Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 2. Прикладні аспекти екології' 3Q3

більш розгалужена мережа зв'язку передає також інформацію

у віддалені місцевості, де її можуть використовувати з метою

підтримки людського розвитку — для допомоги вчителям у роз-

ширенні своїх навчальних програм, лікарям у наданні людям

інформації і швидкої допомоги, фермерам і сільським підпри-

ємцям у виході на міські ринки збуту своєї продукції.

І ще одне використання інформаційних технологій діє на

користь довкіллю — наприклад, заміна комп'ютерними даними

реального використання матеріалів і енергії або заміна зв'яз-

ком (телекомунікаціями) потреб у перевезеннях.

Але кінцевий вплив інформаційних технологій на довкілля

ще далеко не з'ясований. Негативним є те, що комп'ютери спо-

живають електроенергію і використовують папір, а через радіо,

телебачення та Інтернет передаються реклама і програми, які

можуть спонукати людей купувати ресурсоємні товари.

Комп'ютери, супутники, телевізори та інше телекомуніка-

ційне обладнання протягом свого життя суттєво обтяжують

ресурси Землі. Виробництво комп'ютерів потребує енергії і

води, а також створює відходи, багато з яких є небезпечними. У

виробництві напівпровідників, друкованих монтажних плат і

катодно-променевих трубок для комп'ютерних моніторів і теле-

візійних екранів використовуються токсичні розчини, кислоти

і важкі метали, наприклад, при виробництві 25-кілограмового

комп'ютера створюється 63 кг відходів, 22 кг з яких токсичні.

Комп'ютери і мобільні телефони становлять величезну проб-

лему щодо їхньої утилізації частково через те, що вони досить

швидко старіють. Виходячи з цього, ремонт є досить дорогим

порівняно з вартістю нового товару. Коли комп'ютери викида-

ються як мотлох, то свинець у моніторах, ртуть і хром у головному

процесорному блоці, миш'якові та галогенові органічні речовини

всередині пристроїв — усі створюють небезпеку для здоров'я.

Переробка комп'ютерів і телефонів ускладнена тим, що

конструкція більшості з них не передбачає такої можливості,

тому вторинна переробка комп'ютерів є економічно невигід-

ною. Особливо важко переробляти такі малі електронні при-

строї, як мобільні телефони.

Хоча дистанційне зондування, ГІС та інші технології можуть

сприяти нашому розумінню того, як ми змінюємо планету, вони

3Q4 Основи екології

не в змозі замінити безпосереднє знання довкілля. Навіть коли

інформаційні технології допомагають нагромаджувати бази

даних про стан довкілля та з'єднувати людей, вони можуть і

роз'єднувати людей з навколишнім світом.

Той час, що проведений за комп'ютером у співпраці з дале-

кими колегами за допомогою електронної пошти або у розмо-

вах стільниковим телефоном, — це час, що не був проведений у

спілкуванні віч-на-віч або у взаємодії з природою. Недавнє

дослідження встановило зв'язок між надмірним використан-

ням Інтернет і депресією, підтверджуючи тим самим, що елек-

тронне спілкування не зможе замінити час, витрачений на

налагодження особистих відносин.

Інформаційні технології не тільки формують наш світо-

гляд, але також, підсилюють наші можливості змінити світ. Ми

відповідальні за використання цих засобів для того, щоб збу-

дувати здоровіше і справедливіше майбутнє.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. У чому полягає сутність управління в царині охорони навко-

лишнього природного середовища?

2. Які основні функції екологічного управління?

3. Назвіть спеціальні функції державного екологічного управ-

ління.

4. Визначте мету та завдання екологічної експертизи. Які прин-

ципи проведення екологічної експертизи?

5. Які об'єкти та форми екологічної експертизи Ви знаєте?

6. У чому полягає різниця між загальним, оперативним та фоно-

вим моніторингом? На скількох рівнях здійснюється моніто-

ринг?

7. Що включає система екологічних нормативів?

8. Дайте визначення гранично допустимої концентрації речовин.

Чим відрізняється ГДК робочої зони і населеного пункту, мак-

симальна разова і середньодобова ГДК?

9. Визначте мету, завдання та об'єкти екологічного аудиту. Які

основні принципи та форми екологічного аудиту?

10. Дайте оцінку ролі екологічної паспортизації підприємств у

визначенні їхнього впливу на навколишнє середовище. Які

зміст і структура екологічного паспорта підприємства?

Розділ 2. Прикладні аспекти екології ЗО5

Ц. Які нормативно-правові акти складають систему екологічного

законодавства України?

12. Які завдання законодавства про охорону природного середо-

вища?

13. Які повноваження покладено на Міністерство екології та при-

родних ресурсів?

14. Визначте основні типи територій та об'єктів природно-запо-

відного фонду України та їхнє значення.

15. Які спеціальні функції характерні для системи корпоратив-

ного екологічного управління?

16. У чому полягає суть екологічного маркетингу, лізингу та інжи-

нірингу?

17. У чому полягають суть і роль екологічного страхування та еко-

логістики?

18. У чому полягає особливість інформаційної системи екологіч-

ного управління?

19. Які функції виконують природні кадастри?

20. У чому полягає суть ГІС-технологій? Назвіть сферу їхнього

застосування.

ТЕМИ ДЛЯ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ

1. Завдання законодавства про охорону навколишнього природ-

ного середовища, принципи та об'єкти правової охорони

довкілля.

2. Екологічні права та обов'язки громадян.

3. Повноваження органів управління у сфері охорони навко-

лишнього природного середовища.

4. Законодавство України про екологічну експертизу.

5. Законодавство України про екологічний аудит.

6. Законодавство України про природно-заповідний фонд.

7. Органи державного екологічного управління.

8. Нормування забруднювачів у повітрі, ґрунті. Нормування

забруднювачів водних об'єктів.

9. Екологічна паспортизація потенційно небезпечних об'єктів,

відходів, земельних ділянок, водних об'єктів, міст, радіаційно-

екологічні паспорти тощо.

Ю. Природоохоронні території України.

11. Екологічна експертиза, її сутність, мета і завдання.

ЗО6 Основи екології

12. Значення екологічної експертизи в поліпшенні екологічної

ситуації в Україні.

13. Використання інформаційних технологій для довкілля.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. Основи еко-

логії: теорія і практика: Навч. посіб. — К.: Лібра, 2002.

2. Вронский В.А. Прикладная екология: Учебное пособие. — Рос-

тов-на-Дону: Феникс, 1996.

3. Екологічне управління: Підручник/ В.Я. Шевчук, Ю.М. Сатал-

кін, Г.О. Білявський та ін. — К.: Либідь, 2004. — 432 с

4. Екологія: Навч.-метод, посібник для самостійного вивчення

дисципліни. - К: КНТУ, 1999.

5. Закон України від 26 червня 1991 р. №1268-ХП «Про охорону

навколишнього природного середовища»

6. Закон України від 1 червня 2000 р. №1775-111 «Про ліцензу-

вання певних видів господарської діяльності».

7. Закон України від 9 лютого 1995 р. №45/ 95-ВР «Про еколо-

гічну експертизу».

8. Закон України від 24 червня 2004 p. №1862-IV «Про екологіч-

ний аудит».

9. Закон України від 21 вересня 2000 р. №1989-111 «Про форму-

вання національної екологічної мережі».

10. Конституція України. — К.: Юрінком, 1996.

11. Костецький В.В. Екологія перехідного періоду: держава, право,

економіка (економіко-правовий механізм охорони навколиш-

нього природного середовища в Україні). — К., 2001.

12. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона

природи: Словник-довідник. — К: Т-во «Знання», КОО, 2002.

13. Потіш А.Ф., Медвідь В.Г, Гвоздецький О.Г., Козак З.Я. Екологія:

основи теорії і практикум: Навч. посіб. — Л.: Новий світ-2000;

Магнолія плюс, 2003.

14. Стан світу 2000/ Л. Браун та ін. Пер. з англ.: ВГО «Україна.

Порядок денний на XXI століття» та Інститут сталого роз-

витку. — К: Інтелсфера, 2000.

15. Яремчук І.Г Економіка природокористування. — К: Пошу-

ково-видавниче агентство «Книга пам'яті України»; Видавни-

чий центр «Просвіта», 2000.

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

ЗО7

Тема 2.5

Екологічні проблеми України та її регіонів

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні знати:

- природно-ресурсний потенціал України;

- стан навколишнього природного середовища України;

- джерела забруднення природного середовища України;

- екологічні проблеми України;

- фактори антропогенного впливу на навколишнє при-

родне середовище України;

- регіональні екологічні проблеми України;

- основні напрями поліпшення екологічної ситуації в

Україні;

- пріоритети державної екологічної політики

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні вміти:

- давати оцінку природно-ресурсного потенціалу України;

- визначати основні причини кризового екологічного стану

в Україні;

- характеризувати сучасний стан навколишнього середо-

вища України;

- дати оцінку стану повітряного та водного середовища,

стану ґрунтів;

- охарактеризувати екологічні проблеми регіонів та міст

України;

- визначати основні шляхи поліпшення екологічної ситуа-

ції в Україні.

Ключові ПОНЯТТЯ

ТА

ТЕРМІНИ

природно-ресурсний потенціал

України;

рудні мінеральні ресурси;

нерудні мінеральні ресурси;

паливно-енергетичні ресурси;

земельні ресурси;

водні ресурси;

лісові ресурси;

рекреаційні ресурси;

еколого-географічне районування;

галузі-забруднювачі довкілля;

S фактори антропогенного впливу

на навколишнє середовище;

•S забруднення вод, атмосферного

повітря та ґрунтів України;

•S екологічний стан деяких міст та

регіонів України (Києва, Одеси,

Чорнобиля, Донецько/області);

•S екологічний стан Чорного і

Азовського морів;

•S пріоритети державної екологічної

політики.

ЗО8 Основи екології

2.5.1' Природно-ресурсний потенціал України

Україна має різноманітний та потужний природно-ресурс-

ний потенціал. Серед інших виділяються мінеральні, земельні

та рекреаційні ресурси. Досі найактивніше використовувалися

мінеральні й земельні ресурси.

До основних компонентів ресурсів, кількість і якість яких

визначають можливості забезпечення населення повноцін-

ними умовами проживання в навколишньому середовищі,

насамперед можна віднести:

- мінеральні ресурси;

- земельні ресурси;

- водні ресурси;

- лісові ресурси;

- ресурси території як місця проживання;

- природоохоронні території.

Мінеральні ресурси. В Україні виявлено близько 20 000

родовищ і проявів 113 видів корисних копалин, з яких 9143

родовища 97 видів корисних копалин мають промислове зна-

чення і враховуються Державним балансом запасів. До про-

мислового освоєння залучено 3 310 родовищ (від 40 до 75% роз-

віданих запасів різних видів корисних копалин). На базі цих

родовищ працює понад 2000 гірничодобувних та переробних

підприємств вугільної, нафтодобувної, газової, сланцевої, мар-

ганцеворудної, гірничо-хімічної та інших галузей.

Майже 50 % валового внутрішнього продукту пов'язано з видо-

бутком та переробкою сировини. У гірничо-видобувних галузях

зосереджено близько 30% капітальних вкладень. З вивозом міне-

ральної сировини пов'язано 25-35% експортних надходжень.

Паливно-енергетичні ресурси. Паливно-енергетичні ресурси

України складають нафта, газ, кам'яне та буре вугілля, торф,

горючі сланці.

Серед паливно-енергетичних ресурсів важливе місце займає

вугілля, яке за складом поділяється на кам'яне, буре, коксівне

та енергетичне. В Україні дві третини цих ресурсів становить

кам'яне вугілля, запаси якого здебільшого зосереджені в Дон-

басі (Донецька, Луганська і Дніпропетровська області).

Найбільші запаси нафти і газу в Україні зосереджені в Дні-

провсько-Донецькому, Прикарпатському та Причорноморському

Розділ 2. Прикладні аспекти екології ЗО9

регіонах. Особливо багатими на нафту геологи вважають шельфи

Азовського і Чорного морів (орієнтовні запаси — 4-5 млрд т).

Більшість родовищ газу розташовано на Харківщині, у

Причорномор'ї та Приазов'ї, на шельфі Чорного моря.

В Україні розміщується понад 2500 родовищ торфу. Основні

його запаси зосереджено в поліських областях — Волинській,

Житомирській та Рівненській. Невеликими є запаси торфу в

Київській, Черкаській, Чернігівській, Хмельницькій, Сумській

та Львівській областях. Товщина пластів становить 10-12 м.

Горючі сланці видобувають у Карпатах (Бовтинське родо-

вище, яке має товщину шару 1-6 м), а також; поблизу Олексан-

дрії, що на Кіровоградщині.

Слід зазначити, що видобуток власних паливно-енергетичних

ресурсів, незважаючи на наявність у надрах значної їх кількості,

в тому числі великих родовищ, внутрішні потреби не задоволь-

няє. Власними паливно-енергетичними ресурсами промисловість

України забезпечена на 40-42%, зокрема, вугіллям — на 85-95%,

нафтою — на 10-15%, природним газом — на 15-20%.

Рудні мінеральні ресурси (металеві корисні копалини). Руди

чорних металів. В Україні зосереджено великі запаси заліз-

них руд — головним чином у Криворізькому залізорудному

басейні, Кременчуцькому та Білозерському залізорудних

районах, які разом утворюють район Великого Кривого Рогу.

Залізні руди представлені багатими рудами, залізистими

кварцитами, бурими залізняками. Марганцеві руди за кількістю

розвіданих запасів забезпечують Україні друге місце у світі і

перше місце серед країн СНД (близько 80 %). Основні запаси зосе-

реджені в Нікопольському та Велико-Токмацькому родовищах.

Руди кольорових металів. Руди алюмінію (боксити) за

обсягами виробництва та використання займають друге місце

після залізних. Україна має три родовища бокситів на Україн-

ському щиті, але вони неконкурентоспроможні порівняно з

сировиною, яку імпортують із Гвінеї та Ямайки. Слід більше

уваги приділяти вивченню умов формування родовищ міді,

нікелю, свинцю, цинку, титану.

Руди рідкісних металів. Руди берилію, ванадію, вольфраму,

кадмію, кобальту тощо зосереджені в 40 родовищах, головним

чином на Українському щиті, у Донбасі.

31 О Основи екології

Руди дорогоцінних металів. Зосереджені на Українському

щиті, у Донбасі, у Закарпатті. Нині проводяться пошуково-оці-

нювальні роботи щодо золота.

Крім того, розвідано розсіяні елементи (германій, скандій,

руди рідкісноземельних та радіоактивних металів).

Нерудні мінеральні ресурси (неметалеві корисні копалини).

Представлені кількома групами:

- гірничо-хімічні: апатит, бішофіт, бром, сировина карбо-

натна для вапнування ґрунтів, виробництва кормових

добавок, для хімічної, цукрової промисловості, калійна,

кухонна, магнієва солі, сірка, фосфорит, фтор;

- гірничорудні: бурштин, графіт, каолін, озокерит, цеоліт,

сировина абразивна та ін.;

- нерудні корисні копалини для металургії: вапняк флюсо-

вий, глина вогнетривка, доломіт, пісок формувальний та ін.;

- корисні копалини для будівництва: бітум, вапняк, гіпс,

ангідрит, камінь будівельний, сировина скляна, цементна,

керамзитова та ін.

Запаси апатитових руд достатні, щоб створити власну міне-

рально сировинну базу, але Україна імпортує апатитові руди з

Хібін (Росія).

За кількістю розвіданих запасів кухонної соліУкраїна займає

третє місце серед країн СНД і є основним її експортером.

За розвіданими запасами сірки Україні належить одне з

перших місць у світі і перше місце серед країн СНД за видо-

бутком та експортом.

Земельні ресурси. Земельним ресурсам у матеріальному

виробництві України належить провідне місце серед інших

природних ресурсів.

У структурі сільськогосподарських угідь рілля в серед-

ньому по Україні становить 7 8%, у деяких областях — Вінниць-

кій, Черкаській, Кіровоградській, Херсонській — ця частка

дорівнює 90%, а в окремих районах — понад 95%. Така висока

розораність земель не спостерігається в жодній з економічно

розвинутих країн світу: у США та Великій Британії — від 16 до

19%, Німеччині та Франції — 33%, Італії - 31%.

Переважають в Україні (становлять 2/3 території) родючі

чорноземи, темно-сірі лісові та лугові ґрунти. Втративши за

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

311

роки експлуатації від 20 до 50% гумусу, чорноземи й надалі

залишаються найбільш родючими та цінними землями.

Усього на території нашої держави налічується близько

650 видів ґрунтів, а загальна кількість ґрунтових відмін стано-

вить кілька тисяч.

Незважаючи на те, що ґрунти в Україні загалом характери-

зуються високою природною родючістю, а при належному

веденні землеробства забезпечують отримання високих і ста-

більних урожаїв, вони потребують правильного, раціонального

їх використання, що часто на практиці відсутнє.

Лісові ресурси. На сьогодні лісові площі становлять близько

17% території України, це низький показник порівняно з серед-

ньосвітовим (31,8%) та європейським (33,45%). Площі лісів та

запаси в них деревини значно менші, ніж; в інших державах

Європи: Румунія — 26%, Словаччина — 41%, Польща — 28%,

Німеччина — 30%, Білорусь — 35%, Росія — 46%. Ліси на тери-

торіїУкраїни розміщені досить нерівномірно. Найбільші лісові

масиви зосереджені на півночі країни. На одного мешканця

України припадає близько 0,18 га вкритої лісом площі. Це

вкрай недостатньо, адже лісові екосистеми характеризуються

послідовним нарощуванням біомаси й різноманітністю виро-

щуваної продукції. В останні роки основним напрямом вико-

ристання лісів України став екологічний. Оскільки потужність

лісів нині перебуває в межах лише близько 40% від необхідної

для утилізації викидів вуглекислого газу, постає завдання

подвоєння площі лісів в Україні як найбільш ефективного еко-

лого-економічного заходу.

Недостатніми є заходи щодо озеленення міст та селищ шля-

хом створення навколо них лісопаркових зон. Ця проблема

актуальна для всіх регіонів, особливо для промислових центрів

лісостепу та степу, рівень озеленення яких сягає лише 20-30%.

Нагальною потребою є повне засадження деревами захис-

них смуг уздовж; залізниць та автомобільних шляхів з метою

запобігання забрудненню агроландшафтів (сільськогосподар-

ських ландшафтів) та сільськогосподарської продукції техно-

генними забруднювачами.

Важлива роль в агроландшафтах належить лісосмугам.

Підвищення врожайності на захищених лісосмугами полях у

312 Основи екології

5-6 разів перевищує витрати, пов'язані з вилученням земель

під агроландшафти. Лісосмуги здатні протистояти ерозії ґрун-

тів, зниженню їхньої родючості.

Водні ресурси. Важливою складовою природно-ресурсного

потенціалу є водні ресурси. На жаль, для України характерним

є як кількісне, так і якісне виснаження водних ресурсів через

їхнє забруднення. Забезпеченість населення України ресурсами

річкового стоку досить низька. У розрахунку на одного жителя

показник водозабезпеченості в Україні у 2-8 разів менший, ніж:

у країнах, розташованих на пострадянському просторі. На одну

людину річна водозабезпеченість ресурсами місцевого стоку

становить 1,1 тис. м

. Для порівняння зазначимо, що в Білорусі

цей показник становить 3,3 тис. м

, у європейській частині

Росії — 8,7, в Естонії — 7,3, у Латвії — 6,1, в Австралії — 7,7, у

Великій Британії — 5,0, у Франції — 3,5 тис. м

. За світовими

нормами, країна з водними ресурсами менш як 1,5 тис.м

на

одного жителя вважається водонезабезпеченою. До того ж, регі-

они України мають різкі відмінності щодо забезпеченості вод-

ними ресурсами як поверхневих, так і підземних вод.

Територію України омивають Чорне та Азовське моря, що

становить приблизно 2,8 тис. км. Площа Чорного моря стано-

вить 420,3 тис. км

, середня солоність води — 14% (солоність

Середземного моря становить 37-38%). У цьому морі є близько

180 видів риб, значна частина яких має промислове значення.

Починаючи з глибини 120-200 м, вода насичена сірководнем і в

ній відсутні живі організми.

Азовське море має площу дзеркала 39,1 тис. км

, що в 11

разів менше за площу Чорного моря. Це наимілководніше море

у світі (середня глибина 7-10 м). Азовське море, колись чисте,

тепле та прісноводне, було дуже багате на рибні ресурси. Остан-

нім часом воно дедалі більше забруднюється стічними водами

та солоніє через зрошувальні системи.

Чималі водні ресурси зосереджені в озерах, яких в Україні

налічується понад 3 тис. Найбільші з них розміщені у примор-

ській частині, зокрема, в басейні Дунаю (озера Ялпуг площею

майже 150 км

, Кагул — 90, Кугурлуй — 82 км

та ін.). В озерах

України акумулюється близько 11 тис. км

води, четверта час-

тина якої — прісна.