Бродовська В.Й. Тлумачний російсько-украінський словних психологічних термінів. Толковый русско-украинский словарь психологической терминологии

Подождите немного. Документ загружается.

221

рано приобретенного умственного недоразвития, которые де лятся по

возрастающей тяжести на дебильность (лат. debilis — сла бый), имбе-

цильность (лат. imbecillus — немощный) и идиотию (греч. idiōteia —

невежество).

О. надо отличать от деменции (лат. dementia — безумие) — пси-

хического заболевания, подобного слабоумию по проявлению, но

приобретаемого только во взрослом возрасте.

ОЛІГОФРЕНІЯ (грец. oligоs — малий, phrēn — розум) –психіатрич-

ний діагноз захворювання: різні форми вродженого аборанол набу-

того розумового недорозвитку абстрактно-логічного мислення. За ін-

телектуальною недостатністю розрізняють три сту пені олігофренії:

ідіотія (грец. idiōteia — неуцтво) (найбільш глибоке недоумство), імбе-

цильність (лат. imbecillus — немічний) (середній стан) й дебільність

(лат. debilis — слабкий) (легкий стан). Психічні функції ідіотів зво-

дяться до рефлекторних актів; імбецилам можна прищеплювати на-

вички самообслуговування; дебіли, незважаючи на сповільненість

й конкретність мислення, низький рівень думок, вузький кругозір,

бідний запас слів й слабку пам’ять, здатні до набуття безпосередніх

знань і практичних навичок.

ОЛИГОФРЕНОПСИХОЛОГИЯ — отрасль дефектопсихологии, изу-

чающая различные формы олигофрении.

ОЛІГОФРЕНОПСИХОЛОГІЯ — галузь дефектопсихології, що ви-

вчає різні форми олігофренії.

ОНТОГЕНЕЗ ПСИХИКИ (греч. ontos — сущее, genesis — происхож-

дение) — развитие психики индивида, начиная с пренатального

до смерти от старости. В О.п. проявляет ся биогенетический закон

п овторения филогенеза психики и ее общественно-исторического

развития.

Синоним (для человека) — развитие личности.

ОНТОГЕНЕЗ ПСИХІКИ (грец. ontos — суще, genesis — походжен-

ня) — розвиток психіки індивіда, починаючи з пренатального п еріоду

до смерті від старості. В О.п. проявляється біогенетичний закон по-

вторення філогенезу психіки та її суспільно-історичного розвитку.

Синонім (для людини) — розвиток особистості.

Онтогенез психики

222

ОНТОЛОГИЯ (ontology) — наука о бытии; изу чение бытия. Согласно

американскому экзистенци альному аналитику Rollo May (1967), че-

ловек обладает четырьмя онтологичес кими характеристиками:

а) «он стремится сохранить некий центр»;

б) «эта центрированность человека за висит от того, достаточно ли

у него сил, чтобы утвер дить ее;

в) «у него есть потребность и возможность выйти за пределы своей

центрирован ности и принимать участие в других существах»;

г) самосознание — та ступень развития психики живых существ,

которая позволяет человеку осозна вать, что он — то существо,

которое имеет центр, удер живает его и принимает участие в

других существах. Самосознание позволяет ему использовать

абстракции и символы, чтобы переступать границы непосред-

ственно данной ситуации.

ОНТОЛОГІЯ (ontology) — наука про буття; вивчення буття. Відповід-

но до американського екзистенційного аналітика Rollo May (1967),

людина володіє чотирма онтологічними характеристиками:

а) «вона прагне зберегти деякий центр»;

б) «ця центрованість людини залежить від того, чи достатньо у неї

сил, щоб затвердити її»;

в) «у неї є потреба і можливість вийти за межі своєї центрованості і

брати участь в інших істотах»;

г) самосвідомість — це ступінь розвитку психіки живих істот, яка

дозволяє людині усвідомлювати, що вона — та істота, яка має

центр, утримує його і бере участь в інших істотах. Самосвідо-

мість дозволяє їй використовувати абстракції і символи, що пе-

реступають межі безпосередньо даної ситуації.

ОПЕРАЦИЯ психологическая — способ, которым выпол няется дей-

ствие в определенных условиях.

ОПЕРАЦІЯ психологічна — спосіб, яким виконується дія в певних

умовах.

ОПЕРАЦИОНАЛИЗА ЦИЯ — процесс преобразования абстракт ных

понятий в конкретные термины.

ОПЕРАЦІОНАЛІЗАЦІЯ — процес перетворення абстрактних по-

нять в конкретні терміни.

Онтология

223

ОПЕРЕЖАЮЩЕЕ ОТРАЖЕНИЕ — форма физиологического и пси-

хологического отражения, наиболее развитая на уровне сознания

и обеспечивающая на основе динамики отражае мого возможность

отражать его ожидаемое будущее как прояв ление антиципации. О.о.

было открыто П. К. Анохиным.

ВИПЕРЕДЖАЮЧЕ ВІДОБРАЖЕННЯ — форма фізіологічного і пси-

хологічного відображення, найбільш розвинена на рівні свідомості

і забезпечуюча на основі динаміки відображеного можливість відо-

бражувати його очікуване майбутнє як виявлення антиципації. В.в.

було відкрито П. К. Анохіним.

ОПИСАТЕЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ — исследование, занимающе-

еся изме ре нием какого-либо аспекта дейст ви тельности, скорее ради

него самого, нежели ради развития или проверки некоторой теории.

ОПИСОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ — дослідження, що займається вимірю-

ванням якогось аспекту дійсності, швидше ради нього самого, аніж

ради розвитку або перевірки деякої теорії.

ОПРОС — метод, используемый для изучения мнений, отношений

или поведения индивидов.

ОПИТУВАННЯ — метод, що використовується для вивчення думок,

стосунків або поведінки індивідів.

ОПТИМАЛЬНОЕ (лат. optimus — наилучший) — лучшее из возмож-

ного в конкретных условиях.

ОПТИМАЛЬНЕ (лат. optimus — найкращий) — найкраще із можли-

вого в конкретних умовах.

ОПТИМИЗАЦИЯ ПСИХИЧЕСКИХ ЯВЛЕНИЙ — приведение их в

наибольшее соответствие критериям оптимизации.

ОПТИМІЗАЦІЯ ПСИХІЧНИХ ЯВИЩ — приведення їх до найбіль-

шої відповідності критеріям оптимізації.

ОПЫТ (в философии) — основанное на практике эмпириче ское по-

знание действительности, единство умений и знаний; в пси хологии —

качество (подструктура) личности, группы, сформированное в про-

цессе их деятельности, обучения и вос питания, обобщающее знания,

навыки, умения и привычки.

Опыт (в философии)

224

ДОСВІД (в філософії) — засноване на практиці емпіричне пізнання

дійсності, єдність умінь і знань; в психології — властивість (підструк-

тура) особистості, групи, яка сформована в процесі їх діяльності, на-

вчання і виховання; узагальнює їх знання, навички і звички.

ОПЬЯНЕНИЕ АЛКОГОЛЬНОЕ — психопатологи ческое явление вре-

менной деградации психики, наступающее в результате приема даже

небольших доз алкого ля.

СП’ЯНІННЯ АЛКОГОЛЬНЕ — психопатологічне явище тимчасової

деградації психіки, що настає в результаті вживання навіть невели-

ких доз алкоголю.

ОРГАНИЗАТОРСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ — исходный этап деятель-

ности по управлению группами (коллективами). О.д. требует органи-

заторских способностей.

ОРГАНІЗАТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ — початковий етап діяльності

щодо управління групами (колективами). О.д. вимагає організатор-

ських здібностей.

ОРГАНИЗАТОРСКИЕ СПОСОБНОСТИ — понятие психологии

управления: способности к организаторской деятельности. В психо-

логическую структуру О.с. входят элементы: коммуникативные спо-

собности, практический ум, спо собность заражать и активизировать

других, критичность, тактич ность, инициативность, требователь-

ность к себе и другим, само обладание, настойчивость.

Л. И. Уманский выделяет следующие типичные черты личности,

наделенной О.с.: помимо соответствующей направленности лич-

ности — организаторское чутье (психологическая избирательность,

практически-психологический ум, психологический такт); эмо-

ционально-волевая воздейственность (общественная энергичность,

требовательность, критичность); склонность к организаторской де-

ятельности.

ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ЗДІБНОСТІ — поняття психології управління:

здібності до організаторської діяльності. В психологічну структуру

О.з. входять елементи: комунікативні здібності, практичний розум,

здатність залучати (запалювати) і активізувати інших, критичність,

тактовність, ініціативність, вимогливість до себе та інших, самовла-

дання, наполегливість.

Опьянение алкогольное

225

Л. І. Уманський виділяє такі типові риси особистості, наділені О.з.:

крім відповідної спрямованості особистості — організаторське чут-

тя (розум, такт); емоційно-вольова дія (суспільна енергійність, вимо-

гливість, критичність); схильність до організаторської діяльності.

ОРГАНИЗАЦИЯ (фр. organisation — устройство) — общенауч ное по-

нятие и термин, используемые и психологией: результат взаимодей-

ствия компонентов изучаемого объекта, образующий и позволяющий

понять его как целое. Скачки услож нения О. материальных объектов

определяют уровни отражающих систем, системных качеств и форм

отражения. Целенаправленную О. называют управлением.

Омоним — О. как род групп, имеющих внешнюю, официаль ную О.

ОРГАНІЗАЦІЯ (фр. organisation — пристрій) — загальнонаукове

поняття і термін, що використовується в психології: результат вза-

ємодії компонентів об’єкту, який вивчається, утворює і дозволяє зро-

зуміти його як ціле. Зміни ускладнень О. матеріальних об’єктів ви-

значають рівні відображаючих систем, системних якостей і форм ві-

дображення. Цілеспрямовану О. називають управлінням.

Омонім — О. як рід груп, що мають зовнішню, офіційну О.

ОРГАНИЗМ ЧЕЛОВЕКА — одна из двух подструктур человека, взя-

того как целое при системном подходе к нему. Вторая его подструк-

тура — личность. О.ч. — объект изучения антропо логией, анатоми-

ей, гистологией, физиологией и биохимией. Без многих данных этих

наук психология не может решить ряд проб лем.

ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ — одна із двох підструктур людини, взятої за

ціле при системному підході до неї. Друга її підструктура — особис-

тість. О.л. — об’єкт вивчення антропологією, анатомією, гістологі-

єю, фізіологією і біохімією. Без багатьох даних цих наук психологія

не може вирішувати ряд проблем.

ОРГАНЫ УПРАВЛЕНИЯ — понятие и термин психологии управ-

ления, психологии труда: средства воздействия на управляемую сис-

тему; являются, в частности, моторным полем.

ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ — поняття і термін психології управління,

психології праці: засоби впливу на управлінську систему; є, зокрема,

моторним полем.

Органы управления

226

ОРЕКТИЧЕСКИЙ (orectic) — испытывающий желание или инстинк-

тивную потребность. Иногда упот ребляется как антоним понятия

«когнитивный».

ОРЕКТИЧНИЙ (orectic) — той, хто відчуває бажання або інстинктив-

ну потребу. Іноді вживається як антонім поняття «когнітивний».

ОРИЕНТИРОВКА ЛИЧНОСТИ — способность пси хически отражать

и оценивать временные, пространственные и со циальные (в частности,

нравственные и правовые) особенности воспринимаемого. О.л. опред-

еляется различными факторами и мо жет быть (при равных условиях

внешней среды и состоянии анали заторов) в различной степени:

• быстрой или медленной — в зависимости от времени, прохо-

дящего от осознания необходимости О.л. до ее результата;

• правильной либо частично или полностью ошибочной — в зави-

симости от степени соответствия оценки объективной действи-

тельности;

• широкой или узкой — определяется степенью полноты этого

с оответствия;

• отчетливой или смутной — в зависимости от степени ясности

с ознания;

• внезапной или динамической — в зависимости от необходимо сти

ориентироваться быстро и заново или опираясь на ранее осознан-

ные данные;

• непосредственной или опосредованной — определяется не-

посредственным восприятием ситуации или ее описанием с по-

мощью слов или знаков.

ОРІЄНТУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ — здатність психічно відображати

і оцінювати часові, просторові і соціальні (зокрема, моральні і право-

ві) особливості сприймаючого. О.о. визначається різними факторами

і може бути (в рівних умовах зовнішнього середовища і етапу аналі-

заторів) в різному ступені:

• швидким і повільним — залежно від часу, що проходить від усві-

домлення необхідності О.о. до її результату;

• правильним або частковим, чи повністю помилковим — залеж-

но від ступеня відпо відності оцінки об’єктивної дійсності;

• широким або вузьким — визначається ступенем відповідності;

• чітким або нечітким — залежно від ступеня ясності свідомості;

Оректический

227

• раптовим або динамічним — залежно від необхідності орієнтува-

тися швидко і наново або спираючись на раніше усвідомлені дані;

• безпосереднім або опосередкованим — визначається безпосереднім

сприйняттям ситуації чи її описом за допомогою слів або знаків.

ОРИЕНТИРОВОЧНАЯ ОСНОВА ДЕЙСТВИЯ — система представ-

лений человека о цели, плане и средствах осущест вления будущего

действия.

ОРІЄНТОВНА ОСНОВА ДІЇ — система уявлень людини про мету,

план і засоби здійснення майбутньої дії.

ОРИЕНТИРОВОЧНЫЙ РЕФЛЕКС — физиологически вид безуслов-

ного рефлекса (названного И. П. Павло вым «рефлекс что такое?»),

психологически первоначальная пси хическая реакция на любой но-

вый стимул, О.р. свойственен и животным, и человеку; является

основой непроизвольного внимания.

Значение О.р. для психологии показано в ряде работ П. Я. Гальперина.

ОРІЄНТОВНИЙ РЕФЛЕКС — фізіологічно вид безумовного рефлек-

су (названого І. П. Павловим «рефлекс що таке?»), психічно первин-

на психічна реакція на будь-який новий стимул, О.р. властивий і тва-

ринам, і людині; є основою мимовільної уваги.

Значення О.р. для психології висвітлено в ряді робіт П. Я. Гальперіна.

ОРТОПСИХИАТРИЯ (orthopsychiatry) школа в психиатрии, занима-

ющаяся здоровым раз витием и его нарушениями.

ОРТОПСИХІАТРІЯ (orthopsychiatry) школа в психіатрії, що займа-

ється здоровим розвитком і його порушеннями.

ОСНОВНАЯ ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ КАТЕГОРИЯ — понятие психики,

объем и содержание которого совпадает с объемом и содержанием пси-

хологии как науки. О.п.к. является поэтому пред метом психологии.

ОСНОВНА ПСИХОЛОГІЧНА КАТЕГОРІЯ — поняття психіки, обсяг

і зміст якого співпадає з обсягом і змістом психології як науки. О.п.к.

є тому предметом психології.

ОСОЗНАННОЕ — основные психические явления, свойственные

взрослому здоровому человеку при обычной ясности его сознания и

сознательной ориентировке личности.

Осознанное

228

ОСМИСЛЕНЕ — основні психічні явища, властиві дорослій здоровій

людині при ясності розуму і свідомості, і свідомому орієнтуванню

особистості.

ОТБОР — способ привлечения испытуемых, позволя ющий о беспечить

представ ле нность изучаемой популяции и тем са мым — высокую вне-

шнюю валидность межгруппового экспери мента.

ВІДБІР — спосіб залучення досліджуваних, який дозволяє забезпечи-

ти подання популяції, що вивчається, в результаті чого д осягається

висока зовнішня валідність міжгрупового експерименту.

ОТВАГА — форма бесстрашия, при которой эмоция страха не пере-

живается, будучи вытеснена чувством долга, ставшим доминирую-

щим мотивом деятельности.

ВІДВАГА — форма відсутності страху, при якій емоція страху не

переживається, будучи витіснена почуттям обов’язку, який став

д омінуючим мотивом діяльності; якість особистості, яка проявля-

ється в безстрашній поведінці, підвищеній активності в небезпечних

с итуаціях.

ОТВЕТСТВЕННОСТЬ — способность личности пoнимать соответ-

ствие результатов своих действий поставленным целям, принятым в

обществе или в коллективе нормам, в результате чего возникает чув-

ство сопричастности общему делу, а при несоот ветствии — чувство

невыполненного долга.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — здатність особистості розуміти відповід-

ність результатів своїх дій поставленим цілям, прийнятим в сус-

пільстві або в колективі нормам, в результаті чого виникає почуття

п ричетності до загальної справи, а при невідповідносі — почуття

неви конаного обов’язку.

ОТКЛОНЯЮЩЕЕСЯ ПОВЕДЕНИЕ — в узком значении это ка-

тегория юридической психологии как синоним правонарушений и

д еликвентности. Но в учении о деятельности оно имеет четыре вида:

указанное т. н. деликвентное; как следствие заболеваний; как след-

ствие плохой адаптации к экстремаль ным условиям; как следствие

гиперспособностей.

Отвага

229

ВІДХИЛЕНА ПОВЕДІНКА — у вузькому розумінні це категорія

юридичної психології, що має відхилення від норми як синонім пра-

вопорушень і деліквентності. Але в ученні про діяльність вона має

чотири види: т. з. зазначена деліквентна; як наслідок захворювань;

як результат незадовільної адаптації в надзвичайних умовах; як на-

слідок гіперздібностей.

ОТНОСИТЕЛЬНОЕ ДВИЖЕНИЕ (ДВИГАТЕЛЬНЫЙ ПАРА-

ЛАКС) — видимое перемещение более близких объектов правее и бо-

лее отдаленных левее, если голова двигается налево (и наоборот).

ВІДНОСНИЙ РУХ (РУХОВИЙ ПАРАЛАКС) — видиме переміщення

більш близьких об’єктів праворуч і більш віддалених ліворуч, якщо

голова рухається ліворуч (і навпаки).

ОТНОШЕНИЕ — философская категория, характеризующая вза-

имозависимость элементов определенной системы.

ВІДНОСИНИ — філософська категорія, що характеризує взаємоза-

лежність елементів певної системи.

ОТНОШЕНИЕ К ТРУДУ — высшая форма отношений личностных и

результат единства идейного и трудового воспитания личности. Фор-

мируется как результат систе матических соотношений интегрального

образа данного вида труда с различными сторонами направленности

личности как мотивами деятельности, свойственными данному труду.

ВІДНОШЕННЯ ДО ПРАЦІ — вища форма відносин особистісних і

результат єдності ідейного і трудового виховання особистості. Фор-

мується як результат систематичних співвідношень інтегративного

образу даного виду праці з різними сторонами спрямованості особис-

тості як мотивами діяльності, що властиві одній праці.

ОТНОШЕНИЯ ОБЩЕСТВЕННЫЕ — понятие, обобщающее об-

ъективные (в частности, производственные как базовые) отноше ния,

к оторые для психологической науки даны, и субъективные, психи-

ческие сознательные отношения, заданные психологии и изу чаемые

социальной психологией. Это объективные отношения, в ко торые

вступают отдельные люди и их группы в своей социальной практике

и которые воспроизводятся на основе их общения.

Отношения общественные

230

ВІДНОСИНИ СУСПІЛЬНІ — поняття, узагальнююче об’єктивні (зо-

крема, виробничі як базові) відносини, які для психологічної науки

дані, і суб’єктивні, психічні свідомі відносини, задані психології і,

які вивчаються соціальною психологією. Це об’єктивні відносини,

в які вступають окремі люди і їх групи, відтворюються на підставі їх

спілкування.

ОТНОШЕНИЯ ПСИХИЧЕСКИЕ — возникающие на основе общения

как психическое отражение объектив ных отношений в формах эмо-

циональных отношений у животных, эмоциональных и сознатель-

ных — у людей.

ВІДНОСИНИ ПСИХІЧНІ — це відносини, які виникають на основі

спілкування, як психічне відображення об’єктивних відносин у фор-

мах емоційних відносин у тварин, емоційних і свідомих — у людей.

ОТНОШЕНИЯ СОЗНАТЕЛЬНЫЕ — вид психических отношений,

присущих только человеку или группе и являющихся одним из атри-

бутов сознания в единстве с переживанием и знанием. Иерархия

отношений личности (начиная с низшей): к явлениям мира, к дру-

гим л юдям, к себе, к своему делу, к труду.

ВІДНОСИНИ СВІДОМІ — вид психічних відносин, властивих тільки

людині або групі, є одним із атрибутів свідомості в єдності з пережи-

ванням і знанням. Ієрархія відносин особистості (починаючи з ниж-

чої): до явищ світу, інших людей, до себе, своєї справи, до праці.

ОТРАЖЕНИЕ ОТРАЖЕНИЯ — термин, применяемый неко торыми

философами (В. И. Кремянским и др.), обозначающий поня тие отра-

жения в психических явлениях человека его же других пси хических

явлений. О.о. признается и некоторыми психологами, понимающи-

ми эмоции как отражение отношений или потребностей и мотивы

как отражение потребностей.

ВІДОБРАЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕННЯ — термін, що застосовується

деякими філософами (В. І. Крем’янським та ін.), і означає поняття

відображення в психічних явищах людини та її інших психічних

явищ. В.в. визначається і деякими психологами, що р озуміють

емоції як відображення відносин або потреб і мотиви як відобра-

ження потреб.

Отношения психические