Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 2. Прикладні аспекти екології 2Q3

2.3*1* Основні моделі еколого-економїчного

розвитку

Техногенний тип економічного розвитку. В основі будь-

якого економічного розвитку закладено три фактори еконо-

мічного росту:

- трудові ресурси,

- штучно створені засоби виробництва,

- природні ресурси.

Останнім часом екологічний фактор став усе більше обмежу-

вати економічний розвиток.

Сучасний тип еколого-економічного розвитку економіки

можна визначити як техногенний тип економічного розвитку.

Характерними рисами техногенного типу розвитку є швидке

використання невідновлюваних видів природних ресурсів

(насамперед, корисних копалин) і надмірне використання від-

новлюваних ресурсів (ґрунтів, лісів та ін.) зі швидкістю, яка

перевищує можливості їхнього відновлення. При цьому завда-

ється значна економічна шкода, а саме: деградація природних

ресурсів і забруднення навколишнього середовища внаслідок

людської діяльності.

Варто зазначити, що до 70-80-х років XX століття основну

увагу в економічній теорії і на практиці приділяли двом фак-

торам економічного росту — праці і капіталу. Природні ресурси

передбачались невичерпними, рівень їхнього споживання

щодо можливостей їхнього відтворення і запасів не розгля-

дався. Поза увагою залишались і наслідки економічного роз-

витку у вигляді різних забруднень, деградації навколишнього

середовища та ресурсів. Не вивчався і зворотний вплив, зво-

ротні зв'язки між екологічною деградацією та економічним

розвитком, станом трудових ресурсів, якістю життя населення.

Цільову функцію такої економіки можна визначити словами

І. Мічуріна: «Не потрібно чекати милостині від природи, взяти

її у неї — наше завдання».

Існують різні моделі техногенного типу розвитку. Сьогодні в

Цій сфері є значна кількість концепцій та теорій. Деякі з них

наведено в таблиці 2.3.1.

Варто підкреслити, що деяким країнам вдалося досягти

певної екологічної стабілізації, однак якісного поліпшення не

2О4

Основи екології

відбулось. Це пояснюється тим, що головними вважаються

інтереси економіки, максимальне збільшення виробництва,

широке використання досягнень науково-технічного прогресу

з метою більш повного задоволення людських потреб. У цих

умовах природоохоронна діяльність, витрати на охорону

навколишнього середовища уявляються як дещо суперечливе

економічному росту. Однак урахування екологічного фактора

вже визнається необхідним. Необхідність проведення приро-

доохоронної діяльності базується на положенні про те, що

деградація навколишнього середовища шкодить людині і

затримує економічний розвиток. Однак реальне вирішення

протиріч між; економікою і природою неможливе, про що свід-

чить лавиноподібне наростання екологічних проблем.

Таблиця 2.3.1.

Основні моделі еколого-економічного розвитку

Модель

економічно-

го розвитку

Фронтальна

економіка

Екотопія

Концепція

економічного розвитку

- Природа розглядалась

як необмежене джерело

ресурсів (повітря, води,

ґрунтів, мінеральної

сировини та енергоре-

сурсів), які використо-

вуються людиною як

«стічна труба» для різ-

них промислових та по-

бутових відходів

-У проблемі «людина і

природа» особливий

акцент надається мо-

ральним, соціальним і

духовним її аспектам

(основа руху «зеле-

них»)

Основні риси концепції

- природні ресурси та екосис-

теми визначались як неви-

черпні;

- співвідношення масштабів

спожитих ресурсів та їхніх

запасів не розглядалося;

- основними чинниками, що

обмежують розвиток, вва-

жалися праця та капітал

- повернення до природи;

- скорочення людської

популяції;

- товарний обмін всередині

регіонів зі спільними

екологічними характе-

ристиками;

- сприяння біологічному

та культурному різнома-

ніттю;

- децентралізоване плану-

вання;

- прості технології

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

2О5

Продовження таблиці 2.3.1

Концепція

охорони

навколиш-

нього

природного

середовища

Концепція

помірного

розвитку

економіки

- Система впровадження

природоохоронних

принципів та реалізація

екологічного законо-

давства в галузі приро-

докористування

- Задоволення потреб

нашого суспільства в

природних ресурсах з

урахуванням потреб

майбутніх поколінь

- плата за забруднення;

- оцінка соціальної вартості

забруднення;

- розвиток виробництва на

основі чистих технологій;

- встановлення плати за при-

родні ресурси тощо.

- поступова стабілізація рів-

ня виробництва;

- принципова зміна ставлен-

ня до ресурсів — перехід до

їхнього раціонального ви-

користання.

Екологізація виробництва та споживання, усієї економіч-

ної системи — обов'язкова умова успішного вирішення еколо-

гічних проблем, запобігання екологічної катастрофи.

І в цьому легко переконатися. Падіння внутрішнього вало-

вого продукту в Україні становило 3%, а втрати його через

забруднення навколишнього середовища та неефективне при-

родокористування досягли 10%. В економічно розвинених кра-

їнах вже давно зрозуміли: треба примирити два чинники — еко-

логію та економіку. Прикладом того, як молена відрегулювати

відносини «економіка-екологія», є історія відродження річки

Рейн у Німеччині. Інтенсивна експлуатація цієї водної артерії

призвела до того, що води Рейну не лише не можна було пити, а

й використовувати без величезних додаткових витрат у вироб-

ництві. Була розроблена така система податків, що плата за

забруднення набагато перевищувала вартість очисних споруд.

У Рейн повернулася риба. Сьогодні багато підприємців у Німеч-

чині розуміють: дбати про довкілля вигідно. Більше того, став-

лення до природи є частиною їхнього іміджу. Чиста й гарна

територія біля кафе чи магазину — складова бізнесу, адже до

такого господаря покупці приходять частіше. І ще один приклад

взаємозв'язку екології та економіки. Оцінюючи роботу підпри-

ємства, необхідно враховувати не лише прибутки, які отримає

Це підприємство внаслідок виробничої діяльності, але й збитки

(обов'язкові від'ємні екологічні ефекти). Бо якщо підприємство

£Ю6 Основи екології'

отримало 100 тисяч гривень прибутку, а буде потрібно 180 тисяч

гривень, щоб очистити забруднені повітря, воду, ґрунти, то під-

приємство може і збагатіє, а довкілля втратить.

Таким чином, потрібна зміна техногенного типу розвитку

на сталий тип розвитку.

2.3*2. Концепція сталого розвитку

Наприкінці 80-х років XX століття в закордонній літера-

турі в галузі економіки та екології, соціології, політології і

права, а також і в інших гуманітарних науках, широке розпо-

всюдження отримав термін «сталий розвиток» (sustainable

development), яким позначався соціально-економічний і еко-

логічний розвиток, спрямований на збереження миру на всій

планеті, на розумне задоволення потреб людей при одночас-

ному поліпшенні якості життя сьогоднішніх і майбутніх поко-

лінь, на раціональне використання ресурсів планети і збере-

ження природного середовища.

У 1983 році було створено «Міжнародну комісію ООН з

навколишнього середовища та розвитку». її очолила прем'єр-

міністр Норвегії Гру Харлем Брундтланд. У 1987 році комісія

представила доповідь «Наше спільне майбутнє», в якій широко

застосовувалось поняття «сталий розвиток». Уявлення про

сталий розвиток, розроблені цією комісією, було покладено в

основу документів, які було прийнято на Міжнародній кон-

ференції з навколишнього середовища та розвитку в 1992 році

в Ріо-де-Жанейро. Центральні документи, які було прийнято

на цій конференцій, такі:

- Порядок денний на XXI століття;

- Програма дій ООН;

- Декларація щодо навколишнього середовища та роз-

витку;

- Заява про принципи щодо лісів;

- Рамкова конвенція про зміну клімату під впливом газів,

які викликають парниковий ефект;

- Конвенція про збереження біологічного різноманіття.

Ці історичні документи охоплюють різні аспекти сталого

розвитку. В українському варіанті поряд з терміном «сталий

розвиток» вживається термін «збалансований розвиток».

Розділ 2. Прикладні аспекти екології ЭО7

Отже, економіка може бути екологічно сталою (збалансова-

ною) лише тоді, коли вона підпорядкована принципам сталості

— принципам, коріння яких сягає екологічної науки. За сталої

економіки вилов риби не перевищує відтворювальні можли-

вості промислових зон, кількість викачаної з-під землі води не

перевищує відновлення запасів підземних вод, ерозія ґрунтів

не перевищує природних темпів ґрунтоутворення, вирубка

дерев не перебільшує насадження нових, а викиди сполук кар-

бону в атмосферу не перевищують здатності біосфери зв'язу-

вати вуглекислий газ. Стала або збалансована економіка не

знищує види рослин і тварин швидше, ніж: створює нові.

Зрозуміло, що в основі нової економіки повинен бути прин-

цип, який передбачає перехід від одноразових витрат природних

ресурсів до витрат, основаних на використанні відновлюваних

джерел енергії і на постійному повторному використанні мате-

ріалів та переробці промислових відходів. Це економіка з вико-

ристанням сонячної енергії, з переважним застосуванням вело-

сипедів і залізниць для пересування людей, економіка, в якій

енергія, вода, земля і матеріали будуть використовуватись наба-

гато ефективніше і раціональніше, ніж це робиться сьогодні.

Останнім часом прийшло розуміння необхідності доко-

рінної зміни економічних уявлень у напрямі врахування еко-

логічного фактора.

Компанії всього світу починають використовувати кон-

цепцію, відому під назвою «екоефективність». Вона передбачає

максимізацію випуску продукції при мінімізації, а в деяких ви-

падках і повному припиненні промислових забруднень. Ці прин-

ципи можуть лягти в основу «нової промислової революції».

Ознаки нової економіки можна побачити у рішеннях,

прийнятих нещодавно корпораціями та урядами. Окрім

нафтових компаній, які вкладають великі кошти в дослід-

ження способів використання енергії вітру і сонячної енергії,

у напрямі підтримки екологічної сталості рухаються й інші

фірми. Наприклад, найбільша лісозаготівельна компанія в

Британській Колумбії МасМШап Bloedel відмовляється від

суцільного вирубування дерев і замінює його вибірковим.

Білл Форд, який зайняв в кінці 1998 р. посаду голови Ford

Motor Company, оголосив себе «пристрасним захисником

2О8 Основи екології'

природи» і прогнозує зникнення двигуна внутрішнього згорання,

який популяризував його прадід на початку XX століття.

Щодо урядового рівня, то Коста-Ріка планує до 2010 р.

виробляти всю електроенергію, використовуючи відновлю-

вані джерела, а уряд Данії заборонив будівництво електро-

станцій, які працюють на вугіллі. Китай заборонив лісозаго-

тівлю у верхів'ях басейнів річок ЯнцзиіХуанхе, там вважають,

що дерево, яке росте, коштує втричі дорожче, ніж те, яке

стало «діловою деревиною». Але найцікавішим є той факт,

що Німеччина планує провести велику податкову реформу,

знизивши податки і підвищивши податок на енергію.

Це лише окремі приклади, які показують, що деякі компа-

нії і країни починають замислюватися про екологічно ста-

лий розвиток у майбутньому і продумувати кроки для його

забезпечення.

Зараз в літературі є досить багато визначень сталого роз-

витку. Найпоширенішим є визначення, яке в доповіді комісії

подала леді Брундтланд «Наше спільне майбутнє»:

Сталий розвиток. — це такий роз виток, який задовольняє

потреби сьогодення, але не ставить під загрозу здатність

майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби.

Центральне місце в понятті сталого розвитку займає проб-

лема обліку довготривалих екологічних наслідків економічних

рішень, які приймаються сьогодні. Необхідна мінімізація нега-

тивних екологічних наслідків для наступних поколінь. Немож-

ливо жити за рахунок своїх дітей і онуків, неможливо витра-

чати природні ресурси лише для себе. Отже, проблема

екологічних обмежень, компромісу між поточним і майбутнім

споживанням має стати основною при розробці соціально-еко-

номічної стратегії розвитку на тривалу перспективу для будь-

якої країни.

Як показує історія людства, радикальні економічні зміни

останніх років, проекти і заходи, які здійснюються відповідно

до природних закономірностей, через тривалий час виявля-

ються економічно ефективними. І навпаки, економічні про-

екти, які приносять швидку і значну вигоду, але здійсню-

ються без урахування довготривалих екологічних наслідків,

у перспективі зазвичай виявляються збитковими. Тобто для

Розділ 2. Прикладні аспекти екології 2О9

тривалого інтервалу часу є правильним простий принцип:

«що екологічне, те економічне».

Можна виділити чотири критерії сталого розвитку на

довготривалу перспективу (цей підхід базується на класифіка-

ції природних ресурсів і динаміці їхнього відтворення), а саме:

- кількість відновлюваних природних ресурсів (земля, ліс

та ін.) або їхня здатність продукувати біомасу мають при-

наймні не зменшуватись із часом, тобто повинен бути

забезпечений режим простого відтворення (наприклад,

для земельних ресурсів це означає збереження площі

цінних сільськогосподарських угідь або у випадку змен-

шення їхньої площі збереження рівня виробництва про-

дукції землеробства, кормового потенціалу земель для

сільськогосподарських тварин тощо);

- максимально можливе вповільнення темпів вичерпання

запасів невідновлюваних природних ресурсів (наприклад,

корисних копалин) з перспективою заміни їх у майбут-

ньому на невичерпні види ресурсів (наприклад, часткова

заміна нафти, газу, вугілля на альтернативні джерела

енергії — сонячну, вітрову та ін.);

- можливість зведення до мінімуму відходів на основі впро-

вадження маловідхідних, ресурсозберігаючих технологій;

- забруднення навколишнього середовища (як сумарне,

так і за видами) в перспективі не повинне перевищувати

його сучасний рівень («нульового» забруднення очікувати

нереально).

Ці критерії (їх може бути й більше) потрібно враховувати у

процесі розробки концепції сталого або збалансованого роз-

витку, їх урахування дасть змогу зберегти навколишнє середо-

вище для наступних поколінь і не погіршити екологічні умови

проживання.

Узагалі існує багато сценаріїв розвитку людства щодо ство-

рення суспільства сталого розвитку. Усе їхнє різноманіття

можна звести до трьох основних сценаріїв майбутнього:

- сциентичний (можливість розв'язання будь-яких проблем

за рахунок розвитку науки);

- консерваціоністський (відновлення природи за рахунок

різкого зниження чисельності населення);

g 1 О Основи екології

- центристський («золота середина» між; двома першими

сценаріями).

Докладніше зупинимось на останньому сценарії. Загальні

риси суспільства сталого розвитку за центристським сценарієм

вже в основному визначились, хоча технологічні аспекти еко-

логізації життя людства поки що не зовсім зрозумілі, а лише

обговорюються. Щоб побудувати світову спільноту сталого або

збалансованого розвитку, необхідно:

- гуманними методами домогтися регулювання росту наро-

донаселення на рівні, який не перевищить підтримуючої

ємності планети (8-12 млрд людей);

- забезпечити продовольчу безпеку людства, тобто захис-

тити його від загрози голоду сьогодні та в майбутньому

(за рахунок компромісної системи сільського господар-

ства при помірному використанні добрив, гербіцидів,

трансгенних рослин та при максимальному розкритті

агроресурсного і біологічного потенціалу агросистем);

- забезпечити людство енергією без виснаження енергоре-

сурсів і забруднення середовища, яке супроводжує отри-

мання і транспортування енергоносіїв та енергії (зміша-

ний тип енергетики: 30% за рахунок нетрадиційних

джерел, решта — за рахунок традиційних зі збільшенням

частки атомної енергетики при використанні безпечних

ядерних реакторів і замкненого паливного циклу; перехід

на енергозберігаючі технології у всіх сферах діяльності);

- забезпечити невиснажливе використання сировинних

ресурсів для промисловості (широке впровадження ре-

цикл інгу);

- припинити скорочення біологічного різноманіття (частка

природоохоронних територій повинна бути не нижче

30%);

- різко знизити рівень забруднення середовища за рахунок

«екологізації» промисловості і сільського господарства;

- подолати споживчий підхід (в першу чергу в країнах

«золотого мільярду») і тим самим знизити тиск людини на

природу;

- різко підвищити рівень міжнародного співробітництва в

галузі охорони навколишнього середовища.

розділ 2. Прикладні аспекти екології

211

Всі ці економічні за своєю природою заходи повинні поєд-

нуватися з екологічною освітою і вихованням, формуванням у

кожного мешканця планети екологічного світосприйняття і

соціальної активності в розв'язанні питань охорони навко-

лишнього середовища.

Можна сказати, що при конкретизації шляхів до суспіль-

ства сталого розвитку людство навчиться екологічному устрою

життя, альтернативою якому є глобальна екологічна криза.

На жаль, за роки, які пройшли після Ріо, помітно просуну-

тись по шляху сталого економічного розвитку не вдалося,

тим не менш дещо зроблено.

Рамкова конвенція щодо зміни клімату діє з 1994 року. Під

нею підписались 165 країн, однак більшість розвинутих країн

не змогли знизити викиди парников их газів до рівня 1990 року.

В 1997 році в Кіото (Японія) узгоджений Протокол до цієї

конвенції, який передбачає, що розвинені країни до 2008-

2012 рр. зменшать викиди шести видів парникових газів у

середньому на 5% щодо рівня 1990 року. Він вступить в дію

тоді, коли його ратифікують 55 розвинутих країн, на долю

яких в 1990 році припадало 55% світових викидів.

Конвенція про різноманіття ратифікована 183 країнами і

діє з 1994 року. Прийнятий в 2000 році як доповнення до неї

Картахенський протокол про біобезпеку регламентує

використання біотехнологій та транскордонне переміщення

генетично модифікованих організмів.

До Конвенції з боротьби щодо спустелювання, яка діє з

1997 року, приєдналось 179 країн.

Конвенція про збереження рибних запасів вступила у дію

в 2000 році. Враховуючи, що на узбережжі живе понад 1 млрд

чоловік і 80% забруднення морів здійснюється від наземних

джерел, ООН у 1995 році прийняла Програму захисту морів

від наземної діяльності.

Базельська конвенція про транскордонне перевезення

небезпечних відходів діє з 1989 року (ратифікована 121

країною). Однак до сьогодні за рік кордони перетинають

близько 4 млн. т токсичних речовин. У 1995 році Конвенція

доповнена положенням, яке забороняє вивезення токсичних

відходів у країни, які розвиваються. В 2001 році прийнято

212

Основи екології

Стокгольмську конвенцію про стійкі органічні забруднювачі,

яка забороняє використання «брудної дюжини» хімікатів.

Монреальський протокол щодо речовин, які руйнують

озоновий шар, який вступив у дію в 1987 році, дав змогу зни-

зити їх використання з 1,1 млнт у 1986 р. до 156 тис. т у

1998 році.

При комісії ООН зі стійкого розвитку діє Форум щодо

проблем лісів.

2.3«3> Наукові категорії природокористування

Виходячи з вищесказаного, виникла нагальна потреба в

формуванні наукової дисципліни, яка б займалась економіч-

ними аспектами взаємодії суспільства і природи. Спочатку її

називали «біоекономіка», «еконологія», «економічна екологія»,

«екологічна економіка» тощо. Сьогодні цю дисципліну ми нази-

ваємо «економіка природокористування».

Економіка природокористування — це розділ екології, в

якому вивчаються питання економічної оцінки природних

ресурсів; шкода від забруднення навколишнього середовища

та завдані збитки в грошовому виразі; негативні явища, що

виникають від забруднення навколишнього середовища; проб-

леми ефективного використання природних ресурсів.

Природокористування може бути раціональним і нераціо-

нальним.

Природокористування — це сукупність усіх форм експлуатації

природно-ресурсного потенціалу й заходи щодо його збереження

Раціональне приро-

докористування — це

високоефективне,

екологічно обґрунто-

ване господарювання,

спрямоване на

забезпечення умов

існування людства й

стабільного одержан-

ня матеріальних благ.

Нераціональне природокористуван-

ня — це природокористування,

внаслідок якого природа втрачає

здатність до самовідтворення,

самоочищення та саморегулювання,

а також призводить до вичерпання

природних ресурсів, забруднення

довкілля промисловими викидами,

зниження або знищення рекреацій-

них і естетичних якостей природи.