Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології

Подождите немного. Документ загружается.

Щ розділ 2. Прикладні аспекти екології 223

10% — на рахунок республіканського позабюджетного фонду

охорони навколишнього природного середовища Міністерства

^ охорони навколишнього середовища України.

Критерієм для розрахунку платежів за забруднення є

збитки від нього. Ці збитки проявляються одночасно в мораль-

ному, соціальному, естетичному та екологічному аспектах. Але

здебільшого оцінюються економічні збитки, які завжди є

тільки частиною, хоч і дуже вагомою, загальних збитків. Оцінка

моральних і соціальних збитків становить певні труднощі

через відсутність відповідних методик.

Головними критеріями визначення економічних збитків є

негативні зміни середовища в результаті антропогенної діяль-

ності.

Отже, економічні збитки — це грошова оцінка негативних

змін у навколишньому середовищі в результаті його забруд-

нення, в якості і кількості природних ресурсів, а також

наслідків таких змін.

Визначимо структуру показників, які дають змогу оцінити

економічні збитки від забруднення навколишнього середо-

вища і можуть бути оцінені у вартісній формі:

Фактичні збитки — це втрати або негативні зміни, які вини-

кають від забруднення навколишнього природного середо-

вища.

Можливі збитки, які спостерігатимуться в перспективі

через можливе забруднення навколишнього середовища, тобто

мають умовно-теоретичний характер.

Відвернені збитки — це зниження можливих (потенційних)

збитків у результаті проектування або проведення заходів із

захисту довкілля, що становлять різницю між фактичними і

можливими збитками.

Ліквідовані збитки — це та частина збитків, на яку їх було

зменшено завдяки здійсненню природоохоронних заходів.

Потенційні збитки — це збитки, що можуть бути завдані

суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навко-

лишнього природного середовища.

Витрати на відвернення забруднення здійснюються без-

посередньо на підприємстві чи в іншому джерелі забруд-

нення з метою зменшення шкідливих викидів. Це може бути

224-

Основи екології

будівництво очисних споруд, впровадження екологічно чис-

тих технологій, попередня обробка палива (наприклад, вида-

лення сірки) тощо. Ці витрати зменшують економічні

збитки.

Витрати на компенсацію збитків разом із власне збитками і

становлять економічні збитки. Ці дві форми збитків виступа-

ють одна щодо одної як своєрідна альтернатива.

Економічні збитки — величина комплексна. Найчастіше їх

виражають сумою основних локальних збитків:

- від погіршення здоров'я населення;

- комунальному господарству;

- сільському та лісовому господарству;

- промисловості;

- водним ресурсам тощо (табл. 2.3.5).

Таблиця 2.3.5

Економічні і соціальні збитки від забруднення довкілля

(додаткові витрати)

Об'єкти

впливу

Населення

Атмосфера,

гідросфера,

ґрунти

Атмосфера,

гідросфера,

ґрунти

Атмосфера,

гідросфера,

ґрунти

Атмосфера,

гідросфера,

ґрунти

Виник-

нення

збитків

Здоров'ю

людей

Кому-

нальному

господар-

ству

Сільсько-

му госпо-

дарству

Лісовим

ресурсам

В одним

ресурсам

Елементи додаткових витрат

Медичне обслуговування, оплата лікарняних

відпусток, пенсій; компенсація невиходів на

роботу, страхування життя людей, транспорт-

ні витрати, витрати від зниження продуктив-

ності праці

Ремонт і утримання будівель, прибирання

територій, зношення робочого одягу, утриман-

ня зелених насаджень, спрацьованість тран-

спорту, ремонт і утримання металоконструк-

цій, витрати на очищення стічних вод

Втрати врожаю (потенційно можливого), тран-

спортні витрати з доставки врожаю, знижен-

ня продуктивності тваринництва

Втрати продуктивності лісу (деревина, гриби,

ягоди і таке ін.), зникнення тваринного світу

та рослинності, гасіння пожеж

Втрати вилову риби (потенційно можливі),

забезпечення населення водою

Розділ 2. Прикладні аспекти екології 225

Сутність збитків від погіршення здоров'я населення поля-

гає в недостатньому виробництві національного прибутку через

втрати робочого часу, додаткові витрати на медичне обслугову-

вання, на виплату за листом непрацездатності і пенсій тощо.

Збитки в комунальному господарстві можна розглядати як

додаткові витрати на прибирання пилу, часте фарбування

дерев'яних і металевих конструкцій, витрат на миючі засоби

тощо. Збитки в сільському господарстві зумовлюються

зниженням цінності посівних площ на забруднених ділянках,

причому це, по-перше, зниження врожайності сільськогоспо-

дарських культур, а по-друге — забруднення сільськогоспо-

дарської продукції. У забруднених районах зростає захворю-

ваність великої рогатої худоби. Знижується продуктивність

худоби: наприклад, у Донецькому регіоні надої молока на 13-

14% нижчі, ніж в умовно чистих господарствах.

Забруднення суттєво позначається на лісовому господар-

стві: відомо, що забрудненням пошкоджено в Німеччині 35%

лісових масивів, в Австрії — 30%. Економічні втрати від забруд-

нення повітря в США оцінюються на рівні 2-3% національного

продукту. Збитки, що завдає атмосферне забруднення вироб-

ничим фондам, містять у собі збитки на поточні капітальні

ремонти основних виробничих фондів, збитки від передчасної

утилізації обладнання, збитки від простоїв обладнання в

ремонті тощо.

Дослідження, проведені у США, показали, що в структурі

економічних збитків від забруднення повітря перше місце

займає здоров'я населення (37,9%), друге — комунальне й побу-

тове господарство (31,7%), третє — транспорт і промисловість

(29,8%); сільське господарство на останньому місці (0,6%).

Розрахунок збитків від забруднення довкілля. Економічні

збитки від забруднення атмосфери нині розраховуються

емпіричним методом. Якщо вихідними даними забруднення

атмосфери є концентрація шкідливих речовин, то обсяг еконо-

мічних збитків визначають за формулою 1:

(1)

226 Основи екологи

де: 3/

— питомі збитки, завдані здоров'ю населення, грн на

одну особу;

R — кількість населення в зоні впливу підприємства;

— питомі збитки комунальному господарству, грн;

З" — питомі збитки сільському і лісовому господарству,

грн;

S — площа сільськогосподарських і лісових угідь, га;

Ф — вартість основних промислово-виробничих фондів,

млн грн;

— питомі збитки промисловості, грн на 1 млн грн

фондів.

Економічні збитки від забруднення води визначаються за

формулою (2):

= I>3

-M

(2)

де: І — коефіцієнт, який враховує розташування джерела

викиду та водозабезпеченість регіону;

3|— питомі збитки від викиду 1 т забруднювальної речо-

вини у воду;

— маса викиду у воду, т/рік.

Обсяг економічних збитків від забруднення земельних

ресурсів визначається формулою (3):

= 2>3

P-M

-a-y, (3)

;=і

де: д — коефіцієнт, що враховує родючість земельних ресурсів;

3<р — питомі збитки від викиду 1 т забруднювачів на ґрунти;

— маса викиду на ґрунти;

a — коефіцієнт, що враховує зону розміщення відходів;

у — коефіцієнт, що враховує характер місця розміщення

відходів.

Ця формула використовується для підрахунків економіч-

них збитків за використання землі під побутові, органічні від-

ходи; якщо ж відходи пов'язані з небезпечними речовинами,

Міністерство охорони навколишнього природного середовища

України використовує методику визначення економічних збит-

ків з урахуванням якості ґрунтів, токсичності речовини та гли-

бини її просочування в ґрунт.

розділ 2. Прикладні аспекти екології 227

2.3.6. Платежі за забруднення навколишнього

середовища

Платежі за викиди та скиди забруднювачів і розміщення

відходів у навколишньому природному середовищі стягуються

з підприємств незалежно від форм власності й відомчої прина-

лежності. Стягнення платежів не звільняє підприємства від

відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохо-

ронного законодавства. Розрізняють такі категорії платежів за

забруднення навколишнього середовища:

- платежі за нормативно-допустиме забруднення, тобто за

викиди або скиди в межах норм лімітів (ГДК, ГДС);

- платежі за нормативні постійні та разові викиди або

скиди;

- штрафні санкції.

Визначення розмірів платежів за викиди в атмосферу

забруднювачів. Розмір платежу за викиди в атмосферу забруд-

нювачів стаціонарними джерелами забруднення (П

ас

) визнача-

ється за формулою:

-М

л1 +

-Н

бі

-М

пі

)-К

-К

шд

, (і)

і=\

де: Н

бі

— базовий норматив плати за викиди в атмосферу 1 т

забруднювача в межах ліміту, грн/т;

лі

— маса річного викиду забруднювача в межах ліміту, т;

— коефіцієнт кратності плати за позалімітний викид в

атмосферу забруднювачів;

пі

— маса понадлімітного викиду в атмосферу забрудню-

вача за рік, т;

— коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-еко-

логічні особливості;

інд

— коефіцієнт індексації.

залежить від чисельності жителів населеного пункту та

його народногосподарського значення (табличні дані).

Базові нормативи плати за викиди в атмосферу забрудню-

вачів стаціонарними джерелами забруднення встановлюються

на підставі їх ГДК та оцінки економічного збитку від шкід-

ливої дії викидів і затверджуються Міністерством охорони

навколишнього природного середовища за погодженням з

228 Основи екології

Міністерством економіки України та Міністерством фінансів

України.

Якщо забруднювач не має затвердженої середньодобової

ГДК, базові нормативи плати визначаються залежно від її

класу небезпечності (табличні дані).

Значення показника М

лі

береться рівним обсягу викиду

за рік забруднювача в межах ліміту, а показника М

пі

— обся-

гу понадлімітного викиду за рік (фактичний викид мінус

ліміт).

Розмір платежів за викиди в атмосферу забруднювачів

пересувними джерелами забруднення (П

за

) визначається за

формулою (встановлюється на підставі базових нормативів

плати за викиди та кількості використаного палива):

за=Х

бі"

т'

інд> (2)

і=1

де: Н

бі

— базовий норматив плати за викиди в атмосферу

забруднювачів, що утворилися в результаті спалювання 1 т

пального, грн/т (табличні дані);

МІ — обсяг використання пального і-го виду за рік, т;

— коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-еко-

логічні особливості;

інд

— коефіцієнт індексації.

Визначення розмірів платежів за скиди забруднювачів у

поверхневі води, територіальні і внутрішні морські води та під-

земні горизонти. Розміри платежів за скиди забруднювачів у

поверхневі води, територіальні і внутрішні морські води та під-

земні горизонти (П

) визначаються за формулою:

= І(Н

бі

-М

лі +

.Н

бГ

пі

)К

-К

шд)

(3)

де: Н

і — базовий норматив плати за скидання 1 т забрудню-

вача в межах ліміту, грн/т;

лі

— маса скиду за рік забруднювача в межах ліміту, т;

— коефіцієнт кратності плати за позалімітні скиди

забруднювачів;

пі

— маса понадлімітного викиду в атмосферу забрудню-

вача за рік, т;

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

— регіональний (басейновий) коефіцієнт, що враховує

територіальні соціально-екологічні особливості, а також;

еколого-економічні умови функціонування водного госпо-

дарства;

КІНД

—

коефіцієнт індексації.

Базові нормативи плати за скиди забруднювачів у поверх-

неві води, територіальні і внутрішні морські води та підземні

горизонти (Н

бі

) встановлюються на підставі їх ГДК відносно

агресивності та оцінки економічного збитку від шкідливої дії

скидів і затверджується Міністерством охорони навколиш-

нього природного середовища за погодженням з Міністерством

економіки України та Міністерством фінансів України

(табличні дані).

Значення показника М

лі

береться рівним обсягу скиду за

рік забруднювача в межах ліміту, а показника М

пі

— обсягу

понадлімітного викиду за рік (фактичний викид мінус ліміт).

Регіональний (басейновий) коефіцієнт, що враховує терито-

ріальні соціально-екологічні особливості, а також; еколого-

економічні умови функціонування водного господарства, є

табличними даними.

Визначення розмірів платеже за розміщення відходів у

навколишньому природному середовищі. Розмір платежу за

розміщення відходів у навколишньому природному середо-

вищі (П

рв

) визначається за формулою:

рв

=І(н

бГ

лі+

.н

бі

.м

п1

)к

-к

інд

(4)

І=І

де: Н

бі

— базовий норматив плати за розміщення 1 т відходів у

межах ліміту (згідно з дозволами на розміщення), грн/т;

лі

— маса відходів за рік у межах ліміту (згідно з дозво-

лами на розміщення), т;

— коефіцієнт кратності плати за позалімітне розмі-

щення відходів у навколишньому природному середовищі;

пі

— маса понадлімітного розміщення відходів за рік, т;

— коефіцієнт, що враховує розташування місця розмі-

щення відходів;

Ко — коефіцієнт, що враховує характер обладнання місця

розміщення відходів;

інд

— коефіцієнт індексації.

23О Основи екології

Базові нормативи плати за розміщення 1 т відходів і-виду у

навколишньому природному середовищі (Н

6І

) встановлюється

з урахуванням їхньої небезпечності для навколишнього при-

родного середовища та оцінки економічного збитку від роз-

міщення відходів у довкіллі й затверджується Міністерством

охорони навколишнього природного середовища за погоджен-

ням з Міністерством економіки України та Міністерством

фінансів України (табличні дані).

Значення показника М

лі

береться рівним обсягу розмі-

щення відходів і-виду в навколишньому природному середо-

вищі за рік у межах ліміту (згідно з дозволами на розміщення),

а показника М

пі

— обсягу понадлімітного обсягу розміщення

відходів і-виду в навколишньому природному середовищі за

рік (фактичний викид мінус ліміт).

Коефіцієнт К

, який враховує розташування місця розмі-

щення відходів у навколишньому природному середовищі,

визначається за таблицями.

Коефіцієнт Ко, який враховує характер облаштування

місця розміщення відходів у навколишньому природному

середовищі, також; є табличними даними.

2.3*7* Напрями природоохоронної діяльності

Формування економічних методів управління природоко-

ристуванням в нових економічних умовах буде відбуватися і

відбувається в таких напрямах:

1. Урахування та со- щф Здійснення кількісного та якісного обліку

ціально-економічна природних ресурсів та стану навколиш-

оцінка природно- нього середовища, проведення їх порів-

ресурсного потен- няльної і комплексної соціально-еконо-

цгалу і екологічного мічної оцінки та можливих напрямів

стану територій використання

2. Планування охоро- ^ Розробка інноваційних механізмів реалі-

ни навколишнього зації екологічних програм. Створення

природного середо- ефективного механізму здійснення при-

вища та раціо- родо-ресурсних заходів

пального викорис-

тання природних

ресурсів

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

231

Фінансово-кредит-

ний механізм при-

родокористуван-

ня

Екологічне страху-

вання

Розвиток екологіч-

них банків

Екологічні фонди

Економічне стиму-

лювання

Формування ринку

екологічних робіт

та послуг

Платність приро-

докористування

Удосконалення системи фінансування

екологічних програм щодо заходів з охо-

рони навколишнього природного середо-

вища за рахунок фондів екологічного

страхування, екологічних та інших банків

Впровадження системи пільгових еколо-

гічних інвестиційних проектів

Створення державних фондів екологічно-

го страхування та підтримка незалежних

страхових компаній

Формування державного та регіональних

екологічних банків. Створення спеціаль-

них банків для реалізації великих еколо-

гічних фондів, для здійснення ними ряду

банківських послуг

Удосконалення структури екофондів та їх

взаємодія. Створення ефективного меха-

нізму витрат коштів екофондів. Форму-

вання інноваційних екофондів. Створення

екологічних фондів на підприємствах

Встановлення податкових, кредитних та

інших пільг підприємствам та організаці-

ям, які здійснюють природоохоронні за-

ходи. Впровадження спеціального оподат-

кування екологічно небезпечної продукції

та технологій, впровадження заохочуваль-

них цін і надбавок на екологічно чисту

продукцію (товари, послуги). Здійснення

державної підтримки підприємствам, які

випускають природоохоронне обладнання

а також виконують роботи та послуги еко-

логічного призначення

Створення консалтингових та інжинірин-

гових фірм. Організація роботи з ліцен-

зування діяльності природоохоронного

призначення

Удосконалення видів платежу за корис-

тування природними ресурсами, а також

механізмів платежу за забруднення до-

вкілля, введення нових видів платежів

232 Основи екологи

10. Економічний вплив

на порушників при-

родоохоронного за-

конодавства.

ф Компенсація збитків за забруднення, еко-

логічні авари.

Визначимо деякі напрями природоохоронної діяльності в

Україні.

Фонди охорони навколишнього природного середовища.

Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього при-

родного середовища України утворюються Державний, респуб-

ліканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди

охорони навколишнього природного середовища.

Державний фонд охорони навколишнього природного сере-

довища утворюється за рахунок:

- відрахувань з місцевих фондів охорони навколишнього

природного середовища, розмір яких визначається Вер-

ховною Радою України;

- добровільних внесків підприємств, установ, організацій,

громадян та інших надходжень;

- частини зборів за використання природних ресурсів, роз-

мір яких визначається Верховною Радою України за

поданням Кабінету Міністрів України.

Розподіл коштів, що надходять до Державного фонду охо-

рони навколишнього природного середовища, здійснюється

Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповно-

важеного центрального органу виконавчої влади з питань еко-

логії та природних ресурсів.

Кошти місцевих, республіканського Автономної Респуб-

ліки Крим і Державного фондів охорони навколишнього при-

родного середовища можуть використовуватись лише для

цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберіга-

ючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань,

ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-

заповідного фонду, а також; заходів для зниження впливу

забруднення навколишнього природного середовища на здо-

ров'я населення та стимулювання працівників спеціально

уповноважених державних органів у галузі охорони навко-

лишнього природного середовища і використання природних

ресурсів.