Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво

Подождите немного. Документ загружается.

130

Для посилення мінералізації органічних речовин до них додають

сечовину, рідкий гній, азотні добрива.

Різні органічні речовини заорюють переважно восени. На Поліссі

і в західних районах України, де вологи достатньо і процеси міне-

ралізації відбуваються активно, гній і компости можна заорювати

також навесні. У процесі виробництва і переробки сільськогосподар-

ської продукції накопичується велика кількість органічних відходів,

які шкодять навколишньому середовищу. Їх компостування дає

змогу отримувати цінні органічні добрива.

Цінним органічним добривом є також

пташиний послід

, який

доцільно вносити локально — в рядки під час сівби. Перспективни-

ми є

вермикомпости

— органічні добрива, які виготовляють за до-

помогою дощових черв’яків.

Великим резервом дешевих цінних органічних добрив є вирощу-

вання сидеральних культур, зелену масу яких приорюють.

У польових сівозмінах Лісостепу, Полісся і західних районів Сте-

пу в умовах зрошення є можливість щорічно відводити під після-

жнивні сидерати по 1 – 1,5 поля після збирання озимої пшениці та

інших озимих зернових, а також ярих — ячменю, вівса.

Цінним джерелом органічних добрив є торф, але широке його

використання недоцільне. Торфовища акумулюють вологу, якою

живляться струмки, річки, озера. Доцільно більше використовувати

ставковий мул

озерний сапропель

. У тривалий час нечищених ста-

вках добувають 10 – 15 тис. т/га цінного органічного добрива. Навіть

5 тис. т його достатньо для відчутного поліпшення поживного ре-

жиму і механічного складу ґрунту на площі 15 – 20 га.

Основним джерелом азоту для рослин є атмосферне повітря, в

1 км

якого міститься така кількість азоту, якої достатньо для удоб-

рення 1 млн гектарів посівів. Значну кількість азоту нагромаджу-

ють у ґрунті бульбочкові та вільноживучі азотфіксуючі бактерії —

клостридіум пастеріанум, азотобактер хроококум, а. агіле, а. віне-

ланції. Незначна кількість азоту надходить у ґрунт з опадами (до

30 кг/га), особливо із зливовими дощами. Є припущення, що рослини

засвоюють азот також листям з повітря у вигляді аміаку (І. С. Шаті-

лов). Цей аміак надходить з ґрунту разом з вуглекислим газом.

Бульбочкові бактерії містяться переважно на корінцях бобових,

деяких злакових та інших культур.

Тривалі дослідження в Уманській сільськогосподарській акаде-

мії (О. І. Зінченко, А. І. Ліпінський, М. Т. Дзюган) показали, що з

рослинними рештками (коріння і стерня) бобових багаторічних трав

за вегетацію у ґрунт надходить 160 – 190 кг/га азоту, 40 – 60 фосфо-

ру, 160 – 180 калію. Майже стільки поживних речовин виноситься з

урожаєм. Якщо врахувати й інші джерела надходження азоту в

ґрунт, зокрема за рахунок вільноживучих у ґрунті асоціативних азот-

фіксуючих бактерій та з атмосферними опадами, то виявляється, що

131

після вирощування багаторічних бобових трав створюється позити-

вний баланс азоту в ґрунті (табл. 9).

Посилення симбіозу небобових рослин з бульбочковими бактері-

ями у майбутньому дасть змогу за рахунок цього джерела підвищи-

ти баланс азоту в рослинництві.

Інтенсивне виробництво органічних добрив у поєднанні з біоло-

гічними джерелами азоту та мінеральними добривами забезпечить

надійну основу живлення рослин. У господарствах з високорозвине-

ним тваринництвом вирощують високі врожаї при бездефіцитному,

як правило, балансі поживних речовин у сівозмінах.

Крім макроелементів (азоту, фосфору, калію, кальцію та ін.) ве-

лике значення для живлення рослин мають мікроелементи — мідь,

марганець, бор, цинк тощо. Їх або вносять у ґрунт у вигляді добрив з

мікроелементами (наприклад, молібденізований та боратний супер-

фосфат та ін.), або обпудрюють насіння.

Важливо також застосовувати добрива нового типу, які збагачу-

ють ґрунт на гриби, бактерії, водорості та інші компоненти, роблять

його біологічно активним.

4.2. ВАПНУВАННЯ І ГІПСУВАННЯ ҐРУНТІВ

Вапнування і гіпсування ґрунту в поєднанні із внесенням орга-

нічних добрив дає змогу оптимізувати реакцію ґрунтового розчину,

наблизити її до нейтральної, що сприяє підвищенню ефективності

добрив і агротехнічних прийомів вирощування.

Під впливом мінеральних добрив, здебільшого хімічно або фізіо-

логічно кислих, різко зростає кислотність ґрунту. Тому проблема

9. Склад гумусу в орному шарі ґрунту після трирічного застосування

органічних і органо-мінеральних добрив, % (за даними В. П. Патики,

І. А. Тихоновича, І. Д. Філіп’єва, В. В. Гамаюнової, І. І. Андрусенка)

Група

вуглецю

Без

добрив

(конт-

роль)

Підсти-

лковий

гній,

30 т/га

Осадо-

вий

мул +

300

Тверда

фракція

безпідс-

тилко-

вого

гною

150

Тверда

фракція

300

150

Осадо-

вий

мул +

150

Загальний 0,426 0,488 0,474 0,522 0,487 0,555 0,666

Гумінових

кислот (гк)

0,225 0,262 0,262 0,270 0,254 0,295 0,373

Фульвоки-

слот (Фк)

0,201 0,226 0,212 0,252 0,233 0,260 0,293

Сгк : СФк 1,12 1,16 1,23 1,07 1,09 1,13 1,27

Примітка. Вихідний вміст груп вуглецю: загального — 0,433 %; гумінових кис-

лот — 0,23; фульвокислот — 0,203; відношення вуглецю гумінових кислот до вугле-

цю фульвокислот — 1,13.

132

раціонального використання їх значною мірою залежить від регу-

лярного вапнування ґрунту. Значне підвищення кислотності ґрун-

тів, за даними кафедри агрохімії Уманської ДАА, спостерігається в

південному, південно-західному Лісостепу і подекуди навіть у пів-

нічному Степу України.

Є культури, які добре ростуть і при деякому підкисленні ґрунту

(рН 5,8 – 6), — картопля, льон, горох, жито, овес, ячмінь, бруква і

турнепс, злакові багаторічні трави — вівсяниця (костриця) лучна,

райграс багатоукісний і пасовищний, тимофіївка лучна, лядвенець

рогатий. Люцерна, яра тверда пшениця, соняшник, кукурудза, сор-

го, могар, суданська трава, гарбузи, кавуни, дині, озимий ячмінь та

інші культури ростуть на ґрунтах з реакцією ґрунту, близькою до

нейтральної (рН 6,4 – 6,7) і нейтральною (рН 7,0). А еспарцет погано

росте навіть при незначному підкисленні ґрунту. Для нього потрібні

ґрунти з нейтральною і слабколужною (рН 7,2 – 7,4) реакцією.

При вирощуванні польових культур на ґрунтах з кислою реакці-

єю

)0,6pH(

сол

необхідно проводити їх вапнування. Норму вапна,

як правило, визначають за формулою

,H5,1H

гідрCaO

де

CaO

— норма карбонату кальцію, т/га;

гідр

H — гідролітична

кислотність ґрунту,

100/

еквмг

⋅ г; 1,5 — розрахунковий коефіцієнт.

Норму вапнякового матеріалу визначають за формулою

100Н

CaCO

СaСО

вап.мат

⋅

де

вап.мат

Н — норма вапнякового матеріалу, т/га;

CaO

— норма

вапна

)(CaCO

, т/га;

CaO

— масова частка нейтралізуючих речо-

вин у вапняковому матеріалі у перерахунку на карбонат кальцію, %;

100 — коефіцієнт переведення відсотків у частку від 1.

При надмірній лужності ґрунту (рН 7,6 – 7,8) в Степу України

треба його гіпсувати. Норму гіпсу

,OH2CaSO(

⋅

т/га) обчислюють

за формулою

,H)E1,0Na(086,0H

гіпсу

⋅⋅−=

де 0,086 — міліграм-еквівалент гіпсу; Na — вміст обмінного натрію

в ґрунті, мг·екв/100 г;

— ємність вбирання, мг·екв/100 г ґрунту;

10. Баланс поживних речовин у ґрунті при вирощуванні багаторі

них

Врожайність, ц/га Виноситься з урожаєм

Вид трави і сумішей

зеленої

маси

сухої

речо-

вини

N P K

Люцерна 420 84 220 63 208

Конюшина 340 68 182 47 183

Люцерна + конюшина 416 83 214 58 196

133

Н — потужність шару ґрунту, що підлягає меліорації, см;

— щіль-

ність складення цього шару ґрунту, г/см

; 0,1 — допустима частка

увібраного натрію від загальної ємності вбирання (для степових со-

лонців хлоридно-сульфатного типу засолення допускається вміст

5 % загальної ємності, тому замість числа 0,1 ставлять у формулі

0,05).

4.3. БАЛАНС ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН У ҐРУНТІ

В інтенсивному рослинництві потрібно забезпечувати бездефіци-

тний баланс органічної речовини у ґрунті, що є передумовою збере-

ження і підвищення його природної родючості. Щоб цього досягти,

необхідно використовувати усі можливі джерела надходження ор-

ганічної речовини в ґрунт — гній, сечовину, сидерати, різні компос-

ти, пташиний послід, солому, кореневі та стерньові рештки, ставко-

вий мул, озерний сапропель тощо. Звичайно, основним джерелом

повернення органічних речовин у ґрунт є гній та поживні і кореневі

рештки культур. У середньому 1 т підстилкового гною дає близько

30 кг гумусу.

Внесення органічних і мінеральних добрив підвищує якість гу-

мусу, яка визначається співвідношенням гумінових і фульвокислот

(табл. 10). Якщо це співвідношення більше за одиницю, гумус якіс-

ний, а тип гумусових речовин гуматно-фульватний, якщо більше

двох — гуматний.

Гумусові речовини мають бути клейкими і містити кальцій. Сві-

жі гумусові речовини, насамперед гумати кальцію, забезпечують

водостійкість ґрунтової структури.

Максимальні врожаї сільськогосподарських культур одержують,

як правило, при внесенні органічних і мінеральних добрив, оскіль-

ки це сприяє більш ефективному використанню поживних речовин

добрив і ґрунту. Звичайно, можуть бути і винятки. Наприклад, по-

треби у поживних речовинах висіяної після буркуну білого пшениці

повністю задовольняються в цьому випадку і практично можна обі-

йтись без внесення мінеральних добрив.

Внесення повного мінерального, органічних і органо-мінераль-

них добрив забезпечує приріст урожаю практично всіх культур.

Водночас немає єдиної думки щодо доцільності внесення підвище-

трав, кг/га

Залишається з корінням і стернею Надходить у ґрунт азоту

сухої ре-

човини

N P K

з опа-

дами

у результаті діяльності

вільноживучих азотфік-

суючих бактерій

всього

76 182 52 173 32 54 268

52 164 43 164 32 48 244

76 184 57 176 32 56 272

134

них і навіть звичайних норм мінеральних азотних добрив під бобо-

ві, зокрема, під люцерну, еспарцет, конюшину, горох, вику яру, бур-

кун та ін. Вважається, що навіть невеликі дози азоту (N

40–60

) при-

гнічують діяльність бульбочкових бактерій. Зрозуміло й те, що ви-

соких врожаїв лише за рахунок азотфіксації неможливо досягти.

Так, у дослідженнях М. Ю. Хомчака, О. І Зінченка, М. Т. Дзюгана в

Уманській державній аграрній академії, В. П. Малого в умовах за-

хідного Лісостепу урожайність люцерни при внесенні лише фосфор-

но-калійних добрив була на 27 – 36 % нижчою порівняно з її уро-

жайністю у варіантах, де вносили повне мінеральне добриво, в яко-

му азоту було до 120 кг/га.

У Лісостепу при внесенні фосфорно-калійних добрив (іноді і без

них) врожаї люцерни становили 300 – 320 ц/га, азотного — 420 –

480 ц/га, на зрошуваних землях — відповідно 460 – 480 і 650 – 800 ц/га.

По 750 – 800 ц/га зеленої маси люцерни збирали на зрошуваних

площах у господарствах Шполянського району Черкаської області

при внесенні високих норм азоту (250 – 300 кг/га діючої речовини),

вносячи його під кожний укіс у вигляді аміачної води. В дослі-

дженнях О. І. Зінченка, М. Ю. Хомчака в держгоспі «Бабанський»

Уманського району при внесенні навесні по 150 – 160 кг/га азоту

врожайність люцерни досягала 440 ц/га лише за перший укіс.

11. Баланс органічної речовини в польовій сівозміні господарства «Маяк» Таль-

нівського району Черкаської області, ц/га сухої речовини

Надійшло в ґрунт

Номер поля

Культура

сівозміни

Використано

урожаєм

(основна і

побічна

продукція)

з гноєм

з рослинними

рештками

(стерня, ко-

ріння)

заорано

соломи,

стебел

Баланс,

1 Конюшина, еспар-

цет, буркун

64 — 72 — + 8

2 Озима пшениця 86 — 43 6 – 37

3 Цукрові буряки 134 180 23 — + 69

4 Горох 68 — 43 3 – 22

5 Озима пшениця 83 — 46 6 – 31

6 Цукрові буряки,

кукурудза на зерно 116 180 38 8 + 110

7 Кукурудза на си-

лос 104 — 62 — – 42

8 Пшениця 96 — 44 6 – 46

9 Соняшник, гречка

та інші культури 52 — 54 32 + 34

10 Ячмінь з підсівом

конюшини, еспар-

цету, буркуну 68 — 42 — – 26

Всього 871 360 467 61 + 17

У середньому з 10

полів 87,1 36 46,7 6,1 + 1,7

Вміст кореневих решток визначали в шарі ґрунту 0 – 60 см.

135

Отже, азотні добрива повинні бути невід

’ємною складовою техно-

логій вирощування також зернобобових і бобових кормових трав, за

винятком полів, де перед сівбою (наприклад, люцерни) під зяблеву

оранку або під попередник вносили достатню кількість органічних

добрив.

При концентрації худоби в господарстві понад 100 умовних голів

і утилізації минулорічної соломи виробництво гною може бути дове-

дено до 14 – 16 т/га. Разом з іншими джерелами органічних речовин

це забезпечить підвищення врожайності і без- або низькодефіцит-

ний баланс поживних речовин у ґрунті. За цих умов внесення міне-

ральних добрив під усі культури сівозміни матиме допоміжне зна-

чення. Приклад практично бездефіцитного балансу органічної ре-

човини в сівозміні наведено в табл. 11.

4.4. УДОБРЕННЯ І ЕКОНОМІЯ ЕНЕРГІЇ

Виготовлення органічних добрив, їх транспортування і внесення

пов

’язані з великими матеріальними затратами. На мінеральні до-

брива припадає до 35 – 40 % загальних затрат сукупної енергії при

вирощуванні культури. Щоб знизити енергозатрати і забезпечити

високу урожайність посіву, слід вибирати оптимальний варіант удо-

брення.

Одним із варіантів є внесення оптимальних доз добрив, чого до-

сягають, враховуючи наявність і динаміку рухомих сполук азоту,

фосфору і калію в ґрунті. За даними Російського науково-дослідного

інституту кормів (О. С. Образцов), норми внесення добрив можна

знизити на 25 і навіть 35 – 40 %, і це істотно не знизить врожайності

культури.

Велике значення має локальне внесення добрив у рядки під час

сівби і підживлення. При цьому добрива краще засвоюються росли-

нами.

Культури треба висівати після кращих попередників, що сприя-

ють відтворенню родючості ґрунту та економії добрив. Наприклад,

для злакових і хрестоцвітих культур кращими попередниками є зе-

рнобобові, багаторічні трави та добре удобрені культури (цукрові

буряки, картопля, кукурудза). Добрим попередником озимої пше-

ниці є буркун білий. Після нього практично не потрібні добрива,

щоб отримати 60 – 80 ц/га зерна.

Значну економію сукупної енергії забезпечують післяжнивні си-

дерати, інокуляція насіння відповідними штамами бульбочкових

бактерій (на посівах зернобобових культу), до- і післясходове боро-

нування, а на широкорядних посівах — і міжрядні обробітки.

Корисні періодичні глибокі (50 – 70 см) розпушування ґрунту, які

поліпшують біологічну активність його нижніх шарів. Цей захід по-

136

єднують із заорюванням подрібнених стебел і соломи, зеленої маси

сидеральних культур, що окупається економією мінеральних добрив.

Умови якісного внесення добрив. Рівномірність внесення запла-

нованої кількості органічних і мінеральних добрив на площі зале-

жить від якості їх підготовки, рельєфу поля, використовуваних ма-

шин, правильно визначеної відстані між проходами агрегату, пого-

дних умов. Так, при внесенні сухих мінеральних добрив, які розсі-

юються на поверхні, при русі агрегату перпендикулярно до напрям-

ку вітру і при швидкості його понад 3 – 4 м/с встановлюють вітроза-

хисні пристрої. По можливості слід уникати внесення добрив з літа-

ків, особливо на невеликих площах. Для встановлення відстаней

між проходами агрегату треба зважувати порції добрив на різній

відстані від центральної осі проходу агрегату. Для різних марок

машин є орієнтовні дані внесення різних добрив, які коригують за-

значеним вище способом. Дані про суміжні проходи машин при вне-

сенні добрив наведено в табл. 12.

Внесені добрива треба негайно заробляти в ґрунт, особливо селі-

тру й аміакати.

Якість внесення добрив оцінюють за шестибальною шкалою. Ро-

бота бракується, якщо один з показників (відхилення від норми

внесення, нерівномірність внесення, обробка повторних смуг, наяв-

ність смуг розсипаних добрив тощо) оцінена в 0 балів. Для внесення

добрив використовують тукорозкидачі РУМ-10, РУМ-14 із штанго-

вими робочими органами, порошкоподібних хімічних матеріалів —

РУМ-8-01 і РУМ-5-03; гранульованих — ПЖУ-Д-2,5, ПЖУ-5, ПЖУ-9;

поверхневого і стрічкового внесення рідких мінеральних добрив,

мінеральних добрив і хімічних матеріалів — МХА-7, самохідні ма-

шини для внесення добрив з набором змінних агрегатів на основі

потужних тракторів, наприклад, Т-150К, потужні причіпні агрега-

ти — розкидачі органічних добрив з одночасним їх подрібненням.

Нині в господарствах застосовують також досконалі тукорозкидачі

американського, німецького і французького виробництва.

Для оперативного і масштабного внесення органічних добрив за-

стосовують високопродуктивні навантажувачі безперервної дії

ПНД-250 Уманського заводу сільськогосподарських машин.

12. Відстань між суміжними проходами машин при внесенні добрив, м

(за М. С. Хоменком, Ю. Г. Вожиком, В. Г. Герасимчуком)

Добрива КСА-3 1РМГ-4 РУМ-8 МХА-7 РУМ-5

Суперфосфат подвійний,

нітрофоска

8 – 9 10 – 11 13 – 14 14 – 15 12 – 13

Суперфосфат гранульова-

ний, нітрофоска 7 – 8 9 – 11 12 – 13 13 – 14 11 – 12

Сечовина, аміачна селітра 6 – 7 8 – 9 11 – 12 12 – 13 9 – 10

Хлорид калію, калійна

сіль, сульфат амонію

4 – 5 5 – 5,5 5,5 – 6 6 – 6,5 5,5 – 6

137

Добрива треба вносити своєчасно, особливо при підживленнях,

коли відхилення від строку внесення по фазах не повинно переви-

щувати один, максимум два дні. Не бажано вносити фосфорні і ка-

лійні добрива «про запас». Внаслідок цього радіоактивний фон може

зрости в десятки разів.

Для якісного внесення розрахованих норм добрив велике зна-

чення має регулювання агрегату на фактичний вміст діючої речо-

вини. Неприпустиме відхилення від зазначеної в сертифікаті кон-

центрації діючої речовини в твердих або рідких добривах, особливо

при застосуванні аміачної води.

В системі екологічно чистих технологій вирощування польових

культур доцільно використовувати рідкі комплексні добрива (РКД)

разом з органічними. Слід уникати внесення безводного аміаку без-

посередньо в ґрунт у великих дозах. Краще розчинити його в 3 – 4

об

’ємах води. Такий розчин майже не шкідливий для ґрунтової мік-

рофлори.

Дуже важливо додержувати норми внесення невеликих доз доб-

рив (15 – 20 кг/га діючої речовини) при внесенні в рядки під час сів-

би. Для цього слід старанно регулювати висівні апарати комбінова-

них зернотукових сівалок.

Рідкі і леткі мінеральні добрива заробляють у ґрунт. Сухі міне-

ральні добрива повинні бути без грудок, сипкими і відповідати дер-

жавному стандарту за всіма показниками.

Екологічні наслідки застосування високих норм мінеральних і

органічних добрив. Як уже зазначалося, внесення добрив може бути

негативним екологічним фактором, який погіршує санітарний стан,

агрофізичні, біологічні і агрохімічні властивості ґрунту, забруднює

поверхневі і ґрунтові води, атмосферу, материнську породу ґрунту.

Велика кількість добрив, які вносять на полях, порушує природний

цикл кругообігу поживних природних речовин не лише на полі, а й

у біосфері. Особливо негативним є внесення високих доз мінераль-

них добрив «про запас». Так, внесення великої кількості суперфосфа-

ту призводить до накопичення в ґрунті баластних речовин, шкідли-

вих для рослин і ґрунту (важких металів, радіоактивних елементів,

фтору, хлору та ін.). При внесенні лише мінеральних добрив значно

підкислюються на тільки малородючі, а й високобуферні чорноземні

ґрунти. У сівозмінах, в яких вирощують багаторічні трави, бобові,

післяжнивні і сидеральні культури, вносять достатню кількість ор-

ганічних добрив, не спостерігається руйнівна дія мінеральних доб-

рив на мікробний ценоз, прискорюються процеси мінералізації ор-

ганічної речовини, підвищується кислотність ґрунту.

Велике значення для зменшення негативної дії мінеральних доб-

рив має застосування низькобаластних мінеральних добрив з під-

вищеним вмістом діючої речовини, наприклад знефторених фосфа-

138

тів, які не створюють загрози накопичення в ґрунті токсичних речо-

вин і не підвищують концентрації солей в ґрунтовому розчині.

Дуже важливим є постійний мікробіологічний і агрохімічний ко-

нтроль за санітарним станом ґрунту, вмістом різних токсикантів,

залишків пестицидів і ретардантів у ґрунті і в рослинній продукції

(табл. 13).

13. Препарати, які мають фітотоксичну дію і післядію на сільськогосподарські

культури (за М. М. Луцевим, Л. Г. Кретовою)

Препарат Т 0,95 Стійкі культури

Культури, які пошкоджуються

гербіцидом

Атразин 18 – 24 Кукурудза, плодові,

виноград

Ячмінь, пшениця, гречка, гірчи-

ця, люцерна, цукрові і кормові

буряки, конюшина, тютюн, рис

Симазин 24 – 36 Кукурудза, сорго Пшениця, ячмінь, овес, кормові і

цукрові буряки, горох, люцерна,

ріпак, кавуни, тютюн, коноплі,

соняшник

Прометрин 6 – 18 Морква, горох, соя,

соняшник, картопля

Пшениця, квасоля, цукрові бу-

ряки

Ленацил

(вензар)

3 – 12 Буряки, суниці Капуста, пшениця

ТХА 5 – 12 Буряки, капуста,

льон, горох, вика

Пшениця, ячмінь

Трефлан

(натрін)

6 – 12 Бавовник, соя, со-

няшник, тютюн,

рицина

Пшениця, ячмінь

Тордон 8 – 12 Кукурудза, рис

(менш чутливі)

Горох, буряки, соняшник, пше-

ниця

Гіпофосфат До 8 Соя, рис, бавовник Горох, буряки, соняшник, пше-

ниця

2,4-Д; 2М-4Х;

2,4-ХП

та ін.

До 6 Пшениця, рис, овес

Буряки, картопля, горох, куку-

рудза, виноград

Оптимальні норми органічних добрив (12 – 14 т/га) в сівозміні

забезпечують рівномірне живлення рослин, поліпшують його струк-

туру та біологічну активність, збільшують вміст у ньому гумусу. Од-

нак надмірна кількість органічних добрив (понад 20 т/га ріллі) мо-

же і зашкодити, особливо, якщо гній не знезаражений. Це несприя-

тливо вплине на санітарний стан ґрунту, якість продукції. Гній мо-

же містити важкі метали, радіонукліди (особливо в місцях частково-

го ураження території після аварії на Чорнобильській АЕС). Тому

треба здійснювати суворий агрохімічний і радіологічний контроль

перед внесенням гною. Не слід вносити свіжий гній, бо в ньому ба-

гато насіння бур

’янів (бурти гною в полі треба вкривати не землею,

а солом

’яною січкою).

139



5. ОРГАНІЗАЦІЙНО-

ГОСПОДАРСЬКІ,

БІОЕНЕРГЕТИЧНІ

І ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ

РОСЛИННИЦТВА

^ Організаційно-господарські основи рослинництва

^ Біоенергетичні основи рослинництва

^ Економічні основи рослинництва

5.1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКІ

ОСНОВИ РОСЛИННИЦТВА

Для створення раціональної організаційно-господарської систе-

ми рослинництва враховують земельні ресурси та особливості зем-

лекористування; агрокліматичний потенціал галузі (ґрунти, трива-

лість вегетаційного періоду рослин, тепловий режим, кількість опа-

дів, їх розподіл по місяцях, періодах вегетації); можливий напрям

спеціалізації новостворюваного господарства та оцінку доцільності

існуючої спеціалізації; основні культури й структуру посівних площ,

сівозміни, організацію виробничих процесів з урахуванням розмірів

землекористування та спеціалізації господарства; матеріально-

технічну базу.

Земельні ресурси господарства і землекористування, його агро-

кліматичний потенціал. Напрям спеціалізації рослинництва. Земе-

льні ресурси господарств визначаються зональним розміщенням їх.

Найбільші площі орних земель мають господарства степової зони —

4 – 6 тис. га, менші — господарства Лісостепу — 1,5 – 3, іноді 4 – 5

тис. га; ще менші на Поліссі і в західних регіонах України, де висо-

ка густота населення. На Поліссі і в західних областях України, в

Карпатах більшість сільськогосподарських угідь займають природні

луки та пасовища, торф’яні землі. В цих районах є більші можливо-