Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

відродженню А

ганістану і зміцнення власної присутності на противагу

західному альянсу [69].

авдяки антиамериканському і антизахідному вектору політики

ран отримав нових союзників у Південній і Центральній А

риці.

Особливого значення наб

ли стос

нки з Іран

з ПАР, товарообіг між

країнами досягнув 2 млрд. дол. Найбільшим проектом ПАР в Ірані став

роект “Іrancell” у сфері ІКТ [127]. Протягом останнього періоду най-

існіші стосунки, зокрема, у сфері ІКТ, встановлені з країнами Магрібу

(Алжир, Туніс) [427]. Як і стосовно Азії, стратегія публічної дипломатії

щодо Африки слабо розроблена.

На д

мк

російського дослідника В. Месамеда, пріоритетом іранської

зовн

шньої пол

тики стає п

вденномериканський континент

, зокрема,

енесуела; підписані з блоком “Боліваріанська альтернатива” угоди тор-

каються також співпраці у сфері ІКТ [226]. Ірансько-латиноамериканська

еополітична вісь, яка склалась поряд з арабсько-латиноамериканською,

оже становити серйозну загрозу для Заходу [330, c. 92–95].

З обранням М. Ахмадінеджада президентом Ірану задіяна концеп-

ція “Двадцятилітня перспектива”, згідно з якою Іран план

є стати лідером

ісламського світу і новим цивілізаційним центром [169, c. 229–231, 244–247].

овнішньополітична доктрина країни синтезувала кілька ідей — досяг-

нення статусу рег

онального л

дера, економ

чний прагматизм, посл

довну

інтеграцію у світову економіку. Крім цього, президент М. Ахмадінеджад

запропонував новий принцип іранської “наступальної дипломатії”, згідно

з яким

держави апр

ор

волод

ють р

вними можливостями

вним

статусом. Виступ Ахмадінеджада на сесії Генеральної Асамблеї ООН

(2005) висвітлив нову концептуальну базу роботи із світовою громадськіс-

ю — проголошення справедливост

, духовност

етики у м

жнародних

відносинах, що викликало підтримку з боку Руху неприєднання. Аналіз

запитів основних пошукових систем

нтернету демонструє, що після ви-

ст

Нью-

орк

інтерес до президента Іран

значно виріс [422]

В інтерв’ю ж

рнал

“Spie

el” (2006) Ахмадінеджад зробив нов

резонансну заяву: “Говорити про те, що ми маємо прийняти світ таким,

який він є, — означає, що переможці

ругої світової війни залишаться

ереможцями ще тисячу років”. Широку підтримку країн “третього

світу” здобула ініціатива іранського духовного лідера аятоли Хаменеї,

що з метою захисту ісламського світу одне крісло постійного члена РБ

ООН повинно належати ісламській державі [121].

В іранській зовнішній політиці, особливо у питанні ставлення За-

оду до

ранської ядерної програми, проявляється мес

анська

деолог

октрини магдизму. Духовний наставник президента аятола

зді окрес-

ив позицію наступним чином:

“

Найбільшим обов

’

язком тих, хто чекає на

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

рихід Магді, є боротьба з єретиками та глобальними лідерами” [1080].

а цих засадах побудовані публічні промови Ахмадінеджада, спрямо-

вані проти

аходу, який декларує шиїтське месіанство як альтернативу

о “розпаду і руйнування”, що чекають на Захід [777]. Разом з тим увага

тової громадськост

до ядерного досьє з

мовила те, що

ранськ

по-

ляди щодо широкого кола питань, в

стор

ї м

жнародних в

дносин

о напруги у стосунках між Москвою і Тбілісі, отримали максимальне

висвітлення у міжнародних

МІ.

На противагу політиці

атамі, спрямованій на проведення між-

цивілізаційного діалогу, Ахмадінеджад розглядає ймовірний ядерний

конфлікт із Заходом як частин

ідеологічної боротьби і перед

мов

по-

вернення Магді [1123]. Його активно підтрим

є спікер парламент

Іран

Алі Ларіджані, математик-програміст з кандидатським ступенем, який

сином популярного шиїтського аятоли Амолі і зятем аятоли Мотахарі.

ін уособлює зростаючу страту технократів-прагматиків, фанатично

дданих

сламу, що наглядно демонструється при вир

шенн

широкого

пектру питань міжнародної політики [225].

тос

нки Іран

вропою мають віков

історію. Дипломатична ді-

льність Ірану в Європі була спрямована на укладення антитурецького

оюзу. Зміцнення Ірану сприяло зацікавленню ним з боку європейських

країн — Португалії, Іспанії (1580), Британії (1615), Голандії (1623), Франції

(

1628). Проте рівноправні стосунки з європейськими державами закінчи-

ись після фірману Керім-хана англійській Ост-Індській компанії (1763

)

[331, c. 34, 44–45, 50, 54, 58–59].

На сучасному етапі європейські країни і

ЄС

дещо згорнули співро-

бітництво з Іраном. На противагу такій політиці Швейцарія підписала

азовий контракт з Іраном на 25-річний термін (2008). При цьому країна

відкинула звинувачення з боку США у фінансовій підтримці тероризму,

зв’язку з чим глава швейцарського зовнішньополітичного відомства

. Кальмі-Рей відзначила, що “Швейцарія не потерпить нав’яз

вання

ринцип

екстериторіальності американських законів” [360].

Незважаючи на негативний контекст політичних стосунків із

ахо-

ом, Іран виступає за розвиток міжрелігійного діалогу.

відченням цього є

рийняття вірчих грамот президентом країни від папського нунція в

рані

онсеньора Ж.-П. Глобеля (квітень 2008 р.), причому, згідно з повідомлен-

ням “Радіо Ватикан”, розмова між ними мала “сердечний характер” [278].

арто зазначити, що на міжнародн

конференцію

Тегерані, присвячен

ектору Газа, було запрошено вірменського католікоса Арама I [150].

Приємною несподіванкою для Ірану став “круглий стіл”, проведе-

ний у США 27 березня 2008 р., на якому п’ять колишніх держсекретарів

ША — Г. Кіссінджер, Д. Бейкер, У. Кристофер, М. Олбрайт і К. Пауел

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

ійшли спільної думки щодо початку переговорів з

раном по ядерному

осьє

[

]

Розробці нового курсу іранської публічної дипломатії був присвяче-

ний форум, проведений Державною консультативною радою (березень

2008 р.) за

частю вчених

сфері інформації, ж

рналістики і дипломатії,

зокрема, К. Moхaмeднeджaда, В. Аквілі, М. Реза і В. Гараві. К. Мохамед-

неджад зазначив, що

ранська традиц

йна дипломат

я, яка в

дзначалась

закритістю, на даному етапі трансформувалась у “відкриту і публічну

ипломатію”, підкресливши основну роль ЗМІ у цьому процесі. На

умку проректора Ісламського університету А. Навабакша, ЗМІ стали

інстр

ментами дипломатії, які сприяють підвищенню е

ективності

зовнішньої політики держави. Дослідник М. Реза з Університет

Шахід

ехешті наголосив, що на зміну геополітиці приходить геодискурс, який

впливає як на дипломатів, так і громадську думку [609].

контексті нової стратегії іранської публічної дипломатії президент

рану М. Ахмадінеджад у 2008 р. вперше виступив з різдвяним привітан-

ням на IV каналі британського телебачення, який передає альтернативні

вітання від відомих осіб. М. Ахмадінеджад зазначив, що проблеми

юдському житті виникають тоді, коли забувають проповіді Пророків,

зокрема, Ісуса Христа. Президентське послання виголошувалось на

арсі,

але супроводжувалось англійськими субтитрами [277].

Визначальну роль у здійсненні публічної дипломатії країни віді-

рає Корпус стражів ісламської революції (КСІР). До складу КСІР входять

сили спеціального призначення “Кодс”, які здійснюють інформаційно-

ропагандистську діяльність з територіальною прив’язкою (Туреччина

і Закавказзя; Ірак; Ліван; Центральна Азія, СНД, Пакистан, Індія, А

аністан; Магріб; Центральна і Південна Африка; Європа, Північна і

Південна Америка; країни Перської затоки). КСІР налагодив стосунки

з Сальвадором та Нікарагуа, які регулярно запрошуються до Тегерану

на сесії Міжнародної організації з проведення п’ятничних намазів [340,

c. 134–136].

Роль

МІ у країні значно зросла в епоху президента Хатамі, який

брав участь в організації антишахської пропаганди в Ірані, керував Іслам-

ським центром у Гамбурзі, очолював видавничу групу “Кейхайн”, займав

ост начальника управління пропаганди і культури збройних сил ІРІ.

окрема, значення Інтернету у шиїтському суспільстві продемонстрували

резидентські вибори (1997), під час яких Хатамі (http://www.khatami.

com) і Натех-Нурі (

ttp://nate

.co.ir) вели боротьбу у Мережі [1106].

Кандидати у президенти Ірану, екс-прем’єр-міністр Мір Хусейн

Мусаві і екс-спікер парламенту Мехді Каррубі застосували під час пре-

зидентської кампанії

(

2009

)

нові Інтернет-інструменти — блоги і Facebook.

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

лизько 1000 блогерів оголосили про підтримку Хусейна Мусаві на веб-

айті Mir

ussein.com, блог Mousavi’s su

orters in Dubai

(

прихильники

Дубаї) продемонстрував підтримку іранської діаспори. Прихильники

резидента Хатамі після виходу останнього з виборчих перегонів на блозі

hatami88 оголосили про свою підтримк

саві [1204]

Президент М. Ахмадінеджад у 2006 р. застосував на власному блогу

рактику інтерактивного голосування.

итання, винесене на загальне

олосування, звучало так: “Чи не є напад на Ліван виразом наміру США

а Ізраїлю розв’язати третю світову війну?”. Протягом перших тижнів у

олосуванні взяло участь понад 8 тис. Інтернет-користувачів, 82

з яких

відповіли на питання ствердно [28].

Основним інстр

ментом іранської п

блічної дипломатії вист

пає

іжнародне радіо- і телемовлення.

ран створив радіостанції і супутни-

кові канали, орієнтовані на різні цільові аудиторії Близького

ходу, від

високотехнологічного “Аl-Alam” до низки радіостанцій на івриті, дарі,

ушту, курдською, узбецькою, турецькою, туркменською і азербайджан-

ькою мовами. На підставі рішення ОІК розробляється проект супутника

му

льманських держав, який б

де виведений на орбіт

Іраном, оскільки

інші країни близькосхідного регіону поки не спроможні виводити су-

утники на орбіту [242].

ержавна телекомпанія

IB почала міжнародне телемовлення

на фарсі каналі “Jaam-е Jam” (1997) і багатомовному каналі “Sahar ТV”

(

1997

)

. “Jaam-е Jam”, започаткований для потреб діаспори і пропаганди

льт

рно-цивілізаційної спадщини

ран

, складається з трьох каналів:

RIB1 (Європа, Близький Схід), IRIB2 (Європа, Північна Америка), IRIB3

(

Близький Схід, Азія, Океанія і Австралія). Канал володіє веб-сайтом

ww.jjtvn.ir. [697, c. 11]. З метою інтенсифікації релігійного впливу у

овтні 2006 р. з IRIB виділено канал “Qur’an”, доступний також на

ttp:/

urantv.irib.ir.

а даном

етапі

ран відмовився від засн

вання власного телекана-

лу

Латинській Америці (Болівія) і проводить переговори щодо обмін

контентом (документальні фільми, випуски новин). IRNA продукує про-

рами іспанською мовою, що полегшує співробітництво з телеканалами

континенту [119].

“

Sahar TV”, створений з метою “донести послання іранської револю-

ції до зовнішнього світу”, здійснює трансляцію англійською, французь-

кою, к

рдською, боснійською,

рд

, азербайджанською мовами, задіяно

айт www.sa

aririb.ir. Англомовна версія каналу орієнтована на Європу і

ропонує релігійно-політичні програми. На базі “Sa

ar TV” виник арабо-

овний канал “Аl-Kawt

ar” (2006), на якому, крім релігійно-культурних

рограм, готуються шість щоденних ін

ормаційних випусків, а також

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

олітичні дискусії.

кремі програми модеруються у Бейруті і транслю-

ються на Європу та Близький Схід, задіяний веб-сайт www.alkawt

artv.

ir.

[

697, c. 10

]

Арабомовний канал “A l -A l a m” отримав міжнародну популярність

за висвітлення захоплення британських моряків в іранських водах

(

2007

)

а даном

етапі канал використов

ється для протидії політичном

впли-

ву КСА [604]. У липні 2008 р. Єгипет закрив представництво “A l -A l a m”

ісля демонстрації неоднозначного

ільму про екс-президента Єгипту

А. Садата [98]. Сайт каналу http://www.alalam.ir відзначається широкою

новинною базою у сфері політики, економіки, науки та технологій, се-

ред Інтернет-ресурсів представлені також http://live.irib.ir/alalam.asx та

htt

://www.alalam.ir/livetv.ram.

оціологічне опитування у Лівані, проведене IRIB після закінчення

ізраїльсько-ліванського конфлікту (вересень 2006 р.) засвідчило, що 22%

складають глядацьку аудиторію “Al-Alam”, 13% — “Аl-Kawt

ar”, 2,5% —

англо- чи франкомовних версій “Sa

ar TV”. Проте, на думку керівника

Центру арабських і іранських досліджень (Лондон) Алі Рези Нурі-заде,

спроби міжнародного мовлення “Sahar TV” і “A l -A l a m” виявились

невдалими, і лише “Press TV” можна вважати гравцем регіонального

едіа-ринку [1094].

Перший міжнародний англомовний канал “Press TV” (липень 2007 р.)

започаткований з метою протидії західним і регіональним ЗМІ, які “очор-

нюють імідж Ірану”.

авданням каналу, за висловом М. Ахмадінеджада, є

“

надання підтримки гнобленим у всьому світі” [267]. “Press TV” виступає

кращим іранським новинним джерелом на кшталт ВВС і “Reuters”, вико-

ристовуючи в якості джерел інформації “Haeretz”, AFP і “Sinc

ua” [801].

Наявні веб-сайти каналу www.presstv.ir і www.presstv.com.

Новинний канал

(

IRINN

)

, або “K

abar”, за форматом аналогічний

BC World і CNN. Канал задіяний через мережу кількох супутників (1999),

що уможливлює прийняття передач на Близькому Сході, в Європі і Пів-

нічній Америці. У листопаді 2006 р. він інкорпорований

плат

орм

Asia

, що приєднало аудиторію на Кавказі, у Центральній Азії та

ндійському субконтиненті.

Відкриття телеканалу на

арсі стало центральним моментом візиту

лави ІРНА С. І. Заркомі (2009) до Таджикистану [58]

тридцяти провінційних телеканалів половина є супутниковими,

окремі з них дост

пні в Інтернеті [697, c. 5], що розширює рамки пропа-

андистської діяльності

ран

на м

льтинаціональних прикордонних

ериторіях. Більшість передач здійснюється на

арсі, проте випуски

новин транслюються російською, у провінціях також азербайджанською,

курдською і арабською мовами.

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

іжнародне радіо

“

oice of Iran” мовить тридцятьма мовами,

спішно застосовуючи супутники і подкаст. Особливу увагу звернено

на район Леванту. Радіо на івриті “Голос Давида” (2002) і арабомовний

“

Голос Палестини” зосереджені переважно на палестинському питанні

[697, c. 16].

Ірані наліч

ється п’ять інформаційних агенцій, які охоплюють

ов ний спектр новин та інтерв’ю, а IRNА, “Fars” і “Мe

r” готують ко-

ентарі та аналітичні огляди.

їхніми матеріалами, крім архіву ІRNА,

ожна ознайомитись в Інтернеті без реєстрації та передплати. ІRNА

(

1979

)

є офіційною інформаційною агенцією, створеною на базі найста-

ішої у регіоні агенції Pars (1934). Основні цілі ІRNА полягають у захисті

національних інтересів

ран

, сприянні ісламській к

льт

рі і протидії

“

культурному тиску ворогів ісламської революції”. Агенція співпрацює

з 70 інформаційними агенціями і надає інформацію англійською, араб-

ькою, російською, китайською, французькою, турецькою, сербською,

орватською мовами та

арсі.

Під егідою ІRNA виходить арабомовна газета “Іran Al-Wefagh” [697,

. 25], як видання для “ефективного зв’язк

між арабами та іранцями”,

ке на даний час ліценз

ється

Бахрейні та Омані [963]. Особливе міс-

це займає газета для незрячих “Іране рафід”, що отримала спеціальну

ремію

НЕ

та є єдиним виданням такого ґатунку на Близькому

ході

[

267

]

Перша приватна інформаційна агенція “Fars”

(

2002

)

створена з

етою “заохочення принципів ісламської революції і захисту націо-

нальних інтересів”. “Fa r s” гот

є матеріали на фарсі, англійською мовою,

оступний сайт www.farsnews.com. Завдяки точності і оперативності

ін

ормація широко використовується періодичними виданнями. У

009 р. “Fars” відкрив регіональне представництво у Центральній Азії,

Афганістані та Індостані, яке може стати “мостом, що поєднує країни

тратег

чного рег

ону, як

волод

ють сп

льними культурними

цив

заційними коренями” [126].

нформаційна агенція “Мe

r” (2003) є органом Організації по-

ирення ісламу (IPO), яка співпрацює з Міністерством культури, її ре-

актор Первез Есмаалі очолює Асоціацію мусульманських журналістів

рану. Метою діяльності агенції проголошено “забезпечення правильної

а оперативної ін

ормації для громадськості, з акцентом на новини з

ран

і ісламського світ

”, інформація подається на фарсі, англійською,

арабською,

рд

, німецькою і т

рецькою мовами. Дост

пний сайт www.

rnews.com. Щоденно на фарсі видається близько 700 повідомлень,

іноземними мовами — близько 300 повідомлень. “Me

r” володіє пред-

тавництвами у 30 країнах світу [8].

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

186

нформаційна агенція іранських студентів ISNA (1999) лояльна до

кс-президента

атамі, двомовні матеріали широко використовуються

іранськими і закордонними ЗМІ. Агенція надає безплатний доступ до

отоархіву на сайті www.isna.ir. [839].

Значніш

роль

реалізації завдань п

блічної дипломатії відіграють

іранські Інтернет-ресурси.

а державної підтримки створено англомов-

ний сайт Irpedia.com під гаслом “Іран — земля цивілізації і дружби”,

розрахований на іноземну аудиторію. Аналогічні заходи вживаються

іранськими посольствами, зокрема, у Канаді [762]. Прикладом вдалого

використання

нтернет-ресурсів із зовнішньополітичною метою можна

вважати збір підписів англійською мовою на захист населення сектор

аза (2009), організований іранським сайтом www.reihane.ir. [125]

Мозковий центр іранського МЗ

, Інститут політичних і міжнарод-

них досліджень (IPIS) представлений двомовним сайтом, Міжнародний

інститут по вивченню Каспію (IICS) — сайтом з інформаційним бю-

етенем, Центр доктринального аналізу безпеки (ANDISHKADEH) —

кількома онлайн-виданнями.

нститут економічних і міжнародних

осліджень (RIEIS), заснований дипломатом Х. Аделі для стим

лювання

ранснаціонального дискурсу і міжнародного співробітництва в регіоні,

ублікує аналітичні огляди і бюлетні [839].

Найстаріший інформаційний сайт

://www.irna.com/welcom.

html, що належить ІRNA, підтримується фарсі, англійською і арабською

овами.

овинні сайт

к правило

ідентифікуються як “інформацій-

ні агенції”, хоча офіційно не визнані

рядом. Сайт www.aftabnews.ir

інансується НДЦ Консультативної ради, яку очолює екс-президент

Рафсанджані, реформістський сайт www.advarnews.com охоплює при-

ильників світських ре

орм у рамках ісламського суспільства, сайт www.

ansarnews.com поширює проурядову інформацію, сайт www.arefnews.

com надає ексклюзивні новини, зумовлені контактами із Службою роз-

відки Іран

[697, c. 27].

Шиїтський джафаритський мазхаб поширений в Ірак

, Лівані,

увейті, Ємені, Бахрейні, КСА,

орданії, Афганістані, тому шиїтська

ропаганда на ці країни найбільш ефективна. Шиїтські інформаційні

ресурси представлені порталом

awza

.net (фарсі, арабською, англій-

ською мовами) і міжнародним порталом Аhl-ul-bayt (фарсі, арабською,

англійською,

ранцузькою, німецькою, російською, індонезійською, тай-

ською мовами і

рд

). У Мережі діє близько 50 сайтів релігійних закладів

(основна мова — арабська, меншою мірою фарсі, англійська, французька,

рду), 83 сайти релігійних центрів (основна мова англійська), 12 сайтів

реси (основна мова англійська, є французько- і арабомовні), 14 сайтів

ечетей

(

основна мова англійська, є арабомовні

)

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

нформаційне протиборство у телепросторі Ірану на даному етапі

еально здійснює BBC Persian. Глобальні гравці “A l- Ja z e e r a” і CNN не во-

одіють

арсі каналами, готується лише

раншиза CNN аналогічно до

NN Turk. Країни Перської затоки здійснюють експансію завдяки розва-

альном

сегмент

, зокрема, “МВС Persia” та базованом

баї Persian

usic C

annel. Проте у квітні 2009 р. газета “Аl-Ha

at” повідомила, що

аудівська Аравія планує задіяти п’ятий супутниковий канал на фарсі

турецькою мовами з метою ознайомлення з сауд

вським сусп

льством

соціально-економічній, політичній і оборонній сферах [585]

Як випливає з вищенаведеного, Іран виступає домінуючим грав-

цем п

блічної дипломатії близькосхідного регіон

. Цьом

сприяє та

обставина, що країна здійснює інформаційне протиборство

двох

орматах — з арабським світом і Заходом, що вимагає застосування від-

інних технологій. У першому випадку Іран проводить ”дипломатію

зачарування”, в іншому — “наступальну дипломатію”. Унаслідок трива-

их напружених стосунк

з значною частиною м

жнародної сп

льноти

країна покладається на власні технології і

ахівців. Іран використовує

найширший інформаційний інстр

ментарій, а також, на відмін

від

арабських країн, послуговується широким мовним спектром. Завдяки

цим чинникам можна прогнозувати, що, незалежно в

д м

жнародної

итуації,

ран утримуватиме чисельну цільову аудиторію, причому голо-

вна увага концентруватиметься на

ормуванні позитивної міжнародної

ромадсько

думки.

АУДІВС ЬКА АРАВІЯ

аудівська Аравія — відносно молода, але одна з найвпливовіших

ержав близькосхідного регіону, чия роль зумовлена не лише страте-

ічними запасами вуглеводнів, але й святими містами

екка і

едина.

дівська Аравія є прикладом держави, створеної не за етнічною озна-

кою, а на основі транснаціональності іслам

[132, c. 21].

ХVІІІ ст. близькосхідний регіон належав до сфери впливу Вели-

кобританії, яка підтримувала баланс сил між Іраном, Іраком та Аравією

на підставі стратегії “потрійного стримування”, що унеможливлювало

омінування однієї з них. Після відходу Великобританії з регіону (1971)

адміністрація Президента США Р. Ніксона порушила рівновагу, зробив-

и ставк

на Іран та Са

дівськ

Аравію [54, c. 81–83].

нтеграція Саудівської Аравії у глобальну систему окреслюється

ерміном “асиметричної взаємозалежності”: хоча нафта залишається

основним чинником

нтеграц

ї у м

жнародн

економ

чн

та в

йськово-

олітичні процеси, значна роль відведена участі в а

ілійованій групі му-

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр

сульманських держав. Значення Саудівської Аравії як глобального актора

визначається енергетично-стратег

чним

рел

йно-пропагандистським

акторами.

Цілі міжнародних публічних відносин Саудівської Аравії детермі-

ються трьома рівнями зовнішньої політики

оролівства

—

іжнаро

ний рівень

який визначається стратег

чним альянсом з

США та статусом головного експортера на

ти;

—

близькосхідний регіональний вимір

, у якому КСА прагне до балансу

сил з територіально більшими та впливовішими сусідами

;

—

ар

авійський

івен

, де КСА відіграє вирішальну роль на противагу

Ємен

і малим монархічним державам [446, c. 46].

Зовнішня політика Са

дівської Аравії

регіоні та її інформаційне за-

безпечення зумовлюються важливими для Близького Сходу концепціями

арабізму та ісламізму. Внаслідок їх мобілізуючої спроможності саудівські

розрахунки щодо можливих загроз власному л

дерству дещо в

дм

нн

радиційних теорій балансу сил [289, c. 31]. Для досягнення ісламської

сол

дарност

створена система урядових

неурядових орган

зац

й, у т. ч.

МЛ (1962) і ОІК (1969), причом

КСА знаходяться їх штаб-квартири.

Делікатність стосунків з більшістю арабських сусідів зумовлена не

ст

льки в

дсутн

стю демаркац

ї чи дел

тац

ї кордон

в, ск

льки

сторико-

сихологічним

актором. По-перше, Саудівська Аравія — відносно

олода держава порівняно з

ирією чи

гиптом, по-друге, правителі

країни не належать до нащадків Пророка, як у

орданії. Тому основним

союзником КСА вист

пає наймолодша держава регіон

— ОАЕ.

Коріння саудівсько-єменської ворожнечі (та єгипетсько-єменської

співпраці) має глибокі корені. Перші халіфи опиралися на сирійських

(єменських) кальбітів — освіченіших завдяки традиційним стосункам з

зант

йською культурою, а п

вн

чноарав

йськ

кайсити вийшли на

сто-

ричну сцену щойно в 724 р. Кальбітами заснований емірат в іспанській

ордові

(

756

)

[343, c. 6–8, 19] та завойований Єгипет [343, c. 196]. Під час

війни вакхабітського Неджд

і світського Хіджаз

(1925) на боці остан-

нього воювали, поряд з сирійцями і палестинцями, і єменці.

аудівсько-

менським комюніке (1973) визнана непорушність державних кордонів,

оча за Таїфською угодою (1934) Ємен погоджувався передати Асір, Над-

жран і Джизан під контроль КСА лише на 20 років.

Єгипетсько-саудівське історичне протистояння закінчилось після

смерті Г. Насера (1971) — Єгипет визнав Аравію зоною вплив

КСА в об-

ін на фінансову допомогу [66, c. 292, 296, 434, 440, 442].

нший супротивник —

ирія вважається культурною колискою

арабів, тому сирійці з давньою урбаністичною цивілізацією зверхньо

ставляться до саудівських “бедуїнів” [443, c. 36]. На початку 1950-х рр.,

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

189

коли 95% населення КСА було неписьменним, король був вимушений

звернутись до діячів Сирії з пропозицією зайняти пости у Кабінеті мі-

ністрів [255, c. 412]. На відміну від Ємену, сирійсько-саудівська полеміка

ироко використовує Інтернет. Електронні ЗМІ Сирії широко висвітлили

творення

Парижі са

дівської опозиційної партії М. Талаль аль-Рашида

(

2008

)

[530]

випадку Бахрейну присутні стосунки “постачальник-клієнт” —

аудівська Аравія постачає нафту для стабілізації бахрейнської еконо-

іки та зменшення шиїтського впливу, однак з проголошенням

оро-

івства Бахрейн (2002) і номінальним зрівнянням у правах їх монархів

стос

нки стали складн

шими.

відносинах з

Ку

вейтом наявні територіальні с

перечки щодо ост-

овів Карух і Умм аль-Марадим. К

А прагне мінімізувати суперечності

маном щодо делімітації кордонів та зменшити регіональні претензії

оманців, засновані на імперській історії.

катарських взаєминах відчутне

намагання КСА зрівноважити самостійність країни з територіальними

роблемами, хоч кордон демарковано

(

1999

)

[301, c. 441]. Не афішується,

однак на практиці наявне с

перництво Са

дівської Аравії та Йорданії,

що зумовлюється рядом чинників — Хашимітське правління у Мец-

ці до 1924 р., йорданський нейтралітет щодо війни у Затоці (1991) та

йордансько-американське стратегічне партнерство

(

2001

)

[

232, c. 94

]

СА не зазнає прямої загрози з боку Ізраїлю, який зараховано до кра-

н “ані союзників, ані ворогів”. Саудівська Аравія визнає його існування,

але не включення

алестини, том

запропон

вала мирн

ініціатив

за

ормулою: визнання арабами Ізраїлю в обмін на звільнення окупованих

ериторій (1967

)

[279, c. 40].

ідносини КСА з арабськими країнами Магрібу мінливі, оскільки

егіональний баланс сил переважає над ідеями панарабізму. Стосунки

аудівської Аравії з Тунісом, Алжиром та Лівією, що погіршилися вна-

лідок нейтралітет

під час к

вейтської кризи (1991), нормалізовані не

повном

обсязі, оскільки дипломатичною нішею активно скористався

ран, для якого відносини з Магрібом пріоритетні [301, c. 182].

Стратегічним суперником країни у близькосхідному регіоні ви-

тупає

ран.

екларацією антиіранських настроїв став

амаський саміт

АД, на якому міністр закордонних справ КСА С. аль-Фейсал зазначив,

що арабська мирна ініціатива не є “внутрішньоарабською”, оскільки

йдеться “про іноземн

, ізраїльськ

ок

пацію арабських територій”, але

арабська ініціатива стосовно Лівану “може стати зразком вирішення

іжарабської кризи всередині спільного арабського дому”. Оскільки

аудівська Аравія раніше привітала зусилля

ЄС

, зокрема, Франції, щодо

відновлення внутрішньоліванської стабільності, то позицію КСА стосовно

Особливості ін

маційного забезпечення

зовнішньої політики країн Близького Сходу

фр