Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

роблеми у регіоні. 1990-і рр. ознаменувалися незначною інформацій-

ною присутністю Близького Сходу у американському ін

ормаційному

росторі. Після десяти років ігнорування ін

ормаційної революції у

усульманському світі США усвідомили необхідність нового підходу до

боротьби за прихильність арабського світ

, і, зокрема, “арабської в

лиці”,

яка вирізняється антимериканськими настроями [617].

Пріоритетом американської публічної дипломатії вважається зо-

внішнє мовлення на мусульманський світ. Американська програма науко-

вих обмінів Фулбрайта також спрямована на порозуміння з ісламським

св

том, однак протягом останнього часу спостер

гається девальвац

я м

ж-

народних обмінів, з

мовлена недооцінкою їх ролі. Згідно з твердженням

кс-директора “Voice of America” (VOA) К. Томлінсона, телебачення стало

найважливішим новинним засобом для 80% мешканців регіону, якому,

крім цього, найбільше довіряють [742, c. 304].

Американці вважають, що проблема з порозумінням на Близькому

Сході полягає у відсутності об’єктивної інформації, за наявності якої араб-

ський світ сприйматиме ситуацію крізь призму

аходу. Тому стратегія

іжнародного мовлення передбачала поєднання “Radio Sawa”, RFE/RL,

“

Free Iraq”, арабомовного Інтернету і американського арабомовного теле-

бачення [1336]. Після подій 11 вересня Бюро міжнародних інформацій-

них програм (ІІР) Держдепартаменту США узагальнило докази нападу

“

Аль-Каїди” у брошурі “Мережа тероризму”, перекладеній 30 мовами

ля поширення серед глобальних ЗМІ. Таким чином, у публічній ди-

ломатії США виникло явище, яке Д. Най назвав “парадоксом надмір

інформації” [742, c. 310–311].

Однак західні ЗМІ не сприймаються у мусульманському і араб-

ському світі як надійні джерела інформації. На думку дописувача “A l

at” С. Нематта, на Близькому Сході існує “культурна шизофренія”,

коли арабська прихильність до американської поп-культури поєднується

з відразою до американської зовнішньої політики. З цієї причини ЗМІ

ША мож

ть отримати поп

лярність, але неспроможні вплин

ти на

ромадську думку [512].

Згідно з дослідженнями корпорації “Rand Corporation”, у мусуль-

анських країнах

аспорних сп

льнотах переважають пом

ркован

усульмани, які не активно використовують

нтернет, тому американ-

ськ

зусилля повинн

спрямовуватись на надання допомоги даному

рошарк

арабської спільноти. Висновки “Rand Corporation” баз

ються

на паралелях між періодом “холодної війни” і сучасними відносинами

з мусульманськими країнами [1342, c. 21–22].

посланні до Комітету міжнародних відносин Білого дому (2007)

кс-директор ЦРУ Дж. Вулсей наголосив, що “США повинні застосо-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

241

вувати стосовно Ірану ін

ормаційні інструменти, які використовува-

ися стосовно

ольщі — ведення прямої комунікації, використання

ожливостей ін

ормаційного простору та сучасних ЗМІ, залучення

іранських студентських груп та інших потенційних груп опору.

аразі

и не доносимо до а

диторії інформацію про сит

ацію в Ірані, обмеж-

ючись міжнародними оглядами. Слід пам’ятати про позитивний досвід

інформаційної політики, здійсненої у Польщі “Радіо Вільна Європа” та

“

Радіо Європа” [1054].

Проте, на думку німецьких експертів, фокусування уваги публічної

ипломатії на стратегії ери “холодної війни” не може гарантувати успіху

на Близьком

Сході, оскільки цільова а

диторія сприймає її як пропа-

анд

. С

часне близькосхідне медіа-середовище складніше, оскільки,

о нього, крім контрольованих традиційних

МІ, належать Інтернет і

упутникові канали. На противагу ері “холодної війни”, коли основна

ункція полягала в ін

ормуванні населення соціалістичних країн, на-

альним завданням американської публічної дипломатії на Близькому

ході стає обмеження медіа-присутності радикальних угрупувань [742,

. 318–321].

квітні 2006 р. був створений Координаційний комітет з питань

ублічної дипломатії і стратегічних комунікацій, який здійснює іденти-

ікацію релігійних та культурних “важелів впливу”. Втіленням нового

ідходу стали підрозділи швидкого реагування (ПШР) у бюро зовнішніх

зносин Держдепартаменту та медіа-відділи у Брюсселі і Дубаї. Серед

ключових доповідей стосовно п

блічної дипломатії США на Близько-

у Сході слід згадати наступні: “Американська публічна дипломатія:

зусилля

ерждепартаменту із залучення мусульманської аудиторії не

враховують важлив

комун

кац

йн

аспекти та натрапляють на нов

пере-

коди” [1343] і “Зміна ціннісних орієнтацій і встановлення миру — новий

тратегічний напрям американської публічної дипломатії в арабському та

му

льманськом

світі” [579]. Однак

цілом

фінанс

вання ідеологічного

напрям

зменш

ється, а витрати на збереження військової прис

тності

зростають [1060].

урядових колах США суперництво з мусульманською публічною

ипломатією отримало назву “ефект Al-Jazeera” [645, c. 28]. Дана кон-

цепція є наступницею “ефекту CNN”, що спостерігався під час війни у

ерській затоці

(

1991

)

і визначався як “вплив міжнародних новин на фор-

му

вання оборонних доктрин та зовнішньополітичних концепцій” [686,

. 733]. На думку американського спеціаліста із впливу медіа-технологій

на формування зовнішньої політики Е. Гільбоа [687, c. 325–341], телено-

вини під час війни у

ерській затоці чинили тиск на уряди, провокуючи

рийняття вимушених рішень. З іншого боку, С. Лівінгстон зазначає, що

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України

242

вплив “ефекту CNN” перебільшений, а “різні види зовнішньої політики

о-різному корелюють з різними видами медіа” [840, c. 1]. На його думку,

ед

а — не односторонньо спрямований

нструмент, а елемент

нтер-

активної взаємодії суб’єктів і об’єктів зовнішньої політики. У той же час

“

ефект Al-Jazeera” відчутно впливає на мусульманський світ, особливо

з врах

ванням рес

рсів канал

сфері панарабської та панісламської

дност

Поява “Аль-Каїди” на каналі “A l - Ja z e e r a” та ефективність її ме-

іа- комунікації переконали США у програші “медіа-битви” [425, c. 48].

наслідок цього відбулося призначення Ш. Біарс на посаду заступника

ержсекретаря з питань публічної дипломатії та формування нової

стратегії п

блічної дипломатії США

льманських країнах [798, c. 1],

яка конвертувалась в ініціативу “Розширеного Близького Сходу” (2004).

Нову геополітичну парадигму можна означити як модель “контрольо-

ваного хаосу”, яка отримала офіційну назву “боротьба з міжнародним

ероризмом”.

Наприкінці 2005 р. президент Буш призначив заступником держ-

секретаря з п

блічної дипломатії і зв’язків з громадськістю К. Х’юджес

[1355], діяльність якої відзначилась низкою новацій, зокрема, появою

американських високопосадовців в ефірі “A l- Ja z e e ra” та інших арабських

каналів, що скасувало медіа-бойкот після 11 вересня.

січні 2008 р. керівником американської публічної дипломатії

ризначено Д.

лассмана, головним завданням проголошена протидія

“

агресивній пропаганді ісламського екстремізму”, а основним напрям-

ком діяльності — застос

вання нових технологій

веденні глобальної

деолог

чної в

йни.

Науковий співробітник Інституту Брукінгса Ш. Телхамі на підставі

опитувань стверджує, що в арабських державах число прихильників

ША зменшилось навіть у тих країнах, які отримують американську

інансову допомогу, оскільки більшість арабів вважають основними

цілями США “боротьб

за нафт

”, “підтримк

Ізраїлю” і “ослаблення

ісламської цивілізації” [820, c. 3]. У рез

льтаті соціологічного опит

вання

арабських журналістів встановлено, що американську роль на Близькому

Сході негативно сприймають 83% респондентів. На їх думку, найбільшою

загрозою для арабського світу є американська політика (34%), що випе-

реджує тероризм (14%) чи глобалізацію (6%) [1086].

Врахов

ючи підс

мки опит

вань, американська дипломатія на-

агається зм

нити сит

ац

ю, використов

ючи найр

зноман

тн

засо-

би — від YouTube до нового блогу Держдепартаменту [1120]. Проявом цієї

олітики стало створення “потьомкінських” новинних сайтів, зокрема,

арабських Mawtani.com і Ma

rabia.com, призначених для пропаганди

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

[1089]. Очевидно, у контексті нової стратегії було придбано контрольний

акет акцій найпопулярнішого арабського порталу Maktoob.com.

США розроблено довгострокові програми “Американсько-

ісламський діалог” та “Вихід у мусульманський світ”, спрямовані на під-

вищення іміджу США в арабсько-мусульманському світі, посилення ролі

оміркованого модернізованого іслам

країнах Близького Сход

[358,

. 63–64]. За ініціативи Інституту Брукінгса та Центру з питань вивчен-

ня близькосхідної політики SABAN відбувся Американсько-ісламський

вітовий форум у Катарі (2006) за участю представників 38 країн [379].

аступник держсекретаря CША з публічної дипломатії Дж. Гласс-

ан ініціював проект “Публічна дипломатія 2.0”, який передбачає вплив

на іноземні а

диторії за допомогою соціальних медіа.

рамках даної

рограми Американський універстет у Каїрі провів прес-кон

еренцію,

організовану на віртуальній платформі Second Life, де єгипетські блогери

задавали запитання Дж.

лассману щодо американської позиції у

азі. На

зміну широкомасштабній амальгованій медіа-війні прийшла більш тар-

етингова стратег

я, яка сконцентрована на л

нгв

стичних, пол

тичних,

національних особливостях а

диторії і врахов

є дост

пність соціальних

едіа для визначених гр

п [1362]. Рез

льтати кампанії кількісно оціню-

ються, що є відмінністю нового типу медіа-впливу, оскільки е

ективніше

ланується і коригується бюджет заходів.

Проте видається, що на сучасному етапі американська ін

орма-

ційна мережа відмовилась від повномасштабного інформаційного залу-

чення на Близького Сході. Зокрема, CBS News звільнив більшу частину

півробітників ізраїльського бюро, АВС скоротив використання звіт

BC щодо Іраку. Згідно з T

ndall Report, вечірні новини ABC, CBS і NBC

щодо Іраку у 2008 р. загалом склали тільки 434 хвилини е

ірного часу.

ід час перших двох тижнів кризи у Газі фіксувались дні без жодного

новинного висвітлення

[

681

]

висвітленні подій у Газі американською новинною агенцією CNN

постерігалось певне роздвоєння. У той час, як в американськом

ірі

ереважали коментарі на підтримк

дій Ізраїлю, CNN Іnternational зо-

ереджувався на темі руйнувань в анклаві [681]. Англомовні ВВС і CNN

nternational у Газі працювали паралельно, проте ВВС висвітлювала

итуацію глибше і детальніше.

США протягом останніх років здійснювалась широкомасштабна

кампанія із нарощ

вання прис

тності арабомовних медіа-рес

рсів “A l -

urra” та “Radio Sawa”. Однак вищенаведені заходи не дали відч

тного

езультату, про що свідчить дискусія щодо вибору орієнтації на масову

чи цільову елітну аудиторію, започатковану

нститутом консалтингу

Хадсона

(

2007

)

[

721, c. 35

]

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України

244

“Radio Sawa” (2002) здійснює мовлення зі студій у Вашингтоні та Ду-

баї, новинний контент доповнюється міксом арабської і західної музики.

едіа-ресурс спрямований на молодіжну аудиторію, найдинамічнішу та

найчисельнішу демогра

ічну групу Близького Сходу. Мовлення охоплює

Єгипет, Ліван, К

вейт, Ірак, Оман, Катар, ОАЕ [322].

лютому 2004 р. задіяно супутниковий канал “A l - Hu r ra ”, передачі

якого транслюються на 22 арабські держави. Очікувалось, що “A l-Hu r ra”

складе конкуренцію “A l- Ja z e er a”, проте каналу надає перевагу незначний

відсоток арабських глядачів [843, c. 98]. Навесні 2008 р. ідея прозахідного

арабського телеканалу зазнала фіаско, і мовлення з центрального офісу

Каїрі припинено на певний період без пояснення причин [341]. Що-

йно

березні 2009 р. “Al-Hurra” розпочав арабськ

програм

Al Youm,

рисвячену новинам з Близького

ходу і

ША, яка приймається по всій

ериторії Близького Сходу, Магрібу і Європи [1000]

На даний час арабське мовлення у США здійснюють 34 телекана-

и, що на порядок більше, ніж в європейських країнах. Таким чином,

на думку США, блокується ефективне функціонування єдиного му-

льманського інформаційного простор

. Проте анонімний автор гео-

олітичного бестселера “Імперська самовпевненість. Чому Захід програє

битву з терором” застерігає щодо хибності позиції ЗМІ, які повідомляють

винятково про перемоги Заходу [488, c. 164].

Екс-держсекретар США М. Олбрайт вважає, що публічна дипломатія

сп

шна т

льки у випадку, коли зовн

шня пол

тика, яку вона п

дтримує,

о-справжньом

життєздатна, а а

дитор

я, для якої вона призначена, го-

ова її вислухати. У зв’язку з цим вона вважає неприпустимою ворожість

щодо “A l- Ja z e er a”, адже її аудиторію складають ті, на кого першочергово

ають виходити офіційні особи США [257, c. 204]. Згідно з оцінкою між-

народних аналітиків, Китай здійснює на Близькому Сході більш успішну

ублічну дипломатію, ніж США. Ліванське видання “Lebanon Daily Star”

ствердж

є, що “A l-J a z e e ra”

се частіше інформ

є про Китай

глобальном

і регіональном

контексті, зокрема,

поп

лярній телепередачі “Хевар

Мафтух”. Дослідник близькосхідної медіа-сфери Н. Люмендіфі зазначає,

що Китай може перемогти США у боротьбі за симпатії арабів

езважаючи на значне інвестування, мас-медіа не покращили

імідж США на Близькому Сході, оскільки медіа-контент не відповідає

близькосхідним реаліям [1128, c. 144–146]. У зв’язку з цим США розпочали

інанс

вання “др

жніх” медіа в арабськом

світі, що, на д

мк

єгипет-

ської газети “A l-A

ram”, можна кваліфікувати як непрямий державний

інформаційний тероризм [1004].

Американська публічна дипломатія не надто відслідковує стрімкий

розвиток медіа та особливості інформаційних потоків на Близькому

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

245

ході, тому “Rand Corporation” запропонувала змінити фінансування

близькосхідних медіа на користь локальних станцій, організації тренін-

ів, семінарів і закордонних стажувань для місцевих журналістів (2007).

США активно сприяють розвитку секуляристських мереж на

лизьком

Сході. Серед онлайн-платформ, на які звертає особлив

ваг

американська публічна дипломатія, можна назвати www.annaqed.com.

аний веб-сайт проектувався як форум арабомовних іммігрантів у США,

роте його часто відвідують мешканці Близького

ходу. Портал www.

etransparent.com, доступний арабською, англійською і французькою

овами, виступає платформою для ліберально настроєних мусульман

лизького Сход

. Ін

ормаційні мережі на кшталт MSNBC та NBC во-

одіють арабомовними веб-сайтами, які є досить відвід

ваними серед

користувачів Близького

ходу.

На думку Д. Пайпса, США доцільніше відстоювати ліберальні та

вітські цінності на Близькому Сході. У статті “Перемогти в інформацій-

ній війні” американський дослідник акцентує увагу на таких пунктах:

— мусульмани надають перевагу мусульманським ін

ормаційним

жерелам на підставі Коран

, який рекоменд

є “триматися на певній

відстані від немусульман”;

— ін

ормаційні потоки прямо корелюють з ціннісними установ-

ками, тому ігнорування західної ін

ормації зумовлює ігнорування

вестерн

зованих ц

нностей

;

— в отриманні західної ін

ормації зацікавлені представники опо-

зиційних ліберальних іранських р

хів, орієнтованих на західні демокра-

ичні цінності [1090].

На Близькому

ході окремі прошарки населення з пересторогою

приймають американську субкультуру, що створює загрозу національ-

ній самобутності регіону, понад те, існуванню їх цивілізації. Арабські кра-

ни, підкреслив генеральний директор ALESCO М. бу Сніна, виступають

роти нав’яз

вання однополярної к

льт

ри, однієї мови, перетворення

льт

ри

предмет експорт

[57, c. 36].

ормаційне протистояння у регіоні отримало новий привід у 2007

., коли групою західних аналітиків була організована пропагандистська

кампанія у ЗМІ з приводу ймовірних змін кордонів на Близькому

ході.

отивуючи “об’єктивну необхідність” такого розвитку подій, вони ствер-

жували, що державні утворення не повністю відображають етнічний

клад населення, “неприродний характер” державних кордонів провок

нестабільність і етнорелігійні суперечності, у підсумку поширюючи

мі

жнародний тероризм.

ака позиція, зокрема, задекларована у статті генерала Р. Петерса

“

Криваві кордони: Близький Схід міг би виглядати краще

”

(“

Arme

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України

orces Journal”, червень 2006 р.). Згідно з концепцією Петерса, найбільші

структурні зміни очікуються в

раку, територія якого розпадеться на три

анклави: сунітський, курдський, шиїтський.

акож можна очікувати ви-

никнення ряду нових держав: Курдської держави, Арабської шиїтської

ержави, Ісламської священної держави як ісламського аналог

Ватика-

ну з колективною формою правління. Показово, що подібні аргументи

викладені командуючим об’єднаним центральним командуванням ЗС

США генералом Дж. Абізейдом (арабом за походженням) під час слухань

комісії конгресу США у справах збройних сил (2007

)

[

719

]

Однак американський геостратегічний план недостатньо аргу-

ентований. Видається, якщо К

рдська держава матиме виразно про-

американський

прозах

дний зовн

шньопол

тичний к

рс, то в

мовах

усульманського оточення швидко

рагментується за іракським сцена-

єм, адже союз сир

йських, турецьких,

ранських та

ракських курд

в не

буде гомогенним утворенням.

Виникнення нових держав на кшталт Арабської шиїтської держави

ов’язане не стільки з сучасною політичною нестабільністю, як з логікою

історичної циклічності. З точки зор

ретроспективи такі держави вже

існували — карматський Бахрейн (ІХ ст.) через 500 років відродився у

иїтській Ормузькій державі (ХІV ст.) і через 500-літній період може

виникнути знову.

Арабська шиїтська держава в американських кордонах, очевидно,

бачиться як стратегічний нафтовидобувний регіон, а не політичне

творення, оск

льки її етнопол

тична мозаїчн

сть переверш

є нав

ть

урдистан, не враховується космополітичний іммігрантський чинник

Аль-Катіфу. З іншого боку, Демократичний революційний фронт ви-

зволення Арабістану бореться за приєднання до Іраку, а не прагне нової

ержави [423].

Американський план розрахований на усунення з регіональної

сцени найсильніших акторів — КСА та Іран

і посилення

орданії

а Ліван

. У контексті даного сценарію К

А розглядається як шт

чне

ержавне утворення, а

орданія — як історичне, хоча “Велика

орда-

нія” аж ніяк не є синонімом терміну “Хіджаз”. Аналогічно передбачене

розчленування

ирії на користь Лівану, хоча історично відомий термін

“

Велика Сирія”, а не “Великий Ліван”.

роте варто зазначити, що елементи цього сценарію реалізуються

Ку

рдистані.

Ку

рдська спільнота створює власні дипломатичні пред-

ставництва, консульства у Курдистані відкрили або планують відкрити

США, Чехія, Франція, Італія, Великобританія, Ліван, ОАЕ та Іран; ООН

оголосила про відкриття в Ербілі найбільшого на Близькому Сході бюро

(

2006

)

. Де-юре Курдистан залишається політичною частиною Іраку, проте

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

247

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України

абл.

рогнозовані зміни кордонів мусульманських держав

ержав

рогнозовані зміни кордонів

отивація

рогнозованих зм

ирі

трата приморської зони, яка віді

де до

івану

Історична зона “Великого

Лівану”, орієнтована на

возз

’

єднання з Ліваном

ів

ан

риєднання приморської зони

ирії

ив. вище

рак

озпад країни на анклави: су

нітський, курдський, шиїтський.

Збереження структур іракської

ержави в межах зах

дних

цен

тральних сунітських районів (про-

вінція Анбар, частина провінцій

Салах-ед-Дин, Діяла, Найнава) з

мов

рним наступним приєднан

ям до

ирії.

еретворення північних провін

ій

урдистану в частину

урд

сько

держави

еретворення південних провінцій

з шиїтським населенням в частину

Ара

ської шиїтської держави

Відсутність стабілізації

олітичної ситуації.

острення м

жетн

чних

іжкон

есійних супереч

ностей.

ростання ймовір

ност

йни за етн

чною

накою.

урс курдської і шиїтської

льнот на створення

власних де

жавних утво

ен

орданія

риєднання частини території

аудівської Аравії

Істо

ична частина “Ве

ликої Йорданії”; клани

тяжіють до

орданії

аудівська

раві

озпад королівства як держави.

ата те

ито

ій, які відійд

ть: на

півночі — до Йорданії, на півдні —

р рр у

о Ємену, на сході — до Арабської

иїтської держави, на заход

— до

сламської священної держави.

нутрішні причини:

корол

вство — штучне

утворення з внутрішніми

проблемами без реальних

у у

ерспектив вир

шення.

овнішні причини: неза

доволення управл

нням

вятинями в

ецці і

дині кланом ас-

аудів

Об’єднані Араб-

ські

мірат

ожлива втрата окремих еміратів,

кі увійдуть до Арабської шиїт

сько

держави

лани окремих еміратів

тяжіють до арабських ши

в та ор

єнтован

на при

єднання до ново

держави

увейт Збереження держави в рамках іс

уючих кордон

нЗбереження держави в рамках іс

уючих кордон

ів

ахрей

Збереження держави в рамках іс

уючих кордон

ів

атар Збереження держави в рамках іс

уючих кордон

ів

нео

іційно розглядається як окрема держава. Свідченням цього є візити

лави Курдистану М. Барзані до

ША, Китаю та європейських країн, де

він фактично приймався як глава держави [1109].

Адміністрація США розглядає ін

ормаційно-психологічні методи

вплив

як ефективний чинник забезпечення військово-політичного

рс

в регіоні.

а даном

етапі зазначені методи вплив

активно ви-

користовуються для мотивації регіональної політики [371]. Реалізацію

американського плану можна про

люструвати на приклад

основного

ін

ормаційного супротивника США — Ірану, хоча країна вживає

риєднання частини територі

аудівської Аравії

лани південних районів

аудівської Аравії тяжі-

ть до

мену

ран

трата території, яка відійде до

нових держав: на п

вн

чному за

оді — до

Ку

рдської держави, на

південному заході — до Арабської

шиїтської держави, на південному

сході — до Белуджистану.

мовір

р у

сть втрати територ

ї на п

вн

ному заході, яка може відійти до

б’

єднаного Азер

айджану

риєднання частини територі

ганістану в районі Герат

естабільний характер

ордонів Ірану у зв’язку з

наявністю етносів, приму-

сово об’єднаних в існуючу

ержаву.

аселення району тяжіє

ран

Ку

рдська дер-

жа

Нова держава міститиме к

рдські

райони Ірак

, Т

реччини, Іран

Сирі

регіоні проживають

7–36 млн. к

рдів. К

рс

а створення власної дер-

жави

Арабська шиїт-

ька держав

ова держава включить південні

райони Іраку, провінцію Аль-

Катіф (КСА), південний захід

рану (акваторія Перської затоки),

мірати

АЕ з переважанням

рабів-шиїтів

ерівництво шиїтів

раку

зд

йснює курс на створен-

я власно

держави

Іс

ьк

вя-

щенна держава

Нова держава включить території в

районі святинь Мекки і Медин

ив. вище

елуджиста

ова держава включить південно

східні райони

рану, південні

райони А

ганістану з етнічно

однор

дним населенням

аселення тяжіє до дер-

жавної самост

йност

Джерело: Peters R. Blood borders: How a better Middle East would look // Armed

orces Journal

(

AFJ

)

. — June 2006.

абл.

рогнозовані зміни кордонів мусульманських держав

(

продовження

((

)

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

адекватних заходів попереджувального, обмежуючого і заборонного

прямування [367].

а даними сайту ClandestineRadio.com, на територію Ірану мовлять

16 радіостанцій, серед яких “Ahwaziya”, “Radio International”, “Radio

adre”. Згідно з даними сайту www.debka.com, “Ahwaziya” транслювалась

з території США з метою зрив

президентських виборів в Ірані (2005). У

цей період з Дубаї на Хузістан мовили чотири американські радіостанції,

12 Інтернет-радіостанцій закликали національні меншини бойкотувати

вибори [215].

Цільовою аудиторією “Radio Farda” (2003) обрана іранська молодь,

новинний контент доповнюється м

ксом зах

дної та

ранської музики

[317]. Саме на “Radio Farda”

січні 2006 р. прозв

чало перекладене

на фарсі “послання іранському народу” президента США у рамках

його щорічної доповіді конгресу. “Radio Barabari”, яке позиціонується

к “трибуна релігійних і національних меншин”, транслюється через

упутник й Інтернет-сайт www.radiobarabari.net. “Voice of America”

здійснює передачі на

арсі з Кувейту і транслює програми, підготовлені

США [215].

Поряд з цим

ША не дозволяють акредит

вати на їх території іран-

ькі ін

ормаційні агенції, хоча в Ірані

ункціонують представництва

“

Associated Press”, “Los An

eles Times”, “Washin

ton Post” [104].

ншим прикладом вдалого ведення ін

ормаційної війни США

роти Ірану можна вважати протистояння між Іраном та “Аль-Каїдою”,

інспіроване американськими ЗМІ

(

вересень 2008 р.

)

на підставі заяви

американського екс-дипломата Д. Доббінса, що після подій 11 вересня

влада Ірану надавала США допомогу у поваленні режиму Талібан [2].

Проте в цілому американська публічна дипломатія не надто ефек-

ивна, що зумовлено в

дсутн

стю р

вноправного д

алогу з країнами рег

о-

ну. По-друге, не врахована ментальність регіону і перебільшене значення

ателітарного телебачення, яке виявилось високоефективним тільки у

анарабськом

варіанті. Знач

щість нового інстр

мент

інформаційної

олітики — Інтернету залежатиме від збалансованого контенту.

ВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Публічна дипломатія ЄС на Близькому Сході переважно здійснюєть-

рамках

арселонського процес

у,

етою якого проголошено зм

цнення

відносин між ЄС та країнами Машрик

і Магріб

арселонський процес,

або Євро-Середземноморське партнерство, започаткований у листопаді

1995 р., об’єднує 27 членів Європейського Союзу та 12 держав Південного

ередземномор’я. Євро-середземноморське партнерство відіграє важливу

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України