Зінченко О.І. Кормовиробництво

Подождите немного. Документ загружается.

Частина 4

410

рофлора може розвиватись і при вологості маси 22 – 26 % (пліснява,

гнильні бактерії, кишкова паличка). Проте в ущільненій масі в ана-

еробних умовах вона не розвивається.

Види трав і строки збирання їх на сінаж. Для заготівлі сі-

нажу більш придатні мезофітні рослини — люцерна, еспарцет, ко-

нюшина лучна, костриця лучна, грястиця збірна та ін., суміші їх із

бобовими; з однорічних культур — викожитні, виковівсяні і горохо-

вівсяні суміші, пажитниця однорічна, конюшина однорічна, а також

мезоксерофітні трави — мишій італійський і суданська трава, вміст

сухої речовини у яких становить 24 – 26 %. Осмотичний тиск клі-

тинного соку мишію італійського і суданки становить 44 – 46 атм

(інколи більше), тому втрати вихідної маси в них незначні, пригото-

влений із них корм мало відрізняється від свіжої зеленої маси. Ін-

коли закладають і так званий зерно-сінаж із ячменю, вівса, сумішей

гороху з вівсом і ячменем у молочно-восковій і восковій стиглості і

навіть із пров’яленої, а потім добре подрібненої кукурудзи на зеле-

ний корм, яку вирощували в загущених посівах (по 600 – 700 тис.

рослин на 1 га). Слід зазначити, що для прив’ялювання зерно-

сінажної маси до потрібної вологості треба більше часу, ніж для

прив’ялювання трав. Її також рекомендується плющити. Без плю-

щення погіршується засвоюваність зерна тваринами (М.В. Кулик,

В.В. Химич, В.Ф. Сіроштан, А.І. Овсієнко, 1987).

Не слід заготовляти сінаж із малоцінного різнотрав’я, яке міс-

тить багато перестояних малооблистнених трав.

Оптимальними показниками вмісту сухої речовини при збиранні

багато- і однорічних злакових і бобових трав на сінаж слід вважати

22 – 24 %, що свідчить про те, що вміст води у рослинах становить

76 – 78 %. При зниженні вологості на 14 – 16 % після скошування

маса трави зменшується майже в 1,5 – 2 рази, в ній залишається

62 – 64 % вологи. В цей період її треба підбирати і подрібнювати.

У процесі підбирання, подрібнення і подавання в транспортну міст-

кість, розрівнювання в траншеї трава втрачає ще 6 – 8 % вологи.

В результаті цього на зберігання закладається трава вологістю

55 – 60 %.

Вміст вологи в траві значною мірою залежить від умов її зволо-

ження і живлення протягом останніх 10 – 12 днів, які передували

збиранню. За достатнього азотного живлення злакові і бобові рос-

лини більш обводнені. При зниженні відносної вологості повітря і

ґрунту знижується і обводненість тканин рослин. Так, люцерна при

недостатньому зволоженні уже у фазі бутонізації містить 20 – 22 %

сухої речовини, а за оптимальних умов зволоження і живлення —

16 – 18 %. Тому потрібний оперативний контроль вмісту сухої речо-

вини в травах, його треба визначати щодня.

Сучасні технології заготівлі кормів

411

Якісний сінаж із бобових трав або злаково-бобових сумішей міс-

тить 48 – 58 % сухої речовини, 6 – 6,8 МДж ОЕ, 1 кг його відповідає

0,30 – 0,34 корм. од., містить 50 – 60 г перетравного протеїну і

18 – 20 г каротину. Сінаж із злакових багаторічних і однорічних

трав при зазначеному вмісті сухої речовини і кормових одиниць

містить 35 – 40 г перетравного протеїну.

3.2. Організація заготівлі сінажу

Скошування трав часто проводять одночасно із плющенням, але

за вологої погоди цього не роблять, оскільки сплющена маса швидко

псується. Плющать люцерну, злакові трави, які мають грубе стебло.

Для цього використовують косарки-плющилки, наприклад КПС-5Г,

Е-302; СКП-02, «Інгулець» — самохідну косарку-плющилку; без

плющення — КРР-1,8; КРН-2,1, КРМ-1,8; КРМ-2,1, КРС-20 та ін.

Згрібають і перетрушують масу граблями-перетрушувачами

ВЦН-ФЗ, ГВ-3,4 та іншими, підбирають із подрібненням на частин-

ки до 3 см завдовжки косарками Е-281, Е-282, КПКУ-7,5, Ягуар-840

та ін., агрегатують начіпні машини з відповідними тракторами.

Транспортують масу як тракторними причепами різної місткості,

так і автомобілями-самоскидами з нарощеними бортами.

Для трамбування маси в траншеях використовують важкі трак-

тори. Якщо трава погано ущільнюється (злакові і надмірно

пров’ялені бобові), слід закладати її окремими шарами (0,4 – 0,5 м)

із свіжою травою. Але це небажано.

Кращий сінаж готують у баштах, проте завантаження і виванта-

ження його — більш трудомісткі, ніж у траншеях. Крім того, під час

вивантаження внаслідок надходження повітря зовнішній шар кор-

му псується. В траншеї більше можливостей ізолювати сінаж від

безпосереднього контакту з повітрям поліетиленовою плівкою.

Сінаж за якістю більш близький до свіжої трави, ніж силос, сіно і

корми штучного сушіння. Крім того, заготівля сінажу дає змогу зна-

чно збільшити вихід корму з одиниці площі (на 30 – 40 %) порівняно

із заготівлею сіна. Сінажем можна замінити і силос, і сіно, тому в

кормовиробництві багатьох країн останнім часом значно збільши-

лось його виробництво при зменшенні заготівлі силосу і сіна. Виве-

дення частини земель (третьої технологічної групи) із польових сі-

возмін під задерніння дає змогу значно збільшити виробництво ви-

сокоякісного сінажу із бобово-злакових сумішей багаторічних трав.

Технологія приготування сінажу включає такі операції: 1) ско-

шування з плющенням (у разі потреби); 2) пров’ялювання; 3) згрі-

бання; 4) підбирання трав із подрібненням рослин на відрізки від

10 – 15 до 30 мм і вантаженням у транспортні засоби; 5) перевезен-

ня до місця заготівлі; 6) завантаження у сховища, розрівнювання,

ущільнення; 7) укриття.

Частина 4

412

Основним типом сінажних споруд є наземні траншеї з бетонова-

ною основою.

Вихід сінажу з 1 га за урожайністю зеленої маси можна визначи-

ти з рівняння

з.м

с.м

0,1(100 )

100

−

де К — вихід сінажу, т/га; В

з.м

— вологість зеленої маси, %; В

с.м

—

вологість сінажної маси, %; У — урожайність зеленої маси, т/га.

Площу, потрібну для заготівлі певного обсягу сінажу (сіна, кор-

мів штучного сушіння), визначають за формулою

заг п

з.м

(100 )

ОВ

УВ

−

де П — необхідна площа, га; О

заг

— обсяг заготівлі корму, т; В

—

вологість продукції, %; В

з.м

— вологість зеленої маси, %; У — уро-

жайність зеленої маси, т/га.

Для зменшення втрат і приготування якісного корму сінаж у

траншеї слід закласти протягом 2 – 3 днів і вкрити бурт свіжоско-

шеною непров’яленою зеленою масою шаром 60 – 80 см. Вуглекис-

лота, що при цьому виділяється, поліпшить умови консервації і збе-

рігання корму.

Слід також визначити правильне співвідношення між збираль-

ними машинами і транспортними засобами, запобігати зупинкам

агрегатів або транспортних засобів.

Продуктивність Р

косарки-плющилки за зміну визначають за

формулою

0,1 ,Р SvHth

де S — ширина захвату агрегату, м; v

— швидкість його руху,

км/год; Н — урожайність зеленої маси, ц/га; t — коефіцієнт викорис-

тання робочого часу; h — час роботи, год.

Продуктивність агрегату для транспортування зеленої маси

0,45,

Р v

де q — вантажність транспорту; Р

— продуктивність збирального

агрегату, т/год; п — відстань перевезення, км; v

— швидкість,

км/год; а — тривалість зміни, год.

Сучасні технології заготівлі кормів

413

Усі роботи із заготівлі сінажу мають бути механізовані. Слід ре-

тельно підібрати машини і транспортні засоби, скласти загальний

план заготівлі корму (за наведеною нижче формою), сформувати

збирально-транспортні загони, відповідні допоміжні ланки (табл.

99).

Орієнтовний план закладання сінажу в господарстві

_____________ району_____________області_______________

Технічна операція

Строки

виконан-

ня, днів

Склад

агрегату

Денний

виробіток,

га

Нормо-

змін

Людино-

днів

Культура Площа, га

Таблиця 99. Орієнтовний склад загону, зайнятого

на заготівлі сінажу

Кількість при заготівлі

сінажу, т

280 560

Категорія працівників Марка машини

ма-

шин

механ

іків-

водіїв

ма-

шин

механ

іків-

водіїв

Ланка організаційно-

побутова:

начальник загону обліко-

вець, лаборант,

УАЗ-969 та ін. 1 1 1 1

вагар – 1 – 1

працівник їдальні УАЗ-969 та ін. 1 1 1 1

ГОСНИТИ-2

АТУ-А 1 1 1 1

Ланка технічного обслугову-

вання:

механік, він же зварник

слюсар, шофер (заправник)

МЗ-3904 та ін. 1 1 1 1

Технологічна ланка:

скошування із плющенням

СКП-02 «Інгу-

лець» та ін.

1 1 2 2

підбирання та подрібнення Е-282, КЗК-4,2 та

ін.

2 2 4 4

трамбування та розрівню-

вання

ДТ-75; Т-150 1 1 2 2

перевезення трав’яної маси ГАЗ-53Б та ін. 3 3 6 6

Разом 11 12 19 19

Частина 4

414

4. ЗАГОТІВЛЯ КОРМІВ ШТУЧНОГО СУШІННЯ

4.1. Господарсько-економічні і біологічні основи

заготівлі

Штучне сушіння трав дає змогу звести до мінімуму втрати зеле-

ної маси внаслідок біохімічних процесів — голодного обміну й авто-

лізу, а також фізичні втрати через втрату листя, вимивання із рос-

лин поживних речовин опадами тощо.

Дані досліджень, проведених в Інституті кормів УААН, ВІК та в

інших наукових закладах, показують, що корми штучного сушіння

(борошно, гранули, брикети із трав’яної різки та ін.) потрібні насам-

перед для свиней, птиці, молодняку жуйних. Штучно висушеними

травами замінюють досить значну частину зерна в комбікормах.

Проте широке використання кормів штучного сушіння, як показала

практика, недоцільне. Ці корми високопоживні, але нині дуже до-

рогі. Собівартість 1 ц корм. од. трав’яного борошна, включаючи вар-

тість сировини, в 4 – 5 разів перевищує собівартість 1 ц корм. од.

свіжих зелених кормів і в 2 – 3 рази — 1 ц зерна.

Затрати енергії на заготівлю трав’яної січки, наприклад, порів-

няно із заготівлею сіна активним вентилюванням збільшуються із

3127 до 80 444 МДж/га, на 1 корм. од. — із 1,03 до 20,36 МДж

(М.Ф. Кулик, В.В. Химич та ін.). Тому заготовляти корми штучного

сушіння треба суворо за потребою. Разом із тим використання їх як

інгредієнтів комбікормів для різних видів поголів’я тварин і птиці

за подальшого вдосконалення і здешевлення виробництва доцільне

й перспективне: 1 кг якісного трав’яного борошна або якісної січки

відповідає 0,75 – 0,85 корм. од. Це пояснюється насамперед міні-

мальними втратами листя і збереженням доброї перетравності цьо-

го корму.

Трав’яне борошно доцільно гранулювати, а трав’яну січку — збе-

рігати як у розсипному, так і в брикетованому вигляді. Трав’яне бо-

рошно після виходу із сушильного агрегату має підвищену темпера-

туру (до 40 °С і більше). При складанні великими штабелями воно

повільно охолоджується, що призводить до надмірних втрат каро-

тину. Те саме стосується і трав’яних гранул, температура яких після

гранулювання становить 80 – 90 °С. І охолоджуються вони довше,

тому гранулятор обладнують охолоджувальною колонкою, яка дає

змогу понизити температуру гранул до 45 °С.

За даними Інституту кормів УААН, втрати каротину через 6 міс

зберігання кормів насипом у приміщенні становлять 52 – 54 %, при

зберіганні у паперових мішках — 4 – 6 %. У борошні більш високої

вологості і трав’яній січці, вологість якої 14 – 16 %, краще зберіга-

ється каротин.

Сучасні технології заготівлі кормів

415

Збереження корму значною мірою залежить від виду сховища,

його конструкції. За даними В.В. Андрєєва, І.А. Кольваха та інших

дослідників, у трав’яному борошні, яке зберігають у бетонованих

герметизованих траншеях, довше (10 – 12 міс) і в більшій кількості

зберігається каротин. При розгерметизації сховища каротин швидко

руйнується, тому в сховищі мають бути відсіки.

Доцільніше заготовляти корми штучного сушіння із пров’ялених

трав. При цьому в 3 – 3,9 раза збільшується продуктивність агрега-

тів (табл. 100). Це різко здешевлює корми. За даними Санкт-

Петербурзького державного аграрного університету, продуктивність

сушильного агрегату при вологості сировини 85 % становить 52 %

(якщо за 100 % взяти продуктивність його при вологості сировини

75 %). У разі зниження вологості до 70 % продуктивність агрегату

збільшується на 30, до 65 % — на 64 і до 60 % — на 104 %. Мабуть,

замість пального більш доцільно використовувати газ, а вологість

сировини знижувати до 55 – 50 %.

Таблиця 100. Продуктивність АВМ за різної вологості сировини

Продуктивність, т/год, з розрахунку

на суху продукцію на вологу масу

Воло-

гість

сирови-

ни, %

АМВ-0,4

АМВ-0,65

АМВ-1,5А

(СБ-1,5)

АМВ-3

АМВ-0,4

АМВ-0,65

АМВ-1,5А

(СБ-1,5)

АМВ-3

85 0,25 0,35 0,85 1,70 1,30 2,00 5,00 10,00

80 0,30 0,50 1,20 2,40 1,40 2,20 5,40 11,00

75 0,40 0,65 1,60 3,30 1,50 2,35 5,80 11,80

70 0,55 0,80 2,10 4,25 1,65 2,50 6,30 12,80

65 0,70 1,00 2,65 5,40 1,80 2,75 6,85 14,00

60 0,90 1,35 3,35 6,80 2,00 3,00 7,50 15,30

4.2. Технологія заготівлі

Для оптимізації режиму сушіння потрібно визначати вміст сухої

речовини у трав’яній масі, контролювати витрати палива, продук-

тивність агрегатів. Потім ці показники уточнюють за довідковими

даними (див. табл. 101).

Корми штучного сушіння виробляють у системі сировинного кон-

веєра. При складанні плану заготівлі їх, особливо у великому обсязі,

розробляють систему сировинного конвеєра з розрахунками щоден-

ної потреби зеленої маси, зазначенням періодів збирання, урожай-

ності культур, площ посіву. Визначають також строки збирання по

культурах, уточнюють технологію заготівлі, віддаючи перевагу

Частина 4

416

прив’ялюванню трав (скошування, прив’ялювання, згрібання, під-

бирання, подрібнення), марки збиральних машин і транспортні за-

соби, види сухих кормів (борошно, гранули, брикети, січка). З ура-

хуванням цих даних складають загальний план виробництва кор-

мів штучного сушіння. Відповідно до плану формують збирально-

транспортну ланку і ланку з обслуговування агрегату й розрахову-

ють необхідну кількість машин тощо. Для уточнення потреби у зби-

ральних машинах та транспортних засобах проводять розрахунки

за тими самими формулами, що й при заготівлі сінажу.

Потребу в зеленій масі на 1 год роботи сушильного агрегату ви-

значають за формулою

с.ас.пп/т

,ППС

де П

с.а

— продуктивність агрегату з розрахунку на вологу масу,

т/год; П

с.п

— продуктивність агрегату з розрахунку на суху продук-

цію; т/год; С

п/т

— маса сухої продукції в 1 т сирої маси, т;

с.м

п/т

1(100 ) 1,1

100

−

⋅

де В

с.м

— вологість зеленої маси (сировини), %; 1,1 — поправний ко-

ефіцієнт на залишкову (гігроскопічну) вологість трав’яного борошна.

Приклад. Агрегат АВМ-0,65 при вологості сировини 75 % виробляє 0,65 т

трав’яного борошна за 1 год. Підставивши ці дані у формули, знайдемо:

п/т

1(100 75) 1,1

0,275 т;

100

−⋅

с.м

0,65 0,275 2,36 т.П

Отже, необхідно 2,36 т зеленої маси при вологості 75 % для роботи АВМ-0,65

протягом 1 год.

5. ХІМІЧНЕ КОНСЕРВУВАННЯ КОРМІВ

5.1. Коротка історія питання

У виробництві кормів застосовують переважно природні види

консервування — природне сушіння або природне сушіння з досу-

шуванням, примусове сушіння на високотемпературних сушарках,

аутоконсервацію (самоконсервацію) при сінажуванні, молочнокисле

бродіння, яке виникає природним шляхом. Проте ще наприкінці

XIX ст. в Італії (Жильолі, 1887) і в 1925 р. в Німеччині (Фінгерлінг)

Сучасні технології заготівлі кормів

417

для штучного підкислення кормів використовували мінеральні ки-

слоти, наприклад соляну й сірчану. Надмірне підкислювання при

цьому (до рН 2,0) неможливе, а підкислювання до межі кислотності

при звичайному силосуванні (рН 4,0 – 4,2) сприяло швидкому кон-

сервуванню корму, а отже, зменшенню втрат сухої речовини, що за-

безпечувало задовільне поїдання його тваринами.

Фінський дослідник Віртанен (1933) запатентував свій досить

вдалий консервант А1 — суміш соляної і сірчаної кислот (найбільш

вдале співвідношення їх по 7 г-екв у 1 л води). Препарат добре за-

рекомендував себе при консервуванні сировини з невеликим вміс-

том цукру. Він не пригнічує розмноження дріжджів у масі корму,

багатій на цукор. Це було встановлено і російськими вченими

С.Я. Зафреном та Н.В. Колесниковим. Різні варіанти препаратів із

соляної і сірчаної кислот із додаванням інших хімічних речовин не

дали помітних результатів. Особливо широко проводились у нас і за

рубежем досліди з цього питання в 50-х роках ХХ ст. (С.Я. Зафрен,

Л.І. Ніколаєв, Н.А. Шманенко, Т.М. Татонов та ін.).

Консервування кормів мінеральними кислотами найбільш ши-

роко застосовувалось у Фінляндії. Були сумніви відносно нешкід-

ливості кислот, але головний недолік застосування їх — незруч-

ність поводження з ними. Потім стали консервувати трави, насам-

перед люцерну, більш перспективними хімічними препаратами —

бісульфатом натрію, бісульфатом амонію, сульфаміновою кислотою

(моноамід сульфатної кислоти), кислим препаратом Реймесхольма

(суміш кислого фосфору і бісульфату натрію), пірофосфорнокислим

натрієм тощо. Мета цього консервування — створити необхідну

концентрацію водневих іонів, які обмежують розвиток мікрофлори

або не дають їй розвиватись у кормі. В 60-ті ХХ ст. роки повсюдно

застосовували піросульфат натрію (те саме, що й бісульфат натрію)

по 4 – 5 кг на 1 т сировини. За рубежем його випускали під назва-

ми «Силосан», «Консервант» тощо. У 70-х роках у Великій Брита-

нії, ФРН, Польщі застосовували нітрит натрію у суміші з форміа-

том кальцію. Проте вони, як і попередні препарати, не завжди да-

вали позитивний результат. Крім того, що були сумніви відносно

нешкідливості їх, ці препарати були ще й дорогими. С.Я. Зафрен і

Л.І. Ніколаєв запропонували використовувати тільки нітрит ка-

лію, 0,1 % якого пригнічує гнильні процеси, дріжджове бродіння і

не впливає на молочнокисле бродіння в кормі, а за ефективністю

не поступається ні перед піросульфітом натрію, ні перед кислот-

ними препаратами. Головне консервувальне начало у нітриті на-

трію — азотні оксиди. В кормі препарат через 1 – 1,5 міс

нейтралізується.

Частина 4

418

5.2. Деякі сучасні способи хімічного консервування

кормів і їх ефективність

Крім названих кислотних та інших хімічних препаратів, давно

випробовують і застосовують як консерванти органічні кислоти —

карбонові (мурашину), оцтову, пропіонову, а також ароматичні —

бензойну і саліцилову (оксибензойну), антранилову (амінобензой-

ну). Саліцилова й антранилова кислоти дорожчі, ніж бензойна. Во-

ни є продуктами переробки бензойної кислоти, а за ефективністю не

переважають її. Можна також назвати порівняно недавно синтезо-

вану сорбінову кислоту. За ефективністю дії бензойна, мурашина й

сорбінова кислоти майже однакові. Всі вони нешкідливі для органі-

зму. Є підстави вважати, що подібно до інших хімічних препаратів,

які застосовують і на рослинах, нешкідливість їх є відносною. З ча-

сом нові дослідження засвідчили шкідливість того чи іншого препа-

рату. Наприклад, ще в 70-х роках минулого століття з’явились дока-

зи того, що небажано вводити в раціон тварин мінеральні кислоти.

Так, за даними С.Я. Зафрена із посиланням на Естронга і Мак На-

мару (1975), введення невеликої кількості соляної кислоти в раціон

знижує поїдання кормів худобою, а більша її кількість спричинює

ацидоз.

Ефективним консервантом є також формальдегід, його суміші з

мурашиною кислотою для консервації кукурудзи, при силосуванні

свіжої трави люцерни, злакових трав, бобово-злакових сумішей.

При консервації формальдегідом поліпшується перетравлюва-

ність вуглеводної частини кормів, сповільнюється утворення кислот,

помітно зменшуються втрати сухої речовини, спиртове бродіння,

дезамінування амінокислот у кормі. Цей консервант знижує пере-

травність азоту (протеїну) в рубці жуйних. Потім протеїн засвоюєть-

ся в іншому відділі травного каналу, у власне шлунку і кишках.

При цьому зменшується утворення аміаку в рубці і поліпшується

засвоєння азоту тваринами. Іншими словами, формальдегід, обме-

жуючи бактеріальний розпад білка в рубці, підвищує біологічну по-

вноцінність азоту корму, сприяє його відкладанню в організмі тва-

рин. Сполучення формальдегіду з іншими хімічними сполуками —

мінеральними та органічними кислотами (відповідно, із сірчаною,

мурашиною і оцтовою), які застосовували за рубежем, не під-

вищують консервувальної дії порівняно із застосуванням одного

формальдегіду.

Слід зазначити, що консерванти треба застосовувати переважно

при збиранні оводненої зеленої маси — свіжої трави, кукурудзи до

молочно-воскової стиглості. Консервація сприяє припиненню проце-

су розвитку не тільки молочнокислих бактерій, а й дріжджів. Разом

із тим при пров’ялюванні трав (а також і рано зібраної кукурудзи),

Сучасні технології заготівлі кормів

419

при збиранні кукурудзи у восковій та у повній стиглості, коли кон-

сервація проходить з мінімальними втратами сухих речовин, хіміч-

не консервування неефективне. Крім того, хімічні консерванти не-

дешеві. Достатньо нагадати, що звичайне консервування, напри-

клад, вологого зерна кукурудзи на 154 % дешевше, ніж обробка його

пропіоновою кислотою.

За даними В.А. Тащиліна (1985), ефективність використання хі-

мічних консервантів, зокрема органічних кислот (мурашиної, пропі-

онової, оцтової, бензойної) і їх сумішей, сильно знижується через

недостатність і брак механізмів для внесення рідких і порошкоподі-

бних консервантів. Більш удосконаленим є внесення рідких

консервантів.

У 80-х роках минулого століття застосовували обробку зрідже-

ним аміаком пров’ялених трав при досушуванні їх, тюків сіна під-

вищеної вологості. У Всеросійському інституті кормів (А.А. Мака-

ров, С.X. Євтисова) дійшли висновку про високу консервувальну

ефективність зрідженого аміаку в дозах 0,6 – 1 % маси сіна. Він

запобігає самозігріванню сіна і за цією дією ефективніший, ніж

пропіонова кислота. Аміак дуже швидко (за 20 с) зв’язується ма-

сою. Збільшення експозиції від 60 с до 10 хв майже не впливає на

кількість зв’язаного аміаку, оскільки вміст речовин у рослинах, з

якими він вступає в реакцію (це переважно білки, клітковина, ки-

слоти), залишається незмінним. При підвищенні вологості рослин

кількість зв’язаного аміаку збільшується. При повторному самозіг-

ріванні маси обробку можна повторити. Застосування аміаку мож-

на поєднувати з активним вентилюванням. У практиці широко

застосовували і обробку соломи в скиртах зрідженим аміаком. Не-

зважаючи на очевидні позитивні сторони такої обробки, нині її

майже не застосовують. Не встановлено позитивного впливу аміа-

ку на якість кормів, небажаним вважається згодовування подріб-

неного сіна, обробленого аміаком, свиням і птиці. Передозування

аміаку несприятливо впливає на навколишнє середовище, особли-

во при зберіганні сіна в рулонах. У сховищах і біля них відчува-

ється різкий і стійкий запах аміаку, що неприпустимо на кормових

дворах, розміщених недалеко від ферм. Нерідко тюки й рулони

сіна, оброблені зрідженим аміаком, зберігають під плівкою. Це

призводить до суцільного пліснявіння маси через недостатню вен-

тиляцію і конденсацію водяної пари (С.X. Євтисова). Те саме може

статися і в скиртах тюків сіна, вкритих соломою. У разі зволожен-

ня соломи дощами погіршується вентиляція. Спостерігається та-

кож зниження вмісту каротину в обробленому аміаком сіні порів-

няно з необробленим, але підвищується вміст протеїну, причому

досить значно — на 46 % (С.X. Євтисова). Разом із тим перетрав-

ність поживних речовин не підвищується.