Зінченко О.І. Кормовиробництво

Подождите немного. Документ загружается.

Частина 3

290

Зрідження і випадання можуть мати загальний або локальний

характер. В останньому випадку воно зумовлене виляганням траво-

стою покривної культури в окремих місцях поля через нерівності

рельєфу, утворення «блюдець», що взимку призводить до утворення

міцної льодової кірки, а навесні — до затоплення талими водами

Такі ділянки вибірково засівають ранніми ярими сумішами — ви-

ковівсяною, гороховівсяною, райграсом однорічним (пажитницею

однорічною), суданською травою, могаром та ін. Загальне зрідження

травостою буває через погану перезимівлю внаслідок пошкодження

рослин в осінній період колесами збиральних і транспортних агре-

гатів і пізніх підкошувань або випасання. Дуже пошкоджуються

трави у рік сівби при збиранні покривної культури і під час осінніх

підкошувань, зокрема під час дощів.

Найпростішим і радикальним способом підвищення врожайності

травостою у такому випадку є підсівання зазначених однорічних

культур. Спостереження, проведені автором у господарстві «Мань-

ківський» Маньківського району Черкаської області і в навчально-

дослідному господарстві Уманського державного аграрного універ-

ситету, показали, що підсівання вівса не тільки сприяє одержанню

високого врожаю якісного сіна з першого укосу (50 – 60 ц/га), а й по-

ліпшує умови наступної вегетації трав. Потужна коренева система

вівса дренує суглинковий ґрунт, на велику глибину (до 2 м) поліп-

шує його водопроникність, повітряний, а звідси і поживний режими.

Ефективне насівання люцерни і еспарцету грястицею збірною на

2 – 3-му роках користування. Ця тіньовитривала високопродуктив-

на трава на 2-й рік після підсівання у травостій бобових дає добру

травосуміш.

Добре розвинений, густий травостій 25 – 30 см заввишки мають

за весняного ремонту посівів трав озимим житом. Воно інтенсивно

росте і кущиться, і травостій складається з подовжених вегетатив-

них пагонів жита. Загальний урожай зеленої маси при цьому може

досягати 250 – 300 ц/га. Разом з багаторічними травами травостій

добре поїдають тварини як при випасанні, так і після скошування.

Не слід зловживати нормою висіву вівса і жита. Залежно від зрід-

женості посіву бобових багаторічних трав їх висівають 1,5 – 2, не

більш як 3 млн насінин на 1 га.

Випадання трав буває і несправжнім, особливо на посівах люцер-

ни першого року користування. Внаслідок слабкого розвитку у пер-

ший рік під покривом тонкі стебла люцерни малопомітні навесні

серед стерні покривної культури. Іноді надземної частини їх зовсім

немає. Проте це ще не означає, що трави випали. Бруньки на коре-

нях люцерни першого року користування залягають на глибині 3 –

4 см. Слід по діагоналі поля провести обстеження посіву і лише по-

тім приймати рішення про доцільність підсівання або пересівання.

Польове кормовиробництво

291

Якщо на 1 м

налічується 180 – 220 і навіть 120 – 140 слабкороз-

винених рослин люцерни або еспарцету, поле боронують середніми

боронами, підсівають овес із розрахунку 1/3 повної норми висіву.

При 100 – 120 рослинах люцерни і еспарцету на 1 м

висівають

1,5 – 2 млн насінин вівса на 1 га Аналогічне підсівання можна здій-

снити однорічною пажитницею (у більш вологих місцях), судансь-

кою травою та іншими однорічними травами.

Зрошення трав. Радикальним прийомом догляду за багаторіч-

ними травами є зрошення навіть невеликими нормами (200 –

250 м

/га). Такі поливи різко поліпшують умови росту трав. Багато-

річні трави дуже добре реагують на вологу. Кожний міліметр вологи

(10 т води на 1 га) за своєчасного поливу забезпечує приріст урожаю

в Лісостепу 2 – 3, у Степу — 1,5 – 2 ц/га зеленої маси.

Вологозарядковий полив проводять із розрахунку 700 – 800 до

1000 м

/га води. У Лісостепу і більшості центральних і північних

степових районів ці поливи є швидше винятком, ніж правилом. Ос-

новне значення мають вегетаційні поливи. У Лісостепу рекоменду-

ється поливати трави 3 – 4, у Степу 4 – 6 разів. У лісостепових ра-

йонах навіть дворазовий, але своєчасний полив нормою 250 –

300 м

/га має велике значення для формування високих урожаїв

зеленої маси — 550 – 600 ц/га, дає змогу підтримати темп наростан-

ня зеленої маси і цим самим сприяє рівномірній вегетації рослин,

оптимізує фізіологічні процеси в рослинах. Звідси велике значення

освіжних поливів. Іноді важливо лише підвищити відносну воло-

гість повітря над травостоєм, запобігти плазмолізу рослинних клі-

тин, і це вже матиме сприятливий вплив на врожай.

Щоб мати високі врожаї трав (насамперед люцерни і її сумішей із

злаковими), під кожний укіс додатково до опадів у Лісостепу слід за-

стосовувати поливи нормою 250 – 300 м

/га, у Степу — 400 – 600 м

/га.

Можна поливати і більше, проте лише в прибережних районах вели-

ких річок. На малих річках, ставках і водоймищах це маловірогідно,

оскільки дебіт поливної вологи незначний. Щоб запобігти засоленню,

слід поливати трави частіше, однак меншими нормами, зволожуючи

ґрунт на глибину 40 – 50 і не більше ніж 60 – 70 см.

Період використання трав. Трави у кормових сівозмінах ви-

користовують 2 – 3, 3 – 4, а в окремих випадках 5 – 7 років — доти,

поки мають високі врожаї. За доброго догляду за люцерною можна

подовжити продуктивне використання її до 7 років, про що свідчить

досвід господарства «Маньківський» Маньківського району Черка-

ської області. Тут період вирощування її на сірих лісових суглинко-

вих ґрунтах становив 5 – 7 років. Для подовження періоду викорис-

тання і збільшення врожайності застосовували, як уже зазначалося,

підсівання люцерни вівсом і розпушування. При цьому збільшуєть-

ся густота травостою, підвищується врожайність зеленої маси і сіна.

Частина 3

292

Кількість скошувань. Конюшина лучна і еспарцет піщаний

(рослини ярого типу) у середньому дають 2 укоси і на третій — не-

велику отаву, яку можна використовувати на укіс і для випасання.

Люцерну синьогібридну (посівну) можна скошувати 3 – 4 до 5 разів.

Три, рідше чотири укоси мають у Лісостепу, 4 — в центральному

Степу на поливі. Проте це може призвести до зниження продуктив-

ності посівів і навіть до випадання рослин уже на 2 – 3-й рік вико-

ристання. Інститут кормів УААН (А.О. Бабич, Г.П. Квітко) для збі-

льшення продуктивності і тривалості використання посівів люцер-

ни рекомендує щороку раз за вегетацію збирати її на початку пов-

ного цвітіння. Це важливо для накопичення і збереження достат-

нього вмісту пластичних речовин у кореневій шийці рослин, сприяє

подальшому відростанню їх, збільшує кількість сплячих бруньок на

кореневій шийці, що є запорукою наступного дружного пагоноутво-

рення, збереження продуктивності і довголіття травостою. Для зби-

рання у цій фазі бажано залишати другий або третій укіс. Велике

значення має також строк останнього скошування. Скошувати, як

уже зазначалося, треба у жовтні (на початку, в середині або напри-

кінці місяця залежно від зони).

Зловживання осінніми скошуваннями, пізнім випасанням на по-

сівах бобових і злакових трав не дає їм змоги підготуватися до пере-

зимівлі, різко знижує зимостійкість і подальшу продуктивність тра-

востою, зменшує тривалість його використання.

Нерідко практикують осіннє випасання тварин уже в рік висі-

вання трав. Якщо на легких супіщаних ґрунтах це ще припустимо

за щадного розрідженого випасання, то на суглинкових ґрунтах мож-

на проводити тільки підкошування. Не можна збирати бобові трави,

особливо люцерну, косарками роторного типу (аналоги відомого

КИР-1,5). Вони розщеплюють стебла, внаслідок чого з бруньок, роз-

міщених на нижній частині стебла, не утворюються пагони. Стерня

при цьому пересихає, відростання трав затримується, зменшується

кількість укосів, значно знижується загальна продуктивність траво-

стою. За даними спостережень автора, врожайність люцерни знижу-

ється при цьому на 17 – 22 %, у посушливі роки — на 24 – 27 %, ес-

парцету — на 14 – 18, конюшини — на 12 – 14 %.

6.1.3. Травосуміші

У кормових сівозмінах багаторічні трави вирощують як в одно-

видових посівах (переважно бобові), так і в бобово-злакових сумі-

шах. При використанні багаторічних трав у системі літньої годівлі

перевагу слід віддавати травосумішам. Такі корми збалансовані за

цукропротеїновим співвідношенням, містять більше вітамінів, мік-

роелементів, сухої речовини. Це важливо при годівлі дійних корів,

Польове кормовиробництво

293

для яких умовою високої продуктивності є достатній вміст сухої ре-

човини і перетравної енергії кормів. Використання травосумішей

збільшує врожай сіна і подовжує період продуктивного використан-

ня багаторічних трав.

У кормових сівозмінах і на схилах вирощують здебільшого прості

бобово-злакові суміші верхових трав. Вони придатні і для укісно-

пасовищного використання трав, яке нерідко практикують у кормо-

вих і ґрунтозахисних сівозмінах. При цьому, навіть у разі деякого

зниження загального збору зеленої маси порівняно з укісним вико-

ристанням, продуктивність тварин значно підвищується, оскільки

збільшується віддача корму, що відшкодовує можливий певний не-

добір корму. В такому разі слід здійснювати як агрономічний, так і

зоотехнічний облік, порівнювати ефективність укісного й укісно-

пасовищного використання травосумішей. Орієнтовні норми висіву

компонентів у польових травосумішах наведені в табл. 62.

Таблиця 62. Орієнтовні норми висіву насіння багаторічних трав

у сумішах, кг/га

Суміш

трикомпонентна з

кількістю бобових

компонентів

Культура

двоком-

понент-

на

1 2

Буркун білий 8–10 6–8

Конюшина лучна 8–10 6–8

Люцерна синьогібридна

у Степу й Лісостепу 8–10 8–10

при зрошенні і достатньому зволоженні

на Поліссі 8–10 8–10 5–6

Еспарцет піщаний 50–60 60–70 30–40

Грястиця збірна, житняк 6–8 4–6 6–8

Костриця лучна, райграс високий 6–8 4–6 6–8

Стоколос безостий 6–8 4–6 8–10

Тимофіївка лучна 4–6 3–4 4–6

6.1.4. Економічна ефективність і технологічна схема

вирощування багаторічних трав

Узагальнення джерел літератури і практики вирощування багаторі-

чних трав показує, що це економічно дуже вигідна ланка кормового

конвеєра. Собівартість 1 ц корм. од. при врожайності 350 – 400 ц/га, а в

умовах зрошення 550 – 600 ц/га зеленої маси у 2 – 3 рази дешевше від

виробництва зернофуражу. Звідси високий рівень рентабельності ви-

рощування багаторічних трав — 180 – 220, 300 – 380 %.

Технологію вирощування багаторічних трав узагальнено подано

в табл. 63.

Частина 3

294

Таблиця 63. Технологічна схема вирощування багаторічних трав

(узагальнений варіант; проведено попередні роботи — добір видів і сортів,

розміщення у сівозмінах, програмування врожаю, зяблевий обробіток ґрунту,

внесення органічних добрив під зяблеву оранку, щілювання зябу)

Технологічний

прийом

Склад

агрегату

Строки

проведення

Агротехнічні

вимоги

Примітка

Підготовка

насіння до

сівби, скари-

фікація на-

сіння бобових

Скарифікато-

ри, конюши-

нотертки та

ін.

Перед сівбою

за 2–3 тижні

При вмісті

твердого на-

сіння не менш

як 15 %

У разі потреби

повітряно-

теплове обі-

грівання

Обробка (бо-

бових) моліб-

деном

Мобітокс су-

пер, ПС-10 та

ін.

Те саме 300 г д.р. на

1 ц насіння

Обробка ніт-

рагіном

Вручну Перед сівбою Суворе дотри-

мання штамів

за культурами

і сортами

Приготування

сумішей на-

сіння

Вручну Перед сівбою Відповідно до

рекомендацій

Весняне боро-

нування зябу

Зчіпка

БЗТС-1,0,

Т-70, ДТ-75 та

ін.

Настання біо-

логічної спіло-

сті ґрунту

Добре вирів-

нювання ґрун-

ту

Як під коре-

неплоди

Культивація з

боронуванням

(для боротьби

з бур’янами) і

передпосівна

КШП-8 та ін. Передпосівна

на глибину

3 – 4 см

В агрегаті з

гусеничним

трактором

Сівба трав МТЗ та ін. +

СЗТ-36А та ін.

Відповідно до

біології куль-

тури

Слідом за пе-

редпосівним

обробітком

ґрунту

Одночасно з

покривною

культурою

Збирання по-

кривної куль-

тури

Зернові ком-

байни, самохі-

дні косарки-

подрібнювачі

та ін.

Фаза повної

або укісної

стиглості

Стислі строки

з одночасним

звільненням

поля від соло-

ми

Суміші на

корм раніше

від звичайних

строків зби-

рання

Осіннє підко-

шування

Самохідні

косарки

За 25 – 30 днів

до припинен-

ня вегетації

Висота зрізу-

вання 8 –

10 см

Осіннє вне-

сення добрив

РУМ-8 та ін. Слідом за під-

кошуванням

Рівномірно

фосфорно-

калійні доб-

рива Р

Удобрення в

перший рік

користування

РУМ-8 та ін. По таломерз-

лому ґрунту і

під кожний

укіс

Норма удоб-

рення залеж-

но від виду

травостою і

запланованого

врожаю

РК — навесні

повністю і

N — дрібно

під укіс

Польове кормовиробництво

295

Продовження табл. 63

Технологічний

прийом

Склад

агрегату

Строки

проведення

Агротехнічні

вимоги

Примітка

Боронування БЗСС-1,0 або

БЗСТ-1

Навесні і піс-

ля скошувань

Упоперек або

по діагоналі

посіву

В агрегаті з

гусеничним

трактором

Збирання

трав

Самохідні

косарки, ко-

сарки-плю-

щилки

Бутонізація –

цвітіння бобо-

вих, колосіння

злакових

Висота скошу-

вання 6 – 10 см

Догляд за травами 2 – 3-го і наступних років використання

Боронування БЗСС-1,0,

БЗСТ-1, БИГ-3

та ін.

Навесні і піс-

ля скошувань

БЗСС на ко-

нюшині і ляд-

венці, БЗТС —

на люцерні

БИГ-3 і ана-

логи навесні

Дискування БДТ-10 та ін. Навесні до

початку відро-

стання

Упоперек або

по діагоналі

посіву

При змен-

шенні густо-

ти стебло-

стою

Обробіток КРН-4,2 та ін.

з лапами-до-

лотами, боро-

нами

Переважно

восени

Люцерна і

еспарцет —

глибина 12 –

14 до 18 – 22 см

з боронуван-

ням

Навесні у під-

зонах достат-

нього зволо-

ження в Лісо-

степу, на По-

ліссі

Щілювання

посіву

Щілювач

ЩП-000,

АЩ-2-140 та

ін.

Восени при

промерзанні

ґрунту

Відстань між

проходами

1,2 – 2 м

Чим крутіший

схил, тим ме-

нша відстань

між прохода-

ми

6.2. Однорічні трави

6.2.1. Значення і частка однорічних трав

у кормовиробництві

До однорічних трав, як і до багаторічних, належать трав’яні рос-

лини здебільшого двох родин — бобових і злакових. У різних ґрун-

тово-кліматичних зонах однорічні трави — важливе джерело висо-

коякісних кормів і кормового протеїну. Значення їх у міру погір-

шення умов зволоження збільшується. У північних і західних райо-

нах Лісостепу, на Поліссі в системі кормовиробництва вони відігра-

ють допоміжну роль, у центральному Лісостепу — займають 20 –

30 %, у південній частині Лісостепу і в Степу — 40 – 50 % кормової

площі.

Частина 3

296

Суданська трава, пажитниця однорічна, соргосуданкові гібри-

ди, могар, пайза, озима і яра вика, серадела, буркун однорічний, а

також зернофуражні культури — жито, пшениця, овес, горох, чина

та ін., які використовуються з цією метою, — надійне джерело зе-

лених кормів, сіна, сінажу, трав’яного борошна. Їх також широко

використовують як покривні культури при висіванні багаторічних

трав і в зайнятих парах. У зайнятих парах трави вигідніше вико-

ристовувати для заготівлі силосу, сіна, сінажу і менше — на зеле-

ний корм. У кормовій сівозміні однорічні трави вирощують насам-

перед для одержання свіжого зеленого корму, а також кормів штуч-

ного сушіння.

Серед однорічних трав є види, що мають відмінну і добру отав-

ність. Це однорічні конюшини (шабдар, олександрійська підземна),

райграс однорічний, суданська трава, пайза. Погано або зовсім не

відростають вика яра, паннонська, чина, горох, жито, пшениця,

овес. Злакові і бобові однорічні трави з невилягаючим стеблом (су-

данська трава, пайза, буркун та ін.) у поєднанні з рослинами, що

мають полегле або витке стебло (вика озима і яра та ін.), утворюють

укісні й пасовищні травостої.

Більшість однорічних трав і зернофуражних культур, які виро-

щують на зелену масу, мають добре виражену кущистість (озиме

жито, суданська трава, пажитниця та ін.) або здатність до інтенсив-

ного утворення пагонів і гілкування (однорічні конюшини, вика яра

і озима, горох, серадела та ін.).

Важливою господарською особливістю більшості однорічних зла-

кових і бобових культур є високий коефіцієнт розмноження, що дає

змогу організувати ефективне насінництво їх.

Кореневі і післяжнивні рештки однорічних трав містять значну

кількість азоту (бобових — 1,5– 2,5 %, злакових — 1 – 1,5 % у сухій

речовині). Як і багаторічні, однорічні бобові трави і зернобобові

культури, які використовують для цього, збагачують ґрунт на азот

завдяки фіксації його з атмосфери, особливо буркун, вика озима і

яра, соя на корм, серадела. Вони також збагачують орний і підор-

ний шари ґрунту на фосфор, кальцій, калій завдяки засвоєнню їх із

глибших ґрунтових шарів і сприяють наступній мінералізації коре-

невих і стерньових решток.

Основні однорічні кормові трави об’єднують у такі групи: озимі і

зимуючі, ранні і пізні ярі. Використовують однорічні трави і як

проміжні культури: пізні післяукісні, післяжнивні, підсівні, озимі.

Однорічні трави і зернофуражні культури вирощують як на зелену

масу, так і для випасання. Однорічні трави у поєднанні з багаторіч-

ними, а також із іншими кормовими культурами дає змогу одержу-

вати корми протягом 200 – 220 днів.

Польове кормовиробництво

297

6.2.2. Бобові однорічні трави

У цю групу об’єднано як бобові однорічні трави, так і зернобобові

культури, що використовуються на корм. Для зручності власне тра-

ви і зернобобові називатимемо бобовими однорічними травами. Ос-

новне значення мають озима і яра вика, буркун однорічний, кормо-

вий (укісний) горох, люпин, боби, соя кормова, серадела, які виро-

щують у чистих і змішаних посівах. Недостатньо ще використову-

ються однорічні конюшини — персидська, олександрійська, інкар-

натна, підземна, а також серадела (на піщаних і супіщаних ґрун-

тах). Для овець, як показує досвід Австралії, цінною пасовищною

культурою може бути конюшина підземна практично на всій тери-

торії України.

Бобові однорічні трави аналогічно багаторічним збагачують

ґрунт на біологічний азот, що дає можливість зменшити застосуван-

ня мінеральних добрив, поліпшити родючість ґрунту і санітарний

його стан.

Загальна характеристика. У процесі вирощування бобових

однорічних трав важливо враховувати їхні морфологічні, біологічні

й екологічні особливості. У поняття «морфологічні особливості» од-

норічних бобових трав входять будова кореневої системи, форма

стебла, тип листя, суцвіття, квіток, плодів, насіння.

Коренева система однорічних бобових трав стрижнева і проникає

у ґрунт на глибину 1,2 – 1,4, у деяких видів (буркун, шабдар, вика

мохната і паннонська та ін.) — до 2 – 3 м. Форма стебла — прямо-

стояча, витка, сланка, повзуча, дещо піднята. Листя — трійчасте,

парно- і непарноперисте, пальчасте. Суцвіття — головка, волоть,

одиничні квітки. Плоди — одногнізді, одно- і багатонасінні боби.

Забарвлення їх найрізноманітніше, проте найчастіше трапляються

зелені, коричневі, сірі з різними відтінками. Насіння різної фор-

ми — овальне, кулясте та ін.

До біологічних особливостей однорічних бобових трав належать

винесення сім’ядоль на поверхню ґрунту (виносяться у всіх бобових

з трійчастим і пальчастим і не виносяться — з перистим листям);

отавність; вимоги до умов освітлення і тривалості світлового дня

(рослини довгого і короткого дня), тепла (теплолюбні і холодостійкі),

температурного режиму на початку вегетації і під час відростання

(озимі, зимуючі, ярі), тривалість періодів (сходи — цвітіння, цвітін-

ня — дозрівання), хімічний склад, продуктивність.

Екологічні особливості бобових однорічних трав визначаються

їхнім відношенням і пристосованістю до умов навколишнього сере-

довища — зволоження ґрунту і повітря, температурного режиму,

освітлення, родючості, реакції ґрунтового розчину і фізичних влас-

тивостей ґрунту. До екологічних особливостей можна віднести також

стійкість під час перезимівлі, до затоплення, випирання і випріван-

Частина 3

298

ня та ін. Врахування екологічних особливостей видів і сортів — ос-

новна умова реалізації потенціалу їх продуктивності і підвищення

якості корму.

До господарських особливостей бобових відносять кормову цін-

ність, поживність, спосіб використання (на сіно, сінаж, силос, зеле-

ний корм та ін.), технологічність збирання, транспортабельність

тощо.

Урожайність бобових однорічних трав навіть при задовільному

зволоженні може бути досить високою. Наприклад, у Лісостепу вика

яра і озима, буркун білий дають 250 – 300 ц/га високобілкової зеле-

ної маси. Після заорювання стерньових решток вони разом із коре-

нями залишають від 35 – 40 до 50 – 70 ц/га багатої на азот органіч-

ної маси. По 250 – 300, а за достатку вологи 300 – 450 ц/га зеленої

маси мають на посівах кормового гороху, пелюшки, бобів, шабдару,

конюшини олександрійської; по 250 – 300 ц/га — сої, люпину білого;

по 180 – 200 ц/га вики паннонської, серадели.

Для згодовування у зеленому конвеєрі однорічні бобові трави

краще висівати у суміші із злаковими — кукурудзою, житом, кормо-

вою пшеницею, тритикале, вівсом, а також із соняшником.

Перетравність основних поживних речовин бобових однорічних

трав становить 75 – 80 %. Наявність їх у суміші сприяє кращому за-

своєнню кормів із підвищеним вмістом клітковини. Азот бобових

частково засвоюється одноклітинними — грибами та інфузоріями у

рубці жуйних, завдяки чому ці мікроорганізми інтенсивно викорис-

товують клітковину, роблячи її більш доступною для тваринного

організму.

Аналогічне спостерігається і в ґрунті. Заорані стерня і подрібнені

стебла соняшнику, кукурудзи, сорго та інших культур добре міне-

ралізуються на фоні азоту бобових, який використовується целюло-

зоруйнівними бактеріями. Для цього також слід використовувати

мінеральний азот, вносити під оранку гноївку або рідкий гній.

Поживність. Однорічні бобові трави, залежно від виду згодову-

ють у різних фазах — бутонізації, цвітіння, молочної або молочно-

воскової стиглості бобів. Це зумовлено особливостями накопичення

у них поживних речовин, вмістом клітковини. Так, горох кормовий,

чина, люпин добре перетравлюються і поїдаються тваринами в мо-

лочній і молочно-восковій фазах стиглості, буркун — на початку

цвітіння, вика яра й озима — в період повного цвітіння — утворен-

ня бобів, однорічні конюшини — у фазах бутонізація — початок цві-

тіння. Вміст клітковини при цих строках збирання невисокий. На

одну кормову одиницю припадає від 140 – 160 (чина, боби, горох,

серадела, буркун однорічний) до 180 – 200 г перетравного протеїну

(вика яра й озима, конюшини однорічні). Суха речовина цих трав

містить 0,7 – 0,8 % кальцію, 0,6 – 0,7 фосфору, від 190 – 200 до

Польове кормовиробництво

299

300 мг/кг свіжої маси каротину. Вміст перетравної енергії в 1 кг зе-

леної маси укісної стиглості і сухій речовині у них приблизно такий

самий, як і в бобових багаторічних і злакових культурах — 2,6 – 3 до

4 у сирій і 9 – 12 до 14 МДж обмінної енергії (ОЕ) в сухій масі.

Коротка морфологічна, біологічна і господарська харак-

теристики основних видів. Вика яра (Viсia Sativa Broth.). Стебла

тонкі, полеглі, від 60 – 80 до 140 – 180 см завдовжки, частіше не-

опушені, кутасті. Коренева система добре розвинена, глибина заля-

гання — до 150 – 170 см. Листя складне, парноперисте з вусиком, у

листі 5 – 8, 4 – 9 пар листочків, довгасті, лінійні, зрізана верхівка з

жилкою, що виступає. Квітки у пазухах листя, найчастіше по 2 квіт-

ки, сидячі, великі, лілові, пурпурні. Боби лінійні, 4 – 7 см завдовж-

ки, насіння у бобі 7 – 12 шт. Насінини слабкоокруглі, сплющені, жов-

то-коричневі, рідше чорні, рубчик світлий, вузький, маса 1000 насі-

нин 45 – 60 г. Рослина самозапильна, вегетаційний період для зби-

рання зеленої маси 50 – 55 днів, насіння — 80 – 90. Еутроф, добре

росте лише на окультурених ґрунтах із реакцією, близькою до нейт-

ральної. Вологолюбна, проте порівняно посухостійка. Отавність і

ураженість шкідниками і хворобами слабкі. Врожайність від 250 –

300 до 350 ц/га зеленої маси; від 45 – 50 до 70 ц/га корм. од., 900 –

1200 кг/га сирого протеїну. Використовується на сіно, зелений корм,

сінаж, корми штучного сушіння здебільшого у суміші з вівсом.

Вика озима (мохната) (V. Villosa Broth.). Стебло тонке, полегле,

дуже опушене, від 100 – 140 до 200 см завдовжки. Коріння стрижне-

ве, добре розгалужене, глибина проникання в ґрунт — до 170 см.

Сім’ядолі не виносяться на поверхню. Листя щільне, пірчасте, з вуси-

ками, 8 – 10 пар ланцетоподібних листочків. Суцвіття — багатоквіт-

кова волоть на довгій квітконіжці, квіток — до 30 розміром 1,2 – 2 см.

Боби довгасто-ланцетоподібні, сплющені, 2 – 3 см завдовжки, насіння

у бобі 2 – 4. Перехреснозапильна, вологолюбна, більш посухостійка,

ніж яра. Однорічна озима і зимуюча рослина. Цвіте здебільшого за

осіннього висівання. Довго цвіте наприкінці весни — на початку літа.

До скошування (у суміші з житом і пшеницею) минає 60 – 65 днів від

початку весняного відростання. Може давати 1 – 2 отави. Добрий

азотфіксатор. Уражується акацієвою вогнівкою і аскохітозом. Уро-

жайність 250 – 400 ц/га, 50 – 80 ц/га корм. од., 800 – 1200 кг/га пере-

травного протеїну. Перетравної енергії в 1 кг зеленої маси 3,8 –

4,2 МДж. Можна вирощувати і в сумішах з кукурудзою і суданкою

(окремими смугами 0,5 – 1,0 м). Використовується аналогічно ярій

виці. У західних областях України здебільшого, подібно до мохнатої,

вирощують і вику паннонську (V. Раnnоnіса). За біологією і поживніс-

тю мало відрізняється від мохнатої. Стебла коротші, квітки білі.

Серадела (птахоніжка) (Ornithopus sativus Broth.). Стебла дуже

розгалужені, полеглі, 60 – 70 см завдовжки. Коріння стрижневе,