Київ, 2010. — 68 с.
— От і маєш, — сказав їжачок, — ось і дочекалися. Сніг випав. Увесь
ліс потопав у снігу, а сніг все падав і падав, і, здавалося, він
ніколи не перестане. Було так гарно, що їжачок з Ведмедиком
крутили-вертіли головами і не могли надивитися. Вони стояли на
галявині серед казкового лісу, як два маленькі деревця, майже
занесені снігом.