Бродовська В.Й. Тлумачний російсько-украінський словних психологічних термінів. Толковый русско-украинский словарь психологической терминологии

Подождите немного. Документ загружается.

421

ЭКСТРАСЕНСЫ (лат. extra — сверх, sensus — ощущение) — термин,

получивший в последние годы, после открытия биополя, широкое

и далеко не всегда научно обоснованное толкование: люди, которые

имеют выраженное биополе и могут вызывать телекинез.

ЕКСТРАСЕНСИ (лат. extra — понад, sensus — відчуття) — термін,

що одержав в останні роки, після відкриття біополя, широке об-

ґрунтоване тлумачення: люди, які мають виражене біополе і можуть

в икликати телекінез.

ЭКСТРЕМАЛЬНЫЕ УСЛОВИЯ (лат. extremum — крайнее) — усло-

вия, которые вызывают реакции организма и личности, находящи-

еся на грани патологических нарушений, в частности вызывающие

стресс.

ЕКСТРЕМАЛЬНІ (НАДЗВИЧАЙНІ) УМОВИ (лат. extremum —

н адзвичайно) — умови, які викликають реакції організму і осо-

бистості, що знаходяться на межі патологічних порушень, зокрема,

в икли кають стрес.

ЭЛЕМЕНТ ПСИХИЧЕСКОГО ЯВЛЕНИЯ (лат. elementum — перво-

начальное вещество) — составная часть психологической структуры,

не разлагаемая далее.

ЕЛЕМЕНТ ПСИХІЧНОГО ЯВИЩА (лат. elementum — первинна ре-

човина) — найменша складова частина психологічної структури, яка

вже далі не розкладається.

ЭМОЦИЯ (emotion) — общее состояние тела и психики, выражающе-

еся в субъективном ощущении, которое либо приятно, либо непри-

ятно, но никогда не нейтрально; сопровождается выразительным

по ведением или позой и физиологическими измене ниями. Психо-

аналитическая теория имеет тенден цию представлять эмоции как

аффекты, т. е. счи тать, что они являются квантами энергии, при-

крепленными к идеям, что их присутствие ука зывает на нарушение

психического равновесия и что они препятствуют адаптации. «С точ-

ки зрения психологии неврозов, аффективное действие — в противо-

положность теоретическому идеалу рацио нального действия — часто

представляется жалким остатком исходных психических состояний

и откло нением от нормы».

Эмоция

422

ЕМОЦІЯ (emotion) — загальний стан тіла і психіки, що виражаєть-

ся в суб’єктивному відчутті, яке або приємне, або неприємне, але

н іколи не нейтральне; супроводжується певною поведінкою або по-

ставою і фізіологічними змінами. Психоаналітична теорія має тен-

денцію представляти емоції як афекти, тобто вважати, що вони є

квантами енергії, прикріпленими до ідей, що їх присутність вказує

на порушення психічної рівноваги і що вони перешкоджають адапта-

ції. «З точки зору психології неврозів, афективна дія — на противагу

теоретичному ідеалу раціональної дії — часто постає як залишок ви-

хідних психічних станів і відхилень від норми.»

ЭМОЦИИ АСТЕНИЧЕСКИЕ И СТЕНИЧЕСКИЕ (греч. sthenos —

сила) — две основные формы эмоций, снижающие и повышающие

жизнедеятельность и активность человека и животных.

ЕМОЦІЇ АСТЕНІЧНІ І СТЕНІЧНІ (грец. sthenos — сила) — дві осно-

вні форми емоцій, які знижують і підвищують життєдіяльність, ак-

тивність людини і тварин.

ЭМОЦИИ ЭПИКРИТИЧЕСКИЕ (греч. epi — под, после, krisis —

р ешение) — эмоции условнорефлекторные; эмоциональный компо-

нент чувств.

Синонимы — высшие, корковые Э.

ЕМОЦІЇ ЕПІКРИТИЧНІ (грец. epi — під, після, krisis — рішення) —

емоції умовнорефлекторні, емоційний компонент почуттів.

Синоніми — вищі, підкоркові Е.

ЭМОЦИОНАЛЬНАЯ ВОЗБУДИМОСТЬ — легкое появление отчет-

ливо выраженных эмоций как свойство личности или временное пси-

хическое состояние.

ЕМОЦІЙНА ЗБУДЛИВІСТЬ — легкий прояв чітко виражених

е моцій як властивість особистості або тимчасовий психічний стан.

ЭМОЦИОНАЛЬНО-ВОЛЕВАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ — степень волевого

владения личности своими достаточно сильными эмоциями.

ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СТІЙКІСТЬ — ступінь вольового володіння

особистістю власними достатньо потужними емоціями.

Эмоции астенические и стенические

423

ЭМОЦИОНАЛЬНО-СЕНСОРНАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ (И НЕУСТОЙ-

ЧИВОСТЬ) — свойство личности, проявляющееся в степени наруше-

ния сенсорных действий под влиянием эмоций.

ЕМОЦІЙНО-СЕНСОРНА СТІЙКІСТЬ (І НЕСТІЙКІСТЬ) — власти-

вість особистості, що проявляється в ступені порушення сенсорних

дій під впливом емоцій.

ЭМОЦИОНАЛЬНЫЕ СОСТОЯНИЯ — различного рода настроения,

страсти и аффект, которые могут быть стеническими и астеническими.

ЕМОЦІЙНІ СТАНИ — різного роду настрої, пристрасті та афект, які

можуть бути стенічними і астенічними.

ЭМПАТИЯ (греч. empathea — сопереживание) — способность лич-

ности понимать переживания другой личности (в частности по мими-

ке) и сопереживать их в процессе межличностных отношений; обяза-

тельный компонент коммуникативных способностей и полноценного

общения, в процессе которого Э. развивается.

ЕМПАТІЯ (грец. empathea — співпереживання) — здатність особи

розуміти переживання іншої особи (зокрема, за мімікою) і співпере-

живати їх в процесі міжособистісних стосунків; обов’язковий компо-

нент комунікативних здібностей і повноцінного спілкування, в про-

цесі якого Е. розвивається.

ЭМПИРИЗМ в психологии (греч. empeiria — опыт) — понятие и тер-

мин методологии психологии, преувеличение роли эксперименталь-

ных психологических исследований, не опирающихся на теорию, а

иногда и подчеркнуто ее игнорирующих.

ЕМПІРИЗМ в психології (грец. empeiria — досвід) — поняття і термін

методологічної психології, перебільшення ролі експериментальних

психологічних досліджень, які не спираються на теорію, а іноді й іг-

норують її.

ЭМПИРИЧЕСКИЙ — относящийся к/или характеризуе мый наблю-

дениями над реальной дей ствительностью или ее описаниями.

ЕМПІРИЧНИЙ — що відноситься до/або характери зується спостере-

женнями над ре альною дійсністю або її описами.

Эмпирический

424

ЭМПИРИЧЕСКИЙ РЕФЕРЕНТ — наблюдаемый объект (или собы-

тие), соответствующий некоторому поня тию.

ЕМПІРИЧНИЙ РЕФЕРЕНТ — об’єкт (або подія), що спостері гається,

який відповідає якомусь по няттю.

ЭНДОГЕННОЕ В ПСИХИКЕ (греч. endon — внутри) — психические яв-

ления, возникающие спонтанейно как противоположные экзогенным.

ЕНДОГЕННЕ В ПСИХІЦІ (грец. endon — усередині) — психічні яви-

ща, що виникають спонтанно як протилежні екзогенним.

ЭНЕРГИЯ (energy) — «Только энергия является жизнью, и она, — из

тела, а разум есть граница и внешняя периферия энергии» — Вильям

Блейк. «Мы предполагаем — и этому научили нас другие естествен-

ные науки, — что в психической жизни действует некоторый вид

энергии; но мы не имеем данных, которые позволили бы нам подойти

ближе к познанию ее по аналогии с другими видами энергии. Мы, ви-

димо, познаем, что нервная, или психическая энергия существует в

двух формах: одна имеет свободу перемещения, а другая, напротив,

связана» — Freud (1940). Подвижная энергия характерна для ИД, а

связанная — для Эго.

Фрейдовская концепция психической энергии НЕ предназначена

для объяснения таких явлений как психическая усталость, разли-

чия в жизненной силе и т. д.; она разъясняет проблемы перемещения

вни мания, интереса и привязанности с одного объекта или вида де-

ятельности на другой. Они объясняются утверждением, что кванты

энергии вложены в пси хические представления объектов и что эти

кванты различаются своей подвижностью. Связанная энергия отно-

сительно неподвижна и характе ризует структурированные части

психического аппарата, т. е. Эго и вторичные процессы, тогда как

вложение свободной (подвижной) энергии является характеристи-

кой неструктуриро ванных частей психического аппарата, т. е. Ид и

первичных процессов.

Другими словами, в мыш лении первичного процесса, например, сно-

видении, идеи и образы относительно взаимозаменяе мы, так что одна

идея или образ легко символизиру ет другие, тогда как в мышлении вто-

ричного процесса, сознательного и рационального, образы, идеи и слова

имеют относительно постоян ный смысл и значение. Трудно не прийти

Эмпирический референт

425

к заключе нию, что фрейдовская теория связанной и подвиж ной энер-

гии имеет мало общего с концепциями энер гии «других естественных

наук» и что в действительности это замаскированная теория смысла.

ЕНЕРГІЯ (energy) — «Тільки енергія є життям і вона із тіла, а ро-

зум — є межа і зовнішня периферія енергії» — Вільям Блейк. «Ми

передбачаємо, що в психологічному житті діє якийсь вид енергії, але

ми не маємо даних, які б дозволили підійти ближче до пізнання її

за аналогією з іншими видами енергії. Ми визнаємо, що нервова або

психічна енергія існує у двох видах. Одна має свободу переміщення,

а інша, навпаки, зв’язана» — Freud (1940). Рухлива енергія харак-

терна для ІД, а зв’язана — для Его.

Фрейдівська концепція психічної енергії не призначена для пояснен-

ня таких явищ як психічна стомленість, відмінності в життєвій силта

ін.; вона пояснює проблеми переміщення уваги, інтересу і поєднання

одного об’єкту з іншими. Вони пояснюються твердженням, що кван-

ти енергії вміщені в психічні уявлення об’єктів, і, що ці кванти від-

різняються своєю рухливістю. Зв’язана енергія відносно нерухома і

характеризує структуровані частини психічного апарату (тобто Его і

вторинні процеси) тоді, як втіленням вільної (рухомої) енергії є ха-

рактеристикою неструктурованих частин психічного апарату (тобто

ІД і первинних процесів).

Іншими словами, в мисленні первинного процесу (наприклад, сно-

видінні) ідеї і образи відносно взаємопов’язані, так що одна ідея або

образ легко символізує інші (див. символ), тоді як в мисленні вторин-

ного процесу, свідомого і раціонального, — образи, ідеї і слова мають

відносно постійний смисл і значення. Важко не сказати, що фрей-

дівська теорія пов’язана з рухливою енергією і має мало спільного з

концепціями енергії «інших природничих наук» і що в дійсності це

з амаскована теорія смислу.

ЭПИСТЕМОФИЛИЯ (еpistemophilia) — удовольствие от получения

знаний. Существует тенденция рассматривать жажду знаний или

как производную от скопофилии, т. е. как расширение сексуального

любопытства, или как сублимацию оральных влечений.

ЕПІСТЕМОФІЛІЯ (еpistemophilia) — задоволення від одержання

знань. Існує тенденція розглядати жагу знань або як похідну від ско-

пофілії, тобто як розширення сексуальної допитливості, або як су-

блімацію оральних захоплень.

Эпистемофилия

426

ЭРОГЕННАЯ ЗОНА (erotogenic zone) — любая область тела, которая

может быть источником эротических ощущений. Обычно это поло-

вые органы и слизистые оболочки телесных отверствий.

ЕРОГЕННА ЗОНА (erotogenic zone) — будь-яка частина тіла, яка є

джерелом еротичних відчуттів. В основному це статеві органи і сли-

зові оболонки тілесних отворів.

ЭНУРЕЗ (enuresis) — недержание мочи. Недержание мочи в посте-

ли — есть, собственно, ночной энурез.

ЕНУРЕЗ (enuresis) — нетримання сечі. Нетримання сечі у ліжку — є,

власне, нічний енурез.

ЭРУДИТ — человек, владеющий большим объемом знаний в опре-

деленной области.

ЕРУДИТ — людина, що володіє великим обсягом знань з певної г алузі.

ЭРУДИЦИЯ (лат. eruditio — ученость) — проявление широты ума,

опирающееся на большой объем знаний по данному вопро су и обес-

печиваемое памятью. Э. часто, но не обязательно, связана с высоким

уровнем творчества в той же области. Иногда отмечается и обратная

их зависимость.

ЕРУДИЦІЯ (лат. eruditio — ученість) — прояв широти розуму, що спи-

рається на великий обсяг знань з даного питання і забезпечений пам’ят-

тю. Е. досить часто, але не обов’язко во, пов’язана з високим рівнем твор-

чості в тій же галузі. Іноді відзначається і протилежна їх залежність.

ЭСТЕТИЧЕСКОЕ ВОСПИТАНИЕ — один из видов воспитания лич-

ности. Цель Э.в. — формирование эстетического вкуса и эстетическо-

го отношения к действительности.

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ — один із видів виховання сприймання

краси та гармонії. Мета Е.в. — формування естетичного смаку і ес-

тетичного ставлення до дійсності.

ЭТАПЫ ВОЛЕВОГО ДЕЙСТВИЯ — в типичном его проявлении сле-

дующие:

• осознание цели;

• появление стремления достичь ее;

Эрогенная зона

427

• осознание ряда возможностей достижения цели;

• появление мотивов, утверждающих или отрицающих эти воз-

можности;

• борьба мотивов и выбор;

• принятие одной из возможностей в качестве решения;

• осуществление принятого решения.

В ряде случаев эти этапы могут перекрывать друг друга и не осозна-

ваться.

ЕТАПИ ВОЛЬОВОЇ ДІЇ — в типовому її виявленні наступні:

• осмислення мети;

• прояв прагнення досягти її;

• осмислення ряду можливостей досягнення мети;

•

прояв мотивів, що затверджують або заперечують ці можливості;

• боротьба мотивів і вибір;

• прийняття однієї з можливостей як рішення;

• здійснення прийнятого рішення.

В ряді випадків ці етапи можуть перекривати один одного і не осмис-

люватися.

ЭТАПЫ СМЫСЛОВОГО ЗАПОМИНАНИЯ:

• осознание цели запоминания;

• понимание его смысла;

• анализ понятий материала;

• выявление наиболее существенных мыслей;

• их обобщение;

• запоминание обобщенного.

ЕТАПИ СМИСЛОВОГО ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ:

• осмислення мети запам’ятовування;

• розуміння його смислу;

• аналіз понять матеріалу;

• виявлення найбільш суттєвих думок;

• їх узагальнення;

• запам’ятовування узагальненого.

ЭТАПЫ ФОРМИРОВАНИЯ ДВИГАТЕЛЬНОГО НАВЫКА — отра-

жают проявление закономерностей не только двигательного (лучше

изученного), но и других навыков.

Этапы формирования двигательного навыка

428

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ РУХОВОЇ НАВИЧКИ — відображають про-

яв закономірностей не лише рухових (краще вивчених), а й інших

н авичок.

ЭТИОЛОГИЯ И ПАТОЛОГИЯ (aetiology and pathology) — их час-

то путают. Этиология относится к причинам заболевания, а пато-

логия — к анормальным процессам, считающимся ответственными

за симптомы. Например, сепарационная тревога и оральная фикса-

ция могут образовывать часть патологии пациента, тогда как исто-

рия с епарации с матерью в период оральной фазы может быть частью

этио логии его заболевания.

ЕТИОЛОГІЯ І ПАТОЛОГІЯ (aetiology and pathology) — їх часто плу-

тають. Етиологія відноситься до причин захворювань, а патологія —

до анормальних процесів, що відповідають за симптоми. Наприклад,

сепараційна тривога і оральна фіксація можуть утворювати частину

патології пацієнта, тоді як історія сепарації з матір’ю в період ораль-

ної фази може бути частиною етиології його захворювання.

ЭТОЛОГИЧЕСКАЯ ФОРМА ОТРАЖЕНИЯ — высшая форма отраже-

ния, присущая беспозвоночным (первичноротым) животным (вклю-

чая насекомых и высших моллюсков), нервная система которых не

имеет коры головного мозга и потому, не продуцируя субъективного,

не обеспечивает появления у них психики.

Нервная система животных этой ветви, определив как отражающая

система появление системного качества — нервизма, определяет и ге-

нообусловленное инстинктивное поведение в форме моторных и се-

креторных реакций, гомологичных имеющимся у позвоночных (в том

числе и у человека) спинномозговым и подкорковым рефлексам.

ЕТОЛОГІЧНА ФОРМА ВІДОБРАЖЕННЯ — вища форма відобра-

ження, властива безхребетним тваринам, нервова система яких не

має кори головного мозку і тому, не продукуючи суб’єктивного, не

забезпечує появи у них психіки.

Нервова система тварин цієї гілки, визначивши як відображаюча

система появу системної якості — нервізму, визначає і генообумов-

лену інстинктивну поведінку в формі моторних і секреторних ре-

акцій, які є і у хребетних (в тому числі і людей) спинномозковим і

п ідкорковим рефлексам.

Этиология и патология

429

ЭТОЛОГИЯ (греч. ethos — нрав, logos — учение) — термин и поня-

тие, введенные в 1859 г. французским биологом Ж. Сант-Илером и

закрепленные как название науки о поведении животных, быстро

развивающейся начиная с 30-х гг. XX в. с позиций бихевиоризма.

Ее методология адекватна изучению беспозвоночных животных, но

недостаточна для сравнительной психологии позво ночных и потому

н ередко наносит и ей, и психологии в целом ущерб.

В настоящее время под этологией понимают не науку о формирова-

нии ха рактера, как это указано в некоторых словарях, а изу чение

п оведения животных в естественных условиях. Наличие отношений

между этологией и психоанали зом обусловлено:

а) возможностью того, что этология обеспечит психоанализ теори-

ей инстинктов, ба зирующейся на наблюдениях за животными;

б) воз можностью, что некоторые из ее приемов окажутся приме-

нимыми в изучении младенцев и детей, что поз волит проверить

психоаналитические гипотезы о развитии младенцев прямым

наблюдением.

ЕТОЛОГІЯ (грец. ethos — норов, logos — вчення) — термін і понят-

тя, введені в 1859 р. франц. біологом Ж. Сант-Ілером і закріпле-

ні як н азва науки про поведінку тварин, яка швидко розвивалася,

п очинаючи з 30-х років ХХ ст. з позицій біхевіоризму. Її методоло-

гія адекватна вивченню безхребетних тварин, але недостатня для

п орівняльної психології хребетних і тому нерідко наносить і їй, і пси-

хології шкоду в цілому.

На сьогодні під етологією розуміють не науку про формування харак-

теру, як це вказано в деяких словниках, а вивчення поведінки тва-

рин в природних умовах. Наявність відношень між етологією і пси-

хоаналізом обумовлено:

а) можливістю того, що етологія забезпечує психоаналіз теорією

інстинктів, які базуються на спостереженнях за тваринами;

б) можливістю, що деякі з її прийомів будуть застосовуватися у ви-

вченні дітей, що дозволить перевірити психоаналітичні гіпотези

про розвиток дітей прямим спостереженням.

ЭФФЕКТ ЗЕЙГАРНИК — явление, заключающееся в том, что чело-

век лучше запоминает неза вершенные действия.

ЕФЕКТ ЗЕЙГАРНИК — явище, яке полягає в тому, що людиною

краще запам’ятовуються її незавершені дії.

Эффект зейгарник

430

ЭФФЕКТ ПРИСУТСТВИЯ — категория психологии искусства: пе-

реживание воспринимающим произведения искусства своей сопри-

частности воспринимаемому. Возникновение Э.п. определяют:

• художественный уровень произведения искусства;

•

уровень эмпатии, свойственной воспринимающему (перципиенту);

• степень психического заражения при групповом восприятии.

ЕФЕКТ ПРИСУТНОСТІ — категорія психології мистецтва: пережи-

вання тим, хто сприймає твори мистецтва своєю співучастю.

Виникнення Е.п. визначають:

• художній рівень творів мистецтва;

• рівень емпатії, властивий перцепієнту (тому, хто сприймає);

• ступінь психічного злиття при груповому сприйнятті.

ЭФФЕКТЫ ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНОСТИ — побоч ные и, как п равило,

система тические влияния на результаты экс перимента (значе-

ния з ависимой переменной), связанные с предъяв лением испы-

туе мо му экспери ментальных проб (задач) в определен ной последо-

вательности.

ЕФЕКТИ ПОСЛІДОВНОСТІ — побічні і, як правило, систематичні

впливи на результати експери менту (значення залежної змінної),

п ов’язані з поданням випробу ваному експери ментальних завдань в

певній послідовності.

Эффект присутствия