Київ: Веселка, 1997. — 336 с.
До книги увійшли найпопулярніші дитячі повісті відомого німецького
письменника.
Художня спадщина Еріха Кестнера загалом дуже значна за обсягом і строката за жанрами, та для мільйонів читачів у різних кінцях світу він є насамперед творцем оригінальної постаті Еміля. Разом з героєм першої своєї повісті Кестнер стрімко увійшов, навіть увірвався в літературу. Коли 1928 року книжка «Еміль і детективи» з’явилася друком, її молодий автор мав за плечима досвід філологічних досліджень і журналістської праці (між іншим, Кестнер змалював у цьому творі свій автопортрет саме як репортера, завдяки якому ми можемо побачити митця таким, яким він був, працюючи над «Емілем»,— енергійним, спостережливим і дуже добрим).
Після появи «Еміля і детективів» Еріх Кестнер живе ніби в двох творчих вимірах: дитячому й дорослому. Він і далі видає поезію та прозу для дорослих, але разом з тим знов і знов доводить, що є досвідченим майстром, який добре знає, як писати для дітей і про дітей.
Художня спадщина Еріха Кестнера загалом дуже значна за обсягом і строката за жанрами, та для мільйонів читачів у різних кінцях світу він є насамперед творцем оригінальної постаті Еміля. Разом з героєм першої своєї повісті Кестнер стрімко увійшов, навіть увірвався в літературу. Коли 1928 року книжка «Еміль і детективи» з’явилася друком, її молодий автор мав за плечима досвід філологічних досліджень і журналістської праці (між іншим, Кестнер змалював у цьому творі свій автопортрет саме як репортера, завдяки якому ми можемо побачити митця таким, яким він був, працюючи над «Емілем»,— енергійним, спостережливим і дуже добрим).
Після появи «Еміля і детективів» Еріх Кестнер живе ніби в двох творчих вимірах: дитячому й дорослому. Він і далі видає поезію та прозу для дорослих, але разом з тим знов і знов доводить, що є досвідченим майстром, який добре знає, як писати для дітей і про дітей.