Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

283

15%, Великій Британії — 10%, Франції — 7,5%, Новій Зелан-

дії - 16,8%, Японії - 14%, США - 12%.

На думку учасників IV міжнародного конгресу з національних

парків та природоохоронних територій (Каракас, лютий, 1992)

для того, щоб зберегти стійкість біосфери як системи, загальна

площа природоохоронних територій планети повинна складати

не менше 10% від загальної площі суходолу Землі.

Природно-заповідний фонд охороняється як національне

надбання, щодо якого законодавством України встановлюється

особливий режим охорони, відтворення та використання, який

загалом регулюється Законом України «Про природно-запо-

відний фонд України» від 16 червня 1992 року.

Класифікацію територій та об'єктів природно-заповідного

фонду України подано в табл. 2.4.7.

Таблиця 2.4.7

Класифікація територій та об'єктів

природно-заповідного фонду України

Катего-

рія

терито-

рій та

об'єктів

Природні

заповідники

Біосферні

заповідники

Статус

Природоохоронні,

науково-дослідні

установи загально-

державного значен-

ня

Природоохоронні,

науково-дослідні

установи міжнарод-

ного значення

Загальна характеристика

природоохоронних територій

Створюються з метою збереження в

природному стані типових або унікаль-

них для цієї ландшафтної зони при-

родних комплексів з усією сукупністю

їхніх компонентів, вивчення природних

процесів і явищ, що відбуваються в них,

розробки наукових засад охорони на-

вколишнього природного середовища,

ефективного використання природних

ресурсів та екологічної безпеки

Створюються з метою збереження в

природному стані найбільш типових

природних комплексів біосфери, здій-

снення фонового екологічного моніто-

рингу, вивчення навколишнього при-

родного середовища, його змін під дією

антропогенних факторів

284

Основи екологи

Продовження таблиці 2.4.7

Національні

природні

парки

Регіо-

нальні

ландшаф-

тні парки

Заказни-

ки

Пам'ятки

природи

Заповідні

урочища

Ботанічні сади

Природоохоронні,

рекреаційні, куль-

турно-освітні, на-

уково-дослідні

установи загально-

державного зна-

чення

Природоохоронні

рекреаційні уста-

нови місцевого чи

регіонального зна-

чення

Природоохоронні,

науково-дослідні

установи загально-

державного чи міс-

цевого значення

Природоохоронні,

культурно-освітні

установи загально-

державного чи міс-

цевого значення

Природоохоронні,

культурно-освітні,

науково-дослідні

установи загально-

державного чи міс-

цевого значення

Науково-дослідні

природоохоронні

установи загально-

державного чи міс-

цевого значення

Створюється з метою збереження, від-

творення та ефективного використан-

ня природних комплексів та об'єктів,

які мають особливу природоохоронну,

оздоровчу, історико-культурну, науко-

ву, освітню та естетичну цінність

Створюються з метою збереження в

природному стані типових або унікаль-

них природних комплексів та об'єктів,

а також забезпечення умов для орга-

нізованого відпочинку населення

Природні території (акваторії), виді-

лені з метою збереження і відтворення

природних комплексів чи їхніх окре-

мих компонентів

Окремі унікальні природні утворення,

що мають особливе природоохоронне,

наукове, естетичне і пізнавальне зна-

чення, з метою збереження їх у при-

родному стані

Лісові, степові, болотні та інші відо-

кремлені цілісні ландшафти, що мають

важливе наукове, природоохоронне та

естетичне значення, з метою збережен-

ня їх у природному стані

Створюються з метою збереження, ви-

вчення, акліматизації, розмноження в

спеціально створених умовах та ефек-

тивного господарського використання

рідкісних і типових видів місцевої і

світової флори шляхом створення, по-

повнення та збереження ботанічних

колекцій, ведення наукової, навчальної

та освітньої роботи

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

285

Продовження таблиці 2.4.7

Дендрологічні

парки

Зоологічні

парки

Парки-пам'ят-

ки садово-

паркового

мистецтва

Науково-дослідні

природоохоронні

установи загально-

державного чи міс-

цевого значення

Природоохоронні

культурно-освітні

та науково-дослідні

установи загально-

державного значен-

ня

Природоохоронні

рекреаційні устано-

ви загальнодержав-

ного значення

Створюються з метою збереження

і вивчення у спеціально створених

умовах різноманітних видів дерев і

чагарників та їхніх композицій для

найбільш ефективного наукового,

культурного, рекреаційного та іншого

використання

Створюються з метою організації еко-

логічної освітньо-виховної роботи,

створення експозицій рідкісних, екзо-

тичних та місцевих видів тварин, збе-

реження їхнього генофонду, вивчення

дикої фауни і розробки наукових основ

її розведення у неволі

Визначні та цінні зразки паркового

будівництва з метою охорони їх і ви-

користання в естетичних, виховних,

наукових, природоохоронних та оздо-

ровчих цілях

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду — це

сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і

правил, які визначають правовий статус, призначення цих

територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них,

порядок охорони, використання і відтворення їхніх природних

комплексів.

На території природних заповідників забороняється будь-

яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому

призначенню заповідника, порушує природний розвиток про-

цесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його

природні комплекси та об'єкти.

Для біосферних заповідників установлюється диферен-

ційований режим охорони, відтворення та використання

природних комплексів згідно з функціональним зонуванням:

28В Основи екології

заповідна зона — включає території, призначені для збере-

ження і відновлення найбільш цінних природних та міні-

мально порушених антропогенними факторами природних

комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її

режим визначається відповідно до вимог, встановлених для

природних заповідників; буферна зона — включає території,

виділені з метою запобігання негативного впливу на запо-

відну зону господарської діяльності на прилеглих терито-

ріях; її режим визначається відповідно до вимог, встановле-

них для охоронних зон природних заповідників; зона

антропогенних ландшафтів — включає території традицій-

ного землекористування, лісокористування, водокористу-

вання, місць поселення, рекреації та інших видів господар-

ської діяльності.

На території національних природних парків з урахуван-

ням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної,

історико-культурної та інших цінностей природних комп-

лексів та об'єктів, їхніх особливостей встановлюється дифе-

ренційований режим щодо їхньої охорони, відтворення та

використання згідно з функціональним зонуванням: запо-

відна зона — призначена для охорони та відновлення най-

більш цінних природних комплексів, режим якої визнача-

ється відповідно до вимог, встановлених для природних

заповідників; зона регульованої рекреації — в її межах про-

водяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення

населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у

цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання

туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороня-

ються рубки лісу головного користування, промислове

рибальство й промислове добування мисливських тварин,

інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан при-

родних комплексів та об'єктів заповідної зони; зона стаціо-

нарної рекреації — призначена для розміщення готелів,

мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідува-

чів парку; господарська зона — у її межах проводиться гос-

подарська діяльність, спрямована на виконання покладених

на парк завдань, знаходяться населені пункти, об'єкти кому-

нального призначення парку, а також землі інших землев-

Розділ 2. Прикладні аспекти екології 287

ласників та землекористувачів, включені до складу парку, на

яких господарська діяльність здійснюється з додержанням

загальних вимог щодо охорони навколишнього природного

середовища. На території зони регульованої рекреації, стаці-

онарної рекреації та господарської зони забороняється будь-

яка діяльність, яка призводить або може призвести до погір-

шення стану навколишнього природного середовища та

зниження рекреаційної цінності території національного

природного парку.

На території регіональних ландшафтних парків з ураху-

ванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної,

історико-культурної та інших цінностей природних комплек-

сів та об'єктів, їхніх особливостей може проводитися зону-

вання з урахуванням вимог, встановлених для територій націо-

нальних природних парків.

На території заказника обмежується або забороняється

діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим

положенням про заказник. Господарська, наукова та інша

діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника,

проводиться з додержанням загальних вимог охорони навко-

лишнього природного середовища.

На території пам'яток природи забороняється будь-яка

діяльність, що загрожує їхньому збереженню або призводить

до деградації чи зміни первісного їх стану.

На території заповідних урочищ забороняється будь-яка

діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у

природних комплексах, включених до його складу, відповідно

до вимог, встановлених для природних заповідників.

На території ботанічних садів забороняється будь-яка

діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них

завдань і загрожує збереженню колекцій флори.У межах бота-

нічних садів для забезпечення необхідного режиму охорони та

ефективного використання можуть бути виділені зони: експо-

зиційна — її відвідування дозволяється в порядку, що встанов-

люється адміністрацією ботанічного саду; наукова — до складу

зони входять колекції, експериментальні ділянки тощо, на від-

відування її мають право лише співробітники ботанічного саду

у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, а також;

2 S 8 Основи екології

спеціалісти інших установ з дозволу адміністрації саду; запо-

відна — відвідування її забороняється, крім випадків, коли

воно пов'язано з проведенням наукових спостережень; адміні-

стративно-господарська.

На території дендрологічних парків забороняється діяль-

ність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань

і загрожує збереженню дендрологічних колекцій. На території

дендрологічних парків може бути проведено зонування відпо-

відно до вимог, встановлених для ботанічних садів.

На території зоологічних парків забороняється діяльність,

що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і

загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин

цих парків. На території зоологічних парків з метою забезпе-

чення виконання поставлених перед ними завдань виділяються

зони: експозиційна — призначена для стаціонарного утри-

мання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних

цілях; наукова — у її межах проводиться науково-дослідна

робота; відвідування зони дозволяється в порядку, що встанов-

люється адміністрацією парку; рекреаційна — призначена для

організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку;

господарська — зона, де розміщуються допоміжні господар-

ські об'єкти.

На території парків-лам'яток садово-паркового мисте-

цтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з

виконанням покладених на них завдань і загрожує їхньому

збереженню. На території парків-пам'яток садово-парко-

вого мистецтва забезпечується проведення екскурсій та

масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за наса-

дженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції

та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видо-

вого складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо

запобігання самосіву, збереження композицій із дерев,

чагарників і квітів, трав'яних газонів. На території парків-

пам'яток садово-паркового мистецтва може проводитися

зонування відповідно до вимог, встановлених для ботаніч-

них садів.

Основні елементи національної екологічної мережі України

наведено в табл. 2.4.8.

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

289

Таблиця 2.4.8

Основні елементи національної екологічної мережі України

Природні

регіони

Карпатський

Кримський

гірський

Західне

Полісся

Придніпров-

ське Полісся

Східне

Полісся

Подільський

Середнє

Придні-

пров'я

Придоне-

ЦЬКИЙ

Донецько-

Приазов-

ський

Таврійський

Нижньодні-

стровський

Біосферні

заповідники

Карпатський,

Розточанський,

Східні Карпати

Західне

Полісся

Поліський

Український лі-

состеповий біо-

сферний запо-

відник

Чорноморський,

Асканія-Нова

Природні

заповідники

Горгани

Кримський, Ял-

тинський гірсько-

лісовий, Карадазь-

кий, Опукський

Черемський, Рів-

ненський, Півден-

нополіський

Дніпровський,

Деснянський

Медобори

Канівський

Український

степовий

Національні природні

парки

Синевир, Карпатський, Ужан-

ський, Сколівські Бескиди,

Гуцульщина, Галицький

Севастопольський,

Чатир-Даг

Мезинський, Коростишів-

ський, Ічнянський, Голосіїв-

ський

Середньосеймський, Деснян-

сько-Старогутський,Тростя-

нецько-Ворсклянський

Подільські Товтри, Креме-

нецькі Гори, Центрально-По-

дільський, Савранський ліс,

Дністровський каньйон

Черкаський Бір, Холодний Яр,

Середньо-Придніпровський,

Трахтемирівський, Переяс-

лав-Хмельницький, Чорно-

ліський

Святі Гори, Сіверсько-Доне-

цький, Слобожанський, Го-

мольшанський

Приазовський, Меотида

Нижньодніпровський,

Азово-Сиваський

Нижньодністровський

10 6-7

2ЭО

Основи екології

Продовження таблиці 2.4.8

Нижньоду-

найський

Азовський

Чорномор-

ський

Дунайський

Казантипський,

Опукський

Азово-Сиваський, Сиваський,

Меотида

Велике філофорне поле

Зернова, Мале філофорне

поле, Джарилгач,

Кінбурнська коса

2.4>6. Система корпоративного екологічного

управління

В сучасних умовах реформування економіки, зміни форм

власності, в умовах децентралізації управління власністю,

акціонування капіталу, у зв'язку з розширенням підприєм-

ництва все більше набуває поширення корпоративне управ-

ління, на відміну від галузевого управління (наслідок минулих

форм централізованого управління народним господарством).

Корпорація — це об'єднання підприємств і власників для

ведення підприємницької діяльності, метою якої є отри-

мання прибутку; або об'єднання, що надає послуги населенню

(забезпечення газом, водою, електроенергією тощо).

Для забезпечення дотримання міжнародних екологічних

вимог, національного природоохоронного законодавства і

захисту власних інтересів товаровиробника корпорації зму-

шені створювати в загальній системі управління підсистеми

корпоративного екологічного управління з власними загаль-

носистемними і спеціальними функціями.

До спеціальних функцій системи корпоративного екологіч-

ного управління належать екологічне маркування і сертифі-

кація, екологічний аудит. Існують також спеціальні механізми

забезпечення ефективності функціонування системи корпора-

тивного екологічного управління і корпорації в цілому. Це кор-

поративна програма екологічного аудиту, корпоративний еко-

логічний маркетинг, інжиніринг, лізинг, екологічне страхування

й екологічна модернізація (оздоровлення) виробничої системи.

Наведемо визначення цих термінів і понять.

Розділ 2. Прикладні аспекти екології 291

Екологічне маркування — це один із видів екологічної декла-

рації, яка характеризує вплив продукції або послуги на навко-

лишнє середовище на всіх стадіях життєвого циклу. Марку-

вання може мати форму знака, графічного зображення на виробі

або тарі, бути подане у вигляді текстового документа, технічного

бюлетеня, рекламного оголошення тощо. Головною метою еко-

логічного маркування є виділення серед групи однорідної про-

дукції тієї продукції, яка на всіх стадіях життєвого циклу має

менший вплив на навколишнє середовище, з присвоєнням їй від-

повідного знака. Екологічний знак присвоюється продукції, якій

властиві певні екологічні переваги серед аналогів групи однорід-

ної продукції. Таке екологічне маркування є добровільним і може

виконуватися громадськими чи приватними установами, а також;

мати національний, регіональний або корпоративний масштаб.

Декларація екологічності — це заява, що описує ефект

впливу на навколишнє середовище під час добування сиро-

вини, виробництва, розподілу або постачання, використання

й утилізації продукції.

Екологічний аудит — це засіб управління, який надає сис-

тематичну, періодичну, об'єктивну й задокументовану оцінку

системи управління та процесів, спрямованих на охорону

навколишнього середовища, щоб підвищити ефективність та

полегшити контроль за діяльністю компанії, що впливає на

довкілля; а також оцінювати узгодженість діяльності компанії

з екологічною політикою (за визначенням Ради Європейського

союзу). Детальніше про екоаудит викладено вище.

Маркетинг — це діяльність, спрямована на визначення потреб

споживачів, формування продукту, створення й утримання

попиту, усталення ринкової політики. Екологічний маркетинг —

це діяльність, спрямована на визначення потреб споживачів в

екологічно безпечному навколишньому природному середовищі,

формування екологічно чистого продукту (товарів та виробів),

створення й утримання попиту, усталення ринкової політики

задля поліпшення якості життя людей і забезпечення їхньої еко-

логічної безпеки. Екологічний ринок — це ринок екологічних

технологій, робіт, товарів, послуг, знань, екологічної інформації.

До будь-якої продукції споживачі будуть ставитися з дові-

рою, якщо вона доступна за ціною, якісна та екологічно

ю*

292 Основи екології

безпечна для здоров'я. Концепція маркетингу полягає в тому,

що в цілому досягнення цілей підприємства повинно здійсню-

ватися через визнання потреб цільових ринків і забезпечення

необхідної задоволеності більш ефективними й екологічно без-

печними для життя людей і природи, ніж; у конкурентів, засо-

бами виробництва. Основна мета системи маркетингу, у тому

числі екологічного, — поліпшення якості життя (якість, кіль-

кість, асортимент, доступність, вартість товару, якість природ-

ного середовища, якість культурного середовища).

Особливість екологічного маркетингу на рівні підприєм-

ства полягає в тому, що його не молена розглядати ізольовано

від системи маркетингу підприємства. Він може функціону-

вати ефективно лише в умовах ефективної дії такої системи.

Функції екологічного маркетингу може виконувати система

екоменеджменту підприємства.

Екологічний менеджмент — це ринково зорієнтована скла-

дова загальної системи управління підприємством, корпора-

цією, що має за мету досягнення екологічної вигоди або при-

бутку із застосуванням ринкових механізмів; це система, яка

забезпечує реалізацію екологічної політики підприємства і

спрямована на екологізацію загальних функцій управління.

Екологічний інжиніринг, або еколого-інженерна діяльність,

має на меті техніко-економічне обґрунтування комплексу захо-

дів щодо екологічної модернізації виробництва з проведення,

за необхідності, попередніх технологічних досліджень на пілот-

ному (експериментальному) устаткуванні, наприклад, очис-

ному. Метою екоінжинірингу може бути також; передінвести-

ційна екологічна оцінка проектних пропозицій. Класичними

прикладами екологічного інжинірингу є оцінка впливу об'єк-

тів, що проектуються, на навколишнє природне середовище,

екологічні обґрунтування інвестиційних проектів, оцінка еко-

логічних ризиків у складі проектування організаційних схем.

Екологічний лізинг. Слово «лізинг» походить від англій-

ського «lease» — брати чи здавати майно в оренду, тобто в тим-

часове володіння й користування.

Лізинг — довготермінова оренда машин, обладнання, тран-

спортних засобів, виробничих споруд тощо на умовах поворот-

ності, терміновості й платності і на підставі відповідного