Благодєтєлєва-Вовк С.А. Підприємство як мікроцивілізація

Подождите немного. Документ загружается.

118

3.2. Оглядсучаснихтеорійпідприємствата

обґрунтуваннявикористанняпоняття

«підприємство»

Діяльність людини має різні виміри,одинзякихє

життєзабезпечення, тобто економіка.Усучасномусуспільствівона

утворює окрему – домінуючу щодо інших вимірів сферу,яка

визначає поступ цивілізації у цілому. Важливість економічного

розвиткуізростаннявстановлюєпотребувосмисленніпроцесів,що

відбуваються,тобтоуформуванніокремоїсукупностіінтелектуалів—

економістів, які здатні давати відповіді на питання «Що таке

багатство?», «Як заробити і примножити статок?», «Яким чином

покращитирівеньіякістьжиттялюдей?».Професіоналитакож

маютьдбатипромайбутнє—пошукшляхівіможливостейдляйого

розбудовиігармонізації.

Рефлексіяякпроцесобмірковуваннягосподарськогодосвідустала

однимзінструментівпізнанняекономістамиприродиречей,заклала

основудлястворенняокремоїсферизнання—економіки.Можна

сказати, що у момент активногоутвердження економічного способу

мисленнятаутвореннявідповідногойомумоделігосподарської

практикипочаларозвиватисянаукаекономіка,якспробаосмислення

і пізнання нової реальності,якінтелектуальнавідповідьнапотреби

часу

.

Перші кроки нової науки пов’язані з іменами меркантилістів

Т.Мана,Е.Месельдена,Д.Дефо,Н.Барбона,Дж.Ло,Дж.Стюарта,

яківвелиунауковийобігновіпоняття,наприклад«торговийбаланс»,

започаткували використання економічного аналізу для оцінки

грошових потоків,поясниливзаємозв’язок між успішністю

зовнішньої торгівлі та станом господарства країни, реалізовували

сміливі і небезпечні проекти, приміром через впровадження

«паперовогокредиту»—системигрошовогообігунаосновібанкнот

(ДжонЛо).





 Достеменно це відбулося на початку Нового часу, хоча уперше поняття «економіка»

визначивАристотель[74;376–644].

119

Поряд і одночасно з пізнім меркантилізмом розвивалася

повноцінна теорія – класична політична економія,яказдатнабула

з’ясуватиприхованізакономірностіпротіканняекономічнихпроцесів

обміну, виробництва і збагачення. «По версії К.Маркса, …початок

класичногоперіодупов’язано з іменами В.Петті і П.Буагільбера

(кінець XVIIст.),айогозавершення–зіменамиД.РікардоіС.де

Сисмонді(першатретинаXIXст.).Узахіднійлітературістандартний

підхід відносить «класичну школу» до другої половини XVIIIст.і

першу половину XIXст.:відА.Сміта до Дж.Ст. Мілля (іноді від

фізіократів до К.Маркса).Насамкінець,Дж.М.Кейнс розсунув її

хронологічні межі, зарахувавши до класиків А.МаршаллаіА.Пігу,

економістівпершоїполовиниXXст.»[42;43].Класикиполітекономії

зосереджували свою увагу на виявленні загальних економічних

законів.

За виключенням К.Маркса,вонинеприділялиуваги

детальномувивченнюособливостейіснуванняпідприємств.Цікавість

К.Маркса до суб’єктів господарювання пояснюється тим,що,з

одного боку,мислительпродовжувавтрадиціюфізіократівщодо

розробки єдиної теорії виробництва,азіншого— його теорія

призначаласядляпоясненнямеханізмуексплуатаціїтрудящих,

закладала основи для здійснення пролетарської революції та

розбудови комуністичного суспільства.ІдеїК.Маркса неможливо

буловикористатидлябезпосередньогопокращеннядіяльності

організацій, оскільки у них заперечувалися конструктивна роль

власникабізнесу.

Зародження мікроекономіки пов’язано з іменами К.Менгера,

У.С.Джевонса,Л.Вальраса,А.Маршалла,якіздійснили

маржиналістську революцію в теорії економіки.Маржиналісти

кардинально змінили методологію науки, запровадивши широке

використання математики. Відтепер економіка стала абстрактною,

точною наукою,вякійпанувалаформальналогіка.

Парадигмальнимизасадамимаржиналізму(неокласики)стали:

1. Уявленняпроекономічнулюдину,якасповідуєіндивідуалізмта

раціональність.

2. Інструментиграничногоаналізу.



3. Статичн

ийпідхіддостануекономічнихоб’єктів.

4. Поняттярівноваги.

120

Найбільш популярною темою досліджень неокласиків було

встановлення умов досягненнярівноважної ціні на ринкув наслідок

взаємодіїпопитуіпропозиціїнапевніблага.Прицьомупропозицію

натоварпредставляввиробник,апопит–споживач.Адляринку

виробничих благ суб’єктом попиту був виробник,асубʹєктом

пропозиції—йоговласник,наприклад,домогосподарствоувипадку

ринкупраці.Такимчином,мікроекономікапобудовананадуальності

співіснування виробників і споживачів.Унійнависокому

професійному рівні здійснюється спроба з’ясувати суть стану

взаємодії між субʹєктами ринкових відносин.Цяскладова

економічноїтеоріївивчає виробництвоуйогонеподільнійєдностіз

обміном,декларуючицінуголовнимкритеріємефективностіданого

процесу для обох сторін.Можнасказати,щопідприємство

знаходитьсяуфокусіувагимаржиналістівумірусвоговпливуна

формуванняціничерезвитративиробництватадосягненняцільової

функції –отриманняприбутку.Умежахмікроекономіки

розвинулисятакітеоріїяктеоріяпопитуіпропозиції,теорія

виробництва (фірми),теоріяринковихструктур,теоріяфакторів

виробництва,теоріядобробуту.

А.Маршалл, аналізуючи зв’язок між величиною обсягу

виробництваівитратами,вивівзаконспадаючоїізростаючоївіддачі.

При цьому спадаюча віддача –цезростаннявитратзаумови

збільшенняобсягіввиробництва,азростаюча– зниження витрат за

умовизбільшенняобсягіввиробництва.Спадаючавіддача,надумку

мислителя, характерна для підприємств

,

які використовують такі

факторивиробництваякземлю,працю,капітал.Зростаючавіддачає

наслідком покращення організації діяльності підприємства.Отже,

видатний учений доводить важливість розуміння різниці між

екстенсивнимтаінтенсивнимспособомвиробництватаїхвпливуна

кінцевірезультатиекономічноїдіяльностітафункціонуванняринку.

Геніальною методологічною знахідкою Маршалла було введення у

моделіфакторучасу,тобтокороткоідовгостроковоїперспективи(а

також наддовгострокової), що дозволило прогнозувати обсяги

інвестицій, отримання прибутку, загалом зростання/зменшення

виробництва.

Продовження у першій третині XXст. наукової дискусії щодо

витратдалозмогунапрацюватизручнуупрактичномувикористанні

121

концепцію,графічнаінтерпретаціяякоїсталавкрайпопулярною

середекономістів(кривіAC,MC,AFC,AVC).Вонапокращилааналіз

поведінки підприємств на ринках,прогнозуваннярезультатівїх

функціонування.

Аналізтехнологічнихможливостейвиробниківзадопомогою

математичного інструментарію привів до розробки виробничої

функції,тобтозалежностіміжобсягомвипускупродукціїтаобсягом

затрат ресурсів –працітакапіталу.Загальновідомоюєагрегована

виробнича функція, отримана внаслідок проведеного П.Дугласом

дослідженнявидобувноїгалузіСШАтаузагальненняйогорезультатів

Ч.Коббомувиглядівиразу:



    



 



,  (3.1)



деQ–обсягвиробництва;А,аиb—константи;LіК–працяі

капітал.

Якщосумапоказниківступеню(а+b)дорівнюєодиниці,тодана

функція є лінійно однорідною,тобтодемонструєпостійнувіддачу

призмінімасштабіввиробництва.

Якщо сума показників ступеню більше одиниці,функція

відображає зростаючу віддачу, а якщо менше одиниці –спадаючу

[145]. Використовуючи логіку формули науковці зробили висновок,

щопрацяікапіталотримуютьсвоючасткурезультатуувигляді

заробітноїплатиіприбутку(проценту).

Значнийвнесокщодовпровадженняі вдосконалення виробничої

функції в економічній науці зробили В.Парето,Дж.Гікс,

П.Самуельсон,К.Ерроу,Х.Ченері,Б.МінхастаР.Солоу.

Окремим важливим напрямом неокласики,якийпов’язаний з

підприємствами є теорія ринкових структур, в якій вивчалася їх

поведінкатапроводилосямоделюванняринковоївзаємодіївумовах

існування монополії, олігополії, досконалої конкуренції. Саме її

розвитокупоєднаннізприкладнимидослідженнямирезультатів

застосуванняантитрестівськогозаконодавстваСШАсприяв

виділенню

у1941роцідисципліниindustrialorganization–організації

виробництва.ПіонерамиданоїдисциплінисталиЕ.Чемберлен та

Дж.Робінсон,якіусвоїхфундаментальнихпрацяхдоповнилиіснуючі

структури проміжними моделями недосконалої, монополістичної

конкуренції.

122

Інструментарій мікроекономіки протягом XX сторіччя зазнав

суттєвоговдосконалення,приміромтеоріязагальноїрівноваги–один

зцентральнихїїелементів,загальновизнаноєнайбільшзавершеною

формою економічного знання.Однак, не зважаючи на численні

досягнення неокласики щодо дослідження діяльності підприємств в

контексті ринку, вченим не вдалося розкрити складний внутрішній

світ мікроекономічних суб’єктів. З методологічної точки зору у

мікроекономіціпідприємствотакізалишилося«чорним ящиком»,

пристроємдляринковоїалокаціїтоварівіресурсів.

Іншийшляхдлявстановленняістинищодосуб’єктів

господарювання запропонував Р.Коуз у статті «Природа фірми»

(1937р.),зякоїрозпочавсянеоінституціоналізм.Уходіаналізу

горизонтальної та вертикальної інтеграції американських

підприємств він з’ясував, «що використання цінового механізму

пов’язане з витратами»[146],якіпізнішеназвалитранзакційними.

Сутьданихвитратполягаєузабезпеченнівиконанняумовконтрактів.

ЯкстверджувавКоуз,«наявністьтранзакційнихвитратприводитьдо

виникненняфірми,вякійрозподілвиробничихресурсіввідбувається

внаслідок адміністративних рішень»[146]. Його погляди підтримали

інші науковці –О.Вільямсон,Г.Демзетць,С.Ченґ,Д.Нортон,які

довели важливість підприємства у економіці та розвинули

специфі

чний апарат неоінституціоналізму. Особливістю методології

представників даного напряму є застосування міждисциплінарного

підходу–залученнядляаналізудіяльностісуб’єктівгосподарювання

юристів,істориків,соціологів,економістів. Неоінституціоналісти

зацікавленіупізнанніекономічноїреальностіутомувигляді,вякому

вонабезпосередньомаємісце.Вонивиступаютьнастороні«правди»

уметодологічнійсуперечцізнеокласиками«truthversusprecision»—

«правда проти точності».Дослідницькапрограма

неоінституціоналістівбудуєтьсянарозумінніекономічногорозвиткуі

зростання через призму еволюції інститутів – правових норм і

неформальних правил, які визначають економічну поведінку

підприємств.Внаслідоккропіткоїрозробкиідеїіснування

транзакційнихвитратбулостворенотеоріютранзакційноїекономіки,

яканабулавеликоїпопулярностінаприкінціXXсторіччя.Паралельно

їйрозвиваласятеоріяправвласності,якабазуєтьсяназ’ясуванні

механізму взаємодії правової та економічної систем суспільства.На

123

поєднанні підходів теорії транзакційної економіки та теорії прав

власностіактивнорозвиваєтьсятеоріяекономічнихорганізацій.Один

зїї адептівГ.Саймонвикористав тезупрообмежену раціональність

дляобґрунтуваннязміницільовоїфункціїпідприємствзмаксимізації

прибуткудоотриманняприйнятногорезультату– забезпечення

достатнього обсягу виробництва,реалізації,прибутку,утримання

частки ринку.Крімтого,цейекономістмаєсумнівищодо

можливості досягнення за сучасних умов стану довгострокової

рівноваги внаслідок складності та швидкої зміни зовнішнього

середовища[147].

Неоінституціоналізмнабувзначногопоширенняунауковомусвіті.

Відомими неоінституціоналістами є Е.деСото(Перу),Я.Корнаї

(Угорщина),Р.Капелюшніков,Р.Нуреєв,Є.Попов (Росія),В.Геєць,

С.І.Архієреєв (Україна). Популярність неоінституціоналізму серед

науковцівкраїн,щорозвиваютьсятакраїнзперехідноюекономікою

можна пояснити високим рівнем його пояснювальної та

прогностичної здатності, багатими можливостями щодо

моделювання існуючого економічного середовища. Присудження

НобелевськоїпреміїзекономікиР.Коузу(1991)таД.Нортону(1993)

стало сигналом про загальносвітове визнання внеску

неоінституціоналістівурозвитокекономічноїтеорії.Насьогоднішній

деньнеоінституціоналізмєскладовоюмейстріма– головної течії

економічноїдумки.О

днак,длянасважливоте,щоданийнапрямдав

можливість заглянути в середину «чорного ящика»,якимдоцього

вважалосяпідприємствоірозкритиособливостіприйняттярішень,

пошукукомпромісівміжгрупамивпливу,встановленняконтрактних

таіншихвідносин(наприклад,принципал‐агент),умовиекономічної

інтеграціїгосподарськихструктур,тощо.

Альтернативними щодо мейнстріма є такі сильні теоретичні

наукові напрями як еволюціоналізм, економічна синергетика,

біхевіоризм.Вїхосновузакладеноуявленняпродинамічнийхарактер

економічних процесів,їхспрямованістьумайбутнєінезворотність.

Проте,укожноїззазначенихнапрямівєсвоїунікальніознаки.Так,у

межах підходу еволюційної економіки вивчаються причини

виникнення, змістовні та мотиваційні механізми діяльності

підприємств.



124

Головнимипитаннями,якідосліджуютьеволюціоністиє:

1. Шляхиекономічногорозвиткувзалежностівідсучасногостану

тадосвідуісторичногопоступу.

2. Впливінноваційнарезультатифункціонуваннягосподарських

суб’єктів.

3. З’ясуванняумовдії«природногодобору»іформування

еволюційнихзміннамікроекономічномурівні.

4. Психологічніаспекти,яківизначаютьсхильністьлюдинидо

інноваційної,абоіншоїповедінки.

ПредтечамитаідейниминатхненникаминапрямуєЙ.Шумпетер

–праця«Теорія економічного розвитку» (1912),А.Алчіян –праця

«Невизначеність,еволюціяіекономічнатеорія»(1950),Е.Пенроуз—

праця «Теорія росту фірми» (1959). Видатними сучасними

еволюціоністами вважаються Р.Р.Нельсон та С.Дж.Вінтер [148],

[149]. Еволюційну тематику плідно розробляють у Великобританії

Дж.Годжсон,уЯпонії–Ю.Аруку,Італії–Д

ж.Дозі,уРосіївЦентрі

еволюційної економіки Інституту Економіку РАН під керівництвом

академікаРАНВ.Маєвського та в Українів незалежній громадській

організації«Інститутеволюційноїекономіки»(представники—д.е.н.

І.Крючкова,д.е.н.О.Черняк,д.е.н.С.Яременко). Зараз теорія

еволюційноїекономікизнаходитьсяустадіїактивногорозвитку.

Іншим альтернативним щодо мейнстріманапрямомекономічної

думки є синергетична економіка, заснована на органістично‐

синергетичній парадигмі. Її переможна хода пострадянськими

країнами пояснюється закоріненими у свідомості науковців

інженерно‐технократичних традицій. Масова відмова дослідників‐

економістіввідмарксизмуякнауковоїплатформисприялапереходу

спочатку на засади системного підходу,азгодом–насинергетичну

платформу.ПублікаціяроботиВ.‐Б.Занга«Синергетичнаекономіка.

Часізміниунелінійнійекономічнийтеорії»(1991,наросійськіймові

– 1999) сприяла поширенню методології економіко‐математичного

моделюванняназасадахсинернетики Хагена.Середекономістів,що

розвиваютьсинернетичнуекономікуможнаназватитакихросійських

і українських вчених як В.Євстегнеєв,

Л.

Євстегнеєва,В.Аюров,

Є.Єрохіна,С.Єрохін,В.Мілованов,В.Алексеєвським,О.Раєвнєва.

Економічнасинергетикаперебуваєпокищонапочаткусвого

125

формування.Вїїмежахпідприємстварозглядаютьсяякскладні

самоорганізовані системи,щозмінюютьсявчасі. Ця особливість

зближує синергетичну економіку з еволюційною.Теоретична

спроможність та практична ефективність даного напряму щодо

пояснення різних аспектів функціонування підприємств потребує

додатковоїперевірки.

Біхевіоризмякнапрямдослідженьвекономіціотримаврозвитоку

серединіXXстоліття–післяпублікаціїосновнихпрацьнауковців,які

вивчалиповедінкутамотиваціюлюдей.Провіднимбіхевіористомбув

Маслоу, який у своїй роботі «Мотивація і особистість» (1954)

запропонував модель ієрархії потреб. Загалом, щодо підприємств

біхевіорістифокусуютьсянаособливостяхприйняттярішень,пошуку

шляхів узгодження інтересів між працівниками та встановлення

цілей[150].

Крім теоретичних напрямів економічного знання існують також

прикладні,якіберутьсвійпочатокурізноріднійпрактиці

підприємств – обліку, господарського і фінансового аналізу,

маркетингу та менеджменту. На відміну від економічної теорії,

прикладні сфери знань пройшли своєрідну еволюцію,яка

розпочаласязіспробивідповістинаконкретніпитанняпокращення

діяльності господарських суб’єктів,адалі–продовжиласяу

формуванніефективнихтеорійвпливунадійсність.

НапочаткуXXIстоліттяросійськимидослідникамиЄ.Поповимта

В.Симоновою здійснено класифікацію понад тридцяти наявних

теорійпідприємства,якувониназвалиматрицятеорійпідприємств,

оскількидлягрупуваннязастосувалидвіознаки—типраціональності

та середовища (

об’єкта

дослідження) (див.табл. 3.2).Дана

класифікаціяєоднієюзнайбільшфундаментальнихтавсеосяжнихв

історіїекономічноїдумки.Їїавторизаслуговуютьнасвітовевизнання,

оскільки ґрунтовне опрацювання тридцяти трьох різних теорій,їх

систематизація за певними ознаками та синтез нової галузі

економічногознання–мініекономіки,євагомимвнескомурозвиток

економічноїтеорії.



126

Таблиця3.2.

МатрицятеорійпідприємствзаЄ.ПоповимтаВ.Симоновою



Раціональність

Повнараці‐

ональність

Обмежена

суб’єктна

раціональ‐

ність



Обмежена

опортуністи‐

чнараціона‐

льність

Колективна

раціональ‐

ність

Середовище

Інституціональне

мікросередовище

Теоріямакси‐

мізаціїкорис‐

ностімене‐

джера

Теоріяправ

власності–

інститутів

бар’єру

Теоріяекстер‐

налій,теорія

маркетингових

комунікацій

Еволюційна

економічна

теорія,теорія

суспільного

вибору,теорія

інституціона‐

льнихпасток

Технологічнемік‐

росередовище–

межапідпри‐

ємства

Теоріямакси‐

мізаціїприбу‐

тку,теорія

максимізації

виручки

Теоріямарке‐

тинговогоана‐

лізу,теорія

ціноутворення

товарів,теорія

життєвогоциклу

Експеримен‐

тальнаеконо‐

міка

Теоріяігор,

стратегічний

менеджмент/

маркетинг

Інституціональне

мінісередовище

Теоріяправ

власності,Z‐

теоріяме‐

неджменту,

теорія

агентських

відносин

Теоріябіхеві‐

оризму,теорія

фінансового

аналізу,теорія

семискла‐

довихменедж‐

менту,теорія

контроллінгу

Теоріяінсайде‐

рів/аутсайдерів,

НС,теорія

трансакційної

економіки–те‐

оріяспрямову‐

ючихструктур

Когнітивнате‐

оріяпідприєм‐

ства,теорія

менеджменту

Технологічне

мінісередовище

Теоріялогіс‐

тики

Теоріярозро‐

бкитоварів

ТеоріяX‐ефек‐

тивності,інфо‐

рмаційнатеорія

підприємства,

теоріякомпле‐

ментарності

ресурсів

Імітаційнемо‐

делювання

Джерело:[151;8].



127

Основою для класифікації за ознакою типу середовища стала

пропозиція Є.В.Попова щодо диференціації економічної науки на

п’ятьскладових:

1. Максіекономіку–глобальнуекономіку,щодосліджуєсвітовий

риноктавзаємодіюнаціональнихекономік.

2. Макроекономіку,дотрадиційногооб’єктадослідженняякої

можнавіднестинаціональнийринок,апредмету–галузіі

секторигосподарства.

3. Мезоекономіку,тобторегіональніекономіку.

4. Мікроекономіку,зосередженунавивченніпевногоринкута

поведінкипідприємствнаньому.

5. Мініекономіку–«єдинутеоріюдіяльностігосподарюючих

суб’єктів,якаінтегруєфундаментальнііприкладнімоделі

підприємства»[152;4].

У цьому зв’язку мікросередовище розглядається як зовнішнє

ринкове середовище,амінісередовищеяквнутрішнєсередовище

підприємства.

Матрицятеорійпідприємствузгоджуєміжсобоюрізнінапрями

економічної науки,якідосліджуютьгосподарюючісуб’єкти.Вона

закладаєосновудляздійсненняідентифікаціїрозрізненихконцепцій

про підприємство,авторськогосамовизначенняукоординатахтипу

раціональності та середовища. Практичне використання даної

матриці дозволяє визначити перспективні напрями розвитку теорії

про підприємство,

 прогнозувати дослідницьку активність щодо

найменшзаповненихчарунок.

Мініекон

омікаєприкладомпостнекласичногосинтезуновоїтеорії

на основі цілеспрямованого, інструментального,ефективного

використання різних адекватних певним умовам господарювання

моделей підприємства. У мініекономіки, як складової економічної

науки, наявний значний потенціал, оскільки суспільний інтерес до

фундаментальних засад буття підприємств зростає внаслідок

зростаючого впливу результатів діяльності економічних суб’єктів

загаломнажиттянародів. Тому науковці,якізаймаються

проблемамигосподарюваннявінституційномутатехнологічному

мінісередовищі отримали шанс долучитися до формування нової

сфериекономічногознання.