Бачевський Б. Є., Заблодська І.В., Решетняк О.О. Потенціал і розвиток підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

201

Розділ 5. Оцінка вартості машин і обладнання

При оцінці машин і встаткування необхідно також враховувати ступінь ремон-

топридатності оцінюваних об’єктів, і не тільки технічну можливість ремонту, але й

доступність необхідних запасних частин, оскільки для машин і обладнання, знятих

з виробництва, з часом припиняється й випуск запчастин. Крім того, швидка зміна

моделей та модифікацій машин та обладнання у процесі їх виробництва не дає змоги

скласти достатню базу даних для порівняльної оцінки та обмежує можливості ви-

користання середніх цін на типові представники тієї чи іншої групи обладнання або

індексів середніх цін.

Досить складною є оцінка спеціального (нестандартного) обладнання, яке не має

прямих аналогів на ринку, та й собівартість устаткування власного виробництва не

відображає його ринкової вартості. Взагалі, машини й устаткування наступних поко-

лінь не завжди повторюються як близькі аналоги, що значно ускладнює визначення

вартості їх відтворення. В цих випадках розглядається вартість заміщення, або (при

відсутності аналогів) визначається ціна за індексними методами, що, як розглядало-

ся вище, теж має свої обмеження.

4. Оцінка рухомості потребує врахування комплектності об’єкту у набагато біль-

шій мірі, ніж це необхідно за оцінкою нерухомості. Відсутність електричної армату-

ри, віконного та дверного облаштування, водопроводу легко компенсується, оскільки

таке обладнання є поширеним та одноманітним, тоді як відсутність складного при-

ладу унікального устаткування може звести його ціну до ціни металобрухту. Слід

також враховувати, що функції, які виконує нерухомість, не такі різноманітні, як

функції машин та обладнання, до того ж, як правило (особливо у машинобудуванні),

вимоги до дотримання встановлених показників функціонування рухомості — вище.

5. Різниця у строках економічного життя рухомих та нерухомих об’єктів як пра-

вило дуже велика. З цим пов’язано багато відмінностей у врахуванні фактору часу.

Виробник рухомого майна у ціну виробів включає вартість гарантійного обслугову-

вання та після-продажного супроводу. При перепродажу ці гарантії, частіше за все,

втрачаються, то ціна знижується. Нерухомість має довший строк корисного викорис-

тання й наприкінці цього строку лише за особливо важливими об’єктами, такими, як

висотні будинки, мости, греблі та інші споруди, можливо встановити їх виробника.

Такий факт як банкрутство будівельної фірми, ніяк не вплине на ціни перепродажу

об’єктів, які вони побудували. Тоді як залишки продукції верстатобудівного підпри-

ємства в аналогічній ситуації втратять в ціні. Крім того, необхідно враховувати ста-

дію життєвого циклу об’єкта оцінки й об’єкта-аналога, оскільки в машинобудуванні

зміна поширених моделей, звичайно, настає кожні три-п’ять років. З цієї причини

виникає необхідність застосування великої кількості поправок до вартості аналога.

6. Великий вплив на процес оцінювання рухомого майна оказує порівняно нижча

вартість його окремих об’єктів поряд з об’єктами нерухомості (верстат та доменна

піч, складний обробляючий центр або комплекс споруджень хімічного комбінату).

У зв’язку з цим, виробники верстатів, силових машин, обладнання мають можли-

вість провадити дуже різноманітну стратегію ціноутворення, тоді як ціни побудови

об’єктів нерухомості, як правило, знаходяться у більш вузькому діапазоні, оскільки

виробники не можуть дозволити собі занизити ціни на свою продукцію в цілях ство-

рення певної ринкової кон’юнктури та тиску на конкурентів. Виходячи з цього, метод

порівняння аналогів щодо нерухомості дає більш реальний результат ніж відповідно

до рухомих об’єктів.

202

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

7. Оцінку вартості машин і встаткування за витратним і порівняльним підходом

ускладнює висока питома вага імпортного устаткування як у складі ОВФ вітчизня-

них підприємств, так і у ринковому продажі. Вітчизняні й імпортні машини не по-

рівняні за технічним рівнем, за якістю, за можливостями ремонту та обслуговування,

а також за цінами, які не відповідають відмінностям у якості. Крім того, потрібно

враховувати вплив чинного митного законодавства на вартість імпортного товару, у

тому числі машин та обладнання, тим більш, що зміна митної й протекціоністської

політики відносно окремих країн-експортерів істотно міняє ціни на імпорт.

8. Ринок нерухомості більш одноманітний, як за об’єктами купівлі-продажу, так і

за характеристиками виробників нерухомого майна, його покупців та продавців, що

створює умови для розробки ефективної бази порівняння з обмеженою кількістю ді-

ючих суб’єктів. Наявність великого різноманіття видів, класів, моделей машин та об-

ладнання, виробників, продавців та покупців, вимоги яких до однієї і тієї ж машини

можуть дуже різнитися, значно ускладнює застосування порівняльного підходу. Слід

додати, що нерухомість експлуатується у мало змінних умовах, тоді як умови експлу-

атації машин та обладнання, для яких вони придбані, можуть дуже різнитися, одна й

та ж сама машина може повністю відповідати умовам одного технологічного процесу

та не відповідати умовам іншого, і це не може не вплинути на кінцеву ціну угоди при

купівлі обладнання на вторинному ринку.

Типові види оцінки машин і обладнання з часткою державного майна регламен-

тується відповідною методикою [26], згідно якої метою оцінки може бути:

— приватизація (корпоратизація);

— створення підприємств (господарських товариств) на базі державного та ко-

мунального майна, а також майна господарських товариств з державною част-

кою (часткою комунального майна) у статутному фонді та у разі відчуження

такого майна у випадках, встановлених законодавством, крім випадків відчу-

ження майна згідно із Законом України «Про правовий режим майна у Зброй-

них Силах України» (1075-14);

— визначення вартості внесків учасників (засновників) господарських товариств

у разі, коли до статутних фондів зазначених товариств вноситься державне

(комунальне) майно, майно господарських товариств з державною часткою

(часткою комунального майна) у статутному фонді;

— визначення вартості цілісних майнових комплексів господарських товариств,

до статутних фондів яких вноситься державне (комунальне) майно;

— виділення або визначення часток майна у спільному майні, в якому є держав-

на (комунальна) частка;

— застави державного та комунального майна, а також майна господарських то-

вариств з державною часткою (часткою комунального майна) у статутному

фонді;

— повернення об’єктів приватизації у державну власність, у тому числі за рішен-

ням суду.

Оцінка майна фізичних та юридичних осіб може бути пов’язана з операціями

розподілу майна, купівлі-продажу (при ліквідації підприємства, скороченні обсягів

виробництва, зміні виду діяльності чи продукції, виведенні за технічним переозбро-

єнням обладнання, скорочення запасів та незавершеного будівництва), дарування,

спадкування, безоплатної передачі, страхування, застави, оренди, ліквідації зношено-

203

Розділ 5. Оцінка вартості машин і обладнання

го обладнання, переоцінки з визначенням зносу, визначення бази нарахування амор-

тизації, оцінка як вартості внеску до статутного фонду, визначення витрат за інвести-

ційними проектами та інше.

В практиці оціночної діяльності у залежності від складу оцінюваного об’єкту та

аспекту оцінки розрізняють наступні види оцінки [56, 105, 174]:

1. Оцінка машин і обладнання, як часткових елементів, для цілей діагностики

функціональних систем цілісного об’єкту. Виконується власником чи покупцем (або

за їх дорученням) у ході планування вартості заходів, спрямованих на підтримку в

робочому стані та подальший розвиток машин і обладнання. Сама діагностика ви-

конується за частковими елементами функціональних систем у специфічних нату-

ральних та вартісних одиницях виміру. Вартість окремих функціональних систем не

розраховується. Вартість часткових елементів буде впливати на розмір витрат, необ-

хідних для відшкодування їх морального та фізичного зносу. Обов’язковою вимогою

до діагностики є аналіз зміни процесів у часі.

2. Оцінка машин і обладнання в складі основних фондів та оборотних засобів з

урахуванням зносу. Така оцінка може реалізуватися як:

Один з етапів оцінки вартості підприємства в цілому. Така оцінка виконується

у тих випадках, коли немає повного аналогу для оцінки підприємства загалом. Для

оцінки універсального обладнання поширених моделей можливо застосування по-

рівняльного підходу. Спеціальне та унікальне обладнання може оцінюватися за ре-

зультатним, рідше — за витратним підходом.

Складова частина процедури переоцінки основних фондів для потреб бухгалтер-

ського та податкового обліку. Це дуже формалізована процедура, яка в купі з індекса-

цією основних засобів призвела до викривлення реальної вартості окремих об’єктів

основних фондів, в першу чергу, нерухомості. Щодо машин та обладнання, то пере-

оцінка в умовах кризи стає необхідним елементом регулювання їх вартості, оскільки

фінансові ресурси більшості великих промислових підприємств не дозволяють замі-

нити повністю амортизовані об’єкти, то їх експлуатація подовжується з переоцінкою.

Складова частина процедури розподілу майна колективної власності з виділенням

відокремлених підрозділів або самостійних підприємств. У цьому випадку має зна-

чення не стільки абсолютна величина оцінки (ціна одиниці), як правильне співвідно-

шення оцінки вартості окремих елементів. Взагалі, у таких випадках оцінюються не

окремі одиниці, а технологічні комплекси, що складаються з агрегатів, машин, вбудо-

ваних транспортних і допоміжних пристроїв з урахуванням зв’язків окремих елемен-

тів та інженерно-технічної інфраструктури виділеного фрагменту у часі та просторі.

Це необхідно з тієї точки зору, що така складна система, за рахунок синергії, придбає

додаткові властивості, що теж потребують оцінки. Такі комплекси виділяються за

єдністю принципу технології обробки (ланка), за участю у єдиному технологічному

процесі (лінія) або за комплексом усіх операцій виготовлення кінцевої продукції (ви-

робництво). У даному випадку має місце «системна оцінка» або «оцінка виробничо-

технологічних систем» [51, 105].

3. Оцінка окремих одиниць та зв’язаних комплексів машин і обладнання для

встановлення ціни роздрібного продажу. Така оцінка використовується у тих випад-

ках, коли підприємство як цілісний об’єкт не в змозі виконувати основну функцію з

випуску готової продукції з належним прибутком, тоді як окремі часткові його еле-

менти (машини та обладнання) ще придатні до виконання своєї часткової функції,

204

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

або при виведенні з експлуатації окремого обладнання за невідповідністю вимогам

виробництва. Найчастіше вказана оцінка виконується по окремим інвентарним оди-

ницям, якщо підприємство ще функціонує, або виконується для продажу «розси-

пом», без врахування попереднього засобу використання. Інколи таким чином визна-

чається ринкова вартість окремих видів машин і обладнання з метою здачі в оренду,

під заставу й таке інше. З оцінкою складної техніки зв’язана також проблема оцінки

цієї техніки не тільки в цілому, як однієї інвентарної одиниці, але й по вузлам та агре-

гатам, які окремо на бухгалтерському обліку підприємства не знаходяться.

Оцінка парку машин і обладнання загалом, як частини основних фондів, як пра-

вило, застосовується у тих випадках, коли точність визначення немає великого зна-

чення (наприклад, для нарахування амортизації за відповідними нормами для гру-

пи у обліку). Така оцінка майже непридатна для визначення реальної ціни продажу

устаткування, тому оцінюється кожен окремий об’єкт.

Останнім часом усе частіше реалізуються міжнародні угоди з купівлі-продажу не

тільки такої готової продукції як машини, обладнання але й майна, що було у вжитку.

При здійсненні міжнародних угод купівлі-продажу майна не можна користуватися

лише Національним законодавством з оцінки, оскільки міжнародні стандарти вико-

ристовують показники, які відмінні не тільки за назвою але й за змістом. Затвердже-

ним текстом Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) є той, котрий

виданий МКСФО англійською мовою. За цим документом визначається [117]:

Чиста вартість реалізації — це розрахункова продажна ціна в ході звичайного

бізнесу за винятком витрат на завершення об’єктів й кошторисних витрат, необхід-

них для здійснення продажу (МСФЗ 2). Чиста вартість реалізації використовується

тільки в контексті МСФЗ 2 («Запаси»), і для умов України буде ототожнюватися з

ринковою вартістю за винятком витрат по реалізації, коли виконуються всі вимоги

визначення ринкової вартості. Зокрема, це умова забезпечення достатнього часу для

повного здійснення угоди по ринковій вартості.

Ринкова вартість — «номінальна вартість» до відрахування витрат по реалізації.

Інвестиційне майно являє собою майно (земельна ділянка або будова, або частина

будови, або й те, й інше), що тримають (власник або орендар за умовами фінансової

оренди) з метою одержання орендних платежів, приросту вартості капіталу, але не

для:

— використання у виробництві або поставках товарів або послуг або для адміні-

стративних цілей;

— продажу в ході звичайного бізнесу.

Інвестиційне майно підлягає обліку в індивідуальному порядку відповідно до

МСФЗ 40 і відповідає тим же ознакам, що й інші не поточні або довгострокові акти-

ви у балансовому звіті. За винятком випадків, коли підприємство вибирає витратну

модель обліку, воно також повинне розкрити справедливу вартість інвестиційного

майна. Є дві відмінності в обліку інвестиційного майна відповідно до моделі справед-

ливої вартості:

1. На нього не нараховується амортизація.

2. Зміни справедливої вартості включаються у звіт про прибутки й збитки, а не в

прибуток від переоцінки.

У зв’язку з переліченими типовими видами оцінки, звичайно розглядають процес

локалізації об’єктів. Під локалізацією машин і встаткування розуміється виділення

205

Розділ 5. Оцінка вартості машин і обладнання

первинних об’єктів оцінки, від найдрібніших до агрегованих комплексів. Як прави-

ло, у якості таких беруться окремі інвентарні одиниці, виявлені й оприбутковані в

процесі останньої інвентаризації майна розглянутого підприємства або безпосеред-

ньо в ході оцінки (так звана оцінка «розсипом»). Однак, залежно від цілей, мотивів і

масштабів роботи первинними об’єктами оцінки можуть виступати й так чи інакше

скомпоновані групи інвентарних одиниць (групова оцінка).

Окремі інвентарні одиниці можуть об’єднуватися у групи, в яких виділяється

об’єкт, як типовий представник, що найкраще репрезентує відповідну групу за осно-

вними параметрами. Результат його оцінки поширюються на групу. Якщо типовий

представник обрано правильно, помилка при визначенні ринкової ціни будь-якої

одиниці у групі буде незначною. Даний підхід знижує трудомісткість процесу оцінки.

Системна оцінка у якості первинних об’єктів передбачає виділення комплексів

обладнання, об’єднаних за технологією виробництва у поточні, прямоточні, автома-

тичні лінії, центри обробки, ланки виконання однорідних процесів обробки тощо.

Вибір первинного об’єкта оцінки суттєво впливає на результати оцінки.

Оцінка, виконана з урахуванням часткового потенціалу окремих машин та оди-

ниць обладнання, групи таких об’єктів, комплексу машин у комплексі з діагности-

кою функціонального потенціалу системи виробництва підприємства в цілому, може

підвищити обґрунтованість визначення ціни таких об’єктів продажу, як машини та

обладнання, за будь-якою ситуацією оцінки, її типу та цілей у порівнянні з традицій-

ними методами.

206

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

5.2. Методи оцінки машин і обладнання

Основні питання:

Державне регулювання оціночних процесів щодо машин та обладнання;

Дохідний, витратний, порівняльний та змішаний підхід до оцінки;

Методи оцінки машин та обладнання;

Вибір об’єкта для порівняння цін;

Визначення ціни за укрупненими нормативами собівартості.

Розглянуті особливості машин та обладнання, як частки рухомого майна, обу-

мовлюють також особливості застосування існуючих підходів та методів оцінки.

Державне регулювання оціночних процесів щодо машин і обладнання стосується,

в першу чергу, приватизаційних процесів та загальних принципів і термінології не-

залежної оцінки.

Державне регулювання для приватизаційних процесів та оцінка майна з долею

державної власності на цей час відбувається згідно Постанові від 10 грудня 2003

р. № 1891 «Про затвердження Методики оцінки майна» із змінами і доповнення-

ми, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2005 року

№ 904.

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну

діяльність» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 9 вересня

2004 року № 1992-IV та Національний Стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна

і майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 1440

встановлюють загальні засади незалежної оцінки. Стосовно таких об’єктів як маши-

ни та обладнання вони не вміщують конкретних вказівок, але встановлюють вимоги

до такого важливого в цих питаннях показника, як знос.

Національний стандарт № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів» від 29 листо-

пада 2006 р. № 1655 також не надає окремих рекомендацій щодо оцінки машин та об-

ладнання, обмежуючись вказівкою щодо використання звичайних підходів (доход-

ного, витратного, порівняльного), які можуть бути застосовані до окремих об’єктів

цілісного майнового комплексу що виділяються з його складу.

Оцінка за Методикою, затвердженою постановою № 1891, побудована на співвід-

ношенні нормативного (залежно від класифікації) та фактичного строку корисного

використання, тому враховує лише рівень зносу об’єкта, як розрахункового коефіці-

єнту придатності машин та обладнання відносно до його первісної вартості.

Оціночна вартість зношеного основного засобу визначається «шляхом множення

його первісної вартості на коефіцієнт придатності. Коефіцієнт придатності (К

пр

) роз-

раховується за формулою:

пр

, (5.1)

де С

— очікуваний строк корисного використання основного засобу від дати оцінки,

у місяцях;

— загальний строк експлуатації основного засобу залежно від класифікації, у

місяцях» [26].

207

Розділ 5. Оцінка вартості машин і обладнання

Значення показника С

, залежно від встановленої класифікації основних засобів,

дорівнюють для: будинків, споруд та передавальних пристроїв — 480 місяців; машин,

обладнання та транспортних засобів — 96 місяців; інструментів, приладів — 60 місяців;

меблів — 120 місяців; інших об’єктів — 108 місяців. За результатами переоцінки повніс-

тю зношених (амортизованих) за даними бухгалтерського обліку основних засобів ко-

місія з приватизації в п’ятиденний строк від дати надання підприємством вихідних да-

них складає акт переоцінки. Акт переоцінки надається підприємству для відображення

даних переоцінки в передавальному балансі та подання його комісії з приватизації. Акт

оцінки майна подається державному органу приватизації не пізніше, ніж за десять ка-

лендарних днів до дати завершення підготовки та затвердження плану приватизації.

Таким чином, вказана методика побудована на середньостатистичних даних і ви-

ходить з того, що повністю амортизоване обладнання ще повинно використовуватись

що найменш дев’ять років. Обґрунтування вказаних нормативів не наводиться, але

ясно, що таке співвідношення строків корисного використання та норми амортизації

занадто умовне і відображує кризовий стан економіки, за яким замінити зношене об-

ладнання немає чим. Вказана методика не може слугувати навіть приблизною осно-

вою для визначення ринкової вартості основних засобів як амортизованих повністю,

так і частково, вже хоча б тому, що деякі об’єкти неодноразово дооцінювалися, та їх

амортизація подовжувалася.

Для незалежної ринкової оцінки машин і обладнання, як і для оцінки нерухо-

мості, застосовуються ті самі підходи [19, 26, 37, 83]: порівняльний, витратний, до-

хідний, але методи відрізняються від тих, що використовуються при оцінці об’єктів

з державною долею майна. Є специфіка використання вказаних методів також у по-

рівнянні з оцінкою нерухомості.

На відміну від нерухомості, для якої доходний метод є найбільш прийнятним, у

ході оцінки машин і обладнання перші два підходи мають більше значення, та забез-

печують більший рівень обґрунтованості визначення ринкової ціни. Дохідний підхід

стосовно оцінки як нових так і зношених машин та обладнання потребує врахування

занадто великої кількості випадкових факторів внаслідок великої різноманітності

можливих напрямків найкращого використання оцінюваного засобу, майбутніх умов

його функціонування, рівня морального зносу та інше. Основні проблеми при вико-

ристанні будь-яких підходів до оцінки майна виникають звичайно за нестачею надій-

ної та однозначної інформації. Кожний метод із зазначених підходів має свої вимоги

до інформаційного забезпечення та свою область найбільш ефективного застосуван-

ня, то машини й обладнання не є винятком.

Так, дохідний підхід, і зокрема метод капіталізації доходу, як достатньо ефектив-

ний при визначенні ціни підприємства в цілому або нерухомості, при оцінці машин

і встаткування придатний лише для «системної оцінки» (тобто оцінки системи ма-

шин, що виконують закінчений цикл виготовлення продукції), тому що потребує ви-

значення відповідного потоку доходів і витрат, які практично неможливо визначити

для окремої операції (оскільки неможливо врахувати умови майбутнього конкретно-

го робочого місця до продажу об’єкта). Але для повного циклу виготовлення виробів,

що може здійснювати лінія або ланка повної обробки вихідних матеріалів, це при-

пустимий метод визначення вартості.

Порівняльний підхід при оцінці машин і встаткування, як найбільш універсаль-

ний інструмент, забезпечує можливість оцінки будь-якого часткового елементу носія,

208

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

у тому числі: окремої одиниці обладнання, їх системи або комплексу за ознакою за-

кінченого циклу виробництва, чи усього парку обладнання підприємства загалом,

особливо, якщо підприємство невелике. Такі методи потребують визначення анало-

гів, але навіть якщо повних аналогів немає, можна застосувати систему поправок і

оцінка буде досить реальною. Вивчення динаміки цін пропозиції або статистики про-

дажів при визначенні вартості машин та обладнання на відповідному ринку в Укра-

їні на цей час може забезпечити формування інформаційної бази, й саме тому порів-

няльний метод є основним при оцінці машин і встаткування.

Порівняльний підхід, заснований на принципі підстановки або заміщення, за

яким покупець (інвестор) не заплатить за оцінюване майно більше, ніж коштує його

заміщення, тобто придбання на відкритому, вільному й конкурентному ринку анало-

гічного нового об’єкта. Так само це стосується об’єкта, що був у вживанні, з урахуван-

ням поправок на його фізичне й функціональне зношування й економічне старіння

[19]. Практичне застосування відповідних методів можливо за наявністю активного,

ефективно функціонуючого ринку й систематизованої інформації про його загаль-

ний стан та статистику угод купівлі-продажу рухомого майна.

Основні проблеми порівняльного підходу пов’язані з додержанням принципів ви-

користання потрібної інформації: повноти, достовірності, актуальності, відповідності

саме оцінюваному об’єкту. Одержання необхідної інформації за вказаними умовами

потребує створення баз даних з можливістю автоматичного підбору аналогів, поді-

бних оцінюваним об’єктам, з урахуванням ступеня розбіжності складу й чисельних

значень головних характеристик аналогів і оцінюваних об’єктів, з регулярним вида-

ленням застарілих та доданням нових даних.

Витратний підхід до оцінки вартості враховує психологічні особливості покупця,

засновані на сприйнятті споживчої вартості як продукту суспільної праці. За таким

поглядом, незважаючи на відмінності в якості, при всіх наявних розбіжностях учас-

ники ринку співвідносять вартість і ціну з витратами виробництва й реалізації. Тому,

при використанні витратного підходу, оцінювана вартість визначається шляхом пря-

мого або непрямого підрахунку всієї сукупності витрат, необхідних для виробництва

(відтворення) відповідного об’єкта. Слід відмітити, що за такою практикою іноді

продавці орієнтуються на балансову вартість, при визначенні якої до ринкової ціни

об’єкта додають вартість його доставки, установки (монтажу) по місцю використан-

ня, створення фундаменту, наладки, супутніх капіталовкладень по підведенню енер-

гозабезпечення, вентиляції тощо.

Для цілісного об’єкту або нерухомості це виправдано, але відносно машин та

обладнання, а наш погляд, цього робити неможна, якщо техніка продається «розси-

пом». Покупцю не потрібні а ні фундамент, а ні виробнича інфраструктура за старим

місцем експлуатації, тому він купує лише машини та обладнання. Він ще додасть усі

вказані витрати при постановці даної нерухомості на баланс власного підприємства.

Оцінювання рухомих об’єктів з усіма супутніми витратами для стаціонарної установ-

ки має сенс лише за умови, коли вони придбаються разом з нерухомістю, та будуть

експлуатуватися на тому самому місці, у тому самому або подібному технологічно-

му процесі. Але це вже системна оцінка, за якою буде враховано не просто вартість

кожного окремого елемента носія, а повну вартість комплексу машин та обладнання,

що виконує завершену технологічну обробку виробу, то для такої оцінки більш під-

ходить доходний метод.

209

Розділ 5. Оцінка вартості машин і обладнання

Цей підхід спирається на методи, що широко застосовуються у світовій практиці

та рекомендуються до використання Національними стандартами оцінки № 1, 2, 3.

За його реалізацією орієнтація на собівартість означає також врахування середнього

прибутку відповідно до характерного для даної групи виробів рівня рентабельності.

Основний недолік витратного підходу — відсутність врахування реальної корис-

ності об’єкта для конкретного покупця, оскільки він оперує абстрактною корисністю

взагалі даного виду виробів при встановленому рівні зносу. Саме тому у ході встанов-

лення умов угоди купівлі-продажу попередня оцінка, встановлена за даним методом,

часто коригується з урахуванням зацікавленості у її реалізації обох сторін.

Існують варіанти змішаного підходу, за якими може застосовуватися або метод

залишку для обладнання по аналогії з подібним методом щодо нерухомості [104], або

методи побудови статистичних моделей ціноутворення [131], що виражають залеж-

ність ціни об’єкта від складу й значень його технічних характеристик. Моделі такого

роду можуть бути багатофакторними або враховувати головний параметр, будувати-

ся як статична або динамічна модель, але за будь-якою побудовою повинні відобра-

жати об’єктивно існуючі залежності й визначати очікувану ціну при даному наборі

технічних характеристик, за даною кон’юнктурою ринку та за умовами конкретного

договору. Вплив ринкових факторів може бути враховано шляхом введення в модель

поправочних коефіцієнтів.

Вказані методи вміщують елементи порівняльного підходу, тому що отримана в

такий спосіб оцінка може розглядатися як ринкова вартість узагальненого (усеред-

неного) аналога оцінюваного об’єкта. Елементи витратного підходу проявляються як

врахування залежності між вихідними параметрами та витратами на їх створення, зо-

крема за методом питомих показників, що виражає стійку функціональну залежність

ціни від конкретного параметра. Результатний підхід реалізується тим, що вихідні ха-

рактеристики оцінюваного об’єкта якраз і забезпечують отримання бажаного резуль-

тату за усередненою оцінкою рівня реалізації принципу найкращого використання.

У зв’язку з тим, що кожний підхід і метод оцінки має не тільки достоїнства, але й

недоліки, для забезпечення більшої обґрунтованості й точності оцінки в загальному

випадку рекомендується [105, 131, 174] використання одночасно кількох методів з

подальшою статистичною обробкою отриманих різними підходами й методами ре-

зультатів.

Такі рекомендації базуються на уявленні, що теоретично результат оцінки по-

винен бути один — ринкова вартість, оскільки всі застосовані методи у всіх своїх

елементах ґрунтувалися на ринковій інформації [131]. З нашої точки зору, навіть

теоретично, враховуючи вірогідність похибки при визначенні кожної складової ал-

горитмів розрахунку, це неможливо. За тим же джерелом [131], у практичних роз-

рахунках ціна, отримана різними методами, практично завжди різна, й розходження,

як правило, істотні. Для узгодження результатів рекомендують застосовувати серед-

ньозважену оцінку, завдання інтервалів оцінки, вибір одного методу, найбільш адек-

ватного умовам і об’єкту оцінки. Ми вважаємо, що метод повинен бути усе ж таки

один, і складність питання саме в тому, щоб він враховував і наявність інформації, і її

достовірність, і найсуттєвіші особливості об’єкту оцінки та умов його використання

краще, ніж будь-який інший метод.

Розглянуті підходи до оцінки в тому або іншому складі можуть бути застосовані

для оцінки будь-яких класів, груп і видів машин і встаткування, однак іноді необхідно

210

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

враховувати специфіку конкретних його видів, у першу чергу це стосується унікаль-

них машин великої собівартості виготовлення, для яких можливою є оцінка за роз-

бивкою на окремі вузли та агрегати. Це відноситься також до систем та комплексів

машин і встаткування, які можна розглядати як єдине ціле й оцінювати результат-

ним методом або розбити на окремі машини, транспортні засоби, агрегати, роботи-

завантажувачі, та оцінити їх окремо за витратним підходом.

Порівняльний підхід найбільш відповідає вимогам оцінки ринкової вартості

машин та обладнання масового і серійного виробництва, що вже входили до складу

основних фондів підприємства (тобто об’єктів оцінки на вторинному ринку). Порів-

няння звичайно виконується відносно недавніх (менш ніж за рік) продажів ідентич-

них чи аналогічних об’єктів. За рік та більше порівнювання продаж вже потребує ко-

рективи з урахуванням рівня інфляції. Головним параметром порівняння є ціна, тому

потрібно враховувати не тільки її розмір за аналогом, але й умови, за якими вона була

встановлена. Розрізняють наступні види ринкових цін за етапами формування ціни

конкретної угоди:

1. Загальнодоступні довідкові ціни, що публікуються в спеціальних виданнях (ці-

нових довідниках, каталогах), газетах і журналах, інформаційних бюлетенях, форму-

ються на основі даних виробників та оптових посередників і рідко залежать від умов

платежу й поставки. Вони носять інформаційний характер для покупців, створюючи

первинне середовище попиту.

2. Ціни пропозиції (виробників або посередників) для покупців певного напрям-

ку публікуються в прайс-листах, фірмових і виставочних каталогах на спеціалізова-

них «трейд-шоу», та диференціюються за умов поставки (склад комплектації, умови

страхування, доставки й т.д.) і оплати (скидки на розмір партії, оплата за фактом, чи

передплата, поставка в кредит, бартер повний або частковий, валюта розрахунків). За

обговоренням умов, ціни пропозицій можуть бути змінені.

3. Ціни фактичних угод для конкретних покупців при внутрішній торгівлі, які є

найбільш надійною основою оцінки вартості машин і встаткування методом ринко-

вих порівнянь, якщо така інформація є та може бути перевірена. Такі ціни можуть

враховувати не тільки загальні умови, але й ті, що стосуються, наприклад, постійних

партнерів, спеціального виготовлення продукції, терміновості виконання тощо. Од-

нак вони рідко публікуються, та можуть нести елементи націленої дезінформації.

Крім аналізу цін конкретних виробників та оптових посередників необхідно роз-

глядати також узагальнюючу цінову ринкову інформацію, таку як:

1. Біржові ціни, які відображають цінову ситуацію постійно діючих ринків масо-

вих, якісно однорідних товарів (у нашому випадку — торгово-промислових бірж, но-

менклатура яких включає машини й устаткування), формуються за високим рівнем

конкуренції попиту та пропозиції. Біржові ціни відображають рівень реальних угод,

публікуються в біржових бюлетенях внутрішнього ринку, ціни міжнародних бірж пу-

блікуються в міжнародних економічних виданнях ООН, Міжнародного валютного

фонду, країн певного регіону, й можуть слугувати основою порівняльного підходу до

формування цін на товари, яким немає аналогів на внутрішньому ринку.

2. Ціни торгів або тендерів формуються за участю обмеженої кількості продавців

і одного покупця, що оголошує тендер на досить велику партію машин та обладнан-

ня, і з декількох пропозицій вибирає найбільш вигідну за умовами, у тому числі й за

ціною. Таким чином, формування цін за результатами торгів або тендерів відбуваєть-