Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук : Спеціальність 10.02.17 – порівняльно-історичне
і типологічне мовознавство. — КНЛУ. — Київ: 2008. — 26 с.
Дисертація присвячена дослідженню однієї з ключових проблем
сучасної лінгвокультурології – концептів ЖИТТЯ і СМЕРТЬ. У роботі в
межах лінгвокультурологічного напряму висвітлено когнітивні засади
евфемістичних заміщень концепту СМЕРТЬ, визначено способи
актуалізації архетипів, архетипних мотивів, архетипних символів
концептів ЖИТТЯ і СМЕРТЬ, наявних у пареміях української та
італійської мов. Розкрито лінгвосеміотичну природу функціонування
концептів ЖИТТЯ і СМЕРТЬ, змодельовано їхню гештальтну
репрезентацію. Введено в лінгвістичний обіг і розроблено типологію
гештальтних метафор, що конструюють простір концептів ЖИТТЯ і
СМЕРТЬ. Дано зіставно-типологічну характеристику мовних засобів
маніфестації евфемізмів паремійного фонду та висвітлено взаємодію
чинників їхнього виникнення із реконструйованими елементами наївної
картини світу. Проведено комплексний зіставний аналіз евфемізмів,
детально, із залученням позалінгвальних даних розглянуто спільне
генетичне коріння архетипу, евфемізму та гештальтної метафори.
Доведено, що в мові відображені аналоги форм психологічного
захисту.