Бачевський Б. Є., Заблодська І.В., Решетняк О.О. Потенціал і розвиток підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

але не на 100% їх властивостей, що потрібно за умов безпеки експлуатації об’єктів

ядерної енергетики, тому термін «резерв» може характеризувати й частину потенціа-

лу, як зарезервовані властивості носія, але цей аспект буде розглянуто нижче, у ході

аналізу структури потенціалу.

Якщо ми говоримо, що об’єкт має якусь властивість, але не було можливості її ре-

алізувати, то ясно, що властивість — внутрішня характеристика об’єкта (потенціал),

тоді як можливість — обмеження цієї здатності ззовні, тобто це фактор, що впливає

на рівень реалізації цієї властивості.

Як бачимо, немає єдності думок щодо структури потенціалу, його динаміки, на-

віть сутності [45,59, 60, 92, 105, 129, 153, 174 та ін.]. Якщо підсумовувати, можна ви-

ділити наступні існуючі основні підходи до формулювання сутності категорії «по-

тенціал»:

— «джерело можливостей, коштів, запасу» [73]. Таке визначення може бути й

можна застосувати до бюджету, якогось фонду, системи кредитування, але по-

тенціал все-таки не джерело, а властивість носія забезпечити результат;

— «сукупність можливостей» [63]. Сукупність можливостей — це скоріше систе-

ма обмежень, у яких потенціал, як властивість або здатність може реалізува-

тися тією чи іншою мірою;

— «узагальнена, збірна характеристика ресурсів» [86]. Це визначення приводить

до ресурсів, та навіть їх характеристики (які не є сутністю, а лише відобра-

женням основних показників ресурсу які цікавлять конкретного оцінювача).

Сукупна фактична собівартість ресурсів, приміром, теж узагальнена характе-

ристика, але це зовсім не його потенціал, бо фактична собівартість не може

змінитися під впливом зовнішніх факторів, якщо вона вже є, а фактично ви-

значений потенціал потребує врахування таких факторів, щоб встановити рі-

вень його використання;

— «реальний обсяг продукції, що можливо зробити при повному використанні

наявних ресурсів»; «наявні й потенційні можливості виробництва, наявність

факторів виробництва, забезпеченість його визначальними видами ресурсів»

[68]. Таке визначення недостатньо точно, оскільки узагальнюючим критерієм

оцінки кінцевого результату для підприємства в ринковій економіці є при-

буток, а властивість (здатність) забезпечити певний обсяг виробництва, без

урахування попиту на збут, можна розглядати як різновид властивостей носія,

дати назву «виробничий потенціал» і розраховувати як інструмент конкурент-

ної боротьби, як інструмент аналізу для власника. Це може слугувати основою

для виділення державою допомоги вітчизняним виробникам для насичення

внутрішнього ринку країни;

— «совокупная способность имеющихся в наличии экономических ресурсов

обеспечить производство максимально возможного объема полезностей, соо-

тветствующих потребностям общества на данном этапе его развития» [45]; Це

визначення стосується не потенціалу взагалі, а лише економічного, крім того

така оцінка може надаватися підприємству лише з боку такого суб’єкту оцін-

ки як суспільство. Такому, наприклад, суб’єкту оцінки як власник, корисність

об’єкту важлива тільки з тієї точки зору який прибуток він буде з цього мати.

Позитивним у цьому визначенні є те, що автори визначають потенціал як здат-

ність, хоча в даному випадку краще було використати термін «властивість».

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

Якщо властивість та здатність у якоїсь мірі однаково характеризують сутність

потенціалу, то можна розглянути співвідношення цих термінів й усе ж визначитись

у виборі. Властивість — це те, що притаманне об’єкту без будь-яких умов, ми можемо

цього не знати, наука ще не дійшла, але властивість є, у тому числі і властивість за-

безпечити об’єкту здатність до виконання якихось дій. З іншого боку, оцінити здат-

ність об’єкта до чогось, за рахунок його властивостей, можна лише поставивши пе-

ред об’єктом певне завдання. Таким чином, термін «властивість» е первинним щодо

сутності потенціалу взагалі, тоді як «здатність» характеризує не усі властивості, а

лише ті, які потрібні для забезпечення рішення певного завдання, а це вже конкрет-

ний вид потенціалу, адже завдання може бути економічного, виробничого, соціаль-

ного або ще якогось плану, в залежності від того — хто оцінює, тобто від суб’єкту

оцінки.

За таким підходом, підсумовуючи аналіз щодо об’єкту економічної оцінки або

діагностики взагалі, співвідношення понять резерву, ресурсу, можливості, здатності

або властивості, можна визначити сутність потенціалу:

Потенціал — це внутрішня властивість будь-якого об’єкту або його елементу, як

носія, проявляти себе відносно зовнішнього середовища.

В умовах ринку, стосовно такого об’єкту, як підприємство, можна запропонува-

ти наступний підхід: оскільки йдеться про сутність категорії «потенціал» стосовно

виробничо-господарської системи, то це не характеристика, не показник і не ресурс.

Скоріше, це комплекс внутрішніх властивостей складного об’єкту штучного похо-

дження, які можуть проявитись як очікуваний суб’єктом оцінки результат (позитив-

ний або негативний) у експлуатації, розвитку чи при продажу лише настільки, на-

скільки зовнішні по відношенню до нього фактори дають таку можливість.

Можливість слід розглядати як фактор (тобто рухаючу або обмежуючу силу), по-

казник, або характеристику обмежень, якщо оцінювач зацікавлений напрямом впли-

ву, або результатом вимірювання кількісної сторони прояву цієї можливості, але аж

ніяк не як сутність категорії «потенціал».

Що до обмежень, які накладає невдале співвідношення властивостей окремих

елементів носія всередині об’єкту (диспропорції), то слід зазначати, що при цьому

обмежується не рівень використання існуючих властивостей об’єкту, а самі ці влас-

тивості підприємства забезпечувати досягнення мети власника, які за більш раціо-

нальною структурою носія могли б бути більшими, якщо це не залежить від зовніш-

ніх обмежень.

Оскільки розглядається потенціал підприємства, яке має штучне походження і

створене з метою виробництва певних товарів (робіт, послуг), то до уваги прийма-

ються не усі властивості об’єкта, а лише ті, які забезпечують це виробництво, або су-

путні до нього результати, у яких зацікавлені суб’єкти оцінки (наприклад — здатність

заплатити податки для держави, або здатність нанести збитки з погляду конкурен-

тів). Бажає того власник, чи ні, потенціал його підприємства оцінюють інші суб’єкти

оцінки — від екологів (з точки зору властивості об’єкту нанести шкоду довкіллю) і до

робітників, яких цікавить здатність підприємства своєчасно виплачувати заробітну

платню.

Власник підприємства зацікавлений у тому, щоб отримувати від експлуатації

об’єкту прибуток, не нижчий ніж усі інші власники майна на протязі усього часу існу-

вання підприємства, оскільки це забезпечує його існування у конкурентній боротьбі,

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

або вигідно продати за ціну не нижче, ніж інші власники майна, та вкласти кошти

у іншу справу, якщо це дозволить отримувати у середньому більший прибуток, ніж

від експлуатації вказаного підприємства. Тому власник повинен оцінити саме таку

властивість — забезпечити здатність принести прибуток, хоча прибуток від експлу-

атації не те саме, що від продажу, то виходить й вид потенціалу різний. Але це вже

не питання сутності, а питання видової структури потенціалу. Власник, якщо бажає

забезпечити стабільність чи зростання прибутку від експлуатації на далеку перспек-

тиву, або високу ціну продажу, повинен розподіляти фінансові ресурси таким чином,

щоб одночасно забезпечити й виробництво і його розвиток з таким розрахунком, щоб

здатність носія до розвитку (як його властивість) не вичерпувалася з роками, а по-

новлювалася або й додавалася. Виходячи з цього можна таким чином визначити сут-

ність потенціалу підприємства:

Потенціал підприємства — це його властивість, як носія штучного походження,

забезпечити очікуваний суб’єктом оцінки позитивний (або негативний) результат в

існуючій системі зовнішніх обмежень з урахуванням здатності носія до розвитку.

З усього сказаного випливає необхідність усе ж таки виділити окремо носій, як

сукупність усіляких ресурсів, як матеріальних, так і нематеріальних, та його потенці-

ал, як властивості цієї сукупності. І тоді, у залежності від структури носія, будувати

внутрішню структуру потенціалу як категорії та структуру за його видами у залеж-

ності від цілей можливих суб’єктів оцінки.

Суб’єктів оцінки потенціалу може бути багато й кожен може мати крім основної

мети ще кілька, тому потрібно розглянути потенціал як за його внутрішньою струк-

турою, так і за видами.

Проведений аналіз показав:

1. Запропонований вище підхід щодо виділення носія та його потенціалу може

бути обраний за основу подальших досліджень.

2. Власник або зовнішній оцінювач можуть виділяти будь-які елементи носія,

якщо це їм потрібно у цілях аналізу, але не можна не помітити того, що окремі види

ринків поповнюють властивості відповідних елементів носія, які виконують точно

встановлені функції, забезпечуючи цілісність об’єкту та його властивості забезпечу-

вати досягнення потрібного або погрожуючого суб’єкту оцінки результату.

3. Сутністю потенціалу взагалі, як категорії, не може бути ресурс, резерв або

щось іще матеріальне, оскільки без нематеріальних активів, або системи управління

підприємством перелік того, що складає потенціал буде не повним, а їх сукупність

об’єднують лише їх властивості, які і є у такому разі сутністю даної єдності, тобто

потенціалом. «Можливість» може надаватися або не надаватися об’єкту тільки ззов-

ні, тому вона теж не може бути внутрішньою сутністю об’єкту, тоді як «властивість»

йому притаманна, ззовні може бути привнесена лише зі зміною самого об’єкту, й до

того ж проявляється лише у рамках наданої для цього «можливості».

4. Щоб оцінити властивості природного чи штучного явища (як от підприєм-

ство), яке у такому разі стає об’єктом оцінки, потрібен оцінювач — суб’єкт оцінки,

як представник зацікавленої сторони, яка бажає виявити та оцінити не усі існуючі

властивості об’єкту (бо ми можемо й не знати їх за сучасним станом науки), а лише

ті, які є корисними або небезпечними для неї на час оцінки або у майбутньому. Тому

вид потенціалу, який оцінюється, залежить не тільки від елементної структури носія,

але й від суб’єкту оцінки та його цілей.

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

5. Потенціал підприємства, як і будь-якого іншого об’єкту оцінки або діагности-

ки. може проявлятися у певному діапазоні значень, і розмір вказаного діапазону за-

лежить від системи зовнішніх та внутрішніх факторів, у тому числі від рівня та якості

інформації, якою оцінювач оперує під час оцінки.

Навіть штучно створений об’єкт може мати властивості, яких не передбачали ті,

хто його створив. Крім того, нові властивості об’єкт може отримати внаслідок змін

зовнішнього середовища, або змін структури носія.

6. Здатність до розвитку — така сама властивість, як і інші, якщо мова йде про

потенціал, але ця здатність проявляється відносно зовнішнього середовища не без-

посередньо, а через зміни носія у процесі розвитку, які відповідно відобразяться на

рівні загального потенціалу об’єкту оцінки.

7. Мати можливість оцінювати негативні наслідки прояву властивостей об’єкту,

як однієї з сторін потенціалу об’єкта оцінки або діагностики, є не менш важливим

завданням, ніж позитивні. Коли ми кажемо: «очікуваний результат», це не завжди є

бажаний результат, але передбачати небажані прояви потенціалу важливо як у тех-

нічному або соціальному, так і у економічному аспекті.

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

1.2. Графоаналітична модель та структура потенціалу підприємства

Основні питання:

Структурні складові об’єкта;

Структура потенціалу;

Потенціал розвитку;

Показники оцінки та діагностики потенціалу;

Графоаналітична модель потенціалу.

Для прикладного використання поняття «потенціал» в економіці необхідно до-

триматись кількох умов.

По-перше, ми повинні виділити об’єкт оцінки, та вказати ті його характеристики,

які не залежать від суб’єкта оцінки, як от наприклад: чи є об’єкт природним або штуч-

ним, є він матеріальним, або це ідея, яку треба оцінити, є об’єкт окремим або части-

ною чогось більшого, як от окремі функціональні або часткові елементи. Узагальнено

у якості об’єкту розглядають переважно територію (країну, регіон, географічну об-

ласть) або промисловість [41, 44, 45, 65, 73, 92, 130, 152, 174, 181, 184]. Це може бути

галузь, окремі підприємства певної галузі або природні поклади корисних копалин

[77, 109, 151, 186]. Частіше розглядають підприємство (їх сполучення) або бізнес як

такі, незалежно від галузевої приналежності [35, 38, 40, 68, 69, 72, 78, 79, 90, 102, 105,

106, 147, 148, 155, 156, 159, 166, 167, 175, 179, 183, 187], але потенціал можна визначи-

ти для усіх матеріальних або нематеріальних, штучних, або природних об’єктів, якщо

є зацікавлений у цьому суб’єкт оцінки або діагностики.

По друге, треба встановити, хто є суб’єкт оцінки в системі суб’єкт — об’єкт, оскіль-

ки від цього залежить напрям оцінки (він може бути й не один), а з ним — та сукуп-

ність властивостей об’єкта із усієї їх різноманітності (тобто вид потенціалу), яка саме

буде оцінюватись. Якщо держава виступає як суб’єкт оцінки й безпосередній власник

казенного підприємства, то вона може оцінювати, наприклад, економічний потенці-

ал прибутковості, або збитковості, але, якщо підприємство є самостійним об’єктом

хазяйнування, хай навіть це державне підприємство, державу, як зовнішній суб’єкт

оцінки, можуть цікавити такі види потенціалу, як податковий (що важливо для фор-

мування бюджету), або експортний (що стосується функцій державного регулюван-

ня балансу експорту — імпорту), або виробничий (як от у вугільній промисловості,

коли йдеться про енергетичну безпеку країни) [50]. Так само, конкурентів цікавить

потенціал конкурентоспроможності об’єкту, партнерів — усі прояви виробничого по-

тенціалу підприємства, що впливають на ринки сировини, комплектуючих та супут-

ніх товарів, продукції, фінансів, включаючи інвестиційний потенціал, і так щодо усіх

суб’єктів оцінки. Багато авторів вказують на різноманітність видів потенціалу, але не

пов’язують ці види з суб’єктом оцінки [45, 68, 69, 79, 90, 105, 174, 175].

По третє, слід визначити конкретну мету оцінки, оскільки від неї залежатиме

перелік оцінюваних параметрів, методи оцінки, та рід, тип, підвид, або інші класи-

фікаційні ступені потенціалу, які потребують диференціації. Якщо метою оцінки

є продаж, або купівля об’єкту, це буде відповідна оцінка економічного потенціалу

з точки зору вартості продажу підприємства, а якщо метою є підвищення прибут-

ковості — економічного потенціалу в експлуатації. Коли потрібно виконати аналіз

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

окремого часткового елементу, такого як трудові ресурси, слід визначити трудовий

або кадровий потенціал. Тому, якщо врахувати усе сказане вище, потрібно скласти

відповідну схему, що відобразила б внутрішню структуру, притаманну будь-якому

виду потенціалу, та створити за вказаними вимогами нову видову класифікацію по-

тенціалу, оскільки існуючі впорядковані за іншими підходами.

Якщо об’єкт — природне або штучне, але нове, явище, воно може мати приховані

корисні властивості, які за сучасними методами ще не виявлені, але передбачаються

хоча б теоретично. Як правило, виявлення та дослідження таких властивостей по-

требує часу та інвестицій. На перший погляд, штучне створення повинно одразу і

явно мати усі закладені у нього корисні властивості, бо задля цього створювалося.

Але, наприклад, розробники комп’ютерних технологій навряд чи могли на початку

роботи передбачати у що перетвориться за такий короткий час їхнє дітище, які масш-

таби прийме, та які зміни потягне за собою у сфері зв’язку, обміну інформацією та її

обробки, або взагалі керування будь-якими складними системами, та які кошти на це

будуть витрачені. Тому слід зазначити, що корисні властивості будь-якого об’єкту як

по широті спектру складових, так і по глибині розробки можливостей використання

кожної з них обмежені, головним чином, існуючим рівнем науки і техніки, тобто на-

шими знаннями щодо властивостей об’єкту та вмінням їх використовувати.

Крім цього, важливо додати, що існуючі властивості відділяються від можливих

так само, як можливі (тобто відомі, але не втілені) відділяються від гіпотетичних.

Перетворення гіпотетичних властивостей у можливі потребує фундаментальних

досліджень, часу кваліфікованих фахівців, ризикованих інвестицій і не завжди на-

дає очікувані результати. Перехід від можливих властивостей до існуючих потребує

прикладних досліджень, впровадження — то знов часу та інвестицій. Це внутрішня

структура будь яких властивостей об’єкту, який є їх носієм і які не існують без нього.

Різниця між об’єктом та носієм у тому, що не кожен носій стає об’єктом чиєїсь оцін-

ки, хоча може при цьому бути лише об’єктом досліджень або чиєїсь зацікавленості.

До того ж об’єкт є сукупністю носія та його властивостей. Іноді існує потрібність роз-

діляти носій та його властивості. Так виробнику засобів виробництва важливо визна-

чити собівартість своєї продукції, то він якраз і відділяє характеристику носія (собі-

вартість його виготовлення) від його експлуатаційних властивостей, які при продажу

вплинуть на прибуток продавця, але не на собівартість товару.

Оскільки властивості, як розглянуто вище, відрізняються у залежності від корис-

ності для оцінювача (у кожному випадку до уваги приймаються лише ті властивості,

які цікавлять суб’єкт оцінки), рівня втілення (існуючи, можливі, гіпотетичні), рівня

використання (реалізовані та нереалізовані) та доцільності створення властивостей,

які не використовуються взагалі або використовуються частково (резерв та надлишок)

має сенс об’єднати їх у взаємозв’язку як комплекс одночасно існуючих властивостей

під назвою «потенціал». Крім того, за таким підходом слід виділити структурні скла-

дові об’єкту, які мають важливі для оцінювача власні характеристики, у тому складі

й вартісні. Одразу треба вказати, що гіпотетичні властивості звичайно не оцінюються

при продажу й цікавлять тих, хто займається фундаментальними дослідженнями.

Структурні складові об’єкта — являють собою сукупність носія та його властивос-

тей які диференціюються у залежності від рівня втілення (існуючий потенціал та по-

тенціал розвитку), рівня використання (реалізований та нереалізований) та доцільності

існування потенціалу який не використовується (резерв та надлишок). Вказана струк-

тура єдина і властива будь-якому виду об’єкта при визначенні різних видів потенціалу.

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

З огляду на вищесказане, ми пропонуємо розглядати структуру об’єкту, як су-

купність носія та потенціалу у відповідності зі схемою, наведеною на рис. 1.3. Дана

схема дозволяє показати структуру об’єкту оцінки, структуру потенціалу і його

взаємозв’язок з носієм та його структурними елементами.

¬ÍËÎÅÍÎËÈÌÅÆ»¿É½É¼oÅÍ»ÚÅÌÎÅÎÊÈÉÌÍÈÉÌÚÍ»ÄÉ¾ÉÊÉÍÀÈÑ»ÆÎ



®ÍÑÄÌÕ¿ÊÍÀrÉÑÒ

ÐÌÒÝÖÇÈÎÍÑÄÌÕ¿Ê



¬ÍÐÈ

ÎÍÑÄÌÕ¿ÊÒÑ¿

ÈÍÂÍÄÊÄËÄÌÑÇ

¬ÄÏÄ¿ÊÆÍÁ¿ÌÇÈ

ÎÍÑÄÌÕ¿Ê

 

e J

¯Ä¿ÊÆÍÁ¿ÌÇÈ

ÎÍÑÄÌÕ¿Ê

ÏÄÆÄÏÁ Ì¿ÃÊÇ×ÍÉ



®ÍÑÄÌÕ¿Ê

ÏÍÆÁÇÑÉÒ

Рис. 1.3. Структура об’єкта як сукупності носія та його потенціалу

Користуючись цим підходом, ми можемо далі сформувати понятійний апарат

щодо визначення сутності економічної категорії «потенціал». Підприємство, не як

юридична особа, а як виробнича система, властивості якої потрібно дослідити та

оцінити, складається з ресурсів — технічного, сировинного, фінансового, трудового,

інформаційного, таке інше [45, 68, 69, 79, 105, 174, 175], організованих на існуючій за-

конодавчій базі за допомогою певної системи керування у цілісний об’єкт. Відніміть

щось, і це вже не виробництво, а купа ресурсів, які можна лише продати, або викорис-

тати для створення нової виробничої системи. Тому не слід стверджувати, що підпри-

ємство має ресурси –воно з них складається. Це ще раз підтверджує, що й ресурс не

потенціал, оскільки підприємство, як сукупність усіх видів ресурсів — від технічних

до інформаційних, або управлінських — не є потенціалом, а лише його носієм.

Ми пропонуємо розглядати носій (за собівартістю створення) лише як результат

попередньої праці, не пов’язаний з ринком збуту продукції або нерухомості напря-

му, а лише через свій потенціал, обмежений умовами господарювання. Навіть якщо

носій є природними ресурсами, їх було потрібно розвідати, провести дослідження на

можливість використання, встановити характеристики, облаштувати родовище, про-

класти комунікації, тобто докласти праці.

Якщо виходити з того, що потенціал — це внутрішня властивість будь-якого

об’єкту або його елементу проявляти себе відносно зовнішнього середовища, то мож-

на дати наступне визначення потенціалу, який вже втілено і який принципово можна

використовувати без того, щоб цілеспрямовано змінювати носій (цілеспрямовано,

оскільки у ході експлуатації від підлягає фізичному або моральному зносу й тому

змінюється і сам, незалежно від бажання власника):

Існуючий потенціал — корисна або шкідлива властивість будь-якого носія штучно-

го чи природного походження проявляти себе щодо зовнішнього середовища, яка прин-

ципово може бути використана (або нейтралізована) зацікавленим суб’єктом для до-

сягнення певної мети без цілеспрямованих змін у структурі та масштабах такого носія.

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

Частіше за все, існуючий потенціал використовується не повністю [51, 56, 105,

174, 175]. Це стосується як підприємства (штучного складного носія), так і будь-

якого окремо узятого елементу цього носія. Звісно, ефект синергії [121] не збільшує

ні окремих елементів, ні їх потенціал, він, як правило, додає нові властивості їх су-

купності, об’єднаної зв’язками до цілого об’єкту, як от підприємство може виготов-

ляти продукцію у завданому обсязі, асортименті та якості, хоча окремо ніякий його

складовий елемент цього не може. При цьому збільшується вартісна оцінка потенці-

алу цілісного об’єкту у порівнянні з арифметичною сумою вартісної оцінки потенці-

алів складових елементів. Тим не менш, за багатьма причинами властивості окремих

елементів у складі носія використовуються не повністю [56]. Це може бути нестача

якогось часткового елемента — обладнання, кадрів, сировини, енергії, тощо, або дріб-

нішого часткового елементу у їх складі, такого як верстат, або його характеристик, як

от недостатня висота у центрах для токарного обладнання, щоб забезпечити обробку

валів великого діаметру. У результаті буде обмежуватись проява властивостей інших

елементів і потенціал усього об’єкту оцінки — підприємства.

Реалізований потенціал — потрібна частка або увесь існуючий потенціал будь-

якого носія штучного чи природного походження, що вже використовується зацікав-

леними суб’єктами для досягнення певної мети на момент оцінки.

У такому трактуванні реалізований потенціал визначається часткою властивості

об’єкта, яка використовується на момент оцінки, а невикористаний являє собою суму

запланованого власником резерву, який може дорівнювати й нулю, і незатребуваних

(у чинність обмеженості ринку, нестачі коштів для реалізації або відсутності відпо-

відних фахівців) властивостей носія. Щоб існуючий потенціал став реалізованим,

мало того, щоб ці властивості носія були потрібні відповідному ринку, така реаліза-

ція майже завжди потребує одночасних або поточних витрат. Навіть якщо носій по-

тенціалу — якась ідея, нематеріальний актив, реалізація цього потенціалу найчастіше

буде пов’язана з витратами на розповсюдження, підтримку, рекламу, впровадження,

внесення коректив. Звідси випливає, наступне:

Нереалізований потенціал — частка або увесь існуючий потенціал будь-якого но-

сія штучного чи природного походження, що не використовується на момент оцінки

за внутрішніми або зовнішніми причинами й існування якого доцільно лише як тим-

часове становище, або як резерв.

Нереалізований потенціал може виникати як сезонне явище, як от у сільському

господарстві, він може перетворитися із реалізованого потенціалу в нереалізований

внаслідок конкурентної боротьби, коливань попиту та пропозицій. Таким чином, не-

реалізований потенціал — величина непостійна, й визначати її слід з урахуванням

характеру виробництва. Іноді це мусить бути середня оцінка за звітний період, іноді

за виробничий цикл, а за умов стабільної роботи підприємства — на дату оцінки.

Причини виникнення нереалізованого потенціалу потребують аналізу й там, де

це можливо, він підлягає реалізації, оскільки його підтримування теж потребує ви-

трат, що буде розглянуто у наступному розділі. У тому разі, коли технологія, або умо-

ви безпеки, або сезонні коливання (наприклад, у переробній промисловості харчової

галузі) потребують наявності нереалізованого потенціалу «про запас», у плановому

порядку створюється резерв:

Резерв у складі нереалізованого потенціалу — частка нереалізованого потенціа-

лу будь-якого носія штучного або природного походження, яка існує, але не викорис-

товується (у часі або у вимірі даної властивості) за рішенням власника в залежності

Розділ 1. Потенціал підприємства, сутність і структура

від зовнішніх та внутрішніх умов. Щодо підприємства, то це умови виробництва і

реалізації продукції.

Слід відрізняти резерв частини ресурсу (носія) та частини його властивості (по-

тенціалу). Звичайно, резерв частини ресурсу визначається для матеріалів, які після

використання втрачаються без повернення. Іноді на підприємствах стратегічного

значення створюється так званий «держрезерв», який повинен забезпечувати стра-

тегічні інтереси держави на час екстремальних ситуацій, як от стихійні лиха, війна,

кризові становища. Якщо законом не передбачено компенсації за підтримку дієздат-

ності такого резерву, підприємство несе збитки, а резерв втрачає корисні властивості.

Коли потреба у резерві зникає або ресурс втрачає потрібні властивості, він частіше за

все переходить до надлишку нереалізованого потенціалу, або реалізується:

Надлишок нереалізованого потенціалу — це його частка, яка не може бути вико-

ристана за тимчасово або постійно існуючих умов, і не є спеціально створеним резер-

вом. Для підприємства це умови виробництва і реалізації продукції, за якими надли-

шок може збільшуватись до розміру існуючого потенціалу або зменшуватись до нуля.

Слід додати, що цей структурний елемент потенціалу може набувати іншого зміс-

ту у залежності від виду потенціалу або від цілей суб’єкта оцінки. Так, наприклад,

якщо їдеться про податковий потенціал, де суб’єктом оцінки є держава, то існуючий

потенціал відображує властивість підприємства платити певний обсяг податків згід-

но діючого законодавства та отриманого обсягу прибутку, додаткової вартості та ін-

ших. Держава може зробити резерв у цьому плані й не використовувати існуючий

податковий потенціал повністю. У цьому разі резерв виглядає як пільги для підпри-

ємства, створені державою для підтримки важливих у економічному або соціальному

плані виробництв. З іншого боку, ми маємо приклад щодо повернення державою ПДВ

підприємствам, які працюють на експорт. Держава не збиралася підтримувати ці під-

приємства таким чином, але недоліки законодавства призвели до того, що з’явився не

резерв, а якраз надлишок нереалізованого потенціалу, що зашкодило бюджету.

Виходячи з того, що об’єктом оцінки може бути не лише підприємство, а й окремі

елементи його носія, надлишок нереалізованого потенціалу відносно них теж змінює

свій вигляд. Так, наприклад, у період застою характерним було перевищення кіль-

кості робочих місць, яку забезпечували основні засоби, над кількістю робітників. З

переходом до ринку ситуація змінилася кардинально, і надлишок робочої сили опи-

нився на ринку праці. Тобто у цьому разі до надлишку нереалізованого потенціалу

призвели структурні зміни окремих елементів носія потенціалу підприємства. Таким

чином, не тільки зміст, але й причини виникнення надлишку відрізняються в залеж-

ності від співвідношення потрібного та наявного рівня властивостей функціональних

елементів об’єкта та суб’єктів відповідних ринків. Властивості функціональних еле-

ментів у свою чергу залежать від співвідношення властивостей часткових елементів,

що входять у їх склад. Це внутрішні причини, які обмежують сам потенціал об’єкту

в цілому, тоді як зовнішні обмежують використання вже існуючого загального по-

тенціалу підприємства. У першу чергу це вплив ринків, оточуючої інфраструктури,

законодавства тощо (рис. 1.4). На схемі наведено співвідношення рівня потенціалу

трьох функціональних елементів носія Ф4, Ф6, Ф8 (хоча, звісно, таких елементів для

машинобудівного підприємства можна виділити більше), з яких найменший обмеж-

ує загальний потенціал підприємства (ПП). Так само, щоб не ускладнювати схеми,

вказано лише кілька з множини зовнішніх факторів, обмежуючих рівень використан-

ня існуючого потенціалу підприємства для трьох характерних випадків:

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

Потенціал функціональних елементів носія

Зовнішні

обмеження

По сировині

По збуту

По енергетиці

По збуту

По енергетиці

По збуту

Ф6

Ф8

Ф4

— існуючий потенціал підприємства

— потенціал, що використовується

Рис. 1.4. Схема обмежень потенціалів функціональних систем (на прикладі систем Ф4, Ф6, Ф8)

та загального потенціалу підприємства