Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво

Подождите немного. Документ загружается.

100

Добре знищуються бур’яни післяпосівними суцільними шару-

ваннями, до- і післясходовими боронуваннями, міжрядним обробіт-

ком, під час якого в захисних смугах сходи бур’янів знищують при-

сипанням і підгортанням рослин. Своєчасно застосовані і якісно ви-

конані, ці агротехнічні прийоми не поступаються за ефективністю

внесенню гербіцидів. Розпушування ґрунту, крім того, поліпшує вод-

ний, повітряний і поживний режими ґрунту, сприяє росту й розвит-

ку рослин.

Густі травостої і стеблостої,

затінюючи бур’яни, різко погіршують

їх ріст, внаслідок чого вони або випадають, або відстають у рості і не

досягають повної стиглості, не утворюють насіння. Все це поєднують

з профілактичними методами та відповідними до- і післясходовими

обробітками.

Виполювання бур

’

янів

вручну у посівах проводять переважно на

невеликих площах у місцях скупчення злісних бур’янів.

Для знищення бур’янів велике значення має

підкошування

на

посівах трав, наприклад, люцерни на безпокривних посівах для

знищення плоскухи, мишію, амаранту сизого та інших однорічних

бур’янів.

Слід зазначити, що в арсеналі заходів боротьби з бур’янами аг-

ротехнічні заходи є найбільш ефективними і дешевими.

Біологічні методи боротьби з бур’янами.

Застосування

проти

бур’янів

біологічних препаратів

— біогербіцидів ще не набуло по-

ширення і не може бути поки що серйозною альтернативою застосу-

ванню хімічних гербіцидів. Проте вже досягнуто певних успіхів при

застосуванні антибіотиків, токсинів, грибних препаратів тощо. Так,

перспективним є використання антибіотика бластицидину для

знищення вовчка єгипетського на посівах кавунів; токсинів та ак-

тиноміцетів — проти щириці лободоподібної, грибних препаратів

В-1, В-2, Е-7, що згубно діють на багато видів бур’янів (С. С. Рубін,

А. Г. Михаловський, В. П. Ступаков, 1980). За даними цих авторів,

специфічний гриб фузаріум оробанхе уражує вовчок і не шкодить

соняшнику, тютюну та махорці. За іншими даними, повитицю зни-

щує гриб альтернарія.

Рис. 14. Розміщення насіння бур’янів у ґрунті, % від загальної кількості:

а —

до оранки;

б —

після оранки плугами з культурними полицями;

— плугами з гвинтовими

полицями;

— після оранки двоярусними плугами ПЯ-3-35

101

Рис. 15. Кореневі системи поширених на полях багаторічних коренепаросткових

бур’янів:

— осоту польового (

— рослина восени;

— у весняно-літній період;

— відростання рослини з

відрізків кореня);

— березки польової (

— частина рослини;

— регенерація рослини з відріз-

ків кореня)

102

Використовують деякі збудники специфічних хвороб бур’янів.

Наприклад, іржа пукцинія суавеолінс ушкоджує осот і не шкодить

хлібам. Цей прийом уже набув значного поширення в деяких краї-

нах Заходу.

Застосування фітофагів

— комах, які є специфічними шкідника-

ми бур’янів, що знищують певний вид бур’яну, не завдаючи шкоди

культурним рослинам, — питання далеко не нове. Воно висвітлене

у багатьох наукових працях, про нього йшла мова вище. Проте ши-

рокого застосування цей метод ще не набув. Так, для знищення во-

вчка соняшникового застосовують мушку фітомізу, личинки якої

пошкоджують насіння і стебла вовчка. Для цього заготовлені коро-

бочки вовчка з лялечками фітомізи просушують під навісами і збе-

рігають при температурі 6 – 7 °С. Навесні мішечки з фітомізою

(один мішечок на 1 га по 1000 шт. лялечок) розвішують на кілках.

На амброзію полинолисту згубно діє специфічний жучок зиго-

грама сутураліс, який живиться лише амброзією. Як і останню, його

завезено з Америки. Досліди із застосування зигограми дали пози-

тивні результати. З цією метою з Америки завезли амброзієву совку,

гусінь якої живиться лише листками амброзії.

У США та Австралії для знищення в посівах звіробою використо-

вують деяких листогризів і коренеїдів, завезених з Англії і Франції.

Ефективним у США виявилось і застосування довгоносика для бо-

ротьби з будяком. Його теж завезли з Європи.

У Таджикистані для боротьби з гірчаком використовують гірча-

кову нематоду. Повитицю знищують повитицева муха та спеціальні

види довгоносика.

Практикують також висівання деяких видів культурних рослин

для знищення бур’янів. Відомо, наприклад, що кореневі виділення

конопель згубно діють на пирій, практично повністю знищуючи його

на посівах більшості польових культур. У посівах конопель гинуть

такі бур’яни, як березка, осот, щириця.

Позитивні наслідки дає загущення посіву. У таких посівах зер-

нових, трав, кукурудзи на корм бур’яни гинуть.

Інші методи боротьби з бур’янами. За даними С. С. Рубіна, А. Г.

Михаловського, В. П. Ступакова (1980), для боротьби з бур’янами

ефективне використання ультрависокочастотних електромагнітних

коливань і лазерного випромінювання. Правда, ще не досить ви-

вчена економічна ефективність цього заходу.

Існують також припущення, що очищенню посівів від бур’янів

сприяє нічна оранка (якщо насіння бур’янів не потрапило під со-

нячні промені, воно не сходить). Для цього над плугом можна зро-

бити ковпак з чорного матеріалу і подібний ефект мати під час ден-

ної оранки, що сприятиме вирощуванню культур без гербіцидів. Всі

ці припущення потребують експериментальної перевірки.

103

3.3. СІВОЗМІНА ЯК АГРОТЕХНІЧНИЙ ФАКТОР

РОСЛИННИЦТВА

Ротація різних польових культур у часі й просторі на полях сіво-

зміни позитивно впливає на родючість ґрунту. Так, бобові рослини

збагачують ґрунт на азот за рахунок його фіксації з атмосфери і на

кальцій, який вони засвоюють із більш глибоких шарів ґрунту. Ра-

зом з кореневими і стерньовими рештками ці елементи надходять у

ґрунт.

Мичкувата коренева система злакових розміщується переважно

в орному та підорному шарах, розділяючи ґрунт на дрібні окремості.

Після них у ґрунті залишається багато перегною. При цьому ґрунто-

ві окремості завдяки кальцію з коріння бобових набирають певної

водотривкості. Ґрунт стає структурним, підвищуються його порис-

тість, аерація, оптимізується щільність його складання, посилюєть-

ся вбирна здатність, поліпшується водний, поживний, повітряний,

тепловий, мікробіологічний режими, збільшується вміст гумусу, по-

ліпшується реакція ґрунтового розчину.

Оптимізація фізичних показників ґрунту завдяки правильному

чергуванню культур у сівозміні дає змогу зменшити кількість енер-

гоємних обробітків, особливо глибокої полицевої оранки, і обмежи-

тись поверхневим або нульовим обробітком. Без оранки можна, на-

приклад, вирощувати кукурудзу після люцерни протягом 3 – 4 ро-

ків. Після люцерни орний і підорний шари ґрунту набувають опти-

мальних фізичних показників, стають водопроникними, добре за-

своюють вологу, в тому числі й літніх зливових дощів. Поступова

мінералізація кореневої маси люцерни достатньо забезпечує росли-

ни кукурудзи поживними речовинами.

Без оранки вирощують усі проміжні посіви на корм, близько тре-

тини посівів озимої пшениці та інших культур.

Могутні кореневі системи буркуну, соняшнику, суданської трави,

сорго, кукурудзи поліпшують пористість і водопроникність материн-

ських порід — лесових суглинків і глин. Так, на балтських глинах

південно-східного регіону України (наприклад, у Чечельницькому

районі Вінницької області) для того щоб добре росли картопля, го-

рох, соя, кукурудза та інші польові культури, доцільно спершу ви-

рощувати буркун. Корені його меліорують підґрунтя, і воно стає доб-

ре проникним для кореневих систем зазначених культур.

Науково обґрунтоване чергування культур є одним із основних

факторів боротьби з бур’янами, хворобами, шкідниками, сприяє

економії витрат на пестициди і значною мірою забезпечує можли-

вість одержання екологічно чистої продукції рослинництва і кормо-

виробництва. За даними кафедр загального землеробства Національ-

ного аграрного університету та Уманської державної аграрної акаде-

мії (С. С. Рубін, А. Г. Михаловський, В. П. Гудзь, І. В. Веселовський,

104

Ю. П. Манько, В. П. Гордієнко, В. О. Єщенко та ін.), правильна сіво-

зміна дає змогу без додаткових витрат підвищити врожайність

культур на 20 – 20 % і більше. Отже, сівозміна є ефективним агробі-

ологічним фактором, який слід максимально використовувати в ро-

слинництві.

3.4. РЕГУЛЮВАННЯ УМОВ ВЕГЕТАЦІЇ РОСЛИН

МЕХАНІЧНИМ ОБРОБІТКОМ ҐРУНТУ

Обробіток поліпшує фізичні властивості, дає змогу створити не-

обхідні умови для оптимізації водного, повітряного, теплового і по-

живного режимів ґрунту.

Про виняткове значення обробітку ґрунту для одержання вро-

жаю вказується ще в роботах римських авторів: Плінія, Катона, Ва-

рона і Колумелли, у Візантійській землеробській енциклопедії

«Геопоніки».

Скіфи-орачі, які займалися землеробством у степах Придніп-

ров’я, для обробітку степової цілини і перелогових земель застосо-

вували полицевий плуг — сабан. Взагалі плуг, спершу дерев’яний з

бронзовою, а потім залізною частиною — лемешем, відомий ще з

3500 р. до н. е. Повністю залізні плуги вперше з’явилися лише у

XVIII ст. у Великій Британії.

Розрізняють основний і передпосівний обробіток ґрунту і обробі-

ток під час догляду за посівами.

Основний обробіток ґрунту. Залежно від технологічної схеми ви-

рощування культури застосовують певні ґрунтообробні знаряддя.

Відповідно до застосовуваних знарядь розрізняють такі види основ-

ного обробітку ґрунту:

•

полицевий

— оранка з перевертанням скиби, кришенням і пе-

реміщенням ґрунту на глибину від 16 – 18 до 32 – 40 см; виконуєть-

ся плугами загального призначення і спеціальними плугами —

ярусними, плантажними, чагарниковими та іншими. Ефективна

оранка оборотними плугами, які рухаються човником. Після неї не

утворюються гребені і роз’ємні борозни. Високу якість обробітку за-

безпечують і фронтальні плуги, які перевертають скибу на 180°

(тобто вкладають ґрунт в ту саму борозну, з якої він був узятий). Ці

плуги менш металоємкі, в 1,5 – 2 рази легші за звичайні. Заслуго-

вують на увагу також плуги із змінною шириною захвату. На важ-

ких ґрунтах ширина захвату зменшується, на легких супіщаних,

піщаних і торф’янистих — збільшується. Якщо оранку виконують

звичайними плугами, загінки слід розмістити так, щоб кількість

гребенів і роз’ємних борозен була мінімальною;

•

безполицевий

— глибоке розпушування, перемішування ґрун-

ту плугами без полиць, дисковими плугами, культиваторами-

розпушувачами (чизелями);

105

•

поверхневий

(на 6 – 8 см) та

мілкий

(10 – 14 см) — полицевими

і дисковими лущильниками, дисковими боронами, культиваторами,

фрезерними барабанами;

•

плоскорізний

із залишенням стерні в районах вітрової ерозії.

Його виконують культуваторами-плоскорізами на глибину 12 – 14 см,

до 22 – 24 см, а в разі потреби — в агрегаті з голчастими боронами,

наприклад, БИГ-3 (рис. 16).

Основний обробіток ґрунту проводять у парових полях восени

(при підготовці поля під чорний пар), навесні у звичайних парах,

після збирання парозаймаючої культури у зайнятих парах, у систе-

мі осіннього (зяблевого) обробітку під ярі культури, після збирання

озимих проміжних ранніх ярих сумішей та зернових культур під

післяукісні і післяжнивні та озимі проміжні посіви.

Передпосівний обробіток ґрунту здійснюють у парових полях не-

парових попередників під посіви озимих, навесні під посіви ранніх і

пізніх ярих, влітку під посіви післяукісних та післяжнивних кормо-

вих і зернових культур для вирівнювання поверхні, нагромадження

і збереження вологи, очищення поля від бур’янів. Для передпосів-

ного обробітку використовують борони, культиватори, шлейфи

(окремо або в агрегаті з боронами), гладкі або кільчасто-шпорові ко-

тки (для передпосівного ущільнення ґрунту при висіванні дрібнона-

сінних культур, щоб забезпечити глибину загортання насіння 1,5 –

3 см).

Поєднання основного і передпосівного обробітків ґрунту. В інтен-

сивному рослинництві, зокрема в кормовиробництві, при вирощу-

ванні 2 – 3 врожаїв за рік період між збиранням попередника і сів-

бою наступної культури буває коротким (1 – 3 дні) або його зовсім

немає (якщо сівбу проводять слідом за збиранням попередньої

культури). Це дає змогу краще використати запаси вологи в орному

Рис. 16. Голчаста борона БИГ-3

106

та посівному шарах ґрунту і отримати дружні сходи. Для цього за-

стосовують поверхневий обробіток спеціальними комбінованими

агрегатами з дисковими або плоскорізними робочими органами.

Вони кришать і розпушують ґрунт на глибину 6 – 8 см і повністю

підготовлюють його до сівби. В агрегаті можуть бути також сівалка,

туковисівні апарати для внесення добрив, легкі котки або шлейфи

для післяпосівного коткування або вирівнювання поверхні ґрунту

(рис. 17). Ефективне також фрезерування, після якого ґрунт повніс-

тю готовий до сівби (рис. 18).

Рис. 17. Комбіновані агрегати й машини:

— ПКА;

— АКП-2,5;

— РВК-3,6;

— ВИП-5,6;

— КА-3,6;

— диски;

— баластні

ящики;

— плуг;

— рама;

— дискова батарея;

— плоскорізальні лапи;

— вирівнювач;

— котки;

— вирівнювальні бруски;

— розпушувальні лапи;

—

голчастий диск;

— фрезерний барабан;

— універсальна стрілчаста лапа;

— сівалка

СЗ-3,6;

—

фартух

107

Надмірна кількість об-

робітків недоцільна, бо

призводить до негативних

наслідків. Ґрунт під впли-

вом робочих органів і ходо-

вих систем машин ущіль-

нюється, розтирається (роз-

пилюється), утворюються ко-

лії і сліди. Внаслідок цього

знижується врожайність

культури, руйнується струк-

тура ґрунту, виникає вітро-

ва і водна ерозія, збільшу-

ються витрати на обробіток

(рис. 19).

Обробіток, під час якого ґрунт обробляється на мінімально мож-

ливу глибину і за один прохід в агрегаті виконується кілька техно-

логічних операцій, називають

мінімальним,

а систему —

системою

мінімального обробітку ґрунту.

Такий обробіток дає змогу знизити

Рис. 18. Схема роботи фрези

Рис. 19. Схематичне зображення шкідливої дії ходових систем

сільськогосподарських машин на ґрунт

108

затрати сукупної енергії на вирощування культури, особливо за ра-

хунок економії головного енергоносія — пального, а також зменши-

ти кількість проходів машин по полю, що сприяє поліпшенню фізи-

чних показників ґрунту і, як результат, — росту рослин та підви-

щенню врожайності культури.

Якщо фізичні властивості ґрунту (об’ємна маса, пористість, аера-

ція) після попередника близькі до оптимальних, застосовують

ну-

льовий

обробіток ґрунту — висівають насіння в необроблений ґрунт

спеціальними стерньовими сівалками. Наприклад, можна висівати

в стерню попередника післяжнивні й післяукісні кукурудзу, ріпак,

різні кормові суміші, а також сидеральні культури. Ефективне і ви-

рощування кукурудзи по пласту люцерни. При цьому її травостій на

4 – 5-му році використання восени обробляють гербіцидом, а навесні

в необроблений ґрунт сіють кукурудзу. Можна для догляду за посі-

вом застосовувати до- і післясходове боронування та міжрядний об-

робіток, або, що менш бажано, — гербіциди. Протягом 2 – 3 років

кукурудзу вирощують без внесення добрив. Після люцерни в ґрунті

достатньо поживних речовин для одержання високих врожаїв зерна

і силосної маси.

При застосуванні прийомів мінімізації та нульового обробітку

важливо, щоб ґрунт мав оптимальну об’ємну масу — рівноважну щіль-

ність (С. С. Рубін, А. Г. Михаловський, В. П. Ступаков, В. П. Гудзь,

В. П. Гордієнко, В. О. Єщенко та ін.). Досить часто цієї властивості

ґрунт набуває сам, оскільки має здатність самоущільнюватись і са-

морозпушуватись. Практикують і біологічне розпушування, висі-

вання вівса у зріджені посіви люцерни другого-третього року вико-

ристовування. Після мінералізації кореневої системи вівса ґрунт

стає пористим, водопроникним, зменшується його об’ємна маса. В

результаті цього краще росте люцерна, густішає її травостій, підви-

щується врожайність.

3.5. ПРОСТОРОВЕ І КІЛЬКІСНЕ РОЗМІЩЕННЯ РОСЛИН

Під

просторовим розміщенням

рослин в посіві розуміють спосіб

сівби, під

кількісним

— норму висіву. Ці два поняття розглядаються

у тісній взаємодії. Правильне просторове і кількісне розміщення

рослин на площі — необхідна умова реалізації сортових (гібридних)

особливостей культури.

На посівах важливо дотримуватись відповідності між густотою

рослин і рівнем мінерального живлення. Так, досліди М. А. Ільчен-

ка (під керівництвом О. І. Зінченка) з кукурудзою на зерно показа-

ли, що загущення посіву з 35 до 65 – 70 тис. рослин на 1 га без вне-

сення добрив не впливало на рівень урожайності культури. Перева-

ги загущення виявились лише при підвищенні фону мінерального

живлення рослин. Це підтверджується даними П. О. Дмитренка,

109

К. П. Афендулова, М. Л. Колобової, П. І. Витриховського, О. С. Ма-

сельського та ін.

Для збільшення густоти стеблостою і водночас оптимізації площі

живлення буває доцільним звуження міжрядь. Так, дослідження

кафедри рослинництва Уманської ДАА (О. І. Зінченко) показали,

що можна вирощувати в Лісостепу кукурудзу середньоранніх гібри-

дів на силос і на зерно з міжряддям 45 см замість 70 см. При такому

звуженні міжрядь і густоті стеблостою 120 – 140 тис./га отримували

повноцінні качани. У таких посівах різко зменшується проникання

світла на поверхню ґрунту, тому забур’яненість поля зменшується,

спрощується і здешевлюється догляд за рослинами. Для кращого

затінення поверхні ґрунту певне значення має і підбір гібридів, ли-

стя в яких орієнтоване в міжряддя.

Спосіб сівби і густота посіву залежать від морфологічних особли-

востей сортів, тривалості періоду їх вегетації. Так, ранньостиглі сор-

ти й гібриди кукурудзи, соняшнику, сої та інших культур, які роз-

вивають меншу вегетативну масу, сіють густіше, а пізньостиглі —

розріджено.

Велике значення має також будова листкової поверхні. Сорти

пшениці і гібриди кукурудзи з еректоїдним листям краще пропус-

кають світло. Їх густоту збільшують.

Якщо раніше навіть ранньостиглі гібриди кукурудзи вирощува-

ли з густотою 40 – 45 тис. рослин на 1 га, то тепер є можливість за-

гущувати посіви до 80 – 100 тис. рослин і за умови достатнього жив-

лення та зволоження мати по 100 ц/га і більше зерна. Те саме стосу-

ється пшениці з еректоїдним листям. Зокрема, напівкарликові і ка-

рликові сорти пшениці з еректоїдним листям мають 650 – 700 коло-

сів на 1 м

, що дає змогу збирати по 80 – 100 ц/га і більше зерна.

Наприклад, у КСП «Деньгівський» Золотоніського району Черка-

ської області в 1993 р. на площі 120 га зібрали по 107 ц/га озимої

пшениці сорту Альбатрос одеський. Кількість колосів на 1 м

стано-

вила 660 – 700 шт. При цьому мали добре виповнене колосся і ваго-

вите зерно (маса 1000 зерен — 46 – 48 г). За таких умов маса зерна з

одного колоса становить 1,6 – 2 г.

Строки сівби. Серед польових культур є озимі, ранні і пізні ярі,

літні проміжні посіви, відповідно існують і різні строки сівби: осінні,

весняні, літні, які залежно від виду і сорту культури можуть бути

ранньо-, середньо- і пізньоосінніми (весняними, літніми). Крім того,

деякі культури можна висівати в різні строки — рано або пізно на-

весні, влітку, в літньо-сінній період. Це люцерна і еспарцет, злакові

багаторічні трави — вівсяниця (костриця) лучна, грястиця збірна та

інші, ріпак, редька олійна, кукурудза на зелений корм. Проте для

більшості культур, особливо зернових і технічних, велике значення

має дотримування строків сівби. Від цього залежать їх ріст, розви-

ток, ураження хворобами, шкідниками, засміченість посівів