Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

220

65 тис. книг і 200 тис. документів ХІХ–ХХ ст., а також створення багато-

овного інтерактивного порталу. Бібліотека стане культурним мостом

ля 57 держав-членів ОІК [682].

2008 р. започатковано перший арабський книжковий портал

Maktabat AlArab (www.arablibrary.com), програмне забезпечення якого

розроблено компанією Microsoft. Ліга молодих арабських лідерів ОАЕ,

атронована шейхом аль-

актумом, задіяла перший двомовний сайт

культурної спадщини ОАЕ [942], а також нову комунікаційну агенцію

lev8 Communications

[

1018

]

овим елементом політики

онду стало налагодження міжциві-

ізаційного діалогу з європейськими інституціями (2008). Меморандум

ро арабсько-німецьке к

льт

рне співробітництво підписано з створеною

сламським музеєм у Берліні асоціацією West-East Diwan, на церемонії

ідписання якого шейх М. аль-Мактум закликав арабських і німецьких

інтелектуалів налагодити ширший діалог між Європою і арабським

світом

[

1018

]

Делегація Фонду взяла участь у заходах з нагоди 60-річчя Франк-

фу

ртського книжкового ярмарк

. Фонд приймали німецькі письмен-

ники [502]

рамках проект

переклад

книг арабських письменників

німецькою мовою [1024].

Розпочата співп

аця з мад

идським міжна

одним інстит

том “Casa

Árabe”, який здійснює дослідження арабсько-мусульманського світу,

р р р у

зокрема, культурне співробітництво Іспанії та арабського світу. “Casa

rabe”

(

2006

)

створений Міністерством закордонних справ Іспанії, Іс-

р уур р р у

анською агенцією міжнародного співробітництва, громадами Мадрид

і Андалусії, меріями Мадриду і Кордови [1021].

2008

р. започаткована співпраця з інституціями Італії — Фонд

взяв участь у Міжнародному

олонському книжковому ярмарку для ді-

ей, штаб-квартиру Фонду відвідав заступник міністра культури Італії

ранческо Гіро. Фондом укладено угоду з про

есором С. аль-Джавісі

щодо вип

ск

енциклопедичного англомовного видання “Араби й іс-

амська цивілізація Сицілії”.

Як і у Катарі, зовнішня ін

ормаційна політика здійснюється пере-

важно за допомогою сателітарного телебачення. Новинний телеканал

“

Al-Arabi

a” формує громадську думку значної частини арабських гля-

ачів. Арабомовний новинний блок Alarabiya.net переглядає мільйон

корист

вачів щодня, англомовна версія Alarabi

a.net (2007) позиціон

ться як “англомовний голос арабського світ

” [614].

Паралельно з арабською новинною версією “A k

bar al Emirat”, що

ранслюється DTV, започатковано англомовну версію “Emirates News”,

розраховану на експатріантів

АЕ. Мовлення покриває Близький

хід,

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

221

вропу, Північну Америку. У вересні

200

7 р. ADM

уклав стратегіч-

ний альянс з компанією “Брати Уорнер” щодо створення тематичного

арку та цифрової інфраструктури для Абу-Дабі, що підвищить імідж

міратської столиці як світового культурного центру [1378]. Культурною

нновац

єю країни став один з перших у св

гуман

тарних супутни-

кових телеканалів, задіяний

кінці 2008 р. арабською та англійською

овами [766].

метою збалансованого висвітлення подій у регіоні Затоки ре-

іональний медіа-центр DM

запросив чотири іноземні новинні ка-

нали — арабську франшизу CNBC, пакистанський новинний канал

“

GEO”, іранський “Saba TV” та іракський “Al-Shaqiya” [805, c. 47]. Проте,

незважаючи на декларован

відс

тність ценз

ри

DMC, пакистанський

канал “GEO” був заблокований за критику президента Пакистану П. Му-

аррафа [619].

иконавчий директор DM

А. аль-Ростамані планує створити ана-

огічні “міста вільних ЗМІ” у різних регіонах світу, де впроваджувати-

уться апробовані інноваційні моделі [615]. Перша угода про створення

icasoli SmartCit

підписана з Мальтою

квітні 2007 р. [1241].

метою інтенсифікації діалог

між арабськими і західними ЗМІ

убайському прес-клубі з 2001 р. проводиться Арабський медіа-форум,

кий у 2008 р. відбувся під гаслом “Подолання цифрового розриву в

арабських ЗМІ шляхом застосування технологій”. У ньому взяли участь

онад 50 арабських ЗМІ з Магрібу, країн Затоки, Заходу [499]. DMC також

запровадив Ibda’a Awards — конкурс для студентів-журналістів Близь-

кого Сход

та Індії [1191, c. 15].

DIC розташовані CNNArabic.com., індійський канал UNIAsiaNet,

іранський “Sorous

”, а також “Zen TV” — спільний канал DMC і “Future

V”, орієнтований на молодіжну аудиторію. Аналогічно до DMC, ду-

байський DIC та уряд індійського штату Керала підписали угоду про

творення “Міста знань” у Кочіні [1258].

Cлід зазначити, що

ЗМІ країни вирішальн

роль відіграють

іммігранти. Зокрема, серед 180 журналістів “Khaleej Times” з доміну-

ванням вихідців з

ндостану працює єдиний еміратець.

редакції

“

Gulf News” серед 280 співробітників з тридцяти країн світу налічу-

ться лише вісім еміратців. Журналістський склад “Gulf Toda

” серед

0 співробітників налічує 40 індійців, а решта представляє Пакистан,

гипет, Сирію,

орданію, Бангладеш і Уганд

. У складі фінансового ви-

ання “Emirates Business 24/7” серед 75 ж

рналістів є вихідці з 15 країн

віту. Видання “7Da

s” презентують 20 співробітників з Палестини,

раку, Індії, Пакистану, КСА, Великобританії і Філіпін. Наймолодше

видання “T

e National” (2008), фінансоване урядом Абу-Дабі, серед 300

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

222

співробітників налічує вже 80% вихідців з західних країн і лише кілька

міратців [649].

Реорганізація управління інформаційною сферою (2006) призвела

о створення Національної ради

МІ, що складається з департаментів

реси та зовнішньої інформації, інформаційної агенції WAM [308]. На

відміну від ін

ормагенцій інших держав регіону, WAM належить не

ільки до GRTGCCS, ASBU, ISBO, INAO, але й Організації ін

ормаційних

агенцій Азійсько-Тихоокеанського регіону (OANA). WAM володіє офісами

ереважно в арабському світі — Каїрі, Бейруті, Рабаті, Ер-Ріяді, Дамаску,

Сані, Алжирі, Єрусалимі, Газі, Хартумі, Аммані, Багдаді і Тунісі, а також

Лондоні, Парижі, Брюсселі, Женеві, Москві, Вашингтоні, Нью-

орк

егерані, Ісламабаді, Делі, Стамб

лі і Канберрі. Агенція забезпеч

5–90

офіційної діяльності у країні і за кордоном. WAM вважається

жерелом новин для 30 арабських і міжнародних інформагенцій та об-

інюється інформацією з 25 арабськими, азійськими, міжнародними

агенціями, зокрема, Судану, Малайзії, Росії, Кувейту, Китаю,

орданії,

ндонезії, Ємену [406].

нформаційна агенція подає контент англійською, франц

зькою, іс-

анською, португальською мовами і суахілі (остання відсутня в арабських

інформагенціях і орієнтована на африканську аудиторію), щотижнево

отується новинний дайджест японською мовою. WAM — перша регіо-

нальна агенція, яка подає контент е-поштою та RSS, послуги ци

рового

нтернету для супутникових каналів. IPS-новини на www.ipsnews.net.

надаються для 1 тис. видань і 2 тис. телерадіостанцій, їх використов

ють

6 тис. медіа з 97 країн світу [1345, c. 262, 263]. Реєстрація на сайті WAM

іксує до 36 тис. користувачів з 88 країн щоденно [1361].

нтерактивний сайт

АЕ www.uaeinteract.com діє протягом тринад-

цяти років та є одним з основних новинних джерел щодо країни.

ісля

одернізації сайту (2007) подача контенту здійснюється російською, япон-

ською, китайською, корейською, іспанською, італійською

ранц

зькою,

німецькою і порт

гальською мовами.

ей с

тниковий сайт щотижнево

оновлюється і, згідно даних пошукової системи Goo

le, є другим за ви-

ачею результатів у рамках веб-пошуку терміну “ОАЕ” [866, c. 266–292].

міратський сайт Alwara

стить понад м

льйон стор

нок писемної

арабської спадщини і класичних книг, які є недоступними для пере-

ляду в інший спосіб [494]. Промоційний щорічник “Об’єднані Арабські

мірати” видається арабською, англійською, франц

зькою мовами [866],

а також наявний в Інтернеті за адресою www.uaeinteract.com. [933].

лючовим регіональним гравцем виступає транснаціональна те-

екомунікаційна компанія Etisalat, яка у 2008 р. обслуговувала 74 млн.

абонентів у 17 країнах (Афганістан, Бенін, Буркіна-Фасо, ЦАР, Кот-д’Івуар,

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

гипет, Габон, Нігер, Нігерія, КСА, Судан, Танзанія, Того, Пакистан). У

008 р. компанія вважалась найбільшою в арабському світі, стала другим

оператором послуг мобільного зв’язку у КСА, третім — в Єгипті [652].

tisalat належить до двадцяти глобальних операторів, до 2010 р

ну

війти до світової десятки [1276]. Згідно з рейтингом “Financial Times”

(

2007), Etisalat знаходився на 444 позиції серед 500 світових корпорацій і

виступає основним наповнювачем федерального бюджету ОАЕ.

омпанія володіє різноплановим пакетом каналів

(

базовий, араб-

ький, західноазійський

)

[674, c. 33], але найперспективнішим напрямом

вважається азійський. Плани Etisalat базуються на супутнику Thuraya-3

оператора “Thura

a” (Аб

-Дабі), який покрив Азійсько-Тихоокеанський

егіон (Китай, Австралія, Японія, Корея, Індонезія). Крім цього,

2007 р.

запроваджена стратегічна технологія T

ura

a Marine для узбережжя

цього регіону.

ателітарне покриття дозволить отримати понад два

ільярди користувачів [1270]. У рамках реалізації даної стратегії під час

візиту прем’єр-міністра М. аль-Мактума до Китаю Etisalat підписав угоду

з Huawei [1287], одночасно портал Dubai World задіяв сайт , спрямований

на промоцію Д

баю

Китаї [1279].

тратегічним напрямом, у т. ч. у політичному аспекті, вважається

ран. Etisalat отримав третю ліцензію на мобільний зв’язок, однак вона з

еополітичних міркувань була анульована іранським урядом [1297]. Од-

ночасно еміратський телеканал Star TV запровадив

арсімовний канал,

озрахований на аудиторію 100 млн. глядачів [996].

tisalat задіяв мобільний зв’язок в Афганістані

(

2007

)

, де мобільне

окриття складає 8% [1248], хоча діяльність є комерційно збитковою [1261].

нтернет-підрозділ Etisalat EMIX встановив першу власну азійську точку

рисутності (POP) у Сінгапурі, володіючи п’ятьма аналогічними точками

в Абу-Дабі, Дубаї, Нью-

орку, Лондоні і Амстердамі [1232].

ншим перспективним напрямом виступає А

рика, де планують

інвест

вати 5,5 млрд. дол.,

т. ч. 4,1 млрд. дол. на сході континент

[1238].

рамках план

з розширення прис

тності в Африці

травні 2009 р.

зроблено ставку на марокканську компанію Meditel [276]. Пріоритет-

ним проектом також визнано прокладку підводного кабелю у Східній

Африці — між Кенією і Фуджейрою [1226]. У Танзанії і Нігерії Etisalat

конкурує з кувейтським оператором Zain.

раховуючи важливість спорту у сучасному світі, Etisalat уклав ін-

новаційн

партнерськ

год

з ф

тбольним кл

бом “Барселона” в якості

елекомун

кац

йного партнера, з правом проведення двох м

жнародних

атчів на власний вибір [1295].

раїна володіє достатньо потужним аналітичним апаратом.

мі-

атський Центр стратегічних досліджень (ECSSR) заснований у 1994 р.

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

224

як незалежний академічний інститут [463] для аналізу стратегічних

роблем ОАЕ, арабського регіону у цілому і глобальних подій. Центр

здійснює моніторинг основних акторів на міжнародній арені —

ША,

ЄС, Росії, Китаю, Японії, вивчає вплив комунікаційних технологій та

ін

ормаційної революції на держави і с

спільства Перської затоки. Що-

енний бюлетень “A k

bar Al-Sa’a

” аналізує міжнародні події, пов’язані з

ОАЕ, Перською затокою та арабським світом, і розсилається вітчизняним

а закордонним високопосадовцям. Публікації 2008 р. присвячені близь-

косхідній політиці Китаю, Індії та

ША, а також індійсько-іранським

взаєминам.

Центр досліджень Перської затоки (GRC)

баї заснований са-

дівським бізнесменом Абд

л Азізом Сагером (2000) і спеціаліз

ється

на проблематиці країн Затоки. Дана інституція здійснює цілодобовий

оніторинг новин і подій у місцевих та міжнародних ЗМІ [400]. Інфор-

аційним центром з питань

АЕ виступає неурядовий міжнародний

онд арабської думки, який пропагує культурно-інтелектуальну

сп

дщину

ОАЕ здійснюють ефективн

блічн

дипломатію, зал

чаючи

рактично весь

нструментар

й, притаманний для зах

дних країн, але з

рахуванням ісламської та арабської специфіки. Слід зазначити, що ОАЕ

і Катар першими у регіоні започаткували співробітництво у її реалізації,

залучивши провідні неурядові інституції —

онди, що спонсоруються

равлячими династіями. Якщо Катар переважно

ормує громадську

ду

мк

США, то ОАЕ зосередились на європейськом

континенті. Такий

андем забезпечує ефективне просування арабської публічної дипломатії

св

БАХРЕЙ

Бахрейн — фінансова столиця Затоки, що, подібно до Швейцарії,

малопомітною на політичній сцені.

а відмін

від с

сідніх держав,

ахрейн не володіє значними запасами вуглеводнів, але відзначається

високим рівнем освіченості [714, c. 7–16]. У країні діє найліберальніша

версія шаріату в Затоці [350, c. 242], що зумовлює відсутність жорсткої

релігійної цензури

МІ.

Шиїтська карматська держава Бахрейн зі столицею Лахса (сучасний

КСА), яка існ

вала

899–1077 рр., охоплювала Баср

(Ірак), Ель-

Хасу (Саудівська Аравія), Катар, більшу частину Ес-Сіру, проте назва

“

Бахрейн” збереглася лише за групою островів [37, c. 83]. Основою еконо-

іки карматів була торгівля з Індією та Східною Африкою, що зумовило

розелітизм ісламського вчення [50, c. 22–23]. У 1779 р. аравійський рід

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

225

аль-халіфа підкорив Бахрейн, що викликало опір корінних бахаринів,

кі отримали підтримку Ірану [331, c. 98–99].

1914 р. країна стала головною базою англійських ВВС і ВМС у За-

оці, європейські реформи лорда Белгрейва (1926) запровадили сучасну

рес

[48, c. 118, 135],

1946 р.

Бахрейн переведена британська політична

адміністрація

атоки, що зумовило інтенсивний розвиток комунікаційної

інфраструктури [132, c. 280].

овнішня політика Бахрейну здійснюється на регіональному, араб-

ькому і міжнародному рівні. Бахрейнська позиція на рівні арабського

віту базується на мирному вирішенні палестинського конфлікту та

оверненні ок

пованих Голанських висот Сирії і території Шебаа на

івдні Ліван

ахрейн, підтрим

ючи територіальн

цілісність Ірак

брав участь у підготовці конференції щодо примиренню в Іраку під

гідою ЛАД (2005)

[

670

]

Найбільш напружені стосунки склались з регіональним лідером —

раном. Однак, здійснюючи прагматичну зовнішню політику, Бахрейн

взяв участь у кон

еренції Руху неприєднання щодо прав людини і куль-

ту

рного різноманіття

Тегерані (вересень 2007 р.), а також

врег

люванні

ранської ядерної кризи, наголошуючи на прав

мирного використання

дерної енергії.

цьому контексті під час візиту президента

рану до

ахрейну (листопад 2007 р.) сторони закликали до перетворення Близь-

кого Сходу на регіон, вільний від ЗМЗ, включно з ядерною [537]. Однак у

008 р. спадкоємний принц Бахрейну шейх Сальман бен Іса аль-Халіфа

ершим серед керівників країн Затоки заявив, що Іран намагається

отримати ядерну зброю [40].

Мало відомим є той факт, що передтечею “карикатурного скандалу”

в Європі виявився антишиїтський “карикатурний скандал” у Бахрейні.

липні 2005 р. місцева газета опублікувала карикатуру на іранського ая-

олу Хаменеї, що викликало масові демонстрації у країні під гаслом “Ми

відповідаємо на твій заклик, Хаменеї” [1041, c. 235]. Проте слід врах

вати,

що антибахрейнськ

статтю редактора газети “Ka

han” і радника Хаме-

неї Х. Шаріятмадарі (липень 2007 р.) першим засудив глава бахрейнських

иїтів аятола

усейн ан-Наджаті, наголосивши, що Бахрейн — незалежна

а суверенна арабська і мусульманська держава [223].

агострення бахрейнсько-саудівських стосунків відбулось внаслі-

ок підвищення цін на основний будівельний матеріал для острівної

ержави — са

дівський пісок, який са

дівська газета “Er-Ri

adh” назвала

“

національним надбанням”. Бахрейн, що переживає будівельний бум,

закликав саудівську владу припинити “піщану монополію”, що було по-

рактовано як втручання у “внутрішні справи Королівства Саудівська

Аравія” [265].

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

контексті регіональних суперечностей

ахрейн приймає участь

програмах НАТО з метою зміцнення співробітництва з блоком [241].

правління публічної дипломатії НАТО і Міністерство інформації

ахрейну провели спільну конференцію “ЗМІ у світі, що змінюється:

огляди РСАДПЗ і НАТО”

(

2007

)

[240], у квітні 2008 р. підписана угода

ро співробітництво

сфері інформаційної безпеки [239]. Бахрейн, К

вейт і Катар першими з країн

атоки приєднались до даної ініціативи

НАТ

О.

центрі уваги бахрейнської дипломатії знаходиться мирне ви-

рішення міжнародних кон

ліктів і активна участь як представника

РСАДПЗ у врегулюванні близькосхідного конфлікту (2007). Свідченням

високого потенціал

бахрейнської дипломатії є той факт, щo звільнено

всіх бахрейнських в’язнів бази Гуантанамо. У рамках діяльності по зміц-

ненню стратегічного діалогу у світі у Манамі проведено четвертий

орум

“

МАНАМА — діалог безпеки” (грудень 2007 р.)

[

537

]

Значним зовнішньополітичним успіхом держави стало обрання

оловою XLI сесії Генеральної Асамблеї ООН Хайї Рашед аль-Халіфа

(2006), яка зробила основний акцент

своїй діяльності на інформацій-

ній складовій — застос

ванні інформаційних центрів ООН, глобальних

конференцій та телеконференцій, блокуванні “ЗМІ ненависті” як нового

інструменту у конфліктних ситуаціях.

ї обрання спричинило могут-

ній інформаційний привід щодо ролі жінки у сучасному арабському

суспільстві. Крім цього, Бахрейн став першою арабською державою, що

ризначила послом єврейку —

ауду Нуну, яка посіла стратегічний

ост посла

США [39]. Дещо пізніше міністр закордонних справ Халід

бен Ахмед аль-Халіфа закликав країни Близького Сходу до створення

нової регіональної організації у складі арабських держав, Ізраїлю, Ірану

і Туреччини [421].

мовірно, що такі неординарні для арабської держави

зовнішньополітичні кроки зумовлені прикладом

атару.

Подібно до більшості держав регіону, країна інтенсифікує між-

релігійний діалог. Взаємовідносини ісламського і християнського світ

стали предметом обговорення міжнародної конференції 330

лемів з 50

країн світу, що відбулась у Манамі (2006). Основною темою заходу став

ошук “достойної відповіді” на спотворення образу ісламу у західних

ЗМІ. На думку улемів, “економічний бойкот є лише одним з шляхів бо-

ротьби з таким невіглаством. Але ми повинні просвітити Захід щодо того,

ким б

в М

хамед, і почати відкритий діалог з Заходом” [281]. У липні

2008 р. Папа Римський Бенедикт ХVI і король Бахрейн

Хамад бен Іса

аль-Халіфа взяли спільні зобов’язання щодо підтримки міжкультурного

і міжрелігійного діалогу, заявивши, що поділяють “ідею співробітництва

іж християнами, мусульманами та іудеями в ім’я досягнення миру і

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

227

праведливості на Близькому Сході і у всьому світі”. Король Бахрейну

запросив понтифіка відвідати країну [262].

рядовий департамент закордонної інформації

(

1996

)

створений

ля сприяння адекватній і збалансованій інформації про Бахрейн у між-

народних

МІ, організації прес-турів, підтримки діяльності іноземних

жу

рналістів, промоції диверсифікації економіки. Під час парламентських

виборів (2002) було створено міжнародний прес-центр для журналістів

[669]. Бахрейнська урядова установа CIO накопичує і оновлює інформа-

ю, зд

йснює консалтинг

прогнозування, вперше у рег

он

запровадила

март–карти проектів [1330].

ахрейнський центр стратегічних досліджень

(

BCSR

)

тісно спів-

рацює з Королівським на

ковим товариством (

орданія), На

ково-

ослідним центром МЗС Єгипту, Арабським інститутом планування

(

Кувейт), Центром сучасних світових досліджень (Китай), Інститутом

олітичних і міжнародних досліджень (Іран), НАН Білорусі, Науково-

ослідним центром стратегічних досліджень Перської затоки (Дубай)

а Центром стратегічних досліджень (Туреччина) [1319]. Квартальник

“

Journal of Strate

ic Studies” акцент

ваг

на міжрелігійном

і міжци-

вілізаційном

діалозі [792]. Бахрейнський Центр стратегічних досліджень

Затоки (Лондон), зосереджений на проблемах безпеки, випускає низку

онла

н-видань.

На відміну від Єгипту, який у с

ері ІКТ переважно співпрацює

з ЄС, Бахрейн орієнтується на міжнародні організації, зокрема, ООН.

раїна обрана регіональним центром інформаційних технологій і зв’язку

НЕСКО (2007), король Хамад засн

вав премію ЮНЕСКО за ефективне

використання ІКТ, яка презентована 19 грудня 2007 р. у Парижі [536].

Бахрейні, на відміну від арабських країн, дуже поширена е-жур-

налістика [538], налічується 45 журналів і інформаційних бюлетнів, низка

культурологічних сайтів і е-

орумів. Від 2005 р. проводяться ІТ-

ес тивалі,

кі передбачають заходи щодо ЗМІ, PR, мультимедіа [747]

ахрейнська п

блічна дипломатія відзначається прагматичністю

і, на відмін

від К

А, Катар

, К

вейт

АЕ, не орієнтована на надання

атеріальної допомоги.

ахрейн позиціонується як регіональний куль-

урний центр

атоки, що швидше свідчить про вплив іранської, ніж

арабської ментальності. Основним внеском Бахрейну в культурне життя

арабського світу є проведення традиційних Міжнародних книжкових

рмарк

в, спрямованих на п

двищення стат

книги як головного

жерела знань. ХІІ Міжнародний книжковий ярмарок (2006) б

в при-

вячений різноманітним аспектам програмування (у розрізі технологій,

ізноманітних секторів промисловості). У роботі ярмарків беруть участь

к арабські країни (Єгипет, Ліван,

орданія, КСА), так і країни Заходу,

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

228

ому на ХІІІ ярмарку (2008) здійснювались заходи з міжрелігійного діа-

огу [535]. Країна виступає також організатором ісламських книжкових

орумів.

ахрейнську культурну ініціативу — запровадження Всесвітнього

ня поезії 21 березня підхопив дубайський Фонд аль-Мактума, запо-

чатк

вавши міжнародні фестивалі поезії з метою зал

чення 1000 поетів

ротягом трьох років [1023]. Журнал “Культура”, що видається Міністер-

ством культури і національної спадщини (1993), має важливе значення

ля всього арабського світу. Бахрейн традиційно проводить Фестиваль

ЗМІ країн Затоки (1999) [701]. У контексті підтримки арабської науки

відбулась Генеральна конференція Фундації арабських вчених (АТF),

як проводилась під гаслом “арабської стратегії в епох

глобалізації”

(листопад 2007 р.).

Країна підписала угоду про співробітництво з ЮНЕСКО, яке про-

олосило Бахрейн регіональним центром по збереженню національної

спадщини у

200

7–

11 рр. Протягом

2003

–

200

7 рр. Бахрейн виконував

обов’язки члена Виконавчої ради ЮНЕСКО [536].

Бахрейнський телеком

нікаційний оператор Batelco, на відмін

від провідних телеком

нікаційних компаній Затоки, переважно про-

никає в Інтернет-мережі третіх країн. Він присутній в Єгипті, Йорданії,

увейті, Ємені, КСА, розширює діяльність у Магрібі, на Індійському

субконтиненті [1288]. У фарватері зовнішньополітичної лінії держави

компанія веде переговори з операторами мобільного зв’язку, що діють

на панафриканській платформі, а також на індійському ринку [546].

Для

ахрейн

розвиток стос

нків з Індією є стратегічним завданням,

ро що свідчать регулярні засідання Комітету бахрейнсько-індійського

співробітництва.

На розвиток Інтернету Batelco витрачає щорічно 3,5 млн. дол., при

цьому 70% відвідуваних сайтів знаходяться за межами країни, що зумо-

вило будівництво Інтернет-мосту через Японію до США. ISDN-зв’язок

запроваджено із США, країнами ЄС, Швейцарією, Японією, Малайзією,

іліпінами, Гонконгом,

інгап

ром, Південною Кореєю, Новою Зелан-

ією, Катаром і ОАЕ (2007

)

[194].

Оператор Bintel, створений у 2007 р., крім Дубаю і Лівану, присутній

акож у “гарячих точках” Африки — ЦАР і Сомалі [1298].

Бахрейн на даному етапі здійснює ефективну публічну дипломатію

льт

рно-освітній сфері.

ї недостатнє висвітлення в арабськом

світі

мовлене орієнтацією країни на Інтернет-рес

рси і слабкою прис

тністю

панарабських медіа.

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

229

5.6. Форм

вання ін

ормаційної

кладової зовнішньополітичного

ку

рс

держав-а

тсайдері

ОМА

ан

вважається єдиною арав

йською країною, ст

йкою з геопо-

ітичної та військової точки зору [290, c. 137]. Цивілізаційне значення

ману полягає у тому, що це перший навігатор Індійського океану, який

ротягом чотирьох тисячоліть виступав посередником між

гиптом,

ежиріччям та Південною Азією. Оман тісно пов’язаний з Єменом,

меніти-хінаві хариджитського віросповідання засн

вали Оманський

імамат (750–1159). На противагу хінаві, сунітська меншість гафірі активно

ідтримується К

А.

егітимності Оману, що відділився від Арабського халіфату,

надавало правл

ння нащадк

в першого мусульманського нам

сника

жуланди, затвердженого Пророком [12, c. 408]. Завдяки статусу най-

таршої арабської держави Затоки країна стала центром консолідації

арабів ХVII–XVIII ст. Емірати, що складають ОАЕ, залишались

складі

ману до 17

р., однак

иїтські Дубай і Шарджа володіли автономією

[311, c. 312, 314, 316]. Сутички Оману з Наполеоном зумовили його про-

англійську орієнтацію, проте, на відміну від Індії,

ст-Індській компанії

не вдалося тут закр

питись.

ританія детонувала його розпад з відокремленням

ахрейну,

атар

і Ес-Сір

[48, c. 105], однак після 1822 р. країна знов

розпочала

“

збирання земель”, ставши найпотужнішою державою регіону [331, c. 94].

ман охоплював узбережжя Ірану і Белуджистану, територію від Катару і

ахрейну до єменських островів Сокотра і Кур’я-Мур’я. Тільки після про-

ажу оманського флоту (1863) Іран відвоював узбережжя, були втрачені

сі острови [95, c. 23], а після провалу хариджитського повстання (1894)

країна потрапила п

нд

йський протекторат.

тратегічне значення

ман

зросло з прокладенням підводного

кабелю від Маскату до індоєвропейської телеграфної лінії на о. Джаск

(

1901) та виявленням у районі Сур стратегічних для англійського флоту

окладів вугілля, єдиних на відтинку від Суецу до Бомбея [53, c. 167, 207].

ісля іранської революції Оман перетворився на ключову країну для

ША, оскільки контролює шлях до Європи і Східної Азії [327, c. 62] та

володіє одним з двох портів в Орм

зькій протоці [52, c. 291, 477].

манська держава справила відчутний вплив на суспільно-куль-

урний розвиток регіону. Якщо країни, що перебували під владою Осман-

ької імперії (кордон проходив по Кувейту), здебільшого відзначаються

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр