Бачевський Б. Є., Заблодська І.В., Решетняк О.О. Потенціал і розвиток підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

розвитку. При цьому потрібно мати на увазі те, що фізичний знос накопичується по

мірі експлуатації в залежності від її умов та інтенсивності, його відшкодування від-

бувається шляхом ремонту та заміни об’єктів. Рівень морального зносу залежить від

співвідношення швидкості старіння та процесів оновлення. Втрата властивостей в

залежності від фізичного зносу з початку проходить повільно, потім швидкість зносу

зростає.

Зовнішні обмеження на використання існуючого потенціалу та можливість впрова-

дження потенціалу розвитку не нагромаджуються поступово, але з часом можуть змі-

нюватися. Найчастіше вони існують з початку (τ, γ, β, ά ≠ 0) або їх немає (τ, γ, β, ά = 0),

або вони такі, що прояв потенціалу неможливий (τ, γ, β, ά = 90

). Зовнішні обмежен-

ня можуть враховуватись як комплекс або порізно, при цьому або доповнюючи (по

сумі), або поглинаючи один одного (по min). Зовнішні обмеження визначаються на

певний момент діагностики, або на перспективу, з урахуванням тенденцій, що скла-

лися на основі оцінки умов експлуатації об’єкту (підприємства).

Зі сказаного можна зробити наступні висновки:

1. Підприємство, як об’єкт оцінки, є складною системою, у якій носій потенціа-

лу складається із функціональних елементів, які взаємодіють між собою, створюючи

відповідний загальний потенціал.

2. Носій загального потенціалу має дві основні функції, за якими він може прине-

сти прибуток власнику: за рахунок експлуатації, або продажу, проявляючи себе від-

носно зовнішнього середовища стороною, що пропонує продукцію на відповідному

ринку, або об’єкт цілком через фондовий ринок.

6. Внутрішня структура будь-якого потенціалу для усіх видів однакова: потенціал

існуючий, потенціал, що використовується, резерв, надлишок й потенціал розвитку

(рис. 1.3). При цьому потенціал не існує без носія, який теж має свою структуру за

функціями окремих функціональних та часткових елементів. Структура носія зале-

жить від виду діяльності та галузевих особливостей.

7. Зовнішні прояви потенціалу можуть різнитися за структурою носія, який має

загальний потенціал. Кожен функціональний елемент носія має свій, відмінний від

інших функціональний потенціал, кожен частковий елемент (або їх система) має

властивості, які складають його частковий потенціал.

8. Конкретні види загального, функціонального та часткового потенціалу виді-

ляють залежно від того, з якого боку та з якою метою його оцінює суб’єкт оцінки що

буде розглянуто у наступному розділі.

9. Показники та одиниці виміру потенціалу можуть бути різними й характеризу-

вати об’єкт з різних боків окремо або у комплексі, можна надати відносну оцінку у

балах, відсотках або умовних одиницях, але є одна абсолютна узагальнююча харак-

теристика — ціна продажу об’єкту як сукупності носія та потенціалу, яку потрібно

визначати за методикою, яка надає можливість одержувати обґрунтований та одно-

значний результат, хто б цю оцінку не виконував.

10. За наведеною графоаналітичною моделлю можна визначити лише загальні

принципи використання категорії «потенціал» в ході визначення ціни підприємства,

але встановити характер функції, що відображує зв’язок зовнішніх обмежень з ку-

том нахилу вектора потенціалу, та відтинок часу, за який слід визначати абсолютну

величину даного вектору за грошовим потоком, можна лише на основі подальших

досліджень.

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

1.3. Видова класифікація потенціалу підприємства

Основні питання:

Виробничий та економічний потенціал;

Загальний, функціональний та частковий потенціал;

Потенціал розвитку;

Об’єкти і суб’єкти оцінки та діагностики потенціалу;

Переходячи до визначення сутності виробничого та економічного потенціалу

слід зазначити, що за нашим підходом це властивості цілісного складного штучно

створеного носія (підприємства в цілому) проявляти себе відносно зовнішнього се-

редовища у економічному та речовинному виразі.

Класифікація потенціалу за видами [50, 61, 89, 90, 109, 147, 148, 151, 152, 158, 159,

166, 175, 179, 181] досліджена на цей час краще, аніж його загальна внутрішня струк-

тура або структура його носія за елементами. Тим не менш, багато авторів застосовує

одні й ті ж самі терміни: економічний, виробничий, ринковий потенціал, вкладаючи

в них свій зміст, який не співпадає з іншими трактуваннями. Нажаль, дотепер немає

єдиного визначення, що відображає сутність категорії «виробничий потенціал». Так,

наприклад, можна виділити наступні основні підходи до формулювання сутності да-

ного виду потенціалу:

а) «Потенціал виробничий — 1) реальний обсяг продукції, що можливо зробити

при повному використанні наявних ресурсів; 2) наявні й потенційні можливості ви-

робництва, наявність факторів виробництва, забезпеченість його визначальними ви-

дами ресурсів» [153].

На наш погляд, не може бути кількох визначень сутності категорії. Лише якесь

одне із них буде відображати сутність, а усі інші — якийсь аспект його характерис-

тик. Перше визначення (1) недостатньо точно, оскільки критерієм оцінки резуль-

тату крім обсягу мають бути номенклатура, асортимент, якість та інші характерис-

тики. До того ж не вказано чи то обсяг товарної, реалізованої, валової продукції

або, може, це обсяг у натуральному виразі, а це вже зовсім інше. Викликає сумнів

трактування, за яким обов’язковою умовою розрахунку потенціалу є повне вико-

ристання ресурсів. Очевидно, що якісь види ресурсів можуть бути й неповністю

використаними, щось іноді резервується, головне, щоб була визначена здатність

[129] усього об’єкту забезпечити досягнення мети, або властивість [51] забезпечи-

ти виконання виробничого завдання (яке змінюється відповідно вимогам ринку)

у ході досягнення загальної мети. Крім того, якщо, наприклад, у власника немає в

наявності такого ресурсу, як обігові кошти, це ще не означає, що його підприємство

не має виробничого потенціалу. Альтернативне визначення (2) теж містить спірні

положення:

— забезпеченість ресурсами виробництва продукції, незатребуваної ринком, на-

вряд чи можна вважати потенціалом;

— можливості, як доведено у попередньому розділі, не притаманні об’єкту оцін-

ки, а є зовнішнім обмеженням потенціалу;

— знов нагадаємо, що не можна одну сутність одночасно вважати забезпеченістю

ресурсами, факторами, можливостями, оскільки це не одне й те саме.

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

б) «Виробничий потенціал — це система економічних відносин, що виникає між

господарюючими суб’єктами на макро- і мікрорівнях із приводу одержання макси-

мально можливого виробничого результату, що може бути отриманий при найбільш

ефективному використанні виробничих ресурсів, при наявному рівні техніки й тех-

нологій, передових формах організації виробництва» [168].

Таке визначення потребує корекції вже хоча б тому, що відносини, як і їх сис-

тема, це процес або стан взаємозв’язків, у той час як потенціал — це все-таки влас-

тивість, яка є результатом якихось відносин. Максимум можливого виробничого

результату може не відповідати попиту на ринку збуту, ніхто не заважає підвищити

рівні техніки й технологій (бо мусить же бути у підприємства якийсь потенціал

розвитку), та й взагалі не слід обмежувати коло учасників формування потенціалу

лише «господарюючими суб’єктами», бо є ще й держава, природні умови, інфра-

структура, тощо.

в) «Виробничий потенціал: потенційний обсяг виробництва продукції, потенцій-

ні можливості основних коштів, потенційні можливості використання сировини й

матеріалів, потенційні можливості професійних кадрів» [111].

У наведеному вище визначенні виробничий потенціал трактується як набір ха-

рактеристик обсягу виробництва, можливостей основних і оборотних засобів, кадрів.

По-перше, якщо це просто набір характеристик, то він повинен бути хоча б ранжи-

руваним по значимості. При цьому неясно, як звести воєдино обсяг виробництва й

потенційні можливості основних засобів, сировини й матеріалів, кадрів. По-друге,

наведений перелік не включає інноваційних характеристик, фінансових та ін., тобто

він далеко не повний.

г) «Під виробничим потенціалом розуміють обсяг робіт у наведених одиницях

виміру витрат праці (нормо-годин), що може бути виконаний протягом деякого пе-

ріоду часу (наприклад, року) основними виробничими робітниками на базі наявних

виробничих фондів при двох та трьох змінному режимі роботи й оптимальної органі-

зації праці й виробництва» [155, 169].

За таким підходом автоматична лінія взагалі немає потенціалу, оскільки осно-

вного персоналу немає, то є лише машино-години, а нормо-годин немає. Що ж до

змінності, то так звичайно вимірюють виробничу потужність, яка все ж таки відріз-

няється від виробничого потенціалу.

д) «Під виробничим потенціалом автори розуміють здатність окремого підпри-

ємства виконувати необхідний обсяг робіт, випускати продукцію для реалізації своєї

місії й цілей, які визначені його уставом.

Виробничий потенціал — це сукупність вартісних і натурально-речовинних ха-

рактеристик виробничої бази, що виражається в потенційних можливостях прова-

дити продукцію певного складу, технічного рівня і якості в необхідному обсязі» [68].

Не дивлячись на те, що знов перелічуються «здатність», «сукупність характерис-

тик», «потенційні можливості», це вже більш повне визначення, тому що вказуються

вимоги не тільки до кількості але й до якості продукції. Проте, у першому визначенні

нічого не говориться — що означає необхідний обсяг робіт, до того ж, якщо ринок

чогось потребує, то устав змінити не важко. У другому, з усіх складових носія чомусь

обрано лише виробничу базу. Якщо ж до цього поняття автори включають кадри,

матеріальне забезпечення, систему управління та інше, то це вже не виробнича база,

а підприємство.

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

На наш погляд, розглянуті визначення носять незавершений характер, оскільки

навіть усі загалом не надають потрібних характеристик:

— обсяги виробництва можуть визначатися у натуральному, умовно-нату-

ральному, вартісному вимірі, у відсотках або долях одиниці при порівнянні,

то слід обрати потрібні одиниці;

— якісні характеристики продукції визначають попит на ринку, то вони повинні

враховуватись у визначенні потенціалу;

— готову продукцію виробляє лише підприємство як система, то не можна

прив’язувати виробничій потенціал лише до виробничої бази;

— сутність потенціалу повинна виражатись якоюсь однією категорією, а не пере-

ліком різнорідних характеристик.

Якщо, наприклад, конкурента цікавить обсяг продукції підприємства, то звісно,

у натуральних одиницях, щоб вимірювати свою долю на ринку. Що ж до власни-

ка підприємства, то у вартісній формі обсягу виробництва його хвилює лише на-

явність там прибутку, тобто — потенціал економічний. Таким чином, вимірювати

виробничій потенціал у вартісному визначенні недоцільно. Якщо ринкові ціни на

продукцію впали, це не означає, що впав виробничій потенціал. Лише знизився еко-

номічний.

Незалежно від рівня оцінюваного носія, за нашою концепцією його загальний по-

тенціал диференціюється на виробничий та економічний. Інша річ, що за внутріш-

ньою оцінкою розглядається лише ці два види потенціалу, а при зовнішній (ринко-

вій) — в залежності від складу суб’єктів оцінки.

Якщо розглянути існуючі уяви з цього питання, то на рівні суспільства звичайно

вважається, що економічний потенціал характеризує, насамперед, досягнутий рівень

у системі суспільного виробництва [152, 167, 187].

Інші автори виділяють:

— Досягнутий потенціал як сукупність основних фондів і величини валової про-

дукції галузей або валового суспільного продукту країни, створеного при фак-

тично досягнутому організаційному рівні розвитку продуктивних чинностей і

ступеня використання потенційних можливостей виробничого апарата;

— Перспективний економічний потенціал, що розкриває максимальну можли-

вість господарської системи, що визначає максимально можливий обсяг ви-

робництва матеріальних благ і послуг, яких можна досягти при ідеальних умо-

вах виробництва й оптимальному використанні ресурсів [131].

Як бачимо, ці визначення економічного потенціалу майже не відрізняються від

наданих вище визначень виробничого. Але ж новий термін слід впроваджувати лише

тоді, коли він потрібен для визначення якоїсь суттєвої відмінності, без якої характе-

ристика об’єкту буде неповною.

Коли конкурента, який має певну долю ринку, цікавить властивість іншого під-

приємства забезпечити певний обсяг виробництва такої самої продукції, то цю влас-

тивість дійсно потрібно за його оцінкою виділити та якось назвати, наприклад —

виробничій потенціал. Але ж власник підприємства теж буде це визначати. Якщо

власник оцінює властивість даного підприємства забезпечити стабільний прибуток

за рахунок реалізації тієї продукції, це вже інший, наприклад — економічний потенці-

ал. Але акціонеру даної кампанії це теж потрібно знати. До цього питання прийдеться

повернутися у наступному розділі, де розглядаються питання формування виробни-

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

чого потенціалу. З цього випливає, що виробничий та економічний потенціал оціню-

ють різні суб’єкти оцінки, при цьому вид потенціалу не змінюється.

Підприємство, як об’єкт оцінки та діагностики, з одного боку є складовою час-

тиною більш великих систем таких як держава, промисловість, галузь, регіон, міс-

то, які накладають певні обмеження на його потенціал, але ж і приймають участь у

його формуванні. З іншого боку, підприємство складається з елементів різного рів-

ня взаємозв’язаних у процесі виробництва та реалізації продукції. У попередньому

розділі у якості таких елементів були виділені функціональні та часткові елементи.

Кожен з них має власні властивості, які укупі складають їх потенціал. Підприємство

можна подрібнити на елементи на різних рівнях та в широкому діапазоні складових,

але ж для цілей даного аналізу достатньо виділити функціональний та часткові

рівні підприємства та й розглянути кожний елемент за його властивостями.

Відповідно цьому підходу можна виділити внутрішню та зовнішню оцінку

об’єкту. Зовнішня оцінка спирається на систему цілей зовнішніх суб’єктів оцінки і

тому враховує їх інтереси та функції, до виконання яких причетне підприємство, як

об’єкт оцінки. Внутрішня — відображає систему цілей власника і враховує його ін-

тереси щодо отримання прибутку від продажу підприємства, як цілісного об’єкту, або

від його експлуатації, як системи складових елементів. Властивості вказаних елемен-

тів потрібно оцінювати, улагоджувати між собою та розвивати. Саме тому виникає

необхідність виділяти класифікаційні види потенціалу залежно від рівня носія.

Найбільшим елементом в системі оцінки потенціалу підприємства є цілісний но-

сій, який відносно менших елементів набуває за ефектом синергії нову властивість —

виготовляти готову продукцію. Саме цю властивість на наш погляд і слід оцінювати з

точки зору економічного впливу на зовнішнє середовище та кількісного натурально-

речовинного тиску на ринок. Підводячи підсумок, можна стверджувати, що загальний

потенціал цілісного носія, незалежно від того, хто є суб’єктом оцінки, поділяється на

економічний та виробничий потенціал підприємства, хоча результати внутрішньої та

зовнішньої оцінки можуть не співпасти.

Економічний потенціал підприємства — це властивість носія забезпечити отри-

мання максимального рівня стабільного прибутку за певний період (рік, середній за

галуззю строк окупності, середній строк корисного використання, т.д.), або отриман-

ня максимальної ціни продажу.

За таким підходом слід виділити економічний потенціал підприємства в експлу-

атації, та економічний потенціал підприємства в ціні його продажу. При чому, ціна

продажу, за існуючою практикою оціночної діяльності за доходним підходом до оцін-

ки, враховує результати експлуатації об’єкту за попередні роки.

Виробничий потенціал підприємства — це властивість носія забезпечити виго-

товлення продукції певної номенклатури, що відповідає вимогам ринку за вихідними

характеристиками, якістю, асортиментом, по максимуму, з орієнтацією не на попит, а

на загальну місткість ринку цієї або альтернативної (що її виробництво забезпечено

функціональним потенціалом відповідної системи) продукції.

Найменшим елементом в системі оцінки потенціалу підприємства є частковий

елемент, який відповідно є носієм часткового потенціалу.

Частковий потенціал елементу носія — індивідуальна властивість елементу

носія, вимірювана у відповідних натуральних, умовно-натуральних або вартісних

показниках, яка забезпечує здатність носія задовольнити вимоги щодо виконання

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

потрібних часткових функцій, що залежать від конкретних умов використання но-

сія у складі функціонального елементу.

Частковий потенціал елемента проявляється або як потенціал використання, або

ціни продажу.

Потенціал напрямку використання часткового елементу є властивістю, що за-

безпечує виконання окремих конкретних операцій по виготовленню, збуту, інфор-

маційному або іншому забезпеченню виробничого процесу. Вона відображується іс-

нуючими технічними характеристиками та діапазоном, у якому вони можуть бути

розширені або створені зі зміною самого елементу, як носія часткового потенціалу.

Цей діапазон встановлюється за технічними або економічними обмеженнями, оскіль-

ки зміна носія може стати неможливою внаслідок фізичних законів або конструктив-

них особливостей, хоча частіше це просто не має сенсу з точки зору економіки. Слід

додати, що один і той самий об’єкт може використовуватись у різних функціональ-

них системах, де напрямок використання буде різний. Так, наприклад, комп’ютер у

системі управління підприємством буде використовуватись інакше, ніж у системі

управління технологічним процесом або у складській системі. Тому його потенціал

буде оцінюватись за відповідним напрямком.

Потенціал використання часткового елементу є основою для визначення потен-

ціалу його ціни, як об’єкту продажу [178].

Потенціал ціни продажу відокремленого об’єкту відображує властивість об’єкта

оцінки, що перестав бути частковим елементом носія потенціалу більш крупного

об’єкту (підприємства), приносити власнику прибуток від продажу. Так, наприклад,

верстат може бути складовим частковим елементом продукції, що її виготовляє під-

приємство або його основних виробничих фондів і, відповідно, мати різні властивос-

ті. Але якщо підприємство перестає бути цілісним об’єктом, або за зміною технології

верстати виводять з експлуатації, їхні властивості дорівнюються з готовою продук-

цією, за виключенням рівня зносу верстату, який був у експлуатації. Крім того, доки

верстат входив до складу товару, що його виготовляло підприємство, на нього роз-

повсюджувалися умови гарантійного терміну, після продажного обслуговування,

він мав такі властивості, як потенціал розвитку у виробництві, де могла змінюватися

його конструкція, матеріали, з яких він зроблений, технологія, за якою він виготов-

лявся, такі вихідні параметри як продуктивність, якість, рівень споживання енергії.

До цього слід додати, що верстат, як такий товар, мав потенціал розвитку у продажу,

оскільки міг рекламуватися, супроводжуватися додатковими послугами у експлуатації

після продажу, мати гарантії тощо. Якщо підприємство розформовано, усього цього

вже немає. Верстат зі складу готової продукції при продажу, як окремий носій, нічим не

буде відрізнятися від такого ж верстата, який був введений до експлуатації як частина

ОВФ, але не відпрацював ні години. Ринкова ціна такого об’єкту буде відхилятися від

розрахункової за умовами співвідношення попиту та пропозиції, а також з урахуван-

ням факторів, що спонукають власника скоріше продати такий об’єкт, оскільки його

властивість приносити збитки при невиробничому зберіганні (старіння об’єкту, його

охорона, опалення, консервація, податок на землю і таке інше) починає реалізуватися.

Частковий елемент входить до складу діючого носія потенціалу підприємства

тільки як складова частина функціонального елементу і забезпечує його властивості

щодо виконання певних функцій. Слід додати, що результатом поєднання часткових

елементів у функціональний, є поява таких властивостей функціонального елемен-

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

ту, яких окремий частковий не мав. Наприклад, окремий верстат виконує заданий

типорозмірний ряд операцій у обсязі можливого фонду машино-часів роботи, але

об’єднаний технологією з іншим обладнанням, він входить до складу функціональ-

ного елементу (система виробництва), який набуває властивість виготовляти готову

продукцію. Виготовлення готової продукції — це вже функція функціонального еле-

менту, який має свій потенціал.

Повний потенціал функціонального елементу — це властивості системи, яка

створена у складі підприємства з метою забезпечення вимог усіх інших елементів но-

сія щодо їх поповнення за рахунок зовнішнього середовища через відповідні ринки,

або для реалізації властивостей підприємства відносно зовнішнього середовища.

Повний потенціал проявляється або як функціональний потенціал, або як рин-

ковий.

Функціональний потенціал є властивістю відповідного елемента забезпечити

певні функції, без яких усі інші функціональні елементи не мають можливості про-

явити свої властивості, внаслідок чого підприємство, як носій загального потенціалу,

втрачає його й не може забезпечити досягнення мети свого створення (воно нездатне

забезпечити прибуток від експлуатації або продажу його як цілісного об’єкту).

Так, наприклад, нестача робочих місць обмежує повне використання трудового

потенціалу, або навпаки, нестача спеціалістів може повністю зупинити виробництво

окремих видів продукції. На відміну від часткового, функціональний потенціал не

має такого широкого спектру можливих напрямків використання, він забезпечує

лише одну внутрішню функцію — енергетичного або сировинного забезпечення, ви-

готовлення продукції чи управління підприємством.

Ринковий потенціал функціонального елементу забезпечує лише одну функцію:

зв’язок із зовнішнім середовищем через відповідні ринки — наприклад енергетичний, си-

ровинний або ринок виготовленої продукції. Слід відмітити, що згідно характеру функ-

ціонального елементу, змінюється його позиція в обміні. Енергетичний та сировинний

ринок виступають як сторона, що забезпечує пропозицію, а елемент забезпечує попит. А

ось ринок продукції відносно підприємства є стороною, що забезпечує попит, а відповід-

ний елемент підприємства — пропозицію. Продукція, як вже вказувалося, є особливим

частковим елементом, оскільки має властивість до розвитку і можна встановити еконо-

мічний еквівалент результату реалізації цього потенціалу розвитку елемента. Якщо це

взуття — може бути подовжено строк його використання за фізичним зносом, або за мо-

ральним старінням у світі моди, якщо верстат — можливе зниження витрат на енергію,

зменшення втрат від браку з підвищенням жорсткості та точності конструкції, т.д.

Ринковий потенціал функціонального елементу цікавить не тільки власника під-

приємства. Цей потенціал є основним фактором планування виробництва у поста-

чальника, який забезпечує поповнення відповідних властивостей елементу, які втра-

чаються у ході виробництва, але це буде розглянуто нижче, коли буде досліджено

вплив суб’єкта оцінки на вид потенціалу.

Сукупність ринкових потенціалів усіх функціональних елементів, поєднана з

властивістю підприємства виступати у якості об’єкта оцінки на фондовому ринку,

складає його загальний ринковий потенціал. Таким чином реалізується перехід від

окремих ринкових функціональних потенціалів кожного елементу до загального по-

тенціалу цілісного об’єкту, у складі якого вказані функціональні потенціали елемен-

тів будуть розглянуті докладніше.

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

Загальний потенціал цілісного об’єкта — це його властивості, які складають для

суб’єкта оцінки (власника або зовнішнього оцінювача) бажаний кінцевий результат,

що відображає мету створення підприємства (чи загрозу, яку потрібно нейтралізува-

ти, для конкурентів).

Як вже вказувалося, загальний потенціал цілісного об’єкта за внутрішньою оцін-

кою проявляється для його власника або як економічний потенціал підприємства

(забезпечує прибуток від експлуатації, зовнішніх інвестицій або продажу), чи як ви-

робничий (забезпечує певний вид продукції, її асортимент, якість, обсяг). Для інших

суб’єктів оцінки (зовнішня, ринкова оцінка) — як загальна властивість оцінюваного

підприємства складати користь або загрозу інтересам оцінювача в усіх можливих ас-

пектах. Це означає, що для інших суб’єктів може бути у кожному разі інший вид по-

тенціалу, який даний суб’єкт оцінює як зацікавлена сторона.

Окремий елемент має обмежені властивості, які можуть зацікавити оцінювача не

з точки зору купівлі-продажу, а як властивість, яка потребує оцінки у інших аспектах:

технічному — як здатність системи забезпечити досягнення певної точності, швидко-

сті, потужності; виробничому, що відображує здатність об’єкта забезпечити певну,

при заданих умовах, продуктивність, обсяг виробництва, номенклатуру; економічно-

му, що характеризує здатність об’єкта забезпечити заданий економічний результат

від експлуатації. При цьому очевидна різниця як в одиницях виміру кожного виду

потенціалу, так і в діапазоні змін, тому що, наприклад, у процесі реалізації виробни-

чого потенціалу, який не може бути величиною негативною, цілком може бути отри-

маний негативний економічний результат, тобто об’єкт здатний нанести збитки, хоча

й забезпечить завданий обсяг виробництва.

Важливо, що доки функціональний або частковий елемент знаходиться у складі ці-

лісного об’єкту, він є об’єктом діагностики лише для власника. Частковий елемент може

стати об’єктом оцінки зовнішнього суб’єкта, коли перестає бути складовою цілісного

об’єкта. А от загальний потенціал цілісного об’єкта потребує додаткової диференціації

за видами у залежності від типу суб’єкта оцінки та цілей такої оцінки. Звідси витікає, що

спершу потрібно класифікувати повні потенціали функціональних елементів у складі

цілісного об’єкту, а потім доповнити цю класифікацію видами загального потенціалу в

залежності від цілей кожного суб’єкту зовнішньої оцінки підприємства (наприклад, по-

датковий потенціал підприємства для держави або виробничий для конкурента).

Повні потенціали кожного функціонального елементу специфічні. Як властивості

носіїв (систем), вони забезпечують кількісні та якісні характеристики послуг, які інші

елементи забезпечити не в змозі. Так, система забезпечення кадрами формує необ-

хідний фонд робочого часу за якістю та кількістю труда для усіх систем і підрозділів

підприємства. Система енергозабезпечення отримує, трансформує, розподіляє вхідну

енергію між усіма функціональними елементами. Те саме можна сказати про систему

постачання, фінансову систему [91] та систему розвитку й підтримки. Виключення

складають об’єднані у один блок системи виробництва та реалізації продукції. Систе-

ма виробництва напряму забезпечує продукцією лише систему реалізації, а усі інші

системи забезпечує лише опосередковано, через систему реалізації та фінансову сис-

тему, яка поповнюється за рахунок продажу продукції і отримання прибутку. Систе-

ма виробництва забезпечує необхідний комплект типорозмірів обробки за кількістю

і якістю машино-годин. Ця система не має прямого виходу на інші системи всередині

носія, а на ринок — тільки через систему реалізації продукції. Проте вона впливає на

ринок своєю властивістю забезпечити певний обсяг продукції у номенклатурі та асор-

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

тименті, що не може не враховувати конкурент, оскільки це обмежує його сегмент

ринку. Іноді таку властивість позначають як виробничий потенціал підприємства, але

не слід забувати, що готова продукція — це ще не товар, щоб вона стала товаром, по-

трібен цілісний носій, підприємство в системі ринкових відносин.

Взагалі, більшість підприємств матеріального виробництва зв’язані із зовнішнім

середовищем через відповідні ринки: продукції, що на них виготовляється; робочої

сили; сировини, матеріалів та комплектуючих; енергоносіїв; засобів виробництва; фі-

нансів та кредиту; нерухомості; інформації.

Потоки товарів з цих ринків на підприємство та навпаки проходять крізь ці функці-

ональні елементи, поповнюючи їх властивості забезпечувати цілісність та дієздатність

підприємства за призначеними для них функціями. За таким підходом легко виділити

системи, забезпечені всіма необхідними матеріальними та нематеріальними ресурса-

ми, кадрами, власною оргструктурою управління й притаманною лише їм властивістю

виконувати певну функцію: блок систем виробництва та реалізації продукції (які одна

без одної взагалі не мають сенсу); система постачання (яку не може підмінити мар-

кетинг, бо йому така функція не властива); система фінансів та кредиту; система за-

безпечення кадрами; система енергозабезпечення; система розвитку та підтримки усіх

інших елементів; система управління усіма іншими елементами та об’єктом у цілому.

Система маркетингу не має прямого впливу на жодну із вказаних систем (хоча

і забезпечує просування товару на ринку, змінює асортимент вихідних матеріалів у

сфері постачання та інше), тому можна визначити її часткою системи управління, бо

саме через неї надходить ринкова інформація, яка потрібна для управління не менш,

аніж технічна або якась інша. Особливість системи виробництва у тому, що лише

вона не має прямого або зворотного зв’язку із зовнішнім середовищем, а лише за по-

середництвом продукції через систему збуту (реалізації). Але ж саме на цю систему

замикаються усі внутрішні функції усіх інших елементів.

Інша особливість такої схеми у тому, що на ринок нерухомості у якості об’єкту

оцінки та продажу має виходити цілісний об’єкт — підприємство, і це є його інтеграль-

на функція, що забезпечує відповідний загальний потенціал. Функція виробництва та

реалізації продукції не можлива без усіх інших елементів, тому є кінцевою інтеграль-

ною функцією носія в цілому, що забезпечує виготовлення продукції певного асорти-

менту та якості за потребами ринку (і тим самим виробничий потенціал). Зворотній

зв’язок системи фінансів також виконує інтегральну функцію, що забезпечує не тіль-

ки поточне виробництво та власний розвиток підприємства, а й отримання прибутку

за рахунок інвестування у зовнішні об’єкти (інвестиційний потенціал підприємства).

Частковий елемент може вийти на ринок лише відокремившись від підприємства.

Таким чином, кожен функціональний елемент тим або іншим чином реалізується

не тільки в середині системи, а й у взаємодії з зовнішнім середовищем через ринки

(рис. 1.11), за рахунок яких він поповнює свої властивості і тим самим створює по-

пит. Звідси виникає необхідність диференціювати функціональні й ринкові потенціа-

ли вказаних елементів. Елементи, як носії ринкового або функціонального потенціалу,

різняться між собою, оскільки не тільки забезпечують різні функції, але й виступають

по відношенню до ринку або як покупець (на ринку сировини, трудових ресурсів, енер-

гоносіїв), або як продавець (на ринку готової продукції, ринку нерухомості як складова

підприємства — об’єкта продажу). Тому для аналізу ринкового потенціалу виділяєть-

ся, наприклад, система виробництва цілком, а для функціонального бажано виділити

окремо структуру виробництва, активну та пасивну частину основних фондів, застосо-

вану технологію за видами обробки, окремі робочі міста та обладнання на них.

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

ФЕ8, система

реалізації продукції

ФЕ5, система

розвитку та

підтримки ОПФ

ФЕ7, система

виробництва

ФЕ6, система

забезпечення

матеріалами

Ринок інформації

(продаж та обмін)

Ринок кредитів

та інвестицій

Ринок трудових

ресурсів

Ринок енергоносіїв

Ринок засобів

виробництва

Ринок сировини,

матеріалів та

комплектуючих

Ринок продукції що

виробляється

Продукція як товар

ФЕ2, система

фінансів та кредиту

ФЕ1, система

управління

підприємства

ФЕ3, система

забезпечення

кадрами

ФЕ4, система

енергозабезпечення

Підприємство як об’єкт оцінки на продаж

Ринок продажу

ВЛАСНИК

Рис. 1.11. Взаємодія ринків та функціональних елементів носія.