Назад
Розділ 2. Прикладні аспекти екології 273
підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин,
занесених до Червоної книги України;
- відмові від надання своєчасної, повної та достовірної
інформації про стан навколишнього природного середо-
вища, а також про джерела забруднення, у приховуванні
випадків аварійного забруднення навколишнього при-
родного середовища або фальсифікації відомостей про
стан екологічного стану чи захворюваності населення;
- приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють
контроль в галузі охорони навколишнього природного
середовища, посяганні на їхнє життя і здоров'я.
Законодавством України може бути встановлено відпові-
дальність і за інші порушення законодавства про охорону
навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'я-
зані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок пору-
шення законодавства про охорону навколишнього природного
середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодав-
ством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або
кримінальної відповідальності не звільняє винних від компен-
сації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природ-
ного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них
продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя
правопорушення конфіскації. Одержані від їхньої реаліза-
ції доходи спрямовуються в республіканський Автономної Рес-
публіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього при-
родного середовища.
Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог
щодо охорони навколишнього природного середовища та вико-
ристання природних ресурсів, забезпечення екологічної без-
пеки за поданням державних органів охорони навколишнього
природного середовища згідно з рішеннями їхніх управлін-
ських органів позбавляються премій за основними результа-
тами господарської діяльності повністю або частково.
Особливості застосування цивільної відповідальності.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про
Основи екології
охорону навколишнього природного середовища, підлягає
компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування
норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за
забруднення навколишнього природного середовища та погір-
шення якості природних ресурсів.
Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшко-
дування неодержаних прибутків за час, необхідний для віднов-
лення здоров'я, якості навколишнього природного середовища,
відтворення природних ресурсів до стану, придатного для вико-
ристання за цільовим призначенням.
Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної
небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду грома-
дянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода
виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних
дій потерпілих.
Шкода, заподіяна довкіллю у зв'язку з виконанням угоди про
розподіл продукції, підлягає відшкодуванню відповідно до вимог
статті 29 Закону України «Про угоди про розподіл продукції».
Адміністративна та кримінальна відповідальність за еко-
логічні правопорушення і злочини. Визначення складу еколо-
гічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних
до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх
вчинення встановлюються Кодексом України про адміністра-
тивні правопорушення та Кримінальним кодексом України.
2.4.4. Органи державного управління
Державне управління в галузі охорони навколишнього
природного середовища здійснюють Президент України, Кабі-
нет Міністрів України, Ради та їхні виконавчі і розпорядчі
органи, а також спеціально уповноважені на те державні
органи з охорони навколишнього природного середовища і
використання природних ресурсів та інші державні органи
відповідно до законодавства України.
Спеціально уповноваженими державними органами управ-
ління в галузі охорони навколипінього природного середовища
і використання природних ресурсів у державі є спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань
екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші
Розділ 2. Прикладні аспекти екології 275
державні органи, до компетенції яких законодавством України
та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазна-
чених функцій.
Громадське управління в галузі охорони навколишнього при-
родного середовища здійснюється громадськими об'єднаннями
та організаціями, якщо така діяльність передбачена їхніми ста-
тутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України.
Президент України:
- є гарантом національної, в тому числі екологічної, безпеки;
- приймає в разі необхідності рішення про введення в
Україні або окремих її місцевостях надзвичайного стану,
а також; оголошує окремі місцевості України зонами над-
звичайної екологічної ситуації з подальшим затверджен-
ням цих рішень Верховною Радою України.
Кабінет, Міністрів України у галузі охорони навколиш-
нього природного середовища:
- здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою
України екологічної політики;
- забезпечує розробку державних республіканських, між-
державних і регіональних екологічних програм;
- координує діяльність міністерств, відомств, інших уста-
нов та організацій України у питаннях охорони навко-
лишнього природного середовища;
- встановлює порядок утворення і використання Держав-
ного фонду охорони навколишнього природного середо-
вища у складі Державного бюджету України та затвер-
джує перелік природоохоронних заходів;
- встановлює порядок розробки та затвердження екологіч-
них нормативів, лімітів використання природних ресур-
сів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє при-
родне середовище, розміщення відходів;
- встановлює порядок визначення збору та його граничних
розмірів за користування природними ресурсами, забруд-
нення навколишнього природного середовища, розмі-
щення відходів, інші види шкідливого впливу на нього;
- приймає рішення про організацію територій та об'єктів
природно-заповідного фонду загальнодержавного зна-
чення;
276 Основи екології
- організує екологічне виховання та екологічну освіту гро-
мадян;
- приймає рішення про зупинення (тимчасово) або припи-
нення діяльності підприємств, установ і організацій, неза-
лежно від форм власності та підпорядкування, в разі
порушення ними законодавства про охорону навколиш-
нього природного середовища;
- керує зовнішніми зв'язками України в галузі охорони
навколишнього природного середовища.
До компетенції спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади з питань екології та природних ресур-
сів (Міністерство екології та природних ресурсів України) і
його органів на місцях належать:
- здійснення комплексного управління в галузі охорони
навколишнього природного середовища в державі, про-
ведення єдиної науково-технічної політики з питань охо-
рони навколишнього природного середовища і викорис-
тання природних ресурсів, координація діяльності
міністерств, відомств, підприємств, установ та організа-
цій в цій галузі;
- державний контроль за використанням і охороною
земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного
повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу,
морського середовища та природних ресурсів територі-
альних вод, континентального шельфу і виключної (мор-
ської) економічної зони держави, а також: за дотриман-
ням норм екологічної безпеки;
- організація моніторингу навколишнього природного
середовища, створення і забезпечення роботи мережі
загальнодержавної екологічної автоматизованої інфор-
маційно-аналітичної системи забезпечення доступу до
екологічної інформації, положення про яку затверджу-
ється Кабінетом Міністрів України;
- затвердження нормативів, правил, участь у розробці
стандартів щодо регулювання використання природних
ресурсів і охорони навколишнього природного середо-
вища від забруднення та інших шкідливих впливів;
- здійснення державної екологічної експертизи;
Розділ 2. Прикладні аспекти екології £77
- одержання безоплатно від міністерств, відомств, підпри-
ємств, установ та організацій інформації, необхідної для
виконання покладених на нього завдань;
- видання дозволів на захоронения (складування) відходів,
викиди шкідливих речовин у навколишнє природне сере-
довище, на спеціальне використання природних ресурсів
відповідно до законодавства України;
- обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підпри-
ємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та
форм власності, якщо їхня експлуатація здійснюється з
порушенням законодавства про охорону навколишнього
природного середовища, вимог дозволів на використання
природних ресурсів, з перевищенням нормативів гра-
нично допустимих викидів, впливу фізичних та біологіч-
них факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин;
- подання позовів про відшкодування збитків і втрат, запо-
діяних у результаті порушення законодавства про охо-
рону навколишнього природного середовища;
- складання протоколів та розгляд справ про адміністративні
правопорушення в галузі охорони навколишнього природ-
ного середовища і використання природних ресурсів;
- керівництво заповідною справою, ведення Червоної книги
України;
- координація роботи інших спеціально уповноважених
органів державного управління в галузі охорони навко-
лишнього природного середовища та використання при-
родних ресурсів;
- здійснення міжнародного співробітництва з питань охо-
рони навколишнього природного середовища, вивчення,
узагальнення і поширення міжнародного досвіду в цій
галузі, організація виконання зобов'язань України відпо-
відно до міжнародних угод з питань охорони навколиш-
нього природного середовища;
- встановлення порядку надання інформації про стан
навколишнього природного середовища;
- встановлення порядку організації та проведення публіч-
них слухань або відкритих засідань з питань впливу запла-
нованої діяльності на навколишнє природне середовище.
278 Основи екології
Громадські природоохоронні об'єднання мають право:
- брати участь у розробці планів, програм, пов'язаних з
охороною навколишнього природного середовища, роз-
робляти і пропагувати свої екологічні програми;
- утворювати громадські фонди охорони природи; за пого-
дженням з місцевими Радами за рахунок власних коштів
і добровільної трудової участі членів громадських об'єд-
нань виконувати роботи з охорони та відтворення при-
родних ресурсів, збереження та поліпшення стану навко-
лишнього природного середовища;
- брати участь у проведенні спеціально уповноваженими
державними органами управління в галузі охорони
навколишнього природного середовища перевірок вико-
нання підприємствами, установами та організаціями при-
родоохоронних планів і заходів;
- проводити громадську екологічну експертизу, оприлюд-
нювати її результати і передавати їх органам, уповнова-
женим приймати рішення;
- вільного доступу до екологічної інформації;
- виступати з ініціативою проведення загальнодержавного і
місцевих референдумів з питань, пов'язаних з охороною
навколишнього природного середовища, використанням
природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки;
- вносити до відповідних органів пропозиції про організа-
цію територій та об'єктів природно-заповідного фонду;
- подавати до суду позови про відшкодування шкоди, запо-
діяної внаслідок порушення законодавства про охорону
навколишнього природного середовища, в тому числі
здоров'ю громадян і майну громадських об'єднань;
- брати участь у заходах міжнародних неурядових органі-
зацій з питань охорони навколишнього природного сере-
довища;
- брати участь у підготовці проектів нормативно-правових
актів з екологічних питань;
- оскаржувати у визначеному законом порядку рішення
про відмову чи несвоєчасне надання за запитом екологіч-
ної інформації або неправомірне відхилення запиту та
його неповне задоволення.
Розділ 2. Прикладні аспекти екології 279
Z.4.5. Управління екологічними мережами
(природно-заповідним фондом)
В Україні розроблено Загальнодержавну програму форму-
вання національної екологічної мережі України на 2000-
2015 роки відповідно до рекомендацій Всеєвропейської страте-
гії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття
(1995) щодо питання формування Всеєвропейської екологічної
мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи
з природним або частково зміненим станом ландшафту.
Основною метою Програми є збільшення площі земель
країни з природними ландшафтами до рівня, достатнього для
збереження їхнього різноманіття, близького до притаманного
їм природного стану, та формування їх територіально єдиної
системи, побудованої відповідно до забезпечення можливості
природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин,
яка б забезпечувала збереження природних екосистем, видів
рослинного і тваринного світу та їхніх популяцій. Крім того,
Програма має сприяти збалансованому та невиснажливому
використанню біологічних ресурсів у господарській діяльності.
Екологічна мережа. єдина територіальна система, яка
включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають осо-
бливій охороні, і території та об'єкти природно-заповідного
фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водоза-
хисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що
визначаються законодавством України і є частиною струк-
турних територіальних елементів екологічної мережі
природних регіонів, природних коридорів, буферних зон.
Складовими структурних елементів екологічної мережі є:
1) території та об'єкти природно-заповідного фонду як
основні природні елементи екологічної мережі;
2) водні об'єкти (ділянки моря, озера, водосховища, річки),
водно-болотні угіддя, водоохоронні зони, прибережні
захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних
шляхів і зони санітарної охорони, що утворюють відпо-
відні басейнові системи;
3) ліси;
4) курортні та лікувально-оздоровчі території з їхніми при-
родними ресурсами;
28О Основи екології
5) рекреаційні території для організації масового відпо-
чинку населення і туризму;
6) інші природні території (ділянки степової рослинності,
луки, пасовища, кам'яні розсипи, піски, солончаки тощо);
7) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні
угруповання, занесені до Зеленої книги України;
8) земельні ділянки, які є місцями перебування чи зрос-
тання видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги
України;
9) частково землі сільськогосподарського призначення екс-
тенсивного використання пасовища, луки, сіножаті
тощо;
10) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються
та підлягають окремій охороні, як природні регіони з
окремим статусом.
Національна екологічна мережа включає елементи загаль-
нодержавного і місцевого значення, які визначаються за нау-
ковими, правовими, технічними, організаційними та фінан-
сово-економічними критеріями.
До елементів національної екологічної мережі загально-
державного значення належать:
- природні регіони, де зосереджено існуючі та такі, що
створюватимуться, природно-заповідні території (насам-
перед це регіони Карпат, Кримських гір, Донецького
кряжу, Приазовської височини, Подільської височини,
Полісся, витоків малих річок, окремих гирлових ділянок
великих річок, прибережно-морської смуги, континен-
тального шельфу тощо);
- основні комунікаційні елементи національної екологіч-
ної мереж, а саме широтні природні коридори, що
забезпечують природні зв'язки зонального характеру,
Поліський (лісовий), Галицько-Слобожанський (лісосте-
повий), Південноукраїнський (степовий), а також; мериді-
ональні природні коридори, просторово обмежені доли-
нами великих річок Дніпра, Дунаю, Дністра, Західного
Бугу, Південного Бугу, Сіверського Дінця, які об'єднують
водні та заплавні ландшафти шляхи міграції числен-
них видів рослин і тварин. (Природний коридор
Розділ 2. Прикладні аспекти екології' 28 Л
природна або приведена до природного стану ділянка
землі чи водної поверхні, яка на різних рівнях просторо-
вої організації екологічної мережі забезпечує для при-
родного середовища умови безперервності, системної
єдності та функції біокомунікації).
Окремий природний коридор, що має міжнародне значення,
формує ланцюг прибережно-морських природних ландшафтів
Азовського і Чорного морів, який оточує територію України з
півдня.
Реалізація Програми забезпечить збереження і відтворення
ландшафтного різноманіття, а також; сприятиме:
- дотриманню екологічної рівноваги на території України;
- створенню природних умов для життя і розвитку людини
в екологічно збалансованому природному середовищі,
максимально наближеному до природних ландшафтів;
- запобіганню безповоротній втраті частини гено-, демо-,
цено- та екофонду країни;
- забезпеченню збалансованого та невиснажливого приро-
докористування на значній частині території України;
- розвитку ресурсної бази для заняття туризмом, відпо-
чинку та оздоровлення населення;
- зростанню природно-ресурсного потенціалу на суміжних
з національною екологічною мережею землях сільсько-
господарського призначення;
- удосконаленню природоохоронної нормативно-правової
бази та її гармонізації з міжнародною;
- розбудові Всеєвропейської екологічної мережі;
- забезпеченню відновлення біогеохімічних кругообігів у
навколишньому природному середовищі, зменшенню
загрози деградації та втрати родючості земель;
- ренатуралізації земельних угідь, що вилучаються із сіль-
ськогосподарського використання; посиленню узгодже-
ності діяльності центральних і місцевих органів виконав-
чої влади, органів місцевого самоврядування, громадських
екологічних організацій у розв'язанні проблем екологіч-
ної безпеки України.
Детальніше розглянемо території та об'єкти природно-запо-
відного фонду як основні природні елементи екологічної мережі.
282 Основи екології
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суходолу і
водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають
особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та
іншу цінність і виділені з метою збереження природної різнома-
нітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу,
підтримання загального екологічного балансу та забезпечення
фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
До природно-заповідного фонду України належать при-
родні території та об'єкти, вказані в табл. 2.4.6.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду можуть
використовуватися:
- у природоохоронних цілях;
- у науково-дослідних цілях;
- в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;
- в освітньо-виховних цілях;
- для потреб моніторингу навколишнього природного сере-
довища.
Таблиця 2.4.6
Основні типи територій та об'єктів
природно-заповідного фонду України
Природні території та об'єкти
природні заповідники,
біосферні заповідники,
національні природні парки, регіональні
ландшафтні парки, заказники (ландшафтні,
лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орні-
тологічні, ентомологічні, іхтіологічні,
гідрологічні, загальногеологічні, палеонто-
логічні та карстово-спелеологічні),
пам'ятки природи (комплексні, ботанічні,
зоологічні, гідрологічні та геологічні),
заповідні урочища
Штучно створені
об'єкти
ботанічні сади,
дендрологічні парки,
зоологічні парки,
парки-пам'ятки садово-
паркового мистецтва
За масштабами розвитку природно-заповідного фонду
Україна ще значно поступається більшості країн, наприклад,
Європи, де цей показник досягає 5-7, а в північному регіоні
11-12% території. Зокрема, природоохоронні території
становлять: у ФРН 20% території країни, Нідерландах