Бедь В.В. Юридична психологія

Подождите немного. Документ загружается.

141

взаємин із однокласниками, стан відкинутого штовхають дітей на

розваги і розвивають у них потяг до алкоголю, наркотиків і т. п. Рано

чи пізно вони поповнюють ряди правопорушників, для яких харак-

терні зв’язки з тими особами, які мають аналогічні погляди на жит-

тя, близькі ціннісні орієнтації і поведінку.

Важливо мати на увазі, що у таких підліткових (а часом і дитячих)

групах різко послаблюється соціальний контроль однієї з функцій про-

цесу правової соціалізації — спадкоємність між поколіннями. Річ у тім,

що морально-правові норми і цінності (повага до закону, працелюбс-

тво, соціальна відповідальність, справедливість та ін.) можуть бути за-

своєні лише у процесі спілкування з дорослими, в ході спільної діяль-

ності з ними. В разі коли підлітки знаходяться в контакті лише зі свої-

ми ровесниками, то зразки правослухняної поведінки, зумовленої

правовими нормами і культурними традиціями, ними не засвоюються.

Такі групи за несприятливих соціальних умов можуть переростати з

розважальних в асоціальні, а поведінка їхніх членів — спочатку в амо-

ральні вчинки, а потім в серйозні правопорушення.

Законослухняна поведінка індивіда формується соціальними усто-

ями конкретного суспільства. Саме соціальне середовище створює

передумови для реалізації тих чи інших правових норм. Законослух-

няна поведінка є результатом правової соціалізації, у ході якої відбу-

вається засвоєння особистістю моральних і правових заборон, соці-

альних стереотипів поведінки. Вона визначається почуттям соціаль-

ної відповідальності, соціальної справедливості, повагою до права.

При формуванні особистості в нормальних умовах соціалізації пра-

вові заборони приймаються людиною і стають звичними нормами її

поведінки. У неї розвивається механізм соціального саморегулюван-

ня, під яким розуміється звична готовність чинити і діяти в конкрет-

ній обстановці певним чином.

Що ж лежить в основі правового регулювання? Воно базується на

співвідношенні прав і обов’язків особистості та суспільства. Повнота

і ступінь реалізації прав багато в чому залежать від соціальних уста-

новок особистості, її ціннісних орієнтацій та інших психологічних

явищ.

Отже, як зазначалося, розвиток правосвідомості завжди зумовле-

ний навколишнім соціальним середовищем. На його формування

впливають численні фактори макросередовища (політика, економіка,

ідеологія, культура та ін.) і мікросередовища, які переломлюються че-

рез конкретні умови життєдіяльності особистості. Регулятивна сторо-

142

на правосвідомості пов’язана з інтересами і потребами особистості, а

також із волею. Схильність людини дотримуватися в своїй поведінці

загальноприйнятих у суспільстві норм, її готовність дати звіт за свої

дії та вчинки пов’язана з соціальною відповідальністю. Її суть — зі-

ставлення вчинків людей з тим, як вони повинні поступати за цих об-

ставин. Особливо виділимо правову відповідальність як визначену

законом міру обов’язкових вимог, які ставляться державою до кож-

ного члена суспільства. Правова відповідальність — це примусовий

спосіб впливу на поведінку тих осіб, які ухиляються від виконання ос-

новних вимог суспільства.

§ 3. Ïñèõîëîã³÷í³ óìîâè ä³ºâîñò³ ïðàâîâèõ íîðì

Вивчення ефективності правових норм — одне з серйозних за-

вдань правової науки, тому що соціальні норми є важливим засо-

бом впливу на індивіда. Розуміння законів соціального розвитку,

ролі права у формуванні особистості, знання тих шляхів і способів,

якими право виконує завдання розвитку правосвідомості громадян,

дає змогу ліпше виявити соціально-психологічні й психологічні

причини, скоєння правопорушень.

Оскільки правова норма завжди пов’язана з людськими стосунка-

ми, то оцінити дієвість правової норми можна лише на основі аналі-

зу соціальних факторів, у тому числі й тих, які мають психологічне

забарвлення.

Спеціалісти в галузі юридичної психології виділяють такі групи

умов дієвості правових норм

1) макросоціальні умови (рівень соціально-економічного розвит-

ку суспільства, правова система і культура, соціальні інститу-

ти, ідеологія і т. д.);

2) мікросоціальні умови (найближче оточення людини — формаль-

ні і неформальні малі групи);

3) особистісні умови суб’єкта, який реалізує право.

Розглянемо ці групи умов дієвості правових норм докладніше.

Див.: Васильев В. Л. Юридическая психология: Учебн. для вузов. — С. 110–122;

Еникеев М. И. Общая и юридическая психология: Учебн. для вузов. — М.: Юристъ,

1996. — С. 234–238; Шиханцов Г. Г. Юридическая психология: Учебн. для вузов. —

С. 49.

143

Право як сукупність правил поведінки (норм), санкціонованих

владою, здійснення яких забезпечено заходами державного примусу

з метою охорони захисту і розвитку суспільних відносин, що відпові-

дають об’єктивним потребам суспільства та інтересам народу, буде

ефективним на практиці. Суть і зміст правових норм визначаються

характером економічних відносин, рівнем соціально-економічного

розвитку суспільства. Ефективність правових норм залежить також

від політичної стабільності держави, від роботи державних і суспіль-

них інститутів, правової культури членів суспільства.

Істотно впливає на реалізацію правових норм громадська думка,

під якою розуміється виражене у формі певних суджень, уявлень і оці-

нок ставлення соціальних груп до різних явищ чи проблем соціаль-

ного життя, які стосуються загальних інтересів. Суспільна думка ви-

никає як продукт усвідомлення назрілих і тих, що потребують роз-

в’язання, соціальних проблем і проявляється в зіставленні, а іноді й у

зіткненні різних поглядів і позицій щодо правового акта (закону),

який обговорюється, в схваленні, підтримці чи, навпаки, запереченні

тих або інших правових норм, які приймаються законодавцями. То-

му не випадково при розробці того чи іншого правового акта в Укра-

їні проводяться опитування, спрямовані на з’ясування громадської

думки щодо правової норми. Завдання законодавців при цьому —

виявити міру погодження з основними положеннями нормативного

акта тієї частини суспільства, інтересів якої він торкається. Цілком

очевидно, що наявність погодження з правовим актом у суспільній

думці, підтримка його громадянами країни створює сприятливі соці-

ально-психологічні умови для його реалізації. І навпаки, якщо зако-

нодавці ігнорують суспільну думку, не прислухаються до неї і не вра-

ховують у своїй роботі, то прийнятий правовий акт виконувати-

меться далеко не в кожному конкретному випадку.

Наприклад, відсутність повних правових гарантій щодо запобі-

гання шкоді від діяльності атомних електростанцій викликає негатив-

ну реакцію широкого загалу громадськості. Необґрунтованим юри-

дично і несправедливим по суті є твердження, що катастрофа ядерних

реакторів є неподоланна сила

, а значить, власник не зобов’язаний

відшкодовувати втрати.

Часом соціальні норми закріплюються в документах без будь-

якого обговорення з громадянами країни.

Див.: Юридический справочник для населения. — М.: Юрид. лит., 1988. — С. 282.

144

Значно впливає на дієвість правової норми престиж права в сус-

пільстві. Високий ступінь поваги до права в суспільстві дозволяє

реалізувати різні нормативні акти без суворого використання ін-

струментів санкцій і контролю. Повага до права, внутрішня згода з

правовими вимогами і впевненість у необхідності дотримання пра-

вових норм, свідоме ставлення до них — свідчення того, що рівень

правосвідомості членів суспільства досить високий. Повага до пра-

ва лежить у самій суті правового виховання, мета якого полягає в

тому, щоб добитися такого ставлення громадянина до правових

норм держави, коли вона у своїй практичній діяльності та спілку-

ванні визнає особистісну цінність закону, конкретного правового

припису.

Значущою соціально-психологічною умовою дієвості правових

норм є соціальна орієнтація особистості як система ціннісного

ставлення до об’єктів соціальної дійсності. В основі соціальних

орієнтацій лежить сукупність потреб і установок особистості, які

формують схильність до певного сприйняття і оцінки дійсності.

Відповідно, соціальні орієнтації є одним із джерел соціальної, в то-

му числі й правової, діяльності особистості. У процесі взаємодії з

макросередовищем, зокрема з наукою, культурою, традиціями і

звичаями, людина вступає в так звані ціннісні відносини чи відно-

шення значущості (здатність того чи іншого явища або предмета за-

довольняти певні потреби особистості). Соціально-психологічною

формою виявлення ціннісних відносин виступають ціннісні орієнта-

ції. У зв’язку з цим слід відзначити, що правопорушникам прита-

манна нестійка система ціннісних орієнтацій, яка відзначається

гіпертрофованим характером основних її елементів, серед яких го-

ловне місце займає егоцентризм, що оснований на уявленнях осо-

бистості про себе як про найважливішу соціальну цінність. Завище-

на оцінка значущості своєї особистості нерідко супроводжується не-

гативним ставленням до суспільного порядку, норм моралі та

права.

Друга група психологічних умов ефективності правових норм —

мікросоціальні умови — виконує функцію соціально-психологічного

забезпечення правореалізації. В чому особливість мікросоціальних

умов? Як вони проявляються в реальному житті людини?

Мікросоціальні умови пов’язані з найближчим оточенням людини,

із тими, з ким вона безпосередньо контактує (формальні малі групи —

сім’я, навчальний клас, робоча бригада, співробітники відділу фірми і

145

т. д., неформальні малі групи — коло друзів, компанія відпочива-

льників у санаторії тощо). Основне призначення малої соціальної гру-

пи — цілеспрямоване регулювання міжособистісних відносин з метою

реалізації інтересів групи. Маючи в наявності певні санкції (міри впли-

ву), внутрішньогрупові стосунки впливають на поведінку людини.

Якщо норми права схвалюються і визнаються цією соціальною гру-

пою, то її члени свідомо дотримуються правових приписів. У цьому

разі ефективність правореалізації підвищується за рахунок того, що со-

ціальні норми, які склалися, самої групи доповнюють, закріплюють пра-

вові. Можливий варіант, коли в соціальній групі офіційні правові при-

писи не схвалюються, виникає спокуса їх порушити, але загроза пока-

рання змушує людей цього не робити.

Дієвість правових норм знижується в тому разі, коли людина по-

трапляє в малу групу антисоціальної спрямованості, члени якої не ви-

знають норм права і порушують їх у своїй життєдіяльності. Серед со-

ціально-психологічних підтримок, які безпосередньо впливають на

виконання членами такої групи правових норм, слід вказати на про-

яви уваги мікрооточення до особистості правопорушника у зв’язку з

його конкретними діями, а також заохочення, схвалення цих дій, чи,

навпаки, їх засудження. Найбільш сильними криміногенно значущи-

ми негативними підтримками, які стимулюють антигромадську по-

ведінку правопорушників, є алкоголізм і наркоманія. Задоволення

цих викривлених потреб об’єктивно суперечить інтересам суспільст-

ва, послаблює соціально корисні зв’язки правопорушників, створює

напружену мікросоціальну обстановку, часто штовхає людину на

злочин.

Досить важливу роль у механізмі антигромадської поведінки

правопорушників відіграє конкретна життєва ситуація. Вона являє

собою сукупність обставин життя особи, які сприяють виникненню

в неї за певних умов рішучості вчинити суспільно небезпечне діян-

ня. Володіючи невеликою протяжністю у часі й просторі, конкретні

життєві ситуації характеризуються також різним ступенем їх психо-

логічної напруженості, взаємозв’язком із соціальним середовищем

і впливом на особистість правопорушника. На відміну від мо-

тиву — внутрішнього спонукання, конкретна ситуація в усвідомлен-

ні особи виступає як привід, який потребує прийняття певного

рішення. Багато спеціалістів зазначають, що вплив соціального

середовища як життєвої ситуації носить актуалізований характер,

оскільки особистість взаємодіє з ним у цей момент перед скоєнням

146

злочину

. У цьому, по суті, й полягає відмінність життєвої ситуації

від несприятливих умов формування особистості, які володіють від-

носно великою протяжністю у часі та поступовим характером на-

копичення негативної інформації.

Третя група умов ефективності правових норм відноситься до інди-

відуально-психологічних особливостей індивіда, який ухвалює рішен-

ня про правильність поведінки. Річ у тім, що вибір варіанта поведінки

залежить не лише від сили впливу зовнішніх обставин (макросоціальні

умови), а й від особистості, зокрема від її інтелектуальних, емоційних і

вольових особливостей, системи потреб, нахилів, інтересів, психічного

стану тощо, які є як наслідком середовища і виховання, так і особисто

вроджених якостей.

Мотиви правослухняної поведінки особистості різні:

а) переконаність у суспільній корисності вчинку, який здійснюється;

б) правовий обов’язок, обов’язок перед суспільством;

в) професійне почуття відповідальності;

г) практична корисність вчинку для інших людей;

ґ) стереотип, звична поведінка;

д) конформізм (підкорення більшості);

е) боязнь правової чи моральної відповідальності;

є) особиста користь від здійснення вчинку;

ж) егоїстичні інтереси;

з) негативні мотиви (помста, ревнощі та ін.), які реалізуються пра-

вомірними засобами

Найвищим рівнем мотивації правослухняної поведінки слід вва-

жати переконаність особистості в соціальній цінності вчинку, який

здійснюється, корисного для суспільства і найближчого соціального

оточення.

Відповідно, дієвість нормативного акта визначається тим, наскі-

льки він відповідає об’єктивним потребам суспільства в цілому, під-

тримується різними соціальними групами і якою мірою реалізується

громадянином, який з повагою ставиться до права.

Водночас у житті нашого суспільства існують ситуації опору за-

кону, неприйняття правових норм різними соціальними групами і

Антонян Ю. М. Взаимодействие личности и конкретной ситуации // Механизм

преступного поведения. — М.: Наука, 1981. — С.76–77; Волков Б.С. Мотивы

преступления. — Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982. — С. 134.

Кудрявцев В. Н., Казимирчук В. П. Современная социология права. — М.: Юристъ,

1995. — С. 169.

147

окремими індивідами. Основні фактори, які зумовлюють негативне

ставлення до права і його норм, наведено в табл. 3.

Таблиця 3

Фактори, які негативно впливають на дієвість правових норм

Представлені в табл. 3 фактори, які негативно впливають на ефек-

тивність правових норм, — це основні напрями в діяльності держав-

них органів, законодавчої і виконавчої влади з вирішення поставле-

них перед суспільством завдань для закріплення правопорядку.

Інтереси особистості і суспільства дуже різноманітні, і не всі взаємо-

відносини між членами суспільства піддаються правовій регламента-

ції. Особливість правових норм полягає в тому, що вони відобража-

ють найсуттєвіші стосунки між людьми.

***

Отже, у ході соціалізації особистості відбуваються засвоєння люди-

ною норм і цінностей соціального середовища, входження в нього і від-

творення соціальних норм. Цей об’єктивний процес засвоєння соціа-

льних функцій, ролей, норм, обов’язків і набуття навичок соціально

Групи умов дієвості

правових норм

Основні фактори

І. Макросоціальні

умови

1. Війна законів, викликана кризовими явищами в

політичній, економічній і правовій сферах

2. Важке матеріальне становище більшості населення

країни, його різке розшарування на багатих і бідних

3. Певна криміналізація та корумпованість окремих

гілок влади

4. Корумпованість правової системи

ІІ. Мікросоціальні

умови

1. Наявність у суспільстві соціальних груп зі

специфічною субкультурою:

• групи організованої злочинності

•

владно-кланові угруповання

• молодіжне і підліткове середовище

• групи, основними потребами яких є вживання

алкоголю і наркотиків

2. Прагнення окремих антисоціальних впливових груп

до влади

ІІІ. Особистісні умови

1. Неповага окремих громадян до основних морально-

правових норм

2. Правовий нігілізм (заперечення загальноприйнятих

цінностей)

148

значущої поведінки проходить на раціонально усвідомленому і емоцій-

ному рівнях шляхом формування індивідуального і засвоєння соціаль-

ного досвіду. Він супроводжується взаємним впливом навколишнього

середовища на особистість і — в порядку зворотного зв’язку — особис-

тості на середовище та інших учасників суспільних відносин. Скоєння

правопорушення, однак, свідчить про неефективність попередньої, до

злочину, соціалізації, наявність дефектів у взаємодії з середовищем. Та-

ка неузгодженість у соціалізації виявляється часом у незначних за сво-

єю соціальною значущістю проступках і антигромадських діях. Але,

якщо залишати такі дії без коригування соціальним середовищем, це

призводить до подальшого відсторонення особистості і формування в

неї суб’єктивної готовності застосувати в критичних ситуаціях засвоє-

ний нею протиправний варіант поведінки. Чим вужчі зв’язки особис-

тості з навколишнім світом, відзначає Ф. Бурчак, чим обмеженіша її

предметна діяльність, тим слабше діятиме соціалізуючий механізм і

тим однобокішою буде особистість

. Тому цілеспрямоване регулюван-

ня і всебічне стимулювання оптимального процесу соціалізації є важ-

ливим напрямом ранньої профілактики правопорушень. Неопосеред-

кованими провідниками такої соціалізації особистості виступає сім’я,

трудовий (навчальний, військовий та ін.) колектив, неформальні дру-

жні групи та інші елементи мікросередовища.

Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. —

К.: Выща шк., 1986. — С. 26.

149

Ðîçä³ë 5

ÊÐÈÌ²ÍÀËÜÍÀ ÏÑÈÕÎËÎÃ²ß

Кримінальна психологія — сфера юридичної психології, яка ви-

вчає психологічний механізм правопорушень і психологію правопо-

рушників, проблеми утворення, структури, функціонування і розпа-

ду злочинних груп.

Кримінальна психологія вивчає ті психічні закономірності, які

проявляються в процесі формування злочинної установки особисто-

сті, в ході задуму, підготовки і скоєння злочину. Вона досліджує осо-

бистість злочинця, структуру і психологічні особливості злочинних

груп.

У вітчизняній кримінальній психології відкидається підхід про

“природженого злочинця”, реалізується діалектичний погляд, в яко-

му повинні враховуватися і біологічне, і соціальне в цій конкретній

особистості. При цьому провідне місце у формуванні психологічних

особливостей злочинців відводиться соціальним факторам. Навіть

суто вроджені і спадкові властивості індивіда позбавлені від впливу

макро- і мікросередовища. Але існують і біологічні передумови про-

типравної поведінки. До них належать (дані дослідження Г. Ава-

несова)

• патологія біологічних потреб (причина багатьох сексуальних

викривлень і сексуальних злочинів);

• неврастенія, психопатія та інші нервово-психічні захворювання;

• спадкові захворювання (особливо захворювання дітей, викли-

кані алкоголізмом батьків);

• психофізичні навантаження, конфліктні ситуації, використання

нових видів енергії, які призводять до різних захворювань і слу-

жать кримінальним фактором.

Отже, при вивченні злочинної поведінки необхідно враховувати

співвідношення соціального і біологічного в структурі конкретної

особистості, пам’ятаючи про те, що злочинність зумовлена насампе-

ред соціальними факторами, але завжди слід мати на увазі й індиві-

дуально-психологічні, біологічні особливості особистості злочинця.

Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика. — М.: Изд-во Акад. МВД

СССР, 1980. — С. 226–230.

150

§ 1. Ïîíÿòòÿ îñîáèñòîñò³ çëî÷èíöÿ

³ òèïîëîã³ÿ çëî÷èíö³â

Аналіз психологічної і криміналістичної літератури показує, що

вивченню особистості злочинця приділяється досить велика увага

(праці В. Васильєва, А. Дулова, В. Глазиріна, М. Єнікеєва , К. Ігоше-

ва, М. Костицького, О. Ратінова, Ю. Чуфаровського та ін.).

Як сприймати поняття “особистість злочинця”? В окремому право-

порушникові не можна абсолютизувати будь-які злочинні його особ-

ливості. Водночас у кожного злочинця можна виявити те спільне, що

характерне для всіх злочинців певної категорії. Лише в цьому аспекті

правомірний термін “особистість злочинця”. Злочинець — це особа,

яка скоїла злочин і визнана винною в результаті судового розгляду.

Злочинна поведінка зумовлена взаємодією особистості із соціаль-

ним середовищем. Політичні, соціально-економічні, духовні сторони

суспільства справляють зовнішній вплив на формування механізму

злочину, а психічні особливості формують механізм злочину зсереди-

ни. Важливо підкреслити, що будь-які соціальні, зовнішні умови

проявляються в злочині, переломлюючись через особистість, тобто

через її внутрішній світ. Тому особистість злочинця не просто відо-

бражає зовнішні умови життєдіяльності, але є активною стороною

взаємодії з тим чи іншим середовищем.

У психіці людини не існує якихось особливих “злочинних рис”.

Ще видатний психолог ХІХ–ХХ ст. О. Лазурський у своїх працях під-

креслював, що викривлений розвиток людської особистості пов’яза-

ний не з відсутністю або недостатністю тих чи інших психічних якос-

тей (розуму, волі, емоцій), а більшою мірою з невідповідністю (виді-

лено мною. — В. Б.) між особливостями психіки і тими зовнішніми

умовами, в яких відбувається розвиток людини

Вивчення особистості злочинців і законослухняних громадян дає

змогу спеціалістам дійти висновку, що злочинці гірше засвоїли вимо-

ги правових і моральних норм, вони більше відчужені від суспільст-

ва і його соціальних цінностей, від малих груп — сім’ї, трудових чи

навчальних колективів, у них погана соціальна адаптованість. Зло-

чинці відрізняються від законослухняних людей не “злочинними ри-

сами” їхньої психіки, а тими негативними рисами характеру, тією

спрямованістю особистості, які склалися в умовах їхнього життя, на-

Лазурский А. Ф. Классификация личностей. — Л.: Госиздат РСФСР., 1924. — С. 27.