Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво

Подождите немного. Документ загружается.

120

ня іноді збирають вручну. Для кращої роботи бурякозбиральних

комбайнів на цих ґрунтах перед збиранням проводять глибоке роз-

пушування ґрунту біля рядків.

Роздільне збирання насінників трав може бути одно- або двора-

зовим, двофазним, тобто проводять один або два обмолоти валків.

Двофазний обмолот застосовують здебільшого при збиранні насін-

ників трав через їх нерівномірне достигання. Так, після першого

обмолоту валків вівсяниці лучної, грястиці збірної та інших трав їх

залишають на полі і через 2 – 3 дні обмолочують повторно.

Люцерну або конюшину слід обмолочувати на току. Якщо в об-

молоченій масі залишаються бобики, обмолочують двічі. При обмо-

лоті з валків люцерни, конюшини, лядвенцю, проса, могару або ін-

ших дрібнонасінних культур слід добре герметизувати молотильний

апарат комбайна. Для обмолоту люцерни й конюшини застосовують

також іншу технологію. Голівки знімають («обчісують») з рослин на

пні спеціально обладнаним комбайном. Такий ворох голівок і боби-

ків з домішками сухих стебел і листя обмолочують у стаціонарних

умовах.

Останнім часом розроблено різні технологічні схеми обмолоту

хлібів, у тому числі й на току, що мало місце до широкого застосу-

вання зернозбиральних комбайнів. Однак цей спосіб застосовується

переважно при обмолоті насінників трав, коренеплодів та деяких

інших культур.

Цукрові і кормові буряки збирають комбайнами

потоковим спо-

собом

. При

потоково-перевалочному

способі виключають тривале

перебування коренів на полі, бо вони в’януть, погано зберігаються,

що призводить до втрат цукрової сировини та кормів.

3.8. ЯКІСТЬ ВИКОНАННЯ ПОЛЬОВИХ РОБІТ

ПРИ ВИРОЩУВАННІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

КУЛЬТУР

Треба суворо дотримуватись строків виконання і технологічних

параметрів агротехнічних заходів у системі вирощування та зби-

рання польових культур.

Зяблевий обробіток ґрунту може включати лущення стерні дис-

ковими боронами в 1 – 2 сліди, лемішне лущення, оранку або плос-

корізний обробіток ґрунту. Всі ці роботи виконують на задану гли-

бину, що забезпечує добре кришення ґрунту, розмір ґрунтових окре-

мостей, оптимальну висоту гребенів. Якість робіт оцінюють у балах.

Наприклад, при дискуванні стерні попередника кількість грудочок

розміром понад 2,5 см не повинна бути більшою 10 на 1 м

, підрі-

зання бур’янів має бути повним. Таку роботу оцінюють у 2 бали, а

якщо буде одна бур’янина на 10 м

— в 1 бал. Хороша вирівняність

оранки оцінюється двома балами, задовільна — одним балом.

121

Відповідні вимоги ставляться до коткування, завданням якого є

вирівнювання та ущільнення поверхневого шару ґрунту із збере-

женням його певної розпушеності. Сумою балів 8 – 9 робота оціню-

ється як відмінна, 7 – 8 — добра, 6 — задовільна. Причому грудочок

розміром понад 2,5 см не повинно бути більше 10 шт./м

. Якщо їх

5 – 10 шт., оцінка становить 3 бали, 2 – 3 шт. — 4 бали, 9 – 10 шт. —

один бал.

Встановлено певні вимоги до комбінованих агрегатів з обробітку

і підготовки ґрунту до сівби. Так, при роботі агрегатів РВК-3,0,

РВК-3,6, АПК-2,5, АПК-5, КПЕ-3,8 з бороною БИГ-3 та кільчасто-

шпоровим котком ЗКК-6 відхилення у глибині можуть бути не бі-

льше 1,5 см при повному підрізанні бур’янів і відповідній кількості

грудочок на 1 м

. Від цього залежить оцінка виконання роботи у

балах.

При весняно-літньому обробітку парів можливе відхилення від

заданої глибини культивації 1 см (3 бали), 2 см (2 бали), понад 2 см

(0 балів).

Ступінь підрізання бур’янів, висота гребенів, кількість грудочок

діаметром понад 5 см також оцінюють у балах.

Відповідні вимоги існують і щодо оцінки якості сівби, догляду за

культурами суцільного висівання, механічного формування густоти

посівів, міжрядного обробітку, догляду за гребеневими посівами ку-

курудзи та картоплі, якості збиральних робіт

При оцінці рівня виконання технологічних заходів важливо вра-

ховувати фактори, які зумовлюють поліпшення або погіршення яко-

сті польових робіт взагалі, — агротехнічні, технологічні, технічні,

біологічні, екологічні, організаційно-господарські.

3.9. ЗМІШАНІ ТА ПРОМІЖНІ ПОСІВИ

3.9.1. ЗМІШАНІ, СУМІСНІ ТА УЩІЛЬНЕНІ ПОСІВИ

ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР

У світовому рослинництві й кормовиробництві сумісне вирощу-

вання польових культур застосовується досить давно — у Китаї, Ін-

дії, Єгипті, а пізніше — в античному Римі, Візантії, середньовічній

Європі та слов’янських городищах. Ідею спільного вирощування

рослин людина взяла з природи, де, як відомо, трав’яна й деревна

рослинність росте найчастіше у вигляді рослинних угруповань —

фітоценозів, які краще пристосовані до умов місцевості, де вони рос-

туть. На відміну від багаторічних рослинних угруповань, рослинні

угруповання, створені людиною, прийнято називати

агрофітоцено-

Більш повну інформацію з цього питання викладено в довіднику для визна-

чення якості польових робіт, підготовленому співробітниками УкрНДІ землеробства

В. Ф. Сайко, А. Н. Малієнко, К. В. Коломієць та ін., 1987.

122

зами,

або

агроценозами.

Це поєднання різних родин, видів і сортів

рослин є більш випадковим. Помилки при доборі компонентів сумі-

шей як багаторічних, так і однорічних польових культур відразу

позначаються на результатах (знижуються приріст зеленої маси,

урожайність і якість корму). Виправити ці помилки інколи буває

важко або неможливо. Тому потрібний особливо ретельний підхід до

прогнозування взаємодії компонентів суміші, який вимагає знання

біології та екології однорічних і багаторічних рослин. Слід врахову-

вати динаміку росту й розвитку їх. При вдалому доборі рослин, до-

статньому зволоженні і забезпеченні поживними речовинами про-

дуктивність сумішей не лише не поступається перед продуктивністю

одновидових посівів, а й часто перевищує її.

Основна мета змішаних посівів у рослинництві — підвищення

врожайності і якості отриманої продукції, у кормовиробництві —

передусім підвищення якості кормів, оскільки врожайність кормо-

сумішей, особливо однорічних культур, не завжди перевищує вро-

жайність одновидових посівів. Проте, якщо навіть урожайність су-

міші деякою мірою поступається урожайності одновидових посівів,

то виграш у якості (зокрема щодо вмісту протеїну в кормі) виправ-

довує застосування кормосуміші.

Часто плутають поняття «змішані», «сумісні» та «ущільнені» посі-

ви. Власне, всі ці посіви є змішаними, але відрізняються один від

одного кількісним і просторовим розміщенням рослин.

На основі узагальнення та існуючих підходів до теорії цього пи-

тання і власного опрацювання його (О. І. Зінченко, 1994) розробле-

но таку класифікацію змішаних посівів, зокрема, однорічних куль-

тур:

•

змішані

— посіви двох і більше культур на корм чи зерно-

фураж, які висівають одночасно або в різні строки неповними нор-

мами в одному рядку або черезрядно і збирають в одну транспортну

місткість. Наприклад, вика з вівсом, горох з вівсом, вика + горох + овес,

вика + горох + ріпак + овес, кукурудза звичайної рядкової сівби з

ріпаком, кукурудза з ріпаком і вівсом, кукурудза з бобовими — соєю,

буркуном та ін., конюшина однорічна з райграсом однорічним, бур-

кун однорічний з вівсом, ячмінь з горохом на зерно та ін.;

•

сумісні

— посіви двох або кількох культур на корм чи зерно-

фураж, висіяних одночасно або в різні строки автономно — стрічка-

ми або смугами, які збирають одночасно в одну транспортну міст-

кість або окремо. Наприклад, смугові посіви кукурудзи з горохом

або ярою викою на зелений корм, смугові посіви кукурудзи з соєю на

зерно, посіви кукурудзи з соєю, буркуном, люпином за схемою 2 – 3

рядки кукурудзи, 2 – 3 рядки бобових та ін.;

•

змішані

сумісні одновидові посіви

різних сортів або гібридів;

бленди

— посіви на зелений корм і силос різних за тривалістю веге-

таційного періоду сортів або гібридів однієї культури. Через поєд-

123

нання сортів (гібридів) з різною висотою рослин ці посіви мають ви-

гляд зрізаного конуса або піраміди (звідси назва — бленди). На та-

ких посівах збільшується строк збирання, поліпшуються поїдання

рослин тваринами, якість, придатність зеленої маси для силосуван-

ня, а інколи збільшується урожайність. Бленди можна застосовува-

ти в посівах кукурудзи й сорго на силос для поліпшення якості си-

лосної маси і в зеленому конвеєрі для подовження строку викорис-

тання посіву культури.

Крім перелічених груп виділяють також змішані посіви:

•

ущільнені

— посіви двох або кількох культур, з них основну

культуру висівають повною нормою, а в її міжряддях або рядках —

одну–дві культури, які ущільнюють посів, одночасно з основною

культурою або в різні строки. Збирають культури як одночасно в

одну транспортну місткість, так і в різні місткості і строки (кукуру-

дза на зерно і силос з гарбузами, кабачками; кукурудза на зерно з

квасолею; кукурудза з соєю, бобами, буркуном та іншими культура-

ми на силос);

•

підсівні

— посіви культур або сумішей на корм і силос з підсів-

ною (підсівними) культурою, яка завдяки післяукісному відростан-

ню дає додатково 1 – 2 укоси (суміш вики або гороху і вівса з підсі-

ванням райграсу однорічного; кукурудза на зелений корм з підсія-

ною суданською травою або буркуном дворічним). Для підсівання

(раніше їх називали вставними) можна використати коренеплід-

ні — моркву, ріпу-стернянку, брукву, турнепс під ранні ярі суміші,

кукурудзу на зелений корм та ін.

Змішані, сумісні, підсівні й ущільнені посіви з одночасним зби-

ранням компонентів використовують широко, а ущільнені з окре-

мим збиранням (наприклад, кукурудзи на зерно і силос з гарбузами

та квасолею) — недостатньо. Основна причина цього в тому, що не-

має машин і пристроїв для їх окремого збирання. Проте незважаю-

чи на це, в 1987 – 1990 рр. деякі господарства Черкаської області

(Драбівського і Христинівського районів) відновили практику ущі-

льнених посівів гарбузів по кукурудзі на силос і зерно, висіваючи

дрібноплідні сорти гарбузів, які під час збирання кукурудзи менше

пошкоджуються. Щоправда, плоди гарбузів навантажують вручну,

хоча є можливість механізувати цю роботу, застосувавши, напри-

клад, фронтальний пристрій для збирання плодів з наступним на-

вантаженням їх переобладнаними навантажувачами буряків. На

Кубані, наприклад, для цього використовують спеціально обладна-

ний зерновий комбайн.

Добре зарекомендували себе кущові форми гарбузів. При їх ви-

рощуванні можна проводити міжрядні розпушування аж до фази

розвитку кукурудзи 10 – 12 листків. У зазначених вище дослідах

при одержанні до 200 ц/га гарбузів урожайність зерна кукурудзи

зменшувалася лише на 3 – 4 ц/га.

124

Отже, при вдалому доборі ущільнювачів основної культури її

врожай змінюється незначно. Досліди М. І. Дяченка, проведені в

зерно-трав’яній сівозміні, показали, що ущільнені посіви гарбузів

добре затінюють ґрунт, зменшуючи кількість бур’янів у міжряддях і

фізичне випаровування вологи з поверхні ґрунту.

Слід зазначити, що ущільнюючі культури, як і підсівні, є проміж-

ними: перші — на площі, другі — в часі.

Принципи складання сумішей. Склад сумішей і норми висіву

компонентів слід уточнювати на місцях, враховуючи зональні та

регіональні рекомендації.

При доборі культур для однорічних сумішей так само, як і бага-

торічних, враховують взаємодію компонентів стеблостою. Так, у разі

висівання кукурудзи з горохом, чиною, викою ярою і озимою різко

погіршується ріст кукурудзи, а з соєю, бобами, буркуном, люпином

білим вона добре розвивається. Такі суміші при достатньому зволо-

женні і на поливах не поступаються за виходом зеленої маси з 1 га і

навіть переважають одновидові посіви кукурудзи. На відміну від

кукурудзи і суданської трави, овес і ячмінь добре ростуть з горохом,

чиною, викою озимою і ярою.

Приклади несприятливого взаємовпливу бобових і злакових та

інших культур спостерігаються вже у фазі проростків. Якщо проро-

щувати насіння гороху, вики озимої і ярої з кукурудзою, то довжина

проростків кукурудзи буде значно меншою, ніж у насіння, яке про-

рощується окремо. Аналогічне спостерігається при спільному про-

рощуванні насіння вики й гороху з суданською травою і сорго. Овес і

ячмінь проростають однаково як з бобовими, так і без них.

Отже, взаємовплив рослин в агроценозі багато в чому залежить і

від кореневих виділень рослин — компонентів сумішей.

Орієнтовно можна рекомендувати такі принципи складання су-

мішей однорічних трав і кормосумішей:

• в однорічних траво- і кормосумішах, на відміну від багаторіч-

них, не повинно бути видів у рецесивному (полеглому, пригнічено-

му, зі сповільненим ростом) стані. Це знижує загальну продуктив-

ність суміші, якість корму і має бути виключено при складанні су-

міші; взаємовплив рослин кращий у тих варіантах, де збігаються в

часі ріст і розвиток рослин-компонентів;

• слід ураховувати алелопатичну взаємодію компонентів суміші,

спричинену кореневими виділеннями (колінами). Через це можливе

погіршення росту одного або кількох компонентів суміші. Оскільки

зазначений взаємовплив виявляється вже у фазі проростків, слід

перевіряти сумісність рослин у суміші. При виявленні негативного

впливу одного виду на інший доцільно автономно розміщувати

культури, висіваючи їх окремими стрічками або смугами;

• при доборі компонентів суміші треба враховувати біологічні й

екологічні особливості не тільки видів, а й сортів. Так, сівба низько-

125

рослих сортів сої у суміші з кукурудзою на силос не дає бажаних ре-

зультатів, разом з тим при вирощуванні їх на зерно в одновидовому

посіві можна мати високий врожай;

• треба створити щільний покрив стеблостою по всій його висоті.

При складанні сумішей, компоненти яких розміщуються у різних

ярусах стеблостою, слід враховувати тіньовитривалість рослин ни-

жнього ярусу. В широкорядних посівах з міжряддями 70 см це має

менше значення. Проте в міру звуження міжрядь роль світлового

фактора для рослин нижнього ярусу в посіві зростає. Більш тіньови-

тривалі боби, горох, люпин білий, вика яра, ріпак, буркун, соя укіс-

них сортів, менше — щириця біла, окремі види мальви, вика озима

(в разі висівання з ранньостиглими сортами жита) та ін.

Порядок складання сумішей. Для кормосумішей добирають ком-

поненти згідно із зональними рекомендаціями, визначають вміст їх

у суміші у відсотках і норму висіву в чистому вигляді, переводять її

у масову і роблять поправку на посівну придатність насіння. Потім

розраховують норму висіву компонентів з урахуванням вмісту їх у

суміші у відсотках.

3.9.2. ПРОМІЖНІ ПОСІВИ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР

Період вегетації рослин в Україні триває 190 – 220 днів. Польові

культури використовують його лише на 55 – 65 %. Це — пшениця,

кукурудза на зерно, цукрові та кормові буряки, соняшник, коноплі.

Так, після збирання озимої пшениці залишається ще майже 80 – 90,

а в південних районах — 100 – 120 днів із середньодобовою темпе-

ратурою вище 10 °С.

На полях, не зайнятих рослинами, в ґрунті не нагромаджується

органічна речовина (немає фотосинтезу), а невикористані рослина-

ми поживні речовини, зокрема нітратні сполуки, вимиваються в

нижні шари ґрунту і потрапляють у водойми, забруднюючи їх. Все

це свідчить про низький рівень агрономічної культури, відсутність

наукового підходу до використання землі в рослинництві.

На природних угіддях з ранньої весни і до пізньої осені вегету-

ють рослини, в ґрунті нагромаджується органічна речовина, поліп-

шується його структура. Звичайно, у природному фітоценозі на лу-

ках і пасовищах та на посівах багаторічних трав цього досягти прос-

тіше, але значною мірою можна і на полях однорічних культур при

застосуванні післяукісних, післяжнивних, підсівних та озимих про-

міжних культур.

Тому рання зяблева оранка на полях не є кращим способом ви-

користання післязбирального періоду в сівозміні. Зяблева оранка —

це ефективний засіб боротьби з бур’янами, але на полі в цей період

відбувається процес, аналогічний тому, який буває на парових по-

лях — надмірна мінералізація органічної речовини ґрунту, що зни-

126

жує його потенційну родючість (знижується вміст гумусу, погіршу-

ється вбирна здатність та інші агрохімічні і агрофізичні показники).

Раніше екстенсивне рослинництво ґрунтувалося переважно на

природній родючості ґрунту і старанний осінній обробіток його да-

вав змогу додатково мобілізувати поживні речовини для вирощу-

вання врожаю. Для альтернативного рослинництва такий підхід

неприйнятний, бо сучасне рослинництво передбачає збільшення

тривалості фотосинтезу на полях, збереження і поліпшення родючо-

сті ґрунту.

Боротьбу з бур’янами можна ефективно здійснювати і в після-

жнивних посівах. Наприклад, післяжнивні посіви гірчиці білої, ре-

дьки олійної в суміші з вівсом на корм добре пригнічують бур’яни,

знищують їх або сповільнюють ріст і перешкоджають обсіменінню.

Проміжні культури є також ефективним протиерозійним засо-

бом. Вони затримують вимивання ґрунту на полях у другій полови-

Рис. 24. Використання періоду вегетації в сівозмінах правобережного Лісо-

степу

127

ні літа і восени. Завдяки висіванню проміжних культур поліпшу-

ється і санітарний стан ґрунту, на посівах зменшується кількість

збудників хвороб і шкідників. Широке застосування післяукісних,

післяжнивних, підсівних і озимих проміжних посівів сприяє загаль-

ному підвищенню рівня агротехнічної культури.

Використання проміжних культур на зелене добриво поліпшує

родючість ґрунту, його санітарний стан і фізичні властивості. Особ-

ливо доцільне воно на віддалених полях сівозміни, куди не завжди

вдається вивозити достатню кількість гною через дорожнечу паль-

ного.

Резерви післязбирального періоду на полях України великі —

принаймні одна третина орних земель (рис. 24). Тому при широкому

запровадженні проміжних посівів збільшується коефіцієнт викорис-

тання землі — кількість врожаїв, які отримують на 1 га сівозміни.

У середньому по Україні коефіцієнт використання землі дорів-

нює одиниці. Дещо більший він у районах достатнього зволоження

за рахунок проміжних посівів і менший внаслідок запровадження

звичайних і чорних парів у південних районах. Є можливості під-

вищити цей показник до 1,10 – 1,15, а в окремих районах і областях

(де достатньо вологи та на зрошуваних площах) — до 1,3. Так, у

польових 10-пільних сівозмінах під озиму пшеницю в Лісостепу і

Степу відводять близько трьох полів. Якщо після збирання пшениці

ці поля повторно засіяти, то коефіцієнт використання землі в сіво-

зміні становитиме 1,3. Однак це не означає адекватного підвищен-

ня продуктивності сівозміни, оскільки врожайність післяжнивних

культур набагато нижча за врожайність основних. У середньому на

незрошуваних полях вона становить 1/3 урожайності весняних посі-

вів.

Крім висівання на корм та для сидерації можна також вирощу-

вати післяжнивні медоносні культури.

Звичайно, післяжнивні посіви, так само як і інші проміжні куль-

тури, використовують вологу опадів, але вони дають урожай. За да-

ними досліджень кафедри рослинництва Уманської ДАА (О. І. Зін-

ченко, В. Г. Новак та ін.), на полях, не зайнятих післяжнивними

культурами, близько 70 – 80 % цієї вологи випаровується

Після збирання післяжнивних культур у ґрунті залишається ме-

нше вологи (на 30 – 40 мм у метровому шарі), але навесні запаси її

виявляються однаковими на площах, де висівали післяжнивні

культури, і там, де їх не було.

Запаси рухомих форм азоту в ґрунті на площах, де висівали піс-

ляжнивні культури, порівняно з площами, де застосовували зяблеву

оранку, навесні бувають меншими. Саме це може спричинити нега-

тивну післядію проміжної культури — знизити врожайність наступ-

ної культури. Тому при вирощуванні проміжних культур важливо

додатково вносити добрива й широко практикувати висівання бобо-

128

вих культур в післяжнивних кормосумішах. За цих умов післядія

післяжнивних посівів буде позитивною.

Урожаї коренеплодів цукрових буряків у дослідженнях В. Г. Но-

вака (1969) після зяблевого обробітку і післяжнивних культур були

практично однаковими навіть там, де під зяблеву оранку і після-

жнивну культуру вносили однакову кількість добрив (приблизно по

60 кг/га азоту, фосфору, калію).

Основним завданням сучасного рослинництва є максимальне

збереження і підвищення потенційної родючості ґрунту. Надмірний

обробіток призводить до мінералізації органічної речовини в ґрунті.

Тому ранню глибоку зяблеву оранку об’єктивно не можна вважати

прогресивним агротехнічним заходом, оскільки так само, як і на

чистих та чорних парах, відбувається надмірна мінералізація орга-

нічної речовини ґрунту. Запровадження післяжнивних посівів на

корм і для сидерації дає змогу збільшити надходження органічної

речовини в ґрунт, поліпшити його санітарний стан і родючість. От-

же, проміжні посіви є альтернативою зяблевому ранньому і напів-

паровому обробітку в сучасному рослинництві не меншою мірою,

ніж зайняті пари чистим і чорним парам.

Звичайно, питання ці складні і потребують додаткового дослі-

дження з урахуванням конкретних умов. У південних районах, де

післяжнивні посіви менш продуктивні, роль зяблевої оранки зали-

шається значною. Слід також враховувати і те, що накопичення ру-

хомих сполук і азоту на площах напівпару і пару відбувається не

лише за рахунок мінералізації органічної речовини, а й в результа-

ті створення сприятливих умов для вільноживучих у ґрунті азотфік-

суючих бактерій.

129



4. АГРОХІМІЧНІ ОСНОВИ

РОСЛИННИЦТВА

Загальні питання удобрення

польових культур

Баланс поживних речовин

у ґрунті

Вапнування і гіпсування

ґрунтів

Удобрення і економія

енергії

4.1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ УДОБРЕННЯ

ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР

Для одержання екологічно чистої продукції необхідно широко

використовувати органічні та біологічні джерела живлення рослин.

Мінеральні добрива дорогі і несприятливо впливають на екологічні

умови довкілля. Так, азот добрив, особливо при високих нормах вне-

сення, легко мігрує в нижчі шари ґрунту (на глибину 4 – 6 і навіть

10 – 12 м) і через ґрунтові води потрапляє у водойми. Погіршується

також якість рослинницької продукції та кормів внаслідок підви-

щення вмісту в них нітратів.

У більшості господарств України отримання високих врожаїв

польових культур забезпечує органо-мінеральна система живлення

рослин, сприяючи також підвищенню якості продукції, родючості та

агрофізичних показників ґрунту. Перехід переважно на органічну

систему удобрення польових культур можливий лише у господар-

ствах з високорозвиненим тваринництвом. Це насамперед тварин-

ницькі господарства, де є можливість отримувати від 12 – 14 до

16 – 18 т гною на 1 га ріллі. Така кількість органічних речовин забез-

печує високий рівень кругообігу елементів живлення у ланці поле —

ферма — поле з додатковим застосуванням інших органічних джерел

живлення рослин. Так, на віддалених від ферм полях доцільно вико-

ристовувати солому, подрібнені стебла соняшнику і навіть кукуру-

дзи для поповнення запасів органічної речовини в ґрунті (їх при-

орюють). У США, наприклад, щорічно приорюють близько 550 млн т

сухих органічних решток (до 75 % усіх відходів рослинництва).