Зінченко О.І. Кормовиробництво

Подождите немного. Документ загружается.

Частина 3

390

Так, при висіванні сівалкою СУПН-8 трьох рядків кукурудзи посів

займає приблизно 38 % площі, а вихід зерна відповідає виходу 50 %

посіву кукурудзи з міжряддями 70 см. У Лісостепу, як показали до-

сліди кафедри землеробства Уманського ДАУ (О.П. Данилевський),

урожайність зерна кукурудзи в таких посівах становить 30 – 35 ц/га.

В індивідуальних господарствах степової зони ще у 20-х роках

ХХ ст. кукурудзу вирощували з міжряддями 0,8 – 1 м. Міжрядний

обробіток здійснювали до фази молочної стиглості зерна. Після зби-

рання кукурудзи висівали озиму пшеницю.

Оскільки чорні пари в південних районах займають 10 – 18 %

посівної площі, частину їх, можна, як показує практика ТОВ

с. Іллічівка Братського району Миколаївської області (М.О. Дро-

бітько) використовувати як резерви збільшення виробництва фураж-

ного зерна кукурудзи.

Частину зернофуражу (ячмінь) можна одержувати і в кормових

сівозмінах, використовуючи ячмінь як покривну культуру багаторіч-

них трав. У такому разі, як уже зазначалося, треба підбирати низь-

костеблові сорти або зменшувати норму висіву ячменю на 15 – 20 %.

Бажано висівати ячмінь стрічками із двох рядків з міжряддям

7,5 см, між ними утворюється смуга 22,5 см завширшки, в ній роз-

міщують 2 рядки люцерни, еспарцету, конюшини чи травосуміші.

Для такої сівби використовують зерно-трав’яну сівалку СЗТ-3,6

та ін. Такий спосіб сівби дає змогу створити кращі умови на початку

вегетації багаторічних трав, що позитивно впливає на їх подальший

ріст і продуктивність.

Цілком реальним джерелом зерна кукурудзи (особливо вологого) в

Лісостепу і північному Степу України можуть бути післяукісні посіви

після озимих проміжних — ріпаку, жита, пшениці. Дослідження ав-

тора показали, що для цього слід використовувати ранньостиглі гіб-

риди кукурудзи, які в цих посівах (20 – 25.05) дозрівають.

При цьому можливий такий варіант технології: безпосередньо за

збиранням проміжної культури — дискування стерні і неглибока

(14 – 16 см) полицева оранка з одночасним прикотковуванням водо-

наливним або кільчасто-шпоровим котком (з додатковим баластом).

Слідом сівба кукурудзяною або універсальною сівалкою з міжряд-

дям 70 см з прикотковуванням легким котком. Сходи одержують на

запасах вологи або ж трохи пізніше — після дощу. Проводять одне –

два боронування після сходів і 1 – 2 міжрядні культивації. Цього

цілком досить, оскільки після озимих проміжних посівів поле добре

очищається від бур’янів. Такий варіант використання поля можли-

вий як у кормовій, так і в польовій сівозміні. Певний недобір зерна з

післяукісних посівів кукурудзи в декілька разів компенсується уро-

жаєм озимої проміжної культури, що в системі виробництва кормів

цілком виправдано.

Сучасні технології заготівлі кормів

391

Частина четверта

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАГОТІВЛІ КОРМІВ

1. ЗАГОТІВЛЯ СІНА

1.1. Загальні положення

Відомо, що поголів’я худоби перебуває на стійловому утриманні

140 – 160 до 180 – 200 днів. Його раціони складаються переважно із

консервованих, грубих і концентрованих кормів та коренеплодів.

Все це зумовлює потребу близько 60, а в окремих випадках і до 70 %

кормів річного раціону заготовляти і зберігати відповідно до прийня-

тих технологій і вимог. Обсяги заготівель грубих, соковитих, штучно

висушених і концентрованих кормів в Україні на перспективу ма-

ють становити 65 – 70 млн т корм. од. за рік.

Нині розроблено і впроваджуються різні технології заготівлі ко-

рмів. Головна особливість їх — застосування високопродуктивної

збиральної і транспортної техніки, її раціональна експлуатація,

скорочення транспортних витрат, економія пального. Все це дасть

змогу організувати безперервний збиральний конвеєр, заготовляти

корми у стислі строки. Потрібно впроваджувати найбільш доскона-

лу організацію заготівлі кормів. Враховуючи брак малогабаритної

збиральної техніки у фермерських господарствах, треба організува-

ти спільне її використання кількома господарствами. При цьому

важливо забезпечити збирання кормових культур у визначені стро-

ки як важливу умову заготівлі кормів.

Слід зазначити, що консервування кормів пов’язане з великими

втратами. Так, за даними Інституту кормів УААН, втрати силосу

при зберіганні сягають 40 % закладеної сировини. Це майже стіль-

ки, скільки при заготівлі сіна. Недодержання технологічних вимог

при заготівлі сіна з багаторічних трав (люцерни, еспарцету, коню-

шини, лядвенцю рогатого) і сумішей їх із злаковими травами при-

зводить до того, що втрати поживних речовин сягають 60 %. Сіно

при цьому неякісне, з великими втратами основного компонента —

листя. Розрізняють втрати, яких можна уникнути, і втрати, яких

уникнути практично неможливо, але їх можна обмежити. Уникнути

можна втрат, які виникають у разі недодержання строків, способів і

технології збирання, поганої підготовки транспортних засобів і схо-

Частина 4

392

вищ. Такі втрати відносять до господарських. Втрати поживних ре-

човин внаслідок біохімічних процесів у свіжоскошених рослинах і в

подальшому в результаті автолізу і дії мікроорганізмів неминучі.

Проте їх також можна обмежити, додержуючи строків і досконалих

технологій збирання і заготівлі кормів. Так, зниження початкової

поживності зеленої маси трав при заготівлі сіна можна зменшити з

55 до 45 і навіть до 40 %, силосу — з 30 до 20 – 25 і навіть 15 %. Те

саме стосується й сінажу, коренеплодів, трав’яних концентратів (ли-

стя бобових, штучно зневоднені корми) тощо.

У деяких господарствах для годівлі худоби протягом року вико-

ристовують силос, сінаж і сіно. Такий підхід важко виправдати як

теоретично, так і практично. Консервація корму будь-яким способом

пов’язана, як уже зазначалось, з великими втратами поживних ре-

човин корму. У разі тривалого зберігання в найкращому сіні, сінно-

му і трав’яному борошні, брикетах, гранулах, силосі й сінажі вміст

каротину, аскорбінової кислоти та інших вітамінів зменшується в

десятки разів, що несприятливо впливає на здоров’я тварин у стій-

ловий період, на їхню продуктивність, відтворення стада. У корів

підвищується яловість, у курей зменшується несучість, у стадах спо-

стерігається прихований і явний авітаміноз, виникає потреба дава-

ти тваринам синтетичні вітаміни у вигляді добавок до корму і на-

віть ін’єкцій. Тому навіть при згодовуванні влітку заготовлених ви-

сокоякісних кормів свіжа зелена маса в раціонах худоби має стано-

вити не менш як 20 – 25 % поживності раціону. Бажано і в зимовий

період згодовувати тваринам зелені корми, вирощені гідропонним

способом.

Необхідною умовою якісної заготівлі кормів є ретельне плану-

вання технологічних процесів, включаючи збирання, транспорту-

вання і закладання кормів на зберігання, застосування прогресив-

них форм організації і оплати праці.

Крім зберігання корене- і бульбоплодів, баштанних, соломи ярих

і озимих хлібів, заготівля кормів пов’язана з різними способами їх

консервування — зневоднюванням (природним чи штучним), молоч-

нокислим бродінням, доведенням сировини до фізіологічної сухості

з наступним зберіганням в анаеробних умовах, хімічним консерву-

ванням, заморожуванням.

1.2. Фізіологічні і господарські основи заготівлі сіна

Найпростіший спосіб консервування кормів — сушіння природ-

ним зневоднюванням трав — не втратив значення і в наші дні у

зв’язку з його доступністю, простотою, мінімальними витратами,

високою якістю корму. Разом із тим сушіння трав у полі пов’язане з

великими втратами поживності, а інколи і погіршенням перетрав-

Сучасні технології заготівлі кормів

393

ності поживних речовин, насамперед протеїну. Тому треба вдоско-

налювати технологію заготівлі сіна з метою зменшення його фізич-

них втрат і підвищення якості.

Частка грубих кормів у кормовому балансі і раціоні. В

кормовому балансі господарств, які мають усі основні види пого-

лів’я тварин (худоби, свиней, овець, птиці), частка грубих кормів

становить 10 – 14 %. На великих фермах, які займаються дорощу-

ванням і відгодівлею великої рогатої худоби, вона вища — 15 –

20 %, у тому числі близько 1/3 сіна. На молочнотоварних фермах

частка сіна в загальній кількості грубих кормів має становити 50 –

60 %. При заготівлі 800 – 1000 кг якісного сіна на одну дійну коро-

ву із середньорічним надоєм 5 тис. л молока сіно має становити

10 – 12 % поживності річного раціону при наявності пасовища або

добре організованого зеленого конвеєра, коли тваринам протягом

180 – 200 днів згодовують достатню кількість свіжих зелених і со-

ковитих кормів. Доцільно підгодовувати худобу сіном і в літній

період для поповнення раціонів сухими речовинами за деякого

збільшення обводненості зелених кормів (вміст сухих речовин у

кормі менше 20 %).

Трави, які використовують для заготівлі сіна. Високоякісне

сіно заготовляють із посівів бобових і злакових багаторічних і одно-

річних трав, із травосумішей і лучного різнотрав’я. Найцінніше сіно

з люцерни посівної і жовтої, конюшини лучної, еспарцету, лядвенцю

рогатого, із злакових — пирію безкореневищного і повзучого, кост-

риці лучної, стоколосу безостого і прямого, пажитниці багатоукісної,

тимофіївки лучної, житняку та сумішей їх із бобовими травами. З

однорічних трав можна виділити вику яру в сумішах із вівсом, рай-

грасом однорічним багатоукісним, суданською травою. Непогане,

але жорсткувате сіно з могару італійського. Вівці добре поїдають

сіно із суміші еспарцету з чорноголовником.

Умови заготівлі високоякісного сіна. Оскільки протеїн міс-

титься переважно в листі трав, при заготівлі сіна треба намагатися

зберегти максимальну кількість листя, а процес сушіння у покосах і

валках скоротити до мінімуму. Заготовляють сіно розсипне сонячно-

го сушіння з досушуванням при активному вентилюванні в тюках,

рулонах, у вигляді січки. Особливо великими є втрати поживних

речовин при заготівлі сіна природного сушіння — до 60 % через те,

що при сушінні у валках воно часто потрапляє під дощ. Крім того,

таке сіно втрачає багато листя під час транспортування, колір його

буро-жовтий.

Подрібнене сіно зберігають у сітчастих баштах. У степових райо-

нах раніше заготовляли сіно (люцерни), шарами укладаючи в стоги

прив’ялену зелену масу й солому. Нині цей метод не використову-

ють, хоч він заслуговує на увагу.

Частина 4

394

При збиранні трав у вологу погоду якість сіна погіршується вна-

слідок вимивання з них поживних речовин, а в суху — через швид-

ку втрату листя. Для зменшення втрат листя зелену масу деяких

трав — люцерни посівної і жовтої, її сумішей із буркуном у період

збирання слід плющити, тоді вона сохне в 1,5 – 2 рази швидше, ніж

неплющена, але в дощову погоду цей прийом не дає позитивних ре-

зультатів, а лише посилює вимивання поживних речовин із кормо-

вої маси. Недоцільне плющення злакових трав, оскільки їх порож-

нисті стебла швидко висихають і без цього. На малопродуктивних

степових сіножатях траву краще скошувати у валки, а в Лісостепу і

на Поліссі — залишати в покосах і при потребі перетрушувати.

У всіх зонах ефективне досушування сіна активним вентилю-

ванням під навісами або в скиртах. При цьому не обов’язково піді-

грівати повітря, тому що тепле повітря може посилити самозігрі-

вання пров’яленої маси. Вентилюють (продувають) масу вологістю

35 – 40 %. Вентилятори розміщують із двох боків скирти, при до-

сушуванні сіна під навісами — перпендикулярно до навісу. Так

само підсушують і тюки сіна (для цього між тюками залишають

проходи). Вентилятори вмикають періодично, поки вологість сіна

не зменшиться до 20 – 22 % (щоб тюки не вкривалися пліснявою).

В подальшому завдяки проходам вологість тюків знижується до

16 – 18 %.

Протягом деякого часу у скошених рослин, які перебувають на

світлі і зберігають тургор, мало втрачається маса, у них навіть від-

бувається фотосинтез. У темряві цього не відбувається, тому втрати

маси більші (табл. 93).

Таблиця 93. Втрати поживних речовин конюшини лучної

під час сушіння на світлі і в темноті (за С.Я. Зафреном)

Втрати, %

азоту

Умови сушіння

(період після

скошування)

Воло-

гість, %

сухої

речови-

ни

водороз-

чинних

вугле-

водів

крох-

малю

загаль-

ного

білко-

вого

У темряві, 24 год 63,7 4,8 2,8 11,6 11,8 –

На світлі (24 год) 57,8 2,1 +10,65 4,7 6,0 –

У темряві (48 год) 45,0 10,0 11,7 43,5 15,8 34,61

На світлі (48 год) 28,6 3,4 5,5 30,0 7,5 6,5

Голодний обмін і автоліз, втрати корму внаслідок цих

процесів. Після скошування трав паралельно із втратою вологи

відбувається так званий «голодний» обмін. Накопичені поживні ре-

човини витрачаються на підтримання життя в клітинах. Оскільки

поживні речовини уже не надходять, рослини швидко витрачають

запаси їх і «худнуть». Якщо вологість нижча за 65 %, припиняються

Сучасні технології заготівлі кормів

395

природні фізіологічні процеси, пов’язані з голодним обміном речо-

вин і діяльністю ферментів, починається автоліз (саморозкладання).

Це також частково ферментативний обмін. Він відбувається під

впливом ферментів, які ще активні, але діють розрізнено. Автоліз

призводить до зниження поживності сіна. Якщо умови сушіння не-

сприятливі, випадають дощі, розвиваються гриби, пліснява, корм

денатурується і стає нестандартним.

У процесі швидкого сушіння на сонці втрати поживних речовин

не перевищують 5 % сухої речовини. Отже, сіно треба сушити шви-

дко в покосах і потім у валках, після чого відразу збирати в скирти

або під навісами і досушувати активним вентилюванням. За да-

ними В.А. Бориневича, у процесі автолізу рослин, коли траву до-

сушують у копицях, стогах і навіть у валках, у ній нагромаджу-

ються ароматичні речовини, які визначають якість сіна, його ха-

рактерний запах. Відбувається також гідроліз білка через деякий

час.

Слід зазначити, що процес сушіння трави в природних умовах

досить тривалий, тому голодний обмін речовин у клітинах і автоліз

поєднуються з вимиванням поживних речовин, що залишились,

внаслідок чого збільшуються втрати. Втрачаються насамперед небіл-

кові азотисті речовини, і лише в темряві через 48 год спостерігають-

ся значні втрати загального, зокрема білкового, азоту. У міру підси-

хання трав гідроліз білка різко зменшується, а потім зовсім припи-

няється. Розкладання білка до амінокислот і зміна співвідношення

їх спостерігаються, за даними С.Я. Зафрена, на першому етапі го-

лодного обміну. При цьому може збільшуватись вміст триптофану й

лізину. При більш глибокому голодному обміні, за даними цього

автора, нагромаджуються аспарагін та аміак. За наявності цукру

частина їх на початку утворення може брати участь в синтетичних

процесах і знову перетворюватись на амінокислоти і навіть на білок.

Однак ці процеси відбуваються не завжди, що підтверджується до-

слідами Девіса. У цілому при швидкому сушінні склад протеїну

змінюється незначно. Проте повільне сушіння сіна неприпустиме.

Разом із тим сушіння трав у приміщенні призводить до більших

втрат, ніж на сонці (табл. 94).

Не рекомендується довго тримати сіно в покосах і валках, незва-

жаючи на корисні зміни, які відбуваються в ньому під впливом со-

нячних променів. Внаслідок пересушування збільшуються втрати

найціннішої його частини — листочків.

Перетравність листя трав становить 90 – 95 %, тоді як загальна

перетравність рослин — 70 – 75 %. Отже, поживність втраченої час-

тини урожаю вища за середні показники поживності корму, і втра-

ти, виражені в кормових одиницях, більші, ніж втрати сухої речо-

вини.

Частина 4

396

Таблиця 94. Втрати поживних речовин конюшини лучної

залежно від швидкості сушіння (за С.Я. Зафреном)

Втрати, %

азоту

Спосіб сушіння

Трива

лість

сушін

ня,

год

Кін-

цева

воло-

гість,

сухої

речо-

вини

водо-

розчи

нних

вуг-

лево-

дів

крохм

алю

зага-

льно-

го

білков

ого

Тонким шаром на сонці 72 26 4,1 27,6 15,7 10,0 15,7

Те саме в приміщенні 144 28 11,5 51,4 31,8 11,4 25,1

Товстим шаром у при-

міщенні 192 30 18,8 75,2 52,1 23,1 37,9

Досушування сіна в скиртах активним вентилюванням треба ор-

ганізувати так, щоб пров’ялена маса надходила на досушування в

невеликих кількостях, що дасть змогу уникнути її самозігрівання.

При великих потоках корму це зробити важко. Тому роблять кілька

скирт і розміщують у разі потреби в довгих скиртах (до 50 м) венти-

лятори із двох боків. Те саме роблять і при досушуванні пров’яленої

маси під навісами: установлюють вентилятори з торців або на пев-

ній відстані один від одного упоперек скирт.

Буре сіно. Бурого кольору сіно набуває в скирті внаслідок само-

зігрівання. Таке сіно готували ще в 30-ті роки минулого століття.

Самозігріванням готували і так зване «горіле» сіно: сінну скирту

швидко розкидали, і вона досихала, оскільки теплота, що в ній

утворилась, прискорювала видалення вологи з рослинної маси. Ни-

ні в практиці відомі способи заготівлі сіна у 80-х роках ХХ ст., які

називали — михайлівський, кримський, херсонський та ін., за яки-

ми вологість пров’яленої трав’яної маси в покосах доводили до 38 –

40 %, подрібнювали і закладали в траншеї, трамбували. Проте не

завжди вдається так утрамбувати траву, щоб запобігти її самозігрі-

ванню. Тому заготовлене таким способом сіно практично теж буре.

Краще в такому випадку готувати якісний сінаж.

Хімічними аналізами доведено, що приготування сіна самозігрі-

ванням пов’язане з великими втратами його поживності і якості. У

процесі меланізації, який відбувається при цьому (сполучення цук-

рів і вуглеводів з білками), утворюються важкоперетравні або зовсім

неперетравні сполуки, внаслідок чого сіно стає бурим.

За даними С.Я. Зафрена, перетравність протеїну навіть звичай-

ного сіна невисока — у середньому 53,7 %, злегка бурого — 26,2,

дуже бурого — 0,5; вміст білка у ньому — відповідно 51,1; 11,1 і 0 %,

БЕР — 65,4; 57,7 і 48,9 %, а кормових одиниць — 0,67, 0,60; 0,40.

Отже, у разі самозігрівання сіна перетравність протеїну різко зни-

жується або він може стати неперетравним.

Сучасні технології заготівлі кормів

397

Підсолювання і обробка сіна консервантами. Інколи злегка

зволожену масу (22 – 24 %) при закладанні в скирту солять (від 0,5

до 2 % солі на 1 т сіна). Це ефективно лише при вологості трав’яної

маси не більш як 25 – 26 %. При більшій вологості (26 – 28 %) потріб-

но більше солі, чого допустити не можна.

За останніми науковими даними, обробку вологого сіна аміаком

вважають недоцільною. Не зовсім доведено потребу в обробці його й

іншими препаратами, насамперед пропіоновою кислотою. Цей захід

значно здорожчує вартість корму (про це йдеться у спеціальному

розділі).

Високоякісне сіно готують залежно від виду травостою, погодних

умов і наявної техніки. Готують розсипне чи тюковане сіно, сінну

січку або збирають його рулонним підбирачем. Останній спосіб

краще використовувати для заготівлі сіна із злакових трав і злако-

во-бобових сумішей.

1.3. Організація збирання сіна

Звичайно у господарствах використовують 2 – 3 види багаторічних

і 1 – 3 види однорічних трав і травосумішей. Співвідношення площ

під багаторічними і однорічними травами визначаються кліматич-

ними умовами. На півдні і південному сході країни велике значення

мають однорічні трави, а в середній смузі і на Поліссі — багаторічні,

в Карпатах — лучні травостої і сіяні трави. Слід використовувати та-

кож різнотрав’я, попередньо знищивши шкідливі і особливо отруйні

його компоненти (жовтець їдкий та ін.). Треба чітко визначити черго-

вість збирання трав і скласти графік заготівлі сіна, уточнивши в ньо-

му, що скиртувати в полі, а що на кормовому дворі.

При заготівлі сіна на значній відстані від ферми його краще під-

бирати прес-підбирачем або пресувати в рулонах. У такому вигляді

воно більш транспортабельне. На ділянках, розташованих близько

до кормового двору, можна заготовляти сіно будь-яким способом.

Відповідно відпрацьовують технологічні схеми збирання трав і за-

готівлі сіна. Установлюють потребу в наборі машин з урахуванням

їх наявності в господарстві, вентиляторах для досушування сіна,

великогабаритних саморозвантажувальних причепах, скиртокла-

дах-волокушах, копищевозах, пристроях для навантаження тюків,

косарках-подрібнювачах, косарках-плющилках, граблях, відцентро-

вих та пневматичних ворушилках тощо.

На основі графіка збирання, ретельного обліку трудових і мате-

ріальних ресурсів складають загальний план збирання сіна (табл.

95). Відповідно до плану формують загони для заготівлі сіна, які

можуть складатися з однієї або двох технологічних ланок.

Частина 4

398

Таблиця 95. План збирання сіна в господарстві

__________ району___________ області____________

Технологічна операція

Строк

вико-

нання,

днів

Склад агрегату

Ден-

ний

виробі-

ток, га

Нормо-

змін

Потріб-

но що-

дня

агрега-

тів

Заготівля розсипного сіна. Виковівсяна суміш (площа 100 га)

Скошування 5 ЮМЗ,МТЗ+КПРН-3,0А 20 5 1

Згрібання, перетрушу-

вання

5 ЮМЗ, МТЗ+ВЦН-Ф-3 10 10 2

Підбирання сіна з вал-

ків і транспортування

до скирти (в полі)

5 ЮМЗ, МТЗ+ТПФ-45

та ін.

20 5 1

Скиртування в полі 5 ЮМЗ+ПФ-0,56.- 20 5 1

Підгрібання з поля 1 Т-40+ГПп-Ф-16 100 1 1

Заготівля розсипного сіна з досушуванням методом активного

вентилювання. Люцерна (площа 100 га)

Скошування із плю-

щенням

5 ЮМЗ, МТЗ+КПРН-3,0А 20 5 1

Згрібання і ворушіння 5 ЮМЗ, МТЗ (Т-40)+

+ВЦН-Ф-3

20 5 1

Підбирання пров’яленої

маси з валків, транспор-

тування до місця скир-

тування у полі

5 ЮМЗ, МТЗ+ТП+Ф-45 20 5 1

Укладання маси для

досушування

5 ЮМЗ, МТЗ+ПФ-0,58 20 5 1

Підгрібання з поля 1 Т-40+ГП-Ф-16 100 1 1

Заготівля сіна в тюках. Виковівсяна суміш (площа 100 га)

Скошування 2 ЮМЗ, МТЗ(Т-40)+

+КРН-31А

20 4 1

Перетрушування, згрі-

бання

4 ЮМЗ, МТЗ+ВЦН-Ф-3 10 4 1

Навантаження у при-

чеп

4 ЮМЗ, МТЗ+ППЛ-Ф-1,6

5,0 8 2

Транспортування 4 ЮМЗ, МТЗ+

+ 2ПТС-4-793А

10 4 1

Укладання тюків 4 ЮМЗ, МТЗ+ПФ-0,55 10 4 1

Заготівля розсипного подрібненого сіна. Суміш люцерни

з кострицею тростинною (площа 40 га)

Скошування з плю-

щенням

2 ЮМЗ, МТЗ+КПРН-3,0А 20 2 1

Згрібання, перетрушу-

вання

4 ЮМЗ, МТЗ(Т-40) +

+ВЦН-Ф-3

10 4 1

Підбирання з подріб-

ненням і завантажен-

ням у причіп, транспор-

тування

2 ЮМЗ,

МТЗ+2ПТС-4-793А

10 4 2

Завантаження у башту 2 10 4 12

Сучасні технології заготівлі кормів

399

Продовження табл. 95

Технологічна операція

Строк

вико-

нання,

днів

Склад агрегату

Ден-

ний

виробі-

ток, га

Нормо-

змін

Потріб-

но що-

дня

агрега-

тів

Заготівля сіна в рулонах. Суміш еспарцету із стоколосом безостим

(площа 30 га)

Скошування 2 ЮМЗ, МТЗ (Т-40)+

+КПРН-3,0А

20 2 1

Згрібання у валки 1 ЮМЗ, МТЗ+ВЦН-Ф-3 30,0 1 1

Заготівля у рулони 2 ЮМЗ, МТЗ+ПР-Ф-750 15,0 2 1

Транспортування руло-

нів

2 ЮМЗ, МТЗ+

+2ПТС-4-793А,

ПКУ-08А та ін.

15,0 2 1

Укладання рулонів під

навіс

2 ЮМЗ, МТЗ+ПФ-0,55 15,0 2 1

Скошувати треба тільки таку кількість трави, яку можна зібрати

за день-два. Із бобових насамперед збирають еспарцет, козлятник

(галегу), люцерну, потім — конюшину лучну. При збиранні траво-

сумішей строк скошування визначають за фазою технічної стиглості

злакового компонента. Раніше збирають трави, де в травосуміші є

скоростиглий, що швидко грубішає, злаковий компонент грястиця

збірна. Вирощування її з еспарцетом у Степу й Лісостепу дає змогу

почати збирання сіна у другій половині травня. В цей час еспарцет

перебуває у фазі бутонізації — початку цвітіння, грястиця збірна —

у фазі викидання волоті. Відтягування строків скошування сумішей

навіть на кілька днів пов’язане із втратою якості сіна, оскільки в

зеленій масі грястиці збірної, як в інших злакових, у цей період ін-

тенсивно накопичуються клітковина, лігнін і суберин. Маса грубі-

шає, різко знижується її перетравність.

Більш розтягнутий період технічної (укісної) стиглості стоколосу

безостого, пирію безкореневищного і повзучого, райграсу високого. В

їх травостоях багато подовжених вегетативних стебел, вони довго не

грубішають, що і збільшує строк збирання цих трав і сумішей з ними.

При другому скошуванні у грястиці збірної немає генеративних

пагонів, а є тільки подовжені вегетативні пагони. Таку травосуміш

збирають, орієнтуючись на фазу вегетації бобового компонента.

Не можна за один раз скошувати всю траву або навіть значну ча-

стину її. У сонячну погоду маса пересохне, буде велика втрата лис-

тя. У разі випадання дощу маса буріє, сіно потрібно додатково пере-

трушувати. Якість корму також погіршується. Велику площу сіно-

жаті поділяють на ділянки 10 – 15 га. Технологічна ланка послідов-

но виконує весь комплекс робіт, включаючи скошування, згрібання

(у разі потреби), транспортування і укладання сіна. В результаті