Київ: Веселка, 1965. — 16 с.
Павло Глазовий (30.08.1922, с. Новоскелюватка на Миколаївщині —
29.10.2004, Київ) — найулюбленіший український «сміхотерапевт»
останнього півстоліття.
Його твори запалюють радісним клекотанням і юні, й дорослі серця, підбадьорюють у найскладніші хвилини безнадії. Творчість Павла Глазового — гірка й прекрасна правда про нас самих. Його буцімто невибагливі на «естетський» слух гуморески роблять людей щасливішими і звільняють їх від страху. Звичайно, цю книжку адресовано передовсім дорослим,але такі розділи, як «Де беруться діти» та багато інших гуморесок з радістю читаються уже кількома поколіннями школярів.
У збірці "Про Сергійка-Нежалійка і Клоуна Бобу" містяться віршики і п'єси про хлопчика Сергійка і його іграшки.
Його твори запалюють радісним клекотанням і юні, й дорослі серця, підбадьорюють у найскладніші хвилини безнадії. Творчість Павла Глазового — гірка й прекрасна правда про нас самих. Його буцімто невибагливі на «естетський» слух гуморески роблять людей щасливішими і звільняють їх від страху. Звичайно, цю книжку адресовано передовсім дорослим,але такі розділи, як «Де беруться діти» та багато інших гуморесок з радістю читаються уже кількома поколіннями школярів.
У збірці "Про Сергійка-Нежалійка і Клоуна Бобу" містяться віршики і п'єси про хлопчика Сергійка і його іграшки.