Благодєтєлєва-Вовк С.А. Підприємство як мікроцивілізація

178

суб’єктавсіхцінностейібуттяуєдиномуцілому,якестаєграничною

самоцінністюзознакамидовершеностіібажаності.

Такимчином,недавшиоднозначноївідповідінапитання«щотаке

буття?»миможемостверджувати,щоповерненнядовитоків

людської природи, досягнення повноти та розширення меж буття,

пізнанняістини,подоланнявнутрішньоїнеповноти,егоїзмушляхом

споріднення з дійсністю є головною внутрішньою силою –мотивом

життя,якарухаєлюдиноювіднародження.

Повноту буття в залежності від світоглядних особливостей різні

мислителі розуміли по‐різному.Однак,творчийспадокнайбільш

авторитетних з них став ідеологічною основою сучасності.Зокрема,

значний вплив на розвиток англосаксонської цивілізації зробив

ідеолог лібералізму Дж.Бентам, який розглядав досягнення

задоволення,щастяякголовнуметупрагненьтауособленняцентру

життя людини. Його учень Дж.Ст.Мілль– засновник сучасної

економічноїтеоріївзявнаозброєнняідеїБентаматастворивучення

про утилітаризм («Utilitarianism», 1861),уякомупоєднавпоняття

цінності (корисності),щастяінасолоди[216].Вінрозрізнявпоняття

досягнення щастя (happiness)ізадоволення(content), надаючи,як

філософ і мораліст,перевагупершому.Одночасноутилітарист

вважав корисним уникнення страждань. Досягнення щастя і

уникнення нещастя –це, за Міллем, два полюси існування

особистості.

Завдякипопуляризаціїбагаточисельнимиприбічниками

творчого доробку відомого британця у науковий обіг ввійшло

поняття «задоволення потреб» для відображення кількісної сторони

цінності (корисності). З тих пір представники магістрального

напряму економічної теорії принцип максимізації задоволення

потребзробилидогмою,наякійрозбудовуєтьсятілоекономіки.

Слідзазначити,щоповнотабуттянеможебутиохарактеризована

як щастя,томущовонатакожпередбачаєнещастя, як елемент

становленняособистості.Досягненняповнотибуття–спорідненостіз

дійсністю,передбачаєпізнання,опанування,практикуірозвійвсього

наявногоспектруякостейсередовища,якому,окрімаспектівщастя,

притаманні протиріччя, боротьба,поразки, розчарування, смуток,

гореібезнадія.Томутезапроуникненнястражданьєпевноюмірою

хибноющодоголовногомотивужиття.Бажанняуникнутинещастя,з

нашоїточкизору,можнарозглядатиякспробу втечівідреальності,

179

відповідальності, внутрішнього зростання через втрати.Зіншого

боку, положення Мілля можна розглядати як приклад

оптимізаційногопідходудобуття,безпосереднєвикористанняякого

призводить до укладання раціональної угоди суб’єктазсобоюна

засадах компромісу з перспективою отримання неоднозначного

життєвого результату внаслідок протиріччя з власним мотивом

існування.

Філософські засади вчення Дж.Ст.Мілля,окрімпоширенняі

впровадженняусуспільнупрактикутакожставилисяокремими

мислителями під сумнів,зокрема,послідовнимкритиком

утилітаризму став вже згадуваний вище М.О.Лоський.Своє

ставлення до деяких ідей видатного британця він сформулював

наступнимчином:

«Почнемозвчення,якестверджує,щозадоволенняєєдина

самоцінність(Selbstwert,Eigenwert),тобтопервиннаголовна

цінність.Ветиціздревніхчасівідонашихднівшироким

розповсюдженнямкористуєтьсявченняпроте,щозадоволення

єєдиниммотивомікінцевоюметоювсіхдійлюдини.

Відповіднодоцьоговчення,весьоб’єктивнийзмістнаших

устремлінь,хотінь,бажань,щоздійснюютьсянашимидіями,

єтількизасібдлятого,щобдосягнутисправжнюмету,асаме

переживаннязадоволення.Цейгедонізміспорідненідонього

напрямиветиці(евдемонізм,утилітаризм)єпорядзтимі

гедоністичнатеоріяцінності.Мілль,наприклад,

обґрунтовуючицевчення,розмірковуєтак:«Ціннесамепособі

єбажанимсамепособі»;«…такимєтількизадоволенняі

відсутністьстраждань»

.Отже,відповідноМіллю,тільки

задоволенняівідсутністьстражданьєсамоцінністю.Всіінші

цінностієпохіднимивідних,самеслужатьзасобомдляцієї

цінності…





ТутЛоськийцітуєДж.Ст. Мілля за російськомовним перекладом «Утилітаризму»і

посилаєтьсянасторінку17.

180

Згідногедоністичноїтеорії,обʹєктивнийзміствчинку…є

тількизасіб,асправжняметаєсубʹєктивневідчуття

задоволеннядійовоїособи;засібпідпорядкованийметі,сампо

собінеціннийелементвчинку…

Надтоочевидно,щообʹєктивнийзміствчинкуієсамацінна

мета,азовсімнезасіб…Обʹєктивнийзмістпрагнення…є

справжнямета,те,щоприваблюєіцінується,апочуття

задоволенняєтількипоказником,симптомомдосягнення

мети,…прагнучидочого‐небудь,михочемо,щобпрагнення

булодосягнуто,добиваємосяуспіху,якевиражаєтьсячерез

почуттязадоволення,аненевдачі,щовідзначаєтьсяпочуттям

незадоволення,алеуспіхєволодінняобʹєктивнимзмістом,ане

почуттямуспіху…

Звичайно,почуттязадоволенняприздійсненніметиєтеж

позитивнацінність:переживанняйогопідвищуєцінність

досягненняобʹєктивногозмісту,алевсежцінністьйогоєщось

другорядне,додатковедоцінностісамогоуспіху…

Почуттясутьодежа,вякихобʹєктивніцінностізʹявляються

усвідомості.Щостосуєтьсябажань,вонисутьнаслідок

цінності:устремління,потяг,хотіння,бажанняобумовлено

цінністюпредмета…»[215].

Отже, Лоський вважає задоволення симптомом,похідною,

другорядною цінністю у порівнянні з цінністю досягнення

«абсолютноїповнотибуття».

Це твердження є важливим для усвідомлення проблеми

звуженого трактування представниками економічного мейнстріма

мотивації людини до економічної діяльності через необхідність

задоволення потреб. Ми притримуємося позиції,щотільки

створенняумовдлядосягненняповнотибуттяможнавизнати

головнимзавданнямекономікияксферидіяльностітанауки.Таким

чином,популярнесередгуманітаріївфілософськепоняттяповноти

буття має стати головним критерієм суспільствознавства,зокрема,

181

економіки, за допомогою якого визначається якість економічного

розвиткуізростаннясуспільства.

Іншоюмагістральноютемоюпереосмисленняхарактеруіснування

сучасної людини,дотичноїдоекономіки,єспіввідношеннябуттяі

володіння,якуозначилимислителіГабріельМарсельуфілософській

праці «Бутиімати», та Еріх Фромм у дискусійній книзі «Мати чи

бути?».

ГабріельМарсельпочинаєсвійтвірзроздумів,якіотримали

форму«Метафізичногощоденника».Уньомупротягомп’ятироків–

з 1928по1933рік,вінзаписувавсвоїідеїтавідчуття,пов’язані з

осмисленням досвіду власногожиття.Наріжноюпроблемоюавтора

сталоз’ясуванняпитанняпроте,депроходитьмежа«міжтим,щоми

маємо,ітим,чиммиє», тобто сенсуалістичний поділ реальності

суб’єктанаволодіннята,власне,буття.Можнавпевненосказати,що

ідея розкриття суті поняття «мати»оволоділаМарселемнастільки,

щовінстворив«Нарисфеноменологіїволодіння»—складову«Бутиі

мати»,уякійузагальнивдумкизіщоденника,наддавшиїмвигляд

системизнань.

Середхарактернихдляцьогофілософапоглядівслід

віднести

маніфестацію життя: «Для людини жити –означає

прийнятижиття,сказатижиттю«так»;абожнавпаки,приректисебе

на внутрішню боротьбу,колиянібитодіютак,нібияприймаюте,

щоуглибинісебевідкидаюабогадаю,щовідкидаю» [217].При

цьому,якмибачимо,восновужиттяМарсельзакладаєздатністьдо

прийняття і неприйняття власної особистості. Такий глибокий

погляд дозволяє одночасно охопити, зафіксувати повноту буття у

складномупоєднанівзаємнопротилежнихстанівщастяістраждання.

Очевидно, цей підхід також має прямий звʹязок до поняття

володіння,оскількиволодітиможнатим,щотиприймаєш,ате,що

наражається на твоє неприйняття навряд чи можна долучити до

сфери «мати». За словами самого Марселя «Володіти» – «це,

безперечно,можеозначати,інавітьупринципіозначає:володітидля

себе,зберігатидлясебе,присвоювати».Прицьомувінзвертаєувагуна

характерні риси володіння,зокрема,нате, що дещо «може бути

показане»«…якпередіншими

,т

акіпередімноюсамим»ідоходить

цікавоговисновкупроте,що«Викладаючисвоїпоглядипередсамим

собою,ясамстаюкимосьіншим…миможемовживатитермінологію

володіннялишеусистемі,щозакладаєусебевідношеннядоіншого

182

якіншого.Міжцимформулюваннямітим,щоящойносказавпро

вираз «я маю»немаєжодноїсуперечності.Бо«я маю»може

прийняти саме себе лише у стані протистояння іншому,якогоя

відчуваюякіншого»[217].Отже,окрімприйняттяінеприйняття,для

буттяіволодінняважливимєчіткерозмежуванняна«я»та«інший»,

яке дозволяє зайняти безпосередню,чипротилежнупозиціюдо

внутрішнього центру буття і,такимчином,розкритивласне

ставленнядосебе.СтосовноцьогоМарсельпідкреслює«…володіння

знаходитьсвоємісцезовсімнеучистовнутрішнійсфері,щонемало

бсенсузовсім,аусфері,дезовнішнєівнутрішнєнасправдірозділити

не можна…» [217]. Після цієї заяви французький сенсуаліст йде ще

далііпробуєпояснити,щоіснуєособливийзвʹязокміжсубʹєктомта

речами,якимитойволодіє,іцейзв’язок«…неєзвичнимзовнішнім

об’єднанням». Його визначає страх людини втратити дорогі його

внутрішньому «я»недосконаліречі,черезяківінманіфестуєсвоє

життя.Марсельпостійнопідкреслює,щоусистеміволодіннязавжди

існує напруга, страждання через загрозу втратити зафіксовану у

просторі‐часі проявлену у речі частину себе. «Цією загрозою є

сприйняттяіншогоякіншого,к

отрийможебутисамусобісвітомі

передкотримятакболячевідчуваюсебесобою;япритискаюдосебе

туріч,котру,можливо,уменевидеруть,урозпачінамагаюсьзлитися

з нею,статиразомзнеюєдиним,нерозривнимцілим.Проте

намарно» [217]. Тут філософ розкриває подвійний зміст

феноменології володіння:яксуб’єктможебутиповідношеннюдо

себеодночасноісвоїмііншим,такіречі,яківінприймає,набувають

якостейсвоїхтаіншиходночасно.

Однієюзформволодінняєбажання.Марсельтакхарактеризуєце

поняття «Прагнути – означає певним чином мати не маючи;іцим

пояснюється страждання,вразливість, характерна для прагнення,

котра,посуті,євиразомякоїсьсуперечності,тертявсередині

ситуації,якунеможназберегти» [217].Дляекономістацясентенція

розкриває зміст мотивації як хворобливого бажання володіти.У

повсякденних формах «мати» через споживання людина отримує

порцію феноменологічного трунку, який повсякчасотруює її життя

нездатністюволодітитим,чимхоче.Тутпостаєпроблемаподолання

парадоксу бажання – володіння без володіння, пошуку виходу з

нетрівлабіринтуспоживання.

183

Окрімописаноївищедрамизв’язкулюдейіїхвідображень‐речей,

автор«Матиібути»звертаєувагунанаслідкахфункціонуваннясвіту

володіння,якіполягаютьу«поїданнянас»«тим,чиммиволодіємо».

Цей песимістичний підсумок відносин всіх і вся не є остаточним.

Марсель знаходить порятунок у творчості і любові як актах

подолання«мати»через«бути»:

«Всюди,деєчистатворчість,володінняяктаке

трансцедентуєтьсяабожзникаєвсерединіцієїтворчості;

двоякістьтого,хтоволодієітого,кимволодіють,уживій

дійсностізникає»[217];

«Кохання…підпорядковує«я»вищійдійсності–тійдійсності,

котрауглибиніменесамогобільшеємною,ніжясам–

остільки,оскількизнімаєнапругуміжмноютаіншим–єу

моїхочахтим,щоможнабулобназватиосновною

онтологічноюданістю…»[217].

Отже, мислитель вважає,щоприродакоханняітворчості

передбачає таку особливість, яка дезінфікує неприйняття,поєднує

розділенихуособистості«себе»і«іншого»учисту повноту буття.У

цьомутребабачитисенсуалістичнийпорятунокспоживачазцарства

«мати»,перетворенняволодіннянапозитивнийжиттєстверджуючий

мотив,якийрозширяємежівнутрішньоготазовнішньогоіснування.

Якщо у 30‐ті роки XXст. Габріель Марсель поєднував «бути»з

«мати» через словосполучення «і»,тонаприкінці70‐х (1976)Еріх

Фромм змінив послідовність слів у виразі,протиставивїхза

допомогою «або»іпідсиливсвоїсумнівипитальнимзнакомуназві

«Мати чи бути?».Чимможнапояснититакіметаморфози?Ми

вважаємо,щоупершійполовиніминулогостоліттяпротиріччяміж

«мати»та«бути»нарізнихщабляхіснуванняненабулитакого

напруження як сорок років потому. Це відбулося внаслідок якісної

трансформації тканини реальності –кардинальної зміни культурно‐

цивілізаційнихтасоціально‐економічнихумовжиттєдіяльності.Сам

Еріх Фромм пояснюєсенсуалістичні метаморфози крахом«Великих

надій»,якілюдипокладалинасуспільствоспоживаннящодойого

здатності забезпечити потребу в насолоді: «

Великі Обіцянки

184

Безмежного Прогресу –передчуттявладарюваннянадприродою,

матеріального достатку,найбільшогощастядлянайбільшогочисла

людей і необмеженої особистої свободи – живили надію і віру

поколіньзсамогопочаткуіндустріальноїери»[212;1].

Як і більшість західних інтелектуалів він виховався на

бентанівських принципах гедонізму (утилітаризму),якіпізніше

відкинув як філософ і суспільствознавець. Причиною відмови від

ідеологіїмейнстрімасталоусвідомленняФроммомвнутрішніх

протиріч,характернихдлясуспільстваспоживання.Вінрозкрив

психологічниймеханізмфункціонуваннясучасності.Вйогосерцевині

знаходитьсясоціальнийзапитна формуванняособливоїособистості

—економічноїлюдини, рисами психології якої є «егоїзм,

себелюбство і жадібність» [212; 3], що є руйнівними як для

суспільства,такіприроди,оскільки,зодногобоку, породжують

засадикласовоїборотьби,аздругого,–войовниче,ворожеставлення

до зовнішнього середовища.Науковецьдаєгеніальнийза

змістовністюфункціональнийпортретегоїстичногогвинтиказахідної

цивілізації:

«Бутиегоїстом—значить,щояхочувседлясебе;щомені

приноситьзадоволенняволодітисамому,анеділитисяз

іншими;щояповиненстатижадібним,томущоякщомоєю

метоюєволодіння,тоятимбільшеважу,чимбільшемаю;що

яповиненвідчуватиантагонізмповідношеннюдовсіхінших

людей…Яніколинеможубутизадоволеним,оскількимоїм

бажаннямнемаєкінця,іяповинензаздрититим,хтомає

більше,ібоятисятих,хтомаєменше.Алеязмушений

придушуватиціпочуття,щобзображатиізсебе(перед

іншими,якіпередсамимсобою)усміхнену,розумну,щируі

добрулюдськуістоту,якимнамагаєтьсяздаватисякожен»

[212;5].

ДаліусвоїхроздумахФроммприходитьдодумки,що,загалом,

володіння є достатньо природною складовою людського життя,

185

проте,дотихпір, поки воно не стає визначальним змістом –

«модусом існування». Мислитель вважає, що протистояти

егоїстичному «мати» може тільки справжнє буття.Такимчином,

«мати»і«бути»єголовнимиформамижиття.Переважанняоднієїз

нихвизначаєрізницюутипаххарактерулюдейісоціуму.Прицьому,

якщодомінуєволодіння,то«… ставлення до світу проявляється в

прагненні зробити його обʹєктом власності і володіння,впрагненні

перетворитивсеівсіх,зокрема,ісамогосебе,усвоювласність»[4;20],

якщо мова йде про буття,то«…слідрозрізнятидвійогоформи.

Одназнихєпротилежністюволодіння…іозначаєжиттєлюбністьі

справжню причетність до світу. Інша форма буття —це

протилежність видимості, вона відноситься до істинної природи,

істинної реальності особистостіаборечінавідмінувідоманливої

видимості» [212; 20].Отже, ми можемо трактувати слова Фромма

наступнимчином:проблемаволодінняєпроблемоювласності.Вони

детермінують економічну поведінку суб’єкта.Економіка,я

ксфера

діяльностіінаукаобслуговуєсенсуалістичниймодус«мати».Буття—

цебільшскладнакатегорія,якунеможливооднозначновизначитита

трактувати.У даному випадку фроммівськебачення зосереджується

наневідчуженомуперебуванніудійсності,якевизначаєтьсяяк

істиннетільки,якщовонопротистоїтьволодіннютавидимості.Тобто

«мати» та творення міражів є критерієм,заякимвизначається

істинністьбуття.Якщоуньомуєхочкраплявидимостітаволодіння,

товоноперестаєбутисправжнім. Єдиним виключенням,яке

допускає філософ є «екзистенціальне володіння» — «…раціонально

обумовлене прагнення до самозбереження» [212; 70],що

проявляєтьсяужиттєзабезпеченнічерезвикористаннякориснихдля

виживаннях речей.Отже, застосовуючи запропоновані автором

досліджуваного твору підходи, ми можемо охарактеризувати

економіку як сферу, яка призначена для забезпечення функції

самозбереження,якнаслідок,длягармонізаціїлюдини,суспільстваі

природи треба усунути усе зайве і надлишкове, призначене для

задоволенняегоїстичногопрагнення«мати».

Загалом, «Мати або бути?»ЕріхаФроммаєдискусійним

трактатом,уякомугостропоставленосенсуалістичнепитаннявибору

між різними формами існування сучасної людини.НапочаткуXXI

століття воно не втратило своєї гостроти,

 оскільки більшість не



зробила усвідомленого вибору на користь «бути».Прицьому

відкритим є питання інституційного забезпечення справжнього

буття, оскільки сучасна інституційна структура суспільства

розбудовувалася для задоволення потреб моделі «мати»,ігноруючи

тавиключаючиможливістьстворенняіншої—оптимістичноїзточки

зорумайбутнього,альтернативи.Уцьомуконтексті, нанашудумку,

економіка має вийти за межі системи володіння,власності,

відчуження,поєднавши«бути»і«мати»такимчином,щобдосягнути

баланс між ними для забезпечення позитивної динаміки

цивілізаційного розвитку. Дляпошукуточкибалансу,якадля

кожного суспільства є унікальною внаслідок наявності комплексу

особливостей, необхідно провести дослідження життя його членів

щодостанусоціально‐значимихпсихологічнихікультурних

складових,якіможнавідобразитизадопомогоюбінарнихопозицій

«я/інший», «прийняття/неприйняття», «творчість

(розвиток)/самозбереження (виживання)». Імовірно, що результати

такого дослідження дозволять виявити передумови стану інституту

власності(володіння),пояснити,пом’якшитиірозв’язатипротиріччя

між «мати»і

«бу

ти»таз’ясувати перспективи формування модусу

«бути».



5. Узагальненамодель«людина—

підприємство—середовище»

 

Благодєтєлєва-Вовк С.А. Підприємство як мікроцивілізація

Подождите немного. Документ загружается.