228
Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»
Якщо звернутися до Методики № 1891, то вона взагалі відносить до «економіч-
ного зносу» усе що веде до зменшення вартості: «У разі коли в процесі продажу ціна
продажу орендованого нерухомого майна зменшилася порівняно з його початковою
вартістю, покупець сплачує кошти за державну частку в об’єкті приватизації, яка
дорівнює фактичній ціні продажу орендованого нерухомого майна, скоригованій з
урахуванням питомої ваги державної частки у ньому, визначеній у процесі оцінки.
Втрата вартості орендованого нерухомого майна в процесі такого продажу визнаєть-
ся його економічним зносом» [26]. Таким чином, тут все складається до купи: і фізич-
ний знос, і розукомплектування обладнання, і крадіжки майна, і коливання ринкових
цін (за МСО це послаблення активу), і все, що призвело до зменшення вартості май-
на — це економічний знос. Взагалі, коли йдеться про приватизацію, то економічне
обґрунтування оцінки майна, як правило, не достатнє.
Стосовно проблем виділення окремих видів зносу та його оцінки, іноді буду-
ють інші класифікації [131, 174], за якими виділяється матеріальний знос, як втра-
та корисних властивостей, під впливом природних явищ, експлуатації та зовнішніх
факторів (аварій, перевантажень, стихійних лих, ін.), та техніко-економічне старіння
внаслідок втрати об’єктом конкурентоспроможності, яке поділяється на три види:
технологічне, функціональне та економічне (зовнішнє). Автори чомусь стихійні лиха
відносять до зовнішніх факторів, а не до природних явищ, так само як і переванта-
ження, які звісно ж виникають у ході експлуатації. Але справа не в цьому, а у тому, що
вказані види зносу відповідають класичному поділенню на фізичний та моральний
знос, який вивчається за курсом економіки та економічної теорії, і автори [174, с. 148,
149] вже наступної сторінки переходять до звичного «фізичного» зносу.
На наш погляд, проблема й так досить складна, щоб вносити додаткові склад-
ності. І якщо технологічне та функціональне старіння майже співпадає з моральним
зносом першого та другого роду, то економічне (яке приблизно так само трактується
й Стандартом) навряд чи можна віднести до зносу, особливо якщо мова йде про об-
ладнання. Коливання попиту та пропозиції можуть не тільки знизити вартість, але
й підвищити, після кризи настає етап розвитку, то як же тоді визначати цей «анти
знос»? Законодавство теж змінюється не само по собі, екологія страждає не стільки
від обладнання, як від шкідливих відходів, яких можна й позбутися, але це вже не є
чисто зовнішніми факторами. Міжнародний стандарт оцінки МСФО 36 (Impairment
of Assets) називає цей процес «Знецінення активів», або «Ослаблення активів» і не
визнає яким-небудь видом зношування, теж вказуючи, що при зміні умов може від-
буватися як зменшення, тобто «ослаблення», так і підвищення вартості активів [117].
Моральний знос виникає головним чином за таким фактором, як науково-
технічний прогрес, який змінює техніку, технологію, матеріали, й через них посилює
тиск на зовнішнє середовище та формує нові суспільні потреби (у тому числі й щодо
екології). Виходячи зі сказаного, не слід у ході оцінки двічі враховувати співвідно-
шення попиту та пропозиції — за первинною оцінкою (як економічний знос) та за
результатом торгу з конкретної угоди, тим більш, що з моменту оцінки ринкова ситу-
ація може дуже швидко змінитися (не те що моральний знос, рівень якого залежить
не тільки від появи нової техніки, а й від її кількості у вільному продажу). І якщо
оцінка машин та обладнання є часткою загальних економічних процесів, треба ко-
ристуватися єдиною термінологією, розвивати та улагоджувати спільні підходи до
класифікацій.