Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

нам

ка м

жнародного середовища п

дсилюється антагон

змом територ

а кіберпростору.

з чотирьох перед

мов

рагментації, виділених Розена

, на

ваг

ін

ормаційно-транс

ормаційному аспекті заслуговують технологічна

а організаційна революції. Технологічна революція підсилила обмін

ідеями, інформацією та фінансовими потоками, а “технологічний ви-

бух” каталізував нівелювання суверенітету держав та послаблення

еритор

альної детерм

нанти м

жнародної пол

тики

з подальшим ак-

цент

ванням на медійній,

інансовій та технологічній, ідеологічній та

релігійній детермінанті [492, c. 49]. Організаційна революція сприяла

ослабленню традиційних центрів впливу та влади, а “організаційний ви-

бух” — поширенню мережевих і асоційованих утворень [1144, c. 109–122].

Автор акцентує увагу на біфуркації глобальних структур, яка породжує

суперництво м

ж традиц

йною державоцентричною та мультицен-

ричною моделлю

склад

розр

знених актор

в на кшталт етн

чних та

рел

йних гр

п, не

рядових орган

зац

й, транснац

ональних

творень

ндив

дуальних актор

в.

а противагу локалізації, прихильники гіперглобалізаційної школи

стверджують, що на зміну національним публічним просторам при-

одить “глобальне село” [583, c. 25–44], медіа перетинають державні

кордони та виходять на глобальний рівень [727]. Новий термін “

гло

“

ал

зац

ія

”

, як синтез понять локалізація і глобалізація, бере початок з

японської бізнес-практики, описуючи глобальний підхід до локальних

мов. Автор терміну Р. Робертсон [1119, c. 25–44] стверджує, що глокалі-

зац

я є науково конкретизованим поняттям для опису одночасност

та

взаємопроникності процесів глобалізації [1118, c. 33–52]. Інформаційний

аспект глокалізації передбачає глобалізовану подачу локальних подій та

окалізаційне висвітлення глобального [830].

овітні технології дозволяють індивід

чи с

пності індивідів ста-

и видавцями, передавачами, авторами ін

ормаційно значущого інтер-

ктивного контент

Дослідник Д.

левін зазначає, що Інтернет стирає

звичну дихотомію між продуцентом та реципієнтом [1175, c. 74]. З іншого

боку, суверенітет держави підривається глобалізацією інформаційних

ехнологій на двох рівнях. На першому рівні сателітарне телебачення та

нтернет мініміз

ють с

веренне право держави контролювати інформа-

цію у межах власних кордонів, на другому використання ін

ормаційних

ехнологій при здійсненні

інансових операцій підриває суверенітет

ержави на наднаціональному рівні. У той же час актори на субнаціо-

нальному рівні отримують доступ до нових ін

ормаційних технологій

а мед

а, що дозволяє оминати державний р

вень при зд

йсненн

ж-

народних контактів [484].

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

гідно з визначенням радника Держдепартаменту США з викорис-

ання кіберпростору для ведення публічної дипломатії В. Партріджа,

останню можна визначити як практичне застос

вання “м’якої влади”

[1081]. На його думку, “м’яка влада” містить елементи переконання, пу-

блічної інформації, освітніх ініціатив, комунікації, культурних обмінів

а економічних інструментів на кшталт інвестицій.

начення даних

важелів впливу зростає, оскільки глобальні агенції новин та кіберпростір

творюють міжнародну плат

орму для ін

ормування громадськості та

одальших диск

й.

Під іншим к

том зор

розглядає роль Інтернет

доповідь

кінгса

ро публічну

ипломатію [1327]. Молоде покоління на Близькому Сході,

ке активно використовує

нтернет, толерантніше ставиться до західних

цінностей, тому дослідник окреслює

нтернет-технології як наріжний

камінь експансії американської дипломатії. Однак молодь, як най-

ерспективнішого корист

вача

ережі, використов

ють і радикальні

ру

вання.

искусія щодо

впливу інформаційної революції

на рег

он триває

колах близькосхідної технічної еліти понад десятиліття. Зокрема,

ирійський науковець

. Хіямі зазначає, що вже на початку 1

990

-х рр.

тало очевидним, що відставання щодо освоєння нових ін

ормаційних

ехнологій може призвести до негативних економічних тенденцій [806].

За винятком Ізраїлю,

сі країни регіон

визначались американським

ослідником Р. Хандлі як “суспільства інформаційного конфлікту”,

оск

льки спостер

гається значне розмежування м

ж прихильниками

радиційної культури та адептами інформаційного суспільства [736,

. 55–58

]

1994 р. знаний дослідник впливу ін

ормаційних технологій

. Б

ркхард за

важив, що поширення новітніх ін

ормаційних техноло-

ій на Близьком

Сході здебільшого відб

валося за типовим для країн

“

третього світу” сценарієм. Зокрема, впровадження технологій не задо-

вольняло реальних потреб, практичне застосування ІТ ускладнювалось

низьким р

внем зад

яного персоналу, не прийнят

нац

ональн

стратег

використання новітніх інформаційних технологій [570, c. 19–22]. У той

е час американський науковець С. Гудмен відзначив провідну роль

близькосхідної академічної еліти

поп

ляризації ІКТ, зокрема, Інтер-

нету [693, c. 28].

ідомий дослідник медіа-простору М. Прайс вважає, що контролюю-

чі дії держав в ін

ормаційній с

ері можна розділити на чотири категорії:

рийняття закон

в;

ювання переговор

досягнення домовленостей;

впровадження контролюючих технологій, застосування сили. Особливо-

о значення зовнішня ін

ормаційна політика м

льманських держав

Тео

етичні аспекти дослідження

міжнародних інформаційних відносин на Близькому Сході

лизького Сходу набуває у світлі міжнародної боротьби з тероризмом.

Як зазначає Прайс, країни, які з дедалі меншим успіхом контролюють

зовнішні ін

ормаційні потоки, прагн

ть впливати на ін

ормацію, яка

ередається за допомогою супутникових чи Інтернет-технологій [1095].

ане твердження знаходить практичне втілення у зовнішньополітичній

стратегії держав Близького Сходу, які володіють необхідним техноло-

ічним потенціалом для здійснення активної медіа- та кіберполітики,

зокрема, Ірану, Саудівської Аравії, ОАЕ.

остовірність та переконливість стають стратегічним рес

рсом,

асиметричне володіння можливостями фільтр

вання та ідеологічної

обробки інформації перетворюється на основний елемент влади. До-

стовірність не завжди є похідною від реальних

актів, вагому роль віді-

рають культурн

матриц

та система ц

нностей сусп

льства, у даному

випадку арабського [803, c. 85].

Особливістю с

часного глобального медіа-середовища є взаємопо-

в’язаність глобальних мереж і локальних/регіональних к

льт

р. Глобаль-

на інформаційна мережа перетворюються на інструмент субнаціональ-

них та національних акторів у реалізації їх регіональних та глобальних

еополітичних амбіцій. У випадку незбалансованого поширення імпе-

ративів американської “м”якої влади” виникає соціальний і культурний

спротив, яскраво продемонстрований в арабському світі

Комплексні дослідження вплив

новітніх ін

ормаційних та ком

ні-

кац

йних технолог

й на мусульманськ

сп

льноти започаткован

домим

антропологом Дж. Андерсоном, який проаналізував вплив Інтернету на

ормування

рабських “транснаціональних спільнот

”

та вплив “ме

іа-

вибуху” на соціально-політичні процеси в мусульманському світі [485,

c. 5]. Дослідивши вплив Інтернету на іракців (1997), він дійшов до висно-

вк

, що

нтернет не є прямим призвідником соціально-політичних змін

в м

льманськом

св

, проте вист

пає катал

затором даних процес

[484]. Дослідження Д. Айкельмана присвячені аналізу впливу медіа на

ормування мусульманських спільнот на різних етапах [636].

Вплив Інтернету на арабські суспільства також становить предмет

ослідження Дж. Альтермана. Науковець проаналізував особливості

впливу Інтернет-технологій на арабські діаспорні спільноти. Зокрема, у

його дослідженні виокремлено ключові фактори вплив

на форм

вання

рабської ме

іа-сфери

інтенси

ікацію ін

ормаційних потоків, посилення

а диверси

ікацію державної цензури і роль США у

ормуванні гро-

адської думки на Близькому Сході [472].

омий ісламознаве

ь П. Мен

авіль з

ійснив аналіз взаємо

ії ісла-

у та кіберпростору з точки зору глобалізації, досліджуючи можливість

“

масштаб

вання” релігійної пропаганди та навколорелігійного дис-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

курсу [850, c. 88]. Мендавіль розглядає концепцію контролю у контексті

“

альної

мми

”

, яка визначається як “спільна нормотворча база, що

риймає за основ

загальноісламськ

традицію” [850, c. 86]. Зокрема, пред-

ет його наукового зац

кавлення становить мусульманська реакц

я на

впровадження нових

ІКТ

та їх вплив на зміну міжнародних політичних

і економічних відносин

[

568, c. 3–13

]

Серед дослідників близькосхідної медіа-сфери слід також згадати

онзалеса-Коехано, який проаналізував вплив Інтернету на ліванські

му

льманські спільноти [692, c. 66] та виникнення

“

лизькосхі

но

іа-екосистеми

”,

Р. Мавані

який вивчав особливості ісмаїлітського

веб-простору [858, c. 5], та Л. Брувер, яка дослідила роль сучасних ін-

ормаційних технологій у

ормуванні гендерних ідентичностей у

усульманських діаспорних спільнотах Європи [566].

Д. Віллер досліджувала вплив новітніх ін

ормаційних технологій

на близькосхідне середовище, зокрема, готовність К

вейт

та Єгипт

“

вст

пити

нов

Iнтернет-ер

” [1372, c. 42–46]. Німецький ісламозна-

вець Г. Кірхнер зосередив увагу на проблемах “

електронного джихаду

“

”

“

кіберінтифади” [810, c. 4, 19–22]. На особливу увагу заслуговують праці

ісламознавця Е.

аїда, відомого структурним аналізом орієнталізму, іс-

аму і медіа [1140].

наковою для інформаційного ісламознавства є праця Г. Банта “Іс-

ам

ци

ровій ері: електронний джихад, онлайн-

етви та ісламські кі-

берспільноти”. Дослідник зазначає, що

сламські кі

ерспільнотиволод

ють

отенціалом для транс

ормування релігійних та ідеологічних аспектів

ісламського дискурсу, виступають плат

ормою для інтеракції материн-

ьких

аспорних мусульманських сп

льнот, користуючись нел

йою

труктурою новітніх ін

ормаційних технологій. Г. Бант констатує, що

ісля подій

вересня Інтернет перетворився на незамінний інстр

мент

ля роз

ння с

часних тенденц

льманських сп

льнотах, а також

ля збору аналітично-стратегічної інформації, яка не може бути отри-

ана звичними засобами зовнішньої розвідки [568, c. 111].

М. Айїш структурує аналітичні підходи до вивчення близькосхід-

ної медіас

ери на три парадигми:

модернізаційну парадигму

па

адигм

алежност

глобалізаційн

па

игм

а думку дослідника, літерату-

а про глобалізаційн

парадигм

“акцент

ваг

на глобалізованих

культурних акторах, а також вивчає вплив мед

а-поток

в на р

зноман

тн

егіони світу, а отже, є емпірично спотвореною” [526, c. 23]. Він визначає

арабський медіа-простір 1990-х років як активну взаємодію локальних

а глобальних тенденцій у політичних, культурних, економічних та

ехнологічних с

ерах, вказуючи на перевагу глокалізаційних процесів.

М. Айїш формулює “

модель медіа-домінування

“

”

, прип

скаючи, що ло-

Тео

етичні аспекти дослідження

міжнародних інформаційних відносин на Близькому Сході

кальні відмінності на Близькому Сході нівелюватимуться за допомогою

анарабських проектів.

ослідник розрізняє три види

політичної комунікації

традиц

йн

а реформістські медіа, контрольовані урядом, і ліберальні комерційні

едіа. Традиційні медіа притаманні для

ирії, Іраку,

аудівської Аравії,

Оману та Ємену, реформістські — ОАЕ,

орданії, Єгипту та Бахрейну.

омерційні медіа ліберального спрямування присутні у Катарі, Єгипті,

Саудівській Аравії та Лівані. Стосовно Саудівської Аравії слід зауважити,

що комерц

йний тип мед

а не є дом

ючим

країн

, радше спостер

га-

ться фінанс

вання ліберальних медіа на кшталт MBC, ART та “Orbit” за

опомогою саудівського капіталу.

крім того, М. Айїш вирізняє два типи

технологічної ме

іа-політики

прагматичний та

ормальний.

А. Аппадураї використав термін

“

детериторіалізація

”

для фіксації

дм

нностей м

ж державними кордонами та реально

снуючими сп

ль-

нотами, які вист

пають гравцями

глобальній системі безпеки. Даний

ермін визначає діаспор

, яка проживає поза межами батьківщини, ство-

рюючи “квазібатьківщину”, та популяризує власну внутрішню політику

в ем

грантських колах, що п

дсилюється

ур

зноман

тнюється викорис-

анням медіа [491, c. 301–302]. Дана модель містить ознаки генералізації,

оскільки А. Аппадураї ідентифікує акторів системи безпеки винятково

за етнонаціональною ознакою [491, c. 296, 306].

Зростання впливовості недержавних акторів підриває основи держа-

воцентричної системи, призводить до стирання меж м

ж державним та

риватним сектором, у той час деякі с

ери, що є предметом зацікавлення

з точки зору міжнародної безпеки, підпадають під вплив як державних,

ак і недержавних структур [722, c. 278]. Аналізуючи діяльність сателітар-

них мереж на Близькому Сході, для яких притаманний вихід державних

і приватних станцій за межі державних кордонів, доволі проблематично

дстежити

їх транснац

ональн

нтервенц

ї.

С. Стрендж зазначає, що політика безпеки містить інтереси не тіль-

ки держав, але й інших носіїв влади.

а її думку, держава виступає не

нітарним феноменом, а інституційним кластером [1187, c. 42]. Ф. Абрамс

окреслив державу як поле зіткнення антагоністичних сил, що є с

ерою

взаємод

ї з розмитими кордонами та присутн

стю чисельних одночасних

інтеракцій [409, c. 77-81].

А. Аппадураї узагальнив теорії детериторіалізації, інкорпорувавши

напрацювання Стрендж та Абрамса щодо специфіки структур влади та

адаптувавши їх до поширення сателітарного телебачення на Близькому

ході.

оделі глобальних к

льт

ур

них потокі

Аппадураї людський

чинник, капітал та ідеї передаються неізомор

ними каналами з такою

видкістю та обсягом, що розриви між ними стають основною пробле-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

ою глобальної політики безпеки [491, c. 301]. У випадку сателітарного

елебачення технологія, ідеї та капітал передаються ізоморфними ка-

налами. Реалізація владних амбіцій за допомогою медіа-простор

на

лизькому

ході далека від детериторіалізації, тому нагальне завдання

едіа-суб’єктів полягає у нівелюванні державного контролю.

***

онцептуальні погляди арабських і західних дослідників щодо

окремих аспектів форм

вання близькосхідного медіа- та кіберпростор

отичні

багатьох точках, хоча не всі загальнотеоретичні західні концеп-

ції, особливо американської військово-стратегічної школи, успішно вери-

ікуються у контексті близькосхідного інформаційного середовища.

ільшість дослідників вказує на стратегічну роль близькосхід-

ної ін

ормаційної с

ери у підвищенні е

ективності ідеологічно-

ропагандистської д

яльност

держав рег

он

на важлив

сть рол

лобальних, передовсім західних, інформаційних потоків

форм

ванні

ромадської думки на Близькому Сході. Ін

ормаційна революція сприяє

виходу на близькосхідну арену нових акторів, насамперед, недержавних,

що спричиняє зростання ерозії суверенітету традиційних близькосхід-

них урядів та

рагментації регіональних структур.

онцептуальний аналіз впливу ін

ормаційної революції на дер-

ави Близького Сход

та

орм

вання глокалізованого ін

ормаційного

ростору на основі “материнської” близькосхідної та діаспорної складової

контексті формування глобальної віртуальної мусульманської спіль-

ноти має стратег

чне значення для запровадження нових принцип

країнської зовнішньої політики у близькосхідному регіоні.

Тео

етичні аспекти дослідження

міжнародних інформаційних відносин на Близькому Сході

РОЗ

ІЛ

РУГИ

ІЖНАРО

НІ

ІНФОРМАЦІ

НІ

ВІДНОСИНИ НА

ЛИЗЬКОМУ СХОДІ

В ІСТОР

ЧНІ

ЕТРОСПЕКТ

ВІ

А НА СУЧАСНО

МУ

ЕТ

ПІ

2.1. І

еологічні та політичні заса-

орм

вання близькосхідного

інфо

маційного се

едовищ

Близькосхідному ін

ормаційному простору притаманна релігійна

а етнолінгвістична детермінованість. Сучасний етап розвитку регіо-

нального ін

ормаційного простор

на Близьком

Сході та

орм

вання

інформаційного с

спільства тісно пов’язані з пост

пом м

льманської

цивілізації. Формування нового близькосхідного публічного простору,

який містить не тільки національні публічні сфери, але й інформа-

йн

кластери мусульманських рел

йних напрям

в, знаходиться п

впливом двох визначальних тенденцій: інформаційної глобалізації і

окал

за

ці

ї.

На архітект

міжнародних відносин

регіоні впливає конфлік-

огенність, що підсилюється інформаційним протиборством та значною

ропагандистською активн

стю стор

н, що можна простежити на при-

кладі палестинсько-ізраїльського конфлікту.

мовірне розв’язання близь-

косхідних кон

ліктів знаходиться у пропагандистсько-психологічній

лощині, зокрема, у переході від ін

ормаційного протистояння до

ін

ормаційного партнерства.

Функціонування ін

ормаційного простору мусульманського світу

відмінне від домінуючого у сучасному світі. Визначальною ознакою є

е, що в

н переважно консервативний за зм

стом, але прогресивний за

ормою. Сучасні ін

ормаційні технології сприяють донесенню до гло-

бальної аудиторії інформації з домішкою історичної ностальгії, оскільки

“

мусульмани самозакохані у власній історії” [326, c. 162].

тнолінгвістична і релігійна складові виступають такими ж важли-

вими чинниками ін

ормаційної політики на Близькому Сході, як і стан

озвитк

ін

ормаційних технологій. Ігнор

вання цих чинників може

причинити поразк

блічної дипломатії

цьом

регіоні, прикладом

чого є близькосхідна політика США.

2.2. Релігійна складова ін

ма-

ійної політики близькосхідних

ер

Арабомовні країни складають шосту частину мусульманського

віту, однак саме арабський світ спричинив конфесійний поділ му-

ульман, який

на сучасному етап

зд

йснює вир

шальний вплив на

озвиток процесів суспільно-політичного життя. Суніти становлять

айже 90

населення м

льманського світ

, шиїти — 10

, хариджити —

0,5% [326, c. 28–29]. Серед сунітів прихильники ханафітського мазхабу

кладають понад третину мусульман, шафіїтського і малікітського — 1/7,

анбалітського — 1%

[

313, c. 59

]

іберальний ханафізм виступає опонентом ісламізму, яскравим

редставником ханафійї вважається арабський улем Абд аль-Хамід

ахм

д Тахмаз [208, c. 135, 136]. З іншого бок

, до ханафітського мазхаб

належить ортодоксальний р

х “Талібан”. До малікітського мазхаб

зверта-

ться один з найвідоміших ре

орматорів ісламу директор Міжнародного

інституту вивчення ісламу Мухамад Халід Масуд (Пакистан).

Ханбалійя, що є найортодоксальнішою течією ісламу, проявляє

уворість лише щодо дотримання релігійних обрядів, з решти питань

займає ліберальну позицію “Дозволено незаборонене” [272, c. 199]. Зокре-

а, са

дівські

леми погодились з арг

ментом короля Абд аль-Азіза, що

адіо прийнятне, оскільки радіопередачі поширюють ін

ормацію про

іслам як серед мусульман, так і послідовників інших релігій. Аналогічно

була підтримана ініціатива короля Фейсала щодо запровадження теле-

бачення

(

1958

)

[272, c. 200].

Суніти, як представники панівної релігії на Близькому Сході, не

здійснювали активний прозелітизм і пропаганд

. Єдиним прикладом

Міжна

одні ін

маційні відносини на Близьком

Сході

істо

ичній

ет

оспекти

і та на с

часном

етап

іційного прозелітизму на Близькому Сході є епоха халі

а Омара ІІ

(

717–720

)

, який вважав за необхідне поширювати іслам лише шляхом

ропаганди [11, c. 228].

Державний прозелітизм більш притаманний для Магрібу. Марок-

канська держава Альморавідів (1049–1149) поширювала іслам з допомогою

рібат

(

прикордонних фортець

)

[

12, c. 273, 276

]

, і саме на честь їх ідеолога

ейха Абдулли ібн Ясина взяв псевдонім ідеолог палестинського руху

ООП шейх Ясин. Інша марокканська держава Альмохадів

(

1145–1269

)

—

дина в м

льманськ

стор

ї, що кер

валась радою з десяти пропаган-

истів і асамблеєю п’ятдесяти найактивніших місіонерів [314, c. 121].

Однією з найе

ективніших у сунізмі виявилась пропаганда течії

анбалійї — вакхабізму. Завдяки їй у вакхабізм перейшов індонезійський

ринц Дипонегоро, чільник джихаду проти Голандії (1825–30) [134, c. 244]

і малайзійського джихаду, який с

ормував орієнтацію малайців на

лизький Схід [264, c. 85]. Пропаганда вакхабізм

спричинила анти-

британський р

х в Індії (1824–57), антиіталійський джихад лівійського

братства Сенусійя (1843) [319, c. 76]. На сучасному етапі на ісламістських

сайтах найчастіше публікують фетви вакхабітських улемів Хаммуда

бен Укла аш-Шуайбі, Алі аль-Худейра, Хасана Айюба, Салмана аль-Ода,

Сулеймана аль-Альвана [266, c. 170].

З 2006 р. у ін

ормаційному просторі активізувався сала

ізм. Не-

зважаючи на са

дівський вплив, сала

ізм є єгипетською тенденцією і

ов’язаний з вестернізованими містами. Якщо поширення салафізму

серед бідних обумовлене економічним чинником, то вестернізація ЗМІ

обумовлює салафітський заклик до багатих єгиптян. Салафіти виступа-

ють ворогами Заходу за визначенням, у той час як “Брати-мусульмани”

обмежуються критикою “імперіалістичної ідеології”. У грудні 2008 р.

чільник “Братів” Мохамед Хабіб висловився щодо президента Б. Обами,

що “ми поче

каємо і подивимось на його політик

”. Для салафітів з їх

буквальним застосуванням Корану діалог з ”іншими” малоймовірний.

днак ця течія не аполітична, про що свідчать процеси у Лівані, Бах-

рейні, Ємені і Кувейті. В Інтернеті салафіти особливо активні після аме-

риканського вторгнення до

раку, проте напрям їх діяльності швидше

ол

тичний

спрямований на оп

“

мериканським хрестоносцям”. Під

час подій у секторі Газа група “

Аль-Гама’а аль-Ісламійя”

“

, яка трактується

”

як частина салафітського тренду, на веб-сайті заявила, що готова долу-

читись до в

йськових д

й.

гипетський культуролог Ал

аа

тверджує, що уряд

гип-

у культивує салафізм как противагу політично активним “Братам-

усульманам”, а також наближеним до них незалежним ісламістам:

ейх

аль-Кардаві, інтелект

алам Фахмі

оведі і Тарік

аль-Бішрі, теле-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

роповіднику Амр Халіду, які самоіденти

ікуються як прихильники іс-

амського центризму “васатійя”. Дана теза стає зрозумілою після інтерв’ю

аль-Кардаві основній єгипетській газеті “

-M

-Y

oum”

“

щодо п

аво-

наступництва сина президента Єгипту Гамаля Мубарака. Аль-Кардаві

виступав не як приватна особа, а у рамках свого комплексного підходу

о релігійної ре

орми, тому політична дискусія виявилась релігійно

егітимною для єгипетських мусульман [663].

Неосалафітські модератори аль-Aлбані і aль-Шаукані активно кри-

ик

ються впливовим са

дівським сайтом Allaahuakbar.net [488, c. 83].

нізм наблизився до апробації інформаційної сфери завдяки

рацям члена єгипетських “Братів-мусульман” Сеїда Кутба, який вва-

ав корисним для мусульман запозичувати наукові і особливо технічні

осягнення

нов

рц

в, оск

льки вони заснован

на експериментальному

етоді і базуються на об’єктивних законах природи, створених Аллахом

[130, c. 56]. Hа відмін

від більшості с

нітських

лемів, колишній

часник

“

Братів-м

льман” шейх Ю. аль-Кардаві з метою пропаганди здійснює

чисельні світові турне, зокрема, у немусульманські країни [143, c. 5, 8].

програмі “Шаріат ва Хайят”, яку веде Ю. аль-Кардаві на каналі “A l -

azeera”, крім релігійних, обговорюються регіональні проблеми — ірак-

ька війна, палестинська криза, ізраїльське питання [590, c. 13]. Погляди

аль-Кардаві стали об’єктом критики сунітських сайтів, зокрема, IslamQ&A

щодо фетв по Палестині і Allaahuakbar.net щодо модернізації іслам

[568, c. 159]. Згідно з рейтингом найвпливовіших інтелектуалів сучасності

за версією британського видання “Prospect” та американського “Forei

olic

”, до чільної десятки потрапили сунітські улеми — аль-Кардаві та

гипетський телепроповідник Амр Халід [341]. Останньому належить

найпопулярніший серед єгипетської молоді веб-сайт www.amrkhalid.net.,

кий охоплює глобальн

диторію [1068, c. 26]. Кілька років том

Амр

Халід переб

вав на вершині слави в арабськом

світі, проте с

часний

ейтинг, понижений завдяки сала

ітській критиці його прагнення до

лави, не змогли підняти ні фото на обкладці журналу “Time”, ні роль

посредництві “карикатурного конфлікту”.

а сучасному етапі основними трансляторами релігійних знань

еред с

нітів вист

пають не мечеті, а електронні ЗМІ та держава [208,

. 75, 76]. Врахов

ючи цей фактор,

леми м

льманського

ніверситет

Аль-Азхар (Каїр) розпочали реалізацію Інтернет-проекту AlАz

arOnline

(

2003

)

[212, c. 156–157]. У 2008 р. в Інтернет вийшли головні сунітські мечеті

ецці і

едині, чий сайт дозволяє слідкувати за онлайн-молитвами і

роповідями арабською, англійською мовами і урду, тлумаченням Кора-

ну мовами світу.

а даний час здійснюється другий етап проекту щодо

веб-презентації освітніх програм [228].

Міжна

одні ін

маційні відносини на Близьком

Сході

істо

ичній

ет

оспекти

і та на с

часном

етап