
ковими працями, по декілька разів переробляючи статті чи фрагменти рукописів
своїх наукових робіт, доводячи їх до досконалості. При цьому раніше написане,
якщо воно не подобалося, безжалісно викреслювалося і знищувалося, що було
свідченням по-справжньому критичного ставлення до себе й до своєї праці. Іноді
ми працювали в домашніх умовах (коли це дозволяло керівництво) й вели
багатогодинні розмови по телефону. Я пригадую, як Вадим Борисович завжди
намагався пояснити своє бачення тих чи інших явищ і завжди емоційно сприймав
увесь процес наукової роботи. Пригадується, у той час він любив (як, до речі, і я)
під час розумової праці (читання наукових статей, підготовки матеріалів, роботи
над рукописами) палити й пити каву. Для пас цс було життя в звичному науковому
середовищі, коли в маленьких кімнатах, у яких на той час мешкав Вадим
Борисович (до речі, так само як і я) на столах, на стільцях, па підлозі були
розкладені наукові монографії, рукописи, папки з матеріалами, а ми обговорювали
те, що планували написати в дисертаціях і в наукових роботах, те, що написали
наші колеги, дискутували про наукові публікації, особливо в московських
журналах, а також обговорювали рукописи дисертацій, виступи на конференціях...
Цс було творче середовище, яке охоплювало людину з усіх боків, поглинало й
обгортало чарівним духом внутрішньої інтелектуальної свободи. Підігрівачем
цього середовища був, безумовно, Віктор Васильович Цвєтков, який усіляко
скеровував і підтримував молодих учених. Вадим Борисович був одним із
найулюбленіших його учнів. У період, коли ми, молоді вчені, при підготовці
кандидатських дисертацій (Вадим Борисович захистив дисертацію дещо раніше за
мене) активно працювали з науковою літературою, вивчали практику, брали
участь у наукових дискусіях на конференціях і семінарах, саме в цей період
виявилися найкращі наукові якості Вадима Борисовича. Мене завжди дивувало, як
він у вже відомих наукових категоріях і явищах, які, здавалося б, уже обговорені й
науково визначені, про які написано багато наукових статей, про які проведено
дискусії, міг раптово знайти тt, щодо нього ніхто не бачив; він умів побачити
такий ракурс і знайти такий підхід до проблеми, які часом вимагали по-новому
переглянути всю наукову концепцію. Досить назвати його монографію Структура
и функции органов государственного управлення», яка була й залишається
найбільш фундаментальною працею про взаємодію структури й функцій у будь-
якому апараті управління. Його розуміння державного управління, його
трактування детермінізму управлінської праці, що обумовлює всю систему
управління, відзначалися оригінальністю й спиралися на глибокі теоретичні
знання, у тому числі й у галузі загальної філософії. На останню обставину хотів би
звернути особливу увагу, оскільки високий рівень наукового узагальнення
проблем завжди був для нас, молодих тоді вчених, одним із найвизначальніших
критеріїв науковості, які ми пронесли через числені публікації й усні дискусії,
через багато років спільної роботи, через числені колективні монографії. Ці
критерії й сьогодні залишаються орієнтирами для оцінки будь-якої інтелектуальної
й наукової праці — чи то серйозна монографія чи наукова стаття, чи то матеріал
науково-коментаторського або науково-популярного характеру.
17