Київ, 2005. — 319 с.
Павук-листоноша доставив особисто Артурові тривожний заклик,
написаний на крихітному рисовому зерняткові. Хлопчик занепокоївся:
«Мініпутам загрожує небезпека — не можна гаяти ні хвилини!» Проте
саме в цей час Артурів батько вирішує, що канікули скінчилися, пора
їхати додому. Артур встигає попередити дідуся про одержане
послання: а що як Арчибальд зможе щось придумати? З допомогою
вірного пса Альфреда Артуру вдається вислизнути з-під пильного
батьківського нагляду і повернутися до дідусевого будинку.
Незабаром настане північ, місячний промінь торкнеться чарівної
далекоглядної Арчибальдової труби і відкриється прохід до країни
мініпутів. Але, на жаль, небо вкривають хмари, місяць потопає в
них, і ні про жоден промінь не може бути й мови.