Київ: Веселка, 1992. — 199 с.
У повісті «Таємниця Лесикової скрипки» змальовано романтичний
напівказковий світ, де живе хлопчик з музичним обдаруванням, душа
якого переповнена прагненнями розгадувати й пізнавати таємниці
природи, національної історії, людського буття.
Мабуть, ніщо так сильно не чарує дитячої уяви, як музика і все, що здатне її народжувати, цебто дивина інструменту і вміння музиканта. Коли я був малим, мою душу чи не найбільше хвилювало мистецтво сліпого музики, нашого сусіда, Михайла Якібчука, який кожного Святого вечора приходив зі своєю скрипкою до нашої хати. Всією родиною ми колядували за голосом тієї для мене донині найкращої в світі скрипки. Я вдячний Яремі Гояну за те, що він своїм твором збудив у моєму серці далекі спогади з мого дитинства.
Думаю, одначе, що завдання цієї книжки не в тому, щоб будити спомини, а в тому, щоб творити казку дитинства, з якої повинен зростати свідомий і духовно витончений громадянин України.
Дайте дитині цю книжку, і, можливо, прочитавши її, вона захоче взяти в руки музичний інструмент. Це буде успіх письменника.
Мабуть, ніщо так сильно не чарує дитячої уяви, як музика і все, що здатне її народжувати, цебто дивина інструменту і вміння музиканта. Коли я був малим, мою душу чи не найбільше хвилювало мистецтво сліпого музики, нашого сусіда, Михайла Якібчука, який кожного Святого вечора приходив зі своєю скрипкою до нашої хати. Всією родиною ми колядували за голосом тієї для мене донині найкращої в світі скрипки. Я вдячний Яремі Гояну за те, що він своїм твором збудив у моєму серці далекі спогади з мого дитинства.
Думаю, одначе, що завдання цієї книжки не в тому, щоб будити спомини, а в тому, щоб творити казку дитинства, з якої повинен зростати свідомий і духовно витончений громадянин України.
Дайте дитині цю книжку, і, можливо, прочитавши її, вона захоче взяти в руки музичний інструмент. Це буде успіх письменника.