Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

“

арабського дому” слід розуміти як усунення Ірану з числа зовнішніх

акторів на внутрішньоліванській арені [179].

Разом з тим саудівська еліта намагається уникнути кон

есійного

ротистояння з шиїтами. Після антишиїтської фетви улема Абдаллаха

ібн Джибріна, опублікованої на вакхабітському сайті “Світло ісламу”

(липень 2006 р.), автор зазнав тиск

[293]. Вже 8 серпня 2006 р. са

дівські

леми виступили з заявою про відсутність будь-якої фетви, що оголо-

ує шиїтів кафірами (невірними), після чого шейх ібн Джибрін був

вимушений опублікувати нову фетву, яка дезавуювала попередню. У

одальшому канал “A l -A r a b i

a” оприлюднив підбірку висловлювань

иїтських вчених — саудитів А. Абу Хамсина, Х. ас-Сафара, Х. ан-Наміра,

Д. ан-Наміра, а також ліванського шиїтського

ілосо

а Х. Фахса про те,

що між сунітами і шиїтами існує більше об’єднуючих, ніж роз’єднуючих

оментів [363].

Незважаючи на суперництво Ірану та Саудівської Аравії у близькос-

ідному регіоні, вони виступають ситуативними союзниками у

ропічній

Африці. У Сенегалі обидві країни надавали фінансову винагороду жін-

кам, які носять хіджаб,

Занзібарі фінанс

вали р

х за відокремлення від

анзанії. Згідно з твердженням іранського дослідника А. Тахері, К

А та

ран відмовились від взаємної контрпропаганди, а також об’єднались для

боротьби з християнськими церквами, суфізмом та секуляристськими

рухами [1196]. Разом з тим, на противагу ірансько-південоафриканському

альянсу, КСА налагодило особливі відносини з “форпостом ісламу” і

ідером ІКТ у Тропічній Африці — Замбією, де мусульманська діаспора,

наявна з часів гірничого б

1920–1930 рр., становить до половини на-

селення [301, c. 182].

боротьбі за регіональне лідерство Саудівська Аравія вимушена

запозичувати ініціативи Ірану.

лідом за шиїтським лідером К

А ак-

ивно розвиває “наступальну дипломатію”, яка передбачає відмову від

“

поміркованої політики” і реалізацію рішення Ер-Ріядського саміту ЛАД

щодо врег

лювання конфліктів в арабськом

світі на підставі арабського

консенсусу [185].

Посилаючись на теорію рольових моделей Брума і Досьєра (1986)

[565, c. 37–56], а також теорію Брума і Сміта (1979), С. Хусейн довів їх прак-

ичне застосування у діяльності саудівського уряду (1991) [741, c. 186–191].

Системні публічні відносини у КСА зазнали значних змін з приходом

американської компанії “АRAMCO” (1935), широкомасштабна прис

т-

сть

ноземц

країн

мовила застос

вання зах

дних ком

кац

й-

них моделей.

дним з першочергових завдань саудівського уряду після

світової нафтової кризи (1973) стало покращення іміджу Королівства на

Заході та

ормування позитивної громадської думки. Початок активної

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

191

і системної діяльності у міжнародних публічних відносинах припадає

на початок 1

990

-х рр., коли пріоритет отримали зовнішньополітичні цілі

ублічних кампаній [1179, c. 42].

ля досягнення внутрішньополітичних цілей залучаються саудівці,

мають досв

д проведення внутр

шн

х п

ар-кампан

й, для зд

йснення

іжнародної п

блічної діяльності запрош

ються закордонні експерти.

фективним інформаційним забезпеченням нафтової дипломатії кра-

на зобов’язана досвіду та інструментам, запозиченим у “АRAMCO” та

“

SABIC” [741, c. 186–191]. Як приклад вдалої зовнішньої інформаційної

іяльності після війни у Затоці (1991) можна назвати діяльність Мініс-

ерства хаджу.

Са

дівський дослідник аль-Хазмі, дослідивши багатофакторність

аудівських міжнародних публічних відносин, визначив методологічні

засади кампаній з оптимізації іміджу

аудівської Аравії на міжнародній

арені та ефективних бізнес-відносин із закордонними партнерами. На

очатку 1990-х рр. інструментом публічних кампаній були дипломатичні

исти і меморандуми, на початку

ХХ

І ст. до них долучилися мульти-

едійні засоби. У дослідженні міжнародної п

блічної діяльності

ряд

СА, здійсненом

Сієні (2005), зазначено, що всі міністерства проводять

активну зовнішню політику. Міжнародні публічні кампанії передбача-

ють інтерв’ю, міжнародні конференції, відкриття інформаційних центрів

а бібліотек, фандрайзинг, стипендії для іноземних студентів, програми

ідтримки саудівської діаспори. Саудівське суспільство зазнало значного

культурного впливу, спричиненого двома основними факторами — збіль-

енням кількості хаджі

Західній провінції та зростанням кількості

іммігрантів, задіяних на на

топромислах у Східній провінції.

Міністерство хаджу у

2003

р. уперше використало Інтернет з ме-

ою “поглиблення духовних переживань тисяч хаджі”. Сайт YaHajj.com

емонструє урядову базу інформації щодо надання візи, транспортного

получення та бронювання готелів онлайн [707].

ермін “п

блічна дипломатія” своєрідно тракт

ється

випадк

Са-

дівської Аравії, яка є абсолютною монархією. Саудівські дипломатичні

відносини з Заходом, як правило, тактовні, а публічна дипломатія пере-

важно стосується ісламської пропаганди в А

риці, Індії, Центральній

Азії та Далекому

ході. Для саудівської громадської думки палестинське

итання виступає суттєвішим, ніж іракське чи іранське [567].

Са

дівська Аравія здійснює п

блічн

дипломатію та релігійн

про-

аганд

за допомогою мережі НУ

, які сприяють зростанню її вплив

ІЛ, Всесвітньої асамблеї ісламської молоді, Міжнародної ісламської

організації порятунку,

сесвітньої вищої ради зі справ мечетей, Між-

народної асоціації благодійної допомоги “Тайба” [129, c. 47]. Формою

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

зовн

шньої пол

тики зг

дно коран

чних принцип

в є п

дтримка жертв

стихійних лих, біженців [1315]. Ініціатор цієї політики король Фахд

найбільшим досягненням 20-річного правління вважав не отримання

нафтових прибутків, а відкриття 210 ісламських центрів, 1500 мечетей,

200 коледжів і 2 тис. шкіл у світі [808]. Допомога переважно здійснюється

через треті організації та країни, том

роль К

А в ісламських стр

кт

рах

енш помітна, ніж

уреччини, однак довготермінові програми стосовно

релігійної освіти молоді,

інансування мечетей та ісламських структур

сприятимуть зміцненню позицій країни в майбутньому [170].

На сучасному етапі саудівська публічна дипломатія застосовує не-

радиційні для неї

орми на кшталт кон

еренцій і симпозіумів. Новою

ормою п

блічної дипломатії

КСА стало запровадження міжнародної

ремії короля Фейсала, ісламського аналогу Нобелівської премії, яка при-

суджується за видатні дослідження на благо ісламського світу і людства

цілому (березень 2008 р.).

Одним з найбільш вдалих напрямків можна вважати здійснення

іжкон

есійного діалогу. КСА перехопило ініціативу щодо міжрелі-

ійного діалог

індонезійського президента С. Юдхойоно, вис

на

Дакарськом

саміті ОІК (лютий 2008 р.) і підтриман

ООН, реалізацію

якої

ндонезія розпочала з урядом

орвегії.

рикметно, що напере-

одні саудівської ініціативи газета “A l H a

at” опублікувала інтерв’ю

з наймолодшим членом Ради вищих улемів, про

есором Ісламського

ніверситету ім. імама Мухаммеда бен Сауда С. бен Насером аш-Шасрі,

що належить до найближчих радників короля Абдалли ІІ. Аш-Шасрі

ироко відомий

країні і в арабсько-м

льманськом

світі завдяки

часті у програмах арабських супутникових телеканалів, присвячених

итанням ісламу [184].

Не можна стверджувати, що королівська ініціатива була спонтан-

ним заходом. В Ер-Ріяді під егідою Інституту дипломатичних досліджень

МЗС КСА діє форум “Європа–Затока в інтересах розвитку людства”,

рег

лярно здійснюються заходи, пов’язані з США, провідними держа-

вами Азії (Індія, Китай, Японія) та ісламського світу (Малайзія). Інститут

ініціював саудівсько-латиноамериканський форум “Pозвитoк людства”

[182]. Підтвердженням нової політики КСА щодо християнства є встанов-

ення дипломатичних відносин між Ватиканом і КСА

(

травень 2007 р.

)

а будівництво семи католицьких храмів [779].

ершим кроком

реалізації королівського проект

стала

еккан-

ська міжнародна конференція з проблем міжрелігійних відносин,

якій

взяли участь понад 5

делегатів з 5

країн, зокрема, екс-президент Ірану

Х. Рафсанджані [63]. Учасники ухвалили “Ісламську хартію діалогу”,

наявність якої, на думку директора

сламського культурного центру

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

(

Брюссель) Абдель Азіза аль-Ях’ї, визначальна для мусульман Заходу у

праві діалогу з послідовниками інших релігій і культур [751].

Практичною реалізацією заяви короля Абдали ІІ став Мадридський

аміт (липень 2008 р.), проведений ЛІС із залученням понад 200 релігійних

іячів з 56 країн світу. Незважаючи на релігійну домінанту, конгрес чітко

віддзеркалив зовнішньополітичні пріоритети К

А і рівень її контактів з

уб’єктами міжнародних відносин. Зокрема, переважали делегації США і

еликобританії, представлені мусульманськими і християнськими учас-

никами, чисельні представництва

ранції,

талії,

імеччини,

спанії,

итаю, Японії, Індії і Малайзії, з арабських країн — ОАЕ, Єгипту, Лівану.

той же час політичне суперництво зумовило незначну присутність

ран

, Катар

ахрейн

, відс

тність

лемів з Пакистан

, Палестини і

ирії. Незначне латиноамериканське представництво свідчить про від-

утн

сть латиноамериканського вектору зовн

шньопол

тичної д

яльност

КС

А, незначне центральноазійське — про низький рівень реального

півробітництва з цим регіоном [178].

Після завершення конференції ідеолог “Аль-Каїди” аль-Лібі на

іційном

сайті звин

ватив короля КСА

зневазі до іслам

за заклик

о примирення з християнством і зас

дження “релігійного фанатизм

”

а виніс йому смертний вирок [5].

Саудівська ін

ормаційна стратегія у регіональному вимірі пере-

важно детермінується геогра

ічним розташуванням та домінуванням

в Аравії. З іншого боку, інформаційна політика держави визначається

вома транснаціональними ідентичностями — арабською та ісламською,

нколи є дотичними,

нколи конк

ють та сприяють веденню

нсти-

уційно відмінної ін

ормаційної політики. Королівство надає перевагу

ісламській дефініції, спрямовуючи зусилля на стримування панарабізму

а арабського націоналізму і підтримку сунітських рухів у регіоні.

Саудівська присутність в ін

ормаційному просторі виникла в осман-

ький період — у Медині був відкритий університет європейського зразка

(

1914), пізніше ліквідований КСА;

Мецці видавалась газета “Kibla” (1916

)

[37, c. 131]. Саудівський вплив на арабський медіа-простір зміцнився на по-

чатку 1970-х рр. завдяки на

тодоларам і позиціонувався як протидія єги-

етській радіопропаганді “Voice of Arabs”. Якщо Г. Насер прагнув бачити

народ “фі-Шарі” (на вулицях), то король аль-Сауд — “фі-Сала” (у вітальні).

гипетська стратегія “і’лям та’баві” (мобілізаційних медіа) поступилася

дівській стратегії “і’лям танвімі” (

миротворюючих медіа

)

[711].

а відмін

від єгипетських каналів, контрольованих державою та

творених за допомогою єгипетського капіталу, канали MBC, ART і Orbit

засновані підприємцями, які знаходилися за межами

аудівської Аравії

[1377]. MBC започаткований у Лондоні під час проведення мадридських

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

арабсько-ізраїльських переговорів у жовтні 1991 р. і детально їх висвітлю-

вав. Про

есійність у інтерпретації міжнародних новин дозволила каналу

заявити про своє новинне спрямування [574, c. 25]. Акцент здійснювався

на міжнародних новинах, а не політичних подіях у Саудівській Аравії

а арабськом

світі загалом [525, c. 482].

публічних промовах засновник каналу ART шейх Салех прого-

ошував, що контент має для нього значущіший, ніж обсяг інвестицій.

а словами шейха, цільову аудиторію каналу становить консервативна

більшість мусульман, які не є ні секуляристами, ні ісламськими фун-

аменталістами [1025, c. 5]. ART пропагує ісламські цінності, підтримує

імідж іслам

та його “правильне донесення до глядацької а

диторії з

сіх

точків світ

” [700, c. 10].

“A l- Ja z e e r a ” поклала кінець саудівській інформаційній монополії

в арабському світі, що обумовило переорієнтацію КСА на внутрішній

едіа-простір під гаслом “Саудівська Аравія — понад усе”, який супер-

чить панарабістським прагненням низки місцевих мас-медіа [646].

До 2004 р. Саудівська Аравія покладалась на іноземні джерела

новин стосовно власної країни, однак представництва глобальних ЗМІ

Королівстві, за винятком “Reuters” (2003), відсутні. Зростаюча попу-

ярність панарабських каналів зумовила започаткування новинного

каналу “A l- E kb a r i

a”, основне завдання якого полягає у боротьбі проти

“

внутрішнього ворога” на території КСА та надання новин про країну

ля регіональних і міжнародних ЗМІ. “Al-Ekbariya” став чітким свідчен-

ням зміни національної інформаційної політики з метою обмеження

впливу глобального мовлення [805, c. 10]. У 2007 р. канал запровадив

англомовний блок для “діалогу між арабським і ісламським світом, з

іншого боку — між Заходом і Сходом”, який транслюється у Північній

Америці, Західній

вропі, окремих країнах Азії. Існує проект задіяння

ранкомовного новинного блоку каналу [391].

підконтрольном

КСА медіа-холдинг

МВС

баї започат-

кований телеканал “МВС Persia” (липень 2008 р.), призначений “для

зростаючої у регіоні спільноти, яка мовить на фарсі” [861]. Однак запуск

каналу відразу на двох платформах — Nilesat та Arabsat, а також тран-

сляція голівудських фільмів, заборонених в Ірані понад тридцять років,

свідчать, що канал є інформаційно-пропагандистською зброєю проти

рану. “МВС Persia” символічно задіяно у день іранських ракетних ви-

роб

вань. З іншого бок

, це арабська відповідь Іран

в інформаційній

сфері, оскільки іранські канали здійснюють трансляцію арабською мовою

ротягом п’яти років [1145].

Органом саудівської харитативної ін

ормаційної політики став

канал

“

insaniya

”

, патронований принцем Абдель Азізом бін Абдул

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

Азізом. Канал вперше у світі призначений для знедолених — хворих,

иріт, інвалідів, а також збиратиме для них пожертви. “Alinsani

a” ара-

бомовний, у 2010 р. буде запроваджено також англомовний блок [456]

Рупором саудівської дипломатії виступає панарабська газета

“

Asharq Al Awsat”.

ї активна підтримка вторгнення до Ірак

(2003)

контрастувала із стриманою позицією саудівського уряду [1376, c. 150,

88, 289]. До числа ключових для видання арабських столиць належать

аїр, Амман, Бейрут і Рабат, вашингтонське бюро газети охоплює ООН,

брюссельське — структури ЄС. Газета стала першим арабським виданням

з кореспондентськими пунктами в Ізраїлі [173]. Завдяки створеному при

“

Asharq Al-Awsat” Інстит

прикладних ЗМІ (Ер-Ріяд) видання сприя-

име підготовці ж

рналістів з

гипт

, Ліван

, Ірак

, К

вейт

Су

дан

, які

ймовірно стануть прихильниками саудівської політики “поміркованості

і політичної раціональності” [1181].

світлі нових глобальних процесів у лютому 2009 р. міністром

інформації КСА призначений Абдель Азіз Ходжа, який “сподівається

відкрити нові горизонти для ЗМІ Саудівської Аравії, що стають більш

відкритими для світ

”. Він наголосив, що “са

дівське Міністерство інфор-

ації і

МІ відіграватимуть важливу роль у зовнішній політиці протягом

наступного періоду”, а на даному етапі “ЗМІ відіграють величезну роль

підтримці курсу зовнішньої політики королівства”. Варто зазначити,

що А. А. Ходжа очолював виконавчі органи

рганізації радіостанцій іс-

амських держав та Ісламської ін

ормаційної агенції, а також виконував

обов’язки посла

реччині, СРСР, Марокко, Лівані [730].

Першим результатом втілення нової ін

ормаційної політики

тала участь КСА у Венеціанському бієнале під гаслом “Вістря Аравії у

ене

ії”.

ритика Саудівської Аравії в арабських ЗМІ табуйована. Єдиною

роблемою того, що Н. Сакр назвала “альфада’ аль-са’уді” (простір Сау-

івської Аравії

)

, є “A l- Ja z e e r a”, меншою мірою “Аl-Manar” та палестинська

азета “Al- Q ud s A l-A rab i” [ 7 11]. “A l-Ja z e er a” не доп

щена

країн

зв’язк

з неналежним висвітленням Саудівської Аравії та її хусусійя (культуро-

огічної ексклюзивності). Після зближення катарських та саудівських

властей (2007) канал припинив випуск дражливих новин про КСА, а тому

подівається на відкриття офісу у найближчому майбутньому [710].

книзі “Зростання, корупція і майбутнє падіння родини Сауди-

ів” арабський ж

рналіст С. Аб

ріш ствердж

є, що Са

дівська Аравія

отримала важелі впливу на західні медіа [417, c. 38]. Унаочненням цього

впливу є те, що саудівський бізнесмен В. аль-Саїд володіє 35% акцій газети

“

Sunda

Correspondent”, С. Олейян — 5% акцій “Independent” і “Sunda

pen

ent

”

, принц Валід бін Талал — акцій

“

AOL

”

“

Disney

”

(

засновниця

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

“

New York Post”, “Fox News”, лондонської “Тimes”). Лондонський політич-

ний журнал “A l- Ma j a l i a” видається за участі німецького журналу “Spie

el”,

іванського “A l-H awad i s ”, кувейтського “Аl-Yakza”, єгипетських журналів

“

Sabah al-Heir” і “Аl-Watan Al-Arabiya”. За допомогою даних медіа-активів

Са

дівська Аравія

орм

є імідж країни

західном

спільстві.

Друковані з 1994 р. у КСА періодичні видання “Urdu News”,

“

Mala

alam News”, “Urdu Ma

azine” орієнтовані на Азію. З 2004 р. випус-

кається елітарне видання “для освіченої арабської публіки” — “Кадайя

алямійя”

(

міжнародні проблеми

)

Стратегічний ін

ормаційний діалог США — Саудівська Аравія

ає на меті інстит

алізацію відносин між двома державами [1151]. За-

лу

ченою са

дівським

рядом фірмою “Qorvis” розроблені коротко- і

овготермінові стратегії в американських ЗМІ, на реалізацію яких

а-

дівська Аравія витратила понад 20 млн. дол. [821]. Зокрема, здійснено

рекламну кампанію у 19 американських містах (2004), в якій чільне місце

належить доповіді незалежної комісії з розслідування терактів 11 вересня

(

2002

)

[

291].

Згідно з даними “Front Pa

e Ma

azine”,

2004 р. КСА надало 20 млн.

ол. для заснування Центру близькосхідних досліджень Арканзаського

ніверситету, 5 млн. дол. — аналогічного центру у Берклі,

,5 млн. дол. —

ля Гарвардського університету,

,1 млн. дол. — для Джорджтаунського,

11 млн. дол. — для Корнуельського, 5 млн. дол. — для Колумбійського і

1 млн. дол. — для Прінстонського університету [732]. Джорджтаунський

ентр м

льмансько-християнського пороз

міння очолив відомий орі-

нталіст Джон Л. Еспозіто, який заявив про задіяння “мозкового центру”

з даної проблематики. Мета цих заходів полягає у “відновленні образу

ісламу, заплямованого на Заході” і “інформуванні арабського світу про

ситуацію в США” [1035].

Саудівський посол у США Т. аль-Фейсал у лекції “Мистецтво пу-

блічної дипломатії” (2007) акцент

вав

ваг

на том

, що завдяки ЗМІ

зростає вплив громадян на прийняття зовн

шньопол

тичних р

шень,

ому “спілкуватись з громадянами для сучасної дипломатії важливіше,

ніж з керівниками і президентами”. Принц аль-Фейсал відвідав двадцять

’ять американських штатів і сто публічних заходів [1012].

Свідченням розвитку саудівсько-західних контактів став симпозіум

щодо Стамбульської ініціативи про співробітництво (СІ

)

НАТО, про-

ведений в Ер-Ріяді в січні

200

7 р. заст

пником генерального секретаря

НАТО з публічної дипломатії Ж. Фурньє

ротистояння ісламістському екстремізму залишається пріорите-

ом сауд

вської зовн

шньої пол

тики, що реал

зується п

д вольтер

вським

аслом

“

Знищити гадину!

”

“

яка завдала величезної шкоди Саудівській

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

Аравії, найбільш постраждалій від нього країні”. Як вважає російський

ослідник

атановський, у випадку детронізації саудівської династії

ісламісти можуть реалізувати план “нового халіфату”, об’єднавши країну

з єгипетсько-суданським альянсом, а у результаті війни ісламістів з США

дівська Аравія може б

ти розчленована на Хіджаз, Ель-Хас

, Асір і

еджд [290, 136–137].

рамках антитерористичної кампанії, широко висвітлюваної са-

дівськими ЗМІ, було ліквідовано останнього терориста із “Списку 36

озшукуваних” — Валіда aр-Раддаді, відомого програміста і активного

іяча е-джихаду (квітень 2007 р.

)

[183]. Саудівське міністерство у справах

іслам

започатк

вало двомовний сайт Аl-Sakinah (2006), спрямований на

боротьб

з екстремізмом і призначений для світової

мми, який містить

искусійні форуми щодо такфіру та аль-валаа валь-бараа, розділ фетв,

-бібліотеку. Особливість сайту полягає у тому, що він підтримується

волонтерами [1153].

Центр інформації і досліджень МЗС КСА видає три арабомовні

щоденні огляди світових і арабських ЗМІ стосовно КСА та англомовний

огляд закордонних ЗМІ [1096]. Са

дівська агенція преси SPA (1971), за-

нована як перша національна агенція новин, є

ундатором ASBU, ISBO,

GRTGCCS і спілки ін

ормаційних агенцій Руху неприєднання, яким

прияє у ретрансляції. SPA видає інформаційні бюлетні арабською,

англійською,

ранцузькою мовами. Представництва SPA знаходяться у

ейруті (первісний офіс), Каїрі, Сані, Лондоні, Вашингтоні (для Північ-

ної і Південної Америки), Т

нісі (для Магріб

), Тегерані, кореспонденти

знаходяться в Ісламабаді, Аммані, Нью-Йорку, Дамаску, Рабаті, Нуак-

оті, Палестині, Берліні, Брюсселі, Парижі, Москві, Пекіні та Відні.

використовує супутникові лінії для обміну новин з інформаційними

агенціями Кувейту, Катару, Тунісу і Марокко, укладено угоди про обмін

інформацією з “Reuters”, AP, UPI, AFP і німецькою агенцією DPA [404].

авдяки е

ективном

вкладенню величезних коштів в ін

ормаційно-

ропагандистськ

сфер

, переважно на Заході, діяльності са

дівсько-

іванських медіа-холдингів та активізації стосунків з позаарабським

вітом КСА залишатиметься домінантним гравцем арабської та ісламської

едіа-політики. Слабким місцем публічної сфери залишається залучення

значної кількості закордонних

ахівців та визначальний вплив улемів

на

ормування ін

ормаційної політики держави.

ГИПЕТ

Єгипет — єдина арабська країна, що претендує на безперервну

національну іденти

ікацію протягом усієї власної історії. В Єгипті зо-

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

середжена найбільша арабська спільнота (близько 70 млн.), єгиптяни

становлять третину мешканців Близького

ходу, проте значення країни у

усульманському світі зумовлено не даним чинником, а

аїром, який ві-

ігравав роль Умм-ель-Дуньї — “Матері світу”. За розмірами, населенням

а економічним значенням середньовічний Каїр був Нью-

орком свого

час

, а ф

ндаментальне переміщення торгової активності від Багдад

о Каїру у ХІІ ст. спричинило європейський Ренесанс.

Країна залишалась лідером Близького Сходу до нафтового буму

-х рр. Під керівництвом Г. Насера Каїр став дипломатичним центром

арабського світу, зокрема, завдяки Інституту дипломатичних досліджень

(1966), який культивує арабську дипломатію. Даний факт зумовлений

стат

сом Каїр

як літньої арабської столиці, особливо для країн Перської

затоки.

е маючи суперечностей з сусідніми державами і володіючи до-

брими стосунками з більшістю народів світу, Єгипет є прикладом для

наслідування арабського світу [353, c. 12, 39, 69].

Для країни визначальним є співробітництво у рамках арабського

св

ту, ключов

моменти зосереджен

рабсько-ізраїльському конфлікті,

рак

, С

дані та реформах ЛАД. Ліга арабських держав вист

пає осно-

вним

нстр

ментом геопол

тичного вплив

країни

рег

он

, оск

льки

чільники організації були єгиптянами [157, c. 471]. На відміну від КСА,

Єгипет акцентує увагу на ролі економічного співробітництва і створенні

спільного арабського ринку та оборонної доктрини [625].

Країна бере активну участь у вирішенні ліванського питання, оскіль-

ки незалежний Ліван (1861) було створено за згоди Єгипту [350, c. 165]. У

регіоні Затоки пріоритетними вист

пають стос

нки з

АЕ, які вважають

Єгипет “серцем арабської нації”. Зусилля обидвох держав співпадають

питаннях підтримки арабських інтересів, заохочення політичної ді-

яльності арабської нації у регіональному і міжнародному аспектах [785].

оріння еміратсько-єгипетської співпраці криється у династійних зв’язках,

адже дружиною першого президента ОАЕ була шейха Фатіма бінт Му-

барак, яка протягом 30 років відома активною харитативною діяльністю

[1345, c. 52]. Враховуючи те, що ОАЕ виступають основним союзником КСА,

ожна прогнозувати, що саме стратегічне співробітництво трьох держав

визначатиме арабську регіональну політику у майбутньому.

гипет здійснює потужний вплив на регіон за рахунок еміграції,

ричому основними рецип

єнтами осв

чених єгипетських ем

грант

вист

пають країни Затоки (крім Бахрейн

і Оман

), Ємен та Лівія.

астка вчених і спеціалістів серед емігрантів варіює від 70

в Ємені до

40% у КСА [303]. Формування ісламських антисистемних рухів у регіоні

зумовлене еміграцією єгипетських “Братів-мусульман” до Судану і КСА

ід час антинасерівського заколоту (1954).

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

гиптяни, які відіграють ключову роль в ідеологічному та інте-

ектуальному житті арабського світу, при позірній гомогенності етноре-

ігійного складу різко відмінні від інших арабських народів, оскільки

арабізація наклала відбиток лише на культуру, але не ментальність

гиптян [231, c. 62]. З іншого боку, суфізм, засновником якого став єгип-

янин аль-Місрі (796–861

)

[107, c. 258], сприяв

твердженню єгипетського

елігійного

анатизму. Населення Єгипту переважно сунітське, проте

оловна мечеть Каїру і сунітський університет Aль-Азхар названі за

иїтським лакабом Фатіми “аз-Захра” [343, c. 202].

ніверситет вважається одним з духовних центрів сунізму.

елике

значення для боротьби з ісламофобією та реалізації міжцивілізацій-

ного діалог

відіграють щорічні Міжнародні кон

еренції всесвітньої

асоц

ац

ї випускник

в ун

верситету, як

залучають представник

в ус

онотеїстичних рел

й.

зв’язку з пріоритетністю південного вектору геополітичні інтер-

си Єгипту переважно зосереджені в Африці. Єгипет бере активну

часть у вирішенні кризи в суданському Дарфурі (2004

)

[

504]. Судансько-

гипетський альянс має давні корені [290, c. 136], крім цього, С

дан лежить

на шлях

хадж

із Західної Африки до Мекки, що з

мовлює стратегічний

вплив країни в Африці [310, c. 172, 189]. Однак варто враховувати, що

алікітський махдизм і джихад у Судані (1881) були спрямовані проти

гиптян-ханафітів [350, c. 165].

Єгипет за допомогою ЛАД підтримав ідею “Великого Сомалі” і

рансформацію Червоного моря в “Арабське озеро” [43, c. 361, 364]. Варто

за

важити, що Північне Сомалі належало Єгипт

до 1869 р.[52, c. 599],

омалійці становили

ормоутворюючу націю університету Аль-Азхар,

уховенство якого

1 вересня 17

р. проголосило джихад проти На-

олеона [325, c. 548]. На даний час багато сомалійців присутні у лавах

гипетських

слам

стських угруповань.

Під егідою Єгипту створено Союз країн басейну Нілу (1998

)

[629].

гипет ратифік

вав

год

брегіональної організації сахельсько-

ахарських країн КОМЕССА (2006), одним з пріоритетів якої проголошено

озвиток ІКТ [628].

Американсько-єгипетські відносини, започатковані Договором

ро торгівлю (1830), базуються на двох осях — партнерстві щодо близь-

косхідного врегулювання і стратегічному військовому співробітництві.

гипет вважає США ключовою стороною, що гарант

є мирний процес

на Близьком

Сході, а США визнають величезний вплив Єгипт

на араб-

ький світ і регіон [635]. Зв’язки з європейськими країнами сфокусовані

на двох домінантах: європейській економічній підтримці

гипту і ролі

вропейських країн у близькосхідному врегулюванні [633], а останнім

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр