Бачевський Б. Є., Заблодська І.В., Решетняк О.О. Потенціал і розвиток підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

Таким чином, починаючи аналіз з функціонального елементу, потрібно його по-

довжити на рівні сукупності часткових елементів (як от основні фонди або парк об-

ладнання) з переходом до окремої часткової одиниці (такі, як верстат, лінія). Крім

цього, кожен функціональний елемент носія складається з багатьох часткових еле-

ментів. Наприклад, основні фонди складаються із окремих верстатів, будов і спору-

джень, і кожен з них має свій власний частковий потенціал, який може реалізуватися

в середині системи за своїми функціями або, при виводі з експлуатації чи роздріб-

ному продажі підприємства, мати свій потенціал продажної ціни на відповідному

ринку.

У машинобудуванні, як найбільш складній для аналізу галузі, можна виділити ві-

сім основних ринків, за якими елементи носія мають відповідні ринкові потенціали.

Їх можна розглядати як складові загального ринкового потенціалу, які можуть оці-

нюватись як власником так і відповідними покупцями (які купують продукцію або

підприємство цілком), продавцями (яких цікавить покупна спроможність підприєм-

ства за обсягом та якістю потрібної йому сировини, енергоносіїв, засобів виробни-

цтва), а також конкурентами з обох сторін. З іншого боку, кожен з таких елементів

забезпечує функціональні властивості об’єкту, то одночасно крім ринкового є носієм

ще й функціонального потенціалу (табл. 1.1):

1. Потенціал блоку систем виробництва та реалізації продукції — властивість ви-

конати потрібний за технологією обсяг типорозмірних операцій циклу виробництва

і реалізації продукції (відповідно до виробничих функцій [51, 52]) та забезпечити

ринковий попит на продукцію в обсязі, асортименті та якості, а власнику — отриман-

ня прибутку від її продажу (як ринкова характеристика потенціалу того ж елементу).

2. Потенціал системи енергозабезпечення — властивість системи забезпечити

необхідною кількістю енергії інші елементи упродовж всього циклу виробництва

(функціональна) і при цьому забезпечити на енергетичному ринку попит, з розра-

хунку на повне завантаження виробничих потужностей та впровадженні програми

енергозбереження (ринкова).

3. Потенціал системи постачання — властивість системи забезпечити потреби

усіх інших систем у сировині, матеріалах, комплектуючих виробах та малоцінних за-

собах виробництва (функціональна) і забезпечити на ринку сировини і матеріалів

попит з розрахунку на повне завантаження виробничих потужностей найбільш рен-

табельною продукцією та впровадження програми ресурсозбереження (ринкова).

4. Потенціал системи фінансів та кредиту — властивість системи забезпечити

фінансову та інвестиційну діяльність за оптимальним співвідношенням власних, по-

зикових та інших коштів (функціональна), забезпечивши певний попит на фінансо-

вому ринку (ринкова).

5. Потенціал системи забезпечення кадрами — властивість системи забезпечити

потреби усіх функціональних елементів підприємства у кваліфікованій праці за об-

сягом та якістю згідно нормам і нормативам (функціональна) та створити попит на

ринку праці (ринкова).

6. Потенціал системи розвитку та підтримки — властивість системи забезпечи-

ти розвиток підприємства до рівня сучасних технологій та знизити рівень фізичного

зносу до оптимального рівня, за яким втрати від браку і якість будуть знаходитися у

рамках нормативів (функціональна), та забезпечити попит на запчастини, нове об-

ладнання, послуги спеціалізованих підприємств (ринкова).

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

Таблиця 1.1

Види ринкового та функціонального потенціалу за елементами носія

Функціональний потенціал,

як властивість системи

забезпечити:

Носій — функціональ-

ний елемент

Ринковий потенціал, як власти-

вість системи забезпечити:

технологію за обсягом, вида-

ми та типорозмірами обробки

та збутові операції «потенціал

технології»

Система виробництва та

реалізації продукції

прибуток від продажу продукції

та її пропозицію на ринку «по-

тенціал рентабельності вироб-

ництва»

усі інші елементи за обсягом

споживання енергоносіїв, їх

видами та якістю «потенціал

енергозабезпечення»

Система енергозабезпе-

чення

свою долю попиту на ринку за

видами енергоносіїв «потенціал

енергоємності»

усі інші елементи за обсягом

споживання матеріалів та

комплектуючих, їх видами та

якістю «потенціал забезпечен-

ня ресурсами»

Система постачання

свою долю попиту на ринку мате-

ріалів та збут для постачальників

комплектуючих вузлів «потенці-

ал матеріалоємності»

усі інші елементи за обсягом

використання фінансових ре-

сурсів «потенціал забезпечення

фінансуванням»

Система фінансів та

кредиту

свою долю попиту й пропозицій

на ринку фінансів «фінансовий,

інвестиційний потенціал»

усі інші елементи за обсягом

потреби у праці за рівнем її

кваліфікації, інтенсивності та

умов «трудовий та кадровий

потенціал»

Система забезпечення

трудовими ресурсами

свою долю попиту на ринку пра-

ці за рівнем кваліфікації кадрів

«потенціал забезпечення зайня-

тості»

усі інші елементи за обсягом

робіт з відновлення та підтрим-

ки ОВФ, та розвитку продукції

«потенціал фондоозброєності»

Система розвитку та

підтримки

свою долю попиту на ринку за-

собів виробництва та запасних

частин, матеріалів для будов «по-

тенціал фондоємності»

усі інші елементи за обсягом

необхідної інформації — тех-

нічної, конструкторської, тех-

нологічної та управлінської

«управлінський потенціал»

Система управління

свою долю попиту та пропозиції

на ринку інформації й нематері-

альних активів «інноваційний, ін-

формаційний потенціал»

максимальний обсяг продукції

певного асортименту та якості

за вимогами ринку «виробни-

чий потенціал»

Підприємство, як сис-

тема функціональних

елементів

максимальна ціна продажу об’єк-

та з урахуванням потенціалу роз-

витку та використання «еконо-

мічний потенціал ціни продажу

або експлуатації»

7. Потенціал системи управління — властивість системи забезпечити керування

функціональною діяльністю усіх елементів носія на основі вхідної інформації щодо

розвитку ринків збуту та постачання (система маркетингу), технічної інформації,

юридичної та іншої (функціональна), а також забезпечити попит на послуги поста-

чальників інформації та пропозицію власних розробок у цій сфері (ринкова).

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

8. Потенціал підприємства як системи елементів відповідає наведеному вище

визначенню загального потенціалу підприємства.

Іноді виділяють потенціал конкурентоспроможності, але це вже не стільки вну-

трішня властивість об’єкту, як його властивість у певному конкурентному середови-

щі, вона виникає лише за наявністю конкурентів.

Таким чином, маємо функціональний потенціал за відповідними елементами, який

пересікається з ринковим, відображуючи властивості, скеровані на внутрішнє серед-

овище об’єкта оцінки, які знаходяться у прямому та зворотному зв’язку з ринковим

оточенням підприємства (табл. 1.1).

Крім функціональних елементів власник підприємства у процесі формування та ді-

агностики носія повинен виділяти та аналізувати часткові елементи. Часткові елемен-

ти забезпечують технічні характеристики функціональних систем і будуть розглянуті

у розділі «Формування потенціалу підприємства». Тут лише треба додати, що кожен з

таких часткових елементів має свій власний частковий потенціал, включаючи потенці-

ал розвитку, і цей потенціал частіше за все вимірюється у натуральних одиницях.

Функціональні та часткові елементи знаходяться у розпорядженні власника і тому

підлягають внутрішній оцінці та діагностиці. Але функціональні елементи мають вихід

на ринки, тому цікавлять постачальників і покупців на цих ринках і підлягають зовніш-

ній оцінці. Часткові елементи, як вже відмічалося, власник може виділяти укрупнено

як системи або групи (ОВФ, оборотні засоби, кадри та інші), більш диференційовано

у складі названих груп (окремий верстат, продукція, товар, спеціаліст). Така диферен-

ціація залежить від типу та масштабів виробництва. Для масового виробництва вона

може бути більш глибокою, доходячи до рівня окремих вузлів та деталей. У одинично-

му виробництві частіше обмежуються першим рівнем, але в усіх випадках це внутріш-

ня оцінка, до того ж вона носить характер діагностики, тобто слугує цілям планування

розвитку підприємства. З цього витікає необхідність розділити зовнішню та внутрішню

оцінку (саме як оцінку та діагностику) потенціалу підприємства, як основу подальшої

класифікації видів потенціалу. Частковий елемент підлягає оцінці лише за балансовою

вартістю без урахування потенціалу. Якщо ж проводиться його повна оцінка для про-

дажу, це має значити, що частковий елемент більш не є таким, він виведений зі складу

функціонального елементу й став окремим об’єктом оцінки (рис. 1.12).

Вказана процедура може також виконуватись у ході заміни окремих об’єктів дію-

чого парку обладнання. При цьому не розформовується ані функціональний елемент

носія, ані частковий елемент другого рівня цілком.

Потреба у заміні може виникнути навіть для нового і морально не застарілого

обладнання. Це може статися у тому разі, коли за зміною технології об’єкт (одиниця

обладнання, лінія, окремий спеціаліст тощо) підлягають заміні. Це може бути, напри-

клад, заміна універсального обладнання на спеціальне, більш дешеве і менш енерго-

ємне. Частковий елемент першого рівня, що замінюється, стає у такому разі самостій-

ним об’єктом оцінки, він вже не є елементом більшої системи.

Якщо такий об’єкт оцінки не знаходить нового власника, який може включити

його до нової системи, де він знов стане елементом, то частіше за все його оцінюють

за вартістю металобрухту, і він припиняє своє існування як окрема одиниця (інвен-

тарний номер у складі основних виробничих фондів підприємства або одиниця това-

ру на продаж, який вже був у вживанні і тому не має характерних для товару ознак,

таких як гарантійний строк, обслуговування після продажу тощо).

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

Окремі об’єкти оцінки та продажу

Розформування і-ї функ-

ціональної системи у ході

ліквідації підприємства

Грошові

кошти

Часткові елементи другого рівня i-ї функціональної системи

Незавершене

виробництво

Виробничі запаси

Готова продукція

на скла

...

ематеріальні

активи

Грошові

кошти

Будівлі

Земля

Машини та

обладнання

Транспортні

засоби

…

Трудові

ресурси

Споруди,

передавальні

ист

ої

Основні фонди та

незавершене

капітальне

дівництво

Трудові ресурси

Грошові кошти

езавершене

виробництво

Власник

Виробничі

Адміністративні

…

З поліпшеннями

Під забудову

Ринок праці

Ринок нерухомості

…

Ринок рухомості

Виробничі

Невиробничі

Рис. 1.12. Перехід часткового елементу в стан об’єкта оцінки

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

Елементом нової системи може стати навіть застаріле та фізично зношене об-

ладнання, особливо, якщо це універсальний верстат, лінія, тощо. Так, наприклад,

обладнання, виведене з експлуатації у виробництві точних та складних машин та

механізмів, може знайти нове застосування у складі основних виробничих фондів не-

великого підприємства, майстерні, навчального закладу.

Крім вказаних випадків може мати місце переведення обладнання чи іншого

часткового елементу зі складу одного функціонального елементу до іншого (з осно-

вного виробництва до допоміжного, таке інше).

Зовнішню оцінку виконують зацікавлені у неї суб’єкти оцінки, які мають відпо-

відні цілі і згідно цьому оцінюють різні види потенціалу. Можна виділити такі осно-

вні суб’єкти зовнішньої та внутрішньої оцінки:

Держава — суб’єкт зовнішньої оцінки для будь-яких підприємств окрім казен-

них, для яких вона є власником і розпорядником і тому може виконувати внутрішні

оцінку та діагностику. При зовнішній оцінці держава зацікавлена у тих властивос-

тях підприємства, які забезпечують її інтереси або виконання загальноекономічних

функцій органів державної влади. Загальнодержавними функціями, що потребують

такої оцінки є формування бюджету, підтримання експортне-імпортного балансу, за-

безпечення економічної безпеки, формування технічної політики, формування вну-

трішнього ринку, підтримка інноваційного розвитку по галузям виробництва. Відпо-

відно з цими функціями (рис. 1.13) держава може виділити і оцінити наступні види

потенціалу:

Податковий — як властивість забезпечити відповідну долю підприємства у фор-

муванні державного бюджету. Держава може регулювати у певних межах розмір

цього потенціалу на короткому відтінку часу, оскільки іноді, навіть тимчасове збіль-

шення відсотку податку (на прибуток або додану вартість тощо) може привести до

зменшення загального обсягу платежів за довгий період часу. З цього погляду процес

оподаткування потребує оптимізації з боку держави, ціллю якої є максимізація над-

ходжень до бюджету за довгостроковий період за умовою стабільного функціонуван-

ня підприємств.

Експортний — як властивість забезпечити відповідну долю підприємства у фор-

муванні експортного-імпортного балансу. Держава може впливати на цей потенціал,

забезпечуючи пільгові умови на експорт стратегічних видів вітчизняної продукції.

Виробничій — як властивість забезпечити відповідну долю підприємства у фор-

муванні внутрішнього ринку та економічної безпеки за стратегічними видами про-

дукції. У цьому напрямку держава може забезпечити видатки з бюджету на розвиток

або державні гарантії зарубіжному інвестору.

Інноваційний — як властивість підприємства забезпечити розвиток найбільш пер-

спективних галузей. Прикладом впливу держави є створення технопарків та їх піль-

гове оподаткування.

Інвестиційний — як властивість забезпечити відповідну долю підприємства у роз-

витку найбільш рентабельних виробництв.

Регіон — суб’єкт зовнішньої оцінки для будь-яких підприємств, розташованих у

межах даної адміністративно-територіальної одиниці. Склад показників, які цікав-

лять регіональні органи управління, залежить від розподілу функцій між державою

та регіоном. Регіон формує місцеві бюджети, вирішує питання зайнятості населення,

формує інфраструктуру та споживчій ринок регіону, вирішує проблеми екологічного

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

Рис. 1.13. Структура загального потенціалу підприємства в залежності від суб’єкта його оцінки та діагностики

Суб’єкти оцінки та діагностики загального потенціалу підприємства

Інші заці-

кавлені

особи

За характером розподілу

ез

льтатів

Вид потенціалу в залежності від цілей та характеру зацікавленості суб’єкту в процесі оцінки та діагностики

Держава Регіон

аселений

пункт

Поста-

чальник

Споживач Конкурент Покупець

об’єкта

Інвестор Кредитор Власник

об’єкта

Акціонери,

пайовики

За рівнем вирішуваних

облем

За участю у ринкових

відносинах

За участю в наданні фінан-

сових коштів власникам

Потенціал податковий, експортний, виробничий, інно-

ваційний, інвестиційний таке інше

Потенціал податковий (місцевого значення), забезпе-

чення зайнятості, екологічної загрози, виробничий

потенціал споживчих товарів регіонального значення

тощо

Виробничий потенціал, потенціал споживання

енергоносіїв, сировини та матеріалів та ін.

Виробничій потенціал підприємства, частковий потен-

ціал цінових знижок товару, якісних характеристик

товару т. д.

Потенціал конкурентоспроможності, ціни продажу

підприємства та ін.

Потенціал конкурентоспроможності, економічний

потенціал (ціни продажу та експлуатації підприємства)

та ін.

Потенціал конкурентоспроможності, рентабельності

виробництва, ризику даного розміщення капіталу,

економічний потенціал (ціни продажу та експлуатації

підприємства), потенціал ризику даного розміщення

капіталу та ін.

Потенціал кредитоспроможності, фінансової стійкості

та ліквідності, ризику надання кредиту, економічний

потенціал (ціни продажу та експлуатації підприємства)

та ін.

Потенціал конкурентоспроможності, економічний

потенціал (ціни продажу та експлуатації підприємства)

та ін.

Потенціал конкурентоспроможності, ризику даного

розміщення капіталу, економічний потенціал (ціни

продажу та експлуатації підприємства) та ін.

Від потенціалу фінансової стійкості і до потенціалу

епідемічної загрози (усі можливі варіанти), та ін.

Потенціал забезпечення зайнятості, участі у формуван-

ні інфраструктури, споживання енергоносіїв, екологіч-

ної загрози, виробничий потенціал споживчих товарів

тощо

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

захисту. Виходячи з цього, регіон, як суб’єкт оцінки, цікавлять такі властивості під-

приємства, як:

— потенціал податковий місцевого значення (для формування місцевого бюджету);

— потенціал зайнятості (для вирішення питань працевлаштування населення

регіону);

— потенціал участі у формуванні інфраструктури (за рівнем взаємної зацікав-

леності у змінах інфраструктури);

— потенціал екологічної загрози (за рівнем накопиченого засмічення або за рів-

нем вірогідності техногенної катастрофи з урахуванням масштабів збитків та

інших наслідків у часі та просторі);

— виробничий потенціал споживчих товарів (за можливістю збалансувати ринок

споживчих товарів регіону за рахунок потужностей місцевих підприємств).

Населений пункт — суб’єкт зовнішньої оцінки для будь-яких підприємств не

комунальної власності, розташованих у межах даного населеного пункту. Муніци-

пальна влада оцінює майже такий самий перелік видів потенціалу, що й регіон, але

додатково повинна визначати енергетичний потенціал підприємства у межах насе-

леного пункту з метою розподілення потужності мережі у часі та за споживанням,

включаючи потужність очисних споруджень міста, водогону та інших елементів інф-

раструктури. Тому перелік видів потенціалу для міста вміщує:

— потенціал зайнятості;

— потенціал участі у формуванні інфраструктури;

— потенціал екологічної загрози;

— виробничий потенціал споживчих товарів (усі названі види відображують ті

самі властивості, що для регіону, але на іншому рівні, то, наприклад, відмін-

ності інфраструктури регіону та міста вплинуть на перелік характеристик, що

будуть аналізуватися);

— потенціал споживання енергоносіїв (за обсягом та можливістю оптимізації роз-

поділу між споживачами й згладжування добових та сезонних коливань спо-

живання енергоносіїв, насамперед обмежених).

Постачальники — суб’єкти зовнішньої оцінки, коло інтересів яких замикається

ринком сировини, матеріалів, комплектуючих, енергоносіїв. Із цієї причини вони

повинні оцінювати обсяги вказаних видів ресурсів, які підприємства споживають у

звичайному режимі за пропускними максимумами а також на перспективу, щоб за-

безпечити зростання попиту на вказані ресурси. Постачальники повинні заздалегідь

планувати розвиток власного виробництва й завершувати введення нових потужнос-

тей на час, коли вони будуть використані на рівні, який забезпечить ефективність

додаткового виробництва. З цієї точки зору, постачальників у великій мірі цікавить

потенціал розвитку за кожним з приведених нижче видів потенціалу:

— потенціал матеріаломісткості (для підготовки виконання договорів поставки

комплектуючих вузлів та ремонтних одиниць за обсягом та специфікацією);

— потенціал енергоємності (за обсягом та урахуванням добових та сезонних ко-

ливань споживання енергоносіїв);

— потенціал матеріалоємності (за обсягом, номенклатурою, якістю, комплекта-

цією на час поставки за графіком);

— потенціал фінансовий (платоспроможності та фінансової стійкості) [93, 102]

(для формування альтернатив вибору постійних споживачів та забезпечення

повернення обігових засобів).

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

Споживачі — суб’єкти зовнішньої оцінки, коло інтересів яких замикається рин-

ком продукції (робіт, послуг), що виготовляє об’єкт оцінки. Споживачі зацікавлені

не тільки у обсягах продукції, що може виготовляти об’єкт оцінки, але й номенклату-

рою, асортиментом, якістю, її ціною. Для них важливо встановити не тільки техніч-

ний рівень продукції, яку вони купують, але в окремих випадках й потенціал її роз-

витку. Так, наприклад, для кінцевого споживача не має значення потенціал розвитку

продукту харчування. В деякій мірі його може цікавити можливість підігнати під фі-

гуру одяг. Для споживача продукції виробничого призначення важлива можливість

модернізації з ціллю задовольнити вимоги виробництва на конкретному робочому

місті. І лише іноді покупець цікавиться тенденціями розвитку конкретної моделі,

щоб не купувати те, не на завтра застаріє. Якщо йде мова про легку промисловість, то

важливою стороною питання є рівень відповідності товару вимогам моди, сезону та

інше. Виходячи з цього, споживачі можуть цікавитись не тільки загальним потенці-

алом об’єкту, але й частковим потенціалом товару за повним набором його вихідних

характеристик:

— виробничій потенціал підприємства (для формування портфеля замовлень на

даний вид продукції з врахуванням перспектив);

— частковий потенціал цінових знижок товару (для формування політики від-

носин з виробником продукції у напрямку застосування його системи цінових

знижок );

— частковий потенціал за якісними характеристиками товару (для формування

політики використання придбаного товару за його новими властивостями).

Конкуренти — суб’єкти зовнішньої оцінки, коло інтересів яких замикається рин-

ком продукції (робіт, послуг), що виготовляє об’єкт оцінки. Вони зацікавлені у обся-

гах продукції, що може виготовляти об’єкт оцінки у кількісному та якісному аспекті,

його цінової та нецінової конкурентоспроможності, тому для них є важливим:

— потенціал конкурентоспроможності (у тому числі виробничій потенціал під-

приємства, частковий потенціал ціни товару, частковий потенціал за якісни-

ми характеристиками асортиментних груп товару) — для визначення стра-

тегії конкурентної боротьби;

— потенціал ціни продажу підприємства — для оцінки можливості та доцільнос-

ті купівлі конкуруючого підприємства, з метою поширення свого впливу на

ринок продукції, що виробляється);

— фінансовий (інвестиційний) потенціал з ціллю оцінки конкурента на ринку ка-

піталів;

— інноваційний потенціал — для визначення можливих темпів розвитку конку-

руючого підприємства.

Покупці об’єкта — суб’єкти зовнішньої оцінки, коло інтересів яких замикається

фондовим ринком, де вони можуть виступати як фахівці перепродажу нерухомості,

як конкуренти перекупники або як власники вільного капіталу, розміщення якого у

даному виробництві власник визначив за доцільне. У будь-якому разі ці об’єкти за-

цікавлені оцінити:

— потенціал ціни продажу підприємства та прибутковості в експлуатації — для

оцінки можливості та економічної доцільності купівлі підприємства;

— потенціал конкурентоспроможності (у тому числі виробничій потенціал під-

приємства, частковий потенціал ціни товару, частковий потенціал за якісни-

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

ми характеристиками асортиментних груп товару) — для визначення страте-

гії подальшого використання придбаного підприємства. );

— інноваційний потенціал — для визначення можливих темпів розвитку підпри-

ємства після його купівлі.

Інвестори — суб’єкти зовнішньої оцінки, інтерес яких до підприємства обмеж-

ується ринком інвестицій, які можуть забезпечити прибуткове розміщення капіталу.

Для цих суб’єктів важливою є оцінка:

— потенціалу конкурентоспроможності;

— потенціалу рентабельності виробництва;

— потенціалу ризику даного розміщення капіталу.

Кредитори — суб’єкти зовнішньої оцінки, інтерес яких до підприємства обмеж-

ується ринком кредитних послуг, які можуть забезпечити прибуткове розміщення

банківського капіталу. Для цих суб’єктів необхідною є оцінка об’єкту за:

— потенціалом кредитоспроможності;

— потенціалом фінансової стійкості та ліквідності;

— потенціалом ризику надання кредиту..

Власники об’єкта — суб’єкти внутрішньої оцінки, коло інтересів яких замикаєть-

ся ринком продукції, що виробляється даним підприємством, та ринком нерухомості,

які можуть забезпечити прибуток або від експлуатації об’єкту, або від його продажу.

Власнику важливою оцінити:

— потенціал конкурентоспроможності (у тому числі виробничій потенціал під-

приємства, частковий потенціал ціни товару, частковий потенціал за якісними

характеристиками асортиментних груп товару) — для визначення стратегії

підвищення ефективності використання існуючого потенціалу та подальшого

розвитку підприємства [62].

— потенціал рентабельності виробництва — для оцінки можливості та еконо-

мічної доцільності заходів підвищення ефективності використання існуючого

потенціалу та подальшого розвитку підприємства.

— потенціал ціни продажу підприємства — для оцінки можливості та економіч-

ної доцільності продажу підприємства.

Для цілей діагностики власник повинен проаналізувати функціональні потенці-

али кожної функціональної системи підприємства: потенціал технології, енергоза-

безпечення, забезпечення ресурсами, фінансами, засобами виробництва, кадрами та

управлінською інформацією.

Акціонери, пайовики — суб’єкти зовнішньої оцінки, якщо вони є власниками

привілейованих акцій, або внутрішньої, якщо вони є власниками простих акцій, чи

пайовиками, коло інтересів яких замикається прибутковістю та конкурентоспромож-

ністю підприємства, що у свою чергу характеризує ризик даного розміщення капіта-

лу. Для цих суб’єктів важливою є оцінка:

— потенціалу конкурентоспроможності підприємства;

— потенціалу прибутковості в експлуатації;

— потенціалу ризику даного розміщення капіталу.

Акціонери, які володіють простими акціями та мають право приймати участь в

управлінні підприємством, можуть оцінювати функціональні потенціали систем як

і власник.

Інші зацікавлені особи — суб’єкти зовнішньої оцінки, коло інтересів яких різ-

ниться від названих вище, у тому числі робітники, що зацікавлені у постійному та

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

високооплачуваному робочому місці, страховики, яким важливо знати потенціал

страхового ризику, медичні заклади, для яких потрібно мати оцінку впливу шкідли-

вих виробництв на обсяги потрібних медичних послуг та інші. Для цих суб’єктів важ-

ливою є оцінка дуже широкого спектру видів потенціалу, від потенціалу фінансової

стійкості і до потенціалу епідемічної загрози.

Для зовнішньої оцінки потенціал — це здатність носія забезпечити досягнення

мети, що поставлена власником, з певними наслідками (позитивними або негативни-

ми) для зацікавленого суб’єкта зовнішньої оцінки. При цьому, вплив суб’єкта оцінки

на рівень використання потенціалу вельми специфічний, він залежить як від прина-

лежності суб’єкта зовнішньої оцінки до певної групи та рівня, так і від виду потен-

ціалу та напрямку бажаних змін. Так, наприклад, держава може впливати на рівень

використання податкового потенціалу підприємства безпосередньо через відсоток

податку, але є об’єктивна межа, за якою підвищення відсотку призведе до падіння

надходжень до бюджету. З іншого боку, держава може стимулювати рівень викорис-

тання виробничого потенціалу підприємств через створення пільгових умов на дану

продукцію у виробництві, як то у вугільній промисловості України, або на ринку, як

у Америці (протекціоністська політика держави щодо вітчизняних виробників авто-

мобілів).

Якщо розглянути такого суб’єкта оцінки, як конкурент, то це вже інший рівень,

інша група (до того ж перехідна, оскільки конкурент може виявитись ще й потенці-

альним покупцем підприємства), а також зв’язаний з об’єктом через ринок продукції

(робот, послуг), що останній виробляє. Слід додати, що через цей ринок з об’єктом

зв’язані ще покупці продукції, регіон, держава (рис. 1.8, 1.10). Потенціал — внутрішні

властивості об’єкта, то можливості — система зовнішніх факторів, що його обмеж-

ують. Із цього погляду, зовнішні фактори не можуть підвищити потенціал, якщо в

об’єкта не було необхідних властивостей на момент оцінки (діагностики), але можуть

забезпечити можливість для їхнього прояву, якщо вони були. Причому, зовсім не

обов’язково, що об’єкт використає такі можливості. Якщо, приміром, підприємство

не має достатніх оборотних коштів і його стан не дозволяє йому одержати кредит,

то навіть сприятлива ринкова кон’юнктура не буде їм використана. Якщо в об’єкта

немає необхідних властивостей, то придбати їх він може тільки перетерпівши зміни

в результаті цілеспрямованого впливу власника, який враховує зміни зовнішнього

середовища.

Потенціал, як категорія, дозволяє охарактеризувати одночасно стан об’єкта, рі-

вень використання його якостей і можливості його розвитку для цілей планування й

прогнозування виробництва й реалізації продукції, а не тільки для оцінної діяльності.

Оцінка показників на основі врахування потенціалу підприємства потрібна при

визначенні ціни продажу об’єкта, вартості якоїсь його долі або вартості окремого еле-

мента такого, як ОВФ або обладнання у їх складі. Але оцінка потенціалу щось може

додати до ціни об’єкта тільки тому, що відображає його здатність у процесі експлу-

атації забезпечити більший прибуток, чим середній результат за роки експлуатації.

Очевидно, що власникові підприємства в умовах зростаючої конкуренції важливо

знати не тільки — за скільки можна продати об’єкт, але й чи варто його продавати.

Цілком можливо, що необхідно повніше використати існуючий потенціал або вклас-

ти гроші в реалізацію потенціалу розвитку об’єкта й тим забезпечити більш високий

результат, чим від продажу. Виходячи з наданих характеристик можна констатувати: