328
За умов високої конкуренції між цивілізаційними утвореннями
щодо створення інновацій та досягнення добробуту,спільностіі
суспільства мають все‐таки йти шляхом ускладнення субʹєкта
управління шляхом делегування повноважень,наданняширокої
автономії групам та особам,якіранішевходилидоскладуоб’єкта
управління.Отже,вумовахускладненнянеобхіднопокращувати
теоріюіпрактикууправління,актуалізувати,адаптуватиїхдопотреб
забезпеченнявисокогорівнярізноманітностітакерованості.
Аспектзабезпеченняповнотибуттячерезздатністьзадовольняти
потреби, мотивувати та стимулювати до творчого,продуктивного
життячленівцивілізаційнихутвореньвідображаєпоняття«цінність».
Дляглибшогорозуміннясутійогослідрозглядатиякузагальному–
філософському значенні,такіуконкретному, прикладному –
економічномузначенні.Нафілософськомурівнівченняпроцінності
–аксіологія,єдостатньорозвинутоюсфероюзнань.Доїїформування
у різний час протягом минулих двох століть долучалися такі
мислителіякІ.Кант,Г.Лотце,Г.Рюккерт,М.О.Бердяєв,Ф.Брентано,
М.Шелер,М.Гартман,М.Лоський,К.Вальверде,С.
Б.Кр
имський,
Н.В.Хамітов та інші. Кожен з них по‐різному підходив до
трактування, класифікації цінностей та побудови власної
оригінальної системи.Так, наприклад,уроботі«Про систему
цінностей»(1914)Г.Рюккертвиділивтакісферицінностей:1)логікаяк
сферацінностіістини;2)естетикаяксферацінностіпрекрасного; 3)
містикаіідеалбезособовоїсвятості;4)етика,дедомінуєморальність;
5)приватна,інтимнежиттяіідеалщастя; 6) релігія як сфера
особистоїсвятості[324].
М.Шелер дає таку аксіологічну класифікацію: 1) цінності
приємного і неприємного; 2) вітальні цінності; 3) духовні цінності
(естетичні, цінності справедливого інесправедливого, інтелектуальні
тарелігійні[325].
ІншийфілософіписьменникXXсторіччяОртега‐і‐Гассетподіляє
цінності на утилітарні,вітальні,духовні— інтелектуальні,моральні,
естетичні,тарелігійні[326;334].
Наявність
значної кількості підходів до цінностей, з одного боку,
урізноманітнює їх пізнання і розуміння,азіншого–недає
можливостей створити струнку ієрархію для практичного