Бедь В.В. Юридична психологія

Подождите немного. Документ загружается.

151

вчання і діяльності. Для злочинця характерні агресивність у поведін-

ці та імпульсивність у діях, відчуженість від суспільних цінностей і ду-

ховної культури, високий рівень тривожності й невпевненості в собі.

Усі ці риси формуються в рамках індивідуального буття, а також біо-

логічно зумовлених особливостей. Особистісні якості людини, які

проявляються в злочинному діянні, — свідчення її морально-

психологічних недоліків (жорстокість, соціальний негативізм, жадіб-

ність тощо).

Отже, відмінність злочинної поведінки від правомірної зумовлена

ціннісними орієнтаціями, поглядами і соціальними установками інди-

віда. Загальновизнано, що саме в координатах ціннісно-нормативної

системи особистості та соціального середовища, їхній взаємодії слід

шукати безпосередні причини злочинної поведінки

У типології особистостей злочинців виділяють:

а) загальний тип злочинця;

б) особистість злочинця певної категорії;

в) особистість злочинця певного виду.

Ці градації відносяться між собою як загальне, особливе й одиничне.

Вивчаючи злочинця, юридичні працівники досліджують його індивіду-

альність (одиничні, неповторні риси), його особливі риси (ті, які прита-

манні, наприклад, шахраям чи учасникам розбійних нападів) і загальні

(ті риси, які наявні майже в усіх представників злочинного світу).

Типологія особистості злочинців проводиться на кількох підста-

вах: залежно від ціннісно-орієнтаційної деформації особистості, за

змістом ціннісно-орієнтаційної спрямованості і на психорегулятивній

підставі

(див. рис. 13). Пояснимо типології особистості злочинців.

Асоціальний тип злочинця (менш злісний) відзначається несфор-

муванням у людини позитивних ціннісних орієнтацій, позитивних со-

ціальних установок, які не лише впливали б на його поведінку, а й

утримували від можливої протиправної поведінки у складних, часом

конфліктних ситуаціях.

Антисоціальний тип (злісний) притаманний професійному злочин-

цю, який виявляє постійну готовність до злочинів, до злочинної по-

ведінки. Як правило, ці люди неодноразово скоювали злочини і ма-

ють стійкі підсвідомі кримінальні спонукання.

Васильев В. Л. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — С. 222–224.

Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии: Учеб. для вузов. — М.:

Юристъ, 1996. — С. 302–304.

152

Корислива категорія злочинців, які посягають на матеріальні бла-

га суспільства й окремих громадян, поділяється на види:

а) корисливо-господарські злочинці (незаконне підприємництво,

ухиляння від сплати податків, фальсифікації товарів і т. д.);

б) корисливо-службові злочинці (хабарництво, розкрадання шляхом

зловживання службовим становищем, обман споживачів і т. п.);

в) крадії, розкрадачі (корисливі посягання на чужу власність);

г) шахраї (підробка документів, грошових знаків та ін.);

ґ) ненасильницькі вимагачі.

Корисливо-насильницька категорія злочинців характеризується

поєднанням корисливих посягань із насиллям над особистістю. Виді-

ляють чотири види корисливо-насильницької категорії злочинців:

а) грабіжники;

б) учасники розбійних нападів;

в) насильницькі вимагачі (рекетири);

г) убивці з корисливою метою.

Рис. 13. Типи, категорії і види злочинців

За ціннісно-орієнтаційною

деформацією особистості

злочинця

Типологія

особистості

злочинця

За змістом ціннісно-

орієнтаційної спрямованості

особистості злочинця

Асоціальний тип

Антисоціальний тип

Корислива категорія

Корисливо-

насильницька

категорія

Насильницька

категорія

За психорегуляційною підставою —

дефектом психічної саморегуляції

особистості

1-й вид: злочинна

халатність,

бездіяльність

2-й вид:

надмірна

зарозумілість

3-й вид: сильне

душевне хвилювання,

неправомірні дії

інших осіб

4-й вид: підвищена

ситуативна

дезадаптація

Випадковий тип

153

Насильницька категорія злочинців, яка відрізняється агресивною,

антигуманною спрямованістю до життя, здоров’я і особистої гіднос-

ті інших людей, це:

а) хулігани;

б) злісні хулігани;

в) особи, які посягають на честь і гідність особистості шляхом об-

рази і наклепу;

г) особи, які здійснюють агресивно-насильницькі дії проти особи-

стості — вбивства, зґвалтування, нанесення тяжких тілесних

ушкоджень та ін.

Випадковий тип особистості злочинця пов’язаний з дефектами

психічної саморегуляції. Це особи, які скоїли злочин уперше через ви-

падковий збіг обставин, бо не змогли протистояти криміногенній си-

туації через низький рівень самоконтролю. Скоєний злочин супере-

чить загальній поведінці цієї особистості і є випадковим.

Для різних видів злочинів (корисливих, корисливо-насильницьких,

насильницьких, випадкових) характерні викривлення в мотиваційній

сфері правопорушника. Тому, оцінюючи особистість людини, яка скоїла

злочин, юристові необхідно виявити домінуючі мотиви його життя і ді-

яльності. Без цього важко, а часом і неможливо, розкрити суб’єктивну

сторону особистості злочинця, бо злочинні діяння, однакові за юридич-

ними ознаками, можуть бути зумовлені різними спонуканнями. Цікавий

приклад у зв’язку з цим наводить харківський спеціаліст А. Зелінський:

“Розкрадання, наприклад, в одному випадку виявляє хижацьку і при-

дбавальну спрямованість винного (є яскраво виражений мотив у пове-

дінці цієї особистості. — В. Б.), а в другому — слабовілля і навіюваність.

Від першого швидше за все можна очікувати повторного розкрадання,

від другого — найрізноманітніших вчинків”

Здійснюючи вчинки і дії, люди виходять із різних спонукань, нерід-

ко керуються прямо протилежними мотивами, які відіграють винятко-

во важливу роль у життєдіяльності кожного індивіда. Сукупність стій-

ких мотивів, які орієнтують діяльність особистості, Г. Щокін справед-

ливо вважає ядром спрямованості особистості

. Саме потяги і

бажання, інтереси і переконання, установки та ідеали виступають ме-

ханізмом регуляції поведінки людини. Теоретичні дослідження і кри-

Зелинский А. Ф. Рецидив преступлений: Структура, связи, прогнозирование. — Х.:

Выща шк., 1980. — С. 50.

Див.: Щёкин Г. В. Основы психологических знаний: Учеб. пособие. — 2-е изд. — К.:

МАУП, 1996. — С. 28–29.

154

мінальна практика показують, що мотиваційна сфера особистості зло-

чинця характеризується егоцентризмом, неприйняттям ним соціальних

цінностей, стійким конфліктом із частиною представників навколиш-

нього середовища, виправданням себе. В особистості злочинця пере-

важає викривлена система цінностей, яка формується в ході соціаліза-

ції, бо не є вродженою. Багато злочинів пов’язані із заздрістю, що є пе-

редумовою для розкрадань, грабіжництва і розбою.

Одним із найнебезпечніших різновидів викривлених потреб є по-

треба в алкоголі та наркотиках, які виступають каталізатором зло-

чинних дій. Вивчення осіб, засуджених за вбивства (500 чоловік),

свідчить про те, що майже половина з них почала вживати спиртні

напої і наркотики з раннього віку. І як наслідок — відзначалися най-

більшою агресивністю. Агресивні дії в основному проявлялися в по-

грозах, побиттях, образах і бійках, тобто були спрямовані проти осо-

бистості

На підлозі кухні однокімнатної квартири в калюжах крові лежали

два трупи. 44-річна уродженка Тернополя Галина Денисенко і її співме-

шканець-земляк Анатолій Стасюк були по-звірячому зарізані, кожній

з жертв убивця наніс десятки ножових поранень, понівечивши тіла до

невпізнанності. Їх виявив місцевий дільничний, який прийшов перевіри-

ти квартиру. Сусідка, яка ввечері чула несамовиті крики з квартири

Галини Денисенко, повідомила про це в міліцію…

Вже наступного дня головний підозрюваний у цій справі — 21-річ-

ний Олексій Смолін — був оголошений в розшук. Смолін, уродженець і

житель Брянської області, останні місяці мешкав у Москві на квар-

тирі у матері. Надивившись під час служби в Чечні на всілякі жахи

війни, парубок, намагаючись упоратися з депресіями, став пити. Як ві-

домо, алкоголь у цій справі поганий помічник, але людина, яка спиваєть-

ся, як правило, розуміє це занадто пізно. Алкогольне сп’яніння виклика-

ло в нього злість і ненависть до горілчаних братів чи випадкових пере-

хожих. Якщо раніше все закінчувалося банальним мордобоєм без

особливо важких наслідків, то 13 грудня 2000 р., відзначивши день на-

родження приятеля, Смолін пішов в “запій”…

Як і слід було очікувати, деталі того фатального вечора, коли було скоє-

не вбивство, Смолін пам’ятає досить невиразно. У гості він прийшов напід-

питку, його щедро частували, потім, як йому здалося, Анатолій образив

Чуфаровский Ю. В. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — С. 267.

155

його неуважним висловлюванням (після того як гість почав надто звер-

тати увагу на Галину), парубок розлютився і схопив ножа…

На ґрунті викривлених потреб виникає відповідна система інтере-

сів, яка є сходинкою від потреби до поведінки людини. Наприклад, у

більшості розкрадачів, шахраїв, хабарників матеріальні інтереси, так

званий інстинкт накопичення, є основним сенсом їхнього життя і ді-

яльності. І вони, духовно обділені, намагаються компенсувати це гро-

шима, речами, розгульним життям. Важливо підкреслити, що го-

ловною антисоціальною стороною цих викривлених потреб є вишу-

кування неправомірних джерел їхнього задоволення.

Особливу небезпеку для суспільства представляють запеклі злочин-

ці — вбивці, насильники, бандити, грабіжники. Найнебезпечнішими є ре-

цидивісти, для яких злочинна діяльність є стійкою орієнтацією в їхньому

житті. Вони відзначаються крайньою жорстокістю та імпульсивністю,

відсутністю почуття милосердя до людей, низьким рівнем культури. Біль-

шість злочинів скоюється запеклими злочинцями з прямим наміром. Ра-

зом зі сферою свідомості у них починає функціонувати підсвідома спря-

мованість на скоєння певних злочинів, що штовхає їх на все нові.

Глибоке вивчення юридичними працівниками психологічних

особливостей особистості обвинуваченого дає можливість, по-перше,

правильно кваліфікувати злочин, по-друге, здійснювати вибір най-

більш придатних психологічних способів впливу на обвинуваченого

в процесі проведення слідчих дій, по-третє, більш успішно виявляти

причини та умови злочину.

Із психологічного погляду, вивчення особистості звинуваченого

включає в себе дослідження його внутрішнього світу, потреб, інтере-

сів, мотивів, які визначають вчинки та дії людини, емоційної і вольо-

вої сфери, індивідуальних особливостей мислення, пам’яті, сприйнят-

тя, уяви та інших психічних явищ.

§ 2. Ñîö³àëüíî-äåìîãðàô³÷íà õàðàêòåðèñòèêà

îñîáèñòîñò³ çëî÷èíöÿ

Однією з найважливіших соціально-демографічних ознак, які ха-

рактеризують особистість злочинця, є вік. Спеціалісти-психологи роз-

Чеченский синдром // Мир новостей. — 2001.— 6 янв. — № 2 (368).

156

глядають його як якісно визначений етап становлення і розвитку осо-

бистості, як період із притаманними йому психологічними особливос-

тями сприйняття людиною навколишнього світу. Через це вікові особ-

ливості не можуть не впливати на злочинну поведінку. Вікові особли-

вості повинні цікавити слідчого, суддю, адвоката, прокурора та інших

юридичних працівників як результат соціальних змін особистості, її со-

ціальних функцій, соціального досвіду, способів реагування на конф-

ліктні ситуації та ін. Відповідно, соціально-психологічні особливості

того чи іншого віку так чи інакше виявляються в певних формах зло-

чинної поведінки, що передбачає необхідність диференційованого ви-

вчення певного контингенту правопорушників за віковою структурою.

Дуже важливою характеристикою особистості злочинця є освіта.

Прямої кореляційної залежності між рівнем освіти і формою антигро-

мадської поведінки немає, однак рівень освіти впливає і на правосві-

домість, і на формування світоглядних поглядів, і на здатність вибо-

ру того чи іншого варіанта поведінки. Так, серед осіб, які скоїли зло-

чини в Закарпатті за період 1999–2000 рр., початкову освіту мали

3 %, неповну середню — 27 %, середню — 65,8 %, вищу 4,2 %.

Звертає на себе увагу той факт, що ця група злочинців мала віднос-

но високий рівень освіти. Пояснення цьому бачиться в тому, що

оскільки освітній рівень населення в цілому в країні постійно підвищу-

ється, то це стосується і осіб, які причетні до злочинних діянь. Значна

частина досліджуваного нами контингенту правопорушників є люди

молодого віку. Слід підкреслити: в порядку загальної кореляції, як і ра-

ніше, відзначається стійке відставання правопорушників від своїх за-

конослухняних ровесників за рівнем освіти та культури. Значний інте-

рес представляє питання про співвідношення пізнавального і мораль-

ного моментів у процесі формування особистості, про те, що є носієм

цілісності людської особистості — знання чи моральність. Практика

свідчить, що висока освіченість не є бар’єром, який розділяє правопо-

рушників і законослухняних громадян, і не гарантує соціально схваль-

ної поведінки. Найчіткіше це проявляється в екстремальних умовах

криміногенної ситуації, яка впливає не лише на свідомість особистос-

ті, її раціональні елементи, а й на глибинні емоційні компоненти психі-

ки. Таким чином, не слід переоцінювати освіченість, набагато важли-

віше світоглядна і моральна спрямованість знань (особливо гостро ця

проблема постає перед молоддю). Отже, стає зрозумілим, чому особи

з порівняно високим рівнем освіти можуть скоювати злочини. На наш

погляд, найперспективніший шлях розв’язання цієї проблеми — забез-

157

печення (посилення) моральної, гуманістичної спрямованості освіти як

єдності знань, моралі, інтересів і поведінки особистості.

Суттєве значення для характеристики особистості злочинця мають

відомості про його соціальний стан і рід занять. Стосовно досліджува-

ного контингенту злочинців ці відомості дозволяють встановити, в

яких соціальних прошарках найбільш розповсюджені злочини. На-

приклад, особи які скоїли злочини в Закарпатті за 1999–2000 рр. за со-

ціальним станом характеризуються так: робітники — 50,3 %, службов-

ці та інженерно-технічний склад — 25,2 %, учні — 4,5 %. Аналіз кримі-

нальної практики показує, що не можна просто пов’язувати характер

праці і протиправну поведінку. Необхідно враховувати складну взає-

модію виділених факторів з іншими — культурно-освітній рівень, по-

треби, інтереси тощо. Особливої уваги заслуговують ті особи, які на

момент скоєння злочину ніде не працювали і не навчалися. Негативне

ставлення до праці та схильність до паразитичного існування негатив-

но відбиваються на розвитку їхньої особистості, загострюють відно-

сини з оточуючими і певною мірою зумовлюють виникнення криміно-

генної ситуації.

Всього за добу правоохоронці Хмельницького розкрили жахливе вбив-

ство сім’ї місцевого підприємця. В озері на околиці одного з мікрорайонів

були знайдені покалічені тіла чоловіка і жінки — подружжя, які торгу-

вали на місцевому речовому ринку. При огляді квартири вбитих праців-

ники міліції виявили, що вхідні двері не закриті, в одній кімнаті були явні

сліди пограбування, а в спальні в ліжку акуратно накритий, ніби він спав,

їх дев’ятирічний син. Однак виявилося, що хлопчик задушений…

Коло підозрюваних помітно звузилося, коли з’ясувалось, що серед

знайомих потерпілих був 34-річний житель Хмельницького, безробіт-

ний, раніше судимий за квартирні крадіжки і хуліганство. Під час за-

тримання наступного дня після трагедії “знайомий” цинічно заявив: “Я

цих двох порішив, а малого задушив”.

Підозрюваний розповів, що раніше бував у гостях в цій сім’ї і вирі-

шив поживитися добром. Заздалегідь все обдумав і підготував (упаку-

вав у сумку одноствольну рушницю, сокиру, молоток) і, як він зізнався

потім, “вколовши кубів п’ять наркоти”, пішов на “ділову” зустріч. На

околиці міста злочинець влаштував справжню бійню…

Див.: 34-летний наркоман убил всю семью предпринимателей // Факты. — 2001. —

2 февр. — № 27.

158

Значний інтерес представляє вивчення особистості злочинця в си-

стемі конкретних форм її соціальної діяльності. Утверджений в пси-

хології дієвий підхід у вивченні явищ психічного життя особистості

дозволяє вивчити її “…в деякому здійснюваному процесі життєдіяль-

ності, який стосується саме її. За цієї умови можна виявити, які суспі-

льні процеси і форми безпосередньо впливають на формування осо-

бистості”

і, певна річ, з’ясувати роль особистості в становленні сво-

го “Я”.

Злочинцям властиве суперечливе поєднання негативних і позитив-

них рис особистості і таке ж суперечливе за своїм змістом поєднання

форм соціальної діяльності. А це означає, що при вивченні способу

життя злочинця слід уникати однозначних характеристик і прагнути

вивчення в системі його різних за соціальною значущістю видів дія-

льності.

Вузьке розуміння діяльності може призвести до теоретичних по-

милок у дослідженні особистості злочинця, які, в свою чергу, можуть

потягнути за собою помилки в практиці боротьби зі злочинністю, зо-

крема в роботі щодо виправлення і перевиховання злочинців. У зв’я-

зку з цим автор не може підтримати концепцію О. Ковальова, який

при побудові типології особистості злочинців як одного з типів виді-

лив так званий глобальний тип особистості з повною кримінальною

зараженістю. “Всі їхні помисли, почуття, — стверджує О. Кова-

льов, — пов’язані із замислами скоєння злочинів…”

. Висловлюван-

ня означає, що вся життєдіяльність такої особистості має антигро-

мадський характер, підпорядкована злочинним цілям і, відповідно,

невиправна. Якщо всі елементи структури особистості злочинця на-

були явно виражений антигромадський характер (повна криміналь-

на зараженість), тоді доведеться констатувати приреченість цієї осо-

бистості на скоєння злочинів і в майбутньому. А це є, по суті, визнан-

ня обумовленості поведінки, яка давно піддана справедливій критиці

і відкинута вітчизняними кримінологами і психологами.

Твердження, що все життя того чи іншого злочинця, всі конкретні

форми його прояву є кримінальними, не доведене. Припущення про

“тотальну кримінальну зараженість”, стверджує О. Яковлєв, не дове-

дено, воно ґрунтується на прямій аналогії з фізичними захворюван-

Абульханова-Славская К. А. Диалектика человеческой жизни. — М., 1977. — С. 8.

Ковалев А. Г. Психологические основы исправления правонарушителя. — М.: Юрид.

лит., 1968. — С. 50.

159

нями організму і несе на собі відбиток понять, прийнятих у сфері по-

бутової свідомості

. Повністю асоціальні особи не зустрічалися на-

віть серед обстежених рецидивістів — такий висновок зробили в свій

час спеціалісти-юристи, які вивчали причини і профілактику сімей-

но-побутових злочинів та інших правопорушень у м. Києві і трьох

областях України

У соціальній дійсності життєдіяльність людини представляє собою

сукупність різноманітних форм рольової і нерольової поведінки.

Причому перші становлять більшість форм соціальної активності

особистості, в тому числі й особистості злочинця. Наприклад, дослід-

ники відзначають дуалістичний (подвійний) характер поведінки сі-

мейно-побутових злочинців: з одного боку, людина дисциплінована

на роботі, а з другого — дебошир і деспот у сім’ї (60 % вивчених осіб

характеризувалися за місцем роботи позитивно, водночас за місцем

проживання — лише 20 %).

У структурі особистості злочинця особливий інтерес представля-

ють психічні властивості, які дають найбільш повне уявлення про

глибинні процеси, які безпосередньо визначають її поведінку, і серед

них провідною є соціальна спрямованість особистості. Оскільки про

ядро спрямованості особистості — її мотиви — йтиметься в наступ-

ному розділі, зупинимося на інших її компонентах.

У злочинній поведінці істотну роль відіграє такий компонент

спрямованості особистості, як соціальна установка. За результатами

досліджень, заснованих на загальнопсихологічному понятті соціаль-

ної установки, до наукового обігу введено поняття антигромадської

установки як одного з факторів, що визначає злочинну поведінку.

Для багатьох правопорушників характерна особистісна установка на

злочинну діяльність (в особи з викривленими потребами, антигро-

мадськими поглядами і звичками). Особистісна установка на злочин-

ну діяльність обумовлює здійснення правопорушниками діянь, як

правило, агресивного, насильницького спрямування. Характерно, що

прояв агресивності цих осіб не є реакцією на обставини конфліктної

ситуації, а виражає насамперед прагнення особи реалізувати агреси-

вні спонукання незалежно від того, сприятлива ситуація чи ні.

Див.: Яковлев А. М. Теория криминологии и социальная практика. — М.: Наука,

1985. — С. 97.

Див.: Предупреждение семейно-бытовых правонарушений. — М.: Наука, 1989. —

С. 106.

160

Багато злочинів скоюються особами, які мають ситуативну

установку на злочинну діяльність. Вона виражається в емоційній обу-

мовленості особи до конфліктного реагування на певні життєві об-

ставини, за яких стикаються протилежні потреби та інтереси конф-

ліктуючих. Ситуативна установка найбільш властива для правопо-

рушників підліткового і молодого віку, що є відображенням їхньої

загальної соціальної незрілості, внутрішньої суперечливості, емоцій-

но-вольової нестійкості, які зумовлюють невідповідні реакції особи

на об’єктивні обставини. Це твердження, що має під собою теоретич-

ну і практичну основу, вимагає окремого розгляду психології непов-

нолітніх злочинців.

§ 3. Ïñèõîëîã³ÿ íåïîâíîë³òí³õ çëî÷èíö³â

Напружена, нестійка соціальна і економічна обстановка, яка скла-

лася нині в Україні, зумовлює зростання різних відхилень в особисті-

сному розвитку і поведінці дітей. Серед них особливу тривогу викли-

кають не лише відчуженість, яка прогресує, підвищена настороже-

ність неповнолітніх, а й їхній цинізм, жорстокість, агресивність.

Найбільш гостро цей процес виявляється у перехідному — підлітко-

вому — віці.

Сучасний підліток живе у світі, складному за своїм змістом і тен-

денціями соціалізації. Це пов’язано, по-перше, з економічною і еколо-

гічною кризою, яка вразила наше суспільство, що викликає у дітей

почуття безнадійності й роздратування (додамо — при відсутності по-

чуття особистої відповідальності). По-друге, з темпом і ритмом техні-

ко-технологічних перетворень, які ставлять до підлітків нові вимоги.

По-третє, з насиченим характером інформації, що глибоко впливає на

дитину, яка ще не виробила чіткої життєвої позиції (варто особливо

зазначити у зв’язку з цим серйозний дефіцит позитивної інформації в

засобах масової інформації, в кіно- і телефільмах). У підлітків бурхли-

во розвивається почуття протесту, часто неусвідомленого, відбуваєть-

ся втрата загальносоціальної зацікавленості, що призводить до егоїз-

му. Річ у тім, що підлітки більше, ніж інші вікові групи населення,

страждають від нестабільного соціального, економічного і морально-

го становища в країні, втративши сьогодні необхідну орієнтацію в цін-

ностях та ідеалах, — старі зруйновані, нові лише створюються. Підліт-

ки не лише не знають у що вірити, а й вважають, що більшість дорос-