Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

250

роль у нівелюванні “зіткнення цивілізацій” і започаткуванні діалогу у

ереддень 900-ї річниці першого хрестового походу [654].

Барселонською декларацією передбачено співпрацю у культурній

сфері, а з 2005 р. — у сфері міграції [1313]. Виокремлення політики у

сфері культури засвідчило формування публічної дипломатії ЄС щодо

середземноморського регіон

. Складовою співпраці

даній сфері стала

ініціатива “EUROMED і медіа”, фінансована Регіональною програмою з

ін

ормації та комунікації. Протягом трьох років понад 500 представників

едіа з 39 країн-учасниць брали участь у низці конференцій, семінарів

а тренінгів [653]. Для співпраці у сфері медіа засадничими стали такі

пі

дсумков

документи

резолюц

ї:

—

“Послання EUROMED та спеціального підрозділ

з медіа до

іністрів культури країн EUROMED” (Афіни, травень 2008 р.),

—

“Медіа та міжкультурне порозуміння: виклики і рішення” (Бер-

ін, червень 2007 р.),

—

“Pоль медіа у запобіганні поширенню тероризму та радикаліза-

ції” (Дублін, травень 2007 р.)

—

“Расизм і медіа”

(

Відень, травень 2006 р.

)

[653].

рамках

вро-

ередземноморського партнерства діє Фонд Анни

інд, який пропагує міжнаціональний та міжрелігійний діалог у кра-

їнах регіону. Країни-члени

вро-

ередземноморського партнерства

елегують національні інституції до

ережі національних організацій

ім. А. Лінд, яка налічує 1,5 тис. громадських організацій. Згаданий

онд

став першою європейсько-середземноморською установою, що

інансу-

ться за рах

нок

сіх партнерів та Європейської Комісії [487].

липні

2008

р. у рамках Барселонського процесу створений

еред-

земноморський Союз, який об’єднав 43 держави-учасниці, інституції

спільноти та регіональні організації. Населення арабських держав Союзу

складає близько 187 млн. осіб, що становитиме 25% населення Союзу. На

аний час одним з двох чільників Союзу обраний президент Єгипту

Х. М

барак. Незважаючи на

кладення єгипетсько-ізраїльського мир-

ного договору, єгипетський президент Х. Мубарак не може ігнорувати

ромадської думки арабського світу щодо дій Ізраїлю. Іншою перешкодою

еф

ективного

ункціонування Союзу залишається територіальний спір

іж Алжиром та Марокко щодо Західної

ахари.

Мета Середземноморського Союзу полягає в активізації зв’язків

іж Європою, Магрібом і Близьким Сходом [1150]. Саміт Середземно-

орського

оюз

, проведений 1

липня

2008

р., зал

чив

сі держави

арабського Середземномор’я (за винятком Лівії), представників РСАДПЗ,

АД, САМ, ОІК, Фонду Анни Лінд [1049]. На думку директора Цен-

ру вивчення ліванської політики

арама, головний недолік євро-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

251

ередземноморського партнерства полягає у веденні

ЄС

паралельного

іалогу з арабськими країнами та Ізраїлем, тому Союз може становити

аналогічну загрозу щодо арабо-ізраїльського конфлікту [667].

метою подолання негативних стереотипів Паризька декларація

наголошує на основн

й рол

культурного д

алогу у м

жнац

ональному

ороз

мінні [758]. Зокрема, Союз сприятиме програмам підвищення

кості вищої освіти та підтримки дослідницької діяльності [1079]. У

контексті інтеграційних процесів

ентр досліджень

ерської затоки

(

GRC), заснований саудівським бізнесменом А. Сагером у Дубаї, та Єв-

окомісія уклали першу угоду у сфері публічної дипломатії “EU-GCC

Al-Jisr Project” (2008). За фінансової підтримки ЄС проект реалізують

Ку

вейтський

ніверситет, Інстит

т дипломатичних досліджень (КСА),

ентр європейських політичних досліджень та

вропейський інститут

азійських досліджень (Бельгія), Арабська ініціатива з реформ та органі-

зація Sciences Po (Франція), Фонд Бертельсманна (Німеччина), Націо-

нальний технічний університет А

ін, Інститут міжнародних відносин

(

Італія) і Фонд міжнародних відносин Dialogo Exterior (Іспанія). “Al-Jisr

roject” cприятиме поширенню інформації про ЄС, його політику у

ерській затоці не тільки серед 4

–мільйонного населення Р

АДПЗ, а

акож Ємену, який буде прийнято до РСАДПЗ у 2016 р. [1312] Паралельно

озповсюджуватиметься інформація про країни Перської затоки [825].

рамках проекту здійснюватиметься ініціатива у сфері публічної

ипломатії (EPDOP), яка сприятиме розвитку співробітництва у регіоні,

зокрема:

— економічний блок: енергоносії, інвестиційна політика, спеціальні

онди

;

— стабільний розвиток: врегулювання кризи на Близькому Сході

а у

ерській затоці, міграція, тероризм;

— культурно-осв

тн

аспекти: п

дготовка кадр

в, науков

досл

джен-

ня, культурна спадщина, рел

йний д

алог.

— EPDOP організов

є фор

ми

Венеції (жовтень 2008 р.) та К

вейті

(

жовтень 2009 р.) [611].

Арабомовний канал EuroNews задіяний 13 липня 2008 р. у рамках

’ятирічного контракту з ЄК та забезпечений безплатним хостингом

арабських супутникових провайдерів [387].

Поряд з цим застосовуються національні моделі публічної диплома-

ії — британська, франц

зька та німецька. Незважаючи на відмінність

ідходах, вони баз

ються на інтенсифікації інформаційної прис

тності

близькосхідному регіоні. Після подій 11 вересня арабська мова вико-

истовується як засіб мовлення міжнародних ЗМІ більше, ніж будь-яка

інша мова, крім англійської.

а глядацькі симпатії конкурують канали,

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України

як безпосередньо розташовані у регіоні (“ВВС Arabic”, “Deutsc

e Welle”),

ак і ті, штаб-квартири яких розташовані за межами Близького Сходу

(

“France24”

)

. Однак відомий дослідник М. Лінч вважає, що західні канали,

крім британських, очевидно, не витримають конкуренції [721, c. 35].

ранський дослідник ЗМІ Омід Хабібінія на підставі аналіз

новин-

них сайтів, що висвітлюють іранські події, стверджує, що ВВС, “Deutsc

Welle”, “Radio Zamane

” (Нідерланди) більш інформативні, ніж “Voice

of America”, а сайт ВВС є найпопулярнішим серед користувачів за фор-

ою і змістом [483]. Інформаційна політика європейських країн у регіоні

нучк

ша, н

ж американська, завдяки культуролог

чному спрямуванню

а відс

тності пропагандистсько-ідеологічних кліше.

роте загострення

інформаційного протистояння Європи з Близьким Сходом відмінне від

ротистояння США з даним регіоном, оскільки детермінується ін

ор-

аційною складовою як реальним втіленням цієї свободи, а американ-

ське — в

йськово-пол

тичною складовою п

д гаслом експорту демократ

ї.

Європейський плюралізм на кшталт “карикатурного скандалу” чи ан-

иісламського фільму “Фітна” апріорі неможливий у США навіть після

одій 11 вересня. Варто зазначити, що термін “холодна війна” запрова-

жений іспанським письменником XIV ст. Хуаном Мануелем стосовно

саме європейсько-мусульманського конфлікту [132, c. 13].

“Карикатурний конфлікт” виник після публікації карикатур

Пророка, опублікованих данійською газетою “Illands Posten” (2005) і

ідсилився передруком у ЗМІ 50 країн світу [517]. Прем’єр-міністр Данії

А. Ф. Расм

ссен зазначив, що конфлікт спричинив найбільш

для країни

іжнародну кризу з часів ІІ світової війни [382]. Група імамів на чолі А. Ак-

карі, незадоволена реакцією уряду Данії, підготувала 4

-сторінковий

окумент на основі публікацій у пресі [1317], з яким здійснила близь-

косхідне турне для отримання підтримки [457]. Місія Аккарі та імама

Абу Лабана знайшла підтримку у представників ЛАД, головного муфтія

Єгипт

та інших високопосадовців м

льманського світ

гр

дні 2005 р.

розповсюджене на саміті

ІК досьє стало підставою комюніке з вимогою

о ООН запровадити міжнародні санкції проти Данії [1037].

Після завершення активної фази “карикатурного скандалу”, даній-

ська медіа-корпорація DR започаткувала портал про іслам і данійських

усульман (2006), який став першим державним е-ЗМІ про іслам в Єв-

ропі. У 2005 р. корпорація підготувала радіопрограму “Грані ісламу” з

5 тематичних вип

сків, присвячених ісламським традиціям, к

льт

рі та

історії [306]. З ініціативи корпорації було навіть проведено конкурс “Міс

іджаб-2008”, у якому перемогла данійська іранка Х. Фалах [280].

Досить цікаву позицію під час “карикатурного скандалу” зайняв

ортал Is

amNet. Критикуючи карикатури, сайт одночасно підкреслив,

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

253

що ”якщо люди не відчули себе в Європі як вдома і не хочуть нічого ро-

бити для зміни ситуації тут, то справа ясна — назад, звідки ви прибули,

або туди, де ви почуваєтесь як вдома. Для тих з нас, які хочуть залишитись

в Європі, є тільки один вихід — ми повинні змінитись” [1057].

Свою ча

стк

в ескалацію напр

ги внесли панарабські мережі “A l-

azeera” та “A l-A r a b i

a”, які активно висвітлювали виступи протесту

роти данійських карикатур.

о панрегіональних медіа долучилися

й локальні видання на кшталт єгипетського “A l- Gu m

uri

a”. Окрім

зростання міжнародного політичного престижу, панарабські медіа

отримали немалі комерційні вигоди та збільшення частки аудиторії.

“

Al-Jazeera” обрала ісламоцентристський підхід

даній справі, тоді

к “A l-A rab i

a” надала ефірний час для вист

данійського прем’єр-

іністра. На наступний день після вибачення А. Ф. Расмуссена на каналі

“

Al-Arabi

a” радикальніша “A l - J a z e e ra ” стверджувала, що вибачення

не було. Телеканал ВВС підготував круглий стіл у Катарі за участю

обох телеканалів, результатом якого стало визнання необ’єктивності

“

Al-Jazeera” [549].

ахідні медіа охрестили масові вист

пи на Близьком

ході

люто-

у 2006 р. “карикатурною інтифадою” [860]. У КСА заклики до бойкоту

ан

йських товар

в розташовувались на сайтах, розсилались з допомо-

ою е-пошти і мобільних телефонів [88]. Ключова роль у розпалюванні

ристрастей належала салафітському форуму alsaha.com (ОАЕ), попу-

ярність якого (100 тис. відвідувачів на день) зумовлена демонстрацією

кліпів “Аль-Каї

и”.

Мусульманські хакери у рамках е-джихаду атакували понад

тис.

ізраїльських і європейських сайтів, зокрема, 57

данійських. Згідно з

аними данійської газети Politiken [1091], значна кількість е-версій газет

зазнала веб-атак, зокрема, сайт J

llands-Posten www.jp.dk, berlin

ske.dk,

t.dk, aok.dk. Робота медіа-конгломерату JP/Politikens Hus, який публікує

llands-Posten, б

ла паралізована після відправки на його адрес

75 тис.

истів спам

з близькосхідних країн. На знак протест

проти повторної

ублікації карикатур у 2008 р. саудівський хакер зламав понад тисячу

анійських сайтів, попереджаючи про “жорстку реакцію” на образу ісла-

у. У 2009 р. хакери атакували веб-сайт данійської організації “Denmark’s

ree Press Society

”

за виставлен

на онлайн-продаж карикатури пророка

ухамеда, виконані художником Куртом Вестергаардом [705].

Данійська блогосфера “правого” спрям

вання також атак

валась

близькосхідними хакерами. Злам найбільшого блогу Uriasposten [1354]

завершилася зміною його інтер

ейсу та встановленням саудівського

рапора на головній сторінці. Блог Filtrat [664] зазнав нападу, проте без

зміни його інтерфейсу на арабський.

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України

Нове інформаційне протистояння спричинив відеофільм “Фітна”

(березень 2008 р.), у якому голандський парламентар Г. Вілдерс назвав

іслам “фашистською релігією”, Пророка — “варваром” і наголосив, що “у

орані наявні тексти, що закликають людей здійснювати найстрашніші

іяння”. Голандські телеканали та е-ЗМІ відмовили Вілдерс

демонстра-

ції, тому фільм був розміщений на британському сайті любительських

відеороликів www.liveleak.com. Незважаючи на його доступність лише

ротягом доби, копії незабаром розмістили на відеопорталі YouTube та

інших відеосервісах [18]. Із засудженням “Фітна” виступила ОІК, наголо-

уючи, що “фільм образив почуття 1,3 млрд. мусульман у світі”. Позицію

му

льманських країн підтримав Генеральний секретар ООН Пан Гі

н. У заяві для ЗМІ міністр закордонних справ ОАЕ шейх Абдалла бен

аїд аль-Нахайян, засудивши стрічку, одночасно закликав мусульман

о стриманої реакції [74].

сламською відповіддю стало розміщення в

нтернеті відеопародії

“

Шизм” саудівського блогера Раїда ель-Саїда. Шестихвилинний ролик

зроблений протягом доби за принципом “Фітна” — висмикнуті з контек-

ст

біблійні цитати накладені на криваві док

ментальні кадри з Ірак

Цією роботою 33-річний блогер хотів довести, що не можна засуджувати

слам на п

дстав

ман

пуляц

й, а священн

книги апр

ор

не закликають

о насильства

[

292

]

Незважаючи на ескалацію міжрелігійної напруженості,

атикан

стає ефективним геополітичним гравцем у близькосхідному регіоні, осо-

бливо

контексті політики щодо м

льманських країн, запровадженої

Папою Бенедиктом ХVI. Ватикан встановив дипломатичні відносини з

сіма близькосхідними державами, за винятком Оману, налагоджені осо-

бливі стосунки з ООП [294]. Однак саме Папа спричинив якісно новий

виток ін

ормаційного протистояння, процитувавши під час виступу

Регенсбурзі (2006) вислів візантійського імператора Мануїла ІІ Палео-

ога: “Покажіть мені, що нового приніс М

хамед, і ви побачите тільки

зл

нелюдськ

реч

, так

, як його вказ

вки мечем поширювати в

, як

він проповідував”.

На радикальних форумах з’явилися відповіді ісламістських ідео-

огів. Зокрема, Абу Басір ат-Тартусі заявив, що “це зайвий раз доводить

злобу, яку відчувають до ісламу, історії ісламу, цілей нашої релігії; це

емонструє повне невігластво з боку іудеїв та християн, незнання ними

стор

ї власної рел

мин

лом

часност

, як

пересичен

крива-

вими побоїщами”. Він зазначив

що “ватиканський папа благословив

одальші війни хрестоносців проти мусульманських країн.

е альянс

іж Ватиканом і лідерами США та Великобританії”. Кувейтський улем

Хамед аль-Алі закликав мусульман до

“

вирішального походу на Вати-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

кан”, однак зосередився на релігійному аспекті заяви, навівши чисельні

“

викривлення” у християнській та іудейській релігії [249].

Проте наслідок ін

ормаційного кон

лікту несподівано виявився

озитивним, оск

льки спричинив екумен

чний д

алог як з улемами, так

і владою Катар

, Бахрейн

, КСА, що з

мовлено багатовіковим досвідом

іяльності Ватикану у регіоні. Значення Близького

ходу для

вропи

йшло нан

вець з поширенням протестантизму, який не визнавав палом-

ництва у Святу землю. Європейський вплив у близькосхідному регіоні

о нових час

в зд

йснювався лише з допомогою католицького ордену

кармелітів, які з’явились як посли папи Климентія VIII до перського

аха Аббаса І після оголошення свободи проповіді християнства

(

1599

)

причиненої ідеєю антит

рецької ліги. Володіючи мовами і місцевими

звичаями, кармеліти у 1615 р. відкрили філію у Гоа (Індія), 1623 р. — у

асрі, 17

1 р. — у Багдаді, 1754 р. — на о. Харк у Перській затоці.

стання

кармелітська місія закрита у 1

939

р. в Іраку. Місіонерська діяльність серед

усульман була безрезультатною, проте кармеліти успішно виконували

обов’язки папських послів і дипломатичні доручення шаха. Таддеус був

керований шахом до Московії і Польщі (1611), Редемпт — до іспанського

короля

іліпа

ІІІ

арія

нішек після розгрому в

оскві відправила кар-

еліта Фаддея до Аббаса, щоб заручитись підтримкою проти російських

військ. При останньому великому шаху Надир-шаху (1736–1747) Філіп і

рбан переклали Біблію на фарсі

(

1740

)

армеліти сприяли представникам європейських країн, надаючи

аналітичн

ін

ормацію, перекладацькі і медичні посл

ги, викон

вали

оль посередників у стосунках з місцевою владою.

осол

ранції в

сманській імперії поклав обов’язки консула на главу кармелітської місії

Басрі (1679), Климента призначили віце-консулом протестантської го-

андської Ост-Індської компанії у Басрі (1759), кармеліти отримали частку

в англійській Ост-Індській компанії

(

1695

)

[295, c. 95, 97, 105–107].

часна діяльність католицької церкви

близькосхідном

регіо-

ні — відкриття храмів, проведення фор

мів, подолання конфліктних

итуацій, є найе

ективнішою серед усіх інституцій Заходу.

нформаційне протиборство з залученням християнської церкви

ородило дискус

ю щодо м

жцив

зац

йних в

дносин у сам

й церкв

пископ Рочестерський Майкл Назір-Алі, єдиний англіканський єпископ

сламськими коренями, звинуватив мусульман у наявност

подв

йних

тандарт

в — коли м

льмани жертви, втр

чання завжди законне, а

кщо мусульмани гнобителі — завжди незаконне. Єпископ висловився

роти носіння хіджабу [17]. Одночасно архиєпископ Кентерберійський

. Уільямс виступив на підтримку права мусульманок на хіджаб, а

ристиян — на хрести. Тим самим глава Англіканської церкви, якому

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України

ідпорядковані

млн. вірних у світі, виступив проти позиції уряду

еликобританії з даного питання [75].

ЕЛИК

БРИТАНІЯ

Великобританія активіз

валась

регіоні після Семилітньої війни.

1770-х рр. Ост-Індська компанія, опинившись на межі банкрутства,

ролобіювала прийняття законів “Про краще управління Ост-Індською

компанією” як підстави нової колоніальної політики Англії. У результаті

її реалізації Османська імперія була витіснена з Перської затоки (1776)

[47, c. 10–15]. У сфері британських інтересів, крім Єгипту і Леванту,

опинились Катар, Оман і К

вейт, як опора

боротьбі проти арабського

націоналізму [255, c. 420, 474].

Після завершення безпосередньої присутності в регіоні (1971)

еликобританія здійснювала зважену зовнішню політику. Країна зо-

середилась на культурологічному напрямі на кшталт Окс

ордського

онду ісламських досліджень (1996), заснованого за підтримки принца

арльза. За особистого сприяння спадкоємця британського престол

фу

нкціон

є Центр традиційних ісламських мистецтв, виділено 10 млн.

унтів стерлінгів для будівництва Мусульманського центру у Лондоні.

200

1 р. принц вперше в історії країни дав прийом для мусульман у

королівському палаці з нагоди Рамадану [347].

Поміркований підхід підтримує екс-прем’єр-міністр М. Тетчер, за-

стерігаючи від активного впровадження західних цінностей у регіоні: “У

невеликих більш традиційних державах Перської затоки давні системи

влади працюють дуже добре… Заходу не варто вчити му

сульманські

країни, як підтримувати баланс між дотриманням безпеки і правами

юдини — правител

сцева пол

тична ел

та знають це краще, н

и”

[

332, c. 253–255

]

нтенсивна політично-інформаційна присутність Великобританії

регіоні сформ

валась від початк

іракської кампанії (2003), для про-

ид

ї негативному висв

тленню якої розпочата контрпропагандистська

кампанія, зокрема, інтерв’ю прем’єр-міністра Т. Блера кільком арабським

виданням. У МЗС Великобританії був створений спеціальний “штаб з

ісламських ЗМІ”, відповідальний за взаємодію з арабськими мас-медіа.

Аналіз заходів інформаційного забезпечення військової операції проти

рак

свідчить, що, незважаючи на високий потенціал і досвід ведення

інформаційної війни, ефективність виявилася нижчою від запланованої.

Однак у результаті активного інформаційно-психологічного забезпе-

чення уряд Великобританії отримав стабільну підтримку війни в Іраку

ромадськістю країни [328].

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

257

еликобританія вступила у суперництво за іракський медіа-простір

оволі пізно, створивши на півдні Іраку телеканал “Al Mirbad TV” (2005),

базований на ВВС. За словами засновників, мета проекту полягала у

творенні регіонального каналу, незалежного від багдадоцентричних

едіа [1078].

рахов

ючи с

часні геополітичні реалії, країна протягом

200

7–

008 рр. продемонструвала потужну, але коректну ін

ормаційну екс-

ансію, координаційний центр якої розташувався в

АЕ. Враховуючи

арабський пієтет до преси, Великобританія, на відміну від “супутникової

олітики” США, започаткувала близькосхідні версії впливових видань

“

The Times” і “The Sunday Times” (травень 2007 р.), що спричинило

значний вплив на регіональний ринок ЗМІ. Ліцензії на дані видання

регіоні придбано просаудівським холдингом SAB Media, хоча газети

рукуються у Дубаї.

Прикметно, що перший близькосхідний випуск “T

e Times” був

рисвячений Всесвітньому економічному форуму у

орданії. Нове

видання володіє кореспондентською мережею у ключових арабських

істах — Аммані, Бейр

ті, Єр

салимі, Багдаді [1332]. Не менш впливова

“

Financial Times”

квітні 2008 р. розпочала вип

ск близькосхідної версії

в Абу-Дабі (2008) як симетричної відповіді на англомовну еміратську

азету “National”, очолену екс-редактором “Dail

Tele

rap

” М. Ньюлан-

ом [375]. На сайті www.inde

endent.co.uk. британського видання “The

ndependent” з 2009 р. розміщуються новинні відеорепортажі “A l- Ja z e e r a

nternational” [1001].

цьом

фарватері здійснює діяльність британська телеком

ніка-

ційна компанія Vodafone. Vodafone володіє найбільшою у регіоні філією

в Єгипті, яка обслуговує близько 18 млн. абонентів [1299], отримала другу

елекомунікаційну ліцензію у Катарі [1292] та уклала партнерську угоду

з еміратським оператором Du [1298].

ританська ін

ормаційна експансія відчасти пояснюється втратою

ондоном стат

столиці панарабських ЗМІ. Лондонський етап, запо-

чаткований громадянською війною у Лівані (1975), спричинив появу

офшорних ЗМІ — саудівської “A s

arq Al Awsat”, лівійської “A l-A r a b”, па-

естинської “A l- Q ud s A l-Аrabi”, ліванської “A l H a

at”, а також кувейтської

“

Аl-Qabas” після іракської окупації (1991) і просаудівського іракського

видання “Аz-Zaman” після окупації Іраку (2003). У Лондоні були заді-

ні перша арабська е-газета “Ela

h”, телеканал MBC, арабомовне ВВС і

“

Al-Jazeera”, однак розвиток медіа-технологій в арабськом

світі з

мовив

епатріацію панарабських видань і одночасно саудизацію лондонських

видань. “As

arq Al Awsat” запровадила окреме саудівське видання, на

ке припадає основний наклад, прибуток від реклами і прихильність

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України

258

аудиторії післявоєнного Іраку. “Al Ha

at” у 2000 р. перебазувалась до

ейруту, але розширилась за рахунок саудівського видання, припинив-

и новинне партнерство з ліванським каналом LBC

(

2002

)

. У Лондоні

залишилась єдина панарабська газета “A l - Q ud s A l-A ra b i”, яка піддається

остракізм

низці арабських країн, хоча її сайт

цих країнах є достатньо

опулярним [787]. У британській столиці базується і близько 50 арабо-

овних сателітарних каналів [650].

2007 р. центральний о

іс ВВС припинив радіотрансляцію де-

сятьма європейськими мовами, натом

сть розпочав мовлення першою

іноземною мовою — арабською (“Muslim Television Ahmadiyya”). Ауди-

орія арабської версії ВВС склала 14–15 млн. осіб (2007), том

з метою її

збільшення до 40 млн. осіб

березні 2008 р. задіяно арабомовний канал

безпосередньо на Близькому Сході. Попередня спроба ВВС завершилася

ровалом у 1996 р., коли просаудівський канал “Orbit” (Рим) відмовився

родовжити мовлення після критичної щодо КСА програми “Панорама”.

На даному етапі BBC Arabic фінансується британським Міністерством

закордонних справ [781]. Близькосхідна версія каналу, розрахована на

22 країни і понад 300 млн. осіб [640], володіє інтегрованою м

льтимедій-

ною платформою “тріада медіа” (радіостанція, Інтернет-портал, теле-

канал) та інтерактивним контентом [1084], кореспондентською мережею

в Єрусалимі, Каїрі і Вашингтоні [372] та нарощуватиме присутність у

регіоні (Багдад, Бейрут) [1084]. У 2009 р.

кладено контракт з MSN Arabia

щодо розширення присутності у всьому арабському регіоні з допомогою

зал

чення онлайн-а

диторії [995]

Редакційна стратегія базується на тому, що “A l -Ja z e e r a” і “A l-A r ab i

a”

регіональними ЗМІ, що повідомляють про Близький

хід для місцевого

населення, а ВВ

повідомлятиме на Близькому

ході про світ. У Бахрейні

з червня 2007 р. на FM-каналі транслюється англомовна ВВС International,

яка доповнює арабомовний сервіс [930].

BBC Arabic проводить в

ніверситетах ОАЕ, КСА, Палестини,

гипт

і Марокко серію інтерактивних семінарів, присвячених ролі

елебачення у формуванні світогляду арабської спільноти [937].

Однак під час конфлікту у секторі Газа (2009) саме ВВС відіграло

негативну роль у реалізації завдань британської публічної диплома-

ії. Агенція спровокувала скандал у британських ЗМІ, відмовившись

ранслювати заклик

ританського товариства з надання надзвичайної

опомоги (DEC), до якого належать найбільші британські благодійні

організації Окс

ам і Червоного Хреста, допомогти населенню сектору

аза.

ого конкуренти — ITV, приватні канали Channels4 та Channels5

від трансляції не відмовились, хоча на початках не підтримали акцію.

вимогою відмовитись від непопулярного рішення до ВВ

звернулась дру-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

а особа Англіканської церкви Архиєпископ

оркський Джон Сентаму:

“

Це не заклик до зброї з ХАМАС, але заклик про допомогу” [465].

BC Persian

(

PTV

)

задіяний 14 січня 2009 р., розглядається на Близь-

кому Сході як прояв “м’якої сили”, оскільки фінансується міністерством

закордонних справ і

справах Співдр

жності та є додатком до 50 при-

ватних

арсі телеканалів, які мовлять на Іран з Лос-Анджелеса, названого

“

Teгранджелесом”. Хоча VOA задіяв перські новини з супутника у 1999 р.,

втручання

ноземних держав на

ранський телеринок р

дк

сне.

Ще у кінці жовтня

2008

іранське міністерство культури заявило,

BC Persian створюватиме програми на підозрілі теми, у січні 2009 р.

іранська влада оголосила про заборон

ліцензії для PTV, кореспондент-

ької мережі канал

, обмін

кадрами з каналом.

На думку редакції каналу, “ми спробували зробити PTV кращим,

ніж BBC Arabic TV з його новинним спрямуванням. Тут новини склада-

ють половину контенту, але з годинними випусками.” PTV володіє бюро

Лондоні, Вашингтоні, Стамбулі, Бейруті, Душанбе, Кабулі, кореспон-

ентом в Єрусалимі, представництвами у Лос-Анджелесі й Ісламабаді.

анал

ник помилок базованих

США непрофесійних каналів, орієн-

ованих на розваги і з антидержавною риторикою.

ротягом першого

ісяця діяльності BBC Persian отримав 300 тис. повідомлень у блогах і

івмільйона відвідувань на Goo

le Farsi. Однак, якщо на протязі півто-

а року не буде задіяна кореспондентська мережа в країні, BBC Persian

чекатиме провал.

анал також призначено для

арсі мовних мешканців Таджикиста-

ну й Афганістану, тому у назві не фігурує “BBC IranTV”. Передбачається

залучити аудиторію 1

млн. глядачів, зокрема, 7

млн. в Ірані,

млн. в

ганістані і 10 млн. у Таджикистані. Однак серед 100 журналістів пере-

важно представлені молоді іранці, тому

аджикистан не висвітлений у

рограмах PTV. У той же час обидві держави охоплені офіційним іран-

ьким телебаченням IRIB, що свідчить про позиційн

переваг

іранської

інформаційної політики [585].

ідповідно до доповіді Незалежного центру зовнішньої політики

ри Британській Раді, з метою нівелювання шкоди, завданої британській

епутації внаслідок акції в Іраку, Великобританія повинна здійснити

ирокомасштабні заходи.

На даному етапі багато арабів вважають, що “ВВС Arabic” створено

к досконаліший замінник “A l -Hu r r a”, тобто як інстр

мент с

бпідрядної

ублічної дипломатії [786]. Британські дослідники М. Леонард і К. Сме-

вінг вважають, що у короткотерміновій перспективі необхідно дистанці-

юватись в

д американської зовн

шньої пол

тики

розв

яти стереотип, що

війна розпочата у результаті

“

зіткнення цивілізацій

”

, боротьби ісламу і

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України