Зінченко О.І. Кормовиробництво

Подождите немного. Документ загружается.

Частина 3

380

Кожний вид зернобобових має скоростиглі, пізньостиглі й серед-

ньостиглі сорти. Пізньостиглі рослини найчастіше розвивають бі-

льшу вегетативну масу. Поєднання сортів різних строків дозрівання

дає змогу організувати планомірне їх збирання без втрат.

Вимоги до температури у бобових неоднакові. Так, горох пророс-

тає при температурі від 4 – 5 до 6 – 12 °С, люпин і кормові боби —

від 5 – 6 до 9 – 12 °С, соя — від 10 – 11 до 18 – 20 °С. Розрізняють

види, стійкі проти низьких температур (горох, пелюшка), менш

стійкі і такі, для яких початкова температура проростання має бути

не нижчою за 9 – 10 °С (чина, соя, квасоля).

Для гарантованого дозрівання насіння більшість зернобобових

слід висівати якомога раніше. Потреба у волозі в період проростан-

ня у них становить не менш як 110 – 140 % маси насіння. Коефі-

цієнт водоспоживання коливається від 340 до 800.

Розрізняють рослини довгого (горох, боби, люпин, пелюшка), ко-

роткого дня (соя) і нейтральні (чина, нут, квасоля). Є сорти в кожної

культури, які реагують нейтрально на коливання тривалості дня.

Найбільш придатні для зернобобових нейтральні суглинкові і

супіщані ґрунти. Бобові добре реагують на вапнування. Непридатні

для них (крім люпину) кислі і піщані, а також надмірно зволожені

ґрунти.

Насіння бобових відрізняється від насіння злакових міцною шкі-

рястою оболонкою, овальною формою, наявністю сім’ядоль і насінно-

го рубчика, мікропіле й халази. Міцна, малопроникна для води або

зовсім водонепроникна оболонка характеризується стовпчастою бу-

довою клітин (палісадні клітини). Для поліпшення проростання,

наприклад дрібнонасінного люпину, інколи потрібно скарифікувати

його насіння.

Добір сортів і гібридів. Для підвищення врожайності і якості

зерна велике значення має агроекологічний і господарсько обґрун-

тований добір сортів і гібридів. Вони мають бути не тільки високо-

продуктивними і давати зерно високої якості, яке не пошкоджується

або принаймні слабко пошкоджується шкідниками і хворобами, не

полягає, не обсипається, є технологічним при збиранні тощо. Нижче

наведено деякі сучасні сорти, що відповідають цим вимогам.

Із сортів ярого ячменю заведено до реєстру Носівський 21, Ефект,

Зерноградський 385, Донецький 1115, Корона, Тюрінгія, Чудовий,

Оболонь, Султан, Асторія та ін.

Серед сортів вівса можна відзначити Чернігівський 27, Райдуж-

ний, Славутич, Ранньостиглий та ін.

Останнім часом районовано значну кількість вітчизняних та іно-

земних гібридів кукурудзи. Серед них Дніпровський 181СВ, Борис-

фен МВ, Тріумф, Антей, Гран 6, Десна СВ, Євростар, Закарпатсь-

Польове кормовиробництво

381

кий 101М, Дніпровський, 293, Харківський 325 МВ, Одеський 4480

МВ, Росава 200СВ, Маслівський 208 СВ, Ювілейний 60МВ, Юві-

лейний 70М, Харківський 340МВ та багато інших.

Пшениця озима. Використовують у кормовиробництві (передусім

для птиці) районовані високопродуктивні сорти, у тому числі Миро-

нівська 32, Миронівська ранньостигла, Застава одеська, Зустріч,

Альбатрос одеський, Харківська 11, Херсонська безоста, Мирлебен,

Циганка, Крижинка, Пальма та ін.

Озимий ячмінь. Із порівняно нових сортів озимого ячменю слід

відзначити Восход, Аванс, Секрет, Коссер, Луран та ін.

Горох. Слід вирощувати нові сорти гороху Харківський еталон-

ний, Елегант, Схід, Харківський, Акціонер 376, Інтенсивний 97,

Дамир та ін.

Тривають дослідження щодо виведення високоврожайних безли-

стих ( «вусатих») форм гороху та невилягаючих сортів.

Соя. За тривалістю вегетативного періоду розрізняють 9 груп сор-

тів сої — ультраскоростиглі (менш як 80 днів), дуже скоростиглі

(81 – 90), скоростиглі (91 – 110), середньоскоростиглі (111 – 120), се-

редньостиглі (121 – 130), середньопізньостиглі (131 – 150), пізньо-

стиглі (151 – 160), дуже пізньостиглі (161 – 170), винятково пізньо-

стиглі (більш як 170 днів). За виробничою класифікацією сорти сої,

як і гібриди кукурудзи, поділяють на ранньостиглі (до 105 днів),

середньоранньостиглі (106 – 119), середньостиглі (120 – 135), серед-

ньопізньостиглі (136 – 150) і пізні (більш як 151 день).

Сою вирощують у Степу й Лісостепу. Повсюдно потрібні насам-

перед ранньо- і середньоранньостиглі, а в Степу — і середньостиглі

сорти. На півдні і в Лісостепу після збирання сої висівають озиму

пшеницю. Серед районованих скоростиглих і середньоскоростиглих

сортів Устя, Київська 98, Краса Поділля, Берегиня, Горизонт, Оріа-

на, Чернівецька 9, Хаджибей, Подільська 416, Анатоліївка, Валюта,

Подолянка, Одеська 150А, Артеміда, Фастон, Оксана, Агат та ін.

Боби. Селекція бобів поки що ведеться незадовільно Останнім

часом районовано боби Чабанські, КИУ 82.

Люпин. В Інституті землеробства УААН (В.І. Головченко) виве-

дено нові високоврожайні сорти люпину білого. Площі посіву їх у

районах Полісся ще недостатні. Серед сортів люпину білого можна

виділити Олежку та Харчовий.

Сорго. В зернофуражному балансі південних районів країни

значне місце має посісти сорго. Його сорти — Дніпровський 39,

Кримдар 10, Степовий 113, Гонічевський 5/11 та ін.

Тритикале — також цінний корм, особливо для птиці. Районо-

вано сорти Амфідиплоїд 256, Ладне (АД 186), Поліський 7, Сувенір,

АДМ 11 та ін.

Частина 3

382

Чина. У південних і східних степових районах чина за врожайні-

стю не поступається перед горохом. З нових сортів можна назвати

Красноградську 7, Красноградську 8.

Урожайність зернокормових культур треба програмувати на

основі запланованих справді можливих урожаїв (ДМУ).

За багатьма даними обласних сортовипробувальних сільськогос-

подарських дослідних станцій, держсортодільниць і господарств, на

всій території країни можна збирати 50 – 60 ц/га ярого ячменю. Для

одержання високих урожаїв озимого ячменю (65 – 70 ц/га і більше)

потрібно добирати зимостійкі сорти. Їх ще мало. Урожайність куку-

рудзи в Лісостепу і на Поліссі можна довести до 80 – 100 ц/га. Так, у

багатьох господарствах Черкаської і Рівненської областей збирають

по 110 – 130 ц/га стиглих качанів, і навіть по 100 – 107 ц/га зерна,

130 ц/га качанів. У фермерському господарстві «Віра» Теплицького

району Вінницької області вирощують 97 – 103 ц/га зерна. Урожай-

ність гороху в кращих господарствах не нижча як 30 ц/га, а в окремі

роки — 40 – 45 ц/га, сої — 22 – 24 ц/га. Ці дані свідчать про великі

ще не використані резерви виробництва зернофуражу. До цього слід

додати значну кількість (до 40 ц/га корм. од.) побічної продукції:

стебел кукурудзи, соломи ярих і озимих зернових, гороху, сої.

14.3. Технологія вирощування

14.3.1. Місце в сівозмінах

Зернокормові культури розміщують у польових, кормопольових і

ґрунтозахисних сівозмінах. У спеціалізованих сівозмінах кормового

конвеєра (перемінні пасовища, виробництво зелених і штучно зне-

воднених кормів). Можна висівати ячмінь як покривну культуру

для конюшини, конюшино-злакових сумішей; при зменшенні норм

висіву ячменю — також люцерну, еспарцет, буркун.

Основними попередниками озимих (ячменю, пшениці на корм,

тритикале) є зайняті пари, багаторічні трави, кукурудза на силос і

зелений корм і, як виняток, озима пшениця. При висіванні озимих

зернових після багаторічних трав в умовах достатнього і задовіль-

ного зволоження їх можна сіяти і після другого скошування багато-

річних трав, у Степу і південному Лісостепу — переважно після

першого. Ячмінь і овес звичайно розміщують після буряків, корене-

плодів, проса, гречки.

Попередники зернобобових — озимі (пшениця, ріпак, жито), ку-

курудза на зерно, цукрові буряки, кормові коренеплоди, картопля.

Зернофуражні культури (всі бобові, а також кукурудза на зерно)

є цінними попередниками для інших культур. У Лісостепу й північ-

ному Степу озимий і ярий ячмінь збирають рано. При оперативному

удобрюванні гноєм і неглибокій оранці після нього, як показує до-

Польове кормовиробництво

383

свід, можна висівати не тільки післяжнивні ярі, а й озимі — пше-

ницю, ріпак, жито, тритикале. Це нетрадиційно, але при високому

рівні агротехніки і механізації польових робіт цілком виправдано.

14.3.2. Основні прийоми вирощування

Обробіток ґрунту. Під озимі (ячмінь, пшеницю на корм, три-

тикале), залежно від попередника, можна застосовувати як оран-

ку, так і поверхневий обробіток дисковими знаряддями в поєд-

нанні з обробітком культиваторами з плоскорізальними лапами

чи фрезерний обробіток на глибину 8 см. Плоскорізний обробіток

на глибину 10 – 12 см і більше не має особливих переваг перед

поверхневим.

Під ярі культури проводять зяблевий обробіток. Виняток — за-

плавні землі, які заливаються в осінньо-весняний період, на яких

здійснюють весняну оранку або поверхневий обробіток. Весняний

обробіток зябу переважно традиційний — ранньовесняне борону-

вання в агрегаті зі шлейфами, для ранніх ярих — передпосівна

культивація з одночасним внесенням азотних добрив. Якщо фосфо-

рні і калійні добрива не застосовували восени, їх вносять навесні.

Під кукурудзу, сорго, сою проводять 2 – 3 культивації (перші 1 – 2

глибокі, на 10 – 12 см). Передпосівну культивацію здійснюють на

глибину 1 – 2 см більше від глибини загортання насіння.

Під кукурудзу і сорго інколи доцільно провести додаткове весня-

не вирівнювання поверхні ґрунту перед передпосівною культива-

цією. Це поліпшить рівномірність загортання насіння.

Перед весняним обробітком ґрунту слід ретельно підготувати

техніку, сформувати агрегати, звернути увагу на заточування лап

культиваторів, обов’язкову установку їх для забезпечення однакової

глибини обробітку та ін.

Удобрення зернофуражних культур здійснюють з метою ство-

рення оптимального рівня живлення рослин для одержання запла-

нованого врожаю. Потребу в добривах визначають відповідно до аг-

ротехнічного паспорта поля з урахуванням винесення рослинами

елементів живлення з ґрунту. Так, для одержання 70 ц/га зерна ку-

курудзи необхідно близько 240 кг азоту, 80 кг фосфору, 180 кг ка-

лію. Враховують наявність рухомих форм цих елементів у ґрунті і

різницю вносять з добривом, зважаючи на коефіцієнт його викорис-

тання. Слід зазначити, що на чорноземних і темно-сірих лісових

суглинкових ґрунтах різниця 10 кг/га при середніх і підвищених

нормах добрив істотно не впливає на врожайність зернокормових

культур.

Підготовка насіння до сівби. Посівний матеріал має бути здо-

ровим, добре відкаліброваним, без насіння інших рослин, у тому

Частина 3

384

числі бур’янів, у ньому не повинно бути насіння карантинних

бур’янів.

Одним із ефективних прийомів підготовки насіння особливо при

ранніх строках сівби є інкрустування. Навіть без додавання про-

труювачів воно захищає в перші дні насіння, яке бубнявіє і пророс-

тає, від ураження грибними і бактеріальними хворобами, поліпшує

тепловий режим і на цій основі польову схожість насіння. Слід за-

значити, що протруювачі насіння, які додають до плівкоутворювача,

шкідливі. Так, у 1990 р. було заборонено застосування тигаму-У.

Об’єктивно це стосується всіх протруювачів. Ще небезпечніша пряма

обробка ними насіння. Тому в період заправляння сівалок протрує-

ним насінням слід користуватись респіраторами. Багато господарств

(наприклад, у степових районах) протруювачі не використовують.

Але для цього треба мати здорове кондиційне насіння. Потрібно за-

стосовувати повітряно-теплове обігрівання насіння, яке підвищує

схожість на 14 – 18 %, енергію проростання — на 24 – 30 %.

Способи сівби. Ранні ярі (ячмінь, овес, горох, чину) і озимі (яч-

мінь, кормову пшеницю, тритикале) сіють з міжряддями 7,5 – 15 см.

Краща безрядкова (розосереджена) сівба спеціальними сівалками.

В роки з меншим зволоженням орного і посівного шарів можливе

деяке запізнення з появою сходів за такої сівби, оскільки насіння

розміщується на менш ущільненому ложі, ніж при звичайній ряд-

ковій сівбі. Тому у міру потреби застосовують післяпосівне котку-

вання площі.

Кукурудзу в більшості господарств сіють із міжряддями 70 см. У

районах достатнього зволоження (центральна частина Лісостепу,

Полісся, Західні райони України, зрошувані землі) можна звузити

міжряддя до 60 і навіть до 45 см. Звуження міжрядь дає змогу збі-

льшити густоту посівів і мати додатково 6 – 10 ц/га насіння. Щоправ-

да, для таких посівів у господарстві слід мати комбайни, що збира-

ють кукурудзу незалежно від ширини міжрядь. Спрощується і стає

дешевшим догляд за посівом, на 10 – 15 % зменшується фізичне ви-

паровування вологи з поверхні ґрунту, рослини краще пригнічують

бур’яни. Сорго в південних районах сіють із міжряддями 60 – 70 см,

а сою, боби і люпин можна сіяти як широкорядним, так і звичайним

рядковим способами. Звичайну рядкову сівбу сої застосовують пере-

важно в районах задовільного зволоження і на зрошуваних землях

та на землях третьої технологічної групи.

Норми висіву насіння і густота стеблостою. При механічних

прийомах догляду за рослинами треба збільшувати норми висіву

насіння з урахуванням втрат сходів під час боронувань і міжрядних

обробітків. Так, норми висіву насіння гороху, сої, бобів, люпину, чи-

ни збільшують на 15 – 30 %, а кукурудзи навіть у разі стрічкового

внесення гербіцидів — на 20 – 30, за екологічно чистого механічного

Польове кормовиробництво

385

догляду — на 30 – 40 %. Норми висіву озимих ячменю і пшениці, а

також ярого ячменю і вівса — 4 – 5 млн схожих насінин на 1 га. Гус-

тота стеблостою кукурудзи на Поліссі і в Лісостепу 70 – 100 тис. рос-

лин на 1 га, в Степу — 45 – 60 тис., сорго високорослих сортів і гіб-

ридів — 140 – 180, низькорослих — 200 – 240 тис. рослин на 1 га.

Масова норма висіву насіння — 10 – 12 кг/га.

Норма висіву сої на широкорядних посівах із міжряддями 45 см у

Степу 500 – 600, у Лісостепу — 750 – 800 тис., а на звичайних ряд-

кових посівах з міжряддями 15 см — 800 – 900 тис. схожих насінин

на 1 га.

Оскільки внесення гербіцидів під бобові небажане (спричинює

пригнічення рослин і недобір зерна), гороху слід висівати 1,4 –

1,6 млн схожих насінин на 1 га, щоб після боронування сходів до

збирання врожаю густота посівів становила 1,1 – 1,2 млн стебел на

1 га.

Догляд за посівами. Основними прийомами догляду за посіва-

ми є підживлення, боротьба з бур’янами, шкідниками і хворобами.

На посівах ярих (ячменю, гороху, сої, кукурудзи та інших культур)

вирішальне значення має основне добриво, яке вносять під зяблеву

оранку (фосфор і калій) та навесні під культивацію (азот). На посі-

вах озимих фосфор і калій вносять перед сівбою, азот роздрібно —

восени, рано навесні і в період активного росту рослин у вигляді

підживлень. Фосфор і калій звичайно вносять повною нормою під

оранку чи передпосівну культивацію. Кукурудзу і сорго підживлю-

ють азотом частіше тоді, коли при внесенні основного добрива нор-

ма цього елемента живлення була недостатньою.

У період вегетації зернобобові більшою мірою, ніж злакові, ушко-

джуються різними шкідниками, особливо бульбочковими довгоно-

сиками (на початку вегетації), попелицями (горох і боби), а в період

бутонізації — утворення бобів і гороховим комариком. Якщо кіль-

кість бульбочкового довгоносика більша, ніж передбачено нормою,

краї полів обробляють спеціальними препаратами — метафосом,

БІ-58 (0,8 – 1 кг/га), «Карате» та ін. Останній застосовують також

проти горохового комарика в період бутонізації — на початку цві-

тіння рослин. В обох випадках його використовують по 200 г/га.

Проти комарика застосовують також БІ-58 (0,5 – 1 л/га), додаючи в

робочий розчин молібдат амонію і бормагнієве добриво з розрахунку

400 г/га. Проти попелиць використовують Пиримор 400 г/га (І.І. Ва-

реник, В.І. Оненко) та інші препарати.

Догляд за посівами кукурудзи і сорго викладено в розділах про

вирощування їх на силос.

Збирання врожаю. Кращим способом збирання є пряме ком-

байнування як зернових і кукурудзи, так і зернобобових, у тому чис-

лі й гороху. Пряме комбайнування дешевше, і втрати урожаю при

Частина 3

386

цьому менші. Горох і чина часто вилягають, їх збирають комбайна-

ми із спеціальними стеблопідіймачами. Треба вирощувати сорти

гороху з укороченими стеблами, наприклад Богатир, які менше ви-

лягають, і так звані штамбові сорти.

На посівах зернобобових не слід застосовувати десиканти (рег-

лон, хлорат магнію, ДНОК та ін.). Солома бобових — добрий грубий

корм, але після десикації її не можна ні згодовувати, ні використо-

вувати як добавку до силосованої маси.

Треба почекати до збирання кілька днів, поки достигнуть нижні

боби і побуріють верхні у гороху, повністю дозріють боби сої, люпи-

ну, чини (вони, на відміну від гороху, не розтріскуються). Ці культу-

ри збирають переважно прямим комбайнуванням. Роздільне зби-

рання гороху і чини застосовують при сильній полеглості, сої з при-

кріпленням нижніх бобів менш як 10 – 12 см та на забур’янених по-

сівах. Його часто з цієї причини доводиться застосовувати також на

посівах озимого і ярого ячменю, вівса, пшениці. Роздільно збирають

ячмінь з підсівом трав.

При роздільному збиранні сою скошують косарками з утворен-

ням валків, які підбирають і обмолочують комбайнами. При прямо-

му комбайнуванні сої частоту обертів барабана знижують до 600 –

700 хв

–1

. Це значно поліпшує якість обмолоту, до мінімуму зводить

втрати зерна.

Для збирання зернового сорго комбайнами за потребою викорис-

товують спеціальні пристрої, які складаються з лопатей, обтягнутих

брезентом, і ланцюгового приводу, який забезпечує частоту обертів

молотильного апарата 400 – 700 хв

–1

. Для комбайна Дон 1500 і ком-

байнів з молотаркою роторного типу застосовують пристрій із швид-

кознімних еластичних лопатей. Додається також ланцюговий при-

від молотильного барабана для забезпечення частоти обертів

517 хв

–1

До посівних кондицій насіння зернових культур на корм дово-

дять відразу після збирання, використовуючи зерноочисні агрегати

ЗАВ-50, ЗАВ-25, ворохоочисні машини ОВП-20А або ОВС-25, зокре-

ма для зернобобових. Використовують зерноочисні сушильні ком-

плекси КЗС-50, КЗС-25Ш, КЗС-25Б, машини первинного очищення

насіння ЗВС-20А, РВ БУС-25, МВО-20, СВУ-10, пневматичні сепа-

ратори СП-56, очищувачі вороху самопересувні ОВС-25, пневмосу-

шарки ОПС-2М, сушарки шахтного типу СЗШ-16А та їх аналоги.

Застосовують також активне вентилювання за допомогою повіт-

ропідігрівачів і теплогенераторів.

Орієнтовні схеми енергозберігаючих екологічно доцільних тех-

нологій вирощування окремих зернокормових культур подано в

табл. 91 і 92. Основне завдання технологій — одержати високий

урожай з мінімальними витратами, звести до мінімуму використан-

Польове кормовиробництво

387

ня хімічних препаратів у процесі вирощування культур. Треба ефек-

тивно проводити загальнодоступні агротехнічні та біологічні заходи

боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами на посівах. Поряд з

цим можливі і деякі втрати врожайності, але вони компенсуються

якістю і чистотою зернофуражу, відсутністю в зерні залишків гербі-

цидів, фунгіцидів, інсектицидів, десикантів, дефоліантів тощо.

Таблиця 91. Технологічна схема вирощування кукурудзи на півдні

Лісостепу

Основні агротех-

нічні заходи

Агротехнічні вимоги

Попередник Озима пшениця + післяжнивно як сидерат гірчиця біла

Подрібнення сиде-

рального посіву

перед заорюванням

Косарка-подрібнювач або обробіток поля важкою дис-

ковою бороною

Основний обробіток

ґрунту

Зяблева оранка на глибину 25 – 27 см

Весняний обробіток

ґрунту

Боронування і вирівнювання поверхні поля, глибина

культивації, в тому числі передпосівної 5 – 6 см (щоб

запобігти виносу на поверхню заораної органіки)

Удобрення Норми добрив розраховують балансовим методом на

запланований урожай з урахуванням родючості ґрунту.

Калійні і фосфорні добрива вносять восени під оранку,

азотні — перед сівбою

Сівба Сівба в 3-й декаді квітня на глибину 5 – 6 см. Норма

висіву насіння на 30 – 40 % більша від оптимальної

передзбиральної густоти

Догляд за посівами Боронування через 4 – 5 днів після сівби, друге — через

4 – 6 після першого, далі у фазах шильця і 1 – 2 лист-

ків. Міжрядний обробіток на глибину 5 – 6 см: пер-

ший — у фазі 5 – 6 листків із присипанням захисних

смуг, другий — із підгортанням у фазі 10 – 11 листків

Збирання врожаю Збирання комбайнами для зберігання вологого (воло-

гість 30 – 35 %) або сухого зерна (вологість 14 %)

Таблиця 92. Технологія вирощування сої в умовах Лісостепу

(ґрунт опідзолений суглинковий чорнозем, попередник — цукрові буряки)

Агротехнічні вимоги

Захід

Строк про-

ведення

операції

Якісні показники

Сільськогосподар-

ські машини і зна-

ряддя

Внесення доб-

рив

Перед ора-

нкою

Фосфорно-калійні 45 – 60

кг/га д. р.

ІРМГ-4; РУМ-3;

РТГ-4,2 та ін.

Зяблева оранка Не пізніше

жовтня

На глибину 25 – 27 см

1 – 2 см), загортання

рослинних решток і доб-

рив — не менше як 96 %

Трактори ХТЗ; МТЗ

та ін., ПЛН-6-35;

ПОН-540; ПНО-340;

ПО-4-40 та ін.

Частина 3

388

Продовження табл. 92

Агротехнічні вимоги

Захід

Строк про-

ведення

операції

Якісні показники

Сільськогосподар-

ські машини і зна-

ряддя

Весняне боро-

нування із

шлейфуванням

Настання

фізичної

спілості

ґрунту

Глибина 3,5 – 4 см (+1 см),

висота гребенів — не біль-

ше 3 см, розмір грудок —

не більше 2–3 см

Легкі середні боро-

ни, шлейфборони

Внесення азот-

них добрив і

культивація з

боронуванням

Після бо-

ронування

зі шлейфу-

ванням

На глибину 6 см. Аміачної

селітри 1,5 – 2 ц/га

ІРМГ-4Б, РУП-10

та ін.; КРУ-3,7;

АКШ-3,6; АП-6 та

ін.

Передпосівна

культивація

Перед сів-

бою, розрив

у часі не

більше

1 год

На глибину 6 см (+

1 см).

Висота гребенів — не

більш як 3 – 4 см

Те саме

Сівба Температур

посівного

шару дося-

гає 10–12 °С

Сівба широкорядна на

45 см, обробка насіння

ризоторфіном. Глибина

сівби — 5 см (+

0,5 см).

Норми висіву гороху —

0,7 – 0,8 млн схожих зерен

на 1 га

Сучасні марки сіва-

лок

Боронування

посівів

До- і після-

сходове

Глибина — перше досхо-

дове і перше післясходо-

ве — 1,5 – 2 см, друге піс-

лясходове середніми боро-

нами. Один міжрядний

обробіток

Легкі борінки

ЗОР-07; посівні бо-

рінки та ін.

Пряме комбай-

нування

Повне дости-

гання стебла

в основному

без листя

Відповідна наладка моло-

тарки, допустимі втрати

зерна 1,2 – 3 %

Повне вилущування

бобів

Комбайни ІЗС-1580-

Лан; КЗС-9М; ДОН-

1500Б; КЗСР-9М;

Славутич та ін.

Важливо підкреслити необхідність оптимізації кожного прийому

в системі агрокомплексу вирощування зернокормових культур. Для

цього доцільно використовувати комп’ютер, який при введенні

об’єктивних даних про сорт (гібрид), ґрунт, його водний і поживний

режими, забур’яненість посіву, динаміку формування вегетативної

маси, ураженість посіву шкідниками і хворобами та ін. видасть по-

трібну інформацію щодо виконання прийому або корекції ходу веге-

тації культури — додаткові підживлення, міжрядний обробіток,

зрошення, застосування прийомів захисту рослин тощо. Важливо

також чітко визначитись щодо агрегату (марка, потужність, відповід-

ність розміру поля, наладка, установка робочих органів та ін.).

Польове кормовиробництво

389

14.4. Змішані і сумісні посіви зернокормових культур

Для зерносумішей використовують ранні культури, наприклад

ячмінь і овес з горохом, чину або ярий ріпак з ячменем і вівсом, зи-

муючий горох із озимим ячменем та ін. У смугових посівах кукуру-

дзу вирощують із соєю. Це дає змогу підвищити урожайність куку-

рудзи на 7 – 10 ц/га, сої — на 1,5 – 2,5 до 4 ц/га. Урожайність куку-

рудзи в таких посівах підвищується переважно за рахунок так зва-

ного «крайового ефекту», тобто за рахунок кращого росту кукурудзи

в крайніх рядках, які стикаються зі смугами сої. У крайніх рядках

кукурудзи кращі умови світлового режиму, а завдяки сої — і пожив-

ного режиму ґрунту, поліпшується також водний режим рослин. За-

вдяки більш глибокому проникненню коренів у ґрунт вона викорис-

товує вологу нижніх шарів під суміжним рядком сої. Соя, у свою

чергу, як теплолюбна культура за рахунок розміщення всередині

посіву кукурудзи одержує більше тепла, менше зазнає впливу коли-

вань температури. Щоправда, крайового ефекту в сої не спостеріга-

ється. Проте поліпшення умов фотосинтезу, підвищення середньо-

добової температури в посіві і над ним сприяють кращому самоопи-

ленню і достиганню сої. В результаті порівняно з одновидовим посі-

вом культури врожай збільшується на 8 – 10 %.

Використовують районовані сорти і гібриди кукурудзи. Висівають

насіння кукурудзи і сої сучасними сівалками СУПН-8А; СУПН-6А;

СУС-4,2; УПС-12; СКПЦ-8; СПП-4,5 (сівалка-культиватор) та ін.

Проте не скрізь смугові посіви сої та кукурудзи забезпечують збі-

льшення виходу зерна. Більш ефективний цей спосіб в умовах зро-

шення і задовільного зволоження лісостепових районів, де в таких

посівах соя може мати додаткове тепло. В Братському районі Мико-

лаївської області (Степ) такі посіви не дали результатів, яких очіку-

вали. Причиною цього була надмірна кількість теплоти у смугах і,

як наслідок — зайве випаровування вологи.

Рядок краще розміщувати з північного заходу на південний схід

або з півночі на південь, щоб посіви у першій половині дня були до-

статньо освітлені. Розміщення їх із заходу на схід сприяє доброму

освітленню в ранкові години, а пізніше 4 – 6 рядків сої затінюються

кукурудзою, що несприятливо впливає на ріст рослин.

Вирощування зернофуражних культур на зайнятих парах.

На цих парах вирощують кормові культури переважно на силос, сіно

і сінаж. На півдні практикують і кулісні посіви кукурудзи на зерно за

схемою 2 – 4 рядки кукурудзи, смуга пару 2,8 – 4,2 м завширшки.

Можливі й інші схеми. Це дає змогу добре обробляти поле протягом

вегетаційного періоду і мати добрий попередник пшениці..

Сою скоростиглих сортів сіють із розширеними міжряддями —

70 – 90 см. Такі посіви є добрим попередником для озимої пшениці.

Урожаї зерна кукурудзи, яку висівають на парах зазначеним

вище способом, не адекватні тій площі, що вона займає, а більші.