Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

консервативністю у с

ері ІКТ, то країни колишньої Оманської імперії на

східному узбережжі Перської затоки характеризуються інформаційною

активн

стю, незважаючи на залучення

мм

грант

в.

сторичний

актор зумовлює незалежну політику країни — Оман

не належить до ОПЕК і не переб

ває

фарватері регіональних лідерів.

На думку оманського керівництва,

ОО

Н повинна стати центральним і

вирішальним органом у здійсненні міжнародної політики [1370]. Про-

е політична обережність поєднується з економічною прагматичністю.

Яскравим прикладом цієї тези є стосунки з Іраном, економічна співпраця

з яким активізувалась у квітні 2008 р. На відміну від інших аравійських

ержав, Оман підписав

годи про демаркацію с

хоп

тних і морських

кордон

в з

ма с

дн

ми державами.

Не володіючи важелями впливу на багаті держави Затоки, Оман

надає пріоритет стосункам з країнами басейну Індійського океану [79,

c. 89], в яких дієвим інструментом виступає Асоціація регіонального

співробітництва басейну Індійського океану [44, c. 56]. Даний аспект до-

кладно висвітлений у праці М. Ф. Фархата “Країни-учасники РСАДПЗ

а процес інтеграції регіон

ндійського океан

: щодо нової політики

країн Затоки” (2005).

Оман відзначається найміцнішими в арабському світі зв’язками

з А

рикою. У 1650 р. оманці розгромили португальців від Сомалі до

Мозамбіку, а Занзібар, завойований у 1784 р. разом з африканським

збережжям [203, c. 246], протягом 1832–1861 рр. вважався столицею цієї

азійської імперії. В Ісламській респ

бліці Коморські острови вихідці з

Оману і Ємену складають 7

населення, на Сейшельських островах

оманська діаспора (1903) становить основу державного апарату цієї країни

[

309, c. 98, 171, 252, 264

]

Зовнішня політика в арабському регіоні здійснюється у контексті

арабської солідарності. Незважаючи на те, що до 1975 р. Оман воював з

алестинськими повстанськими загонами [350, c. 247], країна толер

близькосхідний мирний процес, ставши першою країною Затоки, як

відвідали з офіційним візитом ізраїльські високопосадовці (1994

)

[

132,

c. 310]. Уряд Оману підтримує територіальну цілісність Іраку та вважає,

що

ОО

Н відіграє ключову роль у передачі суверенітету іракському наро-

у.

а думку оманського керівництва, відсутні підстави для трактування

іранської ядерної програми як мілітарної [1369], проте підтримується

орієнтація КСА на військове співробітництво з США [284].

о недавнього часу країна здійснювала активну політику у

ен-

ральній Азії, свідченням чого є участь у Каспійському трубопровідному

консорціумі (7% акцій). Однак у березні 2008 р. Оман ухвалив рішення

вийти з проекту [141].

мовірно, пріоритетнішим напрямом виявився

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

акистанський телекомунікаційний ринок, де компанією Omantel здій-

нена найбільша оманська інвестиція

[

1268

]

изначним представником оманських ЗМІ є Абдуллах Алі аль-

лайян — політичний оглядач провідних арабських газет “A l K h a l e e j ”

(

ОАЕ), “Al Ha

at”, “Аsharq Аl Аwsat”, “Аl A’rabi” (K

вейт), “The Diplomat

uarterl

” (Лондон) і “Strate

ic Issues Quarterl

” (Дамаск). Аль-Олайян

акож відомий як автор книг “Діалог цивілізацій: ісламська візія діалогу”

(

2004) і “Глобалізація світового порядку” (2001) [498, c. 609].

Омані, подібно до ОАЕ, відчутно збільшується присутність захід-

них медіа.

султанаті видаються три англомовні газети і три тижневики,

Apex Press план

є вип

ск нової газети [951]

Державним органом, створеним з метою імплементації “Стратегії

цифрового Оману” і запровадження економіки, базованої на знаннях, є

ада з інформаційних технологій (ІТА). Вагомим результатом її діяльності

тало те, що оманські видання “Times of Oman” і “A l- S

abiba” першими на

лизькому Сході запровадили інноваційні послуги WAP mPaper (2007), всі

основні видання

(

“Oman Observer”, “Oman”, “Oman Tribune”, “Al-Watan”,

“

Times of Oman”, “Al-Shabiba”) володіють онлайн-версіями. Аналогічно

о Катару, у листопаді 2007 року розпочато співробітництво у ІКТ-сфері

TA та cінгапурської урядової структури МАР [702, c. 21].

елекомунікаційна компанія Omantel здійснює мовлення араб-

ькою і англійською мовами, виступає членом FANA,

ANA і членом-

засновником організації інформагенцій Азії Pulse [1064]. Одночасно у

елеком

кац

йном

простор

країни нарощ

є прис

тн

сть катарський

консорціум Nawras [1048]. Оманське телебачення мовить з допомогою

упутників Arabsat, Nilesat, Hot Bird та транслює програми через веб-

айт

(

1997

)

[

760

]

рамках реалізації оманського Інтернет-проекту (OIP) компа-

нією “Oman Studies Centre” реалізовано низку некомерційних про-

кт

в к

льт

рно-

сторичного спрям

вання як зовн

шньопол

тичного

ріоритет

держави. Перший

рядовий портал

ман

www.omanet.

om запроваджений Міністерством інформації (1996). WebOman (1998),

задіяний з метою організації оманської веб-спільноти, можна вважати

найуспішнішим

нтернет-холдингом завдяки насиченому новинному

контенту. WebOman запровадив найавторитетніше оманське е-ЗМІ —

ережеву версію англомовного видання TimesofOman.com. [106]. Пор-

ал OmanAccess.Com (1998) започаткований для обсл

гов

вання ЗМІ

[755].

Омані діє Дипломатичний клуб (2005), який заохочує культуру

пілкування між народами [613]. Оманські посольства у Лондоні і Ва-

ингтон

дтримують промоц

йн

сайти.

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

Центр досліджень Оману (1975), створений у Німеччині як центр

окументації Оману і Арабської затоки, здійснює збір інформації, коорди-

нує наукові дослідження та надає дослідницьку ін

ормацію. Досліджен-

ня охоплюють територію колишньої Оманської імперії — власне Оман,

Сахіл Уман (ОАЕ), Mакранське

збережжя Іран

і Пакистан

, Занзібар,

збережжя Східної Африки [613]. Видання “Аl Omani

” призначене

ля реклами країни і зв’язків з громадськістю.

На даному етапі країна демонструє незначну присутність в араб-

ській публічній дипломатії. Проте активна державна підтримка цього

сектору, а також наявність багатої культурної спадщини, яка екстра-

олюється на регіон

ндійського океан

короткочасній перспективі

сприятиме позиціон

ванню Оман

як вагомого гравця в інформаційном

росторі арабського світу. У той час, як у просуванні на глобальний ін-

ормаційний ринок Катар зробив ставку на США, ОАЕ — на Францію,

ман демонструє тісну співпрацю з Німеччиною.

МЕН

Ємен — найбідніша і найменш впливова з європейської точки

зору країна Аравії. Проте, як зазначав видатний російський сходозна-

вець В. Бартольд, у духовному плані

мен належить до цивілізаційно

творюючих регіонів світу [37, c. 67, 84]. Чорний камінь у Мецці знахо-

иться в Єменському куті, Ємену протягом століть належав привілей

остачати кісб

(покривало) для Кааби. Ідейним натхненником шиїзм

був єменець ібн ас-Сауда [12, c. 24, 32, 69], в Ємені виник шафіїзм [343,

c. 63]. Єменська королева аль-Маліка Хурра першою серед жінок отри-

ала один

з найвищих в

єрарх

смаїл

в рел

йний титул худжжа

(

1084

)

і проголосила створення незалежного да’ава в ісмаїлізмі

(

1132

)

[

89,

c. 115–129, 198]. З Ємену походила найвідоміша християнська єресь —

несторіанство, що стало панівною християнською течією в Арабськом

аліфаті та Ірані [325, c. 137, 139, 559]. Країн

сміливо можна вважати

спадкоємцем головних державних утворень ісламу — династії

атимі-

ів, після краху якої її прихильники емігрували до Ємену [12, c. 193–194,

216

та Аббасидського халіфату, оскільк

пі

сля смерт

останнього хал

а Мутеваккіля (1543) його нащадки до ХVIII ст. залишалися “емірами

равовірних” в Ємені.

Шиїти-зейдити складають 15

населення Ємен

. Зейдитська динас-

ія нащадків Пророка правила найдовше у мусульманській історії (до

1962

)

[

203, c. 72, 93], проте ніколи не мала власної валюти, за нових часів

використовуючи австрійський талер Марії-Терезії. Після поразки (1994)

зейдити приєднались до сунітських ісламістів [350, c. 239], створивши

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

безпрецедентний в арабському світі сунітсько-шиїтський блок. Завдяки

зейдизму Ємен є єдиною республікою в Аравії. Крім цього, слід врахо-

вувати, що населення

мену найчисельніше на Аравійському півострові

(

близько 20 млн. осіб

)

[132, c. 278].

Подібно до інших арабських країн, Ємен здійснює зовнішню по-

ітику на трьох рівнях — арабському, ісламському, міжнародному. На

арабському рівні Ємен прагне інтенсифікувати стосунки з РСАДПЗ як

на інституційному, так і двосторонньому рівні (КСА, ОАЕ) [623], план

інтеграції Ємену до РСАДПЗ передбачає виконання п’яти вимог пере-

важно економічного спрямування [1381]. Поза тим, країна врегулювала

ериторіальн

перечк

з КСА щодо острова Ель-Д

вайн (1999),

червні

2000

р. підписано

год

про кордони, згідно з якою

дівська Аравія від-

овилась від претензій на

адрамаут. Через неврегульованість ситуації

щодо Джебель-Атід у нафтоносному районі Шабва і на червономорському

збережжі створена 20-кілометрова демілітаризована смуга, оголошена

зоною співробітництва і розвитку. У 2000 р. встановлено кордон з Оманом,

Ємені відновлено посольство Кувейту [70].

фарватері арабської мирної ініціативи

спішно втілюється “ємен-

ька ініціатива” щодо врегулювання конфлікту між палестинськими

ухами ФАТХ і ХАМАС [138]. Ємен також виступив з ініціативою транс-

ормації ЛАД у новий орган — Арабський союз, який діятиме на під-

таві панарабської конституції. Єменський план передбачає створення

арабського спільного ринку і арабського миротворчого контингенту з

етою

нення втр

чання іноземних держав.

раїна вист

пає за вре-

улювання ситуації в Іраку з допомогою комітету у складі

ОО

Н, ЛАД

а Іраку [1383].

На ісламському рівні

мен прагне розвивати стосунки з

ІК і дво-

торонні відносини. Пріоритет надається країнам Південно-

хідної Азії,

е присутня єменська діаспора [1382], оскільки еміграція з Хадрамауту

здійснювалася до Сінгап

, Малайзії та Індонезії (на Яві наліч

ється

онад 100 тис. єменців). Ємен традиційно підтрим

є доброс

сідські від-

носини з Сомалі, у країні мешкає близько мільйона громадян і понад

110 тис. біженців (2007). Важливим союзником виступає Джибуті. На

ротивагу цим стосункам не врегульовано територ

альну суперечку з

усульманською Еритреєю щодо островів Ханіш (1998

)

[

673].

Єменсько-європейські відносини інтенси

іковані у 2008 р. завдяки

візит

президента країни до штаб-квартири ЄС

Брюсселі [1146], роз-

виваються на рівні інституцій Союзу і двосторонньому рівні (Іспанія,

ельгія, Великобританія, Німеччина

)

[

623]. У 1998 р. налагоджено від-

носини з

итаєм.

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

234

Перший національний канал у ЄАР почав мовлення 26 вересня

1975 р., другий національний канал у НДРЄ — 11 вересня 1964 р. [1323].

Єменське телебачення транслюється арабською і англійською мовами,

оча, на відміну від інших країн

атоки, міжнародне радіо- і телемов-

ення відсутні [139]. Єменська інформаційна агенція Саба (1970) засно-

вана як інформаційний орган ЄАР, а після інтеграції країни об’єднана з

Аденською інформаційною агенцією [1373]. Після викупу акцій місцевого

ровайдера SabaFon (2007) провідним гравцем на телекомунікаційному

ринку країни стала бахрейнська компанія Batelco [1245]. Інвестором

менської телекомунікаційної с

ери і ІT-сектору виступає також Оман

[572].

1996 р. компанія TeleYemen, спільне підприємство державної ком-

анії PTC і англійської Cable&Wireless, встановила Інтернет-з’єднання

іж Саною і Кембріджем. Інтернет запроваджений у Північному Ємені,

але завдяки локальн

й оптиковолоконн

й мереж

розвинувся на п

вдн

країни [1351]. У зв’язку з опором релігійних кіл у 1996 р. було заблоковано

15 тис. сайтів, що зумовило незначний ріст користувачів.

На порталі

.Net розташовані єменські представництва провідних

компаній Alcatel, Grifﬁ n LTD, Suzuki-Yemen, To

ota-Yemen, а також персо-

нальний сайт президента країни А. А. Салеха [105]. Перший приватний

сайт YemenWeb.com (1998), створений Шарафом Mутагіром аль-Кібсі, ви-

ступає одним з основних новинних сайт

в, п

дтримує

нтенсивн

контак-

и з єменською діаспорою та пропагує арабсько-ісламське спрямування

менської культурної спадщини [407].

Міністерство зв’язк

оголосило про запровадження проект

“

Gatewa

” для формування е-уряду, першим етапом реалізації якого

став симпозіум “Перші кроки до е-уряду”. У рамках проекту здійсню-

ватиметься міжарабський обмін інформацією на регіональному і між-

народному рівні [1384]

На сучасному етапі Ємен належить до аутсайдерів арабського ін-

ормаційного простор

, що з

мовлено перманентною громадянською

війною. Проте слід врахов

вати наявність інформаційного вплив

чи-

сельної

впливової єменської д

аспори, яка п

дтримує активн

стосунки

з батьківщиною. Незважаючи на слабку технічну базу, країна продукує

цікавий і неординарний контент.

раховуючи зростаючу присутність

ахрейну в інформаційному просторі країни, реалізація публічної

ипломатії здійснюватиметься через менш затратн

Інтернет-с

ер

Ймовірно,

подальшом

Ємен позиціон

ватиметься як голос арабського

світу в країнах Південно-

хідної Азії.

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

235

Незважаючи на політичну нестабільність і перманентне військове

ротистояння, близькосхідний регіон протягом десятиліть залишається

еостратегічно значущим для світового співтовариства. Арабські країни

здійснюють публічну дипломатію з врахуванням двох превалюючих чин-

ників — ісламського і арабського, для країн Затоки притаманний також

убрегіоналізм. Для арабського і ісламського секторів публічної диплома-

ії притаманна миротворча та гуманітарна діяльність у кон

ліктогенних

зонах, прикладом якої слугує Катар.

кремі держави тісно співпрацюють

з ООН (Кувейт) та його структурним підрозділом ЮНЕСКО (Бахрейн).

агомим чинником у публічній дипломатії держав регіону став

“

міжцивілізаційний діалог”, започаткований іранським президентом

. Хатамі. Після приходу до влади президента Ірану Ахмадінеджада

(

2005), “карикатурного скандалу” і інциденту з висловлюваннями

апи Римського Бенедикта ХVІ гасло діалогу підтримали країни

ато-

ки — Катар, Бахрейн,

АЕ і К

А. На практиці даний процес втілився у

роведення конференцій, Мадридського форуму (2008), встановлення

ипломатичних стос

нків Ватикан

з арабськими країнами, крім Ома-

, і візитами їх лідерів до Ватикан

, а також відкриття християнських

церков в арабських країнах.

иняткова роль у здійсненні арабської публічної дипломатії на-

ежить спеціалізованим

ондам. Державні

онди, зорієнтовані пере-

важно на гуманітарну допомогу, зосереджені у КСА, Кувейті і Катарі.

науково-освітніх програмах задіяні Фонд шейха аль-Мактума (ОАЕ),

атарський фонд освіти, на

ки і с

спільного розвитк

та Йорданський

онд імені короля Абдалли.

Публічну дипломатію у регіоні здійснюють держави і недержавні

актори, які, на відміну від Заходу, представлені не лише НУО (ЛІС, ВІЛ),

але й ісламістськими угрупуваннями. Ін

ормаційна присутність за

опомогою телебачення притаманна для недержавних, проте значною

ірою одержавлених ХАМАС, “Хизбалли”, Інтернет

— “Аль-Каїди” та

інших гравців зеленого “Інтернет”ціонал

видке поширення новин дозволяє міжнародним акторам оминати

ормальні дипломатичні канали та збільшувати швидкість міжнародної

взаємодії, сприяє

ормуванню ін

ормаційної плат

орми недержавними

акторами. Окрім того, кіберкампанії впливають на процес прийняття

іжнародних політичних, економічних та соціальних рішень.

овий

тап міжнародної політики, означений як “інформаційна ера”, розширив

коло акторів, залучених до формування дипломатичної стратегії (НУО,

едіа, ad

oc мережі та формальні державні інституції), і надав їм новий

нструментар

й для реал

зац

ї поставлених ц

лей.

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

На відміну від попереднього десятиліття, близькосхідний регіон

виступає не тільки реципієнтом ін

ормаційних потоків з країн Заходу,

але й здійснює власну ін

ормаційну політику. Щоправда, ін

ормаційна

олітика у рамках регіональних інституцій — ЛАД, ОІК чи РСАДПЗ

недостатньо с

ормована, хоча в окремих випадках декларативно

рисутня. Провідні регіональні гравці (КСА, Іран, Єгипет) і країни-

реформатори (Катар, Бахрейн, ОАЕ) здійснюють власний інформаційно-

ропагандистський курс. Слід зазначити, що у зв’язку із специфікою

законодавства

аудівська Аравія не володіє потужними медіа-ресурсами

на територ

ї країни, проте контролює телекомун

кац

йн

холдинги та

анарабськ

прес

за її межами.

мовах с

часної фінансової кризи відб

вається виразна диверси-

ікація економік країн регіону, яка супроводжується активним інвес-

уванням телекомунікаційного сектору.

ого розвиток спрямований

не тільки на задоволення регіональних потреб, але й на утвердження

глобальному інформаційному просторі, що виразно засвідчив форум

MT Finance & Investment Middle East, який відбувся у Катарі у березні

2009

р.

Одночасно у контексті “близькосхідизації” політики у регіон про-

никають ін

ормаційні структури Малайзії і Індонезії. Вирішальну

роль у цьому процесі відіграють “зони вільних медіа”, у першу чергу

в Дубаї.

Серед телекомунікаційних компаній, що здійснюють активну екс-

ансію

світі, провідн

роль відіграють бахрейнська Batelco, еміратська

tisalat, а також єгипетська Orascom. Кувейт, на відміну від сусідніх

ержав, не волод

є св

тською мед

а-

мпер

єю, проте рел

йний телеканал

“

Al-Risala” вважається найпопулярнішим, а національний оператор Zain

еребуває на другій позиції у регіоні щодо впливовості. Основними

напрямами поширення інформаційного впливу близькосхідних теле-

ком

нікаційних компаній обрані економічно привабливі Південна і

Південно-Східна Азія та Африка. Особливістю стратегії близькосхідних

операторів є освоєння малорентабельних “гарячих точок” (Палестина,

Афганістан, Ірак) та ”c ірих зон” (Сомалі, Північна Корея), що може мати

вагом

геопол

тичн

насл

дки у короткотерм

нов

й перспектив

Освоєння глобального ринку розпочали регіональні ЗМІ (“Al-

azeera”, “Al-Arabiya”, “Press TV”), причому не лише за рахунок сате-

ітарного покриття, але й англо- і франкомовного контент

. Процес

інформаційного протиборства у регіоні наочно демонструють провідні

регіональні гравці. Іран розпочав інформаційну експансію в арабському

світі за рахунок арабомовних каналів “A l -A l a m” і “A l- Kaw t

ar”, Саудівська

Аравія — фарсі мовного каналу “МВС Persia”.

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

237

Ірані цілком ймовірна поступова заміна релігійної парадигми на

нац

онал

стичну, у сун

тських країнах — з рел

йної на модерн

зац

йну

[151, c. 86, 100–102]. Стабільність Ірану залежатиме від можливості здій-

нювати активну пропаганду

сламських ц

нностей, протид

яти про-

никненню західних цінностей і обмежити інформаційні потоки. При

цьому консолідуватиметься ідеологія “шиїтського ісламу ХХІ століття”,

заснована на гуманістичному началі та віротерпимості.

дійснення за-

ідного ін

ормаційного впливу каталізуватиме переорієнтацію частини

ранського сусп

льства, насамперед, молод

, на зах

дн

нност

, що у

айбутньому може призвести до дестабілізації ситуації в країні. Зусилля

інформаційної дипломатії Іран

ть спрямовані як на Ірак, так і на

недержавних акторів на кшталт ХАМАС та “Хизбалли”.

короткотерміновій перспективі К

А залишатиметься доміну-

ючим гравцем арабської та ісламської медіа-політики. Цьому сприяє

еф

ективне вкладення величезних

інансових коштів в ін

ормаційно-

ропагандистську с

еру, зокрема, на Заході, діяльність транснаціо-

нальних медіа-холдингів, а також активізація стосунків з позаарабським

вітом. Нова інформаційна політика, запроваджена

2009 р., сприятиме

ідвищенню ролі власне саудівських

МІ та відкритого виходу держави

глобальний інформаційний простір.

На сучасному етапі

гипет втратив домінуючу роль у здійсненні

ублічної дипломатії на Близькому Сході, хоча й залишився ключовим

равцем.

е володіючи достатніми ресурсами для реалізації нової медіа-

олітики на кшталт КСА чи ОАЕ, країна зосередиться на активній про-

оц

ї у р

зноман

тних м

жнародних

нституц

ях, часто виступаючи у

олі посла всього арабського світу.

атар у цілому демонструє найактивнішу, поряд з

АЕ і

гиптом,

ублічну дипломатію, однак, на відміну від цих країн, вона відзначається

истемнішим характером.

цією метою використовується різноманітний

інстр

ментарій — медіа-холдинг “A l- Ja z e er a”, ісламські Інтернет-рес

рси,

онд освіти, на

ки і с

спільного розвитк

, що забезпеч

є охоплення

найширшої аудитор

ї.

сламський проект очікує глибока трансформація ціннісної пара-

игми, пов’язана з домінуванням глобалізаційного фактору. Наслідком

аного процесу може стати моди

ікація суспільств, заснованих на іс-

амських цінностях, виняток становитимуть шиїтські соціуми.

евну

оль

даном

процесі відіграватиме інформаційний тиск Заход

під

аслом гуманізації ісламу і модернізації ісламської ідеології. Адаптація

рану до західних цінностей менш ймовірна, ніж сунітських країн, вона

не буде тривалою та стабільною [151, c. 73].

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

238

ормаційний універсалізм ісламу заповнюватиме політичний та

інтелектуальний вакуум в арабському світі, у той час як шиїти та суніти

змагатимуться за геопол

тичну гегемон

ю в рег

он

, залучаючи держави

іжкон

есійного кон

лікту на кшталт Бахрейну, Лівану та Саудівської

равії. Регіональні інстит

ції ймовірно виявляться неспроможними ви-

робити дієздатну інформаційну стратегію, оскільки суперечності між

раном та більшістю арабських держав не сприятимуть консенсусу.

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

239

РОЗДІЛ ШОСТИ

УБЛІЧНА

ДИПЛОМАТІЯ

ГЛОБАЛЬН

ГР

ІВ

ІАСПОРН

ПІЛЬН

Т:

ДОС

ВІ

ЛЯ УКРАЇН

.1. Роль “великих держав” у

лизькосхідному ін

ормаційному

едо вищ

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

“

П’ята ера” на Близькому Сході відзначається поступовим змен-

енням впливу американської публічної дипломатії та інформаційно-

о дом

нування, що значною м

рою детерм

нується пол

тикою

нших

лобальних гравців. Зокрема, публічна дипломатія ЄС відмінна від

американської щодо прис

тності в

рак

чи ізраїльсько-палестинського

ирного процес

. На д

мк

президента російського Інстит

лизького

ходу

атановського, хоча протягом

–

5 років у військово-політичній

сф

ері домінуватимуть США, конкуренція в економічній с

ері здійсню-

ватиметься з ЄС, а у перспективі — з Китаєм [290, c. 140–141].

Американське проникнення у регіон пов’язане з нафтовою компа-

нією “Gulf oil”, яка отримала концесію у Бахрейні (1927) та Саудівській

Аравії (1933) [255, c. 383, 395]. Проте США

твердились на Близьком

Сході

ільки у 1957 р. з реалізацією “доктрини Ейзенхауера” [157, c. 495]. Після

завершення війни у Затоці (1991) США та їх союзники програли про-

агандистську війну на Близькому

ході, оскільки

. Хусейн переконав

арабський світ у тому, що американські санкції спричинили економічні