Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

243

параметрами довкілля з метою оцінки наслідків цих змін для

здоров'я та діяльності людей. Основу мережі глобального

моніторингу становлять біосферні станції, які включають як

біосферні заповідники, так і зони антропогенного впливу

людини.

Таблиця 2.4.1

Система наземного моніторингу довкілля

(за І.П. Герасимовим)

Ступені

моніторингу

Біоекологгч-

ний, або

санітарно-

гігієнічний

(вплив стану

довкілля на

здоров'я

людини)

Геосистемный,

або природно-

господарський

(спостережен-

ня за природ-

но-територі-

альними

комплексами)

Біосферний,

або глобальний

(спостережен-

ня за глобаль-

ними параме-

трами

довкілля)

Об'єкти

моніторингу

Приземний шар

повітря

Поверхневі та

ґрунтові води,про-

мислові та побуто-

ві стоки й різні ви-

киди

Радіоактивні

випромінювання

Зникаючі види тва-

рин та рослин

Природні екосис-

теми

Агроекосистеми

Лісові екосистеми

Атмосфера

Гідросфера

Ґрунти, рослинний

та тваринний світ

Показники моніторингу

ГДК токсичних речовин

(хімічне забруднення)

Фізичне забруднення (шуми,

електромагнітне випроміню-

вання та ін.) й біологічне заб-

руднення (мікроорганізми,

алергени та ін.)

Граничний ступінь радіовипро-

мінювання

Популяційний стан видів

їхня структура і порушення

Врожайність сільськогоспо-

дарських культур

Продуктивність насаджень

Радіаційний баланс, тепловий

перегрів, склад та запилення

Забруднення водойм, водні ба-

сейни, колообіг води на конти-

нентах

Глобальні характеристики ста-

ну ґрунтів, рослин та тварин.

Глобальні колообіги та баланс

вуглекислого газу, оксигену

та ін.речовин.

244 Основи екології

Залежно від призначення за спеціальними програмами в

Україні здійснюється кілька видів екологічного моніторингу:

загальний, кризовий та фоновий.

Загальний моніторинг — це оптимальні за кількістю та роз-

міщенням параметри й періодичність спостережень за довкіл-

лям, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану

довкілля підтримувати прийняття відповідних рішень на всіх

рівнях відомчої та загальнодержавної екологічної діяльності.

Кризовий моніторинг — це інтенсивні спостереження за

природними об'єктами, джерелами техногенного впливу, роз-

ташованими в районах екологічної напруженості, у зонах ава-

рій та небезпечних природних явищ із шкідливими екологіч-

ними наслідками, для забезпечення своєчасного реагування на

кризові та надзвичайні екологічні ситуації і прийняття рішень

щодо їх ліквідації, створення нормальних умов для життєді-

яльності населення і господарювання.

Фоновий моніторинг — це багаторічні комплексні дослід-

ження спеціально визначених об'єктів природоохоронних зон

для оцінки та прогнозування зміни стану екосистем, віддалених

від об'єктів промислової і господарської діяльності, або одер-

жання інформації, щоб визначити середньостатистичний (фоно-

вий) рівень забруднення довкілля в антропогенних умовах.

В цілому моніторинг надає фактичні дані, які необхідні для

математичних моделей, що дають змогу робити узагальнення

та порівняння, розробляти прогнози та оперативно використо-

вувати заходи запобігання деградаційним процесам, що накрес-

лились.

Екологічне нормування

Одним із базових механізмів регулювання навколишнього

природного середовища є державне екологічне нормування.

Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою

встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо

охорони навколишнього природного середовища, використання

природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Система екологічних нормативів включає:

- нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі кон-

центрації забруднювачів у навколишньому природному

середовищі, гранично допустимі рівні акустичного,

< Розділ 2. Прикладні аспекти екології 24-5

електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого

фізичного впливу на навколишнє природне середовище,

гранично допустимий вміст шкідливих речовин у про-

дуктах харчування);

- гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє при-

родне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні

допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та

біологічних факторів.

Законодавством України можуть встановлюватися норма-

тиви використання природних ресурсів та інші екологічні нор-

мативи.

Екологічні нормативи повинні встановлюватися з ураху-

ванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепіде-

мічних правил і норм, гігієнічних нормативів.

Нормативи гранично допустимих концентрацій забрудню-

ючих речовин у навколишньому природному середовищі та

рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є

єдиними для всієї території України.

У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих,

рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюва-

тися більш суворі нормативи гранично допустимих концентра-

цій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на

навколишнє природне середовище.

В екологічному нормуванні необхідно відокремити два

напрями: саме нормування та лімітування. При нормуванні

визначаються нормативи гранично допустимих викидів і ски-

дів забруднювачів у навколишнє середовище. Мета лімітування

полягає в затвердженні для підприємств, установ та організа-

цій лімітів використання або добування природних ресурсів,

лімітів викидів і скидів забруднювачів у навколишнє середо-

вище та лімітів на утворення і розміщення відходів. Ці ліміти

визначаються з урахуванням гранично допустимих обсягів і

встановлюються у вигляді дозволів на викиди і скиди.

Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої

влади з питань екології та природних ресурсів та іншими упо-

вноваженими на те державними органами відповідно до зако-

нодавства України.

246 Основи екології

У практиці контролю за забрудненням окремих компонен-

тів біосфери використовуються такі нормативні показники:

ГДК, ГДВ, ГДС та ін. Найпоширенішим серед них є гранично

допустима концентрація (ГДК) — це така кількість шкідли-

вої речовини (в мг на 1 м

повітря, 1 л рідини чи 1 кг твердої

речовини) в навколишньому середовищі, яка при постійному

контакті або впливі за певний проміжок часу практично не

впливає на здоров'я людини і не викликає негативних наслід-

ків у її потомства.

При визначенні ГДК враховують не лише ступінь впливу

забруднювача на здоров'я людини, а й вплив його на тварин,

рослини, мікроорганізми, а також: на природні угруповання

загалом.

Вплив може бути прямий або опосередкований. Під прямим

впливом розуміють нанесення організму людини короткочас-

ної подразнюючої дії, що викликає відчуття запаху, кашель,

головний біль тощо. При накопиченні в організмі шкідливих

речовин вище від визначеної дози можуть виникати патоло-

гічні зміни окремих органів або організму в цілому. Під опосе-

редкованим впливом розуміють такі зміни в навколишньому

середовищі, які не впливають негативно на живі організми, але

погіршують звичайні умови існування: вражаються зелені

насадження, збільшується кількість туманних днів тощо.

Концентрація наявних у повітрі, воді чи ґрунті шкідливих

домішок на певний час на певній території називають фоновою

концентрацією. Контроль за якістю біосфери здійснюється

зіставленням фонової концентрації з гранично допустимою:

Сф

ГДК

За щорічного масового використання близько тисячі нових

хімічних речовин загальна їх кількість, що надходить у сере-

довище проживання людини, перевищує 4 млн найменувань.

Із них понад 40 тис. мають шкідливі для людини властивості.

Усі шкідливі речовини за ступенем небезпечної дії на

людину поділяють на чотири класи:

I — надзвичайно небезпечні (нікель, ртуть);

II — високонебезпечні (сірководень, двооксид нітрогену);

III — помірно небезпечні (сажа, цемент);

Розділ 2. Прикладні аспекти екології 247

IV — малонебезпечні (бензин, фенол).

Нормування забруднювачів у повітрі. Основним критерієм

встановлення нормативів ГДК для оцінки якості атмосфер-

ного повітря є вплив шкідливих домішок, які містяться в

повітрі, на організм людини.

Для оцінки якості атмосферного повітря встановлюються

дві категорії ГДК: максимальна разова (ГДК

мр

) і середньодо-

бова (ГДК

СД

Максимальна разова ГДК встановлюється для поперед-

ження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, світ-

лової чутливості, біоелектричної чутливості головного мозку)

за короткочасного впливу (до 20 хв.) атмосферних забруднень.

За цим нормативом оцінюються речовини, які мають запах або

впливають на інші аналізатори людини. Оскільки концентра-

ція забруднень в атмосферному повітрі не є постійною в часі та

змінюється залежно від метеорологічних умов, рельєфу місце-

вості, характеру викиду, разові проби повітря слід відбирати

кілька разів на добу впродовж; 20-30 хв. Найвище значення

забруднювачів у повітрі, отримане завдяки аналізу багатора-

зово відібраних проб, називають максимальною разовою кон-

центрацією.

Середньодобова ГДК встановлюється для попередження

токсичного, канцерогенного, мутагенного та іншого впливу

речовини на людський організм протягом цілодобового вико-

ристання повітря. Середньодобова концентрація визначається

як середньоарифметичне значення разових концентрацій у

пробах атмосферного повітря впродовж 24 год. безперервно

або з рівними інтервалами між; відборами. ГДК найбільш роз-

повсюджених забруднювачів наведено в табл. 2.4.2.

Таблиця 2.4.2

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин

в атмосфері населених пунктів

Речовина

Нітробензол

Оксид сірки

Сірководень

ГДК м.р., мг/м

0,008

0,5

0,008

ГДК с.д., мг/м

0,008

0,05

0,008

248

Основи екологи

Продовження таблиці 2.4.2

Чадний газ

Аміак

Оксид азоту

Диоксид азоту

Кіптява (сажа)

Пари свинцю, ртуті

Хлороформ

Хлор

Оцтова кислота (пари)

Ацетон

3,0

0,2

0,4

0.085

0,5

0,1

0,2

0,35

1,0

0,004

0,06

0,04

0,15

0,0003

0,03

0,06

0,35

Також необхідне окреме нормування забруднювачів повітря

в населених пунктах та робочій зоні, де період впливу речовини

обмежений тривалістю робочого дня. Відповідно використовують

два типи ГДК: у повітрі робочої зони (ГДК р.з.) і населеного пункту

(ГДК н.п.). ГДК р. з. — це концентрація речовини, яка за щоден-

ного 8-годинного перебування (крім вихідних днів) на роботі про-

тягом робочого часу не може спричинити захворювань чи відхи-

лень у стані здоров'я людей для нинішнього та наступного

поколінь. ГДК н. п. враховує перебування людей цілодобово.

Деякі речовини при одночасній наявності в атмосферному

повітрі можуть чинити сумарний несприятливий вплив на

організм. У таких випадках відбувається ефект синергізму

(сумації). Його мають фенол і ацетон; валер'янова й капронова

кислоти; озон, двооксид нітрогену і формальдегід та ін.

У цьому випадку при оцінці якості атмосферного повітря

потрібно виконувати таку умову:

Фі

гдк7

' • • •

Фп

де: Сфі, Сф

, Сф

, ...,Сф

— концентрація кожної з речовин, які

мають ефект сумації, мг/м

;

ГДКі, ГДК

, ГДК

, ..., ГДК

— гранично допустимі концен-

трації цих речовин.

Розділ 2. Прикладні аспекти екології 249

Для кожного стаціонарного джерела забруднення повітря

встановлюються нормативи гранично допустимих викидів

(ГДВ) забруднювачів в атмосферне повітря. ГДВ — це об'єм

(кількість) шкідливої речовини, що потрапляє в навколишнє

середовище за одиницю часу, перевищення якого спричиняє

виникнення негативних наслідків у довкіллі або загрожує

здоров'ю людини. Тобто ГДВ передбачає, що концентрація

забруднювачів у приземному шарі не перевищує нормативну

концентрацію цих речовин (ГДК).

Дотримання встановлених нормативів якості атмосферного

повітря забезпечує сприятливий екологічний стан у цьому

районі відповідно до вимог закону України «Про охорону

атмосферного повітря».

Нормування забруднювачів водних об'єктів. Для оцінки

екологічного стану вод, умов їхнього використання встановлю-

ється система спеціальних нормативів. Вона включає:

1. Нормативи екологічної безпеки водокористування: гра-

нично допустимі концентрації речовин у водних об'єктах.

Гранично допустима концентрація домішок у воді водного

об'єкта — це такий нормативний показник, який виключає

несприятливий вплив на організм людини і можливість

обмеження чи порушення нормальних умов господарсько-

питного, побутового та інших видів водокористування.

Чинні нормативи дають змогу оцінити якість води для

різних категорій водокористування, а саме:

- господарсько-питного водопостачання населення і

підприємств харчової промисловості;

- комунально-побутового призначення (для купання,

спорту, відпочинку населення);

- рибогосподарського призначення (для збереження і

відтворення різних видів риб).

Водні об'єкти рибогосподарського призначення поділя-

ються на вищу, першу та другу категорії. Різні ділянки

одного водного об'єкта можуть належати до різних катего-

рій водокористування. Для кожної з цих категорій встанов-

лено нормативи на якість води у місцях водокористування.

2. Екологічні нормативи якості води водних об'єктів, які містять

науково обґрунтовані значення концентрації забруднювачів

25Q Основи екології'

та показники якості води (загальнофізичні, хімічні, біоло-

гічні, радіаційні). При цьому ступінь забрудненості водних

об'єктів визначається відповідними категоріями якості води.

3. Нормативи гранично допустимого скидання забруднювачів,

які встановлюються з метою досягнення екологічного нор-

мативу якості вод у водних об'єктах. Гранично допустимі

скиди (ГДС) — обсяг шкідливих речовин у стічних водах,

максимально допустимий до відведення в установленому

режимі у певному пункті водного об'єкта за одиницю часу

з метою забезпечення норм якості води у контрольному

пункті. ГДС встановлюється з урахуванням ГДК речовин у

місцях водокористування.

4. Галузеві технологічні норми утворення речовин, що скида-

ються у водні об'єкти, тобто нормативи гранично допусти-

мих концентрацій речовин у стічних водах, що утворю-

ються в процесі виробництва одного виду продукції при

використанні однієї і тієї самої сировини.

5. Технологічні нормативи використання водних ресурсів, які

лягають в основу оцінки та забезпечення раціонального

використання води у галузях економіки (поточні техноло-

гічні нормативи використання води — для існуючого рівня

технології; перспективні технологічні нормативи викорис-

тання води — з урахуванням досягнень на рівні передових

світових технологій).

Основна нормативна вимога до якості води у водних об'єк-

тах — це дотримання встановлених ГДК, тобто групи екологіч-

них стандартів, які оцінюють стан навколишнього середовища

в цілому. Допустимі концентрації у воді речовин, які містяться

у природних водах або у водах, які додаються в процесі обробки,

не повинні перевищувати норм, вказаних у табл. 2.4.З.

Таблиця 2.4.3

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин

у питних водах

Речовина

Бензопірен

Алюміній залишковий

ГДК, мг/л

0,000005

0,5

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

251

Продовження таблиці 2.4.3

Ртуть

Свинець

Кадмій

Миш'як

Бензол

Берилій

Діоксин

Срібло

Нітрати

Бензин, гас

Хром, нікель, мідь, молібден, вольфрам

Уран

Радій-226

Стронцій-90

0,0005

0,03

0,001

0,05

0,5

0,0002

0,000035

0,005

45,0

ОД

0,01

1,7

1,2 •

10"

2,0 • 10"

Нормування забруднювачів у ґрунті. Нормування здійсню-

ється за такими напрямами:

- вміст шкідливих речовин в ґрунті на сільськогосподар-

ських угіддях;

- накопичення токсичних речовин на території підприєм-

ства;

- забруднення ґрунтів у житлових районах.

Значення ГДК деяких речовин в ґрунтах наведено в

табл. 2.4.4.

Таблиця 2.4.4

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у

ґрунтах (ГОСТ 3034-84, 3210-85, 42-128-4433-87)

Речовина

Бензопірен

Свинець

Кадмій

ГДК, мг/ кг

0,02

20,0

1,0

252

Основи екологи

Продовження таблиці 2.4.4

Ртуть

Бензол, толуол

Нітрати

Мідь

Нікель

Цинк

Сірка

Сірководень

Фтор

Хлорофос

Карбофос

Хлорамін

Метафос

Гексахлоран

2,1

0,3

130,0

3,0

4,0

23,0

160,0

0,4

10,0

0,5

2,0

0,1

1,0

Для контролю за якістю ґрунтів використовують допустимі

залишкові кількості (ДЗК) пестицидів, нітратів, фосфатів, а

також; наявність важких металів поблизу великих міст — у

ґрунті, харчових і кормових продуктах, виражаючи ці вели-

чини у грамах чи міліграмах на 1 кг маси ґрунту чи продукції.

Екологічна паспортизація

Основою екологічного обліку суб'єктів господарювання є

екологічний паспорт, який необхідний для підготовки управ-

лінських рішень.

Екологічна паспортизація підприємств та інших господар-

ських об'єктів є ефективним заходом охорони довкілля та

оздоровлення екологічної ситуації. Екологічний паспорт

підприємства належить до його основної проектно-технологіч-

ної документації, він повинен бути на кожному підприємстві.

Метою екологічної паспортизації (згідно з Держстандартом

17.0.0.04-90 «Екологічний паспорт промислового підприємства») є:

- встановлення кількісних та якісних характеристик

природокористування (сировини, палива, енергії);