Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології

Подождите немного. Документ загружается.

розділ 2. Прикладні аспекти екології 233

В Україні можуть утворюватись й інші фонди для стиму-

лювання і фінансування заходів щодо охорони навколишнього

природного середовища, раціонального використання природ-

них ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Стимулювання в системі охорони навколишнього природ-

ного середовища. В Україні здійснюється стимулювання раціо-

нального використання природних ресурсів, охорони навко-

лишнього природного середовища шляхом:

- надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ,

організацій і громадян в разі реалізації ними заходів

щодо раціонального використання природних ресурсів та

охорони навколишнього природного середовища, при

переході на маловідхідні і ресурсо- та енергозберігаючі

технології, організації виробництва і впровадженні очис-

ного обладнання й устаткування для утилізації та зне-

шкодження відходів, а також; приладів контролю за ста-

ном навколишнього природного середовища та джерелами

викидів і скидів забруднюючих речовин, виконанні інших

заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколиш-

нього природного середовища;

- надання на пільгових умовах короткострокових і довго-

строкових позичок для реалізації заходів щодо забезпе-

чення раціонального використання природних ресурсів

та охорони навколишнього природного середовища;

- встановлення підвищених норм амортизації основних

виробничих природоохоронних фондів;

- звільнення від оподаткування фондів охорони навко-

лишнього природного середовища;

- передачі частини коштів фондів охорони навколишнього

природного середовища на договірних умовах підприєм-

ствам, установам, організаціям і громадянам на заходи

для гарантованого зниження викидів і скидів забрудню-

ючих речовин і зменшення шкідливих фізичних, хіміч-

них та біологічних впливів на стан навколишнього при-

родного середовища, на розвиток екологічно безпечних

технологій та виробництв;

- надання можливості отримання природних ресурсів під

заставу.

234 Основи екології

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Визначте економічні заходи забезпечення охорони навколиш-

нього природного середовища.

2. Дайте характеристику основним моделям еколого-економіч-

ного розвитку.

3. Які характерні риси техногенного типу економічного роз-

витку?

4. Проаналізуйте основні критерії концепції сталого або збалан-

сованого розвитку.

5. Що вивчає «економіка природокористування»? Які основні її

завдання?

6. Визначте основні види економічної оцінки природних ресурсів.

7. Дайте характеристику методам визначення збитків.

8. Які екологічні показники використовують для оцінки еколо-

гічного збитку?

9. Як розраховують розмір платежу за викиди в атмосферу?

10. Як розраховують розмір платежу за скиди в водойми?

11. Як розраховують розміри платежу за розміщення відходів?

12. Проаналізуйте основні напрями природоохоронної діяльності.

13. Куди витрачаються кошти фондів охорони навколишнього

природного середовища?

14. Визначте шляхи стимулювання в системі охорони навколиш-

нього природного середовища.

ТЕМИ ДЛЯ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ

1. Концепції економічного розвитку.

2. Концепція сталого або збалансованого розвитку.

3. Наукові категорії природокористування.

4. Економічні методи управління процесом природокористу-

вання.

5. Основні концепції економічної оцінки природних ресурсів.

6. Збитки від забруднення довкілля. Види збитків.

7. Економічні збитки від забруднення атмосфери, гідросфери,

ґрунтів.

8. Платежі за ресурси, їхні види та критерії нарахування.

9. Фонд охорони природи: джерела нагромадження і напрями

використання.

10. Напрями природоохоронної діяльності в Україні.

Розділ 2. Прикладні аспекти екології 235

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гирусов Э.В. и др. Экология и экономика природопользования:

Учебник для вузов. — М: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. —

445 с.

2. Екологія: Навч.-метод, посібн. для самост. вивч. дисципліни/

C.I. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, O.K. Аблова та ін. — К.: КНЕУ,

2005. - 104 с.

3. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник/ За ред. В.

Ф. Семенова, О.Л. Михайлюк. — К.: Центр навчальної літера-

тури, 2004. - 407 с.

4. Закон України від 26 червня 1991 p. №1268-XII «Про охорону

навколишнього природного середовища».

5. Костецький В.В. Екологія перехідного періоду: держава, право,

економіка (економіко-правовий механізм охорони навколиш-

нього природного середовища в Україні). — К., 2001.

6. Нестеров П.М., Нестеров А.П. Экономика природопользования

и рынок: Учебник для вузов. — М.: Закон и право, ЮНИТИ,

1997. - 413 с.

7. Папенов К.В. Экономика и природопользование. — М: Изд-во

МГУ, 1997. - 240 с.

236 Основи екології

Тема 2.4

Управління в галузі охорони навколишнього

природного середовища

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні знати:

- мету й функції державної системи екологічного управ-

ління;

- завдання і типи екологічної експертизи;

- зміст та структуру екологічного паспорта підприємства;

- види та значення екологічного моніторингу;

- мету та завдання екологічного аудиту;

- систему екологічних стандартів;

- структурні елементи національної екологічної мережі;

- природоохоронне законодавство України;

- види відповідальності за порушення законодавства про

охорону навколишнього природного середовища;

- органи державного управління;

- функції системи корпоративного екологічного управління;

- інформаційні системи екологічного управління

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні вміти:

- характеризувати мету й функції державної системи еко-

логічного управління;

- пояснити значення та мету екологічної експертизи, еко-

логічного аудиту, екологічного моніторингу та екологіч-

ного ліцензування;

- визначати поняття «екологічне маркування», «екологіч-

ний маркетинг», «екологічний менеджмент», «екологіч-

ний інжиніринг», «екологічний лізинг», «екологічне стра-

хування», «екологічна логістика»;

- застосовувати екологічні стандарти;

- визначати екологічні права та обов'язки громадян

України, закони у царині охорони довкілля.

Ключові ПОНЯТТЯ

ТА

ТЕРМІНИ

S екологічна експертиза;

S екологічне нормування: гранично

S екологічний моніторинг; допустимі концентрації(ГДК),

•S екологічна паспортизація;

граничнодопустимі викиди (ГДВ),

•S екологічний аудит; гранично допустимі скиди (ГДС);

Розділ 2. Прикладні аспекти екологи

237

•/ екологічне лімітування;

•/ екологічне ліцензування;

•/ екологічне законодавство

України;

•/ відповідальність за порушення

законодавства про охорону

навколишнього природного

середовища;

•/ органи державного управління;

•/ національна екологічна мережа;

•/ природний коридор;

•/ екологічне маркування;

•/ декларація екологічності;

•S екологічний маркетинг;

•S екологічний менеджмент;

•S екологічний інжиніринг;

•S екологічний лізинг;

S екологічне страхування;

•S екологічна логістика;

•/ природно-заповідний фонд:

природні заповідники, біосферні

заповідники, національні природні

парки, регіональні ландшафтні

парки, заказники, пам'ятки

природи, заповідні урочища,

ботанічні сади, дендрологічні

парки, зоологічні парки, парки-

пам'ятки садово-паркового

мистецтва;

•S інформаційні системи

екологічного управління:

кадастри природних ресурсів,

географічна інформаційна

система (ГІС).

Управління охороною навколишнього природного середо-

вища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження,

дослідження, контролю, прогнозування, екологічної експер-

тизи, програмування, інформування та іншої виконавчо-роз-

порядчої діяльності.

Метою управління в галузі охорони навколишнього при-

родного середовища є:

- реалізація законодавства;

- контроль за додержанням вимог екологічної безпеки;

- забезпечення проведення ефективних і комплексних

заходів щодо охорони навколишнього природного сере-

довища;

- раціональне використання природних ресурсів;

- досягнення узгодженості дій державних і громадських

органів у галузі охорони навколишнього природного

середовища.

Екологічне управління є досить розгалуженою і багато-

функціональною сферою діяльності різних суспільних, дер-

жавних, корпоративних та інших інституцій. Вона може

функціонувати як цілісна система (наприклад, державна), як

окрема цільова функція (наприклад, управління екологічною

238 Основи екології

безпекою), як функція, орієнтована на окремий об'єкт (на-

приклад, управління відходами). За системними ознаками

можна виділити: державне екологічне управління; корпора-

тивне екологічне управління; місцеве екологічне управління;

громадське екологічне управління та ін.

2.4.1. Функції державної системи

екологічного управління

До функцій державної системи екологічного управління

належать: законодавче регулювання, нормування, експертиза,

а також екологічний моніторинг, аудит, ліцензування, інфор-

мування, стандартизація, страхування, екологічна паспорти-

зація, забезпечення відповідальності за екологічні правопору-

шення таін., що спрямовані переважно на забезпечення

охорони та контролю за станом навколишнього природного

середовища, прогнозування його змін.

Екологічна експертиза

Самостійним видом управлінської діяльності та формою

контролю є екологічна експертиза. Екологічна експертиза

це — вид науково-практичної діяльності спеціально уповнова-

жених державних органів, еколого-експертних формувань та

об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому еколо-

гічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проек-

тних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких

може негативно впливати або впливає на стан навколишнього

природного середовища, і спрямована на підготовку висновків

про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності

нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього

природного середовища, раціональне використання і відтво-

рення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються

Законом України «Про охорону навколишнього природного

середовища» та Законом України «Про екологічну експертизу».

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному

впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього при-

родного середовища та здоров'я людей, а також; оцінка ступеня

екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної

ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Розділ 2. Прикладні аспекти екологи 239

Основними завданнями екологічної експертизи є:

- визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запла-

нованої чи здійснюваної діяльності;

- організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки

об'єктів екологічної експертизи;

- встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам

екологічного законодавства, будівельних норм і правил;

- оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи

на стан навколишнього природного середовища і якість

природних ресурсів;

- оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достат-

ності заходів щодо охорони навколишнього природного

середовища;

- підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висно-

вків екологічної експертизи.

Основними принципами екологічної експертизи є:

- гарантування безпечного для життя та здоров'я людей

навколишнього природного середовища;

- збалансованість екологічних, економічних, медико-біо-

логічних і соціальних інтересів та врахування громад-

ської думки;

- наукова обґрунтованість, незалежність, об'єктивність,

комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

- екологічна безпека, територіально-галузева та еконо-

мічна доцільність реалізації об'єктів екологічної експер-

тизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

- державне регулювання;

- законність.

Об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих

та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні

матеріали, документація з впровадження нової техніки, техно-

логій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може

призвести до порушення екологічних нормативів, негативного

впливу на стан навколишнього природного середовища. Еко-

логічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що

склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також

Діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний

вплив на стан навколишнього природного середовища.

24-Q Основи екології

Екологічну експертизу здійснюють (суб'єкти екологічної '

експертизи): спеціально уповноважений центральний орган

виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його

органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи,

організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії; інші

державні органи, місцеві Ради й органи виконавчої влади на

місцях відповідно до законодавства; громадські організації

екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані

формування; окремі громадяни тощо.

Форми екологічної експертизи: державна, громадська та

інші екологічні експертизи (спеціальна, додаткова тощо). '

Державна екологічна експертиза організується і прово-

диться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими

установами, організаціями або спеціально створюваними комі-

сіями спеціально уповноваженого центрального органу вико- *

навчої влади з питань екології та природних ресурсів, його

органів на місцях із залученням інших органів державної

виконавчої влади.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язко- •

вим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену

екологічну небезпеку.

Державній екологічній експертизі підлягають: державні

інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення

продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного госпо-

дарства; проекти генеральних планів населених пунктів, інша ,

передпланова і передпроектна документація; інвестиційні про-

екти, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розши-

рення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підпри-

ємств; проекти законодавчих та інших нормативно-правових

актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення еколо-

гічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколиш-

нього природного середовища і використання природних

ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан

навколишнього природного середовища; документація з впро-

вадження нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у

тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть

створити потенційну загрозу навколишньому природному

середовищу та ін.

їоділ 2. Прикладні аспекти екології

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в

!' будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрун-

' тування, за ініціативою громадських організацій чи інших

громадських формувань. Потреба в здійсненні громадської

екологічної експертизи виникає в разі вирішення складних

екологічних проблем, пов'язаних з розвитком регіону, населе-

ного пункту, розміщенням окремих об'єктів народного госпо-

дарства, реалізацією проекту певної забудови та ін.

Останнім часом в Україні проводиться комплексна дер-

жавна експертиза, яка полягає в забезпеченні єдиної комплек-

сної оцінки проектної документації за всіма відомими експерт-

ними напрямами в одному висновку та сприянні замовникам у

проходженні ними необхідних експертних погоджень. Складо-

вими частинами комплексної експертизи є інвестиційна, сані-

тарно-гігієнічна, екологічна, пожежної безпеки, охорони праці,

енергозбереження, а також; в окремих випадках експертиза з

питань ядерної та радіаційної безпеки.

Отже, екологічна експертиза — це оцінка впливів на навко-

лишнє природне середовище та здоров'я людей усіх видів гос-

подарської діяльності та відповідності цієї діяльності нор-

мамівимогамзаконодавствапро охорону довкілля, раціональне

використання й відтворення природних ресурсів, забезпе-

чення екобезпеки.

Екологічний моніторинг

Контроль за якістю компонентів біосфери, змінами в них,

що викликані антропогенними чинниками, здійснюється з

допомогою екологічного моніторингу, який є базовим механіз-

мом системи державного екологічного управління.

Моніторинг (від лат. monitor — спостереження) — комп-

лексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану

навколишнього середовища під впливом антропогенних фак-

торів.

Основними завданнями екологічного моніторингу є:

- спостереження за станом біосфери;

- оцінка та прогноз стану природного середовища;

- виявлення факторів і джерел антропогенного впливу на

довкілля;

- оцінка природно-ресурсного потенціалу;

Основи екології

- контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм;

- вибір індикаторів, які б найкраще показували стан

довкілля та ін.

Залежно від призначення здійснюється загальний (стан-

дартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моні-

торинг навколишнього природного середовища.

Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях:

- локальному — на території окремих об'єктів (підпри-

ємств), міст, на ділянках ландшафтів. Промислові сис-

теми екологічного моніторингу контролюють викиди

промислових підприємств, рівень забруднення промис-

лових майданчиків і прилеглих до них районів;

- регіональному — в межах адміністративно-територіаль-

них одиниць, на територіях економічних і природних

регіонів. Здебільшого отримуються дані про забруднення

атмосфери і водойм від міських і промислових конт-

рольних станцій;

- національному — на території країни в цілому моніто-

ринг означає статистичну обробку та аналіз даних про

забруднення навколишнього середовища від регіональ-

них систем, зі штучних супутників Землі та космічних

орбітальних станцій;

- глобальні системи моніторингу навколишнього середо-

вища використовуються для досліджень і охорони при-

роди та здійснюються на основі міжнародних угод у цій

сфері. Ряд країн має мережу надземних станцій, на яких

здійснюються безперервний відбір та аналіз проб на

наявність в атмосфері забруднювачів, а саме: СО

, CO,

пилу, свинцю, радіонуклідів та інших речовин.

Розрізняють три ступені моніторингу щодо вирішення

завдань різного рівня (табл. 2.4.1). На першому ступені основ-

ну увагу приділяють спостереженню за станом навколиш-

нього середовища щодо впливу на здоров'я населення. Цей

ступінь моніторингу спирається на систему постів спостере-

ження та роботу санітарно-гігієнічних служб. На другому

ступені моніторингу основним об'єктом спостережень та

контролю є природно-територіальні комплекси. Основне

завдання третього ступеня — спостереження за глобальними