізняється порівняною стійкістю.

П. — особлива форма психічного відображення, властива тільки лю-

дині, при якій відображається об’єктивне ставлення феноменів до

потреб особистості. До психологічної структури П. належать емоції

і поняття. Тому, для того, щоб у людини виникло П. любові до Бать-

ківщини, їй повинно бути близьке саме поняття Батьківщини, без

якого ностальгія — тільки емоція. Понятійний компонент П. пере-

творює емоції в них у відносини.

Якщо емоції в структурі особистості більше пов’язані з темперамен-

том, то П. — з характером.

Розрізняють кілька видів почуттів: інтелектуальні, моральні, прак-

тичні, естетичні.

Синоніми — емоції людські, емоції соціальні, емоції вищі.

Чувство

403

ШИЗОИДНАЯ ПОЗИЦИЯ — термин, использован ный Фэрбэрном для

описания ситуации раннего дет ства, при которой ребенок воспринима-

ет отвержение и фрустрацию как свидетельство того, что его любовь

деструктивна; он отвечает на это расщеплением Эго на три части: цен-

тральное Эго (я), либидное Эго, прикрепленное к хорошему, «прини-

мающему» образу груди, и антилибидное Эго (внутренний диверсант).

Трудности, связанные с понятием «шизоидный», имеют два ис-

точника:

а) оно используется как в описательном, так и психопатологичес-

ком значении;

б) психопатологическое использование осложнено тем, что проис-

ходит из двух равных направлений объект-теории: Клейн и Фэр-

бэрна.

Оба направления едино душны в понимании закономерности того, что

стадии инфантильного развития соответствуют психотическим про-

цессам, но различаются в своих базисных положениях отно сительно

природы инстинкта — Клейн использует фрейдовскую теорию ин-

стинкта жизни и ин стинкта смерти, а Фэрбэрн понимает агрессию

как ответ на фрустрацию и отвержение.

ШИЗОЇДНА ПОЗИЦІЯ — термін, який використав Ферберн для опи-

су ситуації раннього дитинства, коли дитина сприймає фрустрацію і

відвернення як свідчення того, що її любов деструктивна і вона від-

повідає на це розщепленням Его на три частини: центральне Его, (я),

лібідне Его, яке прикріплюється до чогось гарного, що нагадує образ

грудей і антилі бідне Его (внутрішній диверсант).

Труднощі, пов’язані з поняттям «шизоїдний», мають два джерела:

а) воно використовується як у описовому, так і в психопатологіч-

ному значенні;

б) психопатологічне використання ускладнене тим, що утворюєть-

ся із двох рівних напрямів об’єкт-теорії: Клейн і Ферберна.

Обидва напрями одностайні в розумінні закономірності того, що ста-

дії інфантильного розвитку відповідають психологічним процесам,

Шизоидная позиция

404

але розрізняються в своїх базисних положеннях відносно природи

і нстинкту: Клейн використовував фрейдівську теорію інстинкту

життя та інстинкту смерті, а Ферберн розумів агресію, як відповідь

на фрустрацію і відторгнення.

ШИЗОИДНЫЙ (schizoid) —

1. В перво начальном значении относится к человеку, у которо го

имеется разрыв между эмоциональными и интел лектуальными

функциями. Использование термина идет от Блейлера, считав-

шего, что этот разрыв явля ется основным нарушением при ши-

зофрении и шизоидных типах личности.

2. В более широком зна чении применим к любому, чьи особеннос-

ти допус кают сравнение с шизофреническими, или кто скорее

станет развиваться по шизофреническому типу, нежели по типу

маниакально-депрессивного психоза.

3. Отсю да — еще более широко: отстраненный, подозритель ный,

склонный вести жизнь, богатую фантазиями.

4. Относится к лицам, психопатология которых включает исполь-

зование таких защит как расщепление, отрицание, интроекция

и проекция, что дает возможность отрицать вину и депрессию.

5. Используется для обозначения этих защит и описания той по-

зиции в детстве, отку да происходят эти защиты.

ШИЗОЇДНИЙ (schizoid) —

1. В первинному значенні стосується людини, у якої є розрив між

емоційними та інтелектуальними функціями. Використання тер-

міну йде від Блейлера, який вважав, що цей розрив є основним

порушенням при шизофренії та шизоїдних типах особистості.

2. В більш широкому розумінні застосовується до будь-кого, чиї

особливості допускають порівняння із шизофренічними, або хто

швидше стане розвиватися за шизофренічним типом, ніж за ти-

пом маніакально-депресивного психозу.

3. Звідси — ще більш широко: відсторонений, підозрілий, схиль-

ний вести життя, багате фантазіями.

4. Стосується осіб, психопатологія яких включає використання та-

ких захистів як розщеплення, заперечення, інтроекція і проек-

ція, що дає можливість заперечувати провину і депресію.

Шизоидный

405

5. Використовується для позначення цього захисту і опису тієї по-

зиції в дитинстві, звідки виходять ці захисти.

ШИЗОИДНАЯ ЗАЩИТА — этот термин относится к сочетанию ин-

троецирования хороших объектов с от рицанием, расщеплением и

проекцией плохих частей самого себя как защите от вины, тревоги и

депрессии.

ШИЗОЇДНИЙ ЗАХИСТ — цей термін відноситься до поєднання ін-

троекційних позитивних об’єктів із запереченням, розщепленням

і проекцією негативних частин самого себе як захисту від провини,

тривоги і депресії.

ШИЗОИДНЫЙ ХАРАКТЕР —

1. Человек отстра ненный, аутичный, либо производящий впечат-

ление, что его интеллектуальные и эмоциональные функции

рассогласованы.

2. Человек с интроекцией хороших объектов и проекцией плохих

объектов и частей самого себя.

ШИЗОЇДНИЙ ХАРАКТЕР —

1. Людина аутична, відсторонена або справляє враження, що її

і нтелектуальні і емоційні функції непогоджені між собою.

2. Людина з інтроекцією позитивних об’єктів, проекцій негатив-

них об’єктів і частин са мого себе. Це робить її незалежною від

інших і вільною від почуття провини ціною недовіри до інших і

п ереоцінки себе.

ШКАЛА — ряд показателей, которые можно упорядочить таким об-

разом, чтобы экспериментальные случаи оказа лись расположенны-

ми в порядке, соответствующем степени выра женности в них изме-

ряемого понятия.

ШКАЛА — ряд показників, які можна упорядкувати таким чином,

щоб експериментальні випадки вияви лися розташованими в поряд-

ку, що відповідає ступеню вираженості в них вимірюваного поняття.

ШКАЛА ОЦЕНКИ — присущий конкретной личности или ее ти-

пам или группам диапазон оценок определенных явлений. Расши-

рение III.о. от минимальной (хорошо — плохо) определяется иерар-

хией фактов: от физиологических, психофизиологических (п орогов

Шкала оценки

406

о щущений, темпераментов) особенностей форм психического отра-

жения, опыта и направленности в процессуальных особенностях лич-

ности до ее культуры — в содержательном.

ШКАЛА ОЦІНКИ — властивий конкретній особі, її типам або гру-

пам діапазон оцінок певних явищ. Розширення Ш.О. від мінімальної

(добре — погано) визначається ієрархією фактів: від фізіологічних,

психофізіологічних (порогів відчуттів, темпераментів) особливостей

форм психічного відображення, досвіду і спрямованості в процесу-

альних властивостях особистості до її культури — в змістовному.

ШКАЛИРОВАНИЕ ПУТЕМ ПАРНОГО СРАВНЕНИЯ — метод, ис-

пользуемый в контент-анализе для измерения силы оценочных суж-

дений.

ШКАЛЮВАННЯ ШЛЯХОМ ПАРНОГО ПОРІВНЯННЯ — метод,

що використовується в контент-аналізі для вимірювання сили оці-

нювання роздумів.

ШКАЛЬНАЯ ОЦЕНКА — единая мера того количества измеряемого

данной шкалой признака, которым обладает тот или иной субъект.

ШКАЛЬНА ОЦІНКА — єдина міра тієї кількості ознаки, що вимірю-

ється даною шкалою, якою володіє той або інший суб’єкт.

ШОК (англ. chok — удар, толчок) — резкое нарушение сознания как

результат тяжелой физической или психической травмы.

1. Физиологический шок — состояние коллапса, бледность, пони-

женное кровяное давление и т. д., имеющее место как (непосред-

ственная) реакция на телесную травму (повреждение, ранение,

серьезное хирургическое вмешательство и т. д.).

2. Психологический шок — реакция на совершенно неожидан-

ное переживание, к которому индивид не был подготовлен бди-

тельностью или тревогой и которое заставляет его переориенти-

роваться. Неприятные шоки, достаточно тяжелые и способные

вызвать симптомы или (если имели место в дестве) нарушить

развитие, известны как травмы.

ШОК (англ. chok — удар, поштовх) — різке порушення свідомості

внаслідок тяжкої фізичної або психічної травми.

1. Фізіологічний шок, — стан колапсу, блідість, понижений кро-

в’яний тиск та ін., що має місце як (безпосередня) реакція на

Шкалирование путем парного сравнения

407

т ілесну травму (пошкодження, поранення, серйозне хірургічне

втручання).

2. Психологічний шок — реакція на цілком раптове хвилювання,

до якого індивід не був підготовлений пильністю або тривогою

і яке змушує його переорієнтуватися. Прикрі шоки, достатньо

тяжкі і здатні викликати симптоми або (якщо мали місце в ди-

тинстві) порушувати розвиток, називаються травмами.

Шок

408

ЭВРИСТИКА (греч. heurisco — нахожу, отыскиваю, открываю) — ме-

тод открытия нового; раздел современной психологии мышления как

учение о решении задач продуктивным, творческим мышлением.

ЕВРИСТИКА (грец. heurisco — знаходжу, відшукую, відкриваю) —

наука, що вивчає продуктивне творче мислення; метод відкриття но-

вого; розділ сучасної психології мислення як вчення про вирішення

завдань продуктивним, творчим мисленням.

ЭГО (ego) — структурное и топографическое понятие, относящее-

ся к организованным частям психического аппарата, по контрас-

ту с неор ганизованным ИД. «...Эго — это та часть ИД, которая ви-

доизменилась под непосредственным влиянием внеш него мира...

Эго представляет то, что может быть на звано умом и здравым смыс-

лом, в п ротивоположность Ид, содержащим страсти... В своем отно-

шении к Ид Эго напоминает всадника, который должен держать в

узде превосходящего его по силе коня, с той лишь раз ницей, что всад-

ник п ытается делать это своими со бственными силами, тогда как Эго

пользуется заим ствованными» — Freud (1923). Для аналитиков, не

при нимающих идею недифференцированного Ид, из ко торого разви-

вается Эго, Эго является:

а) всей пси хикой: «Изначально личность ребенка состоит из еди-

ного динамичного Эго» — Faitbairn (1952);

б) той частью личности, которая имеет отношение к объек там и/

или образуется путем интроекции объектов; или

в) той частью личности, которая узнается как опыт быть собой, ко-

торую индивид может назвать «Я».

ЕГО (ego) — структурне і топографічне поняття, що відноситься до

організованих частин психічного апарату, за контрастом з неорга-

нізованим ІД. «Его — це та частина ІД, яка видозмінилась під без-

посереднім впливом зовнішнього світу. Его — це те, що може бути

назване розумом і здоровим глуздом, на противагу ІД, що м істить

п ристрасть. По відношенню до ІД Его нагадує наїзника, який

Эвристика

409

п овинен тримати у вуздечці коня, який сильніший наїзника, з тією

лише різницею, що наїзник все намагається робити власними си-

лами, тоді як Его користується запозиченими» — Freud (1923). Для

аналітиків, що не приймають ідею недиференційованого ІД, із яко-

го розвивається ЕГО, Его є або: а) всією психікою: «На первинному

етапі особистість дитини складається з єдиного динамічного Его» —

Faitbairn (1952); або б) тією частиною особистості, яка стосується

о б’єктів і/або утворюється шляхом інтроекції об’єктів; або в) тією

частиною особистості, яка впізнається як досвід бути собою, яку ін-

дивід може назвати «Я».

ЭГОИЗМ (лат. ego — я) — свойство личности, проявляющееся в пред-

почтении своих интересов, действий и деятельности интересам об-

щественным и интересам других людей. Основывается на мотивах

с ебялюбия и своекорыстия.

ЕГОЇЗМ (лат. ego — я) — властивість особистості, що проявляється в

перевазі своїх інтересів, дій і діяльності над інтересами суспільними

і інтересами інших людей. Обґрунтовується на мотивах «любові до

себе» та власної користі.

ЭГОЦЕНТРИЗМ — свойство личности, близкое эгоизму, но отличаю-

щееся от него тем, что основной целью имеет не выгоду, а утверж-

дение исключительности своего Я.

ЕГОЦЕНТРИЗМ — властивість особистості, близька до егоїзму, але

відрізняється від нього тим, що її основна мета не користь, а утвер-

дження виключно свого «Я».

ЭЙФОРИЯ (греч. eu — хорошо, phero — переношу) — эмоциональ-

ное состояние, проявляющееся как повышенная и неадекватная

в еселость и снижение критичности мышления. Наступает иногда

как смена полярной эмоции повышенного напряжения, чувства пе-

ренесенной опасности.

ЕЙФОРІЯ (грец. eu — добре, phero — переношу) — емоційний стан,

що проявляється як підвищена і неадекватна веселість і зниження

критичності мислення. Настає іноді як зміна полярної емоції підви-

щеної напруги, почуття перенесеної небезпеки.

Эйфория

410

ЭКВИВАЛЕНТНАЯ МЕРА — использование одних и тех же по нятий

для исследования различ ных объектов.

ЕКВІВАЛЕНТНИЙ СТУПІНЬ — використання одних і тих же по-

нять для дослідження різних об’єктів.

ЭКВИВАЛЕНТНОСТЬ (РАВНОЗНАЧНОСТЬ) — сопоставимость

групп (в экспери менте); сопоставимость мер в раз ных культурах

(в сравнительном исследовании).

ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ (РІВНОЗНАЧНІСТЬ) — зіставленість груп

(в експери менті); зіставленість мір в різних культурах (в порівняль-

ному дослідженні).

ЭКЗИСТЕНЦИАЛИЗМ (existentialism) — фи лософская теория, отда-

ющая предпочтение феноменологии и онтологии, а не каузальности.

Теория, которая отказывается от объяснений с пози ций сущностей,

стимулирующих, как полагают, пове дение изнутри, в пользу изуче-

ния самих явлений.

ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ (existentialism) — філософська теорія, що від-

дає перевагу феноменології і онтології, а не каузальності. Теорія, яка

відмовляється (не дає) пояснень з позицій сутностей, стимулюючих

поведінку із середини, на користь вивчення самих явищ.

ЭКЗОГЕННОЕ В ПСИХИКЕ (греч. exo — снаружи, exo — происхож-

дение) — психические явления, возникающие под влиянием вне-

шних воздействий как противоположные эндогенным.

ЕКЗОГЕННЕ В ПСИХІЦІ (грец. exo — зовні, exo — походження) пси-

хічне явище, що виникає під впливом зовнішніх впливів як проти-

лежних ендогенним.

ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ОШИБКА — некорректное использование свод-

ных данных с целью получе ния выводов относительно свойств от-

дельных случаев или групп.

ЕКОЛОГІЧНА ПОМИЛКА — некоректне використання зведених да-

них з метою отримання виснов ків відносно властивостей окремих ви-

падків або груп.

Эквивалентная мера