Бачевський Б. Є., Заблодська І.В., Решетняк О.О. Потенціал і розвиток підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 2. Формування потенціалу підприємства

ФЕ

∆П існуючий

Вибір конкретного варіанту або сполучення кількох

Оцінка зовнішніх обмежень,

у т.ч. ринкових

Оцінка внутрішніх обмежень

за існуючими технологіями

та фінансуванням

Формування носія за принципом збалансованості потенціалу в

функціональних елементах та урахування зовнішніх обмежень

Балансування потенціалів окремих функціональних елементів за рахунок

характеристик часткових елементів та режиму їх використання

Оцінка виробничого потенціалу

Оцінка економічного потенціалу

За експлуатацією За продажем (або

для акціон

вання

)

Прийняття кінцевого рішення щодо вибору варіанту цілі, оцінка

ресурсів та реалізація проекту

Аналіз ринку, вибір виду діяльності

Вибір масштабів та типу виробництва

ФЕ1 ФЕ2

ФЕ3

ФЕ4 ФЕ5 ФЕ6 ФЕ7 ФЕ8

Рис. 2.3. Модель формування потенціалу підприємства на основі нового носія

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

Модель формування нового носія потенціалу підприємства (рис. 2.3), як і у

попередньому випадку, вміщує аналіз ринку збуту продукції, але цього разу аналізу-

ється не конкретна продукція і не підприємство, оскільки носія ще немає, і тому вибір

виду діяльності нічим не обмежено. Частіше за усе власник фінансових ресурсів має

або власний досвід у якомусь виді бізнесу, або є ідея чи конкретна розробка, під яку

виділяються кошти. Доки не обрано виду діяльності та не встановлено номенклатури

продукції, що має вироблятись, інвестор може орієнтуватись тільки на оцінку інвес-

тиційного клімату країни, на загальні умови інвестування у найбільш жваві галузі ви-

робництва та порівняння конкуренції на їх ринках. Лише обравши певний напрямок

діяльності, обравши конкретну технологію виготовлення певної номенклатури та

асортименту продукції, можна переходити до співставлення можливостей інвестора

та попередніх оцінок вартості проекту за обраним масштабом, типом та видом ви-

робництва. При цьому вибір такої, наприклад, галузі, як хімічна промисловість, вже

обумовлює і високу вартість проекту, і тип, і, у значній мірі, масштаби виробництва.

Якщо за попередніми підрахунками проект може бути здійснено, слід переходити

до вибору місця розташування майбутнього підприємства та оцінки рівня внутріш-

ніх та зовнішніх обмежень на формування носія з потенціалом та на можливий рі-

вень його використання. На відміну від попереднього випадку, мова буде йти не про

покращення старого носія, а про створення нового, то тут не буде обмежень за вже

існуючими параметрами технічної бази, з іншого боку, оцінку ринкових обмежень

потрібно проводити виходячи з того, що й енергопостачання, й сировинна база не

просто потребують деякого розширення, як у попередньому випадку. Їх потрібно за-

безпечити у повному обсязі, що може викликати перевищення попиту над пропози-

цією на відповідних ринках (наприклад, енергетичному) та привести до росту цін.

Внутрішні обмеження при формуванні нового носія залежать, головним чином,

від достатнього фінансування та виявляють, які функціональні системи потенціалу

підприємства можуть обмежувати загальний рівень, та за якими системами буде над-

лишок властивостей. Ці властивості будуть являти собою базу для створення повно-

цінного потенціалу подальшого розвитку підприємства, який не формується з над-

лишків потенціалів функціональних елементів, але повинен використовувати їх у

єдиному плані розвитку. На основі цих даних, з урахуванням зовнішніх обмежень,

встановлюється необхідність балансування властивостей окремих функціональних

елементів та комплекс дій необхідних для цього.

Найбільш складною задачею цього етапу формування нового носія є формування

системи виробництва та відповідно виробничого потенціалу підприємства.

Розділ 2. Формування потенціалу підприємства

2.2. Особливості формування виробничого потенціалу підприємства

Основні питання:

Виробничий потенціал підприємства;

Функціональний потенціал системи виробництва;

Особливості формування виробничого потенціалу підприємства;

Зовнішнє середовище як фактор виробництва;

Потенціали часткових елементів носія;

Напрямки формування й реформування виробничого потенціалу;

Етапи проведення реформування носія виробничого потенціалу.

Щоб зрозуміти особливості формування виробничого потенціалу підприєм-

ства, необхідно поглибити аналіз його сутності, відмінності від інших видів потен-

ціалу з точки зору зацікавленого у наслідках такого формування суб’єкта. Слід вра-

ховувати, що формувати або реформувати потенціал підприємства може лише його

власник, тоді як впливати на цей процес або оцінювати результати може хто завгод-

но. Саме з цієї точки зору слід розглядати той факт, що виробничий потенціал для

власника навіть за суттю не те саме що для інших оцінювачів. Це не може не впли-

нути на те, які властивості власник повинен враховувати у ході формування, у чому

буде вимірюватись потенціал та за якими показниками.

Виробничий потенціал підприємства є властивістю цілісного носія, і хоча він

зв’язаний з виробничою функцією, яку реалізує відповідна система (як елемент но-

сія), але система виробництва забезпечує лише виконання певних операцій техно-

логічного процесу за наявним дійсним фондом роботи обладнання і до того ж має

власний потенціал — функціональний. Іноді у внутрішній структурі підприємства

виділяють «функціональні області: маркетинг, виробництво, кадри, менеджмент,

фінанси, інформацію» [105, с. 17]. І річ не тільки у тому, що «область» — не зовсім

точно, оскільки ні кадри, ні інформація «областю» не являються. За нашою концеп-

цією виділяються дуже схожі за назвою «системи», які мають власні основні фонди,

забезпечені кадрами, ресурсами, енергетикою, фінансами, тобто являють собою носій

у мініатюрі, але з окремими функціями, й тому мають власні потенціали, які є умо-

вою формування виробничого потенціалу цілісного носія. Важливо те, що походячи

з різних посилок (наша концепція побудована на наявності ринків матеріалів, енерго-

носіїв, праці й таке інше, з якими зв’язані певні системи у складі носія потенціалу під-

приємства) ми зійшлися у тому, що ці «області», або «системи» мають свій потенціал

за окремими функціями. От тільки за нашим підходом виробничий потенціал усьо-

го підприємства та функціональний потенціал системи виробництва це різні речи,

оскільки функціонування системи виробництва забезпечується іншими системами,

а результат (виріб) стає товаром лише переходячи до системи збуту, яка має вихід до

ринку продукції що виробляється. Це означає, що у якості виробничого потенціалу

повинна оцінюватись властивість усього носія відносно зовнішнього середовища.

Як розглядалося вище, вид потенціалу залежить від того, хто є суб’єктом оцінки, та

що саме він бажає оцінити. Очевидно, що найбільш зацікавленими суб’єктами оцінки

виробничих властивостей підприємства щодо зовнішнього середовища є його влас-

ник та конкуренти. Власнику потрібно мати оцінку властивості носія виробничого

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

потенціалу задовольнити існуючий попит, створити новий (бажано — на усю міст-

кість ринку) та зайняти провідне (або й монопольне) місце на ринку продукції. З

цієї точки зору, потрібні дані щодо максимального обсягу виробництва продукції у

натуральному виразі, оскільки саме це може дати уяву про долю ринку збуту про-

дукції, яка принципово може належати даному підприємству. З таких саме причин це

важливо знати і конкурентам. Власнику потрібно скласти план подальших дій щодо

оволодіння ринком, виходячи зі свого виробничого потенціалу. Конкуренти пови-

нні мати уявлення — які заходи потрібно реалізувати, щоб провести власну лінію

поведінки у конкурентному середовищі. Вартісні ж показники у ринкових умовах

не завжди залежать тільки від виробництва. Але не має єдності не тільки у тому, в

яких одиницях вимірювати виробничий потенціал, знов постає питання сутності по-

тенціалу.

Повертаючись до цього, ми знов стикаємось з невизначеністю терміну виробни-

чий потенціал. Ще за часів централізованого управління економікою акад. Л. І. Абал-

кін зауважив, що поняття «потенціал» і «ресурси» є дуже близькими. Потенціал (еко-

номічний, підприємницький, виробничий) — це «узагальнена, збірна характеристика

ресурсів», прив’язана до місця та часу [174]. В. М. Архангельський трактує потенціал

як «засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досяг-

нення певної мети або розв’язання певної задачі». До складових потенціалу за таким

підходом відносять матеріальні, фінансові, трудові, та інформаційні ресурси, які ви-

користовуються у ході виробництва. Іноді додають можливості системи організації

виробництва та управління, освіти і перепідготовки кадрів. Іноді виділяють окре-

мо фактори, пов’язані з творчою діяльністю людини, як компетенції [105]. У будь-

якому разі більшість сучасник економістів не обмежується суто ресурсним підходом,

оскільки він не спроможний надати повну характеристику змісту потенціалу, у тому

числі й виробничого. Саме тому з’явилося дуже багато варіантів трактування сутнос-

ті виробничого потенціалу:

«Виробничий потенціал: організаційно-технічний рівень, порівняльна тривалість

виробничого циклу, адаптивність структури виробничого потенціалу, прояв ефектів

досвіду та масштабу, ефективність внутрішнього контролю якості», «Активну час-

тину основних виробничих фондів переважно складають різноманітні машини та

обладнання, технічні можливості яких визначають виробничий потенціал підприєм-

ства» [175]. Як бачимо, навіть за одним джерелом — декілька визначень, але ж сут-

ність повинна бути одна.

«…виробничий та інші потенціали, що визначають здатність підприємства досяга-

ти поставлені перед ним цілі» [180, с. 45]. За цим визначенням сутність виробничого

та інших потенціалів взагалі не розрізняється. Але ж ціллю підприємства в ринкових

умовах є отримання стабільного прибутку, який забезпечує стійкість підприємства у

конкурентній боротьбі. За врахуванням цього факту, виробничій потенціал забезпе-

чує виконання проміжного завдання — виготовлення певного обсягу продукції у на-

туральних одиницях, який потрібен для формування достатньо низького рівня собі-

вартості продукції та для захоплення необхідної долі ринку. Слід додати, що кінцеву

мету підприємства — забезпечити своє виживання у конкурентній боротьбі за раху-

нок прибутку — відображує економічний потенціал. Прибуток завжди вимірюється

у грошових одиницях, це незмінно. Що ж до виробничого потенціалу, то зі зміною

продукції його потрібно визначати заново, і змінитися можуть навіть одиниці виміру.

Розділ 2. Формування потенціалу підприємства

Так, наприклад, якщо підприємство, що займалося здобиччю природного каменю

для будівництва, почне будувати з цього каменю будинки, його виробничий потен-

ціал геть зміниться, навіть вимір продукції з кубометрів та тон каменю зміниться на

квадратуру площі побудованих приміщень.

«Виробничий потенціал — наявні та приховані можливості підприємства щодо

залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально мож-

ливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресур-

сів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий

потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять: потенціал землі та

природно-кліматичні умови; потенціал основних фондів; потенціал оборотних фон-

дів; потенціал нематеріальних активів; потенціал технологічного персоналу» [174].

За таким підходом виробничий потенціал — це одночасно можливості, здатність

та сукупність ресурсів, а якщо роздивитися за наведеним складом, то це сукупність

потенціалів вказаних ресурсів. На наш погляд, структура будь-якого потенціалу єди-

на: існуючий, задіяний, залишок, резерв та потенціал розвитку. Результатом поєд-

нання потенціалів окремих елементів є поява нового потенціалу носія більш висо-

кого рівня. Властивості часткових елементів складають потенціал функціонального

елементу, а поєднання останніх — потенціал підприємства в цілому (виробничий або

економічний).

«Виробничий потенціал — здатність виробничої системи забезпечити випуск про-

дукції в обсязі, що відповідає потенціалу попиту», «потенціал будь-якого типу вини-

кає як результат взаємодії ресурсів що його забезпечують та компетенції» [105, с. 11].

Як бачимо, сучасні автори доповнюють ресурсну концепцію, підкреслюючи по-

ліструктурний характер потенціалу. Найближчими до нашої концепції є останні два

визначення, але й вони потребують уточнення. За пропонованим підходом, розмір

потенціалу, як його властивості, не може залежати від впливу зовнішніх факторів, та-

ких, як «потенціал попиту». Ці фактори лише обмежують рівень його використання.

Тож змінивши ситуацію на ринку, ми надамо можливість проявитися вже існуючому

виробничому потенціалу підприємства. З цієї ж позиції, виробничий потенціал по-

винен відображати максимальний обсяг продукції, але при цьому, продукція пови-

нна відповідати усім вимогам ринку до її вихідних характеристик якості, оптималь-

ності асортименту. До цього треба додати, що виробничий потенціал за інтересами

суб’єктів оцінки найчастіше вимірюється у натуральних або умовно-натуральних

одиницях, за кожною номенклатурною позицією, якщо таке вимірювання можливо,

хоча існує й інша думка [105]. Звісно, для одиничного багатономенклатурного вироб-

ництва у невеликих масштабах, яке характеризується нестійкістю асортименту про-

дукції, робот, послуг, важко визначити обсяг виробництва у натуральних одиницях.

Але для такого підприємства і немає потреби визначати виробничий потенціал (який

потрібен для цілей планування), достатньо визначити економічний за виміром об-

сягів у вартісному вимірі.

Якщо виходити з того, що виробничий потенціал тісно зв’язаний з системою

виробництва підприємства, то треба диференціювати властивості цієї системи, як

функціонального елементу носія, та властивість цілісного носія забезпечити виробни-

цтво готової продукції:

Функціональний потенціал системи виробництва — властивість цієї систе-

ми забезпечити усіма необхідними типорозмірними рядами видів обробки процес

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

виготовлення усього асортименту продукції, що виробляється, та будь-якої альтер-

нативної продукції, якщо це забезпечується лише зміною технології та переналадкою

обладнання без докорінної перебудови носія.

Функціональний потенціал системи виробництва відображує спектр властивос-

тей, не пов’язаний безпосередньо з виробництвом конкретного виробу. Ця власти-

вість обмежується дійсним фондом часу роботи обладнання за видами обробки. При

визначенні функціонального потенціалу у масовому або одиничному виробництві

мають місце певні особливості, пов’язані з вузькою спеціалізацією обладнання ма-

сового виробництва та універсальністю верстатів у одиничному та мілко-серійному

виробництві. Але ж суть одна — забезпечується певний типорозмірний ряд опера-

цій, обмежений фондом часу роботи, щодо будь-якого виробу. Виходячи з цього,

для власника у ході формування або реформування цілісного носія (підприємства)

виробничий потенціал приймає більш вузьке значення. Нагадаємо для порівняння

визначення, надане у розділі 1.3: «Виробничий потенціал підприємства — це власти-

вість носія забезпечити виготовлення продукції певної номенклатури, що відповідає

вимогам ринку за вихідними характеристиками, якістю, асортиментом, по максиму-

му, з орієнтацією не на попит, а на загальну місткість ринку цієї або альтернативної

(що її виробництво забезпечено функціональним потенціалом відповідної системи)

продукції».

Виробничий потенціал підприємства відображує максимум обсягу, який може

забезпечити підприємство за тим або іншим виробом у межах повної місткості рин-

ку, то від вибору виду продукції залежатиме й обсяг у натуральному або умовно-

натуральному виразі.

Якщо вимірювати виробничий потенціал за вартісними показниками (обсяг ва-

лової, реалізованої, товарної продукції), то врахувати місткість ринку за таким під-

ходом можливо лише тоді, коли підприємство вузько спеціалізоване й обмежуєть-

ся лише одним видом продукції (послуг, робіт). У житті майже ніколи так не буває.

Крім того, у конкурентній боротьбі оцінити долю ринку якоїсь продукції, ціна на яку

залежить від ринкових коливань, тим більш, що сама продукція може змінюватись у

асортименті, можливо лише у натуральних або умовно-натуральних одиницях.

Звісно, вартісна оцінка результатів теж потрібна, але ж для інших суб’єктів оцінки

або для інших цілей цих суб’єктів, наприклад, для визначення прибутковості носія,

що має відповідний економічний потенціал з експлуатації або продажу підприємства.

У даному випадку, власник підприємства зацікавлений у діагностиці виробничого

потенціалу з метою оптимізації співвідношення ціни та якості асортиментного ряду

продукції за обсягом у натуральному виразі. З іншого боку, він зацікавлений у еко-

номічних результатах такої оптимізації. Але це вже інший вид потенціалу, який має

вимірюватися у вартісному виразі.

Таким чином, загальні особливості формування виробничого потенціалу під-

приємства зводяться до того, що:

1. Формуванню або реформуванню підлягає у першу чергу виробнича система

підприємства, як носій потенціалу, від властивостей якого у найбільшій мірі зале-

жить виробничий потенціал усього підприємства;

2. Зміни носія потенціалу виробничої системи не обов’язково потягнуть за со-

бою зміни інших систем, лише якщо це пов’язано зі зміною енергоспоживання,

збільшенням матеріалоємності або трудомісткості продукції, але якщо йдеться про

Розділ 2. Формування потенціалу підприємства

створення нового підприємства, саме виробнича система обумовлює склад, вид,

структуру та масштаби усіх інших систем цілісного носія та згодом і його виробни-

чий потенціал;

3. Формування або реформування носія потенціалу виробничої системи здійсню-

ється за ланцюжком — зміна (вибір) виробу або зміна конструкції виробу чи матері-

алів, що його складають, зміна (вибір) масштабів та типу виробництва, зміна (вибір)

технології виробництва за видами обробки та рівнем використання готових комп-

лектуючих вузлів, зміна (вибір) рівня автоматизації процесів і відповідно — вимог до

виробничого персоналу;

4. Виробничий потенціал підприємства відображує максимум обсягу, який може

забезпечити підприємство за встановленими номенклатурними позиціями й асорти-

ментом продукції у межах повної місткості ринку за кожним виробом;

5. Від вибору виду продукції залежатимуть одиниці виміру потенціалу (штуки,

тони умовного палива, метри, нормо-години, інше), як обсягу продукції, робіт, послуг

у натуральному або умовно-натуральному виразі за встановлений відтинок часу;

6. Основними суб’єктами оцінки та діагностики виробничого потенціалу підпри-

ємства є власник (співвласники) та конкуренти даного підприємства. Держава, як

суб’єкт оцінки виступає лише за умовами: продукція, що виготовляється, є стратегіч-

но важливою для країни; продукція є вагомою складовою експортно–імпортного ба-

лансу; держава є власником та розпорядником підприємства, а підприємство є казен-

ним. Регіон та місто можуть виступити суб’єктами оцінки виробничого потенціалу,

якщо продукція — дефіцитні предмети широкого споживання, що повинна у першу

чергу задовольняти потреби місцевого населення.

Вказані особливості притаманні як процесу формування нового носія так і рефор-

муванню існуючого. Але ж є істотна різниця між новим та існуючим підприємством

щодо врахування впливу зовнішнього середовища. Для існуючого підприємства єди-

ний шлях такого врахування — зміна носія, його реформування. При проектуванні

нового підприємства можливі два шляхи:

— зміна самого середовища або дислокації самого об’єкта в ньому (вибір іншого

міста розташування, попереднє лобіювання прийнятних варіантів господар-

чого законодавства, врахування майбутніх змін інфраструктури за державни-

ми проектами, інше);

— пристосування проекту майбутнього носія виробничого потенціалу до обра-

ного середовища.

Пристосування проекту майбутнього або зміни існуючого носія виробничого по-

тенціалу до обраного середовища при формуванні та реформуванні подібні. Що ж

стосується вибору середовища або дислокації самого об’єкта в ньому, то доцільним є

розглянути основні фактори впливу зовнішнього середовища на умови формуван-

ня нового носія та його потенціалу:

1. Вплив інфраструктури, що забезпечує умови функціонування й розвитку ви-

робничого потенціалу майбутнього об’єкта.

Вплив інфраструктури може реалізуватися через транспортний фактор, що фор-

мується залежно від наявності й далекості водних, залізничних, автомобільних магі-

стралей, вантажних аеродромів, обладнаних відповідними терміналами. Крім того,

транспортний фактор залежить від обсягів, габаритів, вартості сировини продукції,

що випускається, які становлять основні вантажопотоки об’єкта. На цей фактор

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

впливає кількість необхідних перевантажувань, необхідні умови зберігання й тран-

спортування, необхідність страхування вантажів при переміщенні.

Велике значення для розвитку об’єкта може мати такий фактор інфраструкту-

ри, як наявність вільних площ, що належать населеному пункту. Використання цих

площ пов’язано, у першу чергу, з дозволом міської влади, наявністю транспортних

зв’язків з основними площами, наявністю можливості облаштування каналізації, на-

явністю можливості облаштування зв’язком і постачанням енергії, близькістю осно-

вного виробництва, пов’язаного з новими площами єдиною технологією. Необхідно

відзначити, що розширення виробництва на існуючих площах або його реконструк-

ція теж можуть залежати від наявності всіх перерахованих вище умов.

Реалізація успішної діяльності об’єкта багато в чому залежить від наявності ме-

режі навчальних закладів, що надаються інфраструктурою, у тому числі спеціальних

навчальних закладів, навчальних баз, вищих навчальних закладів за напрямком ді-

яльності об’єкта. Працездатність колективу повинна забезпечуватися соціальною

інфраструктурою, що включає в себе близько розташовані житлові масиви, забезпе-

ченість пасажирським транспортом, наявність дитячих і шкільних, медичних уста-

нов, мережі магазинів, наявність ринку, кінотеатрів, стадіонів та інше.

На вартість ремонтних робіт, що можуть виконуватись на проектованому об’єкті,

буде впливати наявність спеціалізованих будівельних організацій, спеціалізованих

ремонтних підприємств, ремонтно-налагоджувальних закладів.

2. Наявність місцевих ресурсів, що дозволяють забезпечити умови технологічно-

го процесу та зниження витрат на виробництво, за рахунок зниження видатків на

перевезення й скорочення циклу виробництва.

Найбільш важливим фактором, що відображає вплив місцевих ресурсів, є наяв-

ність водних ресурсів. Обмеження по воді ставить підприємство в умови, при яких

частину коштів, призначених для розвитку виробництва, воно змушено витрачати

на організацію систем оборотного водопостачання, що передбачає очищення, охоло-

дження, фільтрацію, іонізацію обмеженого обсягу води. Ці системи вимагають по-

стійного обслуговування й заміни труб, фільтрів, радіаторів охолодження й т.і. Якщо

обмеження існує не тільки по технічній воді, то на підприємстві доводиться органі-

зовувати доочищення технічної води до рівня питної. Слід зазначити, що не всякий

техпроцес може бути забезпечений оборотним водопостачанням. Цілий ряд процесів

вимагає наявності великої кількості проточної води. Таким чином, виникає обмежен-

ня по застосуванню певних технологій.

Місцеві сировинні й енергетичні та вторинні ресурси можуть значно здешевити

виробництво, забезпечити розвиток підсобного господарства, поліпшити умови со-

ціальної інфраструктури. Так, наприклад, надлишки теплової енергії, одержуваної

на місцевих електростанціях можуть забезпечити теплом як житлові квартали, так і

водойми для розвитку рибного господарства.

3. Вплив обмежень по використанню ресурсів, у тому числі по забрудненню на-

вколишнього середовища.

Ця система факторів може мати місце навіть тоді, коли ресурсів достатньо, але

є труднощі з їх транспортуванням. Вона у першу чергу впливає на виробничий по-

тенціал, обмежуючи застосування енергоємних і ресурсномістких технологій. Най-

частіше обмеження виникають по енергетиці й водопостачанню та водовідведенню.

Обмеження по енергетиці можуть бути пов’язані з недостатньою потужністю енерге-

Розділ 2. Формування потенціалу підприємства

тичних вводів на підприємстві, великими втратами при транспортуванні по застарі-

лих лініях, певною розподільною політикою міської влади або транспортувальників

енергії.

За останнє десятиріччя значно посилилися вимоги до охорони навколишнього

середовища. Підприємства з застарілою технологією, що відповідала стандартам у

свій час, змушені або міняти технологію, або витрачати більші кошти на створення й

модернізацію споруджень очищення стічних вод, газів, що відходять, обладнання по

переробці твердих відходів. Крім того, підвищилися вимоги до дотримання рівня не-

контрольованих викидів тепла. У зв’язку з тим, що створення системи захисних спо-

руджень вимагає значних коштів і часу, деякі підприємства змушені платити штрафи

або міняти профіль, що означає реформування носія та його виробничого потенціалу.

4. Вплив рівня розвитку науки та техніки у країні, та кон’юнктура ринків устатку-

вання, інструмента, сировини й матеріалів, енергоносіїв, праці, що визначає в значній

мірі технічний рівень носія виробничого потенціалу, що формується.

Необхідно відмітити, що ринок сировини може обумовити застосування тих або

інших технологій. В 60-і роки при виробництві тягових лужних акумуляторів країни

Заходу пішли по шляху виготовлення нікель-кадмієвих акумуляторів, у нашій країні

були використані технології для більше доступної сировини при виготовленні нікель-

залізних. Характеристики останніх гірше, ніж у нікель-кадмієвих, але вони дешевше

і при виробництві, і, як виявилося, при утилізації. Нікель-кадмієві акумулятори зна-

чно забруднюють навколишнє середовище при їхньому виробництві, експлуатації й

утилізації і тому потребують додаткових капітальних вкладень на його охорону.

На цей час роль ринку обладнання й інструмента в Україні нижче, ніж вимагає

добре збалансована економіка, оскільки інвестиційні процеси в Україні ще не набу-

ли необхідного розвитку. Крім того, державна технічна політика на сучасному етапі

робить занадто слабкий вплив на процеси відновлення основних фондів. Створення

технопарків, що одержали певні пільги за умови інвестування прибутку у власний

розвиток, торкнулося невеликої кількості промислових підприємств України. Не ви-

роблена державна політика відносно стратегічного партнера, на якого повинне було

б орієнтуватися господарське законодавство, система стандартизації, уніфікації, сер-

тифікації продукції, контролю рівня якості, під якого повинна була бути створена

система обміну фахівцями і їхнього навчання, система комплексних поставок устат-

кування і його наступного обслуговування.

Ринок праці в Україні характеризується відносно низькою вартістю робочої сили,

при порівняно високому рівні питомої ваги кадрів високої кваліфікації. Це є одним з

факторів, що сприяють відтоку кваліфікованих кадрів за рубіж, що негативно впли-

ває на співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці, оскільки збільшується

питома вага некваліфікованих кадрів. З іншого боку, низька вартість робочої сили за-

лучає закордонний капітал. Підвищення політичної стабільності в Україні, в сукуп-

ності з наведеним вище фактором, робить інвестиційний клімат нашої країни більше

привабливим, має місце пожвавлення інвестиційних процесів за участю іноземного

капіталу, переважно у легкій промисловості, де має місце швидка віддача з порівняно

невеликих вкладень капіталу, хімічній промисловості та металургії, що на території

України не мають таких обмежень за екологією, як у Європі.

Розглянуті зовнішні фактори обумовлюють вибір місця розташування, технології

виготовлення продукції та її найвигіднішу конструкцію (тим більш, що доки носій

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

не створено, внутрішні фактори існують лише як розрахункові величини), але коли

вже носій сформовано, вони можуть лише обмежувати рівень використання його ви-

робничого потенціалу.

Що ж до реформування носія та зміни самого виробничого потенціалу (а не рівня

його використання), то тут впливають лише внутрішні фактори, які проявляють-

ся як співвідношення часткових потенціалів ведучих елементів носія виробничого

потенціалу, таких як конструкція виробу, технологія його виготовлення, застосоване

технологічне обладнання.

Частковий потенціал конструкції продукції, що випускається.

Звичайно, потенціал конструкції продукції виробничого призначення оцінюють

робітники відділу головного конструктора у технічних одиницях виміру, таких як

потужність, продуктивність, споживання енергії, у цілях вдосконалення виробу. У

легкій промисловості дизайнери більш уваги приділяють зовнішньому вигляду,

зручності, довговічності виробу. В практичній діяльності розробники звичайно роз-

раховують очікуваний економічний ефект лише щоб довести доцільність зміни ви-

робу або його конструкції, якості, вигляду, оскільки вони потягнуть за собою зміни

технології, та додаткові витрати. Досить рідко виконується оцінка результатів вдо-

сконалення виробу у сфері його експлуатації (за винятком автомобільної промис-

ловості), і майже ніколи результати такої оцінки не відображуються у ціні виробу за

якимсь сталим алгоритмом розрахунку.

Потенціал конструкції у виробника може виражатися у конкретних одиницях, та-

ких як трудомісткість, матеріалоємність, технологічність, але у споживача така оцін-

ка часом майже неможлива. Так, наприклад, розширення технічних можливостей

верстату може оцінити лише той покупець, якому таке розширення потрібно на сугу-

бо індивідуальному робочому місці, частіше за все одиничного типу виробництва. А

таке покращення виробу, як вдосконалення зовнішнього вигляду, наприклад, взуття,

взагалі вкрай важко визначити у вартісній оцінці, тим більш, що мода дуже мінлива й

має тенденцію повертатися у стилі «ретро». Тим не менш, така оцінка вкрай потрібна

у ціноутворенні. Для розрахунку результатів, що виражаються в підвищенні продук-

тивності машини або в зниженні видатків на електроенергію, особливих методик не

потрібно. Що ж стосується розширення технічних можливостей конструкції, то тут

найпростіше використати метод аналогів, а найточніше — вивчити умови експлуа-

тації виробу у всіх сферах його експлуатації, що доцільно лише в умовах масового

виробництва даної продукції.

Необхідно відзначити, що продукція і її потенціал визначаються неоднозначно,

оскільки можна виділити ринковий потенціал продукції, що дозволяє їй займати пев-

ний сегмент ринку, або ж потенціал технічний, що укладається в тім, що дана продук-

ція може, наприклад, мати або не мати потенціал розвитку. Так, наприклад, лампова

радіоапаратура вичерпала себе в напрямку мініатюризації. Подальше зменшення роз-

мірів радіо апаратури стало можливим з розширенням використання напівпровідни-

ків, створенням мікросхем, мікропроцесорів. З іншого боку це обмеження потенціалу

технічного (відсутність потенціалу подальшого розвитку) миттєво відобразилися

зменшенням розміру сегменту ринку, який займали лампові електронні прибори.

Частковий потенціал технології виготовлення продукції.

Потенціал технологій, застосованих на підприємстві, звичайно залежить від за-

гального рівня розвитку науково-технічної бази промисловості країни. Навіть коли